Розділ 737 - неприємна розмова. Частина - 3
- Він виріс, на що вказували чутки про те, що він втікав від батьків. Мене дратує, як він каже... За рівнем інтелекту зараз він рівний мені ...." - все з тією ж посмішкою додав Совешу.
Почувши саркастичні слова Совішу, Маркіс Карл знову посміхнувся.
- Я не очікував, що цей сопляк виявиться для мене рівним суперником ...",- задумливим тоном сказав Совешу.
Совешу, який раніше був розумово старшим за Гейнлі, вважав його не ким іншим, як звичайним "принцом з поганою репутацією, про якого ходили чутки, що він плейбою", але при особистій зустрічі все виявилося зовсім не так.
Совешу, розумовий вік якого на даний момент був таким же, як у Гайнлі, описав його як "провокаційного і роздратованого голця".
Він не знав, чим була викликана ця різниця, але для Совешу спостерігати за нею було цікаво, він вважав що Гайнлі виявиться більш легкою здобиччю, а після того Хейнслі виріс у гідного чоловіка.
- Якщо подумати, розумовий вік Його Величності і Імператора Гейнлі приблизно однакові....", задумливим тоном сказав Маркіз Карл.
- ..."- Совешу насупився і подивився на Марка Карла.
- Схоже, у вас є щось спільне, тому що зараз Ви з ним того ж віку, Ваша Величність.»,- поясним тоном сказав Маркіз Карл.
- Того ж віку...?
- Я маю на увазі розумовий вік...", що дає тонові відповіді Маркіз Карл.
- Маркиз Карл, вам не здається, що Ви його хвалите?
- Ні, справа не в цьому ...»,- посхватався виправдатися Маркіз Карл.
Чому ви дійшли такого висновку?
- Тому що ви зазвичай ігнорували б таку людину та її гостроту...»,- пояснюючим тоном відповів Маркіз Карл.
Зовнішній, молодий Совешу вважав Західну Імперію висккою, а Імператора Гейнлі як звичайного, розпещеного порушника спокою, він думав, що легко підігнати його своїм інтелектом.
Але правдивий Совешу зневажав Імператора Хейнлі, і він не вважав його рівним собі.
Якщо зараз це виглядало як боротьба між рівними, то для справжнього Совешу він був не більше ніж комах, з яким навіть не варто було вважатися.
Маркіз Карл зміг помітити цю різницю між теперішнім і справжнім Совешу ...
Свешу, що повернувся до своєї кімнати з недовірливим обличчям, вигукнув роздратованим тоном, як тільки Маркіз Карл пішов.
- Він мого віку...! Мій однолітків...! Яка дурниця!"
У гніві він витягнув з-під свого одягу книгу зі записами, яку привіз із собою, вона була в шкіряному переплетенні і сама по собі виглядала красивою.
Це була книга, в якій він записав події останнього року. Він спеціально привозив її для того, щоб проаналізувати на дозвіллі, йому не хотілося втрачати час поки він був би у Західній Імперії.
Він поклав книжку навпіл і тримав її однією рукою, а інша поклала на грудну клітку й в цій зручному позі Совішу взявся читати.
Він згадав, що сталося в його житті після появи "Расти", і це печало його.
Сумління вірив у чудові моменти, прожиті з Найв'є, в загальну любов, ті теплі почуття, які були між ними колись.
Він вірив у це і хотів попросити прощення в Навота, якщо буде потрібно.
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr