***
Цілий день Лінь Мін блював поріг: відвідав два аукціонні будинки, один торговий ярмарок і п'ять павільонів з великими родинами, але всюди результат був нульовим. З важким серцем він повернувся в ресторан Дамінсюань. Лінь Мін не міг уявити, що продати кілька символів рукопису буде так важко.
Але невдачі й висміювання не торкалися його. Його труднощі під час тренувань були набагато важчими. Якщо він зміг пережити їх, то не виявлятиме зневаги і його ніколи не зачепить. Навіть коли Чжу Янь висміював його в обличчя, завдаючи найбільш болючих тем — Лан Юное, походження і рівень культивації, — це не могло похитнути бойове серце Лінні Міна.
Прибравши символи, він взявся до роботи над «Формули Хаотичної істинної Сущості ». Хоча останній місяць він майже повністю присвятив вивченню мистецтва розпису, але щодня вимальовував час для тренування. Зараз він вже торкнувся порога першого рівня « формули » і його культивація досягла піку першої стадії Закалки Тела.
Сила в дев’ять каменів, удари на залізне дерево — це ознаки піку першої стадії Закалки Тела, фаза Треніровки Сили. Дев'ять каменів рівні 900 цзінів. Однак сила Лінні Міна перевалила за 1000 цензів. Це було заслугою "Канона Хаотичного Зоряного Неба" і сила юнака продовжувала рости, хоча формально він все ще залишався на першому етапі.
Загорнувши цикл дихальних вправ, Лінь Мін взявся за розділку туш. Його вміння відокремити кістки стало досконалим. Свірепи звірі другого рангу вже не могли задовольнити його потреби в житті, а три тварини Даміншана зустрічалися рідко. Щоб не стояти на місці, Лінь Мін придумав новий спосіб: він почав розділяти туші обухома ніжка.
Звичайні ремісники, навіть за допомогою лізвій, сокир або тесаки, витрачали пів дня для того, щоб розчленувати звіра другого рангу. Ліню Мін, незважаючи на всі логіки, взяв ніж з обухом завтовшки майже сантиметр. Робота пішла набагато важче, ніж лезо застроїло в боліті і на кожен сантиметр просування вимагало колосальних зусиль. Це змусило Лінь Міна постійно зберігати рівновагу на межі фізичного потенціалу і одночасно відточувати техніку контролю сили.
Колись він з нормою щодня обідав на один день, але тепер йому було брак 2 годин. Під кінець роботи Лінь Мін весь замок від поту. Але результат того коштував. Якщо б інші майстри з Даміншаня дізналися, що він розділив дику звірину обвухома, то вони не просто вважали би себе божевільними — сумнівалися б у реальності власного існування.
Після ночі виснажливих тренувань Лінь Мін був повністю виснажений. Він не забив голови думками про продаж символів і відразу втратив сон.
***
Після ночі глибокого сну Лінь Мін прокинувся на світанку і за звичкою відправився на ту саму лісову поляну на горі Дачжоу. Коли він закінчив серію ударів і на сході забарвив світло, то вибрався з зарослих товстий молодий у білих одеж.
— Брат Мін, чому ти вчора питав мене про місця де скуповують символи знамена? Ти що, реально їх намалював? - Це був Лінь Сяодун.
Вчора, коли Ліню Мін поставив це питання, товстий відповів не задумуючись, але потім його почали мучити сумніви. Хоч Лінь Сяодун і мало розумів у мистецтві розпис, він був упевнений: за таких умов Лінь Мін ніяк не міг створити справжній символ. Напевно, це якась підробка і якщо він спробує навчити її на ярмарку, його можуть побити, прийнявши за шахрая.
Ліню Мін посміхнувся і кивнув:
- Так, намалював.
Лінь Сяодун напружився:
- І ти їх продавав?
- Так, але ніхто не купив.
« Ожидаємо» — подумав Лінь Сяодун. Покупці ж не дурні. Він уважно оглянув свого друга і з тривогою запитав:
- Тебе хоч не побили?
Лінь Мін втратив дар мови від такої багатої фантазії.
— Я справді створив символи, я ж не шахрай. З чого б мене бити?
З цими словами він дістав чотири символи, над якими старанно працював цілий місяць, щоб заспокоїти свого друга. Але коли Лінь Сяодун побачив їх, то застиг з невимовним виразом обличчя. Вид у цих символів був... Просто душить.
Він знав, що робота Лінні Міна буде далекою від ідеалу. Папір був грубий, жовтий і виглядав як дешевий туалетний папір з придоріжного трактиру. Тільки дурень купить таке. Мало хто з тих символів, що Лін Сяодуну колись бачили, завжди були гладкими, яскравими і так проміняли енергією. Навіть якщо ти робиш підробку, постарайся, щоб вона була хоч трохи схожа на оригінал!
Лінь Сяодун довго видавав зі себе криву посмішку, не вирішуючи розстроювати свого друга. Але при думці про те, що матеріали вартістю в кілька сотень золотих таелів перетворилися у ці клочки паперу, яких навіть на один похід до туалету не вистачить, його серце облилося кров'ю. Яке марнотратство!
Помітивши зміну емоцій на обличчі друга, Ліню Мін відразу зрозумів думку хлопця. Він мовчки прибрав символи, розуміючи, що пояснювати щось Лінь Сяодуну марно.
- Брате Мін, ти рано чи пізно досягнеш стадії Бульсу. Навіщо тобі все це? — м'яко намагався відмовити його Линь Сяодун.
Ліню Мін лише посміхнувся. Друг мав рацію: навіть без цих хитростей, він зрештою досягне стадії згущування Пульса і навіть рівня Хоутян чи легендарний Сянькьяни не здаються недосяжними. Але шлях бойових мистецтв - це боротьба з часом. Якщо не зробити прорив в юності, у майбутньому культивація буде ставати все важче і складніше. Якщо покладатися лише на власні сили без таблеток і духовних артефактів, то можна закласти міцний фундамент, але це буде занадто довго. А з часом Ліню Мін дорожили найбільше. Саме тому йому потрібні були гроші від мистецтва розписки, щоб знайти найкоротший шлях.
— Сяодун, повернися поки, у мене є справи.
- Що? Ти знову підеш продавати ці папірці?
— Не хвилюйся, я знаю, що роблю.
— Вот же черт! — Виручився Лінь Сяодун, дивлячись на зникаючий силует. Він знав, що якщо Ліню Мін щось вдарив собі у голову, переконувати його неможливо.
Хоча волю Ліні Міни були тверді, не все в цьому світі залежить від бажань людини. У місті Небесної удачі було повно лавок, але тільки три десятки з них мали право торгувати символами писання. Більшість з них вже обійшлася лінь Мін, і в багатьох місцях їм відмовили. Інколи підмайструмам вело створити робочий символ, але такі речі не мали великої цінності — ніхто не хотів витрачати єдиний шанс на посилення своєї зброї на сумнівну поробку.
Лінь Мін був розчарований, але не зламаний. Золото завжди засяє, потрібно лише чекати своєї години.
— Хочеш, щоб ми виставили це на комісію? Ти знущаєшся? Ти ще малий, краще б тренувався ретельніше, а не займався всякою нісенітницею. Це ніхто не купить. Уходи и не заважай нам працювати.
Управитель залу сотень Скарбів нетерпеливо замахав руками. У приватних лавках ставлення до клієнтів було набагато гіршим, ніж у аукціонних будинках. Лінь Мін не взяв цього близько до серця. Він прибрав символи і вже збирався йти, як раптом побачив знайоме обличчя. Це була дівчина, яку він найменше хотів зараз зустріти.
Неподалік стояли дві дівчини в ніжних, жовтих сукнях. Однією з них була Лань Юньюе, яка кілька місяців тому порушила обіцянку і пішла до Чжу Яні у Воєнську академію Семі Тайна.
Лань Юньюе прийшла зовсім недавно. Коли Лінь Міна побачила чотири грубих жовтуватих листки в руках, то відчула жаль. Вона ніколи не бачила справжніх символів, а якщо б і бачила, то не зв'язала би їх з цими клаптиками паперу. Вона вирішила, що Лінь Мін займається перепродуй ... Часто дрібні торговці купували на дешевих ринках будь - які мотлоху, щоб перепродати дорожче. Ця робота приносила мало грошей і вважалася не надто почесною.
« Надійне... Сім’я Лінні Міна ніколи не була багатою. Щоб оплатити тренування і життя в місті Небесної удачі, йому потрібні гроші. Ось він і шукає будь-які способи заробити ..." - подумала вона.
Лан Юньюе зітхнула. Вона не знала, що сказати. Будь - яке слово могло зачепити гордість Лінні Міна, але навіть прикинутися, що не помітила його, вона не могла. В цей момент управитель, побачивши її, розплинувся в підобхідній посмішка. Його ставлення до неї дуже відрізнялося від того, як він приймав Лінь Міна.
- Юна міс, що хочете придбати? Чи меч, який ви купили вчора був доданий? До речі, а де молодий пан, який супроводжував вас?
Очевидно, мова йшла про Чжу Яна. Коли Лінь Мін побачив усмішку, яка зашумувала його, то легко здогадався, що Чжу Янь залишив тут круглу суму.
Лан Юньюе не очікувала, що торговець пам’ятатиме Чжу Яня. Це загнало її в ще більше збентеження. Вона хотіла пояснити, що між нею і Чжу Янем все не так, як здається, але слова застрягли в горлі. Вона знала, що рано чи пізно стане частиною родини Чжу. Вона не любила Чжу Яня, але заради того, чого хотіла досягти, вона підкорилася долі і вибрала зраду.
Після тривалої паузи Лан Юньюе тихо вимовила:
- Давно не бачилися... Як ти?
— Нормально, — спокійно відповів Лінь Мін. Все залишилося в минулому, і він не хотів удобрити старе.
« Нормально? Якби все було нормально, хіба ми б зустрілися тут? " П’ятнадцятирічний юнак, який тяжко тренувався і змушений заради хліба терпіти різні погляди та приниження... Хіба це можна назвати "нормально"?
Вона знала про його впертість, але не могла заперечити, коли побачила сьогоднішнє становище.
— Ти не думав про те, щоб повернутися додому?
- Повернутися? Хе-хе, ти пропонуєш мені кинути бойові мистецтва?
— Я не это мала на увазі. Просто... Бойові мистецтва калічать тіло. Якщо немає грошей на лікарські рослини, то можна залишитися інвалідом на все життя, зітхнувши Лан Юньє. Її погляд знову впав на папірці в його руках. — Перепродаж мелочевки не покриє витрат на культивацію. Я не хочу, щоб ти знищив своє здоров'я... Знаю, ти не хочеш цього чути, але я правда не хочу, щоб решту життя ти провів прикутим до ліжка.
Почувши її щирі слова, Ліню Мін посміхнувся.
Дякую за пораду, але я не залишу шлях воїна.
Він підняв свої символи Сили і вказав на зображення палаючого полум'я на грубому папері:
— Дорога воїна подібна до вогню. Той, хто вступає на нього, згорає у полум’я цього вогню і проходить через незліченні страждання та небезпеки. Ті, хто не витримає, перетворюються на попіл, але ті, що залишаються, перероджуються у вогні. Навіть якщо я всього лише крихітний метелик, я без вагання кинуся в це полум'я заради того єдиного з десяти тисяч шансу стати феніксом. Тим більше тепер... я вже не мотилек.
Договоривши, Лінь Мін злегка посміхнувся, сховав символи і спокійно пішов, залишивши після себе лише самотній, але гордий силует.
Він швидко покинув « Сотні Скарбів ». « Мета, що летів на полум'я» - це його шлях, і він буде вірний йому до дня, коли не переродиться у великому фенікса.