Розділ 293.
Через рік міцного сну Ельфін Стоун прокинувся. І що ж він побачив? Група людей, що вторглися в його місто. Вирішивши розважитися з непроханими гостями, він вбивав по одній людині протягом останніх трьох днів.
Однак сьогодні відбулося щось незвичайне.
"Хіба сьогодні їх не так само, як вчора?"
Цього разу йому точно нічого не здалося. Вчора граф все-таки зробив підрахунок позосталих в живих людей, а тому знав їх точну кількість.
І воно не зменшилося!
« Що відбувається?» — запитав Ельфін Стоун, дивлячись на групу Гріда.
Він просто повинен був з'ясувати, чи залишився в живих людина, яку він вчора атакував. Однак, подібно до людей з різною тваринністю, вампіри мали проблеми з людьми.
Нюх-нюху...
Нюх-нюху!
Не зуміючи визначити свою вчорашню мету за допомогою зору, граф почав принюхуватися, наче справжня іскрая. Він шукав запах крові.
І ось, через деякий час погляд Ельфіна Стоуна прикувався до Гріду.
« Це він!»
Він також пахне, як і інші люди, за винятком однієї практично невловимої деталі: повітря навколо нього був злегка різкіше, що характеризувало його як найсильнішого самця серед усіх присутніх тут людей. Іншими словами, саме цей чоловік був вчорашньою метою Ельфіна Стоуна. Ні, не тільки вчорашній, але і позавчевидніший і ту, яку він атакував два дні тому!
Отже, дивлячись на цього дивного чоловіка, граф холодно запитав:
- Ти. Чому ти досі живий?
Як йому вдалося пережити Екстремальне Переливання крові, а ще й тричі поспіль? Він явно був не звичайною людиною. Він був особливою, смачною людиною!
Ельфін Стоун мало не пропустив справжній делікатес. І якби це сталося, він би ніколи собі цього не пробачив. Він був щиро вдячний Ґріду за те, що він вижив!
« Що ж, а тепер приступимо до столу» — подумки пробурмотав граф, повільно направившись в сторону Премника Пагми.
Він хотів якомога швидше занурити свої клинки в його соковите і м'яке тіло, але звідки ні візьми почув голос, від якого Ельфін Стоун прямо-таки поспішав:
- День, коли ти народився, став найгіршим у житті твоїх батьків!
- Ч-що ...?
Навіть найнижчі створіння поважали своїх батьків. Тоді як щодо вампірів, які вважали себе представниками вищої раси? У них текла « симетрична» кров, і тому їх батько й мати були такі ж близькі до правдивого бога.
Шізо Бериаче. Вона дала їм вічне життя!
І жоден смертний не мав права забруднити її ім'я!
- Це вже вдруге за 300 років, коли я так розлютився! - З'явився Ельфін Стоун, у якого з лютістю набухали вени на лобі. Я хотів подарувати вам ще кілька днів існування, але після цього я сьогодні ж вип'ю вашу кров! Особисто!
А потім граф вивільнив свою приховану магічну силу. Звичайно, він ще не дійшов до рівня великого демона, але навіть при цьому Ельфін Стоун був в кілька разів сильніший за найнебезпечніший демоноїд. Навіть після битви з Мюллером Адський Ґао не був би загрозою для нього.
І Грід, якому доводилось битися з Адеським Гао, чудово розумів, що ситуація не є найкращим чином. Тоді як у демона було слабке місце в вигляді вогняних каменів, Ельфін Стоун не мав жодної вразливості.
Наокова пов’язка Душегуба також не виявила нічого, даючи таким чином зрозуміти, що перед ними стоїть один з найпочесніших босів.
Але найбільше за таких обставин точилося не Грід, а Хурой.
"Справа пахне гасом..."
Його слова вплинули на Ельфіна Стоуна набагато ефективніше, ніж планували. Промовець знав, що одного разу за згадку чужих батьків доведеться платити, але...
"Але чому сьогодні?"
І ось, поки Хурой сіяв на свою долю, Джишука з усіх сил намагалася підняти дух групи.
- Чудово! Він вийшов з себе, і тепер у нас є цілком реальний шанс перемогти!
Основною причиною, через яку вони так боялися Ельфіна Стоуна, була його раптова атака. Озброєні до зубів просто не могли відреагувати на Екстремальне Переливання Крові, оскільки знали, що після цього один з них напевно буде убитий.
Але тепер ситуація змінилася. Ельфін Стоун стояв перед ними, і тому несподіваного нападу можна було більше не боятися. Якщо вони правильно все зроблять, то з'явиться шанс на перемогу...
"Ілі не з'явиться".
І ось, поки група гарячково думала, що робити, Ельфін Стоун перейшов у атаку.
- Криваве Поле!
Фа-жа-а-ах!
Як тільки граф крикнув ці слова, його магічна сила охопила все навколо в радіусі 30 метрів. І в самому її центрі виявилася група Гріда. Ні, якщо бути точним, то під впливом Кривавого Поля всі, крім самого Грида.
Ваша кров була порушена впливом Кривавого Поля.
Ви щосекундно будете передавати 153 одиниці здоров'я графу Ельфіну Стону.
Ефективність всіх відновлюючих ефектів зменшилась на 80%.
Найшвидше у групі був Джишукі, Зедноса і Факера. Зазвичай лучники, чарівники та вбивць мали близько 20,00000 Здоров'я. Тому що їжасекундна втрата 153 одиниць була для них дуже важливою і істотною. Всього за дві хвилини вони могли втратити 2/3 своєї життєвої сили.
Але що ще гірше, заклинання відновлює здоров'я самого графа не на 153, а вже на 1,400 одиниць в секунду!
- Це якийсь абсурдний вчинок.
- Якщо ми будемо битися в межах цього поля, то неминуче програємо.
Швидко зрозумівши, що до чого група спробувала покинути ділянку дії Кривавого Поля, але Ельфін Стоун теж не стояв на місці.
- Кривавий Реквіем! — Розтягнувши руки в обидва боки, вигукнув граф. Його рухи нагадували собою елегантні помахи палицею якогось диригента.
І ось, вже в наступній миті на голові товаришів обвалилися стовпи крові.
Тьху-ух!
Кривавий Реквієм! Неважливо, скільки людей було в групі. Він атакував усіх, хто знаходився в межах Кривавого Поля, наносячи їм не менше 10,000 урона! Це була унікальна здатність Ельфіна Стоуна знищити відразу декількох противників.
– Кха-а... І як нам перемогти його? — Покашлячи кров’ю, пробурмотували Озброєні до зубів і почав поспішно використовувати свої відновлені зілля. Однак, через 80% зниження уздоровлення їх зілля виявилося практично непотрібним.
Отже, побачивши це, Грід поспішно викликав Ноя і Ренді.
Він сподівався, що Ной втратить Ельфіна Стоуна половину його найвищого параметра в той час як Ренді скопіює частину своїх навичок, тим самим хоча б трохи збільшивши шанси на успіх. Однак, і Ноя, та Ренді виявилися безсилими проти графа вампірів.
- Я не можу поглинути душі високорідних вампірів... Я спробувала зробити це, але в кінцевому підсумку піддалася впливу прокляття крові... Мур-р... - Чорна кішка проговорила, обезлюднивши на землю. Їй було дуже шкода, що вона не змогла допомогти своєму господареві.
Прохання вираз обличчя було і у Ренді.
- Я не можу скопіювати цю ціль.
- Хіба тобі раніше не вдавалося скопіювати Пагму? Чи Ельфін Стоун сильніший за Пагми?
Звичайно, Пагма неодноразово перевершував Ельфіна Стоуна, але водночас легендарний коваль був лише людиною, а граф — вампіром з абсолютно іншою фізіологією. Іншими словами, вампіри з клану правдивої крові були представниками вищої раси, яку не міг скопіювати жоден допельгенгер.
- Прокляття...
Козирі, в які Грид так вірив, зникли навіть не увійшовши у гру.
Ситуація і так була відчайдушною, але Ельфін Стоун викликав ще дещо, від чого навіть Грід почав сумніватися в їх шансах на перемогу.
- Яругт.
Слова Ельфін Стоун звучали як назва одного незвозначного молочного напою. Але насправді це була зброя, над якою тільки людина з розуму насміхалася б. З рукоятою і закінчуючи кінчиком леза, ця смуга червоного кольору була гладкою.
Це був меч, зроблений з кривавого каменю, який був настільки гострим, що міг розрізати абсолютно будь-яку речовину.
Кривавий камінь! Якщо асмонтій пов’язувався з світом богів, то кривавий камінь був пеклом. Але оскільки боги любили людство, адаманій деколи з’являвся у світі людей, тоді як кривавий камінь був рідкістю. В історії людства згадки про його присутність відбувалися менше п’яти разів, і тому навіть Грид бачив щось подібне вперше.
Що ж за коваль міг виткати таку красу? Пагма? Або хтось інший?
І ось, зачарований красою і раціональною структурою Юруґту, Грід раптово згадав про ту саму « третью частину».
З якого боку не гляньте, колір цього фрагменту був дуже схожий на колір самого Йарвугта. Але в той момент, коли на Гріда знизився освіченість, Ельфін Стоун пішов у рух.
- Тільки одна істота змогла вижити після зустрічі з Яругтом. І в майбутньому це не повториться.
Тьху-ух!
Першою метою графа був Хурой, однак... Він одразу ж кинувся на допомогу Вищий меч, в останній момент встиг заблокувати атаку вампіра.
- ...!
І ось, як тільки довколишній простір засяяв дзвін клинків, що схрестилися, Ельфін Стоун злегка прищурився. Він був трохи здивований тому, що якийсь чоловік зміг зупинити його клинок.
Але на цьому було все. Вищий меч швидко сховав клинок назад у ножи, підготувавшись до наступного зіткнення і дав цим графу можливість взяти на себе ініціативу.
А потім...
Фу-жух!
- Кхек!
Червоний меч мітнувся вперед і, минувши випорхнув з ніжок Найвищого Меча, встромився пряміком у зазор між його доспеками.
- Дізнаюся твій стиль, Юругт.
У цього меча точно було своє его. Воно підскакувало власникам найліпшої траєкторії для нанесення удару. І Верховний меч це відчував.
Але коли граф перейшов у наступ, прямо в нього попрямувала величезна копальня. Це був один з навичок Пона. Але навіть він не був серйозною загрозою для Ельфіна Стоуна.
Якщо звичайні вампіри могли перетворюватися на чорний дим, то Ельфін Стоун міг перемінювати частини свого тіла в людиноподібному об'єкті. Отже, в той час як живіт графа став димом, пропустивши крізь себе коп'є Пона, його рука зробила контратаку.
- Як нам його вбити? - Копейщик закричав, схопившись за кровоточиву грудну клітку. Водночас інші члени групи перейшли в наступ.
Стрибки, непередбачувані удари, стрімкі кинджали та потужний шторм... На Ельфіна Стоуна обрушилися всі види атаки. І нейтралізувати кожен з них навіть він.
Контроль Озброєних до зубів був занадто високий, але їх сили просто не вистачало, щоб завдати графу вампірів по-справжньому серйозній урон.
- Якщо все так і буде продовжуватися, нам кришка.
Однак, тоді як всі були впевнені в неминучому ураженні, Ґрід думав про те, як вийти з цієї ситуації. І це дійсно було можливим.