***
Насправді Лінь Мін відклав спогади про рукопис не тому, що збирався від них відмовитися. Просто спрага бойових мистецтв в ньому була занадто велика, а процес злиття з чужою пам'яттю виявився виснажливим і важким. Це можна було порівняти з читанням товстих фоліантів за надзвичайно короткий час - таке навантаження на свідомість була колосальною. У Лінні Міна не було сил вивчати магічні масиви та символи одночасно з тренуваннями. Але тепер він змінив своє рішення. Йому довелося взяти на себе відповідальність за вироби мистецтва, і причина була проста: він розпачливо потребував грошей!
Для закалки тіла не існувало « найкращих ліків », тільки ті, що були ще дорожчі і ефективніші. Те цілюще лікування, що він використовував зараз, вважалося дешевим. Існували знадоб'я, здатні безпосередньо підняти рівень культивації або допомогти у переборюванні вузької місцевості, але ціни на них були заоручними. Крім того, зброя, бойові навики, гнучка броня - все це вимагало золота. Тисячі лянов, якими зараз володів Лінь Мін, навряд чи вистачило б, щоб підтримувати його до стадії Бульсу.
Він мав заробляти, і його стиль був ідеальним. Лінь Мін негайно орендував кімнату для відпочинку і почав захоплюватись позосталими фрагментами пам’яті безхозної душі.
Ця частина спогадів була найбільшою і неймовірно складною. Злиття зайняло кілька годин. Поки Лінь Мін був ввезений у себе, Лінь Сяодун на самоті блукав по торговому ярмарку, то й справа крадеться: « Прийти на ярмарку, щоб зайнятися медитацією? Зовсім хлопець перевтомився."
Тільки до вечора Лінь Мін відкрив очі. Голова розкололася від нестерпного болю, але в уяві з’явилася неймовірна радість.
Техніка написання Божого Царства за її уточненням і складністю не мала жодного порівняння з тим, що існувало в нижчих світах! Виявляється, що вона могла не тільки посилити спорядження, але й підвищити ефективність алхімічних пільг. До того ж, досягнувши вершин майстерності, можна було наносити символи безпосередньо до людського тіла і часто прискорювати швидкість культивації!
Це був результат ретельних досліджень і нагромадженого досвіду безлічі великих майстрів божественного Царства за мільйони років. Спадщина ж майстрів у нижчих світах мала кілька тисяч років, а в ліпшому випадку — 10 000. Крім того, багато цінних знань було втрачено разом з іншими сектами. Техніки материка Тяньань могли тільки мало вдосконалювати зброю, і навіть у цьому вони виконували методи Божественного Царства як небо й земля.
Лінь Мін намагався піднятися руками об підлогу, але відчув різке запаморочення. Величезний потік інформації, що хлинув в свідомість, давав про себе знати. За три години він встиг засвоїти лише половину, але загальний зміст того, що потрібно робити, вже з’ясував.
По - перше, купівля матеріалів. Треба починати тренуватися з самих основ. Він мусив опанувати це мистецтво, особливо його манили перспективи посилення пилюки та нанесення символів на тіло. Деякі рідкісні трави не можна було купити за гроші, і якщо одна порція ліків могла замінити дві, то це зуліло неймовірні прибутки. А татуювання на тілі, що підвищують талант до культивації, і говорити не коштувало - фактично означало гарний стрибок у його потенціалі.
Але він мало не подумав про матеріали, як захоплення змінилося гіркою усмішкою. Його вісімсот з більше золотавих лянов, які він щойно отримав, зникне швидше, ніж встигнуть зігріти кишеню!
Сок трави небесного вітру, кров лютого звіра третього рангу, скинена шкіра довгохвостої цикади, вусики крижаною креветки... Лінь Мін почав скупувати все необхідне. Багато складників пам’яті Божого Царства не могли знайти, мабуть, вони були унікальними для того світу. Інші, якщо й існували на континенті Тяньань, могли не бути в країні Небесної удачі.
Проте Ліню Міну вдалося зібрати компоненти для кількох видів низькорівних символічних талісманів. Тепер йому було на чому тренуватися. Це мистецтво пожирало гроші з приголомшливою швидкістю. Він мусив зробити хоча б кілька успіхів і продати їх, інакше на навчання грошей просто не залишиться.
Поки Линь Мін підрахував витрати, повернувся Ліні Сяодун. Коли він побачив перед собою цілу купу дивних матеріалів, то ледве не виколов щелепу.
- Друже, ти це... Що я задумав?
Ліній Мін замаскувався, не знаючи, як краще пояснити, і врешті-решт відповів як є:
— Я хочу вивчити техніку знамена.
— Вивчити... Що? — Малі очі Лінь Сяодуна закруглювалися, ставши схожими на два курячих яйця. Він відмовлявся вірити своїм вухам.
— Техніка рукопису, — сказав Лінь Мін.
— Мать твою Дао! Братишка, рідний мій, тобі що, вранці голову відбили? Ти хочеш лізти в письмо, маючи менше тисячі золотих? Та ще й без вчителя!
« У мене є керівництво, — сказав Лінь Мін на столі книжку « Вистави техніки письма ». Він купив її просто для того, щоб мати уявлення про місцеві стандарти і порівняти їх зі своїми знаннями.
Коли Лінь Сяодун побачив цей засіб, який більше нагадував дешеву підробку, то мало не сплюнув кров’ю. Він уже не знав, що сказати, і гірко пожалкував, як хвалювався перед Лінею Міном крутістю майстрів письма. Дохвалився - хлопець явно збожеволів. Сяодун відчував, як його серце обливається кров’ю, дивлячись на купу купленого добра. Не бажаючи знати правди, він все ж запитав тремтячим голосом:
- І скільки... Скільки ти вклав за все це?
- Сімдесят золотих лянів... — Нехотливо відповів Линь Мін.
Лінь Сяодун з полегшенням видихнув. Сімдесят золотих - це ще можна пережити. Але не встиг він до кінця випустити повітря з легенів, як наступна фраза Лінні Міна ледве не відправила його в глибокий стан свідомості.
- Це все, що у мене залишилося.
У Ліні Сяодуна потемнело в очах, і він захитався.
***
- Молодий пан, погляньте! Чудовий талісман, майстер Бай Хуна! Якщо нанести його на бойовий скарб, сила зброї зросте принаймні на двадцять відсотків!
У внутрішньому торговому залі ярмарки одягнений староста розхвалив товар перед відприським впливовим кланом. Зазвичай рукописи передавалися на спеціальному папері, перетворюючись у талісмани. Коли було достатньо, щоб активувати цей сувій, символ сам запечатувався на зброях.
Для того щоб потрапити у внутрішній зал, треба було йти п’ять золотих янів. Для рядового бійця це була величезна сума, на яку можна було закупитися травами півмісяцю. Ліній Мін заплатив ці гроші тільки для того, щоб побачити все своїми очима і розширити кругозір. До цього моменту в його гаманці залишилося всього шістдесят п'ять золотих лянів. Коли він входив у зал, то ступав обережно і боявся зачепити якусь вазу або присягу - якщо розб'ється, доведеться продавати себе в рабство, щоб розплатитися.
Лінь Мін хотів знати, наскільки прибутковим було це ремесло. А майстри виготовляли його лише тут.
— Працювати майстра Бэй Хуна? — Багатий юнак сповільнився крок, очевидно приваблений своїм ім’ям. - Є сертифікат?
- Звичайно. Ось підтвердження Асоціації майстрів. Будьте спокійні, в нашому залі тільки оригінали, ми гарантуємо десятикратну компенсацію у разі підробки.
- Скільки просите?
— Півтори тисячі золотих лянів. Якщо у вас є карта почесного гостя, зробимо знижку в десять відсотків.
— Хм... Дозвольте подумати... - Хлопець поринув у роздуми. Навіть для його нескромного стану півтори тисячі золотих були вагою.
Лінь Мін, хоч і був готовий до високих цін, все одно здригнувся. Півтори тисячі за один листочок! Це ж справжній грабень серед білого дня! Однак... Якщо він сам оволодіє цим мистецтвом, то зможе веслувати золото лопатою! Його нетерпеливість охопила його серце. Він хотів якнайшвидше повернутися до життя.