Ефір завершився глибокої ночі. Після закінчення трансляції Шу Шиюнь нарешті розслабився й підняв руку, знімаючи з шиї ланцюжок, що лежав на ключицях.
Ця дрібничка весь час подразнювала шкіру. Довго носити її було незручно, а коли він зняв прикрасу, Фан Цзяхуа, яка підійшла забрати її, поглянула на його шию й вигукнула:
— Босе, у тебе алергія?
Шу Шиюнь злегка розгубився, взяв зі столу маленьке дзеркальце й побачив, що шия почервоніла по колу. Якщо прислухатися до відчуттів, то справді трохи свербіло.
— Трохи свербить.
Фан Цзяхуа поспішно сказала:
— Напевно, нічого серйозного. Я зараз залишу мазь на столі, після душу намаж трохи.
— Добре.
Шу Шиюнь не надав цьому значення. Шкіра в нього була тонка, і часом досить було лише легенько зачепитися об щось — і вже залишався слід, який невдовзі зникав.
Перевдягнувшись, він вирушив до головної спальні прийняти душ. Коли вийшов, Фан Цзяхуа вже все прибрала, доповіла про сьогоднішні продажі в головному магазині й, опустивши голову, збирала речі перед відходом, але раптом завагалася.
Помітивши це, Шу Шиюнь запитав:
— Щось іще?
Фан Цзяхуа трохи помовчала й сказала:
— Босе, якщо матимете час, може, зазирнете до стрим-кімнати YS? Ви вже давно не заходили подивитися, як там справи.
Насправді Шу Шиюнь і сам збирався це зробити, але з її виразу обличчя зрозумів, що річ не лише в цьому, і одразу сказав:
— Кажи прямо.
— Просто… люди, яких ви раніше туди влаштували, якісь дивні. — Фан Цзяхуа була людиною прямолінійною, тож, раз уже почала, більше не вагалася. — Той ведучий увесь час невдоволений розкладом, під час ефірів часто демонструє роздратування. Уже кілька разів виникали проблеми. Йому багато разів робили зауваження, а у відповідь він лише усміхається й перепрошує, а потім знову береться за своє. І той, хто відповідає за зв’язок із фабрикою… Я переглядала звіти в бухгалтерії — витрати на компенсації здаються надто завищеними.
Обличчя Шу Шиюня злегка потемніло.
Він згадав, що всіх цих людей влаштували за рекомендацією Лань Сюаня. Той запевняв, що це його хороші друзі й досвідчені фахівці. Тоді Шу Шиюнь лише поверхово перевірив їх і, переконавшись, що з навичками все гаразд, залишив працювати. Якби не нагадування Фан Цзяхуа, він би й зовсім про це забув.
Не дивно, що після його смерті Лань Сюань із такою впевненістю говорив, ніби повністю візьме YS під свій контроль. Виявляється, усе було підготовлено заздалегідь.
— Я зрозумів, — Шу Шиюнь опустив очі й замислився.
Побачивши його вагання, Фан Цзяхуа поспішно додала:
— Босе, я справді нічого не вигадую. У мене є докази.
— Я тобі вірю.
Шу Шиюнь справді їй довіряв. Зрештою, це була помічниця, яку він обрав сам. До того ж… він пам’ятав, що в минулому житті, коли Шан Чен узявся за його бренд, Фан Цзяхуа вже пішла одразу після того, як Лань Сюань перехопив YS.
— Цих людей неодмінно треба звільнити. Але поки що немає гідної заміни.
Очі Фан Цзяхуа тут-таки спалахнули.
— Нічого страшного! Раніше мені надсилали кілька резюме, і серед них є дуже підхожі кандидати. Думаю, вони ще не знайшли роботи. Я можу з ними зв’язатися. Якщо завтра ви вільні, можна одразу провести співбесіди. Усе швидко організуємо.
Вона відповіла надто швидко, і Шу Шиюнь навіть здивувався. Помітивши з його погляду, що щось не так, вона одразу пояснила:
— Насправді спочатку я хотіла підібрати кількох людей і показати вам для порівняння. Не думала, що ви вирішите одразу замінити всіх. Але так навіть краще — можна відразу починати вибір.
— Добре, — Шу Шиюнь не став розпитувати далі. — Найближчими днями я вільний. Коли все влаштуєш, заздалегідь повідом час.
Фан Цзяхуа поспішно закивала:
— Є! Тоді не заважаю вам відпочивати!
Сказавши це, вона схопила свою сумочку й мало не бігом спустилася вниз. Унизу гучно грюкнули вхідні двері. Шу Шиюнь пройшов коридором до кінця, вимкнув світло на першому поверсі й лише потім повернувся до своєї кімнати.
Охолоджувальна мазь у вигляді гелю приємно холодила шкіру. Він довго розглядав свою шию в дзеркалі, коли раптом задзвонив телефон.
Шан Чен: [Щойно закінчив справи]
Щойно закінчив працювати… чи щойно додивився стрим? Шу Шиюнь не втримався від уїдливої думки, але прямо підколювати його не став. Глянувши в дзеркало на себе вже без макіяжу, він підняв телефон і зробив знімок.
[Скарга.JPG]
Шан Чен майже одразу відповів:
[Що сталося?]
Шу Шиюнь дочекався слушної миті й надіслав йому фото. На ньому він був у тонкій світлій піжамі з круглим коміром. Щоб кадр виглядав ефектніше, він пальцями трохи відтягнув комір донизу, оголивши довгу білу шию, на якій яскраво виднілися червоні сліди.
[Боляче]
На його думку, одного цього слова було достатньо.
Шан Чен: [Мазь наніс?]
Шу Шиюнь побачив повідомлення, але навмисне закрив чат і не відповів. Він ліг на ліжко, чекаючи, поки мазь увбереться, і водночас переглядав статистику сьогоднішньої трансляції. Хоча він уже давно не виходив в ефір, результати виявилися чудовими — навіть кращими, ніж він очікував.
Розібравши повідомлення в робочих акаунтах і заразом почистивши все зайве, він помітив нове повідомлення від Фан Цзяхуа, надіслане п’ять хвилин тому.
Хуахуа не вміє малювати: [Босе, може, нам спробувати домовитися з Chengtian Media? Зараз такі шоу на виживання та конкурси дають величезний трафік. Я щойно вийшла на контакт, але не знаю, чи є шанс]
Chengtian Media?
Серце Шу Шиюня здригнулося. Він зробив знімок екрана повідомлення. Уже збирався надіслати його Шан Чену, як помітив, що за останні десять хвилин той надіслав одразу кілька повідомлень.
Шан Чен: [Якщо стане гірше, усе-таки сходи до лікарні]
Шан Чен: [За десять хвилин тобі привезуть ліки. Залишать біля дверей. Завтра, коли вийдеш, не забудь забрати]
Шан Чен: [Вде відпочиваеш?]
Шу Шиюнь мимоволі уявив, із яким виразом обличчя той це писав — напевно, насупивши брови й із серйозним виглядом.
[Я щойно працював, зрозумів?]
[Слухняний.JPG]
[Зараз уже майже не болить]
Шан Чен: [Мм. Лягай раніше]
І знову холодний.
Шу Шиюнь кілька десятків секунд дивився на чат, де більше не з’являлося нових повідомлень. Подумавши, він усе ж не став надсилати скриншот. Натомість просто побажав доброї ночі.
Гаразд. Хоча йому й хотілося привернути увагу Шан Чена, він не бажав отримувати через нього якусь вигоду. Інакше їхні стосунки одразу втратять свою чарівність.
***
У наступні кілька днів він разом із Фан Цзяхуа проводив співбесіди з кандидатами. Майже всі підійшли, і людей, яких раніше найняв Лань Сюань, швидко замінили.
Насилу діставшись нарешті до студії, Шу Шиюнь заодно вирішив побіжно переглянути й подальшу роботу. Прововтузившись цілий день, він завершив основні справи лише надвечір. Коли все більш-менш владнали, він повів працівників студії на спільну вечерю. У них завжди було так: під час роботи всі серйозні й зосереджені, а в інший час — легкі та невимушені.
Тому, досхочу наївшись, невдовзі кожен розійшовся розважатися по-своєму. А Шу Шиюнь вийшов на відкриту терасу, вмостився на плетених гойдалках і почав гортати телефон.
Коли він утомлювався, йому зовсім не хотілося розмовляти. Хотілося просто посидіти на самоті в тиші.
На терасі було гамірно й весело. Старі працівники давно звикли одне до одного, а тепер з’явилися ще й нові, яких усі втягували в розмови, тож атмосфера була особливо жвавою.
Надворі ж панувала тиша. Варто було підвести голову — і перед ним відкривалося темно-синє нічне небо. Довго вдивляючись у нього, він раптом відчув себе моторошно маленьким. Спогади, які так і не стерлися, знову постали перед очима, і на серці раптом стало важко.
Кілька днів тому він доручив людям стежити за родиною Лань Сучжи, і повідомлення зі звітами, що час від часу надходили, здавалися йому до смішного безглуздими.
Лань Сучжи, який удавав перед ним бідняка й казав, що «спустошив сімейні заощадження, аби допомогти йому», насправді спокійнісінько купував нову нерухомість. Лань Сюань і далі щодня тинявся дорогими клубами та салонами, час від часу з’являючись у люксових магазинах із черговою новою пасією. Інколи від них надходили показні слова турботи, і кожен такий дзвінок чи повідомлення викликали в нього лише огиду.
Часом він і сам відчував сум’яття.
Йому починало здаватися: а раптом усе це «минуле життя» було лише плодом його уяви? Може, він просто не зміг прийняти справжнє обличчя родини Лань і тому вигадав собі все інше?
Та щоразу, приходячи до тями, він із цілковитою впевненістю розумів: це була правда.
Несвідомо він узяв телефон. Поглянувши на найверхніший чат у списку повідомлень, він раптом відчув хвилю непереборного пориву. Йому здавалося, що лише існування Шань Чена здатне повернути йому бодай крихту заспокійливого відчуття реальності.
Нетерпляче він набрав номер. Довгі гудки лунали один за одним, але слухавки так ніхто й не підняв.
Знову не відповідає.
Опустивши очі, Шу Шиюнь зателефонував ще раз. І знову — жодної відповіді.
Розчарування нахлинуло на серце. Він насупився й вимкнув телефон, більше не бажаючи дивитися. Усі ці дні він був зайнятий роботою, ухвалював швидкі й рішучі рішення, тримався зібрано та твердо. Але лише наодинці міг дозволити собі виявити слабкість.
За десять хвилин він зібрався йти. Фан Цзяхуа теж хотіла раніше повернутися додому й сама запропонувала підвезти його.
Шу Шиюнь сів у її машину. Коли вони майже доїхали до дому, він раптом дещо згадав і знову ввімкнув телефон. Він усе ж не міг стримати бажання перевірити, чи не відповів Шан Чен. За часом той уже мав повернутися з відрядження. Увесь цей час вони обоє були зайняті й майже не спілкувалися, а туга в його серці розрослася настільки, що вже завдавала болю.
Телефон щойно ввімкнувся. Він навіть іще не встиг розблокувати екран, як раптом висвітився вхідний дзвінок.
«Лань Сюань»
Обличчя Шу Шиюня трохи похолоднішало. Він довго нерухомо дивився на екран. Фан Цзяхуа за кермом почула дзвінок і мимоволі озирнулася:
— Босе, у вас телефон дзвонить.
— Я знаю.
Шу Шиюнь зітхнув, але все ж натиснув «прийняти виклик». Він розумів: якщо не відповість зараз, Лань Сюань не заспокоїться весь вечір, а завтра ще й може влаштувати черговий «бенкет-пастку».
— Шу Шиюнь, — долинув лінивий голос Лань Сюаня. — Чому ти звільнив усіх моїх друзів? Вони пропрацювали в тебе понад рік. Ти одним махом вигнав їх усіх — хіба це не ляпас мені?
Шу Шиюнь опустив очі, приховуючи роздратування.
— Їхні професійні навички не відповідали вимогам. Я звільнив їх цілком обґрунтовано.
Схоже, Лань Сюань не очікував такої впевненості й тієї ж миті вибухнув:
— Шу Шиюнь! Ти зовсім здурів? Це ж ти казав, що тобі не вистачає людей! Я спеціально знайшов для тебе працівників. А тепер, щойно справи пішли вгору, вирішив убити віслюка після того, як він змолов жорна?
Він кричав так голосно, що навіть без гучного зв’язку його голос рознісся по всьому салону. Фань Цзяхуа, яка в’їжджала до житлового комплексу, не втрималася й озирнулася. Шу Шиюнь тихо хмикнув.
— Лань Сюань, невже ти сам не розумієш, наскільки твої друзі нікчемні?
Лань Сюань розлютився:
— Що ти сказав?!
— Хіба незрозуміло? — Шу Шиюнь повернув голову й побачив попереду знайому віллу. Кивнувши Фан Цзяхуа, він відчинив дверцята й вийшов із машини, продовжуючи: — Утім, якщо це твої друзі, нічого дивного. Усе цілком очікувано.
— Навіщо переходити на особистості?! — скреготів зубами Лань Сюань. — Ти розумієш, що виставив мене посміховиськом перед друзями? Ти зобов’язаний знайти їм нову підхожу роботу! Інакше як мені тепер перед ними виправдовуватися?!
Шу Шиюнь зачинив дверцята машини. Почувши цю безсоромну вимогу, він холодно всміхнувся.
— Лань Сюань, схоже, раніше я надто тебе балував? Раз ти насмілюєшся так упевнено мною командувати. Не кажучи вже про те, що в тих людей здібностей — нуль. Вони твої друзі, яке це має до мене відношення? Якщо в тебе є талант, можеш сам улаштувати їх у Lanyu. Тільки спершу подивимося, чи маєш ти взагалі право проштовхувати людей у компанію. Особливо зважаючи на те, що сам ти всього лише нікчемний дармоїд на фіктивній посаді, який цілими днями нічого не робить. Якщо вже ти так сильно їх любиш, можеш просто утримувати їх зі своєї зарплати.
Схоже, ці слова настільки приголомшили Лань Сюаня, що він завмер на цілих дві секунди. Лише перед самим завершенням дзвінка з телефона долинув його шалений потік лайки. Пролунав короткий гудок, і образи різко урвалися. Шу Шиюнь спритно переслав останні кілька секунд запису Лань Сучжи, а потім вимкнув телефон.
Раз вже Лань Сучжи так старанно грає роль хорошого батька, нехай особисто займеться вихованням свого невихованого пасинка. Інакше як він збереже цей ретельно створений образ?
Але коли він закінчив із цим, підвів холодне обличчя й подивився вперед, то побачив біля воріт знайомий Maybach. На мить він завмер.
Він дивився, як задні дверцята автомобіля повільно відчиняються, і Шан Чен, якого він не бачив цілий тиждень, виходить із машини та підводить на нього погляд. Зустрівшись із його спокійними чорними очима, Шу Шиюнь завмер на місці й сам не зрозумів, чому раптом відчув провину. Він мимоволі відступив на пів кроку.