Глава 873 - піклування про Гайнлі. Частина - 4
Гейнлі проводив його поглядом. Маккенна поставив пляшку на підлогу. З полегшенням Гейнлі подивився на Нав’є і подякував йому.
Минув ще годину. Гайнлі хотів переодягнутися, тому схопив свій одяг і струшив його.
- Тобі жарко?
Маккенна, який збирався принести йому одяг, неохоче сів, коли Гайнлі зробив йому знак, що це не має значення.
Через дві години Гайнлі відчув, що зголоднів. Він обмацав свій живіт. Нав'ята запитала його, чи не боляче йому, і потирала його поки він видавав урчачі звуки.
Маккенна збирався принести йому суп, але помітив обличчя Ганлі, що тихо питає.
« Що мені робити...? »
На цей раз Гайнлі не сказав йому, що це не має значення. Він простягнув руку до Маккенне за спиною Нав’ята, відчайдушно шевеля пальцями.
"Зпаси мене."
***
Де я перебуваю ...?
Я озирнулась по боках.
Безсумнівно, це був інтер’єр Імператорського палацу. Чи була це Східна Імперія...?
Чи Західна імперія...? Як не дивно, я не могла це відрізнити. Невже мій розум погіршився...?
Я була збита з пантелику, але страх не відчувала. Це не мало б значення, навіть якщо б він у мене був, тому що мої ноги продовжували рухатися незалежно від моїх намірів. Я довго йшла пішки.
Зрештою я добралася до дверей великого бенкетного залу. Вона була злегка відкрита.
Чому її відкрито...? Зазвичай вона була закрита...
Я почула шум всередині, але це був не звук святкової музики.
Це також не було звуком розмов людей. Це було схоже на бійку... але я не була впевнена.
У мене прокинулося цікавість, тому я увійшла без вагання. Саме в цей момент я побачила двох величезних птахів, що пурхали посеред кімнати.
Обидві вони були красивими птахами з золотими пір’ями, які верещали та плескали крилами, а їхні пухкі животики випірували назовні.
Потім вони встали з широко розкритими дзьобами і почали клювати один одного.
« Що вони роблять...? Хто ці птахи...?»
Щоб побачити ясніше, я схопилася за перила і нахилилася ближче. Коли я придивилась до птахів, то побачила щось блискуче, золотисте.
« Що це...?»
Я придивилась уважніше. Це була корона. Дві птахи билися за корону.
- Моя імператриця...»,- стурбованим голосом покликав Хейнлі.
У цей момент мене перервав голос. Мої очі відкрилися. Не було ні Імператорського палацу, ні птахів, ані корони...
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr