Глава 89.
- Що це...?
Малакус, який вже збирався розчавити голову Регаса, шокований заміром на місці.
"Значить, це не збіг?"
Перед прибуттям Гільдія Цедака Малакус зіткнувся з Грідом 1 на 1, але так і не зміг його вбити. Цього юнака не можна було назвати сильним. Ні, швидше він був слабким. Якби Малакус захотів, він би знищив його за лічені миті. Іншими словами, для шостого слуги цей чоловік був не небезпечнішим за букашки. Однак...
Але сталося щось незвичайне. Він явно був слабким, але при цьому в ньому відчувалася якась таємнича сила, що подавала навіть Малакуса.
« Я цього просто не розумію»
Переживши це знову, шістьом Слугла зрозумів, що події не є випадковістю. Сидячий тиск був цілком реальним. Але звідки ж у цієї жінки така сильна присутність?
« Я повинен боятися тільки Бога Ятана! » — подумав стурбований Малакус. Тим не менш, Грід все наближався і наближається, а тому жрець був змушений відпустити виснаженого Регаса і відступити назад.
- Реґасе, ти в порядку? — Допомагаючи йому піднятися, запитав Грід.
- Грид...
Реґас дивився на свого рятівника очима, які нагадували ліхтарі. Він лише помазував свого меча інцем Малакуса, який полонив другого чоловіка в Гільдії Цедака. Він досяг сімнадцять професійних гравців, а тому його присутність була сильнішою, ніж у будь-якого топ-ігрока, з яким зустрічався Регас.
"Він не входить навіть у тисячу кращих і при цьому справляє таке серйозне враження...."
Реґас згадав, як вперше зустрівся з Грідом. Цей молодий чоловік не носив зброї і полював на монстрів лише за допомогою меча. Всі інші вважали його звичайним хвальком, але Регас повірив йому. Він відчував, що на Грида можна покластися.
"Чим більше я дивлюся на нього, тим надійнішим він мені здається ...."
Регас входив у тридцятку найсильніших гравців « Satisfy». Але навіть він відчував заздрість до Гріду. Гріду було дуже приємно бачити таке ставлення.
« Донедавна я був найзвичайнішим гравцем, а тепер мене захоплює топ.
Для колишнього Грида високорангові гравці були чимось недосяжним... Те, що можна було побачити лише по телевізору або мілиною на вулиці. Але після того як наступник Пагми почав діяти, Ґріда зазнала великих змін.
Ґрід хотів почути від Регаса ще щось, але, на жаль, Стримування тривало лише три секунди. Тому не можна було зволікати.
« На жаль, ситуація не є найнадійнішою...» — подумав Ґрід, утасовуючи Регаса подалі від джерела небезпеки: « Що ж, я напевно зробив це правильно. Зважаючи на природу Реґаса, в майбутньому він захоче повернути цей борг."
Три секунди були дуже короткими. Після закінчення Сдержання, Малакус повернув втрачене право і відразу з'явився прямо перед Грідом. Це була високорівнева магія, яка дозволяла йому пересуватися крізь простір.
- А-а! - Вигнула думка Грід, коли він з'явився перед його носом, що ще один п-привид?
- Твій тиск зник, наче його ніколи не було. Итак... Ти обдурив мене! Жалюгідна людина! Використай своє справжнє вміння, або ніколи не виберешся звідси живим — прошипів Малакус.
- Кхек...
Тим часом обличчя самого Гріда побіліло, і він опустив голову, збираючись прийняти неминучу смерть. Однак у цю ж секунду з’явилася вогняна сфера і врізалася пряміком в Малакусі.
Бу-жух!
- Тікайте!
Поки Малакус був зайнятий ліквідацією пламінних мов, Грід повернувся і виявив знайоме обличчя.
- Лаелла? - Не вгамувавшись, запитав він.
Лаелла, 18-річна британська дівчина і популярна співочачка по-сумісництві також була одним з кращих гравців у Satisfy! Але що вона робила тут?
- Тільки не кажіть мені... - Пробурмотів Грид, який був її відданим шанувальником - Реґас, Лаела у вашій гільдії?
- Ага. Вона з нами ще з часів Л.Т.С.. Тобі подобаються її пісні? — Кивнувши, запитав кулачний боєць.
- Ого, чудово! Так, мені дуже подобається її гру... О, в сенсі вона прекрасно співає! Ха-ха!
Ґрід, захоплений Лаеллою, зовсім забув про небезпеку свого життя.
- Ви довго будете там стояти? - Прокричала Джишука, привівши його до тями.
Фьу-фей-фу!
Тоді вона випустила в небо відразу десяток стріл, які налетіли на Малакуса. Через те, що жерець втратив своє самовладання і був оповите димом догорючої вогняної сфери, стріли Джішукі миттєво перетворили його на подушечку для голок.
Отже, Грід і Регас побігли в напрямку інших, проте Малакус знову перешкодив їм шлях.
- Думаєш, я дозволю тобі втекти?
Фшу-ух.
Малакус витягнув в його спині стріли і, помахавши рукою, кинув у бік Грида відразу три чорних списи.
« А чому цей виродок переслідує мене? Що я йому зробив?"
У той момент, коли Грід збирався витягти з свого інвентаря Дайнслейф, між ним і чорнокнижником виникла розмита фігура.
Бух-бух!
Копія, які повинні були проколоти Гріда, врізалися в землю і підірвалися.
— Серед цих собак затікалася щур, — сплюнувши, прохрілив Малакус.
А потім перед чаклуном з'явився чорний клинок, націлений акурат на ту фігуру, яка захищала Гріда.
Фжух!
Розмита фігура не встигала ні втекти, ані відбитися. Але після того як вона пропустила смертельний удар, то не стала обливатися кров’ю, а лише зникла в тумані.
– Клон? Тьху, мені це вже починає набридати!
У справжній люті Малахус почав активувати ще кілька заклинань, але в цей самий момент перед ним з'явився молодий чоловік із дуже апатичним поглядом. Рухаючись вліво-вправо, він створив десятки своїх клонів, які відразу ж атакували Малакуса.
Фшу-шу - шу-ша-ши!
Кінжалі та інші зброї атакували з різних траєкторій і летіли до нього під абсолютно протилежними кутами. Не вдалося створити щит для кожної атаки. Отже, які контрмери міг зробити Малакус? Відповідь була проста.
- Я ж сказав, що опір марно!
Чорний щит Малакуса розширився і оточив все його тіло. Це був абсолютний захист!
- Розробники що, про баланс взагалі не чули? Чи ж ця захисна здатність не є чистотою? Вона миттєво активується і захищає все тіло? І як же нам тоді перемогти? - Він скаржився, що спостерігав за цим.
Однак Пон мав іншу думку.
- Якщо ця захисна здатність була б непереможною, то Малакус скористався би нею спочатку. Але він цього не зробив, завдяки чому пропустив кілька пострілів від Джишуки. Він розвертає щит лише на мінімальний час і покриває їм виключно область ураження. А потім він повторює це знову і знову. Таким чином, на постійне підтримання такого щита повинна йти неймовірна кількість мани.
- Звучить логічно.
Тим часом Малакус використав тенневий ланцюг, щоб знешкоджувати клонів. Після цього він розпалив вогонь пекла і спалив їх.
- Якщо Малакусу доведеться постійно витрачати таку велику кількість мани... Він явно змінить тактику і використає позосталу ману для атаки, припустила розмита фігурка, яка й врятувала Гріда з Регасом.
І це було абсолютно правильно.
- О, великий господар пекла! Відпусти привід своїх псів! Наведи їм їсти серця тих, хто підняв руку на твого смиренного слугу!
Блакитне небо тут же потемніло, але ні місяця, ані зірок на ньому не було. Лише густа темрява, яка через мить покрила і всю гору Рольфа.
Темна магія взяла під контроль цілий регіон, від чого бойовий дух товаришів впав до мінімуму.
- Здається, нам кінець...
- Захистити Гріда! - Не зволікаючи, вона вигукнула Джішуку.
Хвилину тому вона стала свідком його танцю з мечем, а тому вже не була впевнена, що Грід є ковалем. Можливо, у нього і зовсім був клас танцюриста. Проте Джишука не могла так просто відмовитися від надії. Грід точно дізнався Спеціальну Яффову Стрелу, а тому вона вирішила віддати пріоритет саме його захисту.
Почувши наказ свого голови, він першим кинувся до Ґрідо Тобана і потім використав свої кращі захисні навички. Але на цьому справа не закінчилася. Вонтнер, Пон, Факер, Лаелла та всі інші члени Гільдії Цедака поспішили надати свою посильну допомогу.
Тим часом земля, де стояв Малакус, почала рухатися, наче лава, а прямо з-під неї почали формуватися десятки безформних тіней. А в наступній миті ці тіні перетворилися у трьох очних пекельних гончиків.
- Угор-р-н...
- Грав-грав! Гр-рав!
Це були «стражі пекла» — двометрові роз'ярні собаки, здатні вивергати полум"я, лід і отрута. Їхні червоні очі наводили на думку, що вони скажені, а їх гарчання вселяло в серця справжній жах.
- Ласкаво просимо, Вартові пекла! - Подивившись на своїх вихованців і посміхнувшись, оголосив Малакус.
А потім адські гонки кинулися в сторону членів Гільдії Цедака і Грида.
- Але-но, собаки!
Нехай одноручні сокири Вантнера і були марними проти Малакуса, але вони могли легко розкидати собак. Отже, Вантнер впевнено побіг до аду і розмахував сокирами.
– Ухра-а-А- а-ак!
Бу-дух! Бум-мсь!
– Гав! Гр- р-рав!
На перший погляд, це була перевага за Вантнером; але всього декілька секунд ситуація змінилася. Хоча лезо сокири входило до їхнього тіла по рукоят, воно не було знищене. Сам же Вантнер отримав багато опіки, а його ноги - примерзли до землі. Крім того, його шкіра позіхнулася і лицар закаштував чорною кров’ю, що явно засвідчило про отруєння. Навіть сокири його пошкодили і більше не могли функціонувати як зброя.
Все це було полум'я, лід і отрута, вивержені пекельними гончиками.
Отже, щоб прикрити відступ Вантнера, потрібно було вступити в справу Пону.
Фьу-ву-ух!
Його Сверхзвукова Копія вривалася у саму гущу псів, що оточували лицаря-охоронця, від чого сторожі пекла були розкидані по всіх сторонах. Використовуючи цю можливість, Вантнер поспішно активував своє непереможне вміння і залишив поле бою.
- Ніхто не загинув... - Раптом пробурмотів Тобан, що спостерігав за поточною ситуацією.
Звичайний монстр мав загинути лише від однієї такої атаки. А якби вона отримала критичну, навіть монстр-босс не втік би великого урона. Однак, вартові пекла пережили Сверхзвуковий коп'ю... І це означало лише одне: захист і рівень здоров'я значно перевищували показники звичайних монстрів.
І ось, тільки тепер Джишука і члени її гільдії зрозуміли всю серйозність ситуації.
- Вантнер все вклав у Силу, але він як і раніше залишається лицарем-охоронцем. Не можна заперечувати, що захист Вантнера і його опір до магії є найвищими в нашій гільдії. Однак він зовсім не діє проти такого ворога. Що, до речі, вперше на моїй пам'яті. Крім того, сила атаки цих гадів перевершує всіх монстрів, з якими нам тільки доводилось зустрічатись.
- Думаю, ці псини щонайменше 300-го рівня. Можливо, ми впораємося з двома або трьома, але... - Так.
Їм протиставало 29 монстрів, кожен з яких мав три різні атаки. Крім того, не можна було забувати про самого Малакуса.
Отож, шанси товаришів ставали все меншими і атмосфера в їх групі стала дедалі важчою та складнішою.
- Захищайтеся і контратакуйте далекими атаками! - Вона наказала Джишука.
Програти собакам... Що могло бути більш вразливим? Отже, порада Джишукі була досить правильною, але гільдії все одно не вистачало вогняної сили.
– Гр-р р-рав!
- Тьху на тебе!
І не дивно, адже грозарі пекла прорвали захист Гільдії Цедака, розбили щит Тобана і понесли на них своє отруйне дихання.
Дивлячись на те, як щит Тобана розривається на частини, Грід зрозумів, що зараз його життя знаходиться в серйозній небезпеці, а тому витягнув з інвентаря свій золотий щит.
Потім сталося щось дивовижне.
- ТьА-а-ав... Тьма-а-ав...
Вартові, які не відступили навіть під зливним стрілом Джишуки, раптово піднялися на хвости і поп’ялися назад.