Глава 872 - догляд за Гайнлі. Частина - 3
Фактично, він сховав це непорозуміння, як кажуть, у ящику, щоб ніколи його не згадувати.
Гайнлі любив Нав’є, але вони не могли спілкуватися без слів. Тепер все було інакше.
У розпачі він намагався пояснити їй, що хотів би, аби Маккенна дбав про неї, а не вона.
Але Вів'є його зовсім не розуміла... Потім, змерзнувши зі своєю ситуацією, він усміхнувся і сів поруч.
- Розумію тебе... Я подбаю про тебе. Я залишуся поруч з тобою на весь сьогодні, Гейнлі.
У Гейнлі тремтіли руки.
Якби вона дізналася, що їхнє товариство не було таким успішним, як думала? Вона вірила, що вони зрозуміли один одного з першого погляду.
Гайнлі не хотів бачити її розчарування. Тому, хоча його горло так боліло, що йому було важко дихати, а тіло горіло в гарячці, він з усіх сил намагався зрозуміти все правильно.
- Хейнлі? Тобі холодно?» - стурбованим голосом запитала Навіє.
Нав'ята схопила його тремтячі руки, намагаючись їх зігріти, подумавши, що вони тремтітимуть через те що він замерз. Тривога вразила його блідо - обличчя. Її ніжні руки ніжно обхопили його.
Хейнлі взяв себе в руки і подивився через її плече на Маккенну.
« Помоги мне...»
Маккенна ледве помітно кивнув на знак того, що все зрозумів.
Але через хвилину Гайнлі знепритомнів. Коли він прийшов в себе, Навай дивилась на нього стурбованим поглядом.
У ці холодні, повні ніжності очі Гайнлі подумав, що безглуздо боятися її турботи. Він відмовився від війни заради погляду цих очей. Він не міг повірити, що йому страшно.
Гайнлі зробив те, що раніше робив, і зібрав усі свої сили, щоб усміхнутися Нав’є. Коли Нав’є побачила це, вона нахмурилась.
- Ти справді збираєшся жартувати серед усього цього...?
Хейнлі похитав головою. Але через його хворобу м'язи на його обличчі не рухалися. Він послабив свою посмішку, щоб не образити її.
Минуло близько 30 хвилин. Хейнлі відчував спрагу, можливо тому, що дуже спітнів і підняв одну руку та провів по горла.
« Вода... Будь ласка, принеси мені води моя імператриця.
- Коли він висловив своє бажання, Навіе знову нахмурилася.
- Якщо ти так хочеш я це зроблю, але не думаю, що тобі стане від цього краще ...»,- з сумнівом у голосі сказала Нав'є.
"Що вона збирається зробити ...?" - з Опакою подумав Хейнлі.
Не даючи йому можливості відповісти, вона швидко підійшла і поцілувала його в шию. Коли її холодні, м'які губи торкнулися його почервонілою шкіри, він відчув мурашки, які пробігли по його тілу.
Але як тільки вона відвернулася, йому захотілося плакати. Через її плече він побачив спантеличеного Маккенну з пляшкою води в руці.
« Ні, не віддавай її мені... Не має значення... Моєю Імператрице було б соромно, якби ти мене зрозумів, а вона ні ..."
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr