Глава 798 - Хто ж насправді Дольші? Частина - 1
Я дуже чекала від Ріветті, коли Совешу поїде назад у Східну Імперію, і я з нетерпінням чекав повернення Хейнлі. І я була вражена народженням нашого маленького птенчика.
Останні кілька днів моє життя було низкою очікувань... Я очікувала, коли ж вже нарешті відбудуться певні події.
Мені довелося лягти на довгий диван у вітальні з подушкою ззаду, щоб я могла зручно загладити обома руками свій явно опуклий живіт, який вже було досить важко приховати під одягом.
У якусь мить я потяглася взяти папір, що лежав на журнальному столику.
Це був малюнок, який Дольші послав мені через Великого Герцога Капмана, котрий я ще не змогла розшифрувати, я поняття не мала , Що він хотів сказати мені цим малюнком, те, що він намалював на цьому листці, здавалося, зрозуміти було просто неможливо, як би я не намагалася це зробити.
Чи ж не було б краще запитати дитину, що це значить або звернутися до дітей за поясненням цього малюнка? Адже цей малюнок Дольї був на рівні дитячого, можливо дитячої фантазії могла б мені в цьому допомогти?
Останнім часом я думала про цю загадку, я радилася зі своїми фрейлінами. Я вертіла цей малюнок по-сякому і перебирала різні варіанти у голові.
Цей чудернацький малюнок був єдиною річчю, яку я не могла розгадати за все своє довге життя, це просто загадка століття.
Може бути це просто жарт від Дольші, щоб подітися наді мною і насправді цей малюнок нічого не означає, а представляє з себе лише набір випадкових ліній?
- Стіна... Щось блискуче... І з якої причини йому довелося виразити це за допомогою малюнків..."- розмірковувала в слух Наві, ця головоломка немов зводить її з розуму.
Трохи поміркувавши, я перевернула папір і поклала його на стіл, тому не могла дозволити собі займатися розгадуванням цього малюнка днями на проліт.
Шкода, що я не могла присвятити цьому весь день, мені б дуже хотілося розібратися з цим, я повернулася до свого кабінету, щоб займатися справами на порядку денного, у мене було багато важливих справ, які вимагали моєї уваги.
Коли настав вечір, я вийшла в сад відпочити, мені потрібно було розлучатися від тяжкої, рутинної роботи, яка навалилася на мене через відсутність Гейнлі.
Я вирішила прогулятися, за одне намагаючись розшифрувати малюнок, який взяла з собою, а потім я планувала повернутися в свій кабінет і ще трохи попрацювати.
Але через кілька кроків я відчула несподіване дихання позаду себе, це мимовільно налякало мене, мабуть тому випадку з замахом на моє життя я стала більш чутливою до несподіванок.
Трава під моїми ногами різко замерзла, коли мене пробрав ознаб, все сталося так швидко, що я навіть не встиг опам’ятатися.
Трава не згорнула і не затверджувала охопленої льодом, як із приходом зими, а завмерла немов засохнувши зсередини, листя все ще було свіжим та зеленим, вони лише злегка покрилися іншим.
Коли я розчавила цю траву ногами, вона хрустнула і полетіла на багато маленьких шматочків, то була дуже крихкою.
- Небезпечно...», тоном повний замішання пробурмотала Нав'є.
Здивований, Віконт Лангдел спробував швидко підійти до мене з простягнутими руками, щоб захистити від невідомої загрози.
- Ваша Величносте, в сторону ...",- різким тоном сказав Віконт Лангдел.
Оскільки я недавно зазнала прихованого нападу, то слухняно відступила.
У цей момент я втратила рівновагу, ударившись головою об щось тверде позаду себе, хіба позад мене повинно бути щось...?
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr