Глава 76
Каньйонські павуки були не просто серйозними ворогами. Їхня сила була цілком схожа на босів середнього рівня. І сьогодні Лі Юнхо, Чой Чансуну та Сима Ківани призначено зустрітися з одним із них.
Через кілька годин блукань Кесанський Каньйон, троє молодих людей, які колись навчалися в одній школі з Шині Янґом, потрапили у липку павутинку кошмарного восьмилапоготового створіння. Дивлячись на його гострі клинки та черево, вони відчували справжній животний жах і ставили перед собою запитання: « Хто з них буде першим? »
– Чёрт... Я лише хотів поїхати до Вінстона... - Завідував Лі Юнхо.
Уїнстон — це маленьке містечко, яке недавно стало дуже популярним серед гравців Вічного Королівства. До Трійці прийшли чутки, що на його околицях є багато мисливських полів, де вони могли добре підзаробити, а отже товариші і вирушили в Уїнстон. Однак завдяки виходам гоблінів вони збилися і опинилися в Кесському каньйоні.
А тепер доля цих павуків була обідом велетенського м’ясоїдного павука.
- Що ти взагалі забув у цьому Уїнстоні? - Виручився Сім Ківан, від чого обличчя його товариша злегка перекосилося.
На його думку, причиною усіх бід був Лі Юнхо, оскільки він перший загорівся ідеєю відвідати Вінстон.
- Не роби з мене вкрайго! Я тебе що, силою сюди потягнув? Я знав, що так буде? – рявк Юнхо. Цей молодий чоловік мав запальний характер, і серед усіх учнів старшої школи він почув найліпший бійець.
Ніхто з учнів не бачив би в цьому Лі Юнхо. Навіть його товариші, Чансун і Киван, іноді отримували по затренуті руки й тому знали, що не хочуть жити в Юнґо — дорожче.
Таким чином, пара друзів замовчала і вугрумо витріщилася у стелю. Тим не менш, було вже пізно.
– Чёрт... Чим більше я думаю про це, тим більш лайновою здається мені вся ця ситуація. Эй, Киван. Ти кажеш, це я запропонував вам перебратися до Уїнстона, в результаті чого ми всі потрапили у пастку цього проклятого павука? Але хіба ти сам не казав, наскільки це хороша ідея? А тепер, коли ситуація погіршилася, ти почав у всьому звинувачувати мене? І який же ти після цього друг?
– ... Прости. Я не хотів нікого звинувачувати. Просто вся ця обстановка... Мне жаль.
- Ах, шкода йому? Так може, ти б щось придумав, а не лежав, наче чортова мумія? Ей, я до тебе звертаюся, кретин.
- Добре. Замість того, щоб лаятись, давайте краще спробуємо придумати вихід — втрутився і досі мовчазний Чансун.
По правді кажучи, Чой Чансуну та Сима Ківани не дуже любили Лі Юнхо. І нехай вони вважали його своїм другом, друзям було не по собі від того, що Юнхо завжди дивився на них звисока. Їм було по 26 років, і вони не збиралися продовжувати кланятися перед кимось, як це було в старших класах.
З іншого боку, Лі Юнхо ніяк не міг пристосуватися до поточних реалій, оскільки він був надто поганим і мав мало друзів. Ось чому він часто запрошував Чансуна та Ківана на якісь спільні заходи, а ті просто не могли проігнорувати його, оскільки були знайомі вже більше десяти років.
Але тепер вони відчували, що їхній терплячий кінець.
« У нього дах поїхав? Називати свого друга кретином... ".
« Цей ідіот зовсім похмелів. Та і Киван корчить з себе незнання що».
І ось, коли атмосфера стала ще більш напруженою... Невеликий порив вітру приніс у печеру відгомін якогось шуму.
- ...!?
Звуки виходили здалека, і тому Трійця не могла точно визначити значення звуку. Але от каньйонний павук мав набагато розвиненіші почуття і, захоплено вискочивши, негайно кинувся до виходу.
– Ку-ру-ро!
- Уф... Я думав, нам кінець, — видихнувши, пробурмотів Чансун.
– Да уж...
- Давайте вибиратися звідси!
Лі Юнхо грав у 88-го рівня воїна, а через свій агресивність він вкладав більшу частину очок розподілу в Силу. Тому він спробував розірвати павутину за допомогою м’язів. Однак павутиння не тягнулося без жодних зусиль.
- Що за чортівня? Я навіть надорвати її не можу!
Зрештою Юнґо відмовився від цієї ідеї. Потім прийшов третій, на ім'я Ківана, персонаж якого був чарівником. Молодий чоловік викликав полум’я, яке відразу ж окутало павутину.
Тьху-ух...
- О-о!
Трійця вже уявила собі, як павутина перетворюється на попіл. Але з часом полум'я стихло, а павутиння лише трохи облякнулася і все ще продовжуючи міцно оплутати тіла своїх товаришів.
- Та що за ***? Її не можна спалити вогнем? - З зниклим обличчям вигукнув Ківан.
- Залиш це мені, — проговорив злодій 89-ого рівня, Чой Чансун. Витягнувши кинджал, він спробував перерізати павутину. Але навіть одна подряпина не могла залишити на ній гострої зброї.
- Неймовірно...
Ось чому каньйонний павук залишив їх без найменшого нагляду. Товариші були настільки низькорівними, що не мали ні найменшого шансів вибратися з цієї західної сторони.
- Врешті-решт, нас усіх вб'є якийсь виродковий павук... - У розпачі пробурмотів один з них.
- Ей, якщо ми все одно приречені на смерть, давайте просто вийдемо з системи. Краще втратити частину досвіду, ніж померти, правда?
Лі Юнхо і Сім Ківан намагалися вийти з системи, але перед їхніми очима відразу спалахнула інформаційна віконка, що говорить: « У цій ситуації ви не можете уникнути смерті, а тому вихід із цієї системи буде вважатися смертю".
Хоч би як там було, альтернативний варіант припускався потрапляння в шлунок гігантського павука.
- Гаразд, давайте просто відключимося. Якщо мене з'їсть павук, я втрачу свою людську гідність.
- Гаразд, вих...
- Почекайте, навіть якщо це гра, просто так залишити своє життя є справжнім ганьбою. Чи мало що може статися, так що давайте трохи почекаємо! - Перебив свого товариша Чансун.
- Про що ти говориш? Павук ось-ось повернеться! Ти хочеш, щоб ми стали обідом цього тварюка? Після цього у мене може випрацюватися арнофобія!
- Якщо в тобі є хоч крапля мужності, використовуй її для битви з ворогом.
- Які ще, до біса, мужність? Краще заткнись. Я не збираюся йти на корм цьому гадюку, а тому ... Е-е?
У цей момент три товариші раптово замовкли, а їхні погляди пішли до входу в печеру.
Топ-топ-то.
Їм не помірковувалося. З боку входу в печеру роздавався чіткий звук людських кроків.
– Що...?
- Тихіше!
Захопивши подих, Трійця втупилася перед собою. А через деякий час у печеру зайшов чоловік.
- Цей гад прожив на світі щонайменше кілька десятиліть, а тому просто мусив зібрати якісь скарби у своєму гнізді. Не дарма ж я так поїв, знищуючи цю тварюку.
Цьому чоловікові вдалося позбутися каньйонного павука...? Не вірячи своїм вухам, Юнхо, Киван і Чансун втупилися на людину, половина обличчя якої була прихована під величезним, вселяючим огиду, шоломом.
- Цей хлопець не здається звичайним... - Ченнін прошепотів, боячись, щоб його не почули.
- Саме так. Ти тільки подивися на його шолом. Може, психопат якийсь.
- Давайте проситимемо його про допомогу.
- Хмм... Він виглядає небезпечним...
- А що, коли він просто прикінчить нас?
– ... Цілком імовірно.
Товариші ніяк не вирішувалися щось зробити, оскільки роги шолом цього незнайомця виглядав так само жахливо, як сам каньйонний павук.
Тим часом, сам власник вищезгаданого шолома Грід виявив трьох обезводнених гравців.
« Хіба це не Лі Юнхо? Звідки вони тут взялися?», - вражений пробурмотів він.
Лі Юнхо та його прибічники! Ще в школі вони вважалися від'явленими мерзавцями. Наприклад, Лі Юнхо був справжнім бандитом. Він часто чинив насилля над своїми однокласниками, а інколи навіть виступав проти вчителів.
Шин Янґу не раз і не два ставали його метою. З того часу минуло вісім років, а Янгу добре пам’ятав усе зло Unix.
« Час навчання у школі... Цей виродок відтиснув у мене гроші на загальну суму в 67,300 геть ... Другий - на 23,000, а третій — 14 000.
Пам’ять Шин Янґу залишала не найкраще. Він постійно забував ті чи інші факти, а також якісь дрібні деталі. Але коли справа доходила до особистих образ...
« Більше того, що знущання над мною не припинилися вже і після школи».
Шин Янґу був кандидатом номер один, якого висміював Юнко на зустрічі випускників два роки тому. Він знав, що Янґу нічого не досягнув у житті, тому довго і презирливо сміявся з нього.
Спочатку Янґу висміював лише цей покидьок. Але коли вони продовжувалися, інші випускники трохи зуміли і пішли за прикладом свого однокласника. Отже, врешті-решт Шин Янґу перетворився на посміховисько для всього класу.
« Це не легко... Але що, чорт візьми, він тут робить?» - задався питанням Янґу, дивлячись на Юнхо і його товаришів.
- Е-е-Е-э-ё- е-ет-и... Ви можете нам допомогти? - Я вдивляюсь у незнайомця, запитав Юнхо.
« Оце дволичний ублюдок... Щодо мене, він діє як диявол, в той час як незнайомим людям показує свою фальшиву посмішку! Оце вже пощастило, що моє обличчя зараз закрито! Итак... Це відкриває переді мною деякі перспективи."
По правді кажучи, Гриду теж не подобався Шолом Водя Горних Орків. Як для унікального предмета він мав чудові значення, але був занадто потворним. Але в цей момент він був готовий поцілувати вождя орків, який подарував йому такий чудовий артефакт.
Чому? Тому що шолом приховував верхню частину його голови разом з ідентифікатором « Грид».
« Що ж, хіба це не прекрасний шанс помсти? » — подумав Янґу, після чого дико розхвилювався.
Смолоский, що з'явився через не менш моторошний шолом, змусив Лі Юнхо і його групу відчути справжній ознако. Очі, які можна було побачити з-під прорізу шолома були схожі на очі каньйонного павука! І вони дивилися на них так, ніби це була їхня здобич!
"Нам кал..."
І ось, коли Трійця здригнулася, не в силі вимолувати ні слова, Шін Янгу зосередив свій погляд на Чой Чансуні.
"Чий Чансун..."
Цей молодий чоловік постійно крутився біля Лі Юнхо і Сима Ківіна. Він був з ними і тоді, коли вони чинили насилля.
Тим не менш, Шин Янгу ніколи не бачив, щоб Чой Чансун брав активну участь у побиттях або здирствах. Натомість Чой Чансун з деяким осудом спостерігав за діями своїх товаришів.
« Він навіть вибачився переді мною за дії Юнохо... А ще він ніколи не сміявся наді мною на зустрічах випускників... Не так давно він навіть подзвонив і запитав, чи я збираюся прийти на зібрання... Він не залишав своїх спроб зв'язатися зі мною навіть незважаючи на те, що я не відповідав на смс-ки і електронні листи. Таке враження, ніби він дійсно турбувався про мене! Може, він дійсно хороший хлопець?»
Як би там не було, Шін Янгу дійшов правильного висновку. Чой Чансун дійсно турбувався про Шин Янгу після того, що відбулося на зустрічі випускників. Він боявся, як би їх однокласник від сорому не зробив чогось поганого.
Тоді як Юнхо і Ківан знущались над Янгу, Чансун жодного разу не відкривав рота. Він ходив зі своїми товаришами виключно через відносини, що починалися з часів середньої школи, але він ніколи не хотів когось принижувати або бити.
Проте Шин Янгу мали цілком обґрунтовані сумніви.
«... Будь-хто, хто є другом Лі Юнхо, апріорі не може бути хорошим хлопцем. Якщо подивитися аналогічні приклади з фільмів або коміксів, він є лихим натхненником, який тільки зовні вдає хорошим.
Чи ж Чансун не стояв за Юнґо і Кінаном, коли вони знущалися над ним у старшій школі? Хіба він не стояв позаду Юнґо, коли той висміював Янгу на зустрічі випускників?
З огляду на це Янґу подумав, що Чансун може бути ще більшим злом, ніж навіть сам Юнхо.
І з цією думкою він витягнув свій ідеальний Кінжал.