Ситуація змінилася миттєво після того, як Меґі, несучи Солов’я на спині, приєдналася до бою.
Будучи змушеним відмовитися від погоні за спритною Блискавкою, Диявол сердито завив та пірнув униз, кинувшись проти Меґі, що швидко наближалася. Рука, яка все ще не була повністю відновлена, підняла ще один спис, а потім розширилася настільки швидко, що шкіра почала тріскатися, і з неї почав бризкати кривавий туман.
Незважаючи на те, що він витратив всю свою силу, кинутий спис цього разу вже не мав своєї початкової швидкості. Принаймні тепер Соловей змогла побачити траєкторію списа.
«Меґі!» Вона поплескала по спині велетенську істоту під собою, а потім відкрила свій туман і ступила в нього.
«Гу-у-у-у---!» Тоді тіло Меґі почало різко зменшуватися в розмірах, знову перетворюючись на голуба.
Коли величезна ціль раптово зникла, спис зі свистом промчав повз них і впав у море.
Наступної миті Соловей знову з’явилася з туману, а Меґі повернулася до своєї форми демонічного звіра. Увесь процес ухилення був настільки ж природним, як рухливі хмари та плинна вода.
Диявол випустив болісне надривне голосіння, а його рука почала зменшуватися, доки не стала лише кілька сантиметрів завтовшки, а потім зламалася, наче перенапружена гілка. Але його ліва рука все ще міцно стискала поводи, рухаючи звіра проти них. Дивлячись на його поставу, здавалося, ніби він хотів врізатися в них двох, ніби він покинув всі думки повернутися звідси живим.
Однак Меґі, очевидно, ніколи не збиралася виконувати його бажання, за кілька моментів до зіткнення вона раптово опустила своє тіло, пропустивши натомість ворога повз. Коли вона знову відновила рівновагу, Соловей вже зникнула з її спини.
Вона була схожа на привида, коли з’явилася позаду Диявола.
Ворог поспішно намагався розв'язати мотузку, яку він тримав, але Соловей, очевидно, ніколи не дала б йому цього шансу.
Здавалося, наче вона вивільняла весь свій стриманий гнів, коли натискала на курок і безперервно лунала стрілянина.
Цей постріл не лише зламав панцир на спині Диявола, але й пройшов через його груди. Ворог видав серію хрипких звуків, хапаючи ротом повітря, і швидко впав у кривавий туман.
І, нарешті, демонічний звір, який тепер уже не мав господаря, також загинув від удару Блискавки та впав у море, зникнувши незабаром після цього.
Споглядач Хмар повільно опустився на берег.
«Що нам робити далі?» — стурбовано запитала Соловей, дивлячись на Анну, оскільки здавалося, що лише вона змогла зберегти холоднокровність під час бою.
«Ми настільки далеко, що навіть якби ми летіли цілу ніч, повітряній кулі все одно знадобиться пів дня, перш ніж вона зможе досягти Прикордонного міста», — сказала Анна про їхню ситуацію. «Отже, Блискавка та Меґі повинні нести Його Високість на спині, і вирушити наперед.
«Немає проблем, гу-у-у---!» Велетенський звір, опустивши біля них голову, відкрив пащу і заговорив.
«У мене… теж немає з цим проблем, ми його доставимо». Вираз обличчя дівчинки здавався дещо похмурим, мабуть від думок про її здібності як дослідника. Той факт, що вона надто боялася боротися з ворогом, спричинив усім великі труднощі.
Соловей торкнулася її голови: «Ніхто ніколи не був вправним з самого початку, це не твоя вина».
Відьми разом прив’язали все ще непритомного принца до спини Меґі, а після того, як вони закінчили, Блискавка зайняла своє місце біля нього. Потім вони злетіли в небо, пролетівши всю дорогу вздовж річки Червоної Води, прямуючи до Прикордонного міста.
«А ми?» Венді запитала: «Моя магія скоро закінчиться».
«Продовжуй летіти якомога далі. Можливо, ворог відправить другий загін, щоб нас шукати. Це місце все ще занадто близько до засніженої гори, ми повинні залишити його позаду, наскільки це можливо». Анна сказала: «Зачекайте, поки ми дійдемо до безпечної зони, тоді ми шукатимемо місце, де сховатися, і розіб’ємо табір».
Її рішення одностайно підтримали всі інші відьми.
Коли Споглядач Хмар знову піднявся, цього разу в кошику залишилося лише п’ятеро людей.
«Як Дияволи зрештою змогли виявити нас?» — збентежено запитала Сорая. «І повітряна куля, і кошик розфарбовані небесним камуфляжем. Крім того, на висоті дві тисячі метрів нас складно помітити навіть за допомогою оглядової труби».
«Це був колосальний диявол», — сказала Сільві, насупивши брови. «Він сидів на вершині одного з тих чорних шпилів, а його голова була більшою за тіло. Його голова була вкрита незліченною кількістю очей. Незважаючи на те, що я просто подивилася на нього… він відразу звернув усі свої очі на мене. І сотні дияволів виринули з-під землі, ніби вся місцевість закипіла.
«Невже справді існує такий монстр?» Сорая ахнула від шоку.
«Є ще більше, ці два літаючі звірі теж були дуже дивними», - висловила свої думки Анна. «Після того, як вони потрапили під кулі, кров, що текла з них, була не чорною, як можна було очікувати, а скоріше темно-синьою... це зовсім по-іншому порівняно зі змішаними видами, з якими ми стикалися під час місяців демонів».
«Але це навпаки схоже на дияволів, — додала Сорая, — я бачила, що в першого застреленого Диявола з ран також текла синя кров».
«Хіба вони зрештою не демонічні звірі?» — запитала Сільві.
«Цього я не знаю… але це чудово, що Меґі може змінити свою зовнішність на їхню», — вигукнула Венді. «Якби вона не врятувала Солов’я, ми всі були б у небезпеці».
«Її здібності розвинулися», - раптом відкрила рота Соловей, яка досі мовчала. «Я побачила, що магічне джерело в її тілі більше не має форми обертового циклону, а натомість воно перетворилося на фіксовану форму — пару розпростертих білих крил».
*
Тримаючи руку Його Високості, серце Блискавки було сповнене нескінченної провини.
Диявол мав лише злий вигляд, літаючи в небі своїм великим тілом, він не міг швидко реагувати. Якби я просто залишила кошик, щоб заблокувати ворога з самого початку, Його Королівська Величність не був би настільки серйозно пораненим.
Сміливо йти вперед і захищати свого супутника — невідступна відповідальність дослідника. Щоразу, коли Грім вирушав на дослідження фіордів, він завжди брав на себе лідерство, коли вони стикалися з будь-якою небезпекою. Беручи всіх з собою, щоб подолати всі майбутні кризи, будь то проти піратів чи монстра з морських глибин, він ніколи не відступав.
Блискавка вперше усвідомила, що у неї попереду ще величезна відстань, перш ніж вона зможе назвати себе великою дослідницею.
Але її батько також зазначив, що хоча зі страхом можна боротися, визнаючи його та знайомлячись з ним, навичками можна було оволодіти шляхом повторних тренувань.
Вона твердо вирішила почекати, поки травма Його Високості повністю заживе, а потім благати його дати їй спеціальний пістолет і попросити старшу сестру Соловей навчити її стріляти та боротися.
«Як Його Високість, гу-у-у---?» — буркнула Меґі. Порівняно з голосом голуба, він тепер був грубим і каламутним, наче вітер, що дме з кам’яної печери. «Я відчула, що його тіло стало холоднішим, гу-у-у---».
Маленька дівчинка стиснула кулачки та повернулася, щоб полетіти назад до Меґі.
Лише щоб побачити, що Роланд заплющив очі і його губи бліді, а разом зі скуйовдженим сивим волоссям він навіть здавався якимось неживим. Кров на його одязі вже застигла, а чорна опікова рана виглядала як видовище, на яке було надто жахливо дивитися. Вона обережно поклала руку йому на шию, відчуваючи слабкі удари, які доводили, що Його Високість ще живий, але шкіра під кінчиками його пальців була холодна, як лід.
«Скільки магії у тебе залишилося?» Блискавка оцінила решту їхньої подорожі: «Нам доведеться рухатися на повній швидкості».
«Гу-у-у---!»
Коли дві відьми прибули до Прикордонного міста, зір маленької дівчинки вже став слабким і розмитим. Політ на великій швидкості не лише швидко виснажує її магію, але й створює велике навантаження на тіло. Вона зціпила зуби, використовуючи останні сили, щоб полетіти прямо у внутрішній дворик замку, вигукуючи охоронцям, які підійшли, щоб розслідувати шум: «Швидше викликайте міс Нану, принца поранено!»