Приблизно через десять днів експедиційний загін повернувся до Гніздо No 77. До цього моменту, все плем'я перетворилося на місце смерті, де мертві підземних мутантів засівали весь цей темний світ.
Навіть загартовані солдати Суніла не могли стримати глибокого подиху, побачивши перед собою пекельні сцени. Багато гравців відчували, що їхні серця тремтять і жаліють.
З похмурим настрійом Херлоус наказав почати видобуток Камені пророцтва і спалити всі мертві тіла.
Вони також почали шукати трупи своїх померлих братів.
Після зачищення племені Нової Скелі експедиційна місія більше не зустріла ніяких подальших неприємностей. Вони продовжували битися і вмовляти інші племена без особливих проблем.
І ось після довгого періоду бою останнє підземне плем’я мутантів здалося, і Херлоус нарешті повернувся в лісне місто.
...
Майже всі Суніли вийшли за межі лісного міста, і чекали під дощем переможного повернення війська.
***
Близько десяти космічних кораблів прилетіли здалека і приземлилися за межами міста.
Коли люк космічного корабля відкрився, з нього висадилися всі солдати Суніл, одягнені в свою звичайну уніформу, на їхніх обличчях чигала перевтома. Але гравці перебували в кращому стані, і все ще виглядали досить енергійними.
Херлоус вийшов з космічного корабля і повів військо до натовпу.
- Герої!
Раптом Суніли розізлилися оглушливим криком і кинулися навколо, щоб оточити своїх повертань. Їхні обличчя були сповнені хвилювання, збудження та вдячності, коли вони вітали повернення своїх переможних військ.
Херлоуса оточила нескінченний натовп, і куди б він не подивився, він бачив вдячність та пошану в їхніх очах.
Суніли знали, що армія Блекстара була готова допомогти їм тільки через Херлоуса. У очах всіх Сунілів статус Герлоуса більше за становище інших; він був героєм і кумиром кожного Сюнила.
Натовп гучно аплодував і був наповнений безмежними похвалами на допомогу експедиційних сил, у тому числі гравців.
Точніше кажучи, Суніли були надзвичайно вдячні армії Блекстара, і Хан Сяо був для них як месія. Престиж армії Блекстара також досяг свого піку.
- Ми справді дуже вдячні всім вам.
- Усі ви – рятівники Сунілов!
- Армія Блекстара, ви наші добродійники.
Суніли оточили гравців і обсипали їх словами вдячності.
Багато гравців були захоплені зненацька, і в їхніх серцях розцвіло незрозуміле відчуття обов’язку. Місія на цей раз дійсно була важливою, і їх колективні зусилля змінили долі Сунілів.
Це відчуття, що багато хто виконує свій обов’язок, стало новим досвідом. Вони відчували себе одночасно задоволеними і заможними. Це було щось зовсім не пов'язане з вигодою, це було відчуття задоволення на духовному рівні.
Багато молодих солдатів повернулися до своїх родин, і радість їхніх сімей змила втому солдата, завдаючи яскравої усмішки на всіх їх обличчях.
Батьки зустрічали своїх дітей, дружин — чоловіків, а діти були батьками.
Ця тепла сцена розверталася навколо світу.
Кожного дня вони жили в страху — боячись, що колись отримають повідомлення про смерть. Але тепер все скінчилося, і більше не буде жертв війни.
Більше не було потреби впадати у відчай чи боятись. Їх чекало прекрасне завтра.
Темрява зникла, і Суніли побачили світло.
Нарешті настав день миру і спокою.
Усі, хто дивився на усміхнені обличчя своїх співвітчизників, відчували полегшення. Усе, що вони зробили для свого народу і родини, було варте цього.
Однак не всі були щасливі.
З важким настрійом і виразом обличчя офіцери передавали прах загиблих солдатів назад їхнім сім'ям.
Дехто не хотів вірити, інші голосно сперечалися. Деякі плакали і обнімали коробку з піском.
Крики цих сімей разюче контрастували з натовпом, що линув. Ця подія, що розгорнулася під дощем, здавалась досить холодною навіть ранковою.
Батьки Лани обняли його коробку з пемплом і впали на коліна, ніби втратили свої душі.
Побачивши таку сцену, Херлоус підійшов до батьків Лани і сказав:
- Він був справді зразковою особою.
Батьки Лана подивилися на нього, але не сказали ні слова.
Побачивши це, Герлоус зрозумів, що будь - які слова потіхи будуть марними. Він повернувся і мовчки пішов геть, міцно зтиснувши кулаки. Суніли пройшли через надто багато моментів на межі життя і смерті. На щастя, це було востаннє.
Піднявши очі, Херлоус побачив Хан Сяо, який стояв осторонь від натовпу разом з офіцерами армії і підійшов до нього.
Помітивши наближення Херлоуса, Хан Сяо почав першим:
- Нарешті все закінчилося. Для завершення цієї місії потрібно лише останній крок.
Херлоус подивився на Хан Сяо і раптово низько вклонився.
- Я дякую тобі від імені всієї раси Сунілів.
- Тобі не потрібно так бурхливо реагувати. Я тільки виконав обіцянку, яку дав тобі, — безпорадно вимовив Хан Сіо і простягнув руку, щоб допомогти Герлоусу піднятися. Однак Херлоус не зрушився.
- Ні, дай мені закінчити.
Почувши це, Хан Сяо дозволив Герлоусу далі кланятися.
Потім Херлоус повільно сказав:
- Твоє ім'я буде записане в книгах з історії нашої раси. Ти не тільки добродійник нашої раси, але й мій благодійник...
- У моїх очах це не просто обіцянка, угода чи робота. Це та доброта, яку я ніколи не зможу відплатити.
- Ваша Величносте Блекстар, з сьогоднішнього дня я готовий бути Вашим клинком і слідувати за Вами на край всесвіту.
Коли ці слова почули, всі офіцери подивилися на Херлоуса з різними виразами.
« Невже він присягнув мені у вірності? » - Хан Сяо трохи замовк, перш ніж кивнути:
– Добре.
Тільки тоді Херлоус встав і зобразив посмішку.
- Ціна світу завжди наповнена кров'ю, — Джинетт похитала головою.
- Я сподіваюся, що раса Сунілів завжди пам'ятатиме цю війну. Я сподіваюся, що всі вони пам’ятатимуть злочин, який вчинили ми так звані герої, — сказав Герлоус.
- Це природний відбір. Кожна цивілізація в кінцевому підсумку стає демонами, тому що вони несуть на своїх спинах історію і продовжують свою подорож - недбало відповів Хан Сяо, перш ніж подивитися убік. Підійшли високі ешело Сунилів, і цього разу з ним заговорив не Отіс, а вождь Сунілов.
Лідер Сунилів висловив свою вдячність, і Хан Сяо відповів належним чином.
Після короткої розмови лідер Сунілов заявив, що робота буде завершена тільки тоді, коли підземні мутанти мігрують з планети.
Коли Сільвія побачила, як найвищі ешелони Суніла йдуть геть, то грюкала Херлоуса по спині і сердито сказала:
- Ці хлопці такі набридливі.
Херлоус не став заперечувати.
- А ще я ненавиджу політиків.
У цей момент заговорив Фейдін:
- Блекстар, про міграцію...
Тільки Хан Сяо зібрався відповісти, як задзвонив його комунікатор. Подивившись на нього, він з усмішкою сказав:
- Саме вчасно.
Потім їхній зір потемніло, і всі були накриті велетенською тінню.
Сунили і гравці здивовано підняли голови.
Понад сто великих космічних кораблів приземлилися з неба і закрили сонце.
- Я викликав вантажників.
Хан Сяо глибоко зітхнув і посміхнувся.
Він позичив велику партію транспортних космічних кораблів у двох фінансових груп, щоб перевезти всіх підземних мутантів. Якщо ці космічні кораблі зроблять кілька рейсів, вони зможуть перевезти всіх мутантів і Камені пророцтва на певну безлюдну планету. Оскільки підземні мутанти використовували каміння для свого виживання, їм було досить легко знайти відповідну планету.
Коли гравці побачили космічні кораблі, багато хто захопився ними.
- Це повинен бути мігрційний флот, вірно?
- Допомагати мігрувати мільярдному населенню. Яке ж захопливе видовище!
- Підземні мутанти не будуть знищені. Блэкстар мене не розчарував.
Коли всі гравці побачили, як їхня фракція справляє таке враження, вони наповнилися почуттям гордості та колективної честі. Водночас багато хто погоджувався з рішенням Блекстара переселити підземних мутантів.
Після такого довгого періоду бою та багатьох трагедій гравці відчували, що підземні мутанти були слабкими.
Від того, як гравці скидалися над підземними мутантами, вони також почали погоджуватись з планом міграцій. Результатом цього вибору було створення більшої прив’язаності до армії Блекстара.
Хан Сяо був надзвичайно чотком у цьому питанні, і він також хотів використати їх співчуття, щоб залишити глибокий слід в серцях гравців та збільшити їхнє почуття належності до фракції.
Результат виявився досить непоганим.
Фейдін, що стояв поруч, теж посміхнувся. Він вважав, що це найкращий спосіб вирішити проблему для обох сторін.
Фейдін глибоко задумався, дивлячись на спину Хана Сяо.
Його сила швидко зростала, і він вже міг поодинці придушити Чен Сін, яка знаходилась всередині нього. Крім того, його конфлікт з Чен Сіном вже був дозволений, а це означало, що він більше не потребував допомоги армії Блекстара.
Спочатку він збирався знайти час, щоб попрощатися, але в цей момент він відчував, що, можливо, залишитися у армії Блекстара буде непоганим вибором...