Publish
New releasesPopularFreeOngoing booksCompletedTranslationsIllustrationsFandomsNews
ЛітернаCatalog
BookmarksLibrarySign in
Літерна

Books and translations to read chapter by chapter. Publishing tools for authors and translators.

MastercardVisaGoogle PayPayoneer
PlatformAboutPrices and RatesPaymentRefundsContact
DocumentsUser AgreementPublic OfferPrivacy PolicyPublication Rules18+Contact support
19Registered users
Social links
TelegramPinterestThreads
© 2026 Літерна · IP geolocation by DB-IP
Світ бойових мистецтв

Розділ 51

0% of chapter read

***

— Линь-ге, Лін-хе, відкривай швидше!

Коли Ліню Мін почула цей голос, то відразу посміхнувся — це був Лінь Сяодун.

— Офігеть! Линь-ге, ти тепер мій кумир на все життя! Нічого собі, перше місце! Ти просто звір!

Оскільки Лінь Сяодун не зміг пройти на другий етап випробувань, то його ніхто й не знав про ще один успіх і тільки тепер отримав звістку.

— Ну, вчора я непогано виклався, та й прогрес за останній час був пристойний, ось і взяв перше місце, — спокійно відповів Лінь Мін.

— Идем, идем! Нам, братам, потрібно це помити!

— Ладно, договорились. Але до обіду ще є час, давай спочатку заглянемо в кілька місць, мені потрібно дещо купити.

З цими словами Лінь Мін дістав аркуш паперу і почав складати список матеріалів, необхідних для символу духовного Лекарства. У пам’яті цього великого майстра було багато подібних символів, і Лін Мін вибрав найпростіший символ духовного ліків — Нізкоранг. Цей символ можна було використовувати лише для низької якості. Звичайно, навіть такі рідкості як Пілюля кісткового мозку алого золотого дракона або Пилюлья з жовтих золота змій, які в країні Небесної удачі вважалися безцінними, і тому майстри були лише «низкоранговими плівками».

З нинішніх форм культивації створення навіть такого простого символу було для Лінні Міна обмеженням можливостей. На складніші знаки він просто не мав би справжньої сутності, а також багато матеріалу для них він навіть не чув. Але навіть цей простий символ вимагав надзвичайно рідкісних інгредієнтів.

Лінь Сяодун заглянув у список, який вже займає цілу сторінку. Хоча він нічого не розумів у Техніці, назви деяких компонентів йому відомі. Наприклад, «кров дикого звіра 4-го рівня».

— Линь-ге, ти зібрався купувати кров дикого звіра 4-го рівня? Серйозно?

Варто знати, що навіть алий золотий дракон - це лише тварина 4-го рівня, яка відповідає майстрі стадії Хоутя. Кров цієї істоти в країні Небесної удачі якщо і можна було дістати, то за байкою умовної ціни. Зазвичай такі товари привозили з-за кордону, і за кілька унцій просили цілий стан.

Лінь Мін продовжував писати, і від назв матеріалів у Саяодуна серце йшло в п’ятки. Він не витримав і запитав:

— Линь-ге, а у тебе взагалі вистачить на це грошей?

Лінь Мін кивнув:

- Кілька днів тому пан Му залишив мені золотий квиток на 15 тисяч юаней. Сказав, що якщо я зроблю ще символи Сили, то можу просто передати їх йому.

- П'ятнадцять... 15 тисяч... Боги! — Сяодун глушил. Минулого разу було дев'ять тисяч, тепер 15. Він почав відчувати якесь оніміння - золото в його очах перетворювалося на звичайні цифри.

***

Якщо в місті Небесної удачі і було місце, де асортимент матеріалів для розпису був повнішим, ніж у Залі сокровищ або на аукціонах, то це була Гільдія Малярів Начертання. Там можна було знайти диковинки, недоступні в інших місцях і за нижчими цінами.

- Що? Невже така халява? — Линь Сяодун, почувши це від друга, не повірив своїм вухам. — Бути не може. Хіба що глава Гільдії зовсім з розуму вижив. Якби я був на його місці, то задер би ціну до небес.

— Я теж про це тільки чув, — потиснув на коліна Лінь Мін.

Вони вже встигли обійти кілька розкішних лавок і офіційний аукціонний будинок, але багатьох рідкісних позицій там дійсно не виявилося.

- Тоді пішли швидше до Гільдії Майстри Начертання.

— Эх... Настала пора, — зітхнув Лінь Мін. Він підозрював, що для купування в Гільдії потрібен статус майстра. Оскільки його дійсна сила і рівень майстерності у переписі явно не відповідали одна одній, він не хотів відкривати свою особистість. Це могло призвести до додаткових завдань і навіть небезпек. Хоча він захищав Му І, Лінь Мін не хотів надто часто турбувати його.

***

- Потрібна не тільки атестація майстра, але й бали вкладу? — Лінь Мін, прийшовши до Гільдії і попросивши потрібні матеріали, отримав саме таку відповідь на стоянці.

— Я ж казав, що не буває нічого такого! - Роздав руками Линь Сяодун. Ось це вже було схоже на правду.

— Що таке балли вкладу? — запитав Линь Мін.

— Хм... Ваш наставник не в нашій Гільдії, але вона припустила, що хлопець прийшов за покупками для свого вчителя. — Балли вкладу - це знак досягнень майстра перед Гільдією. Ви можете отримати їх, виконуючи доручення Гільдія або займаючи в ній певну посаду. Звичайно, балли можна передавати або обмінюватися ними від інших майстрів. Є й інші способи, ви можете ознайомитися з статутом. Якщо ваш вчитель захоче приєднатися до нас, ми будемо дуже раді.

Гільдія Майстра Начертанія була досить вільною організацією. Крім того, багато майстрів — це нелюдини похилого віку, які роками залишаються зі своїх лабораторій. Гільдія без системи вкладів не мала б змісту, і в неї мало хто хотів би вступити.

Лінь Мін заглянув у статут, де одразу налічувалося 100 балів. Крім того, їх продавали за рідкісні матеріали Гільдії.

— Пф-фу, якщо є рідкісні матеріали, їх треба витрачати на себе, а не Гільдії продавати, - фиркнув Лін Сяодун.

- Деякі матеріали не потрібні самі, тоді краще обміняти їх на щось корисне, — заперечив Лінь Мін. - Але ж, ці способи мені не підходять. Залишається лише шлях виконання завдань.

Він повернувся до дівчини:

— Де можна отримати завдання?

— В Зал Поручень. Але в цьому місці майстер без атестації не може бути намальований. Якщо вашому наставнику цікаво, нехай прийде особисто. Членство в Гільдії має багато переваг, і вона з ентузіазмом пояснила це.

Ліній Мін подумав трохи і запитав:

- Ваша Гільдія гарантує анонімність своїм членам?

- Звичайно. Якщо вашому вчителю це необхідно, ми гарантуємо повну конфіденційність всіх даних.

— Що ж, добре. Як відбувається атестація? Ведіть мене, я готовий.

— А? — Дівчина округлила очі.

Ліній Мін знизав плечима:

- Я і є майстер знамена.

— Ты... — Дівчина озирнулася на Лінь Міна з ніг до голови. — Прости, а скільки тобі років?

— П'ятнадцять.

- П'ятнадцять? — Вона втратила дар мови. Дівчина припустила, що хлопець може бути учнем якогось видатного майстра і володіє певним талантом, але стати повноцінним майстром у п'ятнадцять років - це за межами реальності. Рекорд країни Небесної Вдачі за останні 80 років складався з 18.

Тепер цей рекорд мав шанс побити хіба що Цінь Сінсуань з маєтку маршала да Ван Юйхана із самої Гільдії.

— Юнаку, щоб пройти атестацію, потрібно самому підготувати зброю і матеріали. Ви можете перевірити ефект, лише використовуючи цей символ. Зазвичай символи для початківців стають слабкими, і наносити їх до доброї зброї — це псувати його, бо в одному предметі є обмежена кількість значок. Гільдія, при всій своїй багатстві, не могла дозволити собі такі трати на кожного зустрічного, тому кандидати повинні були приносити все своє. Це також відсіяло дилетантів, оскільки матеріали коштували багато.

— Да, я знаю. Думаю, у вас є тренірова зброя, я можу його купити - Лінь Мін дістав кілька золотих квитків, кожен з них має свою гідність в тисячу юаней.

Побачивши, як хлопець недбало витягає такі суми, дівчина відіграла. Це були серйозні гроші, і не кожен член родини мав такі суми грошей на кишенькові витрати.

Зрозумівши, що Ліню Мін не жартує, вона відповіла:

— Раз ви наполягаєте, йдіть за мною.

Лінь Мін пішов за нею вглиб будинку Гільдії. Лінь Сяодун слідував за ними, з захопленням роздивляючись чудернацькі візерунки на стінах. Гільдія не була розкішною в звичайному сенсі, але захоплювалася своїм розмахом. Замість зображення стіни прикрашали складні символи, викарбовані в металі. Вони виглядали масивно і таємничо, виховуючи трепет своєї давності.

— Прийшли, — дівчина штовхнула двері й жестом запросила їх увійти.

Це був один з залів для роботи, який також використовувався для екзаменів.

Дякую.

Линь Мин увійшов. Зал був просторним, приблизно десять на 10 метрів. У центрі стояли столи з блакитного каменю, завалені матеріалами. За одним з них дівчина років п'ятнадцяти-шестнадцяті швидко вивела один за іншим сяючі знаки.

Її довгі, тонкі, наче з яшми, пальці пурхали, як спритні ельфи. Красиві, ясні очі були прикуті до кожного штриха. Вона була повністю занурена в процес і навіть не помітила тих, хто пішов. Її рухи були настільки відточеними і плавними, ніби вона була талановитим музикантом, а символи в повітрі — живими нотами в її руках.

Поряд з нею в кріслі сидів старий. На перший погляд здавалося, що він дрімав, але Лін Мін відчув: сила душі старця була повністю сфокусована на дівчині. Кожен її штрих був під його невсипним контролем.

https://literna.net/uk/books/383-svit-boi-ovikh-mistetstv

Previous chapterNext chapter