Глава 615 Фестиваль Цінмін.
Вей Чен навіть запропонував їй сховати ці таланти. У той же час він запитав, чи знайшов хтось ще прихованих талантів. Зрештою, чотирьох гравців для команди було явно недостатньо.
Відповідь Е Сю трохи засмутила Вей Ченя. Інші два члени команди, а саме маленькі холодні Ручки і Скрилий Світ, були не на тому ж рівні, що й Булока з Танг Ро. Проте цього було недостатньо, щоб такий тактовний чоловік як Вей Чень почав турбуватися. Разом з нею він мав досвід у кваліфікованій грі на початку літ. Вей Чень вважав, що вони були не в такій вже й поганому становищі. Просто його трохи засмучувало становище справ у команді прекрасної Ери. Може не було б погано поховати свою минулу славу і розпочати подорож з самого початку, але Вей Чень вже не мав такого безшубашного задора, який мали більш молоді гравці. Отже, якби йому запропонували вибратись, він би вирішив уникнути зустрічі з прекрасною Ерою і безпечно пройти через змагання.
Наступного дня всім було чим зайнятися. Чень Ґо продовжувала ремонтувати. Е Сю, Танг Ро і Булку повернулися до прокачки своїх персонажів. Вей Чень, замінивши аккаунти, продовжив свою шпигунську роботу в Самсарі. Через велику різницю у рівнях, хлопці не перетиналися в грі і грали окремо.
У такому режимі пройшов ще один день. Наступного дня Чень Ґо досить рано прокинулася. Вона поклала спостереження за ходом ремонтних робіт на Танг Ро, тому що їй потрібно було дещо зробити.
Цього року Фестиваль Цінмін випав на четверте квітня. Кожного року Чень Ґо відвідувала могилу свого батька.
Поквапившись, Чень Ґо спустилася на перший поверх і побачила Е Сю. Вона не думала, що він прокинеться раніше за неї. У цей момент той сидів за стійкою реєстрацію.
Чень Го окинула його підозрілим поглядом. Вона не була охайно вдягнена, а виглядала досить офіційно.
- Доброго ранку, - привітали хлопці один одного.
- Уходишь? - Змінений зовнішній вигляд Е Сю спонукав Чень Ґо зробити подібне припущення. Оскільки прийшов квітень і на вулиці стало дуже тепліше, то вже не було сенсу носити інший одяг ззовні та всередині будинків. Це трохи спантеличило Чень Ґо.
- Так! - Кивнув Е Сю.
- Це щось нове! Куди зібрався? - З цікавістю запитала Чень Ґо. Ось уже як чотири місяці Е Сю працював в її кафе. Окрім івенти всіх зірок та Весняного Фестива, його активність обмежувалася межами вулиці, на якій розташовувалося щаслива кав’ярня.
- Громадське кладовище Наншань, - відповів Е Сю.
- Громадське кладовище Наншань? - Здивовано перепитала Чень Ґо, бо саме туди вона і йшла.
- Я хочу розповісти своєму другові, Е Сю бачив, що Чень Го була збентежена і тому вирішив не чекати на її ще одне запитання та першим їй пояснити.
- Ох, я теж туди йду, - вимовила Чень Го.
- Ходімо разом? - запропонував Е Сю.
- Звичайно, тоді будемо висуватися? – запитала Чень Го.
- Підчекаємо Мученг, - відповів Е Сю.
- Ох, Муму теж йде? – вигукнула Чень Ґо. У будь - який інший день вона без сумніву була б неймовірно щаслива перетнутись з Су Мученг. Тим не менш, сьогодні був особливий день. У такий день було б неправильно радіти чимось настільки звичайним.
Їм не довелося довго чекати. Су Мученг прийшла в щасливе інтернет кав'ярні рівно о 7:30. Очевидно, вони заздалегідь домовились з нею про зустріч. Зірка кіберспорту не була зручною на вулиці, особливо в Н. Після зими Су Мученг більше не могла закутатись у свою безличну броню, і тому їй доводилось використовувати інші методи маскування. У визначений час дівчина зупинилася зовні Інтернет кафе. Половина її обличчя була закрита величезними сонцезахисними окулярами, на оправу яких пускався козир низько надсунутої бейсбольною кепки.
- Пойдём! - Підійнявся Е Сю. Чень Ґо поспішила привітатися з Су Мученг, і вона змогла перевірити, чи не привернула та до себе увагу. Е Сю посміхнувся, побачивши цю сцену. Після цього хлопці викликали таксі і вирушили на публічне кладовище Наншань.
Чень Ґо було дуже цікаво, кого зібралися провідати Є Сю та Су Мученг, але вона не могла прямо запитати їх про це. Вона також не почала говорити, кого збирається відвідати сама. Незважаючи на те, що Чень Го ніколи не говорила про цю тему з Е Сю, багато хто в кав'ярні знав її життєву ситуацію, тому вона вважала, ніби він уже і так все знає.
Атмосфера була дещо напруженою. Чень Ґо кинула швидкий погляд у дзеркало заднього виду. Вона виглядала дуже спокійною. Незважаючи на маску, яка закривала обличчя, Су Мученг так само не виглядала дуже сумною. Чень Ґо вагався, чи варто їй завести розмову. На щастя за неї це зробив Е Сю. Тим не менш, він звернувся не до неї або Су Мученг, а до водію таксі.
- Сер, ви граєте в Славу? - Він запитав.
- Що? - Коли водій почув таке несподіване запитання, він виглядав дуже здивованим.
- Слава, онлайн гра, - пояснив Е Сю.
- Онлайн гра? Хіба ж такі ігри не для дітей? Звідки мені знати? - Похмулився водій.
Таким чином, хлопці раптово перетворилися на дітей. Чень Ґо виглядала трохи збентеженою, тоді як вона зовсім не змінилася. Повертаючись до Су Мученга, він вимовив: - Можеш зняти їх ...
Су Мученг відразу зняла свої величезні окуляри і з полегшенням видохнула.
- Такі важкі, - скаржилася вона.
І тільки тепер Чен Ґо зрозуміла, навіщо вона Сю поставив водієві питання про Славу. Після цього вона запитала: "Це ж попередній набір, чи не так?"
- Так!
- Тц тц... - продовжував вдихати Е Сю, ніби відчуваючи полегшення від того, що Су Мученг страждала не через нього.
Через це Чень Ґо швидко приєдналася до розмови і почала давати Су Мученгу корисні поради. Після того, як ми почали обговорювати загальну тему, атмосфера дещо розрядилася. Дівчата почали з ентузіазмом обговорювати макіяж та іншу косметику. Так сталося, що Е Сю дуже природно випав з розмови. У такому піднесеному настрої хлопці і прибули на публічне кладовище Наншеань.
Хоча вони прибули досить рано, на кладовищі вже було багато людей. Багато людей під час Фестівеля Цінмін відправлялися на кладовище, щоб відвідати могили своїх близьких.
- Ви купуватимете щось? – запитала у хлопців Чень Ґо.
- Купимо квіти? - звернувся до Су Мученга.
- Звичайно! - Так.
- Тоді покладаюся на тебе, - вимовив Е Сю.
- Добре, - відповіла Су Мученг. Після цього дівчата пішли до найближчого магазину з квітами. Невдовзі вони вже вийшли з букетами квітів. Чень Го купила звичайні квіти. З іншого боку, Сю не міг назвати з яких квітів складався букет Су Мученг.
- Що це за квіти? - Він запитав у неї, коли дівчата підійшли до нього ближче.
- Це райські птахи.
- Аа, - простягнув Е Сю і більше не став нічого уточнити.
Увійшовши на кладовище, діти перестали розмовляти. Доійшовши до певної розвитки, Чен Ґо порушила встановлену мовчання.
- Мені потрібно згорнути сюди, що щодо вас? - Вона запитала.
- О, нам потрібно пройти ще трохи далі, - Е Сю махнув рукою вперед.
- Добре. Тоді я вас пізніше знайду? – запропонувала Чень Го.
- Звичайно, побачимося пізніше, - відповів вона.
- Побачимося пізніше, - кивнула Чень Ґо, після чого хлопці роздягнулися. Коли Чень Ґо з’їла букет квітів, вона вирушила провідати могилу свого батька.
- Тато, я прийшла з тобою побачитися, - з боязкою посмішкою на губах, Чен Го ніжно поклала на могилу букет квітів.
- У мене все добре. З кав'ярні теж все гаразд, але зараз дещо змінилося! Одного разу в нього прийшов дивний хлопець і сказав, що хоче працювати у нас в нічну зміну. Пізніше я дізналася, що це незвичайна і дуже відома людина. Він один з кращих кіберспортивних гравців сучасності! Хаха, якби ти був якимось іншим папою, то міг би подумати: « І що з того? » Ти сам відкрив інтернет кафе і тому дещо розумієш в онлайн ігри! Тобі не здається це трохи дивним, що така людина як він вирішив стати простим працівником в інтернет кафе?
- Я дізналася, що у нього були не кращі відносини з його минулою командою, тому його змусили піти. Тим не менш, він зовсім не збирається здаватися! Він готується створити іншу команду, щоб повернутися на професійну сцену і знову завоювати чемпіонський титул. Але я вирішила з усіх сил підтримувати його. Це моє друге велике рішення, яке я прийняла після того як стала піклуватися про кафе. У мене не було мрії чи чогось подібного, ну я б хотіла, щоб ти знову був живий, але ж так не буває! Мрія - це мрія, якщо її можна втілити в реальність власними силами. Зараз я хочу важко працювати і створити свою команду - як тобі така мрія? Неймовірна, правда? І нехай це буде непросто, я вірю, що у нас все вийде! Також не турбуйся про кафе! Хоча цей хлопець і люди, яких він привів, іноді ведуть себе дуже безладним чином, я відчуваю, що на них можна покластися! Мені добре, коли я перебуваю поруч з ними, і я думаю, що наша загальна мета скоро стане реальністю. Коли це станеться, я точно прийду і про все тобі розповім. Будь ласка, чекай на хороші новини!
Стоячи біля могили Чен Ґо розповідала про все своєму померлому батькові. Якщо його вже не було в живих, то емоційний зв’язок між донькою та батьком був би таким важким. Навіть всемогутній час не зможе розірвати цей зв’язок. Чень Ґо сподівалась, що її батько знав що у неї все було добре. Вона хотіла поділитися з ним своєю радістю і ентузіазмом.
- Тату, я мабуть вже піду. Можливо, наступної зустрічі я принесу тобі ще радісніші новини! - Усміхнувшись на прощання, Чень Ґо почала віддалятися від могили свого батька. Повернувшись на розвитку, вона вирушила в напрямку, вказаному Е Сю.
Чен Ґо не перший рік відвідувала кладовище Наншеань і тому добре розуміли, до якого краю прямували Е Сю та Су Мученґ. Ця область ще не була відкрита, коли помер її батько. Хоч би як старалась Чень Ґо, вона не могла пригадати року її відкриття.
Обдумавши все це, вона йшла вздовж дороги. Незабаром їй на очі потрапило Сю та Су Мученґ, які стояли пліч - о - пліч з плечами.
Чень Ґо не стала до них підходити. Вона добре знала, що багатьом людям було потрібно сказати своїм близьким і вони зовсім не потребували сторонніх слухачів.
І хоча Чень Ґо застигла на місці, вона добре показала напис на могильному камені, навпроти якого зупинилися хлопці.
Су Муцу?
Чень Го була збита з пантелику. Як видно з назви, померлий чоловік належав до родини Су Мученґа.