Глава 738 - неприємна розмова. Частина - 4
Але спершу він мав розібратися в минулому і загоїти рани, щоб усі ці негативні моменти не турбували його розум.
Тільки тоді прийде день, коли його рани загояться і він дозволить в першу чергу собі пробачити себе, Совешу щиро хотів виправити все, він вірив, що все ще можна повернути та пообіцяв зробити для цього все можливе.
Принаймні так думав Совешу, можливо його думки були занадто наївними.
Він зосередився на словах, написаних чорними чорнилами на білому папері і з головою поринув у свої записи, намагаючись не пропустити жодної деталі.
- Я був досить холодний з Нав'є і дуже суворо покарав одну з її фрейлін за образу Рашти... У нас була суперечка з цього приводу, і я сказав їй, що якщо вона хоч раз не зможе бути слухняною я...
***
- Мені дуже шкода це говорити, графиня Джубел. Чи всі слуги східної Імперії однакові?»,- цікавим тоном запитала Роза.
Був ясний, сонячний день. Сонячні промені проникли в мою кімнату, а ніжний вітерець ласував мої щоки.
Оскільки погода була ідеальною, я сіла читати книжку біля відчинених вікон, щоб насолоджуватися чудовим кліматом.
Лора лежала на сусідньому дивані, зевала і дрімала, мабуть від такої погоди їй не хотілося нічого робити, а просто відпочивати на м'якому кушетці.
Серед цієї теплої атмосфери гучний голос Рози відразу привернув мою увагу.
Коли я відірвала очі від книги і подивилася на неї, графиня Джубел теж виглядала спантеличеною, вона не зрозуміла цього несподіваного питання від Рози.
- Що ти маєш на увазі?
Роза роздратовано фиркала, схрестивши руки на грудях.
- Слуги, яких привів Імператор Совішу, зарозумілі і погано виконують свою роботу. Минув лише один день з того часу, як вони приїхали сюди, а вони вже створюють проблеми...», змучений тон пояснив Роза.
- Серйозно...?
Так.
- Як дивно... Чим це могло бути викликане?
- Не знаю...",- роздратованим тоном відповіла Роза.
Після цього графиня Джубел більше нічого не говорила, можливо тому, що воліла не говорити погано про Східну Імперію, і продовжувала те, як вона робила.
Роза ще кілька разів нарікала, але оскільки графиня Джубел не звертала особливої уваги на неї, вона зрештою закрила рот і пішла.
Але через деякий час вона повернулася з здивованим обличчям, ніби побачила привида.
- Ваша Величність, ваша Величносте! Імператор Совішу здається хоче навісити Вас ...»,- схвильований тоном сказала Роза.
- Совешу...»,- збентеженим тоном пробурмотала Навіє.
- Так, я бачила, як він йшов у цьому напрямку ...», впевнений тоном підтвердила Роза.
У той момент, коли я збиралася сказати:
"Зараз він має бути вже поруч".
(Тук, тук).
Роздався стук у двері, і з іншого боку голос вартового офіційно проговорив.
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr