- Я знаю, але якщо ми не будемо продовжувати тиснути, ти знаєш, що станеться. Я намагався розповісти своїй сестрі, але ледь почав, як вона вже заговорила про те, щоб викликати кого-небудь для мого свідчення. Не хочу проходити через це знову.
- Мне жаль, Дэн. Якщо хочеш закінчити це, тобі доведеться зробити це самому. Але я прикрию твою спину.
- Доведеться спалити козир, щоб впоратися самому. Чорт візьми. Ця місія була розрахована на повний склад Першопрохідців. Я приберіг їх для, ну ти знаєш кого ...
Жінка посміхнулась.
- Ти все ще наполягаєш, що він чує, коли вимовляють його ім'я?
Я відчув, як плечі мого дядька на цей раз рушили в потишку.
- Ага, але при всіх твоїх сумнівах я щось не чую, щоб ти вимовляла його ім'я. - Він похитав головою. - Гаразд, давай вже покінчимо з цим.
Мій дядько ступив небезпечно близько до краю скелі, і я відчув, як його руки піднялися. В одній руці він стискав палицю. Я відчув поколювання глибоко всередині нього, а потім ніби якась невидима енергія хлинула через його пори і особливо через руки. Він відчував себе дуже могутньою, і що б це не було, це було круто. Він використав магію. Принаймні, так мені підказував мій геймерський склад думок.
- Дразель, з'явися.
Миттєвість з’явилася через біле світло крилата, смутна фігура людини, покрита лускою.
Ісло розкрилось рот, ніби збираючись заговорити, але потім глянула вниз, на підніжок качеса.
- Все ще не закінчили?
- Остання хвиля, - відповів Ден.
Дивно було відчувати, як його щелепа рухається, ніби моя власна, а потім чути, що з неї виходить голос мого дядька.
Він повторив той самий процес ще три рази, покликавши ще трьох істот. Одне було чотириногим, округлим створінням, подібним до рожевого бегемота, але без видимої голови або зада. Його звали Вадал. Інший був скелетоподібних гігантом зростання не менше 15 футів - Інногаріс. Остання була крихітна крилата жінка з колючим хвостом. Вона була єдиною з трьох інших, хто знову заговорив.
- Готовий приєднатися до сну, мій призовник?
- Сьогодні не до ігор, Далила.
Мініатюрна жінка хіхнула.
- Мені все ще подобається ім'я, яке ти мені дав. Так підходить. Кого ми сьогодні для тебе вбиваємо?
- Тільки остання хвиля дерлегів. Решта або не з'явилися, або видохнулися. Тепер все залежить від мене.
Крилата жінка була ростом не більше трьох футів, але легко провела рукою по щоці дядька Дена. На дотик вона була дивно гарячою.
- Такий благородний воїн, що бореться за свій народ. Я могла б нагородити тебе, чи знаєш. - Вона провела кігтем по його шиї.
- Що ми говорили про ці ігри під час битви, Далі?
Вона надула губки.
- Добре, Господарю. Зроблю, як ти побажаєш.
Кожного разу, звертаючись до якоїсь істоти, він називав її ім’ям і потім закликав. У плані магії це було досить просто, так що я припустив, що він повинен був зробити щось, щоб отримати цю силу. У мене розум заходив. Справжня магія... Я, можливо, зможу навчитися справжньої магії.
Потім він подивився вниз.
- Гаразд, все, я збираюся закликати Фузерію. Як ви знаєте, це забирає в мене багато сил. Аніка прикриє мене, поки я буду відновлюватися. Фузерія пронесеться по них, але ви четверо повинні буде добити тих хто спробує втекти. Ми повинні покінчити з цим зараз, інакше останні три дні були марні.
Запрошені істоти не сказали багато, але троє людей могли говорити, включаючи скелетоподібних гігантів, підтвердили свою згоду. Я відчув, як всередині Дена всмоктує силу. Вона затемніла те, що він використовував для заклику інших істот. Почалася сигнал. Було цікаво, що я міг читати його повідомлення, як якби був ним.
** Призов Огню - Активна здатність активована. ***
** Жаете використовувати благо Фузерії? Після використання його не можна буде застосовувати протягом 1 місяця.*
Він, мабуть, погодився, чого я не зміг визначити. Я чув, що він говорив, і відчував те, як відчув його тіло, але думки його чути не міг.
Земля внизу почала тремтіти. Утёс, на якому ми стояли, затрясся, але це було ніщо в порівнянні з тим, що відбувалося внизу. Жовті люди-саламандри, дерлеги, напевно, вони так називалися, знову почали збиратися.
От тільки це виявилося дуже поганою ідеєю. Багато хто вважає, що земля провалилася і зникла. Десятки з них затягнулися у велику воронку.
Це було трохи сюрреалістично. Я спостерігав спогад про те, як мій дядько вбиває сотні ящеролюдей. Можливо, вони були ворогами, але це було жорстоко.
Потім стало спекотніше. З цієї діри в прямому сенсі слова вивергнувся вулкан. Рідкісна порода змітнулася в небо, вбивши ще кілька сотень саламанандр до того, як вони встигли втекти. Але я все ще відчував, як з мого дядька витікає більше енергії.
Закляття ще не закінчилося.
Лава, яка просто величезна калюжа розкинулась по землі, почала текти вверх і підніматися аж поки не сформувалася смутну фігуру людини. У істоти були голова, торс і дві руки. Торс був ніби жіночою формою, але важко сказати, що тіло було з текучої лави.
Ніг не було, але це не завадило їй рухатися.
- Фузерія, знищи моїх ворогів.
Монстр рушив вперед швидше, ніж я очікував. Потоки лави виривалися з її тіла, вбиваючи ворогів. Їхні костяні та шкіряні обладунки не мали захисту. Навіть на вершині ранкової вершини була нестерпна хвиля. Якимсь чином я розумів, що виживаю тільки тому, Що перебуваю в тілі дядька Дена, яке було більш витривалим, ніж моє власне.
Я чув крики агонії і хотів закрити очі, але дядько Ден цього не робив.
Дерлеги не намагалися відстояти. Вони намагалися. Стріляли костями стріли, які звичайно не приносили жодної шкоди. Їхні воїни намагалися атакувати масивного лавового елементу, але помирали і навіть не встигали завдати удару. Їх шамани, або магі, чи хто вони там, здавалося, мали трохи більше удачі.
Магічні пориви вітру і згустки морозу обрушувалися на Фузерію, але хоча вони могли ненадовго її сповільнити, ніщо ніколи не могло його зупинити. Вона була мовчазна, як час, і неминуча як смерть у тому, що переслідує їх.
Четверо інших покликаних створінь злетіли і кинулися добивати відсталих. На щастя, мені не довелося всього цього бачити, тому що це відбувалося занадто далеко, щоб навіть винятковий зір мого дядька міг розгледіти деталі. Цікаво, чи отримаю я кращий зір.
https://literna.net/uk/books/308-laskavo-prosimo-do-multivelnoi