Глава 115.
У мисливських землях біля Вінстона для гравців 100-го рівня рідко коли відбувалося щось із серії геть вихідний. Але сьогодні, коли солдати мирно б'ються з монстрами, вони раптом побачили в небі велику чорну точку, що швидко наближається прямо до них.
- Е-е? Що це?
- Вона занадто велика, щоб бути пташкою. Можливо, якийсь дикий грифон?
- Але в околицях немає ні одного грифонячого гнізда. Я боюся навіть уявити, що це може бути, якщо не грифон...
- А-а! Людина...?
Незабаром ця точка наблизилась, і група людей на своє власне здивування виявила, що чорна точка була таким же гравцем як вони.
- Ух ти ... Маг з другим класним просуванням!
- Вперше таке бачу... Круто!
- А що це за сяйво поруч з ним? Якийсь улюбленець?
Чоловік у червоному плащі був не ким іншим, як Грідом. Але він не став зупинятися біля тих, хто цікавився ним, і далі пропливав вперед доти, доки не зник.
І от, через деякий час Ґрід дістався до лісової чащі.
- Здається, у мене знову закінчилася мана...
Він вже використав одне зілля, але навіть цього не вистачило для того, щоб дістатися до місця призначення. У результаті він мусив приземлитися.
- Вінстон знаходиться прямо за цим лісом. Я можу відновити ману під час ходьби — пробурмотів Грід, після чого уважно подивився на свій шолом. Цей елемент екіпіровки видавав у ньому того самого « м'ясника", і тому поява на людях могла викликати непотрібну суєту.
- Треба скоріше замінити його...
Грід пообіцяв собі, що одного дня створить чудовий шолом для справжнього міфічного героя. І, можливо, саме в цьому йому допоможе новопризначений досвід.
- Ну що, приємно подихати свіжим повітрям після трьохсотрічного ув'язнення в скриньці? — Поцікавився ковалем, який летить довкола нього.
Проте, павраній не відповів. Але це було природно. Хоча метал мав власну волю, він не міг розмовляти. Проте Ґріда не соромилась цього.
- Здається, ти швидкий хлопець. Моя швидкість польоту становила 14 м/с, але тобі вдалося не відстати. У тебе необмежений запас витривалості?
Виголошуючи ці слова, Грид з любов'ю дивився на павраній. Однак у цьому не було нічого протиприродного, оскільки коваль завжди відчував благоговіння перед найкращими матеріалами.
Але ось, поки Грід вів приємну розмову з металом, дерева раптово утворилися зелені орки.
– Ку-гра-а-А.
- Людина! Життя! Забрати! Плоть! Съесть! Кості! Оглухнути!
Ці воїни були озброєні грубими сокирами, але їх вміння вияснити мовою людей говорило про їхні високому інтелекту і переваги над іншими зібратими-орками. Більш того, біля них пройшов величезний і дуже кровожерний вовк.
– Гр-р р-ре! - Поскакали, проричав звір. Його явно зневажав запах, який походить від Плаща Малакуса. Мабуть саме він привів сюди орків.
А потім...
– Угра-а-А!
- Гра-а-ах!
Десь у тіні дерев почали мелювати фігури та інших монстрів, таких як вугри, гобліни і ковелиди. Грід і опам’ятатися не встиг, як його оточила добра сотня різних істот.
– Вау... Що відбувається?
Гравці, що потурбувалися поблизу були дуже здивовані такою дивною поведінкою монстрів, а тому прибігли подивитися, як це відбувається. А потім їх поглядом з'явився один-єдиний чоловік, що перебуває посеред цілої армії істот.
- Йому кришка.
- Цікаво, що він такого зробив, щоб так роздратувати монстрів?
- Ц-ц-ць, ці монстри досить сильні. Не варто було йому так захоплюватись.
Тим часом, поки гравці тихо обговорювали між собою ситуацію, що вибудувалася в тилу гобліни-крадії відкрили вогонь.
Коли користувачі побачили, що справжній злив стріли покрив небо, то зрозуміли, як їхній невзуттєвий колега тепер закінчиться. Вони не знали, що завдяки своїм високим характеристикам Грид мало чим поступався Вінні 200-го рівня. Крім того, порівняно зі стріляниною Джишуки, його неввічливі постріли гоблінів видавалися йому дитячим забавом.
- Треба бути повним ідіотом, щоб загинути від цих стріл,- посміхнувся Грід, екипіруючи ідеальний Кінжал і активувавши Вітряною Удар.
Фжу-ух!
Він зробив 114-й рівень, і вклав усі вільні окуляри розподілу в Силу, а оскільки урон від Ветряного Удара був прямо пропорціований силою атаки, звичайні гобліни нічого не змогли йому протиставити.
- Кхек!
- Кай-а-ак!
Дощ з стріл був нейтралізований, а лучники-гобліни, чиї руки і ноги були просто-напросто обрубані гострим вітром, з жахливими стогнами впали на землю. І це стало сигналом до атаки для всіх інших монстрів.
- Який же у мене прекрасний плащ!
Переключившись на Дайнслейф і випивши зілля мани, Грід використав Волну, через що всі наближення до нього монстри впали, як підкошені. Гра була занадто живучою, щоб загинути лише від одного удару, але через сильне ослаблення та зароджувану повільність вони не представляли для Грида абсолютно жодної загрози.
Фжух! Фжух!
- Ку-гра-а-ах!
Бу-дум-м!
- Ки-е-ек!
Більшість монстрів загинуло від Волни, тоді як інші були знищені звичайними ударами клинка. Тим часом кілька позосталих гоблінів продовжували з усіх сил обстрілювати Гріда.
– Чёрт!
Кузнець був занадто захоплений вигубленням орків, а тому не встиг відреагувати на найближчі стріли. І ось, коли він приготувався до втрати здоров'я...
Дж-дж-джа!
Політаючи поруч, він нарізався стрілами і відніс їх до єдиної.
– Вау...
Які класи мали як сильний напад, так і захист? Відповідь на це запитання була дуже проста: жодна. Проте цей мечник помазував свою силу всіх монстрів, що оточували його, а металевий улюбленець захистив тіло.
- Дивно... Вибачте, а який у Вас клас?
Розбравшись з залишками монстрів, Грид почав збирати предмети, в той час як інші гравці нарешті наважилися підійти до нього і запитати:
- А що це за золотий об'єкт? Це Ваш улюбленець? Або, може бути, це новий тип броні?
- Містере, хіба Ви не є гравцем високого рівня? Чому високорівневий гравець знаходиться в такому місці? Невже тут заховано щось хороше?
- Мистер?
- Пане, Ви глухий? Дайте нам відповідь.
Всі ці гравці чудово бачили, як Грид потрапив в оточення, але ніхто з них навіть не спробував допомогти. З огляду на це Ґрід і не дуже дружелюбність інших людей, він просто проігнорував їх.
- Це занадто дратує. Політ, - зробив коваля, активувавши функцію своїх чобіт. А потім він просто взяв і полетів.
- ...?
Решта на землі були приголомшені, і лише похитнулися очима. А через кілька хвилин на форумі почали з’являтися перші коментарі, пов'язані з цією подією.
Я бачив літаючого мечника.
Це сталося в Лесу Попо біля Уїнстону. Я полював там зі своїм другом, як раптом побачив високорівного гравця, який винищував монстрів. А потім, розійшовшись зі всіма своїми ворогами, він просто полетів. Невже мечники мають вміння літати?
Рен: - Мечники не літають.
Дуруруба: –Літаючий мечник? Я жерець, але не можу навіть зцілення використовувати, а ти говориш про якісь там польоти ...
Права рука чорного дракона: -Му-ха-хо... Це був я... Я діяв обережно і не думав, що хтось мене помітить.
Зик: - Ворун.
Адмірале: – Може, ти ще й предмети силою думки переміщати вмієш?
30 днів до зарплати: - Досить писати всяку нісенітницю.
Тим часом Грід прибув до кузниці Хана і побіг прямо на подвір’я. Помістивши туди павраній, він негайно взявся за сильфони, щоб визначити температуру плавлення.
– 1,900 градусів...
Пагорба була настільки мало, що він миттєво розплавився.
- Я не хочу, щоб він літав за мною у формі яйця, так що поки я не створю Сосуд Душі, його можна використовувати для чогось іншого.
Однак, обсяг паврування був занадто малий для виробництва повноцінних речей. Його не вистачало навіть для того, щоб створити найменший кинджал. Іншими словами, для отримання повноцінного об’єкта Ґріду потрібно було додати інші матеріали. Однак він не хотів забруднити чистий павраній.
- Що ж, доведеться задовольнятися зміною форми.
Провівши деякий час з павранням, Ґрид помітив, що в цього металу є схильність захищати свого власника, коли йому загрожує небезпека. Отже, він повинен був скористатися цією особливістю.
Грід згадав щит Малакуса і те, як він працював.
- Коли ту чи іншу частину тіла загрожувала небезпека, він викликав магічний щит, схожий на диск, який і блокував атаку...
Таким чином, Грід почав обережно обробляти коштовний павраній. І через деякий час невелике яйце перетворилося на два диски, кожен з яких був трохи менше долоні дорослої людини.
– Добре.
Як тільки Ґрід закінчив роботу, диски піднялися в повітря і знову зайняли своє місце, патрулюваючи територію навколо коваля. Сам же Грид відчув якесь незрозуміле спокій. Йому здавалося, що цей союзник зможе захистити його від більшості раптових атак.
А тоді Джишука прийшла до кузниці, якій Грід з порога заявив:
- А ну, стрільни в мене.
– А-а?
– Швидше.
- Угм-м, ну, ладно.
Джишука побачила, що довкола Ґріда кружляли золоті диски. І ось, вона без найменших коливань випустила в його сторону стрілу.
Фьух!
Дзин-нь!
Це було дивовижне видовище. Два диски, що захищають Гріда, відразу ж мітилися в напрямку до стріли і заблокували її.
- Чудово... - Гріда Джишука похвалила. Проте, вираз її обличчя був зовсім не хорошим, оскільки его дівчини зазнало серйозного удару.
- Невже мій постріл так просто відбити? Може, я слабо натягнула тетиву? — задала питанням дівчина.
- Гей, почекай хвилинку! - Перелякано вигукнув Грід, але Джишука вже зробила новий постріл. І цього разу вона поклала в нього всю свою силу.
Фьу-ух!
І ось, коли стріла голови Гільдії Цедака мала покінчити життя Гриду...
Бзин-Н-нь!
– ... Ха. - А потім і Ґрід та Джишука. Проте коли її голос був дуже небажаним, то він захоплювався ковалем.
« Цей метал не пробиває навіть стріли Джішукі... Хіба він не супер-проковий? Не дарма Брахам назвав його вершиною всіх металів.
Однак, незважаючи на те, що павранію вдалося заблокувати постріл, удар був настільки потужним, щоб золоті диски просто перестали рухатися.
"Значить, при занадто сильних атаках він може бути тимчасово зневаджений..."
Якби Джишука вела безперервний вогонь, два маленьких диски не змогли б повністю захистити його тіло. Отже, Грід відчув потребу завершити це завдання і отримати решту паврання.
« Але... Якщо інші 27 частин паврання будуть такого ж розміру, то цього не вистачить, щоб викувати броню... Ну, це не проблема. Я зможу використати його якось інакше".
Грид був досить гнучким. Замість того щоб намагатися створити повноцінний предмет, маючи обмежений об’єм паврування, було б краще збільшити його ефективність і зробити кілька другорядних речей.
« Я можу зробити з павлення рукояти для клинка. Завдяки цьому лезо буде пересуватися самостійно і захищати мене від нападів, на які я не буду реагувати, або якщо противник буде атакувати з надто складної траєкторії."
Він міг сам по собі рухатися! Якщо Ґрід пройде це завдання і отримає позосталий павраній, то зможе написати свою власну історію про справжню силу речей. Отже, коли Грід думав про відкриті йому перспективами, у двері кузні хтось постукав.
- Ці диски. Ти збираєшся використовувати їх публічно?
- Здоровий глузд підказує, що таке зброя краще тримати в таємниці.
- Ось і я про те ж.
Отже, Грід сховав диски в інвентарі, після чого відкрив двері коника. Відвідувачі виявилися десятеро солдатів і один лицар, який ввічливо привітав Гріда та вимовив:
- Граф Стейм шукає Вас.
- Граф Стейм? Батько леді Ірен?
– Да.
– О-о? Добре! Поїхали!
Чому Грід знадобився великому правителю півночі і одному із стовпів Вічного Королівства? Крім того, викликало питання і таке шанобливе ставлення лицаря-НПС, кожен з яких славився своєю зарозумілістю.
- Здається, щось сталося... - Пробурмотала Джишука, дивлячись на віддалену спину Гріда.
А раз так, виробництво броні для Вантнера на деякий час доведеться відкласти.