Глава 116.
- Перевісьте цю картину на іншу стіну!
- Новий колір завіси не відповідає обом. Поверніть попередній.
- Шеф-повар! А як щодо приготування їжі?
- На килимі лишився пил! Швидко почистити його ще раз!
Сьогодні 80 слуг Уїнстонського замку працювали на знос. Через деякий час мала бути одна важлива персона, а тому їм потрібно було зробити все, щоб граф Стейм не впав в багно обличчям.
Однак сам граф, який став засновником цієї зустрічі, перебував у дуже поганому настрої духу.
- Щось мені це все не подобається...
Ірен була його єдиною дитиною і мала справді величезним захопленням. Стейм був упевнений, що його дочка є найгарячішою і наймальовничішою у світі. Ось чому він цілком справедливо вважав, що її чоловіком повинен бути як мінімум принц іншої держави.
Але ось, зовсім раптово його благородна і розсудлива дочка дала своє серце не красу-принцу, а якійсь простолюдині!
Стейм просто відмовлявся вірити в це, вважаючи цю подію безглуздою помилкою.
Тим часом сама Ірен щаслива посміхалася і щось наспівувала собі під ніс. Вона виглядала як справжня молода наречена, яка чекає зустрічі зі своїм нареченим.
- Пум-пум...
Дивлячись на це, обличчя графа стало ще похмурішим.
- Цей чоловік на ім'я Грид... Як би не думав, він здається мені звичайним шахрайом.
Грид... Герой, який врятував Уїнстон від кози Компанії Меро, і той, хто викреслив меч Високості, став їх новою сімейною реліквією. Але перш за все, це був чоловік, який врятував життя Ірен.
Хіба це не чудо?
Як граф міг повірити, що молодий хоча б талановитий коваля виявився досить вправним, щоб убити одного з Восьмих Слуг і вирвати Ірен із лап фанатиків?
Чим більше Стейм про це думав, тим важче це здавалося. Можливо, йому просто вдалося якимось чином обдурити Ірен?
« Дочко... Ти стала жертвою шахраїв... Ти ще замолода, щоб зрозуміти справжні наміри чоловіків... Нічого, скоро я покажу тобі, що Грид - звичайний шахрай!»
- Граф Стейм.
Поки граф здавався своїм власним міркуванням, до нього підійшов молодий чоловік. Світле волосся змушували його здаватися героєм романтичної драми, а розкішний одяг і елегантні манери розповідали про його приналежність до однієї із дворикських сімей.
А звали цього чоловіка Бланд де Ян. Він був сином графа Ашура і учнем Графа Стейма. Крім того, він був другом дитинства Ірен. Від самого дитинства він був наповнений ще більшим гнівом і ревнивістю, ніж сам граф Стейм.
- Я думав про це всю ніч і зрозумів, що цей чоловік Ґрид - хитрий обманщик.
- Я теж так думаю. Отже, давай почекаємо його і розкриємо правду! – кивнув граф.
- Так, мій пане!
Отже, граф Стейм, Бланд та Ірен продовжували чекати Гріда і відчували абсолютно різні почуття. Зрештою, у гостевому залі з'явився і сам коваль, який супроводжував один із Вінстонських лицарів.
- Вітаю великого лорда півночі, графа Стейма — опустившись на одне коліно і проговорив Ґрид.
Більшість часу на ньому була надета неохайна одяг початківців. Але знаючи, що йому доведеться зустрітися з справжнім палацом, по дорозі до замок Грід зупинився біля магазину одягу і, витративши один золотий, злегка відновив свій гардероб. Але хоч такий дорогий одяг здавався втіленням розкошів, для гравців середнього рівня він мало чим відрізнявся від простих лехмотів. Отже, в очах палаців Грід виглядав як жебрак.
« Його зовнішній вигляд дійсно залишає бажати кращого...».
Проблема полягала не тільки в одязі Гріда. Його передпліччя і м'язи показали, що він досить добре фізично розвитий, але все ще не може зрівнятися з справжніми воїнами. Грід не перевершував Бланда ні по одному параметру, а тому Бланд сповнився впевненості в собі, відразу ж вигукнув:
- Гей, незнайомець. Хіба ти не знаєш, що основні правила етикету зобов'язують представитися перед тим, як почати щось говорити?
Проте головна помилка Ґріда полягала в тому, що двіряни завжди приділяли особливу увагу етикету та манерам.
« Я вже давно не зустрічався з дворянами, а тому все забув... Але навіть якщо так... - подумав Грід, дивлячись на благородного лицаря з ім'ям "Бланд" над головою, — чому цей придурок такий напружений?
Грід знав, чому його викликали. Він був творцем Меча Пресходства і героєм, який врятував як Ірен, так і весь Уїнстон. Отже, здається, граф Стейм збирався винагородити його. Але замість теплого прийому він зіткнувся з дуже неприємною реакцією.
Однак він мав бути ввічливим і терпимим.
« Не тільки в манерах... Граф Стейм може стати моїм тестем, а тому Бланд просто ревнует...», - посміхнувся Грід, після чого відразу виправив свою помилку:
- Кузнець Грід, що живе в Уїнстоні, вітає правителя північного графа Стейма.
- Так, так. Я чув цю історію. Радий познайомитися з вами. Однак... Ви представилися ковалем? До мене доходили чутки, що Ви ще й відмінний мечник - кивнув Стэйм.
- Я не мечник. Моє головне покликання — кузенове ремесло, а фехтування - це хобі, яке допомагає вижити, покірно пояснив Ґрид.
- Ха, хобі, за допомогою якого вдалося перемогти Малакуса? Мабуть, Ви справжній геній.
- Малакуса вдалося вбити виключно з допомогою моїх товаришів.
- Але хіба Вам не вдалося власноруч знищити кілька десятків послідовників Ятана? Ірен каже, що особисто це бачила.
- Це правда, але... Послідовники Ятана були настільки слабкі, що я зміг їх подолати навіть за допомогою своїх скромних навиків.
– ... Послідовники Ятана — слабкі? Якщо вони такі нікчемні, то як їм вдалося протягом багатьох десятиліть мучити людей і вкидати жах солдатам цих земель? Скажіть, а Ваші опоненти дійсно були послідовниками Ятана? Можливо, Ірен була викрадена зовсім не ними? Може хтось навмисно обманув мою доньку?
Замість того щоб видати Гріду заслужену нагороду, граф Стейм перекладав розмову в дуже дивне русло. І Грід зрозумів, в чому справа.
- Пане графе, я викував для Вас меч Високості і врятував життя Вашій дочці, але Ви вважаєте мене шахрайом?
Це було дуже неприємно, а тому всередині Гріда тут же спалахнув гнів. Він з усіх сил намагався втримати себе, оскільки один із високопоставлених вельмож був перед ним. І ось, коли обличчя Грида почервоніло вперед вискочила сама Ірен:
- Батьку! Про що ти говориш? Невже ти запідозриш Грида в обмані?
- Так, підозрюю! – Огризнувся граф Стэйм, — Грид! Вибач, але хіба ти не занадто підозрюваний? Ти - кращий коваля континенту і одночасно з цим найсильнішим мечником? Здоровий глузд підказує, що це неможливо! Отже, я повинен перевірити, чи твоє фехтування дійсно таке чудове, як про нього говорять. Бланд!
- Так, мій пане!
Дзин-нь!
Як тільки Стейм назвав його, Бланд відразу обнажив свій клинок, ніби це і очікував. А потім він кинувся прямо до Гріду.
« Що ж, так навіть краще».
По правді кажучи, це був найпростіший спосіб розвіяти їхні сумніви. Отже, Грід витягнув Дайнслейф і спокійно відповів:
- Хочете перевірити? Що ж, прошу.
- Ти готовий? Зараз я поставлю тебе покаятися у своїх гріхах! — Бландій вигукнув і кинув свій клинок на голову коваля.
Бзин-нь!
А в наступній миті лицар замер на місці. Його мощ, який він приклав до цього удару, виявився абсолютно неефективним проти дворукового меча.
« Тьфу! Мабуть, це ж коваля, а тому у нього занадто багато сили!», - подумав Бланд. Отже, оскільки конкурувати в силі йому було дуже важко, він відштовхнувся від свого противника і, опустивши центр ваги, вдарив по ногах Гріда.
Тим не менш, Грід тут же опустив Дайнслейф, і клинок Бланда знову виявився заблокований.
« Він добре бореться! » — зрозумів Бланд, відчуваючи, як вздовж його хребта опускається холодна хвиля. Він був впевнений, що Грид є звичайним шахрайом, але яка виявилася реальність? Мало того, що коваль заблокував його удар, так ще й встиг вдарити його в живіт своєю ногою.
- Кха-кха... - Бланд, відчуваючи, як до горла підступають шлункові соки.
- Ти б'єшся як дитина, яка нічого крім дерев’яного меча до цього навіть в руках не тримав, — стоячи навпроти лицаря, витворив Грид.
- А-ах ти, недоносок ...!
Мінімальний рівень НПС-рицарів був 180-им. А оскільки Бланд вважається одним з найуміліших, його рівень наближався до 200-го. Тим не менш, Грід, маючи всього лише 114-ий рівень, просто-напросто подав його. Але це був цілком закономірний результат. Характерики Гріда були досить високими, щоб його вважали за воїна 200-го рівня, а використані ним предмети були і того вище. Наприклад, Дайнслейф був одним з найсильніших мечів. Отже, його характеристики, навички, предмети та бойовий досвід робили різницю в рівнях просто безглуздою.
Однак Бланд теж був грізним противником. Його батько, граф Ашур, вважався одним з кращих магів Вічного Королівства. Завдяки цьому він успадкував талант свого батька до магії. Бланд був магічним мечником. Проте він не спеціалізувався на заклинанні, а лише на ослабленні та благословенних благословеннях, які в бою один на один завжди відігравали вирішальну роль.
- Благодать мечника! Воля Доспехів! - Закричав лицар, і його обладунки та клинок почали сяяти.
Але на цьому був ще не кінець.
– Ярсть Бури!
Бланда миттєво окутала важкі вітри. Цей заклинання було покликано збільшити його швидкість атаки і частково блокувало весь вхідний урон.
« Тепер моя перемога невчасно! » — подумав Бланд, повернувши впевненість у собі:
- Я наймолодший син великого мага, граф Ашура і можу використовувати найміцніші закляття! Ха-ха-хо, чи зможеш ти піти проти фехтування графа Стейма і магії мого батька?
Граф Ашур...?
У цей момент обличчя Гріда спотворилося.
Граф Ашур! Саме цей чоловік був лордом Патріана і тим, хто доручив Гріду знайти північну печеру та принести Редню книгу Пагми.
Отже, у свій час Грід змушений був прийняти завдання, яке не відповідало його рівня, в результаті чого він кілька місяців мусив страждати і відчувати жахливі злидні. Йому довелося пережити понад дюжину смертей, втратити добру половину своєї екпіровки і опинитися в ще більших боргах, ніж раніше.
У той час Грід все серйозно розглядав можливість кинути гру. Сама лише думка про «Satisfy » була схожа на пекло. Він волів би ще раз піти в армію, ніж пережити те, що з ним сталося.
Єдиною перевагою Грида було його терпіння, завдяки якому він продовжував наполегливо шукати печеру поки не натрапив на Редську книгу Пагми. Але навіть після цього він зазнав невдачі. Вся репутація, яку він створив, виконуючи завдання графа Ашура зникла, а сам його вбили одним з лицарів.
Але в результаті Ґрід став наступником Пагми і змінив своє життя. Але навіть це було пов'язано виключно з його власною наполегливістю, і тому він до цих пір відчував по відношенню до графа Ашуру цілком виправданий гнів.
- То ти син графа Ашура?
Ґрід вже кілька разів собі присягнувся, що одного дня знайде і вб'є Ашура. І ось! Доля зробила йому справжній подарунок, який міг хоч якось загоїти його рани.
Але сам Бланд не розумів, що відбувається.
- Ха-ха-хо! Злякався? Вже надто пізно! Зараз ти будеш розтоптаний!
Бланд ріс справжнім палаціном і завжди перемагав своїх противників. Він був дуже впевнений у собі та своїх здібностях. Він навіть думати не хотів про те, що звичайний простолюдин може виявитися сильнішим його.
- Вища Буря!
Ослаблююча магія Бланда і сильні вітри повинні були просто паралізувати Гріда. Отже, лицар з задоволенням посміхнувся і кинувся на коваля, замахуючись своїм зачарованим клиною.
Сильний вітер підставив ваше тіло.
Протягом двох секунд ваша галактика опускається до нуля, і Ви не зможете рухатися.
Дія негативного ефекту було скасовано.
Прочитавши інформаційне віконце і посміхнувшись, Грид відразу вимовив:
- Фехтування Пагми.
– Пагма? Пагма! Тільки не кажіть мені... - Здивовано пробурмотів Стейм, почувши голос Гріда. А потім коваль використовував свою власну навички.
- Зв'язок!
Фжу-фжах!
Це було так, ніби зайва вага призвела до десяти раптових нападів дворучний меч. Удар Бланда був легко нейтралізований, а вітряний захист просто марний. Навіть його укріплені чари просто розірвали на шматки.
- Ку-ха-а-ак!
Бланд не міг в це повірити. Що це за технологія? І чому вона нанесла йому такі катастрофічні пошкодження?
Пропустивши відразу десять ударів, лицар більше не міг боротися і, стіпаючи кров’ю, став навколішки.
« Цього не може бути! Я... Я..."
Він не міг і не повинен так зганьбити жінку, яку кохав, та перед шанованим учителем. Бланд не хотів, щоб все закінчилося саме так. Він хотів встати і вбити Гріда. Але ране тіло лицаря просто не прислухалося до його голосу.
Сам же Грид, дивлячись на це, просто фиркнув і повернувся до графа Стейту:
- Ну що, у Вас є ще якісь сумніви в моєму фехтуванні? Чи тепер мені потрібно показати вам ще й свої кузні навички?
- Ні! Все добре! Просто чудово! Я хочу знати тебе якомога ближче! Але перед цим! - Поклик граф, після чого підбіг до Гріду і схопив його за руки, додав, —Грид! Будь ласка, візьми мою доньку в дружини!
Найбільший коваль і мечник в історії континенту, на ім'я Пагма. Графу Стеймові не знадобилося багато часу, щоб зрозуміти, що саме перед ним стоїть його наступник.
Сьогодні Ґрід став першим серед двох мільярдів гравців, які змогли отримати статус зятя одного з високопоставлених дворах. І це була та сама посада, яка йому не дісталася через втручання Юри.