Бойова система гри « The Last of Us » також була досить унікальною.
Хоча Чен Мо взагалі не рекламував своєї гри і не показував ні зомбі, ні пушок, що були присутні в грі, але деякий час після цього гравці бачили, наскільки сильно різнилися від систем інших ігор про помпей.
Простіше кажучи, бойова система гри « The Last of Us" була більш реальною і вона показувала звичайних людей, що билися зомбі в поганому середовищі.
У грі "Мабуть" - це два різні методи ведення бою.
Коли гравець бився зомбі, треба було пам'ятати, що його змії майже нічого не бачили, але прекрасно всі чули, тому гравець мав рухатися повільно.
Механіка "слуха" - найбільш часто використовується механіка при боротьбі з зомбі. "Слух" - це особлива здатність головного героя. У стані « вуха» місце розташування зомбі і людей можна буде визначити за допомогою своїх вух, бо всі звуки ставали у декілька разів яскравішими та чіткіші, що дало гравцям легко розпізнати.
Зомбі в грі ділилися на звичайних зомби і спеціальних помахах. Звичайною зомбі можна було подолати приховану атаку, але спеціальні зомби часто не могли бути вбиті так легко.
Крім того, зомбі мав дуже гострий слух. Якщо гравець вистрілить, решта зомбі відразу кинеться до пострілу. Якщо головний герой буде укушений, це призведе до його смерті, тому приховані вбивства або проходження всього і вся тихо та спокійно - найлогічніший вибір.
Це відрізнялося від інших ігор про зомбі. Інші ігри про зомбі завжди намагалися дати головному героя купу доброї зброї, щоб гравці могли відчути гострі відчуття від божевільної бійні. Але якщо подумати логічно, мати чотири кулі до робочого пістолета через двадцять років після того, як все було зруйновано спалахом, було дуже добре, а думати про відображення автоматів з чимось подібним, причому з боєприпасами, мало нелогічно.
Якщо говорити про боротьбу з людьми, то потрібно було застосувати іншу тактику.
Зір у людей був дуже добрим, але слух не був таким хорошим, як в зомбі, тому люди могли спокійно таємно вбивати. У них часто були патрони та інші корисні матеріали, але вони не мали жодної вартості стріляти з будь - яких речей, бо ніхто сам не ходив і не слід було забувати про зомбі.
Хоча матеріальна система гри « The Last of Us» на перший погляд здавалася трохи скупою, якщо згадати про те, що події відбувалися через двадцять років після спалаху, і не було схоже на те що людство повністю видужало... Було цілком логічно, що ні патронів, ні зброї категорично не вистачало.
Чого через двадцять років після спалаху вірусу і буде в достатку, так цеглиною.
----
Чжао Лей був повністю занурений в сюжет « The Last of Us".
Джоел і Тесс знайшли Роберта, який хоче повернути свої гармати, але врешті-решт вони знають лідера "Цікад" Марлін і укладають угоду.
Їм потрібно вивезти чотирнадцятирічну дівчинку Елі з міста.
У процесі від'їзду з міста вони потрапляють солдатам і виявляють, що Еллі насправді інфікована, але її тіло виробляє антитіла. Вона, ймовірно, є ключем до створення вакцини проти вірусу.
Однак коли вони досягають Капітолії, то стають дивними.
Члени "Цікади" покинули Капітолій, але Тесс почала наполягати на тому, щоб шукати « Цінікаду» через заражену хворобу і її час був обмежений. У цьому світі такі люди, як Джоуел, змогли вижити не тому, що були сильними, а тільки завдяки своїй вдачі, але рано чи пізно поверталася до людини спиною.
Тесс сподівалася, що Джоел зможе доставити Еллі до "Цікадам" для розробки вакцини, і в кінцевому підсумку вирішить зупинити солдатів, які прийшли якраз у найнещадніший момент.
Джоул і Еллі уникають переслідування, що позначило дуже важливий поворотний момент.
Що далі? Таке запитання поставив Чжао Лей.
За останні двадцять років Джоуел пройшов через багато справ і до цих останніх днів звик до зрад та жорстокості. Він міг спокійно і без найменших вагань вбити як солдат, так і ворогів, які йому загрожують.
Ставлення Джоуела до Еллі було дуже байдужим. Він не виявляв співчуття, а мав отримати свою зброю назад.
Чжао Лей повинен був визнати, що менталітет Джоула дуже добре відповідав правилам виживання після кінця світу. Якби Джоуел не був такою людиною, як він міг би дожити до сьогоднішнього дня?
Під час гри Чжао Лай знайшов кілька дуже цікавих моментів.
По-перше, відношення Джоеля до Еллі було якимось відштовхуючим. У порівнянні з ніжним батьком двадцять років тому Джоель став егоїстом. Він в основному не реагував на жарти Еллі, а інколи навіть грубо говорив про її жарт.
Однак цю реакцію можна було описати простим інстинктом самозбереження. Очевидно, що Джоуел бачив багато прикладів за останні двадцять років, які в кінцевому підсумку зробили його таким, яким він є.
Це змусило Чжао Лея відчувати його реальнішим. Зрештою Джоуел не був хорошою людиною, але він і не став поганою. Він просто надів захисний жилет і став байдужою людиною, у якого було більше шансів на виживання в такий час.
У грі також були по-різному представлені Елі та Тесс. Перша була всього лише маленькою дівчинкою, яка не могла допомогти Джоулу з підніманням на якісь поверхні. Вона могла тільки шукати що-небудь або відкривати замки, в той час як Тесс допомагала Джоелу і була його напарником.
Крім того, Тесс була цілком хорошою бойовою одиницею, але Еллі не було ні захисту.
Зав’язала Джоела та Еллі була драматичною і сповнена суперечностей та конфліктів, що розпалило цікавість Чжао Лея.
А як далі розвиватиметься сюжет?
https://literna.net/uk/books/337-vsemohutnii-hei-mdizai-nerha