Дізнавшись радісну новину про те, що дядько повертається до Китаю, Шу Шиюнь вів вечірній стрим у значно кращому настрої.
Сьогодні в нього був звичайний розважальний ефір. Заодно він збирався оголосити час початку знижок на зимову колекцію. Мляво відповідаючи на коментарі, він раз у раз мимохіть ковзав поглядом у правий верхній кут списку фанатів.
На першому місці красувалася стандартна іконка, намальована простими лініями. Ця людина лише під час входу на трансляцію надіслала кілька дорогих подарунків, а потім, як завжди, мовчки залишалася до самого кінця.
[Заходжу на стрим і бачу нерухомого боса на першому місці. Раптом стало спокійно й надійно]
[Юнь сьогодні просто шалено красивий, мій еталон краси]
[З такою зовнішністю навіщо тобі займатися одягом? Негайно переходь у стримери-красені, я тебе утримуватиму!]
[Мій чоловік Юнь, між іншим, на першому місці в рейтингу. Спершу переможи його]
Шу Шиюнь опустив голову, відповідаючи на нові повідомлення. Щойно він оновив сторінку, як одразу побачив три вікна діалогів, що спливли одночасно. Він так само водночас їх і видалив. Піднявши голову, він помітив, що на трансляцію зайшло чимало давніх шанувальників, і з усмішкою помахав рукою.
— Ласкаво просимо всіх.
[Наш малюк сьогодні має чудовий вигляд, колір обличчя став кращим]
[Нещодавно ходила до магазину, але не змогла купити таку саму річ. Червона толстовка, у якій Юнь знімав відео, повністю розпродана]
[Юньбао більше не братиме участі в офлайн-заходах? На день народження буде зустріч із фанатами?]
Шу Шиюнь уважно переглянув повідомлення й серйозно відповів:
— Те, що зараз розпродано, пізніше знову з’явиться в продажу до акції. Іноді невеликі партії також виставляють увечері на вихідних, тож, якщо матимете час, можете стежити. Мм… раніше я був дуже зайнятий, але тепер, найімовірніше, стрими стануть регулярнішими. Будуть і такі, як раніше, у форматі розмов, і у форматі PK. До дня народження ще далеко, але я подумаю над тим, щоб частіше зустрічатися з вами.
[Юнь такий ніжний… Ти що, закохався?]
Один за одним промайнули кілька коментарів з однаковим змістом. Раніше Шу Шиюнь напевно проігнорував би їх, але тепер, поглянувши на значок першого місця в рейтингу, передумав.
— Так, я зараз зустрічаюся з людиною. Наші стосунки ще не зовсім усталилися, але я вирішив сказати про це заздалегідь.
Щойно ці слова пролунали, чат миттєво вибухнув. Коментарі посипалися з шаленою швидкістю.
[Боже мій!]
[Що це за покидьок?! Хто він?!]
[Не питайте, це я. Прошу привітань]
[Чоловіче, ти це навмисно сказав, щоб мене розлютити? Визнаю, я ревную! Швидше скажи, що ти пожартував!!!]
[Якщо не вільний, то розходимося]
[Які дурниці? Думаєш, ми дівчата-фанатки? Ми тут усі фанатки-мами]
[Хіба хтось не захотів би потискати миле личко Юньбао?]
[Хіба хтось не захотів би таку дитину, як Юньбао?]
— Це рішення я прийняв після серйозних роздумів, тож можете не хвилюватися. Я добре будуватиму свої стосунки, — Шу Шиюнь усміхнувся, побачивши безліч теплих коментарів. — Я не розкриватиму інформації про нього. Він не працює перед камерою, тож не розпитуйте надто багато. Просто приходьте дивитися на мене.
Після цього зізнання частина підписників усе ж відписалася. Побачивши, що час уже добігає кінця, він попрощався з фанатами, помахав рукою… і за секунду до завершення ефіру помітив, як хтось надіслав кілька повідомлень поспіль. Але прочитати їх він не встиг: трансляція автоматично завершилася, і екран знову став чорним.
Відчувши, що щось не так, він відкрив чат. Як і очікувалося, кілька секунд тому кілька давніх фанатів переслали йому відео.
[Братику, цей акаунт постійно розпускає про тебе чутки. Може, розберешся?]
Він відкрив ролик. Це був якийсь маркетинговий акаунт із кількома тисячами підписників, який знову й знову прокручував кількасекундний фрагмент відео, накладаючи двозначний закадровий голос.
Шу Шиюнь одразу відчув, що кадри знайомі. Збільшивши зображення, він зрозумів, що на тлі були коридор і приватний кабінет у Шуйюньтяні.
На першому відео він у яскраво освітленій кімнаті кидався в обійми Шан Чена. Знімали крізь щілину в дверях. Після того як він міцно обійняв Шан Чена, той поклав руку йому на плече — і на цьому ролик обривався. Насправді Шан Чень тоді приобійняв його за плечі, але відео було ідеально змонтоване, створюючи враження, ніби він намагається його відштовхнути.
На другому ролику офіціант допомагав йому сісти в зоні відпочинку в коридорі. Він тримався за голову, хмурився і явно почувався зле.
На обох відео було видно лише невелику частину його обличчя збоку, а в Шан Чена — тільки шию й нижче, тож особу другого чоловіка не розкривали. Можливо, через те, що той, хто знімав, стояв надто далеко, якість була дуже розмитою. Але оскільки автор ролика згадав ініціали його імені, багато хто в коментарях уже здогадався за деталями, хто це.
Додивившись відео, Шу Шиюнь відкрив коментарі й побачив чимало огидних, злостивих припущень.
[На стримах такий невинний, а в житті настільки розв’язний? Одразу кинувся людині в обійми]
[А що було потім? Він там такий слабкий сидів… Невже прямо в кабінеті…]
[Відео в студію!]
[У мене є, ставте «+», я вам надішлю. Узагалі несподівано, він поводився дуже активно]
[Та ви серйозно… І хтось у це вірить? Усі, хто пише «+», безмозкі]
[Коли ви постарієте, я продаватиму вам БАДи. Навіть у таке вірять — жесть]
[Та не може бути! Я обожнюю Юньбао, а ви підкидаєте якесь мило й починаєте оббріхувати. Не боїтеся, що вас засудять?]
[Хто взагалі сказав, що це наш Шу Юнь? Не смішіть]
[Але цей чоловік і справді дуже схожий на Юньбао. На ньому навіть нова куртка від YS, а її вже давно немає в продажу]
Відео опублікували лише годину тому, а коментарів уже назбиралося понад тисячу.
Шу Шиюнь лише побіжно глянув на назву акаунта й не надав цьому значення. Подібні наклепницькі сторінки він бачив не вперше: зазвичай вони здіймали галас, отримували хвилю лайки й швидко все видаляли. Тож він просто коротко відповів тим фанатам, які переслали йому ролик.
[Не хвилюйтеся, усе це фейк]
Отримавши його відповідь, фанати одразу заспокоїлися й вирушили до фан-груп, щоб утішити нових підписників, які почали будувати здогадки. Ніхто не став зайвий раз його розпитувати.
Дивлячись, як усі організовано заспокоїлися й дружно стали на захист, Шу Шиюнь відчув тепло на серці. Він навмання надіслав у кілька фанатських чатів невеликі червоні конверти й вийшов з акаунта.
На такі відео, де будь-якій розсудливій людині було ясно, що все змонтовано, він відповідати не хотів. Закінчивши готуватися до сну й повернувшись до ліжка, він побачив повідомлення від Шан Чена. Там було фото 09, який підняв передню лапу, а згори великими літерами було написано: «Передає вітання».
Шан Чен: [Збираєшся відпочивати?]
Шу Шиюнь швидко зберіг стікер із «09».
[Так, щойно закінчив]
[Сьогодні освітлення на стрімі було не таким, як раніше]
[Ти такий уважний. У мене просто зламалася лампа підсвічування]
[Хочу подарувати тобі комплект обладнання для стрімів]
[Навіщо?]
Шу Шиюнь перевернувся на живіт і мовчки чекав на відповідь. Ім’я співрозмовника весь час показувало статус «друкує…». Спочатку Шу Шиюнь подумав, що Шан Чен хоче щось йому подарувати, але не знає, як зробити це невимушено. Та коли надійшло нове повідомлення, бажання дражнити його миттєво зникло.
Шан Чен: [Обладнання Chengtian Media має професійні налаштування й менше шкодить очам. Раніше я особисто його тестував, тож думаю, тобі теж сподобається результат. Я попрошу людей усе встановити, і тобі більше не доведеться самому з цим морочитися. Хіба раніше ти часто через це не переживав?]
Шу Шиюнь: «…»
Ну так. Не варто було покладати на Шан Чен якихось особливих надій.
Цей чоловік хіба що того дня, коли зізнавався йому, був особливо ініціативним і кмітливим. Що більше вони спілкувалися, то ясніше ставало: до багатьох речей Шан Чен ставиться надто серйозно й наче зовсім не розрізняє, де жарт, а де правда.
Але… саме таким він здавався ще милішим.
***
Кілька днів не отримуючи відповіді, родина Лань нарешті не витримала.
Напередодні ввечері Шу Шиюнь понад дві години листувався із Шан Ченем і мало не повністю вивідав його сімейні обставини. Засинаючи, він іще чув із телефона той низький, м’який голос, від якого ставало спокійно.
Коли він прокинувся, телефон, як і очікувалося, уже сам вимкнувся. Він лише поставив його заряджатися, як, зайшовши до ванної, почув за вікном схвильовані голоси.
— Я ж сказав тобі, я батько Шиюня! Яка ж у вас уперта домробітниця! Що станеться, якщо ви впустите нас усередину почекати?
— Саме так! Ти взагалі розумієш, що таке здоровий глузд? Ми його родина, а ти ще й кажеш охороні, ніби ми незаконно вдерлися до чужого будинку?
— Не розмовляйте з нею! Це напевно Шу Шиюнь навмисне наказав їй так говорити. Може, він зараз стоїть нагорі й дивиться, як ми ганьбимося!
— Замовкни! Тобі мало проблем, яких ти вже наробив?!
— Тату, мамо! Я ж пояснював: того дня зовсім не я почав першим, це він…
— Годі! Закрий рота!
Почувши ці голоси, він одразу зрозумів, що приїхала родина Лань.
Стоячи перед величезною раковиною, він неквапливо почистив зуби, вмився, привів себе до ладу, потім переодягнувся в тонкий домашній светр і лише після цього спустився вниз.
Домробітниця вже давно приготувала сніданок. Спершу він зайшов на кухню, майже доїв замовлений ним учора сендвіч із беконом і додатковою начинкою, а потім, тримаючи склянку молока, попрямував до дверей вітальні.
— Що тут відбувається? Від самого ранку такий галас?
Він ішов неквапливо й, побачивши трьох членів родини Лань, яких охорона житлового комплексу зупинила біля воріт подвір’я, зобразив належне здивування.
— Шиюнь, ти нарешті прокинувся. Швидше скажи їм пропустити нас, — на обличчі Лань Сучжи читалася тривога. — Нас від самого ранку тримають надворі, а ти ще й слухавки не береш.
Обличчя Шу Шиюня злегка похолоднішало. Він підняв руку, жестом наказуючи охороні відійти. Коли троє, пом’яті й виснажені, дісталися під навіс, він неквапливо пояснив:
— Телефон розрядився й вимкнувся. Ви ж знаєте, коли я відпочиваю, то люблю вмикати режим «Не турбувати». Наступного разу, якщо щось потрібно, можна попередити заздалегідь.
Лань Сучжи хотів щось сказати — схоже, нагадати, що останніми днями він також не відповідав на повідомлення, але зараз це прозвучало б як докір, тож він промовчав.
— Шиюнь, цього разу ми прийшли спеціально, щоб привести Лань Сюаня й попросити в тебе вибачення. — Поки він мовчав, уперед поспішно вийшла Тан Ітун із винуватим виразом обличчя. — Ми чули все, що він тоді тобі наговорив. Цього разу він справді перейшов межу. Це наша провина, ми погано його виховали. От… ми одразу привели його, щоб він вибачився перед тобою.
Сказавши це, вона обернулася й люто глянула на Лань Сюаня. На обличчі Лань Сюаня було виразно написане небажання, але перед Шу Шиюнем він усе ж неохоче схилив голову:
— Тоді я гарячкував. Вибач.
— Та продемонструй хоч трохи щирості! — побачивши, що Шу Шиюнь і далі стоїть із байдужим виразом обличчя, Тан Ітун щосили штовхнула Лань Сюаня. — Ви з Шиюнем усе-таки брати. Замість того щоб бути на боці своїх, ти бігаєш назовні, вихваляєшся перед сумнівними приятелями, а потім Шиюнь іще має за тебе все розгрібати! На мою думку, ти стаєш дедалі безнадійнішим!
Лань Сучжи теж поспішно додав:
— Ану швидко нормально вибачся перед Шиюнем.
Дивлячись на цей безглуздий фарс перед собою, Шу Шиюнь тихо всміхнувся:
— Якщо він так не хоче, то забудьте. Бачу, у Лань Сюаня є власна думка. Зрештою, він уже дорослий чоловік, невже родина ще може ним керувати?
Слова прозвучали м’яко, але лише підливали олії у вогонь.
І справді, побачивши, що Шу Шиюнь не збирається поступатися, Лань Сучжи занервував, щосили вдарив Лань Сюаня долонею по спині й гнівно вигукнув:
— Чого застиг? Ти досі вважаєш себе правим?!
Лань Сюань закашлявся від удару, його обличчя миттєво почервоніло, і терпець йому нарешті урвався:
— За що ти мене б’єш?! Я ж уже казав, що винен не лише я один! Якщо він заздалегідь погодився, як він міг в останню мить передумати? Як мені тепер дивитися друзям у вічі?!
— Ти ще маєш нахабство таке казати?! — Лань Сучжи остаточно вийшов із себе через цього тупуватого пасинка і, обернувшись, почав шукати щось підходяще для покарання.
Лань Сюань уперто витягнув шию:
— І в чому я неправий?!
Тан Ітун, побачивши, що її сина побили, ледь не померла від жалю, але при Шу Шиюні не наважувалася цього показати й лише без кінця вмовляла Лань Сюаня вибачитися. Та Лань Сюань теж дорожив своєю гідністю. На його думку, вже саме «вибач» на адресу Шу Шиюня було величезною поступкою. На більше він не збирався погоджуватися.
Шу Шиюнь із презирством дивився на цю компанію людей із лихими намірами. Побачивши, як Лань Сучжи метається туди-сюди з таким виглядом, ніби ось-ось схопить дерев’яну підлогову вішалку в передпокої й почне бити Лань Сюаня, він вирішив трохи допомогти.
Ледь насупившись, він навмисно стурбовано поглянув на домробітницю, яка все ще стояла за дверима:
— Тітонько, швидше приберіть мітлу, а то мій батько зараз її забере.
Домробітниця не встигла й зреагувати, як Лань Сучжи за три кроки вискочив за двері, схопив мітлу і, лише на мить завагавшись, щосили обрушив її на спину Лань Сюаня. Наступної секунди Лань Сюань видав несамовитий крик болю, а його очі сповнилися невірою.
— Ти справді мене вдарив?! Ти зовсім збожеволів?!