Розділ 120 - Шанс стерти минуле. Частина - 1
Деякі з вчителів, яких Совешу призначив Раште, колись були моїми власними.
- Ні за що! - Особа графіні Елізи побілило від гніву, коли вона почула цю новину. Тим часом я розслабляла ноги у ванні з теплою водою.
- Що сталося?
Графінія Еліза намагалась заспокоїтись, а я запитувала іншого помічника.
Рашта нічого не знала про причинний етикет, тому їй потрібно було вчитися, але я й гадки не мала, що вона матиме таку ж освіту, як у мене. Невже вона дійсно намагається скопіювати мою освіту? Крім того, скільки у неї насправді вчителів?
- Це не навчання кронпринцеси, а те ж саме навчання, яке ви отримали, коли були ще під початком герцога Тробі.
Ах...це воно що. Коли я була принцесою, моє навчання перетиналося з заняттями Совішу, і я припустила, що ті ж, хто навчав наслідного Принца та принцеса, будуть навчати Рашту. Но...
- У неї має бути більше, ніж один або два вчителі.
Це очевидний факт. Помічник кивнув:
- У неї є уроки придворного етикету, танців, філософії життя, живописів, фортепіано і так далі. Усі головні уроки молодих аристократів.
- Розумію.
Я прогнила, щоб помічник пішов. Він вийшов з кімнати, а я зручно відкинулася на спинку стільця.
- Чому ця жінка переслідує вас, Ваше Високосте? - На обличчі графіні Елізи відобразився холодний гнів: - Спочатку вона копіює ваше плаття, потім ваша освіта.
Я пробурмотила у відповідь:
- Вона хоче бути схожою на мене ще більше.
- Ви так думаєте?
Я кивнула головою. Немає нічого незвичайного в тому, щоб наслідувати навчальну систему улюбленого зразка. Коли їхні учні продовжували зростати в соціальній важливості, вони отримали підвищення статусу. Система освіти, якою виховували герцогиню Туаною і мене, стала відомою саме таким чином.
Якби Рашта була звичайною аристократкою, я б значила милим те, що вона пішла мною. Але саме вона відібрала мого чоловіка. Почуття тривоги і нарікання скрутило мене зсередини. Я відчувала те ж, що і графиня Еліза, коли почула цю новину.
Я згадала особливий бенкет під час святкування Нового року, коли Рашта наслідувала мої дії і голос у відповідь. Вчора я бачила, як вона щось записувала в блокнот.
Як далеко вона зайде, у своєму поразці мені?
У цей момент я вже не відчувала тепла води. Я закінчила приймати ванну для ніг і покликала сера Артину.
- Як просувається розслідування? - Як тільки він з'явився, я запитала про віконт Ротешу і Ріветті.
- Поки нічого важливого немає. - Сер Артіна відповів приглушеним голосом, і я кивнула, показуючи, що він може йти.
Думка про те, що Рашта копіює мене, нависла наді мною як хмара. Я розуміла, що не можу очікувати будь-яких результатів від розслідування всього за день або два, і навіть якщо буде відкрита величезна таємниця, я ще не вирішила, як нею скористатися.
- Ну ... Ваша Величність.
Замість того, щоб піти, сер Артіна вагався заговорив. Я з цікавістю подивилася на нього, а він підійшов до мене і знову понизив голос:
- Там немає нічого важливого, що можна було б розкрити, але є одна річ.
- У чому справа?
- Досить багато покоївників і слуг, яких звільнили, коли вони працювали на вікнта Ротешу.
Як і сказав сер Артіна, це не обов'язково кривава інформація. Було багато двориків, чий суворий і вимогливий характер призводили до високої текучності домашніх служниць.
- Розумію.
Я обережно кивнула і не дозволила собі розчаруватися в слабкій інформації сера Артини. Але на цьому він не зупинився:
- Я розмовляв з тими, кого звільнив віконт Ротешу, і почула історію від однієї із служниць. - Він ще більше знизив голос: - У особняку є секретна площа, куди ніхто, крім членів сім'ї і головного палаца, не може увійти.
- Секретна зона?
У розмову втрутилася графиня Еліза:
- Але ваша Величність, сер Артіна. Багато аристократів мають таємні куточки в домах.
Я погодилася з графінею Елізою. Часто люди створювали таємні кімнати або приміщення, щоб ховати скарби чи фамільні цінності. Сер Артіна теж кивнув на знак згоди:
- Так, саме тому я не доклав відразу.
- Зрозуміло.
- Але є ще одна дивна річ.
- У чому справа?
- Віконта Ротешу має маленьку дитину, але ніхто ніколи не бачив його обличчя. Його тримають тільки в секретній зоні.
Отже, мова йде не про скарби або фамільні реліквії... а про людину. Дитина?
- Як цікаво.
Я чула, що віконт Ротешу привіз дитину ще коли він тільки переїхав у особняк. Це та ж сама дитина? Я спробувала зробити ще кілька висновків: можливо, дитина належить одному з неодружених дітей, або племіннику, чи якомусь іншому далекому родичеві. Це збудило мою цікавість.
А що, якщо ця дитина - не просто секрет віконта Ротешу?
- ...
Я що, занадто багато про це думаю?
***
Через чотири дні після балету дебюанток, і віконт Ротешу нарешті дізнався про події, які там відбулися. Ріветті намагалась не говорити про це, але зрештою вона не змогла стримати свого гніву:
- Я просто сиділа нерухомо, а Рашта виставив мене дурою! Вона дізналася, в яку сукню я буду і навмисне зробила те ж саме! Як їй це вдалося?
Не знаючи, що її плаття обрала Рашта, Ріветті вирішила що вона якимось чином отримала інформацію про неї. Він не сказав доньці, що шантажем змусив Рашту подарувати їй сукню.
Наступного дня віконт Ротешу зустрівся з Раштою:
- Я ж просив тебе подарувати моїй доньці сукню для балу дебютинток, а не виставляти її на посміховисько!
Перед лицем гніву Віконта Ротешу Рашта просто сиділа на стільці, вивчаючи свій маленький блокнот.
- Рашта!
Коли він закричав на неї, вона перевернула блокнот вгору ногами і нахилила голову:
- Що?
Коли він побачив це віконт Ротешу, то розлютився:
- Ти розіграла жарт тільки через одяг. Ти не вийдеш з цього веселою.
- Хто дав тобі безкоштовну сукню, коли у тебе його не було?
- Що? - Віконт Ротешу захитався від подиву, коли вона заговорила спокійним тоном. Дивно, що Рашта намагалася зберегти вираз свого обличчя коли він сперечався з нею: - Це тобі не підходить.
- Мені це не підходить?
- Ти виглядаєш так, наче наробила маску.
- Правда? - Рашта знову схилила голову набік, дивлячись холодно і відсторонно. Вона витріщилася на нього, підвишивши голос, щоб умовити: - Сперечайся з твоєю дочкою, а не Рашту. Ти повинен тримати свою дитину в ув'язненні.
- Як ти думаєш, хто тут головний?
Віконта Ротешу з подивом відвисла щелепа. Це було, як якби це Рашта, не Ріветті, пройшла дебют. Минуло лише кілька днів з того часу, як він востаннє бачив Рашту. Як же вона могла так сильно змінити свою мову?
Рашта знову подивилася на свій блокнот, який поклала на коліна. Вона поклала його на стіл і, перш ніж продовжити, стверджувалася:
- У Ріветті довга мова. Невже ти дійсно дозволиш їй бути поруч з імператрицею? Що, якщо вона скаже щось, чого не повинна говорити?
- Вона не балакуча.
- Ти занадто засліплений, щоб бачити недоліки своєї дитини.
- Ти взагалі не хочеш бачити свою дитину, не кажучи вже про його недоліки.
Рашта здригнулася від звинувачення шинанта Ротешу. Віконт був радий, що маска Рашти нарешті трохи зповзла. Він волів би мати справу з нею такою, а не впертою.
Але щит Рашти повернувся до неї, як голки до їжака.
- Не погрожуй Раште.
- Тебе ніхто не змушує робити те, чого ти боїшся.
- ...Виконт. Хіба ти не казав, що якщо впадеш ти, то впаду і я?
- І що?
- Те ж саме і навпаки. Якщо я впаду, то буду не одна.
Віконт Ротешу дуже розхвилювався. Він все ще дивився на колишню рабиню зверху вниз і не приймав серйозно її погрози.
- І що ж?
Рашта холодно подивилася на нього, підперши рукою підборіддя. Інша рука доторкнулася до свого живота, який з кожним днем поступово збільшувався.
Навіть якщо минуле розкриється і Рашта втратить прихильність, Рашта все одно матиме дитину з кров'ю Його Величності. Імператор все ще приймає Рашту, навіть якщо вона рабиня, тому він може прийняти минуле.
-!
- Але не ти. Пам'ятай.
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr