Глава 105 - Якщо я правий, вибачся. Частина - 2
Маркіз Фаранг приїхав наступного дня, як тільки почув мій поклик. Він прийшов якраз до обіду, і я запросила його скласти мені компанію за столом. Він мовчки їв хвилин десять, перш ніж я заговорила на цю тему:
Я знаю тебе з дитинства, тому буду відвертою.
- Хм. Картопля трохи солона.
- Справа не в їжі.
- Я так і думав. Маркіс Фаранг посміхнувся і витер рот серветкою: - Але я думаю, вам потрібно сказати ще кілька слів.
- У їжі наложниці імператора Рашти був виявлений абортивний препарат.
- Я вже чув. Це жахливо.
- Чи знаю я людину, яка вчинила такий жахливий вчинок?
- Ваша Величність ... Ви знаєте майже всіх двірників.
- Це зробив двірянин?
- Слуги або служниці не потрібно було б робити щось подібне.
Маркіс Фаранг поклав у рот картоплину і витончено посміхнувся. Але в нього тремтіли руки. Він завжди так робить, коли обманює переді мною. Він зловив мій погляд на своїх руках і відкашлювався:
- Вам не варто турбуватися про це, Ваша Величносте.
- Я не хочу опинитися в такій ситуації, коли мені доведеться турбуватися про це.
- Тоді попросіть кухаря робити картоплину менш солоною. Давайте не будемо метушитися через такі жахливі події.
Я мовчки дивилася на нього, а він підняв руку і почухав щоку. Його руки все ще тремтіли. Я присоромилася, дивлячись на нього, і він став виглядати засмученим:
- У вас такий жахливий вигляд. Зовсім як Кошар.
- Маркиз Фаранг. Ти впевнений, що мені не треба турбуватися про це?
Маркіс Фаранг був на порозі сліз:
- Навіщо питати мене про те, що я нічого не знаю?
- Це мій брат наказав тобі зробити це?
- ...
Імператор вважає, що це вина мого брата. Ти впевнений, що це те про що мені не потрібно турбуватися?
Маркіз Фаранґ не здивувався, коли я сказала йому, що Совешу підозрює Кошара. Це додавало мені впевненості, що мій брат і марказ Фаранг причетні до цієї справи.
Маркіс застиг на мить, потім глибоко зітхнув і тихо пробурмотів:
- Будьте впевнені, Ваша Величносте, ви ніколи не знайдете переконливих доказів.
- Ви знищили докази?
- Важко позбутися доказів того, що ми придбали ліки. Дуже мало шкоди для матері, тому це дуже дорого і продаж обмежена.
Опустивши голову, маркіз склав серветку в дивну форму і поклав її поруч зі своєю тарілкою.
- Ми не можемо позбутися доказів того, що купили препарат, але ми можемо підготувати докази того що хтось інший підкинув його.
Він склав серветку у вигляді лебідя з зламаним крилом.
- Якщо щось піде не так, у нас є актор, який скаже, що він це зробив.
Його руки більше не тремтіли. Він більше не брехав. Маркіз Фаранг ткнув дзьоб лебедя і посміхнувся мені. У моєму серці піднявся туман, і у мене вирвався зламаний подих:
- Маркиз Фаранг. Важливо, щоб вас не помітили...
- ?
- Але те, що мої люди зробили це не можна ігнорувати.
Мої емоції боролися в грудях. Я не могла повірити, що мій брат і маркас Фаранг вчинили для мене жахливий вчинок. Але моя гордість була ще й тим, що Совешу мав рацію.
- Ваша Величність. Якщо є світло, тобто тінь.
- Тільки не кажи, що тобі довелося це зробити. Я знаю, що це не так.
- Кошар вчинив неправильно з точки зору моралі. Без сумніву.
- Але ж він зробив це для мене, вірно?
- Не дивіться на його темну сторону.
- Маркиз Фаранг?
- Так, Ваша Величносте.
- Не судіть за мене.
-!
***
Зрештою Маркіз Фаранг пішов, але я засмутилася ще більше. Що тепер робити з Совешу...
Соромитися. Я все одно знала, і це мене гнітило. Моя гордість була вразливими до того, що мені доведеться вибачитися перед ним. Я провела весь день і ніч, думаючи про те, що мені робити.
- Ваша Величність, з вами все в порядку? Ви виглядаєте блідою.
- Я тут дещо подумала...
Я не могла розповісти своїм фрейлінам про абортивний препарат, тому вона дуже підбадьорила мене. Здається, її це не переконало, але вона не стала домагатися далі.
На щастя, делегація Західного Королівства прибула в другій половині дня, так що я могла відкласти ці турботи на деякий час. Я зіткнулася з Совешу в кімнаті Білої троянди, але він не запитав мене, як просувається моє розслідування. Він спілкувався зі мною офіційно, і я прийняла вітання делегації з спокійним виразом обличчя.
- ... І до сьогодні король Гейнлі каже, що він насолоджувався кожним днем свого перебування у Східній імперії перед своїм сходженням на трон.
Коли делегат закінчив говорити, до нього підійшов двірянин з довгою золотою коробкою. Маркіз Карл, головний секретар Совішу, відкрив кришку і витягнув звідти сувій. Він передав його Совішу, який розгорнув сувій і прочитав його зміст. Совішу кивнув, потім простягнув сувій назад маркеру Карлу.
Протягом усього цього процесу я дивилася на обличчя кожного з делегатів. Я не знала їх, за винятком лицаря, який часто супроводжував Гайнлі. Я сподівалась, що він привезе Королеву або Синю пташку.
Я знала, що не зможу поїхати до Західного королівства через ситуацію в якій опинилася, і шкодувала, щоб відповісти на мої запитання. Я проковтнула свій жаль і згладила вираз свого обличчя. Моя шкіра покрилася мурашками, коли я відчула на собі чийсь погляд, повернувши голову, я побачила Совішу, який дивиться на мене холодними очима. Він відвернувся, але все ще виглядав незадоволеним:
- Будь ласка, передайте королю Хейнлі. Як ви, можливо, знаєте, імператриця Східної імперії дуже зайнята і цінна для нашої країни, тому вона не може подорожувати так далеко.
Почувши його слова на адресу керівника делегації, я зрозуміла, чому він виглядав таким похмурим. Поки я була занурена у свої думки, делегат запитав Совішу, чи можу бути імперським представником на церемонії коронації.
- Я пошлю Великого герцога Лілтеанг з цією місією.
Після відмови Совішу нахилився до мене і заговорив тихим голосом:
- Ти все ще розповіси цей наркотик?
***
Після зустрічі з делегацією я повернулася до своєї кімнати і здивовано сіла за стіл.
У вікно постукали. Я швидко підійшла і побачила синю пташку, яка тримала великий пакет з конвертами. Коли я відчинила вікно, до кімнати влетіла Синя пташка і поставила переді мною пакет.
- Ти все це приніс?
Птах кивнув і впав на ліжко з менш добропристойним виглядом, ніж зазвичай. Напивши птаха водою, я швидко викрила лист.
« Ти не дала мені конкретної відповіді, але ти сказала б мені відразу, якби не змогла приїхати. Можу я з нетерпінням чекати зустрічі з тобою? Я буду радий бачити тебе, Королева.
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr