Гетти були взірцевій системі Скайуокера, і на той час армія Блекстара мала там підрозділ. Три роки тому цивілізація Хатт створила команду дипломатів для армії Блекстара. Головою цієї команди був еліта з Міністерства Іноземних Дел, Вольман.
Армія Блекстара створила офіс для дипломатичної команди цивілізації Хатт в супутниковому підрозділи поруч з ресурсною планетою. Вольман і його команда зазвичай були там, щоб стежити за ресурсами планети та підтримувати зв’язок з підрозділом армії Блекстара.
У цей день, як завжди, було тихо. Вольман прийшов до офісу рано, ввічливо привітався з членами своєї команди і сів за стіл. Він оцінював безліч зірок за вікном, перш ніж витягнути з сумки книжку і відкрити її на столі. Це була книжка, написана мовою хаттів. Він вирішив закінчити читання з 8 - го по 11 розділ, і це зайняло б у нього цілий ранок.
Дуже швидко він визначився з планом читання. Якщо пізніше у нього буде добрий настрій, він подумає про те, щоб прочитати ще один розділ.
У період міжзоряного періоду більшість книжок про розваги та мистецтво були електронними, щоб заощадити кошти на виробництво і транспорт. Фізичні книги стали колекціонними предметами, які могли придбати лише дуже мало людей, котрі прагнуть елегантності та витонченості в житті.
Як еліта Міністерства Іноземних Дел цивілізації Хатт і член вищого суспільства, Вольман суворо вимагав від себе жити делікатно. Він витягнув майстерно зроблений банку з зеленим порошком, зачерпнув рівно дві ложки і висипав їх у кришталеву чашку. Коли він налив у чашку холодної води, зелений порошок всередині розчинився і перетворився на світлу бірузову густу рідину, ніби в ній плавали зорі. Вона виглядала прекрасно.
Це був своєрідний освіжний напій, особливий напоєм, улюблений хаттами. Звичайно, порошок Вольмана був не фабричним дешевим продуктом, а приміальним.
Вольман взяв кришталевий кубок, повернувся на своє місце, відлучив з нього і узяв зі столу книгу. Він відкинувся на спинку сидіння і притулився до вікна під кутом 40 5 градусів. Як завершивши церемонію, він нарешті з задоволенням почав читати книгу.
Він не відчував огиди до того, що його відправили на цю посаду, але й був незадоволений своєю роботою.
Вольман сподівався, що зможе проявити активність на дипломатичній політичній арені між цивілізаціями та елегантно демонструвати свої здібності; саме так повинна жити еліта, подібна до нього. Для нього мати справу з армією Блекстара було порожньою тратою його таланту. Зрештою, незважаючи на те що Блекстар був дуже сильним озброєним військом, то все ж таки мав грубе неотесане військо.
У цей момент до кімнати поспішаючи увійшов член команди і голосно повідомив:
- Сер, армія Блекстара щойно надіслала нам повідомлення. Їх лідер Блекстар прибуде в зоряну систему Скайвокера через сім днів, щоб відвідати нашу цивілізацію Хатт. Подробиці у цьому файлі.
"Блекстар відвідує нас особисто, яка його мета?" - Вольман був вражений. З того часу, як він став членом тієї посади, усе що мав у своєму житті було тривіальним і неважливим. Це був перший раз, коли сталося щось дуже важливе.
Вольман взяв теку і уважно прочитав її.
- Він хоче бачити Росселін? - З подивом запитав. - Хто така Росселллін?
Хан Сяо написав свою мету, щоб повідомити про цивілізацію Хат заздалегідь. Якщо це було просто зустріч з нею, враховуючи його становище, цивілізація Хатт не повинна була відкидати його.
Вольман негайно зв’язався з начальством. Після довгої розмови, яка тривала понад десять хвилин, він глибоко зітхнув. Люди нагорі не збиралися вирішувати це питання особисто. Вони поклали на нього відповідальність за прийом і гостинність Блекстара.
...
Через сім днів Хан Сяо прибув до зоряної системи Скайуокера на своєму космічному кораблі, приземлившись у військовому порту однієї з їхніх планет управління. Гатт вже давно отримала повідомлення і практично очистила весь порт. Вольман та інші чекали на нього.
Люк відкрився, і звідти вийшли Хан Сяо та Рейнольдс. Вольман поправив одяг, підійшов з елегантною посмішкою і простягнув руку для рукостискання.
- Ваша Величносте Блекстар, я Вольман з дипломатичної команди. Від імені цивілізації Хатт, ласкаво просимо.
- Так, привіт, Хан Сяо потиснув йому руку.
- Дізнавшись про ваше прибуття, я з радістю зустрів би вас особисто. На жаль, ваше прибуття було надто несподіваним і вони просто не могли витримувати свого напруженого графіку. Тому я відповідаю за те, щоб прийняти вас. Будь ласка, зрозумійте, — сказав Вольман дуже ввічливим тоном.
Насправді, це був просто привід. Висхідні ешелони цивілізації Хатт не хотіли зустрічатися з Блекстаром. Це було тому, що коли Темна Зірка сіяла хаос, цивілізація Хатт таємно працювала разом з темною Зіркою. Як тільки вони почули, що Блекстар поїть їх особисто, вони почували себе трохи винними. Отже, вони вирішили дозволити невеликому чиновнику подбати про Блекстара замість них, в той же час вони могли спостерігати за ставленням Блэстра і за тим, чому він хоче бачити Росселін.
Але Вольман, звичайно ж, нічого про це не знав. На його думку, це свідчило про ставлення суспільства до Блекстара. Хоча вони наслідували приклад інших і запросили Блекстара побудувати три роки тому у них Базу, насправді вони не сприймали цього нового занадто серйозно. Вони зберегли свою гордість як цивілізація зоряної системи. Вольман був дуже задоволений їхнім ставленням.
Для Вольмана Блекстар був просто висккою.
Блэкстар, звичайно ж, був сильним, але він ще не вийшов за межі класу А. Він тільки використав три століття бурхливої дискусії і швидко розпочав свою армію. Саме таким в очах Вольмана був цей новий. Технічно, Блекстар був просто вродженцем планети, яка відставала з усіх поглядів. А Вольман представляв еліту цивілізації зоряної системи. З його почуттям вищості, він не був високої думки про армію Блекстара.
Але як добре навчений дипломат, він був приниженим і мав зовнішній вигляд.
- Не обов'язково бути таким учним, — Хан Сіо махнув рукою.
Вольман кивнув.
- Ми отримали ваше повідомлення. Россельлін зараз замкнена в секретній тюрмі на цій планеті і може зустрітися з вами у будь-який час. Ви хочете відпочити або спочатку побачитися з нею?
- Спочатку побачитися з нею.
- Добре, будь ласка, йдіть за мною.
У пристані була припаркована машина з урядовою ліцензією. Хан Сяо і Рейнольдс пішли в середину за Вольманом, після чого всі вони вирушили до в’язниці у Росселіні.
Внутрішня частина машини була стабільною і цілковито вільною від турбулентності. Хан Сяо то і справа базікав з Вольманом, а Рейнольдс сидів осторонь.
Ральф дав йому наддовгу відпустку, так що Хан Сяо мав більше ніж достатньо часу для вирішення своїх особистих справ. Сім днів тому, коли він отримав завдання Рейнольдса і зрозумів, що Росселін була кимось, кого він знав, він негайно відмовився від усіх інших домовленостей і поставив спасіння Росселліна на перше місце у своєму списку пріоритетів.
Беручи до уваги особистість Росселіна, Хан Сяо взяв із собою і Рейнольдса. На перший погляд, це було зроблено для того, щоб вони могли возз'єднатися, але насправді це був зроблений для цього, аби змусити Росселллін ослабити свою пильність.
Спочатку, хоча Рейнольдс був досить важливою персонікою, Хан Сяо не бачив у ній людини з якимось екстраординарним походженням. Але побачивши стареньку сестру Рейнольдса, він відразу зрозумів, що буде ставитися до нього як до брата!
- Ти от-от побачиш свою сестру, з якою давно був розлучений. Нервничаешь? - Хан Сяо нічого не приховував і заговорив до Рейнольдса таким голосом, що всі в машині могли його почути.
- Ні, Рейнольдс похитав головою. - Спогади про неї вже дуже слабкі, навіть якщо ми зустрінемося, нам не про що буде говорити. Навіть після того, як ми врятуємо її, ми все одно підемо різними шляхами.
- Ти хочеш, щоб я допоміг тобі врятувати Росселллін, але не збираєшся просити її повернути тобі борг? Здається, що твої почуття до Росселліна не такі вже й малі як ти кажеш - Хан Сяо посміхнувся.
- Члени сім’ї повинні дбати один про одного. Навіть якщо вона колись кинула мене, коли вона в біді, я все одно повинен допомогти їй, — відповів Рейнольдс з серйозною особою.
Вольман слухав з боку і таємно запам’ятав інформацію.
« Росселін, здається, член сім’ї видатної людини під командуванням Блекстара. Можливо, саме тому Блекстар тут. Я повинен повідомити про це начальству пізніше."
Через дві години машина, що ширяла, влетіла на військову базу у підземний тунель і зупинилася біля воріт підземелля. Товсті, масивні ворота зі сплаву тепер були відкриті. Наглядачі та охоронці вже довго чекали на них.
- Ваша Величність Блекстар, ми на місці. Будь ласка, дозвольте мені показати вам дорогу.
Вольман вийшов з машини і відкрив двері для Хан Сяо. Потім він обмінявся кількома словами з наглядачем перед тим, як піти вперед.
Ця в'язниця була дуже технологічно просунута. У ній використовувалися багато галактичних заходів ув’язнення. Там було дуже тихо, і єдиним звуком був дзижчання механічних охоронців, які проходили повз нас. Поток був оснащений всіма видами автоматичної зброї, яка могла зафіксувати будь - яку ціль з теплою сигнатурою. Охорона була дуже суворою.
Хан Сяо оцінював навколишнє середовище, поки йшов, і дізнався досить багато речей. Він вирішив повернутися і змінити свій маленький будиночок щастя після вирішення цього питання.
Пройшовши багато в’язничних зон, вони дійшли до найглибшої одиночної камери. Потім вони зупинилися перед дверима камери з сплаву.
- Людина, яку ви хочете бачити знаходиться всередині, — Вольман кивнув.
Наглядач відчинив камери і впустив Хан Сіо та інших. Простір всередині не було вузьким. Воно було розділене на дві частини високопрозорим прозорим склом.
У порівнянні з фотографіями Рейнольдса, волосся Росселллін було тепер коротко підстрижені, і вона носила рову форму ув'язненого. Однак її зовнішність була все ще молодішою і час не залишив на ній жодних слідів. З одного погляду Ган Сяо зрозумів, що найвища риса жінки була, мабуть, поділена подібною до об’явлення Федіна.
У камері було темно. Коли яскраве світло через двері проникло всередину, Росселллін ніяковіла і подивилася на кількох чоловік по іншу сторону скла. Незважаючи на те, що вона була полонницею, її обличчя виглядало надзвичайно спокійним.
- Хм, минуло 147 днів відтоді як ви востаннє приходили до мене. Що ви хочете, щоб я зробила цього разу?
- Ти не пам'ятаєш мене? - запитав Рейнольдс.
Россельлін подивилася на Рейнольдса. Після того, як вона деякий час дивилася на нього сумнівними очима, на її обличчі нарешті з'явилося шок.
- Можливо, ти... Мій давно мертвий батько?
- Я Рейнольдс!
— О, брате, значить ти все ще живий, — Росселллін розчаровано зітхнула, ніби не здивувалася появи Рейнольдса. - Що ти тут робиш?
- Я прибув, щоб врятувати тебе, — сказав Рейнольдс низьким голосом.
- Після того як ми не бачились десятиліттями ти ще такий же дурний, — Росселллін вказала ротом на наглядача збоку й запитала: « Як гадаєш, він глухий?
- Його Величність Блекстар спробує витягти вас звідси.
- Блэкстар? - Вона злегка підняла брови. - Ніколи про нього не чула.
Хан Сяо мовчав з дивним виразом на обличчі. Ці два брати і сестри не дуже відрізнялися від того, що він собі уявляв. Хіба вони не повинні обіймати й плакати?
Дивлячись на Росселллін, він все ще був здивований.
Він не очікував, що майбутній оплот Срібної Революційної Армії буде членом сім'ї одного з його офіцерів.
Срібна Революційна Армія була головною сюжетною лінією іншої Версії. Метою їхньої революції було не щось дрібне, а три Вселенські Цивілізації. Оскільки вони були революціонерами, то мали отримати підтримку від народу. І Россельлін була незамінним членом їхньої групи, відома як проповідник.
Навіть якщо б він не прийшов сюди, рано чи пізно хтось інший виявив би інтерес до її здібностей і врятував би її.
Россельлін була ключовим персонажем сюжетної лінії, тому вона мала велике значення для Хан Сяо. Можливо, він міг би втрутитися у сюжетну лінію Срібної Революційної Армії. У цей час Срібна Революційна Армія ще не сформувалася.
Навіть без майбутньої особистості Росселін, у неї все ще був великий потенціал. Хоча її здібності Еспера не мали великого бойового потенціалу, вона була особливим талантом у сфері отруєння розумів людей і підбурювання мас.
Зовнішній вигляд цієї властивості був звичайною, але її остання форма була більш ніж кваліфікована, щоб бути включеною у Договір про обмеження можливостей Есперів Сверхвічного ризику. Вона може зробити ідеологію жахливо заразною і перемогти не силою, а культурою!
Хоча це не було чимось смертоносним, то була жахлива зброя, яка могла скинути будь-який уряд!
Росселін народилася, щоб стати талантом у революції та релігії!
Звичайно, це також може допомогти зміцнити позицію правителів або урядів.
Усі прибули з камери, і наглядач закрив за ними двері.
- Ваша Величносте Блекстар, у вас є ще якісь прохання? - запитав Вольман.
Хан Сяо глянув на Рейнольдса, перш ніж доторкнутися підборіддя.
- Насправді, у мене є до вас прохання. Я сподіваюся допомогти Росселллін. Як бачите, вона сестра мого офіцера. Наскільки мені відомо, вона не порушила законів цивілізації Хатт. Ви просто тримаєте її у в'язниці замість цивілізації Сесіріс. Якщо ви погодитеся на заставу, я сам поговорю з людьми Сесіріса.
- Хе-хе, це поза моєю юрисдикції. Мені доведеться звітуватися перед вищими ешелонами. Будь ласка, дайте мені хвилинку.
Вольман не був здивований; він вже здогадався про наміри Блекстара. Він відійшов, дістав комунікатор і подзвонив своєму начальнику. Поговоривши трохи, він повісив трубку і підійшов до Хан Сяо з вибаченням виразом обличчя.
- Мені дуже шкода. Це внутрішнє діло нашої цивілізації. Росселін є важливим в'язнем, і ми не можемо прийняти жодної форми застави.
Хоча цивілізації зоряної системи ставилися з повагою до Гана Сяо і хотіли мати добрі стосунки, вони не приймали його молитов. Якби це був звичайний в'язень, то не було б великою проблемою. Але Росселллін була важливою фігурою в шахів навіть для цивілізації Хатта. Звичайно, вони не збиралися віддавати її Хан Сіо тільки тому, що він просив про це.
- Звичайно, тоді байдуже, Хан Сяо розстроювався головою.
- Дякую вам за розуміння.
На обличчі Вольмана сяяла сердечна усмішка, але в душі він посміхався.
"Ти все ще не вийшов за межі класу А, але хочеш, щоб ми звільнили когось після одного твого пропозиції?"
"Ким ти себе замикав?"