Publish
New releasesPopularFreeOngoing booksCompletedTranslationsIllustrationsFandomsNews
ЛітернаCatalog
BookmarksLibrarySign in
Літерна

Books and translations to read chapter by chapter. Publishing tools for authors and translators.

MastercardVisaGoogle PayPayoneer
PlatformAboutPrices and RatesPaymentRefundsContact
DocumentsUser AgreementPublic OfferPrivacy PolicyPublication Rules18+Contact support
19Registered users
Social links
TelegramPinterestThreads
© 2026 Літерна · IP geolocation by DB-IP
Імператриця знову виходить Заміж (KR)

Розділ 314 - Ти ще хто така? Частина - 2

0% of chapter read

Глава 314 - Ти ще хто така? Частина - 2

- Так.

- Намек на те, що... Шлюбна пара...», натякнув Хейнлі.

Після хвилинного роздумів я зрозуміла його наміри:

- Ах...»

Кутики рота Хейнлі злегка піднялися.

Я веліла йому почекати там хвилинку, потім швидко пішла до своєї кімнати і принесла список справ, які я планувала зробити за день.

- Моя імператриця?

Я знову сіла на ліжко і з гордістю сказала, простягаючи блокнот Гейнлі:

- Я записала, що я маю зробити. "

Він хотів це побачити, вірно?

Те, що ми одружені, не означає, ніби в нас немає секретів. Однак подружні пари багато чого розповідають одне одному.

Хейнлі, мабуть, хотів цього.

Але Гайнлі ледве пробурмотів « ох... » з гірким виразом обличчя.

Хіба не цього він хотів?

Потім він додав:

- Це хороший список.»

- Правда, не надто нудний?

Мені було весело писати й планувати такі речі, хіба це не те ж саме для інших?

- Дружина, це не нудно. Це не нудно, але..."- відповів Хейнлі.

Потім раптово його очі розширилися, і його погляд зосередився на кожному слові в блокноті. Не встигла я опам’ятатися, як він вже тримав блокнот обома руками.

Прочитавши блокнот раз п'ять, Гайнлі повернув його мені і сказав:

- Це дійсно хороший план, дружина. "

- Але ж у тебе такий самий вираз обличчя.

- Я знайду тобі помічників і підготую офіс якомога швидше ...»,- сказав Хейнлі.

Він не відповів на мої слова, але я не пропустила це повз вуха.

- Дякую.

- Ні, я думаю, що для моєї Імператриці обов'язково потрібно вибрати правильних і надійних людей.»,- сказав Хейнлі.

Кивнувши, Гайнлі різко замовк.

Чому він зараз мовчить?

Коли я здивовано подивилася на нього, Гайнлі вагався сказав:

- Я нічого не писав... Мені нема чого тобі показати...."

Він думав, що я дала йому свій блокнот для цього. Замість того, щоб сказати, що це не так, я ввела, на те,що у цьому немає нічого страшного:

- Справді? Мені б теж хотілося прочитати твій список."

Інакше він був би збентежений.

На щастя, це спрацювало. Але в мить ока його усмішка зникла, він закрив обличчя однією рукою і подивився вниз.

Що з ним не так цього разу?

Коли я уважно його побачила, то помітила, що він почервонів.

Чому б це?

Поки я була спантеличена, Гайнлі похитав головою і знову спитав мене:

- Моя Імператриця. Перше, що ти мені сказала, було дуже важливим, друге - дуже корисним, але те, про що я хотів почути, є чимось більш особистим.

- Більш особисте?

Я не зрозуміла, що він мав на увазі.

Чи міг він мати на увазі, що наші тіла говорять самі за себе або щось в цьому роді? Судячи з його обличчя, у нього, схоже, не було такого наміру...

Отже, він хотів, щоб я відповіла на його визнання?

У мене була невелика ідея, але я похитала головою, прикидаючись, що нічого не розумію:

- Я не знаю, я не розумію, що ти маєш на увазі ...."

Але замість того, щоб сказати щось ще, Гайнлі просто зітхнув, ліг на бік і відпустив мою руку.

Проблема полягала в тому, що його рука вторгалася на мій простір. Вона лежала прямо у мене на подушці.

Крім того, хоча я кілька разів перекладала погляд з його руки на нього, він не забрав руку.

Зрештою, я сказала йому прямо і трохи збентежено:

- Хейнлі, це мій особистий простір.

- Що?»- запитав Хейнлі.

Я хотіла, щоб він забрав руку.

- Це мій особистий простір.

Коли я чітко повторила це, очі Гайнлі розширилися і він повільно прибрав руку.

- Якщо хочеш спати з видовженою рукою, лягай трохи лівіше, Хейнлі. Лягати достатньо велика, так що ти можеш це зробити.» - сказала Навіє.

Я обережно поплескала його по втягненій руці, лягла на ліжко і гасила полум’я лампи.

Однак, як тільки у спальні стемніло, я відчула, що біля мене щось заповзало.

- ...!?»- напружилася Нав'єрі.

Поки я ворожила, що відбувається, Гайнлі підтиснув плечі щільно зтиснувши губи.

- Хейнлі?

Коли я знову запалила лампу і сіла, Гайнлі розсміявся, наче більше не міг цього виносити, весь цей час він повільно підбирався своєю рукою до мене.

Минуло небагато часу, перш ніж він зміг заспокоїтись і щиро вибачився:

- Мне жаль. Я... Я просто хотів, щоб моя Імператриця спала використовуючи мою руку як подушки. "

- ...!»,- Навіе нахмурилась.

***

https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr

Previous chapterNext chapter