У той момент, коли Соловей побачила, як в Роланда попали, вона раптом відчула, як у неї стиснувся живіт.
Усі навколишні шуми стали незрівнянно далекими. Коли вона спробувала підняти його тіло, то виявила, що воно стало жорстким і холодним, і лише його руки все ще трохи тремтіли. Окрім свого підсвідомого переляканого крику на початку, вона усвідомила, що навіть зробити крок вперед було для неї незрівнянним викликом.
Вона боялася, що Роланд, лежачи в неї за пазухою, поступово втрачає тепло.
Вона також боялася, що він більше ніколи не прокинеться.
Від однієї лише думки про подібне їй було складно дихати.
Ніколи в житті вона не почувалася настільки безпорадною.
Першою відгукнулася Анна – присіла та закрила рану своїм чорним полум’ям. Білий дим відразу ж почав підніматися з тусклого полум’я, видаючи звуки прижарення. Коли чорне полум'я розвіялося, місце, де Роландові відірвало руку, вже почорніло.
Проте кров, що невпинно текла, принаймні припинилася.
Правильно, це була екстрена міра, якій нас навчали на уроці першої допомоги, а що було далі? «Зав'яжіть рану і швидко йдіть до лікарні, щоб знайти Нану»... Соловей ковтнула повний рот слини, зводячи поглядом кошик, ні, ні, Нани з нами немає, вона в Прикордонному місті.
Ми повинні повернутися.
Ми повинні повернутися якнайшвидше!
Вона повільно повернула голову на південний схід, дивлячись у бік Прикордонного міста –
У цей момент Дияволи з оголеними іклами та кігтями знову з’явилися в полі зору Солов’я, повертаючи її думки назад до поточної ситуації всередині кошика.
Панічні крики відьом, шум револьверів і тихе гарчання ворога — все це повернулося до її сприйняття. Після того, як холод відступив, усі різноманітні та безладні думки в її голові нарешті зійшлися в єдине ціле.
«Не намагайтеся перемогти дияволів, якщо вони наздоженуть, ми не можемо повернутися до Прикордонного міста».
«Блискавка!» Анна стурбовано вигукнула: «Захисти повітряну кулю!»
Хоча дівчинка була блідою, подивившись на все ще непритомного Роланда, вона заскреготіла зубами та кивнула, перш ніж вилетіти з кошика.
«Ні, — подумала Соловей, — з її зовнішності видно, що вона не впорається з дияволами. Як і більшість відьом, Блискавка не має досвіду боротьби зі справжнім ворогом.
Я єдина тут, хто може перемогти Дияволів.
Соловей глибоко вдихнула, вона змусила себе заховати всі свої думки про пораненого принца в імпровізовану вуаль у глибині свого розуму. Два дияволи все ще летять, атакуючи кліщами, один спереду, а другий ззаду. Їх метальні руки були худі та зморщені, як дрова, можливо, мине порівняно довгий час, перш ніж їх можна буде повністю відновити. Але від повітряної кулі до місця, де вони знаходяться, приблизно п’ятдесят метрів, відстань, яку я абсолютно не в змозі подолати – якщо вона використовує свій туман високо в небі, їй було неймовірно легко проскочити та впасти, чим вище від землі вона була, тим рідшими ставали «лінії», якими вона могла подорожувати. І якщо вона залишалася на одній лінії протягом тривалого часу, її напрямок міг почати перевертатися, що навіть могло призвести до того, що вона була б розірвана на кілька частин.
Можливо, Дияволи також усвідомлювали, що коли повітряна куля приземлиться, їхня ситуація може стати складною. Через це один диявол помахав трьома пальцями лівої руки і щось голосно крикнув, а потім смикнув за поводи свого літаючого скакуна і кинувся прямо на повітряну кулю.
У той же час інший люто кинувся на Блискавку. Змахуючи своїми величезними крилами, демонічний звір був схожий на сокола, що схопив пташеня та не поспішав виснажувати його. Як і очікувала Соловей, Блискавці було складно навіть лише захищатися, покладаючись на свої спритні рухи, через що вона не могла прицілитися та стріляти по ворогу. Крім того, інші відьми, тепер боячись випадково влучити в маленьку дівчинку, також припинили стріляти.
Тим часом інший скакун навмання кусав і вчепився в мішок повітряної кулі, але, на щастя, покриття Сораї було досить міцним, щоб відбити пазурі та зуби демонічного звіра. Зрозумівши, що його дія була марною, Диявол заревів і далеко відлетів, ніби бажаючи силою удару вивести повітряну кулю з рівноваги.
Соловей зрозуміла, що це буде її найкраща можливість.
Вона випустила свій туман, і коли на її голові з’явилася злегка сяюча нитка, вона без вагань ступила на неї. Вона скористалася швидкими змінами обрисів повітряної кулі та через мить стояла на вершині повітряного мішка. Хоча її тіло було високо в повітрі, їй здавалося, що вона йшла по рівній землі, тому вона швидко змогла пробігти свій шлях до вершини повітряної кулі.
У цей момент Диявол теж кинувся до них.
У своєму чорно-білому світі Соловей з подивом виявила, що Диявол також мав рідкісний і повільно обертовий магічний циклон, а його тонка рука також була інкрустована блискучим каменем.
Вони теж володіють магією?
Але зараз був не час звертати на це увагу, для неї пробіг на десять метрів займав не більше ніж мить ока. Тож у той момент, коли Диявол збирався врізатися в повітряну кулю, Соловей також вийшла зі свого туману та з’явилася позаду Диявола.
Через раптове збільшення ваги велетенський крилатий демонічний звір раптово впав. Диявол, ніби усвідомлюючи, що щось не так, обернувся, але був зустрінутий гуркотом 12-мм револьвера Солов’я.
«Йди до біса!»
Куля разом з полум'ям і димом вилетіла з гільзи, а потім увійшла і пронизала голову Диявола з великою силою, створивши отвір на потилиці у формі чаші. Наступної миті хлюпнула липка кров, і в її ніс вдарив різкий запах.
Ворог сіпнувся, перш ніж перекинутися, що відвернуло рух демонічного звіра та змусило його пролетіти повз повітряну кулю. У той момент, коли Соловей збиралася стрибнути назад на верхню частину подушки, трапилася аварія. Падаючий труп смикнув за поводи, і звір різко перекинувся та скинув її.
Перш ніж вона навіть встигла зреагувати, Соловей була вже поза безпечною дистанцією для повернення.
Хоча повітряна куля зменшувала свою висоту, на даний момент вона все ще була на сотні метрів над рівнем моря. Ступити в туман під час падіння нічим не відрізнялося від самогубства — якби Соловей не могла контролювати свою поставу та наштовхнулася на будь-яку тонку лінію, її одразу б розрізало надвоє.
«Соловей!»
Вона чула, як її сестри вигукували від жаху, але все здавалося марним. Блискавка зараз боролася проти іншого Диявола, а Меґі, навіть якщо вона перетвориться на морського птаха, все одно не зможе її нести. Тому вона знала, що буде далі.
Швидкість її падіння дедалі прискорювалася, і коли Соловей подивилася вниз, океан, який спочатку був розмитою плямою, відкрив свою справжню форму. Накочування та хлюпання хвиль ставали дедалі чіткішими – їй здавалося не те, що вона падає, а що це море натомість наближається до неї.
Чим ближче наближалася неминуча мить, тим яснішими були її думки.
Соловей закрила очі та знову побачила момент, коли вперше зустріла Роланда. Вона сиділа на краю ліжка та гралася з кинджалом у руці, чекаючи, поки сивоволосий 4-й принц відкриє двері та увійде. Мерехтливий вогонь, двері та спальня поступово почали згасати, і зрештою залишилося лише його усміхнене обличчя.
Єдине, про що вона шкодувала, було те, що вона не змогла супроводжувати його до кінця.
«Гу-гу!»
Раптом пролунала серія високих вигуків. Коли Соловей розплющила очі, вона побачила білу постать, що мчала прямо вниз, кидаючись до грудей Солов’я.
Це була Меґі.
Саме тоді, коли вона хотіла щось сказати, голуб почав випромінювати пронизливий яскравий промінь світла, її тіло миттєво почало розширюватися, і пара величезної плоті, схожої на крила, розкрилася на її спині, її пір’я впало, а її пташина голова стала водночас лютою та жахливою. Вона виглядала точно так само, як літаючий демонічний звір!
«Гу-у-у-у---!»
Меґі оглушливо заревіла, схопила кігтями Солов’я та смикнула її вгору. Остання піднялася в небі, перш ніж приземлитися на широку спину птаха.
Що саме відбувається? Соловей була зовсім шокованою.
«Гу-у-у-у---!» Меґі ще раз вигукнула, і мабуть, хотіла так щось їй нагадати.
Цього разу навіть без перекладу Соловей змогла зрозуміти її намір. Хоча вона не могла зрозуміти, чому Меґі змогла перетворитися в таку форму, але зараз найважливішим було перемогти іншого Диявола.
«Давай», —вигукнула вона.