Глава 292 - ніч удалася. Частина - 1
Рашта поспішила назад до своєї кімнати.
Її серце шалено билося.
« Що це означає? Що я щойно бачила?
У її голові панував хаос.
« Чому Совішу... Чому він був таким? Поїде себе так, ніби сумує за своєю колишньою дружиною?
- Ні, цього не може бути ..."- пробурмотала Рашта.
Рашта від'ємна похитала головою.
- Це не може бути правдою, тільки зараз...»- пробурмотала Рашта.
Обличчя Рашти зблідло.
Хоч би як вона намагалась це заперечити, поведінка Совішу під впливом алкоголю робила все це занадто очевидним.
Як тільки вона усвідомила цей факт, її охопив глибокий страх.
Совішу був її добродійником і рятівнителем, тим, хто підняв його з дна, але він також був людиною, яка знала її слабкості.
Якщо він відпустить її, вона знову впаде і нічого не зможе зробити, щоб піднятися.
Також у неї не було жодного генеалогічного родоводу, за який можна б триматися, оскільки дитина ще не народилася.
- Заспокойся! Імператриця знову вийшла заміж. Йому немає сенсу шкодувати про це ..." - заспокоювала себе Рашта.
Рашта нервово почухала шкіру, кров залишилася на її нігтях.
Її живіт знову почав хворіти, можливо внаслідок всього цього стресу.
« Але навіть якщо він не повернеться поваленою Імператрицю, що коли це змусить його похлинути до Рашти? Що, якщо він засудить Рашту в розлученні і піде?"
Тоді він приведе іншу жінку. Сумління було імператором, молодим і надзвичайно гарним. Багато жінок взяли б його за руку, якби він цього хотів. Або за власним вибором, або заради своїх сімей.
« Ні в якому разі! Ні в якому разі!»,- запаникувала Рашта.
« Элги... Мені потрібен Герцог Елгі!», Рашта швидко залізла в ліжко і повернулася калачником.
Вона хотіла почути від Герцога Елгі, що все буде добре. Вона хотіла, щоб він потішив її своїм винятковим розумом.
Проте не було ніякої можливості, щоб герцог Елгі, який навіть не приїхав до Західної Імперії, з'явився нізвідки.
"Як довго я була в такому стані?", - подумала Рашта.
Рашта відкрила зажмурені очі і забрала пальці від рота.
Її неспокійні очі були сповнені рішучості.
"Правно, зараз немає часу так себе вести".
Якби вона не розплакалась і впала в розпач того дня, коли втратила свою першу дитину, то ніколи б не мала такого життя.
Рашта втекла з цього місця добровільно, щоб зачепити нове життя.
Те саме було і сьогодні.
Якби вона залишалася такою, як є, тремтячи від страху, кінець був би очевидним.
"Я повинна захищати те, що належить мені!" - Рашта набралася рішучості.
Коли вона була наложницею, любов Імператора була всім. Вся її влада походила від Імператора. Але тепер вона мала свою власну силу.
Навіть як імператор, він деякий час не міг знову розлучитися через громадську думку. Він мав протриматися принаймні кілька місяців.
На той час дитина народиться і буде первістком Імператора, що б там не говорили інші.
« У майбутньому Рашту захищатиме дитину. Але до тих пір Рашта повинна захищати дитину.
Рашта встала з ліжка і почала розгулюватися по кімнаті.
« Що мені робити? Що мені робити? Зустрітися обличчям з поваленою Імператрицею...?
Не було причин уникати поваленої Імператриці, не було причини уникнути Вікенту Лангдела і не існувало підстав уникнення Герцогині Туанії.
Імператриця, яка була імперативною і зраджувала імператора, отримала посаду в імперії.
Віконт Лангдел - розлючений негідник, який намагався заколоти слабку і безозброєну дівчину. І хіба герцогиня Туанія не така ж легковажна жінка, яка використовує свої жіночі хитрості, щоб тягнути за собою чоловіків?
« Такі особи не повинні піддаватись тиску. Чому Рашта повинна бути засмучена, коли злочинці так високо тримають голови?"
« Хіба не глава лицарського ордену? Якщо так, то це чудово. Я покажу, наскільки він огидний, перед усіма ...." Решта була сповнена рішучості, план зіглянувся в її голові.
***
Як тільки я прокинулася, то відчула легкість. Коли я оточувала все довкола руками, то почула смішок і відкрила очі.
Піднявши очі, я побачила Гайнлі дивиться на мене і хихікає.
- Дружина, ти добре поспала?
Ааа... Верно. Вчора...
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr