З виходом гри « Monster Hunter» величезна кількість гравців почала скачувати цю гру.
Після купівлі "Monster Hunter" гравці дійсно почали отримувати масу задоволення, починаючи з Великого Яграса і до Кулу-йа-ку, від Поки-поки до Баррота...
Всі ці без винятку унікальні монстри поступово з’являлися перед ними, і гравці повільно переносилися з лісу в пустощі й навіть починали полювати на пустелях та болотах.
Поява нових монстрів і їх явно вища сила не тільки не змушувала гравців відчувати себе незручно, а навпаки, вони були дуже схвильовані!
Причина такого підйому насправді була дуже проста. Складність гри дуже повільно піднімалася.
Великий Яграс був великою ящіркою, яка в принципі не могла завдати будь-якого урону гравцеві.
Єдина проблема, яка могла виникнути в бою проти цієї ящірки, полягала у її любові до втечі з поля битви.
Поки-поки плювалася отрутою, але гравці могли носити з собою протиотруту...
Баррот був однією великою обманкою. Хоч він і був великим, насправді він нічого серйозного з себе не представляв.
Юратод був у болоті. Через це гравці були трохи обмежені, але атаки цього монстра були простими і від них було легко ухилитися
Тобі-кадачі був неприємним монстром, бо він був надзвичайно швидким, а його наступний крок було важко передбачити, але будь-який гравець зможе вбити його без жодних проблем, якщо буде стежити за цим чудовиськом.
У ан'ята була сильна шкіра, сильні атаки і багато здоров'я, але він був легшим монстром, якщо порівнювати його з Тобі-кадачі.
Складність битви з монстрами збільшувалася потроху за раз, і часто складність не зростала, а монстри просто починали мати різні унікальні характеристики, але гравці завжди могли знайти ключ до перемоги над тим чи іншим чудовиськом.
Більш того, гравці ставали сильнішими.
З одного боку, гравці отримували дедалі більше матеріалів від полювання і з допомогою них могли виготовляти більш потужну зброю та броню. Якщо гравці не могли перемогти нового монстра, то їм просто треба було створити броню і зброю з частин попереднього гіганта.
З іншого боку, кількість гравців постійно зростала. Хоча ці монстри не представляли смертельної загрози для гравців, у них було багато здоров'я, через що гравці з кожним проведених в бою годинником розуміли трохи більше про цих чудовиськ і зрозуміли, як їм потрібно було рухатися нанесення найбільшї шкоди.
Крім того, коли гравці пробиралися вперед, вони побачили дедалі більше способів значно зменшити складність гри.
Наприклад, у грі було багато елементів в оточенні, які могли використовувати гравці для нанесення серйозного шкоду монстрам, і не слід забувати про те, що багато монстрів почнуть битися один з одним, якщо зіткнуться. Якщо щось подібне дійсно трапиться, гравець просто повинен буде почекати. Гравці могли використовувати кров іншого монстра як приманки...
Це було більш ніж достатньо, щоб його складність була значно знижена. Сила атаки монстрів на початку гри була досить низькою, а якщо до новачки в гурту потрапляв якийсь вже прокачаний гравець, полювання на монстра йшла як по маслу.
У міру того як монстри ставали все більш і сильніше, вони ставало дедалі розумнішими, і багато з них навіть залишали сліди в багатьох місцях, щоб продовжити пошук мисливців, або навмисно йшли до інших монстрів, коли знаходилися фактично при смерті, сподіваючись, що інший монстр нападе на мисливця, але загалом це було всього лише невеликі приготування, до яких гравці досить швидко звикли.
Мало хто з гравців зазнав повного провалу полювання. У найгіршому випадку багато хто досить швидко зрозумів, що ця видобуток їм не по зубах, через яку вони дуже швидко втікали з поля бою. Якщо це відбувалося, то гравці просто йшли за матеріалами для створення кращого озброєння або відправляли сигнальний вогонь до неба і об’єднували свої сили з іншими гравцями.
Багато гравців казали, що ця гра була дійсно приємною. У ній можна було провести цілий день і навіть не помітити цього.
У грі "Monster Hunter" весь процес полювання проходив відносно вільно.
У лісі гравці могли зустріти сліди монстрів і піти по них, ну або ж могли просто збирати різні види трави. І в першому і у другому випадку гравець рано чи пізно наткнеться на якогось монстра.
Через це дух гравця протягом усієї гри був відносно розслаблений, і гравці концентрувалися на боротьбі з монстрами всього лише кілька разів за всю сесію, а не були зосереджені впродовж всієї гри, як це відбувалося в грі « Dark Souls».
Саме тому багато гравців не помічали, як у грі проводили цілі дні.
Багато офісних працівників могли грати тільки ввечері. Після кількох днів гри вони виявили, що ця гра забирала дуже багато часу!
Але це було гарною новиною, принаймні це показувало, що гра була багата контентом і коштувала своїх грошей.
Досить швидко гравці проходили крізь перших монстрів і заходили все далі й надалі.
І в певний момент вони зустрічалися з Дзором Маґдаросом. Це був великий монстр завбільшки з велику гору. Звичайно, гравці не повинні були вбити цього величезного монстра поодинці, бо з цим величезним чудовиськом боролися сили Астери, і коли гравець вилізав на спину того великого монстру, він зустрічався з Нергиггантом.
Гравці не будуть вбивати цього монстра, тому що коли він нанесе певну кількість урону то відлетить, тоді як величезний Дзор Магдарос просто піде.
У цій битві більшість гравців зазнали невдачі більше разів або два, через що багато гравецьів остаточно розслаблювалися.
Під кінець цієї битви багато хто був повністю задоволений цією грою. Будь то експерт чи новачок, всі з задоволенням полювали в лісі поодинці або з командою, ще не підозрюючи, що небезпека досить швидко наближалася до них...
https://literna.net/uk/books/337-vsemohutnii-hei-mdizai-nerha