Розділ 121 - Шанс стерти минуле. Частина - 2
По дорозі до Раште Совішу зіткнувся зі знайомою, неприємною фігурою. Це був віконт Ротешу, людина, яка колись була господарем Рашти. Побачивши імператора, віконт поспішно відвісив йому глибокий поклони:
- О, Ваша Величність імператор. Я ніяк не очікував побачити вас тут.
Совішу прищурився. Руки й ноги Рашти вкриті безліччю мозолів і шрамів. Це було свідчення її днів у рабстві, і віконт був тим, хто зробив їй все це та майже похоронив її в соціальних колах. Я не думав, що такій людині варто тепер відвідувати Рашту.
- Я дуже часто бачу тебе тут.
Віконт Ротешу широко розкрив очі, в той час як Совешу дивився на нього зверху вниз і крив губи:
- Я сказав, що бачу тебе тут занадто часто.
- А ... Ваше ... Величність?
Віконт Ротешу відвів очі, помітивши хвилі ворожості від Совеша.
- Як часто ти бавишся у Рашти?
- Не часто, Ваша Величносте.
- Це суперечить словам Джима.
Віконт Ротешу дуже стиснув губи, коли почув владний тон Совішу. Ще з дитинства він був сильним принцом. Легко думати про нього, як про чоловіка, якого обв’язували пальці колишньої невільниці, але вираз його обличчя завадило дивитися на нього прямо.
- Прошу вибачення, Ваша Величність. Віконт Ротешу намагався зберігати якомога спокійніший вираз обличчя, просячи прощення, а потім швидко додав: - Я викликав непорозуміння, і тепер я роблю все можливе, щоб виправити це. Ось чому я тут.
- Хтось на зразок тебе хоче допомогти Раште?
Віконт Ротешу почервонів від питання Совеша, його гордість була зачета. Водночас він боявся різкості імператора до нього. Рашта права - незаперечно, чи звужиться Совешу проти Рашти, навіть якщо дізнається про її минуле.
- Про Раште подбає Джим, а від тебе нічого не вимагається.
- Звичайно, Ваша Величносте.
Совешу кинув віконту Ротешу останній грізний погляд, перш ніж пройти повз нього. Шкіра віконта Ротешу покрилася холодним потім, і тільки коли Совешу повністю зник, він нарешті зміг взяти себе до рук. Навіть за допомогою Рашти він не зможе зробити собі ім'я у вищій громаді, якщо імператор ненавидить його. Його щастило, коли він побачив Совішу.
Тоді як думки Вікента Ротешу були зосереджені на імператору, сам імператор відкинув всі ідеї про віконця Ротіша, коли вони розлучилися.
Соловешу відчинив двері в кімнату Рашти і увійшов. Рашта зручно влаштувалась в кріслі і читала маленький блокнот. Його груди напружувалися, коли побачили круглий живіт. Він був у захопленні від думки, що там росте його дитина.
Шкода, що не з імператрицею, але ...
Він похитав головою. Незважаючи на те, що він не хотів визнати цього факту, то майже вірив у те що імператриця дійсно безплідна.
- Ваша Величність?
Рашта помітила, що наближається Совешу і підняла йому голову посміхаючись.
- Як ти себе почуваєш?
Рашта поклала блокнот на стіл, а Совешу опустився на коліна, обняв її за талію і притиснувся щокою до її животу.
- Я в порядке. Мені приємно просто бачити тебе.
- ... Ти змінила свою манеру говорити?
- Я вчуся добрими манерами. Мені все ще потрібно вдосконалюватися, Ваша Величносте.
- Навіть не знаю. Те, як ти казала, було дуже мило.
- Навіть якщо я зміню свою манеру говорити, Рашта все одно залишиться Раштою, вірно?
- Невже? - Він посміхнувся і попросив її залишитися в кріслі, а сам сів навпроти: - Як твої заняття?
- Я тільки почала. Але це дуже весело.
Вона посміхнулась і ввела на стіл. Він був завалений відкритими книгами і кипами паперів, які свідчать про те, що хтось старанно працює.
- Рашта буде твоєю коханкою, якою ти будеш хвалитися.
- Ти вже приваблива, Рашта.
- Я хочу, щоб ти пишався мною.
Совешу видав легкий смішок:
Як імператор, я хотів би похвалитися тобою.
- Я...
Рашта помеділа і заморгала. Вона майже хотіла, щоб він сказав - я просто хочу, аби ти була красивою. Але це було складно сказати вголос.
Вона мило подивилася на нього, коли помітила, що вираз обличчя Совешу було похмуріше, ніж зазвичай.
- Ваша Величність? - Хоча Рашта обережно покликала його, він не відразу відповів: - Ваша Величність? Щось не так?
Що, якщо він зустрів шина Ротешу по дорозі сюди? Він щось сказав?
Рашта ледве видала з себе усмішку. Після довгої мовчанки Солешу нарешті заговорив:
- Хтось намагається вивчити тебе і Вікента Ротешу.
- ...Хто?
- Навіть не знаю. У всякому разі, не змушуй його так часто відвідувати тебе.
Вона не просила цього проклятого Вікнта приходити сюди. Рот Рашти смикнувся від обурення, але вона не змогла нічого сказати. Совішу серйозно подивився на неї:
- І Рашта. Якщо хтось тобі загрожує, будь ласка скажи мені. Я можу звинуватити їх, щоб вигнати або стратити.
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr