«Це просто... Божа кара». Залізна Сокира зітхнув. «Вони можуть лише пасивно витримувати атаки, оскільки вони навіть не бачать тіні своїх супротивників. Звичайні вороги не зможуть подолати гірський шлях під вогнем гармат над їхніми головами».
Спостерігаючи за потужністю гаубиці, головнокомандувач Першої армії, природно, усвідомив дивовижний ефект, який би стався, якщо вона потрапляла в щільно зібраний взвод на марші. Перший снаряд приземлився за п'ять кілометрів перед полем бою. Ворог був би змушений або шалено бігти протягом усього цього шляху, витрачаючи всю свою енергію перед боєм, або безстрашно просуватися вперед неповним взводом до поля бою. Звичайно, найімовірнішим сценарієм було розсіятися в галасі та перейти у втечу замість того, щоб йти вперед.
«На жаль, усі вороги, з якими нам доведеться зіткнутися, не звичайні», — посміхнувся і сказав Роланд, — «не кажучи вже про те, що кількість снарядів обмежена, інакше ми могли б запросто знищити ворога двома гарматами Лонгсонг».
Оскільки гармата Лонгсонг стріляла з повним боєзапасом, швидкість стрільби сягала восьми пострілів за хвилину. Таку ефективність стрільби в цю епоху можна було вважати абсолютним божевіллям. Відколи алхімік з Королівського Міста переїхав до міста Невервінтер з великою групою учнів, виробництво двобазового пального неухильно зростало, а кількість снарядів стала найбільшим обмеженням — оскільки спусковий механізм детонатора наразі могла виготовляти лише вручну Анна, а його надзвичайно точна механічна конструкція обмежувала виробництво гаубиць.
«Ваша Величносте, всі 20 гармат повністю вистрілено», – доповів Ван'ер, командир батальйону, після кількох повторних пострілів. «Загалом було отримано шість достовірних даних про цілі, і більшість із них були приблизно розподілені у другій половині гірської дороги».
«Добре. На сьогодні все», — кивнув Роланд.
Зрештою, випробувальні снаряди вимагали індивідуального виробництва. Хоча використовувалася цільна куля, форма та противага були точнісінько такими ж, як у снаряда з встановленим детонатором — тільки Анна могла впоратися з таким вишуканим завданням, тому вона щодня виділяла час на виготовлення певної кількості снарядів для випробувальних стрільб артилерійського батальйону.
«Вам потрібно відправитись ще кудись, щоб подивитися?» — запитав Залізна Сокира.
«Ні, я спочатку повернуся до табору, а ти продовжуй організовувати тренування солдатів», — Роланд на мить замислився, перш ніж похитати головою та сказати.
«Так, Ваша Величносте», — вклонився він і сказав.
Повернувшись до табору, Роланд важко зітхнув, відкинувшись на спинку дивана. Він зрозумів, що йому більше не залишилося нічого робити, оскільки він він зробив усе, що міг, і решта буде залежати лише від долі.
Церква нарешті відреагувала п'ять днів тому. Згідно з повідомленням Меґі, міські двері Святого Міста відчинилися, і незліченна кількість чоловіків та коней виринула з міста, прямуючи до Хребта Холодного Вітру стрункою шеренгою. Дивлячись з неба вниз, сяючі срібні обладунки воїнів виглядали як річка вражаючого хвилястого світла, що тече крізь Непрохідний Гірський Хребет.
Водночас шпигун, розміщений навколо Старого Святого Міста та нагір'я Гермес, надіслав секретного листа, в якому зазначалося, що масштаби діяльності Церкви були безпрецедентними, навіть кількість людей на міських заходах різко зменшилася.
Очевидно, ворог насувався.
Отримавши новину, Роланд негайно помчав на передову. Його прибуття максимально підняло моральний дух Першої армії, наближалася війна, яка вирішить майбутнє обох сторін.
Серед них було понад 4000 елітних солдатів: одна команда лицарів, запропонована герцогом Північного Регіону, група попереднього розслідування, організована Блискавкою та Меґі, наведення вогню Сільві, яке ніколи не промахувалося, та бойові відьми, яка розпорошилися по табору. Було їх повна підготовка. Навіть пересування Церкви повністю відповідало плану битви, розробленому Департаментом Радників, а жителів Хребта Холодного Вітру було евакуйовано. Таким чином, навіть якби ворог мав намір використати Пігулки Берсерка, вони б поглинули лише віруючих у Святому Місті або вимушених жителів інших королівств.
Початок був досить ідеальним.
Однак, Роланд трохи хвилювався.
Він хвилювався через Чистих Відьом.
Досі було невідомо, в якій формі вони прибудуть і в якій якості втручатимуться в цю битву.
Щоб запобігти втратам, спричиненим підступною атакою ворога, відьми на передовій мусили бути дуже обережними в ці кілька днів. Усі вони зібралися в залі. Сільві та Соловей були розділені на дві групи, щоб по черзі стояти на нічній варті. Весь табір розбудить сирена Ехо, щойно буде виявлена магічна реакція.
В результаті Церква не вжила жодних подальших заходів, окрім відправлення солдатів для захоплення Хребта Холодного Вітру. Роланд навіть не бачив жодної Чистої Відьми.
Він не був певен, чи ворог планує руйнівну змову, чи просто зневажливо бажає турбувати його та планує розчавити його на шматки на офіційному полі бою.
У будь-якому разі, все, що він міг зробити зараз, це продовжувати чекати.
...
Роланд лежав на ліжку рано після вечері. Однак він не міг заснути, доки яскраве місячне світло не зазирнуло крізь віконну щілину на його ліжко. Він одягнувся та вийшов зі спальні. Соловей, яка залишалася біля будинку, одразу ж побачила його.
«Щось трапилося, не можеш заснути?»
«Трохи, мабуть, через надто велику кількість соломи під ліжком». Роланд потер шию та витягнув з одягу пшеничний листок. «Я відчуваю, ніби щось тикає мене в спину, коли я лягаю на нього».
«Я відчуваю те саме», – погодилася Андреа, яка була в тій самій команді, що працювала рано опівночі. «Я не кажу, що сюди було потрібно пересунути велике зручне ліжко, але можна було б принаймні застелити це ліжко двома додатковими шарами шовку. Герцог Північного Регіону надто скупий».
«Пані та панове, ми на війні, а не на вилазці, — сердито сказала Попіл, — тут вважається хорошим взагалі мати притулок, не будьте настільки вимогливими».
«Очікувано, що це не має значення для людини з настільки товстою та шорстою шкірою».
«Це краще, ніж бути слабкою і крихкою».
«Гадаю, нам знадобиться ще одна дуель, щоб побачити, хто з нас слабкий і крихкий».
«Ти зрозумієш, коли ми закінчимо з Церквою».
«Зачекай... Можна мені зробити ставку?» — підняла руку і сказала Шаві.
Соловей відвела Роланда вбік і сказала: «Не переймайся ними, вони такі кожного вечора».
Роланд похитав головою, посміхаючись. «Я б не поставив їх разом, якби знав наперед». Оскільки сфера розслідування Соловей була набагато меншою, ніж у Сільві, бойове завдання команди ранньої опівночі було передано групі з трьох гравців у покер. Вони мали бути найсильнішою наступальною групою разом з Соловей. Тим часом ті, хто був призначений для команди пізньої опівночі, переважно займалися обороною. Її членами були Агата, Бриз та Іффі, ніхто окрім них не міг краще керувати ворогом та блокувати його. «А як щодо інших? Чи змогли вони адаптуватися?» — спитав Роланд.
«Сестри з Асоціації Співпраці Відьом не настільки вибагливі, як ти, — кліпнула очима Соловей і сказала, — вони пережили багато днів без притулку та їжі під час втечі, тому можуть просто заплющити очі та заснути в цій ситуації».
«Що ж, схоже, що я найнетерплячіший...» Роланд сів на сходинку і досить довго мовчав, дивлячись на зірки, а потім сказав: «Що ж ми робитимемо, коли все це закінчиться?»
Соловей сіла поруч із ним та сказала: «Ти починаєш нервувати, правильно?»
Роланд з почуттям провини торкнувся носа і сказав: «Я просто трохи емоційний. Якщо ми не зможемо перемогти Церкву...» Потім він подумав: «Чи продовжить місто Невервінтер існувати за нинішніх порядків? Чи буде натомість королівство повністю поглинуте Церквою, чи повернеться до попереднього шляху володіння дворянами? А як же Анна та решта відьом... Чи справді вони зможуть безпечно втекти на Сплячі Острови?»
Він присвятив себе розвитку території та підсвідомо розвинув потужні почуття до людей, що живуть на ній.
«Не хвилюйся», — Соловей взяла його за руку і тихо сказала. «Як я вже казала... Тобі нічого не зашкодить, поки я ще жива», — вона зробила паузу і сказала, — «не кажучи вже про те, що наша історія тільки почалася».