Глава 315 - Ти ще хто така? Частина - 3
Коли я спала, раптом з’явився чудовий аромат.
Бажання не встати з’явилося ще раз, щоб вдихнути цей чудовий аромат.
Я похитала головою з боку в бік із закритими очима, але врешті прокинулася, почувши поруч незграбний сміх.
- Хейнлі?
Як тільки я розплющила очі, то побачила Гайнлі, який стояв поряд з їдою.
- Що це таке?
Коли я запитала Гайнлі, що сталося на ліжку, він зняв срібну кришку з возка. Там був омлет і темна кава.
- Сніданок.
Це не те, що я мала на увазі... Як вийшло, що візка виявилася тут...? Він приніс її, коли встав?
Тоді як я здивовано дивилася на нього, Гайнлі взяв виделкою шматочок омлету.
Коли я відкрила рота і з'їла його, він запитав:
- Як на смак?
- Чудово, але..."- відповіла Нав'ята.
- Я хороший кухар?
- Ти дійсно хороший." - сказала Неві.
- Це моє хобі.
Багато палаців не вміли готувати, нічого вже й сказати про імператорську родину. Він був дійсно чудовою людиною. І він зізнався, що любить мене.
Поки я роздумувала, Гайнлі знову ткнув виделкою в інший шматочок омлету.
- Чи є щось ще, що ти хотіла б з'їсти, моя імператриця?- запитав Хейнлі.
- І ти приготуєш все це для мене?
- Звичайно.
Хейнлі продовжував знервовано годувати мене, коли я сором’язливо відкрила рота.
Провівши це ще кілька разів, я не витримала і була змушена запитати:
- Хейнлі?
- Так, моя Імператриця?
Це... Це звичка вашого племені?
- ...?"- Хейнлі дивився на Навіє запитання.
- Птахи зазвичай годують один одного. Тебе теж так годували...?»,- запитала Навіле.
Хейнлі нахмурився, ніби він ніколи не думав про те, що я сказала.
Потім він на мить втупився на мене і схрестив руки на грудях з серйозним виразом обличчя.
Я зробила помилку? Йому було погано через те, що я порівняла їх зі звичайними птахами?
Видивляючись задумливим, Гайнлі зізнався через мить:
- Я не впевнений, моя імператриця. Але тепер, коли ти згадала про це, я теж так думаю...
Хоча мій батько був дуже суворим, що цікаво, він завжди дбав про те, щоб нагодувати мене.
- ...!»,- Навіе нахмурилась.
- Я ніколи не була дуже близька зі своїм братом, але, як і дивно, він також годував мене. "
- Ох...»,- Хейнлі.
Якщо подумати, я мала це на увазі з того моменту, як закохалася в свою Королеву:
- Я маю бути тією людиною, яка завжди нагодує її".
Отже, якби у нас була дитина, чи Хейнлі би її годувала? Це було б чудово...
У цей момент мені в голову прийшла дивна ідея:
- Гейнлі, є дещо, що викликає у мене велику цікавість, ні, це важливо. "
- Так, моя імператриця?
- А як... діти твого племені ...», Навіле не наважувалася запитати.
- ...?"- Хейнлі дивився на Навіє запитання.
- Вони народжуються у вигляді яєць?
***
Совешу покликав марказа Карла, щоб дати йому секретні інструкції:
- Свідчення Рашти про работоргівлю може бути в імператорському палаці. Знайди його і принеси мені. "
- Це правда, Ваша Величність? З тривогою запитав маркис Карл.
- Я не впевнений. Так Кошар сказав Раште, - відповів Совешу.
Цілком можливо, що Кошар навмисно збрехав через свою ненависть до Раште.
Однак два факти, безперечно, були правдивими. Кошар забрав сертифікат корпорації "медведи" про работоргівлю, і цього сертифіката зараз немає.
Ти повинен шукати уважно, інакше це стане відомо.
Маркіз Карл відповів з твердим виразом обличчя:
- Так, Ваша Величність.»
Якщо б свідчення про работоргівлю було втрачено до народження дитини Рашти... Ні, це було б великою проблемою, якби воно зникло навіть після того, як він народився.
Сумління мало б знайти його за будь - яку ціну.
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr