Publish
New releasesPopularFreeOngoing booksCompletedTranslationsIllustrationsFandomsNews
ЛітернаCatalog
BookmarksLibrarySign in
Літерна

Books and translations to read chapter by chapter. Publishing tools for authors and translators.

MastercardVisaGoogle PayPayoneer
PlatformAboutPrices and RatesPaymentRefundsContact
DocumentsUser AgreementPublic OfferPrivacy PolicyPublication Rules18+Contact support
19Registered users
Social links
TelegramPinterestThreads
© 2026 Літерна · IP geolocation by DB-IP
Імператриця знову виходить Заміж (KR)

Розділ 397 - Злива Найв’яте. Частина - 1

0% of chapter read

Глава 397 - Злива Найв’яте. Частина - 1

Перед тим, як лягти спати.

Співішу зміг заспокоїтись після довгих ридання і занурився в глибокі роздуми. Він вважав себе дурнем за те, що імпульсивно купив картину Нав’є.

« Скільки людей приходить і йде прибирати мою спальню... Гірше того, були люди, які бачили картину, коли вона висіла на стіні. "

Забравшись під ковдру, Совішу поклявся собі зняти картину завтра ж.

Але те, що Сувешу зробив наступного ранку, не входило у прибирання картини. Навпаки, він покликав палацового художника.

Коли прийшов палацовий художник, він показав йому картину і наказав:

- Зміни напрямок, в якому дивляться очі картини. "

- Які очі Ви маєте на увазі ...?", обережно запитав художник.

На картині було двоє людей, обидва дивилися в різні сторони. Нав’язнені дивилася в сторону, у той час як Совешу дивився на Навота. Відчуття, які передаються картиною, разюче змінювались залежно від напрямку, в якому повинні були дивитися очі.

Художник думав, що Совешу скаже йому змінити напрямок, в якому дивилися його очі.

Але прохання Совішу було зовсім протилежне тому, чого сподівався художник.

-Змуси Нав'є подивитися на мене. "

Художник на мить розгубився.

« Він серйозно?»

У Совішу було байдуже обличчя. Принаймні, він, здавалося, не жартував.

"Ну, ніхто не став би жартувати про щось подібне"

Коли митець кивнув і відступив назад, Совешу сів на ліжко, відчуваючи себе більш невимушено, і знову оцінив картину.

***

Великий Герцог Капмен, Гейнлі, Маккенен, відповідні посадові особи і я зустрілися, щоб обговорити те, що сталося у Уайтмонді. Ми обговорювали це протягом кількох годин.

- Чи були останнім часом які-небудь суперечки? Не з нашої точки зору, а з погляду Уайтмонда, вчинок, який, можливо, їх розчарував. "

- Ні, не було жодних проблем."

- А як щодо посла Вайтмонда? Він щось знає про це? "

- Він також заплутався і зв'язується з Міністерством закордонних справ."

- Члени команди кажуть, що вони не зробили нічого поганого, але, можливо, вони зробили це несвідомо, Ваша Величносте.

Виникли різні погляди, але причина арешту команди залишилася невідомою.

Маккенна сказав з тривогою:

- Найгіршим сценарієм було б те, що Уайтмонд діяв таким чином, тому що їм не подобалося самовідкриття Західної Імперії. Якби це було так, це б був маленький... Ні, це буде велика проблема."

Хейнлі кивнув і проінструктував:

- Це правда. Маркіз Кетрон, запитайте тих, хто у Вайтмонді, що мотивує цю дію.

- Так, Ваша Величність.»

- Великий Герцог Капмен, будь ласка, скажіть своєму підлеглому, щоб він залишався поруч і стежив за ситуацією.

- Я так і зроблю."

Після майже тригодинної зустрічі маркіз Кетрос поспішно пішов зі своїми послідовниками.

Чи можна йому довіряти? Поки я дивилася на його далекий спину пустим поглядом, Гейнлі сказав поруч зі мною:

- Я не думаю, що він настільки дурний. "

Але одного разу він уже вчинив немудро. Хіба він не намагався посилити скандал між Крістою і Гейнлі?

...Ну. Було багато людей, які бачили таємну зустріч Крісти і Гайнлі так що він вважав це обманом на яку варто ризикнути й діяв відповідно.

У будь-якому випадку, Гейнлі знав маркиза Кетрона краще, ніж я. Тому я кивнула, тому що довіряла Хейнлі, а не марокзу.

Хейнлі теж кивнув, і ми втупилися один на одного.

Але це тривало недовго. Як тільки я згадала, як ми розлучилися минулого разу, я почервоніла. Коли я різко повернула голову, Гайнлі кинувся брати мене за руку.

У цю мить. Великий Герцог Капмен приголомшено подивився на Хейнлі і пішов, ніби втік, сказавши, що у нього невідкладна справа. Я не знаю, що творилося в голові Хейнлі, щоб змусити Великого Герцога Капмена піти таким чином ...

- Моя імператриця. "

Коли я спробувала піти, Гайнлі покликав мене і стиснув мою руку. Озираючись назад, я побачила, що в нього був одухотворий вираз обличчя.

- Ти збираєшся залишити мене?

Хоча його погляд був здатний змусити тремтіти чиєсь серце, я вже виявила, що Гейнлі був чудовим актором. Я не могла сказати, чи його погляд був щирим. Крім того, хто змусив нас почуватися незручно в першу чергу?

- Чи не пора попрацювати? "

***

https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr

Previous chapterNext chapter