Глава 88.
- Эй, Пон! Я тобі що, щит! Вирішив сховатися позаду мене, щоб з'їсти весь мед!
Пон був людиною, відома як один з найкращих копейників у «Satisfy». Тепер йому доводилося битися на два фронти, з Малакусом і роз'єднаним Вантнером, який нагадував дикий кабан.
- Вантнер, ти ж лицар-охоронець. Чи ж не природно використовувати тебе як щит? Танк повинен відволікати увагу ворога, в той час як ДД-Шнік їсть мед. Це ж стандартна стратегія. Так що, будь ласка, перш ніж лаятись, використовуй свою голову. Чи ваш мозок занадто малий для цього?
Якщо поставити Вантнера і Пона один біля одного, можна було з упевненістю сказати, що перший на двадцять років старший за другого. Однак цього року їм обом виповнилося по 36 років. Тоді як Вантнер був лисим, бородатим і виглядав « під півтинником », Пон був красивим та затягнуті, через що всі йому давали не більше тридцяти.
Вступаючи в зовнішній вигляд, він почав глибоко ненавидіти Пона відразу після того, як дізнався, що вони з ним одного віку. Пон теж не хотів справити добре враження на Вантнера, вважаючи його незграбним бовдуром.
Так чи інакше, вони один одного коштували. Джишука, мабуть, правильно сказала, що « це двоє людей, які знайшли сенс свого існування в тому, щоб не любити один одного».
- Яка різниця, який у мене клас? Більшість очок я вклав у Силу! І я говорив тобі про це вже добрий десяток разів, ти, куряча голова! Повторюю ще раз: у мене мало захисту! Так що не треба за мною ховатися! У нашій гільдії танк - це не я, а Тобан!
– Кретин... Ти вибрав захисний клас і при цьому не проколював характерні параметри? У тебе ні штовханого захисту, ані нормальних атакуючих навичок... Хіба ти не баласт?
– Ч-що? Ах ты, сволочь! Хочеш випробувати мою силу на ділі? Ходімо, я зараз же надеру тобі зад!
– Без проблем. Я поставлю тебе до уваги збитки твого персонажа. Але не зараз.
Коли справа потрапляла у бої між гравцями, то Вантнер був дуже корисним. Він володів чудовим вмінням уменшувати Порості, а також деякими іншими допоміжними навичками. Більше того, на відміну від інших лицарів-охоронців, він мав високу силу атаки, що також давало йому певну перевагу.
Звичайно, з такими противниками як Малакуса його захисту було недостатньо. Крім того, якщо він зіткнувся з кимось із величезними захисними індикаторами, то просто не міг пробитися крізь них. Але це було тільки високорівневим босом, оскільки гравці з такими високими параметрами у «Satisfy» просто не існувало.
Ну і в довірі, лицарі-охоронці володіли одноразовим непереможним умінням. З плином часу можна було нейтралізувати свого опонента, і тому представники цього класу були найбільш небезпечними противниками будь - якого ПП.
Отже, Вантнер був повністю впевнений у своїх силах.
- Хе-хе, злякався?
- Пф-фе, не сміши. Ти забув, чим ми зараз зайняті? Взагалі-то у нас тут рейд на боса, а ти пропонуєш влаштувати дуель. А ще я хочу нагадати, що мій рейтинг набагато вищий за твій, так що перестань бахнутися, - фиркнув Пон.
- Заткнись! Ти звичайний боягуз, який вміє тільки язиком чхати! Давай зустрінемося в реалі!
- І що станеться? Ти мені все одно нічого не зробиш, тому будь ласка, дій помірно, лисий ти дурень.
- Я не лисий! Я просто вирішив зробити таким свого персонажа! Скільки разів я повинен повторювати це, куряча голова?
- Мабуть, ти так зробив, щоб виглядати старшою? Але куди ж старше. І тоді ви самі можете дійти висновку, що ви дійсно лисі.
- Якби я насправді був лисим, то не створив би лисого персонажа! Я б, навпаки, забезпечив його цілою шевелюрою!
- Ти міг зробити це навмисно, щоб отримати відповідне виправдання.
- Ах ти, ****
Вантнер, топ-1 лицар-охоронець, і Пон, тон 1 рыцарь-копейщик. Двоє чоловіків, які грали роль авангарду в Гільдії Цедака, замість того щоб боротися з ворогом, були дуже незадоволені одне одним.
І найбільше це дратувало навіть не Джишуку, а Малакуса.
- Гей, ви чому вирєте один на одного? Ви що, зовсім страх втратили?
Фу-жу-у-ву-Ух!
А потім у повітрі миттєво з'явилося вісім чорних променів, побачивши які Вентнер і Пон кинулися розсипну. Дивовижно, але магічні промені Малакусу не врізалися до землі, а змінили свій напрямок і наполегливо слідували за Поном.
- Що? Чому вони не переслідують мене? Ти вважаєш мене менш небезпечним! - Піднявшися на ноги, заволав Вантнер.
« Вперше в житті бачу магію, керовану силою. Цей монстр справді гідний титулу одного з Восьмих Слуг...», тим часом подумав Пон, відчайдушно мечалася від боку в бік.
Зрештою Пон вирішив, що так довго не може продовжуватися і активував свої найсильніші навички.
- Сверхвукове Копея!
Фжух! Фжух! Фжух!
Спроможна колоною вибухів, в напрямку жерця мітилася червона лампочка. Вибухи, які вона виготовляла, були настільки потужними, що навіть члени Гільдії Цедака, включаючи Вантнера, відчули певні наслідки.
Чиста фізична сила і чиста магічна сила... Що ж було сильнішим? І ось, зачароване коп'є знищило всі вісім чорних променів Малакуса, а потім ...
Бу-дум-м-мусь!
Червона хвиля спалахнула з непроникним щитом, від чого на обличчі Пона виникла кисла міна.
- Не пробив?
На жаль, саме так все і було. Навіть такий могутній уміння був абсолютно безпорадним перед щитом Малакуса.
- Це вже серйозно...
Пон займав 23-е місце в гуртожитковому рейтингі. Таким чином, принаймні в кількісному виразі він був 23-им серед двох мільярдів гравців, при цьому нараховуючись одним з трьох найсильніших бойців Гільдії Цедака. Він сам знищив сотні босів, проте це був перший випадок, коли Сверхзвукова Копея не нанесло гладкого рахування ніякого урона.
І ось ця ситуація знову нагадала своїм товаришам про те, наскільки хорошими захисними здібностями володів Малакус.
Однак сам Пон мав інший погляд.
« Протягом 50 років я користуюся тією самою зброєю... Мабуть, це його межа. Я повинен в терміновому порядку знайти що-небудь більш якісне».
На даний момент Пон був 243-го рівня. Проте він використовував копію з обмеженням у 190-ий. Але хоч би як він старався, йому не вдалося знайти більш якісної зброї.
Чому? Причина була проста. Копія Пона мала унікальну рейтингу. Навіть незважаючи на свій 190-й рівень, з врахуванням спеціальних ефектів він було набагато краще рідкісних і епічних копій 240-го рівня.
Іншими словами, Пону потрібно було знайти унікальний спис, більший за 190-ий рівень. Але коли він приносив матеріали для більш високорівневих копій, навіть знамениті ковалі виготовляли лише звичайні й деколи рідкісні списи. Епічні списи також з’являлися серед них, але вони навіть не задовольняли його потреб.
« Мені терміново потрібен хороший коваль...»,
Невідомий майстер, який перевернув світ з ніг на голову, викувавши спеціальні Яффові стріли! І Пон з Джишукою найбільше прагнули його дістати.
« Якби він зробив мені відповідну копійку, я б зміг пробити щит Малакуса!»
Отже, ця атака практично ніяк не пошкодила темного чаклуна. Однак... Щоб витримати удар такої потужності, йому довелося розвернути потрійний щит і навіть відступити назад. Напевно, ще трохи і його захист був би повністю пробитий.
І, на жаль для Малакуса, це тимчасове замішання не зникло від очей Вантнера.
- Він частково оглушений! - Прокричав лицар і, що є сили замахуючись сокирою, кинув його в шостого Слугу.
Бу-жу-у-вух!
Мета зброї була одним з небагатьох атакуючих навичок, які можна було б отримати від лицаря-охоронця, але в порівнянні зі Сверxзвуковим коп'ям Пона воно не наносило такої кількості урона.
Бзин-нь.
А тому роз'єднаний Малакус з легкістю парував цей удар.
– ...
- У-у-о! Це дійсно якесь божевілля! - Схопившись за голову, простоал Вантнер.
Він злився на своє безсилля. Його клас включав у себе ціле дерево навичок, які мали захищати гравця і його союзників. Але щоб опанувати передові навички, потрібна була висока Виносливість.
Проте, щоб швидко проїхатись, Вантнер вставив лев’ячу частку своїх очок розподілу у Силу. Ось чому він не зміг показати кращі якості лицаря-охоронця або зіграти більш ефективну роль у битві проти Малакуса.
Проте, не слід забувати також про те, що Вантнер займав 66-е місце в загальноигровому рейтингі, а це набагато поступало 23-му місці Пона. Проте, незважаючи на це, його гордість була сильно поранена.
- Я повинен знайти предмет, який покриє мої недоліки!
— Малоймовірно, що в недалекому майбутньому з'явиться щось відповідне, — відповів Пон, після чого щиро порадив Вантнеру. — З наступного рівня вкладайте всі свої окуляри у Виносливість. Якщо ти продовжиш інвестувати виключно в Силу, твій персонаж перетвориться на шматок лайна. Прямо зараз, лицар-охоронець дуже корисний в ПвП, але, я думаю, тепер ти зрозумів свої обмеження. Чим сильніший ворог, тим безпораднішим стає лицар-охоронець, вкачаний у Силу.
- Тьху!
Вантнер сварився за те, що так поспішно розподілив вільні окуляри характеристиками, намагаючись швидше стати топ-ігроком.
Проте і Вантнер, і Пон, та всі інші геть забули про це. Про присутність пораненого Регаса!
- Ви продовжуєте базікати між собою? Ви надто безтурботні. Гаразд, зараз я нагадаю вам, що є справжнім станом справ, — оголосив Малакус, схопивши Регаса за його окряну голову.
- Що? Реґас? Чому ти в такому стані? У тебе закінчилися зілля? І чому ти ще не втік? - Пон, нарешті побачивши присутність свого товариша.
У відповідь Реґас, який став заручником Малакуса, сміявся і сказав:
- Ха-ха, я хотів подивитися наскільки сильним Малакус, а тому вирішив підійти якомога ближче. Я думав, це допоможе моїй підготовці.
– ... Просто умри.
Ще з часів L.T.S. Пон відчував, що в цій гільдії занадто багато ідіотів. Отже, тоді як два лицарі відвернулися від свого товариша, Малакус закричав Джишуке, що спостерігав за полем бою зі складеними руками на грудях.
- Дивись уважно, дівчинка! Скоро прийде і твій черед!
А потім Малакус почав збирати на кінчиках пальців свою магічну силу. Він збирався розчавити голову Регаса, наче якийсь арбуз.
Для Регаса смерть була б величезним ударом. Він втратив би досвід, еквівалентний тижневій полюванні. Саме тому Гільдія Цедака спочатку намагалася уникати таких ситуацій.
Але цей випадок був винятком. Реґас міг вижити, але добровільно поклав голову в пащу тигра. І тепер пожинав цілком заслужені плоди.
- Ця смерть стане для нього уроком.
Але ось ситуація, коли ніхто з Гільдії Цедака навіть не намагався врятувати Реґаса, хтось вийшов вперед і проголосив:
- Фехтування Пагми, утримання!
- ...!?
Усі, у тому числі Малакус і Джишуку, попрямували до лівої сторони. А потім вони побачили "це". Учень Хана, творець Спеціальних Яффових Стрел, а може бути і зовсім звичайний коваль-самовник... Хоч би як там було, звичайний молодий чоловік азіатської зовнішнього вигляду танцював з блискучим кинджалом у руці.
– ...
Це був рідкісний, висококваліфікований бойовий танець. І виглядав він як...
- Це дійсно якесь божевілля!
Члени Гільдії Цедака були спокійно.
- Що відбувається? Чому він в такій ситуації почав танцювати ...?
Дивна поведінка Грида, яку неможливо було зрозуміти здоровим глуздом звичайної людини! І коли Тобан це побачив, він згадав один старий інцидент ...
- Так, це ж той самий хлопець...
Це сталося кілька місяців тому, коли він набирав групу для рейди на Лісного Дядька. Воїн, який нагадує себе гравця 80-го рівня, хотів піти разом з ними, прикидаючись, що у нього 100-й рівень. А ще він сказав, що не носить обладунки, бо добре володіє своїм тілом. І ось, цей самий чоловік тепер був тут.
- Все зрозуміло... - Глибоко зітхнув Тобан, після чого повернувся до Джишука і вимовив, — все-таки це був черговий ложний слух. Грид — це не коваль, а простий воїн. А ще він звичайний хвастун, який ...
А потім Тобан вражений заміром. Спочатку дії Гріда здавалися йому викриття ідіотизму, але так тривало лише мить. Дивлячись на те, що відбувається, його серце почало битися швидше, а потім...
Потім він відчув сильний тиск, що походив від Ґрида.
« Що це...?»
Не в змозі вимовити слова, Тобан відступив назад. А ще він зрозумів, що так реагують інші члени Гільдії Цедака, включаючи Джишуку і навіть...
І навіть Малакуса.