З сумним і скорботливим звуком гітари поле зору Чжао Летемнело, і чорно-білі малюнки послідовно з'являлися перед ним, розкриваючи імена команди цієї гри.
У той же час різні голоси почали давати гравцеві уявлення про те, що сталося.
- Офіційна кількість жертв перевищила двісті чоловік, у штаті введено надзвичайний стан...
- На вулицях лежали сотні і сотні тіл...
- Паника серед населення викликана даними...
Двадцять років потому, літо.
Джоуел прокинувся від жаху.
Ця історія тільки починалася.
Чжао Лей ще не прийшов в себе після попередньої сцени.
- Що? Вона справді померла відразу після того, як я з нею познайомлюся?
Чжао Лей думав, що ця дівчинка буде ключовим персонажем цієї гри. Як можна було так просто обгортати сюжет батька і дочки?
Коли Джоуел плакав, тримаючи на руках свою дочку, Чжао Лей відчув, наскільки сильно стискається його серце, він згадав про години, які дівчинка подарувала батькові раніше і листівку на день народження. Таку милу дівчинку вбив солдат... Можна собі уявити, як сильно було боляче Джоуелу.
Як він провів ці двадцять років?
Чжао Лей відчув, що він був просто невірний. Біль від втрати, двадцять років страждань... і як Джоуел зміг вижити в такий жахливий час?
Через деякий час він побачив, до чого все прийшло.
На вулиці над входом в одне з будівель висів американський прапор, але він виглядав трохи обвітаючим. Солдат патрулював на даху будинку, а вулиці всюди були звалені сміттям.
Протягом 20 років розвиток був повністю затриманий, і можна було сказати, що стався серйозний спад. Біля сміттєвого бака двоє людей обговорювали питання про якісь громадські роботи...
Вийшовши на вулицю, він почув, як гучномовець передав нагадування про обов’язок громадян носити з собою посвідчення особи.
Почергово, що стояла за їжею, не рухалося — їжа все ще була в стані доїхати, але люди стояли у черзі.
З будинку поблизу вивели п’ятьох чоловіків і поставили їх на коліна, після чого перевірили чи вони не були заражені. У четвертого чоловіка виявили інфекцію, і відразу вбили його. П'ятий захотів втекти, але був тут же застрелений.
Чжао Лай з цікавістю ступив уперед, щоб підійти до двох застрелених. Він спробував підійти до них ще раз, але солдати повалили його на землю і відразу пустили йому контрольний в голову.
Чжао Лэй: - ... Невже ця гра настільки жорстока?
----
Не тільки Чжао Лей, але й інші звичайні гравці і стрімери, а також професійні критики з відомих медіа були здивовані.
Багато людей були здивовані, що після вступу слова: « Двадцять років потому».
Здається, що ця гра відбудеться через двадцять років. Через двадцять років після спалаху хвороби правила світу змінились, і небо й земля перекинулися з ніг на голову. Вірус не був узятий під контроль і він все ще поширювався. У великих містах діяло військо, і люди влаштовували жалюгідне існування. Джоель став контрабандистом і подорожував містом та за його межами, покладаючись на справи в сірій зоні й укладанні « роздрібних карток», які дозволяли йому вижити.
Очевидно, Чен Мо хотів мати дуже реалістичний світ під час апокаліпсиса. Світ, в якому цивілізація вже занепала, а не світ, де епідемія тільки - но вибухнула і почала впливати на цивілізоване суспільство.
Тло цієї гри повністю відрізнялося від звичайної теми про зомбі.
Багато людей могли уявити, наскільки хаотичним все стане, коли зомбі вірус тільки спалахує, але було важко уявити собі, яким він буде через двадцять років після вибуху, і Чен Мо вирішив піти по другому шляху.
Але чому ж тоді було показано те, з чого все почалося?
Чен Мо сильно виснажився і приписав своїй дочці Джоуела, а також жахливу смерть.
Очевидно, все це мало глибший зміст.
Це початок зовсім не було чимось неймовірним - у ньому не існувало гострих відчуттів, які зазвичай зустрічалися в блокбастерах, але очікування дало гравцям відчуття реальності. Це відчуття реальності пронизувало кожну деталь навколишнього середовища, вникало в маленькі деталі, у діалоги... щоб кожен відчув щирість цієї історії.
----
Невдовзі Чжао Лей доторкнувся до важливої частини гри.
Матеріальна частина цієї гри.
У секретному місці Джоел забрав своє спорядження - рюкзак, протигаз і пістолет. До пістолета йшло лише чотири патрони.
Незалежно від того, чи була це "PUBG" або « Uncharted", гравці ніколи не стикалися з такою скупою грою. З точки зору точністю більшості гравців, що зможуть зробити ці чотири кулі...
Гравці вчаться, як вийти з секретного місця.
Однак Джоуел не був Дрейком, бо не міг залізти в будь - яке місце і забрати все.
Але присутність Тесс допомогла йому подолати деякі перешкоди.
Гравці також могли знайти деякі припаси, що трохи було схоже на відчуття збору батарейок у грі «Outlast», але в цій грі збиралося дещо більше дрібниць. Деякі матеріали можна було використовувати для виготовлення хілок, бомб тощо.
Крім того, з поступовим проходом гри багато хто раніше не розумів подробиць.
Наприклад, зомбі вірус у грі « The Last of Us» насправді був мутировим грибком "кордицепс". Він міг поширюватися по повітряу, і заражена людина переносила б його на собі.
Цей грибок, наче паразит, і він відрізнявся від традиційного зомбі вірусу тим, що традиційний змії вірус з часом ставатиме все більше й більш неактивним, але заражені цим грибком люди стануть дедалі сильнішими та міцнішими, а в кінцевому підсумку інфікований на останній стадії перетворювався у монстра без зору, проте рухалися такі монстри швидше за звичайну людину, через які навіть звичайний заразений представляв смертельну загрозу для людини.
https://literna.net/uk/books/337-vsemohutnii-hei-mdizai-nerha