Глава 799 - Хто ж насправді Долії? Частина - 2
Хтось обережно підтримував моє тіло, і я вчепилася до руки цього чоловіка, щоб утриматися на ногах.
- Дякую.
Подякувавши людині, про яку я вдарилася головою, я обернулась. Це був надзвичайно несподівана людина...
- Дольші...?», здивований тоном вигукнула Навіє.
Він був другом Великого Герцога Капмена, який не повинен знати, що я дворянка.
Перед тим як Виконт Лангдел швидко обнажив свій меч.
Дольші витягнув палець і застиг на місці, дивлячись на Вікінта Лангдела.
Очі Віконта Лангдела закрилися, наче він заснув без жодного шуму.
Він виглядав як маленька машина, яка за допомогою кнопки не може рухатися, коли кнопка знаходиться у положенні "викл".
Поки я здивована тим, що побачив його дивовижну здатність, Дольші повернув голову і запитав мене цікавим тоном.
- Ти отримала те, що я тобі послав? "
Я зробила кілька кроків назад і впала в стіну, він швидко рушив вперед, знову пофарбувавши відстань між нашими тілами.
Як тільки я кивнула, Дольші сперся однією рукою об стіну і гордо посміхнувся, повиснувши потрібною.
- Ти подумала? Як ти думаєш, чи можливо це зробити?» - цікавий тоном запитав Дольші.
Судячи з його питань, він, здавалося, вже все знав про мою особистість і відразу розкусив мене.
Фактично, він проник у Імператорський палац і дістався до мене, не кожна людина здатний на таке.
- Ти думаєш, це не спрацює ...? "..." все тим же цікавим тоном продовжував питати Дольші.
Оскільки я не відповіла відразу, Дольші переформулював питання і забрав руку зі стіни, трохи віддихнувшись від мене.
Які частини мого малюнка були недостатньо гарні?
За збігом у мене якраз був з собою малюнок, посланий Дольші, і хоча це було моторошно та дивно, зараз я могла безпосередньо запитати його про це.
Я озирнулася, роблячи вигляд, що повільно достаю щось з кишені.
Мені було цікаво, чи знайдеться хто-небудь, хто міг би мені допомогти, крім застигшого Віконта Лангдела, як час для нього зупинилося.
Але там нікого не було, ми були абсолютно одні, тому я нарешті розгорнула папір з рисунком і показала йому.
Я не розумію, що ти намалював...
Я намалював це так просто, але хіба ти не розумієш?
Дольші зробив вигляд, що я його здивувала, і вказав пальцем на ту частину, яку мої фрейліни за допомогою Вікінта Лангдела вважали "стиною".
- Плотина.», що торгує тоном сказав Дольші.
- Плотина...?
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr