Розділ 294.
« Що ж мені робити? Як нам уникнути цієї кризи?»
Гріда мав великий досвід різних рейдів. Навіть своїм поточним рівнем він був зобов'язаний зовсім не полювання, а рейдам. Саме тому можна було з упевненістю сказати, що в надзвичайних ситуаціях мозок Гріда працював куди швидше звичайного.
Також слід пам'ятати і про той факт, що більшість босів, з якими довелося зіткнутися Премнікові Пакми, були не звичайними бездушними монстрами. У тій чи іншій мірі його противники впливали на всю ігрову систему і мали власну особистість.
Мабуть, саме тому Гріду вдалося розробити свій власний стиль по їх знищенню. Він не просто концентрувався на алгоритмі та модлях поведінки босів, як це робили інші гравці, але й намагався врахувати їх характер, особистість і навіть передисторію. Іншими словами, чим більше він знав про боса, тим легше ставав рейд.
Протягом історії з Паскалем Ґрід спеціально підстроїв усе так, щоб спровокувати його. Унаслідок цього ситуація була максимальною, а Премнікові Пагми було лише добре використовувати свої навички.
Можливо, завдяки своєму досвіду і знанню Грід міг би стати "експертом з рейдів" та давати платні поради різним гільдіям і топ-ігрокам. Однак, у нього було недостатньо скалки, щоб перетворити даний талант на гроші.
І ось, після деяких роздумів Грід дещо зрозумів:
"Ключ до розв'язання цієї ситуації знаходиться в самому Ельфіні Стоуна".
З огляду на силу, яку він продемонстрував, граф міг в будь-який момент знищити їх групу. Але за останні чотири дні він намагався вбити всього одного з них. Чому? Дивлячись на поведінку вампіра, він сам по собі запитував:
"Йому так веселіше".
З дня на день Ельфін Стоун продовжував робити одне й те ж. Але це не було пов’язано з тим, що таким алгоритмом дій наділили його розробниками, а зі вбивством по одному найсильнішому члену групи граф намагався викликати в серцях інших розпач і страх.
« Його мета — побачити нас переляканими і тремтячими від жаху».
Але чому ж він все-таки не захотів вбивати їх усіх відразу?
« Тому що в такому випадку він втратить свої іграшки».
Ельфін Стоун не хотів втрачати можливості.
« Отже, мені доведеться зробити це...», — з похмурим обличчям подумав Грід.
А тим часом Озброєні до зубів поборилися від первинного шоку і перейшли в атаку. Атаки графа були зосереджені виключно на Хурої, і тому товариші призначили його захищати Вантнеру й зосередитися на нападах.
Кожен з них мав свої власні унікальні характеристики та навички, завдяки чому вони змогли досягти 120%-ої синергії. Озброєні до зубів були справжніми топ-ігровками і прикладом для наслідування.
Особливо заслуговували особливої згадки Факера. Навіть Ельфіну Стону було важко протистояти його блискавкою. Кинджали впивалися до його тіла, перш ніж вампір встиг перетворити його на дим.
Тим не менш, у товаришів все ще існувала величезна проблема в вигляді Кривавого Поля. Завдяки цьому граф відновив більше тисячі одиниць здоров’я за секунду, а отже навіть глибокі рани надходили в мить.
Крім того, загальний запас здоров'я вампіра вагався в районі восьми мільйонів одиниць. Тому товариші розуміли, що здолати такого боса силою настільки малоосвіченої групи просто неможливо.
Так чи інакше, Озброєні до зубів все одно не здавалися.
- Вбивча Моління! - Реґас наказав, направивши свій кулак акурат в груди вампіра.
Однак Ельфін Стоун залишився неушкодженим. Прямо перед зіткненням він встиг трансформувати свою грудну клітку в чорний дим.
- Думаєш, найдурніший! - Він вигукнув, не звернувши жодної уваги на помилку. А потім він крутився на місці, обрушивши голову вампіру свою п'яту.
Це була незвичайна і вкрай видовищна атака, яка змусила Ельфіну Стоуна дригнутися та болісно застовпнути.
– У-у-х...
Сила Регаса була не в швидкості, а у непередбаченості, про що вампір просто-напросто не знав. А тим часом в його сторону вже знісся ще один досвідчений воїн, Пон.
- Дощове Копея!
Фу-жу-буть!
Прихнувши вперед, Пон зробив кілька стрімких ударів, які нагадували дощові краплі. Втекти від цієї атаки було просто неможливо, якщо тільки не перетворити на дим все тіло. Але якби Ельфін Стоун це зробив, то його власні контратаки просто були б неможливими.
Отже, граф вирішив зробити інакше.
- Кривавий Щит!
Бжу-м- м-му...
Ельфін Стоун використав частину свого здоров’я, щоб випустити кров і створити десятки червоних щитів, які відбивають удари списа.
Однак у той самий момент шия графа піддалась кільком ударам кинджалу Факера. Чим більше йому вдавалося вразити свою ціль, тим сильнішими ставали наступні атаки. І Ельфін Стоун, відчувши це, повернувся і роз'яснично закричав:
- Ах ти, жалюгідна букашка! Тебе конец!
- ...!
Факер був дуже вражений, бо погляд Ельфіна Стоуна більше не фокусувався виключно на Хуроі.
А потім Єругт засвітився червоним світлом, від чого у вухах Озброєних до зубів щось з'явилося.
Дзи-н-нг-нн-Н-нь...
Це був навик під назвою "Кривавий Крик", вбудований в Йаругт, через який барабанні перетинки кількох людей лопнули, а дехто і зовсім втратив рівновагу та розвалився на землю.
Але це ще не все.
- Криваві Шипи!
Бум-бум!
У Крававому полі з’явилося кілька десятків шипів, один із яких проколов стегно Факера. Сила атаки цього впливу була невелика, але для вбивці гірше за закляття і придумати не можна було, оскільки шипи забруднювали кров мети, знижуючи її швидкість пересування.
Отже, як тільки Факер втратив свій привілей, Ельфін Стоун посміхнувся і замахався своїм клинком. Він хотів негайно позбавити голови цього ненависного вбивцю. Але, на щастя для Факера, в той же час темною підземелля озарили полум'яні стріли, які змусили Ельфі Стоун перейти у захист і опустити Йаругт.
Це в справу приєдналася Джишука.
- А ви досить непогані, як для людей, — витягнувши стрілу з його плечей і мовчав граф. Споруджені зусилля Озброєних до зубів позбавили його 1/5 від максимального запасу здоров'я, але стан самої рейдової групи був набагато гіршим. Під постійною дією Кривавого Поля більшість з них має трохи більше половини здоров’я.
— Якщо так буде продовжуватися, ми не протягнемо і двох хвилин, — сказав Зеднос, знявши прокляття із Факера за допомогою Благословлення Венетра.
— І це в кращому випадку, — похитав головою і погодився Вантнер.
Сильний бік Ельфіна Стоуна не був його потужними атаками, магічною силою, приголомшливим захистом і швидкістю. У порівнянні з іншими ім'яними болями того ж рівня, кожен із цих параметрів був відносно низьким. Причина, по якій граф вампірів здавалося настільки сильним, полягала в його неймовірної універсальності.
Ельфін Стоун атакував широкодіапазонні атаки, уникав більшості ударів, вміло контратакував, проклинав ворогів і постійно відновлював своє здоров'я. Це було неможливо, якщо тільки у 13-му місті не з'явилася б вся Гільдія Озброєних до зубів.
Товариші сумнівалися, що поточним складом вони зможуть здолати такого противника навіть якщо Грид візьме 300-й рівень. Але ось, коли всі вони почали впадати у відчай...
- Ми повинні пожертвувати Хуроєм. Ельфін Стоун лютує лише з однієї причини — через слова Хуроя, а тому після його смерті він зупиниться, — проговорив Ґрід.
- ...?
Усі, крім Хуроя, просто сумнівалися у почутому.
- Ти пропонуєш продати нашого товариша? Я не очувся? - Ухиляючись від потужної атаки Єругтом, перепитав Реґас.
— Ні, ти не почувся, — похитав головою і відповів Грид.
- Грид! Не розчаровуй нас! - Викрикнув Пон. Джишука теж так думала:
- Грид, людина, яка продає своїх друзів, не може керувати ними.
Вищий меч, Зеднос і Факер не висловлювали свого погляду, але вираз їхніх облич явно свідчили про несхвалення даної ідеї.
Хоч би як там було, така критика справді була природною. Проте Ґрід зовсім не збирався забирати свої слова назад.
- Це потрібно зробити, щоб врятувати всі інші.
Так все і було. Грид не збирався жертвувати Хуроєм просто так.
- Завдяки одному врятується вісім.
Далеко не кожна людина могла б пожертвувати кимось заради більшого блага. Особливо, якщо така людина була для нього знайомою. Проте Ґрід був більш прагматичним.
Приймаючи рішення, керуючись любов’ю? Це було не про нього.
Тим часом на Факера стався ще один удар Ельфіна Стоуна, і Ґрід, кинувшись на допомогу, в останній момент встиг підставити свій повний Провал.
– Кха...
Дзин-нь!
Провала, яка проливалась на 5 - й рік.
Кривавий камінь був набагато міцнішим, ніж синій орхавк. А згідно з даними інформаційного віконця і зовсім можна було дійти висновку, що він міцніший за адамантію.
« А ще... Творець Йаругта є більш досвідченим, ніж я» - поцокав мовою Грід, після чого послав Хурою особисте повідомлення:
- Ти розумієш, що потрібно зробити? Заради спасіння всіх інших тобі потрібно пожертвувати собою.
І Хурой без вагань відповів:
- Звичайно, мій пане.
Реакція була такою, як і очікувалося, від чого на серці Гріда стало ще важче.
- Чому, якщо тобі щось не подобається, ти ніколи про це не говориш? Ти занадто хороша людина...- Сумно посміхнувшись, проговорив Янгу.
- Я лише виконую накази свого пана. А якщо вони виправдані і розумні, як цей, то я завжди готовий їх виконати!
Втрата досвіду, предметів та поточної міцності екіпіровки - ці штрафи були смертельними для кожного топ-ігрока без винятку. Зокрема, військо Хуроя було низькою силою і тому його прогрес повільніше ніж у інших. Іншими словами, для нього смерть була ще більш критичною. Проте Хурой завжди був готовий дотримуватися вказівок Гріда.
- Я обов'язково відімщу Ельфіну Стону. А ще я простежу за тим, щоб ти отримав похвальну компенсацію за сьогоднішню жертву.
- Не потрібно ніяких компенсацій. Жертвувати собою заради пана та друзів — це мій святий обов’язок. І натомість мені нічого не потрібно. Крім того, все це сталося виключно через мою вину...
- Ні, відповідальність за це лежить виключно на мені. І не забувай, що ти теж мій друг.
– ...
Отже, стиснувши зуби, Грід зробив Ельфіну Стону пропозицію:
– Я віддам тобі твого супутника, який насмілився згадати твоїх батьків. Убий його і пом’якши свій гнів.
Ельфін Стоун просто не міг повірити своїм вухам.
- Ти хочеш продати свого супутника тільки для того, щоб врятувати свою шкуру? Люди дійсно дріб'язкові і нікчемні істоти.
- То ти не хочеш?
— Я цього не говорив, — з усмішкою на обличчі відповів граф.
« Що ж... Все, як і очікувалося».
Ельфін Стоун був сповнений рішучості розтягнути забаву.
- А тепер іди й умеррі, — наказав Грид, а Хурой відразу ж виконав цей наказ, будучи впевненим підходом до графа.
- Ні! - Дивлячись на це, закричали інші.
- Ти що робиш, ідіоте?
Однак ніякі слова вже не могли зупинити цього. Це рішення було прийнято, і Хурой виконував його.
- Твоя смерть буде жорстокою, — мовчав вампір, розплившись у кровожерній посміхці.
І Хурой був до цього готовий. А потім криваві шипи прокололи його ноги, обмеживши рух промовця, в той час як Єругт розрізав його зап'ястя, щоб він не міг тримати меч.
А потім його тіло було нарізано, наче якийсь стейк.
– ...
Фізичний біль був нічим у порівнянні з психічним впливом, але Хурой навіть не зажмурився. Після сотень годин, проведених у темній темниці, його розум зажарився і дисциплінувався.
- Тьху. Я більше не можу на це дивитися!
Озброєні до зубів були сповнені праведного гніву, але Грід відразу застеріг тих, хто збирався рятувати Хуроя.
- Навіть не думайте. Якщо ви зараз же не відступите, я вижену вас з гільдії.
– ...
Гриду явно не вистачало харизми. Він завжди здавався легковажним, оскільки дбав лише про гроші і власне благополуччя. Але в цей момент він здавався зовсім іншою людиною. Нехай саме він відправив свого товариша на смерть, його серце прямо-таки розривалося від провини і смутку.
І нехай він з усіх сил намагався приховати свої емоції, Озброєні до зубів це відчували.
Отже, у цей день Хурой помер, а Павреньова експедиція відступила.