Глава 210 - Знати правду. Частина - 2
Я похитала головою і збиралася сказати йому, що все гаразд, Що я ціную його чесність. Мені також хотілося вибачитися перед ним за те, що я штовхала його раніше.
Хейнлі... почала говорити Нав'є, простягаючи руку до нього.
Раптом Гайнлі перетворився на велику пташку, і я завмерла з запамороченим обличчям.
Я була збита з пантелику. Чому він так раптово перемінився на птаха?
Хейнлі, який перейшов у пташку, повільно моргал, дивлячись мені в очі.
Він виглядає таким милим...
Він намагається використати свою прекрасну зовнішність як козир, щоб заспокоїти мій "гнів"?
Хейнлі, ні, Королева, яка дивилася на мене з найкрасивішими в світі виразом, широко розкрила свої великі очі.
Це був дійсно прекрасний погляд.
Коли Королева вагалася наблизилась до мене і нахилила голову, я за звичкою мало не обняла її.
Раніше мене більше турбувало те, що вона була підлеглою Гайнлі, бо це означало б, ніби я обіймала, цілувала і поплескала по спинці одного з підлеглих мого чоловіка.
Можливо, тому, що я вважала гірше, я не надто розсердилася, коли дізналася, Що Хейнлі - Королева. Я розуміла, що він не може розповісти мені, бо це конфіденційно.
Но...
Я подавала в собі бажання обійняти його, прибрала руки за спину і сказала:
- Я не серджуся на тебе, Хейнлі. Правда. "
Моє обличчя знову спалахнуло через збентеження, коли я згадала за яких обставин розкрила правду про Королеву.
Хоча королева, яка стояла переді мною зараз, виглядала дуже милою і чарівною птахом, я також добре розуміла, що вона може перетворитися на Гайнлі в якусь мить.
Я не могла обійняти його, знаючи це. Якби я обняла птаха, це було б ніби обійняти Гейнлі... голим.
- Гу...»,- вимовила Королева.
- Правда, я не серджуся на тебе... Ну, якщо тільки трохи ...» - знову повторила Нав'є.
Очі Королеви наповнилися сльозами.
Я неохоче простягнула руку і погладила її по голові. Королева закрила очі і потерлася про мою руку.
Це було так мило.
Навіть якщо це був Гейнлі, що трувся головою про мою руку, то все одно було прекрасно...
О боже! Про що я тільки думаю?
Я різко відірвала від нього свою руку, наче від вогню, і емоційно заговорила:
- Все гаразд, я не серджуся, чесно. Але ..., не міг би ти повернутися... Будь ласка, повернися в свою людську форму!"
***
Після швидкої подорожі Гейнлі я просувала у своїй кімнаті близько години, обдумавши ситуацію, потім через деякий час я відкрила двері і вийшла з кімнати.
Роза, яка вчила чогось міс Мастас, побачила, що я виходжу одна, і здивовано запитала:
- Чому ваша Величність вийшли одні? "
Міс Мастас озирнулася через мою спину і теж розгубилася.
- Його Величність Гайнлі вилетів у вікно ...»,- сухо відповіла Навіє.
Як тільки я відповіла, вони обидва втупилися на мене. Але воно швидко змінилося виразом здивування, коли вони увійшли в мою кімнату.
- Ох, королева! Одяг Його Величності Гейнлі тут...
- Його Величність Гейнлі дійсно вилетів у вікно!",- вигукнула Мастас.
Мій приголомшений розум раптово прийшов в норму, неначе на мене впала відро холодної води.
Хейнлі був настільки вражений, що не взяв із собою одягу?
Я повернулася до своєї кімнати і побачила, що весь одяг Гайнлі було розкинуто по килиму. Навіть нижня білизна...
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr