Глави з 31-60

Розділ 31. Це талант (Глави 31-60 — літургія Анни Гермоленко)

Відразу після додавання до друзів прийшло нове повідомлення.

- Привіт, дозволь мені представитися. Я лазуровий Потік з гільдії Блакитного Руча, мій головний акаунт - Весняний Сніг. Хлопець не писав дурних запитань, як - от: « Ти тут? » і « Як життя? ». Натомість він одразу ж представився як дорослий серйозний чоловік.

— Привіт, — відписав Е Сю.

Він був частиною ігрової спільноти « Слави» протягом десяти років і добре знав гільдію Сіного Ручі, одну з трьох найсильніших в Альянсі. Ось тільки про гравця з Ніком Весняний Сніг Е Су нічого не чув. Його шляхи частіше перетиналися з Хуаном Шаотяном і його Святим мечем, проблемним Дождем. Лазуровий Потік також не здогадувався, що має справу з профі, яке перевищить його власні навички. Він думав, що в серці Марного Лорда буде благоговійний та приємний. Адже ім’я Весняного Сніґа було досить відомим у професійних колах. Його поважали і боялися багато гравців Альянса.

Після того як Лазуровий Поток продовжив свою діяльність, його офіційне знайомство відбулося.

- Чим займаєшся, брате?

— Зачисткою. — У неї не було часу на розмови. Темний Лорд і Туманна Мгла вже увійшли до Зеленого лісу.

— Оу? Яке підземелля? — Потік лазуровий.

— Зелений ліс.

Лазуровий Поток здивувався, але через кілька секунд зрозумів, що може бути причиною перебування співрозмовника в низькорівному підземеллі.

— Допомагаєш другові?

- В якомусь роді...

— Оу, ясно. — Лазуровий Поток на мить замоявся, але через хвилину продовжив: « Ем, знаєш, нам бракує одного чоловіка для походу в Лезін. Не хочеш приєднатися?

— М? — Э Сю Питально вскинув брови. - Чому я?

« Чому?» — зітхнув Лазуровий Потік.

На це було нелегко відповісти. Зовсім недавно група Мертвого Лорда забрала у них два перші досягнення в Паучі Логве, через які гільдія Блакитної Річки втратила обличчя і позицію на новому сервері. Звичайно, всі були дуже сердиті і засмучені.

Незважаючи на це, Лазуровий Поток проаналізував зіґльдійську інформацію і вважав історію цієї команди надзвичайно цікавою та незарядною. Візьміть хоча б той факт, що хлопці, з якими Марчний Лорд отримав перше проходження, перед цим очорнили бідолаху на весь сервер. Спочатку Спальний місяць люто кричав у світові чат - кімнати, що Марчний Лорд обманув себе прихованим босом і дозволив іншим членам групи померти. Ця версія також підтвердила системне повідомлення про те, що Марковий Лорд сам вбив напівнудного Примарної Кота. Але як же такий ганебний і нахабний тип зміг після всього, що сталося, потрапити в групу до того самого літнього місяця? Лазуровий Поток не знав, що там сталося і як таке взагалі було можливо між незнайомими людьми. А що ці хлопці раніше не знали, гільдейські ловці встановили вірогідно.

Наступним Лордом Марної допомоги стало те, що група отримала два досягнення в Паучію Логве. Все вказувало на те, що саме він командував групою під час цього тріумфального проходу. Так, звичайно, цей хлопець був не так просто. Презрілий новачок, який відправив на смерть попередню групу, щоб отримати прихованого боса, тепер перекинув все з ніг на голову. Хто ж він був?

Крім того, вчені з гільдії Синьо - Руччі не мали спокою. Група, яка отримала перше проходження Павичого Логова і та, що взяла перший вбивство боса, мала різних лідерів. У першому випадку лідером групи був Спальний місяць, а другий — похмурий Лорд. Усі ці деталі складалися в цікаву мозаїку. Стан лідера групи надзвичайно важливий. Людина, яка має його, може самостійно приймати гравців у паті та виключати їх. Але скажіть, яка група охоче надіє такими повноваженнями нікчемного кідалу і викрадача босів? Це могло означати лише одне: чверть дуже потребувала цього гравця. Схоже, без Марного Лорда вони не були здатні отримати які-небудь досягнення. Отже, цей чоловік мав справжній талант і що важливіше, він був вільним талановитим гравцем. Адже гравці, які зазвичай складаються з гільдії, не грають на новому сервері наодинці.

До такого висновку дійшли аналітики, які вивчають зібрану інформацію.

Існує приказка: « Лігше зрости тисячну армію, ніж знайти хорошого генерала». І похмурий Лорд, очевидно, був таким "генералом". Тому варто було спробувати дістати його під свої прапори. Після прийняття цього рішення, Лазуровий Потік і відправив Мрачному Лорду запит в друзі. Але перше повідомлення, здається, не було відповіддю. Було досить незвично. Зазвичай гравці з радістю приймають подібні пропозиції, а тут тиша. Лазуровий Поток вирішив виявити наполегливість, щоб довести свою щирість. Він почав посилати запити один за одним. І це спрацювало. Після вісімнадцятого повідомлення Марковий Лорд, нарешті, додав його до друзів. Тепер цей хлопець не безпідставно запитував, чому така зацікавленість його персоні?

Звичайно, лазуровий Поток не збирався шукати багато детальних пояснень. Довелося вигадувати скорочену, але достовірну версію. Він помітив, що гільдія відзначила його успіхи на новому сервері і, звичайно ж, вирішила стати майстром гри. Синьому Ручью цікаві обдаровані гравці, і вони сподіваються стати хорошими друзями.

ми збираємося побити рекорд Льодового лісу, але нам не вистачає твого рівня. Якщо допоможеш, то ми згодні віддати тобі фіолетове спорядження, як щодо такого? Нашої гільдії потрібен тільки рекорд.

Коли Лазуровий Потік побачив реакцію Маркового Лорда, він вирішив відкласти його до гільдії. "Слава" існувала вже давно. Всі знали про її великих гільдії, але цьому хлопцеві здавалося, що було байдуже на статус Блакитного Руча. Таке відношення могло означати одне з двох: або похмурий Лорд є членом іншої гільдії, що починає грати на новому сервері, або він профі зі серії « Сам по собі». Якщо хлопець ставився до першої групи, то вони нічого не зможуть вдіяти. Звичайно, похмурий Лорд не вступить до їхніх лав. А от якщо він з другої категорії і просто не цікавиться гільдійами, у Синього Ручовина вийде шанс отримати собі прекрасного гравця.

Тож Лазуровий Поток вирішив запросити Маркового Лорда, поки тільки на спільне перебування підземелля. Спочатку вони повинні просто стати друзями. Граючи разом, вони зможуть пізнати його краще і з часом прийдуть до взаємного довір’я. По-перше, гільдії потрібно подивитися чи цей гравець такий хороший, як вони вирішили на початку. А що сказати про обіцянку віддати свій фіолетовий спорядження? Воно показувало добрі наміри гільдії по відношенню до нього, плюс це були інвестиції, які обіцяли в майбутньому окупитися. У Леджі можна було добути фіолетове спорядження лише 20 п’ятого рівня, тому такий « податок » не був великою втратою. Синій Ручовині не був потрібен догляд за низькорівним спорядженням. Відверто кажучи, якщо Марчний Лорд виявиться справжнім профі, гільдія буде навіть рада подібних тратам. На даному етапі гри вони могли запропонувати тільки таку винагороду.

Дивлячись на пропозицію Лазурного Потока, Е Сю замислився на мить.

— Мені не потрібно фіолетового спорядження, — написав він через хвилину. - Якщо можливо, я б хотів отримати дещо інше.

- Що ж? — Потік лазуровий запитав, про що йде мова.

« Рідкісні матеріали », — підтвердив Е Сю його здогадку.

— Ха, братишка, а ти в чому розбираєшся! — Лазуровий Потік зрозумів, що Марчний Лорд не профан. Він не влещувався на низькорівневе спорядження, як би зробили новачки. Цей хлопець добре розумів, що тепер найціннішим були рідкісні матеріали. Вони використовувалися на вищих рівнях гри і ніколи не застаріли.

— Мені потрібні сімдесят дві штуки міцного шовку, — назвав її Сю.

— Без проблем, — впевнено відповів лазуровий Потік. Хоча міцний паучий шовк був рідкісним матеріалом, підземелля для його здобичі можна було зачищати безупинно. Плюс навіть звичайні боси мали шанс випадання шовку, тому він і сприймався як дуже дешевий матеріал.

— Мені також потрібен міфрілий кулон Білої відьми, — продовжив вона.

- Добре, я можу дати його тобі прямо зараз. — Благання блукала на обличчі Лазурного Потока. Міфрілий кулон, як сабле, вибита Е Сю з Воіна-Скелету, був декоративною річчю, яка не мала особливої цінності. Тільки дівчина захоче носити речі подібного роду.

« Мені також потрібно вісім гострих іклав Білого вовка », — закінчив список Е Сю.

— Це... Брате, тобі потрібен міцний паучій шовк, міфічний кулон, а тепер ще й гострі клинки? Чи це занадто? — Лазуровий Поток був трохи охайний таким напором.

Розділ 32. Торгі

Білий вовк і Белая відьма були прихованими босами Лезового Лісу. Місячний кулон Відьми був декоративним прикрасою, і Лазуровий Поток порвав би з ним без коливань. Але ось гострі ікла Білого вовка були дуже цінним матеріалом. Льодовий ліс вже не був частиною початкових підземель, він мав обмежену кількість візитів — лише чотири рази за добу. Було важко передбачити, скільки разів за дозволені візити група зустріне прихованого боса. А вже ймовірність того, що таким босом виявиться саме Білий Вовк, була і зовсім жахливо мала.

Якби Су просив лише вісім гострих кігтів, то Лазуровий Поток не став би проти. Але хлопець хотів отримати ще і сімдесят дві паучих нитки зверху. Темний Лорд виявився дуже жадібною людиною і, здається, заслуговував титулу «бесистого новачка, який краде прихованих босів». Незважаючи на те, наскільки добрими були його навички, він сам явно не був хорошою людиною. Чи потрібен такий гравець гільдії?

Поки лазуровий Потік вагався, Е Сю написав відповідь:

— Забагато? Тоді відведуся від міфічного кулона, так буде нормально?

Лазуровий Потік не знав, плакати йому чи сміятися.

- Брате, ми з тобою чудово розуміємо, що я говорив не про кулон, а про павучої шовковості та гострих кігтях...

— Тоді, що для тебе більш прийнятне? — запитав Е Сю.

— Вибери один з двох матеріалів.

- Тоді... — Він поставив сумну емоційку. — Занадто важко вибрати!

— Ти не можеш з'їсти весь пиріг, брате, — кликав до його сумління Лазуровий Потік.

— Тоді нехай будуть гострі клинки Білого вовка! — Зрештою, визначився Е Сю.

— Ладно. — Лазуровий Поток зітхнув з полегшенням.

— Але може, все ж таки дасте трохи паучого шовку як жеста доброї волі? — Не унимался.

Лазуровий Поток побілів від обурення.

- А як щодо 40 штук? — Э Сю зовсім не хотел поступатися.

— Брат, ты... — Лазуровий Поток втратив дар мови.

— Тридцять?

— Хмпф...

— Двадцять п'ять. Це ж буде нормально, вірно?

Лазуровий Потік мовчав, не в змозі підібрати слова, які відповідають такій ситуації.

— Эм, двадцять чотири?

Раптом серце Лазурного Потоку зм’якшилося. Так, хлопець почав знижувати ціну, але для представника гільдії Блакитного Руча торгуватися з приводу паучого шовку було занадто дрібним заняттям.

- Добре, зупинимося на цій кількості!

— Окей!

І коли Лазуровий Потік вже був зітхнув з полегшенням, на екрані вискочила наступне повідомлення від Маркового Лорда.

- Тоді ти повинен дати мені ще пару кулонів. Я маю на увазі, ти ж сказав, що тобі немає до них справи.

Лазуровий Потік відчув, як земля під ним покрозилася. Та що за людина цей Марковий Лорд? Міфрілові кулони не коштували нічого, але він все одно намагався дістати ці дрібнички.

— Навіщо тобі ці речі?

« Вони нічого не варті в ваших очах, але можуть мати цінність для інших », — різко відповів Е Сю.

Лазуровий Потік вирішив, що співрозмовник говорить про дівчат, які дійсно любили такі прикраси. Якщо він збирався подарувати підвіску своїй обранці, то це нормально. Але похмурий Лорд просив не один кулон, значить у нього кілька дівчат?

- І скільки тобі потрібно кулонів? — Неприязнь до цього чоловіка дуже зросла.

- Якщо тобі не до них справи, тоді як щодо того, щоб віддати мені їх всі? — запропонував Е Сю.

Лазуровий Потік вже жалкував про свої слова з приводу нецікавості у володінні підвісками. Щоправда, вони не мали практичної цінності, але були рідкісними прикрасами. З тим же успіхом кулони могли подарувати дівчатам з гільдії Блакитного Руча, тому Лазуровий Поток не квапився розстатися зі всіма прикрасами.

— У нас їх не багато, всього два... — Соврал он.

Вона написала у відповідь кілька скептичних смайлів, змусивши співрозмовника висихнути від гніву. Ця брехня була неумисною і занадто очевидною, але тим самим не можна сказати. Тому Лазурному Потоку нічого не залишалось, крім як продовжувати стояти на своєму:

— Тоді по руках?

— Якщо зустрінеться прихований бос, як ми його одягнемо? — Раптом запитав Е Сю.

— Будемо кидати кубик! — Лазуровий Потік поспішив відповісти, радіючи зміною теми. Нова черга скептичних смайлів перервала його радість. Лазуровий Поток зітхнув. Дуже не хотів віддавати Мрачному Лорду перевагу в цьому питанні. Кидок кубика виглядав досить чесним методом розподілу лута. Однак лазуровий Поток з іншими членами групи був друзями. Отже, шанси Е Сю на отримання цінного дропа були дорівнювані один до чотирьох. Вони мали велику перевагу. І, схоже, похмурий Лорд все добре розумів.

— Ха, ха, я просто пожартував... — написав лазуровий Поток. - Якщо ми відведемося на вбивство прихованого боса, то швидше за все не зможемо побити рекорд, але ми не хочемо, щоб ти залишився ні з чим. Думаю, брате, ти можеш першим вибрати, що взяти собі. Як щодо цього?

— Окей, по руках, — відповів вона.

- Тоді, брате, скажи коли ти до нас прийдеш? Ми чекаємо на тебе біля входу в Лежай!

— О, почекайте трохи, я закінчу підземелля, — попросив Е Сю.

— Ладно. — Лазуровий Поток кивнув і подивився у список друзів. Темний Лорд також був тут. Він був єдиним у списку, який не мав класної іконки.

— Брате, а ти не хочеш спершу змінити клас?

- Не потрібно. Я піду так!

Така відповідь збила Лазурного Потока з пантелику.

— Слухай, давай поки не передзвонюй, мені треба поспішати і закінчити підземелля, — зупинив його Е Сю.

Лазуровий Поток зітхнув і мовчки закрив вікно чату. Тільки тепер знову прокручуючи в пам'яті всю розмову, він раптом почав розуміти, що у ньому щось було не так. Його пришестя змусило його підскочити на місці. Лазуровий Потік гнувся, довбившись по підлокітках ігрового крісла. Він лише хотів взяти із собою Маркового Лорда в підземелля, щоб розвинути з ним дружні стосунки. Але ця дурна суперечка про нагороду дуже ускладнила ситуацію і звела справу від початкового задуму.

Тепер було схоже на те, що Лазуровий Потік найняв Марного Лорда. Він уже знав, що інші скажуть: « Гільдія Блакитного Руча настільки слабка, щоб приваблювати найманців до їхньої роботи!»

« Надо було, не торгуючись, віддати всі ці матеріали безкоштовно».

Він уже тисячу разів пошкодував про свої слова. І як йому в голову прийшла ця « чудова» ідея: поставити перед похмурим Лордом умову - побити рекорд за швидкістю проходження? Лазуровий Поток втупився на монітор невидким оком. Нехватка людини, побита рекордом - все це були лише привіди. Гільдія Сінго Ручія відіслала на новий сервер близько 40 фахівців. Чи ж вони не мали можливості зібрати цілу групу? Ні. Відсутність людини було тільки приводом затягнути до себе Марічного Лорда. А побіта рекорду - це спосіб об'єднати групу і змусити всіх діяти заради спільної мети.

Якщо чесно, Лазуровий Поток не вірив, що присутність в групі Марного Лорда допоможе побити рекорд, встановлений зовсім недавно гільдією трав'яного Саду. Найкращі майстри Синього Руча неодноразово намагалися перевершити його. Але різниця між їхньою гільдією і трав’яним Садом виявилася дуже відчутною. І якщо разом з Марним Лордом вони зможуть побити рекорд, чи буде це означає, що він крутіший за всіх профі Блакитного Річка?

Лазуровий Поток розумів, що похмурий Лорд талановитий гравець, але він навряд чи був настільки високим, щоб перевершити їхню гігієну. Хлопець палко продавався за майбутню нагороду, але чи варто було йому цього? Він мав тільки двадцятий рівень і ще не вибрав клас. Чи може така людина допомогти побити рекорд?

- Лазуровий Потік, ти встановив з ним контакт? — Согильдиєць з Ніком Прив'язана Лодка відволікла його від роздумів.

— Я запросив його. Він скоро підійде, хто згоден віддати йому своє місце? — Потік лазуровий.

— Оу, мабуть, я трохи відпочину тоді! — Відказав Стречне Хлако. Після згоди Лазурного Потоку гравець покинув групу, і команда засілася біля входу в підземний підземелля, очікуючи прибуття Маркового Лорда.

Розділ 33. Він тут, щоб виставити себе дурнем, вірно?

Після чергового вбивства Примарного кота Е Сю тремтіло три кішки. Разом з тими, що вже були на складі, виходило дев’ять. Він отримав потрібну кількість, тому був надзвичайно задоволений. Крім того, цього разу з боса випало ще чотири котячих клички. Йому не потрібен був цей матеріал, отже його можна продати тим, хто потребував його. Крім того, склад повинен буде постійно збільшуватися матеріалами після допомоги Сінему Ручій побити рекорд.

Вона вірила, що вони віддадуться обіцяним. Кидати гравців не на честь у серйозних гільдій. З таким мисленням він вивів Марічного Лорда з підземелля. Потім вийшов з гри і персонажем Чень Ґо. Коли вона спалила десять хвилин, поки не зрушила ефект « бользні», то попрямувала до села новобранців. Там він вивчив кілька навичок, використовуючи всі тисячу двісті п'ять скілл-пойнтів. Зазвичай гравці мали 1000 двісті п'ятдесят очок, досягнувши двадцятого рівня.

Однак Марму лорду пощастило вибити з рук книгу навичок, яка дала йому додаткове п’ятірку. Розійшовшись зі скиллами, вона Сю поспішив покинути стартову локацію і вступив у головний світ « Салів ». Починаючи з цього моменту, система не буде розділяти гравців.

Біля Лезового лісу існувало багато груп. Як і багато підземелля в « Славі », цей данж не мав фіксованого входу. У ньому можна було увійти з будь - якого місця локації.

Оглянувшись, Е Сю вислав повідомлення Лазурні.

— Я звільнився. З якого боку ліса ви знаходитесь?

Через мить прийшла відповідь з координатами групи. Локація Лежаного лісу була дуже жвавим місцем. Тут було не менше гравців, ніж у селі новобранців. Звичайно, цей простір біля данчої площі став своєрідним прикладом ринку. На ньому розмістилося багато торгових наметів. Ідучи через цей імпровізований наземний ринок, Е Сю бігло прочісував барвисті асортименти товарів. У цінах і змісті тут панував повний хаос. Недосвідчені гравці виставляли все підряд. Але, боячись провіщити їх, вони просто завели надзвичайно високу ціну.

Але досвідчені гравці ще не збирались продавати нічого вартого, у тому числі рідкісні матеріали. На їхніх прилавках можна було знайти тільки синє спорядження не вище 20-го рівня. На таке заглядалися новачки, які підняли рівні виконання завдань. Адже найбільше винагорода за їхній кар’єр була зеленою, яка поступалася синьому на цілий рівень. Гравці, як-от Мричного Лорда, що підняли рівні в підземлях, вже були екіповані повними синіх або фіолетових речей. Не знайшовши нічого корисного на прилавках, Е Сю попрямував до місця призначення Лазурним Потоком.

Поява Мертвого Лорда справила на гравців Сінего Річка незабутнє враження. Вони мусили виявляти чудесні самовладання, щоб не розсміятися. Справа в тому, що « Величний" гравець десятого сервера виявився надто екстравагантно одягнений. На ньому фарбувалися різні речі, які не були пов’язані між собою як з характеристиками, так і за зовнішніми.

У всіх чотирьох в голові мимовільно виникло одне й те саме питання: « Що за чорт? » Коли ж вони зрозуміли, з чого складається спорядження Мричного Лорда, то взагалі втратили дар мови. У "Славі" не було способу переглянути характеристики чужого спорядження, а гравці могли розпізнати речі лише за їх зовнішнім виглядом. На Мрячному Лорді виявили п’ять різних видів спорядження: тканину, шкіру, легке обладнання, важке та апофеоз — цільну броню. Подібні обладунки часто можна було побачити у початковій локації, але на великих просторах « Слови » це досить рідкісне видовище.

У 20-му ступені гравці визначали клас і, підтвердивши свій вибір, вже не могли вдягатися на персонажа все, що заманеться. Кожен клас вимагав певного виду спорядження. Тому гравці, як правило, підбирають повну екіпіровку, відповідну для класу. Середовище, в основному комплекту додавали окремі частини іншої броні, дуже близький за типом, але тільки якщо вони мали вищі властивості.

А гравців, одягнених як Марковий Лорд в броню всіх п'яти типів, після двадцятого рівня просто не існувало. Четверка перебувала в повному замішанні, коли Е Сю підійшов до них упритул.

— Привіт, привіт, — сказав він, тестуючи мікрофон.

— Я чую тебе, — схопився і відповів лазуровий Потік.

— Усім привіт! - Привітався Е Сю.

— Дозволь мені представити групу: прив'язана Лодка, кольоровий Фокрар, Грімове світло - всі елітні гравці гільдії Блакитного Руча, — представив сопартій Лазуровому Потік.

Привіт, усім привіт. Можете ще трохи почекати? Вибачте, - вибачився Е Сю, і Марчний Лорд застиг на місці.

Члени Синьо - Ручовину вирішили швидко обговорити справу, користуючись його відсутності.

- Ти знайшов того самого чоловіка, вірно? — запитав кольоровий Фокрар.

— Це ж він!

- Він ще не змінив клас? - Він обурився Грімовим світлом.

- Він сказав, що скоро змінить... — Я намагався заспокоїти друзів Лазуровий Потік.

- Як хтось, схожий на нього, зможе допомогти нам побити рекорд? — Висказав сумніви кольоровий Фокрар.

- Ні. У нас інша мета, подивитися, як він буде діяти, - зауважив лазуровий Потік.

— Ми нічого не знаємо про нього, але я знаю історію його псевдоніма, — заявив Грімове світло.

— И?

- "Мачний Лорд" означає, що він не хоче бути посміховиськом. Але коли хлопець прийшов сюди в такому вигляді, він точно виставив себе дурнем, вірно? — Ухмилнувся Грімовому Світлу. (Другий переклад ніка Маркового Лорда — Не смішний містер).

— Не треба судити людину за зовнішнім виглядом. Цей хлопець досі не змінив клас, тому виглядати так для нього нормально. — Лазуровий Поток сам був у замішанні, тому шукав виправдання Мрачному Лорду, перш за все для себе. Якщо чесно, він сам не розумів навіщо цей хлопець змішував стільки типів спорядження. Граючи в "Славу" багато років, Лазуровий Потік ніколи не бачив на великій землі когось одягненого так безглуздо і дивно.

— Раз хлопець не змінив клас, можливо він хоче грати як персонаж без спеціалізації? — Раптом припустив мовчазний Лодка. Він був гравцем старої закалки, тому ще пам'ятав часи, коли гравці без класу були популярними.

— Гравець без спеціалізації? Але це ж давно в минулому! Такі гравці були, коли максимальним був п'ятдесятий, і не було введені завдання на пробудження класу. І хіба вони не зникли тоді через те, що не могли прокачуватися далі? - Кольоровий Фонтар не застав ті часи, але був досить обізнаним у цьому питанні, оскільки добре знав історію "Слави".

Під час відкриття третього сервера розробники « Слави» вперше збільшили максимальний рівень наявного гравця. На початку п'ятидесятого року він виріс до 50-го. Гравці, які вже мали максимальний рівень на той час для подальшого росту персонажа повинні були виконати завдання класового пробудження. Гравці без спеціалізації не мали такої можливості, тому їхній рівень залишався незмінним. Спочатку різниця в п'яти рівнях була не настільки помітною як для спорядження, так і для навичок. Але це був тільки початок. Планка максимального рівня піднімалася все вище і прірва між гравцями з класом та без нього тільки зростала. Нарешті всі зрозуміли, що залишатися гравцем без спеціалізації не має сенсу, і подібні гравці пішли в минуле.

- Може, він хоче так грати до п'ятидесятого рівня і потім змінить клас? — Припустив кольоровий Фокрар.

— Але якщо грати таким чином, то хіба йому вистачить очок характеристик? — Грімове світло все ще сумнівався в такому підході.

У кожного класу була своя швидкість росту очок характеристик. На п'ятдесятому рівні різниця в них для тих самих майстрів мечника і Елементалістів була очевидною. Гравець без спеціалізації втратить багато очок на відміну від гравців з вибраним класом. І коли хлопець, досягнувши своєї межі, захоче змінити клас, чи буде у нього можливість відновити втрачені за тридцять рівнів окуляри?

— Хто знає... Чи залишилися ще люди, які ставили таке запитання? — Побочено відповів кольоровий Фонтар.

Настала тиша. Усі вони були професіоналами, елітними гравцями, але ніколи не ставили такого запитання. У цьому просто не було потреби. Хто у здоровому глузді відмовиться від вибору класу на двадцятому рівні? Тому протягом багатьох років вони не бачили такої гри.

- А чого ми віщуємо? Давайте запитаємо його безпосередньо. — Кольоровий фонар підійшов до Марченого Лорда. - Брате, якщо ти не збираєшся вибирати клас, значить, будеш грати як гравець без спеціалізації?

Відповідь не пішла.

— Брат, ты тут? — покликав кольоровий Фокрар.

- Він же просив зачекати на нього. Мабуть, пішов, — припустив Лазуровий Потік.

— Якщо він грає без спеціалізації, то чи це означає, що він носить зброю кожного класу? — Грімове світло кілька разів обійшлося навколо Мричного Лорда. Той виявився беззброєним.

Поки 4-та Сіного Ручовина говорила про Марічного Лорда, І Сю перемістив Зонт тисячі ймовірностей у редактор спорядження. Через що зброя на деякий час зникла з ігрового світу. У вікно редактора Зонт було додано дуже складну детальну розповідь, яка займала декілька сторінок тексту. Вона мала ретельно змінити параметри зброї, додаючи в її конструкцію рідкісні матеріали.

Розділ 34. Потрібно більше урону

Один, два, три... Обличчя Е Сю було блідіше простого, очі не блимаючи втупилися на монітор. Весь його вигляд говорив про грань зосередженості. Коли дихаючи, один за одним він обережно прикріпляв котячі кігті на ребра парасоля. Після встановлення всіх восьми штук, хлопець дозволив собі зітхнув з полегшенням. Розриваючи з’явився вигульк, він дуже акуратно поєднав ребра в одну структуру. Потім прийшла черга рукоятки. Витягнувши деталь зі зброї, Е Сю вставив на її місце Темний Опал і клікнув по параметри копіювання. Полоска прогресу швидко поповзла вгору. Коштовний камінь швидко обертався навколо своєї осі, поступово повзаючи. Після завершення процесу темний Опаль придбав складну форму рукояті Зонта тисячі ймовірності. Стара рукоять вирушила в бібліотеку, а її опалова копія успішно приєдналася до Зонту. Дзвоніть і сповістите, що всі частини зброї успішно скріплені. Після завершення всіх маніпуляцій у вікні редагування Зорнт повернувся до початкового вигляду. Вона ретельно оглянула своє твориво і зітхнув з полегшенням. Він закурив у редакторі спорядження, коли задумувався над цією схемами парасольки.

Мабуть, найкрутішим фішкою роботи у редакторі спорядження було створення попередньої моделі апгрейду зброї і додання необхідних матеріалів до неї. Це дало можливість заздалегідь визначити результат, який матиме певний ефект. Удосконалити Зонта було майже завершено тисячі ймовірності, і Сю уже знав, що буде потрібно для його виконання. Найважча частина вимагала 510 - го рівня, можливо навіть вище. Коли розробляли план парасолі, максимальний рівень становив 50 відсотків.

Вона затушила сигарету і клікнув по кнопці « Підтверджую», тим самим погоджуючись зі змінами в модель. Інша панель поступу з’ явилася у вікні редактора. Коли її заповнення закінчилось, можна було побачити зроблені зміни. На гострих кінцях Зонта було вісім напівкоштовних кігтів. Е Сю закрив редактор і повернувся в гру. Вклавши зброю в руки Маркового Лорда, він рухом мишки відкрив Зонт, придавши форму бойового списа. Тепер його вістрія чудово підходила для використання при випадах. Холодне світло відображалося на ділі, показуючи йому виняткову гостроту. А коші, додані котячими кігті, дозволяли загарбувати ціль і виконувати роль своїх своєрідних гачків.

Потім вона подивилась на характеристики Зонта тисячі ймовірностей. Вони зазнали вражаючих змін.

[Зонт тисячі ймовірності (Форма списа) — рівень 15

Вага: 2.3 кг.

Швидкість атаки: 5

Фізична атака: 20

Магічна атака: 220]

У порівнянні з минулими характеристиками магічна атака парасольки не сильно змінилася, але фізична зросла на 100 одиниць. Це перевершувало фіолетові, синії, зелені та білі аналогії на п'ять або навіть двадцять п"яти рівнів.

Раптова поява зброї в руках Маркового Лорда, змусило тих гравців Синього Ручовика підстрибнути від здивування. Щоправда, жоден з них не зміг визначити, що за бойовий спис в його руках.

- Брате, ти повернувся? — запитав лазуровий Потік, паралельно відсилаючи запрошення до групи.

— Ага. — Э Сю вступив в есть.

— Чому б тобі не вступити в нашу глидію? Так, якщо ми поб'ємо рекорд він запишеться в копію нашої гільдії. — Лазуровий Потік надіслав йому ще одне запрошення.

Гравці могли створювати гільдії, лише отримавши двадцятий рівень і покинувши стартові локації. Гільдія Блакитного Руча з’явилася на десятому сервері, тому що її члени вже довго й старанно готувалися до цього.

- Зрозумів. — Вона не заперечувала, і їй запропонували стати членом Блакитного Руча. Тепер умовності було дотримано. Система приписує побітання рекорду конкретної гільдії тільки в випадку, якщо у ній було всі члени групи.

Чудово! Тоді почнемо!

— Погодите... — Е Сю оглянув оснащення членів групи, визначаючи класи.

Лазуровий Потік - це мечник, клас Майстер Меча, фіолетова зброя двадцятого рівня "Пилітаюче сонце", легкий елементальний меч.

Прив'язана Лодка - Жрець, клас Клерік, фолетова зброя двадцятого рівня « Веселий Хрест».

Кольоровий Фонтар - Жрець, клас Рицарь, фіолетовий бойовий сокира "Страж правосуддю» двадцятого рівня.

Громове світло - Маг, клас Елементаліст, фіолетовий "Медний Посох", рівень двадцять.

Окрім зброї у фіолеті, четверо гравців були одягнені в синьо - скибку з рідкісними розмальованими фіолетовими речами. До того ж вся екіпація була ретельно підібрана відповідно до класів. Хоча сервер відкрився лише день тому, вони вже мали такі комплекти спорядження. Це свідчило не лише про успіх, а й силу їхніх гільдії.

- Що ще? — Кольоровий Фонар починав втрачати терпіння.

— Якщо ми хочемо побити рекорд, я пропоную трохи змінити групу, — сказав Е Сю.

Що змінити? — Лазуровий Потік не розумів, чим його не влаштовував поточний склад.

— Нам не потрібен клерик, — прямо заявив Е Сю.

Лодка, прив'язана до квітів, не встигла заперечити:

— Не потрібен клерик? Це жарт?

— Заберіть клепка і додайте клас з високим уроном, — спокійно пояснив вона.

- Брате, ти не знайшов своєї пропозиції трохи дурним? — Лазуровий Потік намагався говорити якомога стриманіше.

- Звичайно, це вимагатиме трохи більше зусиль. Але тут усі фахівці. Якщо ви зосередитесь на контролі та уворотах, то не потребуватимете лікування, — пояснив Е Сю.

- Нам і так не потрібно лікування. Він для головного танку.

— Да, тому... Нам теж не потрібен танк. Рицар має досить маленький урон, нам потрібно замінити і його!

- Що ти сказав? — Фонтар з квітами, який недавно став на захист Прив’язаної Лодокі, сам опинився в момент винятку.

— Без танку? Проти звичайних монстрів це спрацює, але що щодо боса? Хто буде контролювати його? Ти?

— Ага, — спокійно відповів вона.

— До біса, "ага"! Що це означає? - Кольоровий фонар був розлюченим.

- То й означає! Я збираюся тримати на собі агор боса.

Команда застигла в подиві. Оскільки Е Сю був і в групі, і у гільдії, четвер не могла таємно спілкуватися між собою. Лазуровий Потік намагався взяти себе в руки.

- Так ти кажеш, що всі п'ять членів групи повинні мати високий урон?

— Це, безперечно, найкращий склад групи для швидкісних прогулянок, — пояснив Е Сю.

- Ти робив так у ранньому селі? — Маїдливо запитав кольоровий Фокрар.

— Не важливо, якого типу підземний підземелля, очевидно, що збільшення швидкості проходу призведе до підвищення кількості уронів.

— Це правда, але проблема такої групи в неспроможності пройти підземелля до кінця! - Потік лазурного.

— Звичайно, це можливо. Тому я сподіваюся, що ви передасте мені лідерство - сказав Е Сю.

Лазурному Потоку здалося, що в нього вистрілили з рушниці. Після винятку двох чоловік цей хлопець ще хоче і групу очолити.

Чудово! — Несподівано погодився кольоровий Фонтар. - Давай подивимося, наскільки ти хороший! Прив'язана Лодка, виходь з патії.

Він залишив групу, але Прісна Лодка все ще вагався.

- Ей-ей, хлопці, подивіться на це по-іншому. Залишившись, ви нічого не втратите, коли ми помремо, вірно? — Намагався приохотити солоновців Громового Світу.

- Що за невдаха! Бой ще не почався, — з презирством відповів кольоровий Фокрар і знову покликав прив’язану Лодку: « Гей, брате, виходь швидше. Я пошукаю людей нам на зміну.

Розділ 35. Тактика однієї хвилі

Лодка не була настільки прив'язана, як кольоровий Фокрар і не квапився залишати групу. Він з сумом написав своєму приватному повідомленню Лазурні Потоку:

- Що будемо робити?

- А що ти думаєш? — Казав лазурный Поток.

— Мені дуже цікаво. І я шкодую, що не зможу побачити все на власні очі, якщо доведеться покинути групу.

- Хіба це не виглядає порожнім трепом? — Невибагливий Поток.

- Саме так, що ні. Може тому, що Марчний Лорд не вибрав клас і насмілювався прибрати клепка. Якщо невідкладна допомога, він зможе підлікувати, — припустив Прісна Лодка.

— Так, я теж не думаю, що він марнує наш час. Гаразд, подивимося, що з цього вийде! — Казав лазурный Поток.

— Добре, тоді я виходжу. — Прив'язнена Лодка залишив групу.

— Більшість наших людей вже досягнули ліміту прогулянок, — зітхнув кольоровий Фонтар.

- Гаразд, зараз знайдемо заміну. Стручне Хлако, ти далеко? Повертайся!

Стручне Хмара був одним з елітних членів їхньої групи. Але через те, що треба було прийняти в команду Мричного Лорда, йому довелося поступитися місцем. Тепер його повертали назад. А ось з останнім місцем виникли проблеми. Усі гільдії в складах постійних груп активно проходили підземелля. Тому більшість з них вже або вичерпали ліміт проходів дня, або закінчували останнє перебування. Крім того, запит на колірний фонаря викликав нешутливе зацікавлення серед членів гільдії. Всі знали, що група кольорового фонаря має трьох постійних учасників з великим уроном. Якщо всі троє зараз були грі, то навіщо він шукав ще одного?

— Эй, народ! Залишилися ще гравці, хто може сходити в Лезі? Чим більше урона, тим краще. Покваптеся і допоможіть нам побити рекорд підземелля! — Ще раз у гільдейський качкодзьоб. Він не впадав у подробиці, все й так добре розумів.

— Я піду! — Нарешті, дівчина з ніком Луна Грація відгукнулися.

У елітних групах було дуже мало профі жіночої статі, тому їх берегли як скарб. Групи завжди боролися за жіночу увагу, і тому намагалися брати їх з собою так часто як це було можливо. У результаті, у дівчат-експертів не було постійної бойової емпатію.

— Грация, прийди! - Кольоровий фонар більше нічого не сказав, просто скинув їй координати місця знаходження. Невдовзі після того, як Олако і Місячна Грація прибули на місце групи, вони приєдналися до неї. Олако знав ситуацію, а Місячна Грація була дещо розгублена. У цій команді не було танку і цілителя, але в ній був новий незнайомий гравець, який не мав класу...

— О, Великий Бог, тобі підходять ці двоє? — З сарказмом запитав кольоровий Фокрар у Маркового Лорда.

Вона уважно оглядала новоприбулих.

- Так, вони підійдуть.

Зустрінений Хмаро виявився елементалістом, як і Грімове світло. Його зброєю був фіолетовий « Посох» двадцятого рівня. Обидва палиці і Жива, а мідний мали однакові характеристики. Різниця була лише у додаткових характеристиках. Один з них додав одиницю до вміння вогню вибуху, інший до Крижаного Шара. Поглянувши на палиці, можна було сказати, яку з них вибрали для свого розвитку.

Місячна грація була відьмою. Це була одна з видів магічних класів. Відьми вважалися вченими у світі магів і використовувалися великою кількістю магічних речей, а також чудово почувалися під час ближні. Місячна Грація використовувала фіолетову « Критольної Палечки» двадцятого рівня замість мітли - ексклюзивної зброї більшості відьом. У результаті вона не могла визначити, який напрям розвитку їй потрібно було запитати безпосередньо.

- Який стиль?

— Стиль Темного Шляху, — відповіла Луна Грація.

— Ти вчила ляльку Шуру?

Заклик ляльки Шуруру був умінням відьми, здатним провокувати монстрів атакувати покликане істота.

— Автоматичне підняття, — відповіла Луна Грація.

Це означало, що коли з’являлися вільні окуляри навичок, вони відразу вкладалися у підвищення вибраного вміння.

це чудово! - Зі знанням справи сказав Е Сю.

— Бог задоволений? — знову запитав кольоровий Фокрар.

- Ага, тепер все добре. Готуйтеся, зараз будемо висуватися! — Сю сказав.

Місячна Грація все ще не розуміла, що відбувається, а після того як Лазурне Потока збило дівчину.

- Послухайте всі. Цього разу Марчний Лорд буде лідером.

- Ти будеш лідером? — Здивована перепитала Луна Грація.

— Ага, — посміхнувся Е Сю.

- Чому?

Це не вкладалося в її голові. Крім того, що гравець, який тільки прийшов до гільдії та незнаний був членом групи елітних груп, також очолив її.

« Щоб побити рекорд », — відповів вона і рушив до підземелля.

— Эй, эй... — Лазуровий Поток гукнув його, але Марчний Лорд вже зник за примарним кордоном данжа.

Лазуровий Потік був роздосаджений! Вони повинні були спочатку обговорити план проходу підземелля за його межами. Коли вони прийдуть, почнеться відлік часу. Як тільки запуститься таймер, буде пізно що-небудь планувати, потрібно діяти і діяти швидко!

— Бог уже увійшов. Чого ви чекаєте? Поспішайте за ним, тремтячи перед його могутністю, смертними! - Дуже голосно розсміявся кольоровий Фонтар.

— Коли я повернусь, то тебе дістану, — обгризнувся Лазуровий Потік і разом з усіма увійшов у підземелля.

Монстрамі Лежаного Лісу були зеленькі синьоносні гобліни. Це були не ті прості моби, що блукали біля першого села. Місцеві монстри використовували три типи атаки: далекої, ближні та магічної. На додаток до цього гобліни виглядали абсолютно однаково, тому поки вони не починали атакувати, неможливо було визначити, який тип вони мають. Коли останній учасник групи перейшов межу підземелля, таймер почав свій відлік. Ніхто не затримувався біля входу. Група прорвалася вперед, слухаючи команди Е Сю.

— З відьмою в команді все пройде набагато легше, — заявив він. — Прокатаємося "Одна хвиля"!

Лазуровий Поток перелякано здригнувся.

— Як нам використати одну хвилю?

- Ти не розумієш, що це означає? — Е Сю був здивований не менше його.

Лазуровий Поток, звичайно ж, знав про що мова йшла. В "Славі" проходження однією хвилею було способом зачистки підземного підземелля, при якому всі монстри спочатку збиралися в одному місці, а потім вбивали за один раз. Але такий спосіб роботи був набагато вищим від рівня підземного підземелля. Потрібно було ще й потужного танку. Він ніколи не чув, щоб цю стратегію використовували гравці того ж рівня, що і підземелля.

- Проходження однією хвилею це...

— Я знаю, що це лазуровий Потік. - Просто не розумію, як ти збираєшся виконати це тут?

- Я зберу монстрів. Місячна Грація поставить ляльку Шуру, щоб вони почали атакувати її. Далі елементісти використовують Яростне полум'я і Метель. А потім...

— Гаразд, зрозумів, давайте почнемо! Тактика однієї хвилі, поїхали! — Лазуровий Поток ридав від розчарування.

У теорії він знав, що потрібно робити, але на практиці ... Головна мета полягала в тому, щоб збирати мобі. Якщо він не зможе привести хвилю монстрів і по дорозі помре, це стане справжньою проблемою для групи.

- Чекайте тут, я приведу монстрів! — крикнув Марковий Лорд і почав рухатися вперед.

Лазуровий Потік розумів, що довгі розмови знижують рівень проходу. Але все одно морально не був готовий до виконання задуманого ним хлопця. Інші члени групи так само вважали. Вони обливалися холодним потім, розуміючи, що переживають долю. І тут Марковий Лорд надіслав повідомлення з усміхненим смайлом на кінці:

— Я иду!

Майже відразу після отримання повідомлення вони побачили його на горизонті. Дивлячись за спину Мертвого Лорда, група подумки прирахувала його до героїв, які ніколи не повернуться.

- Повинен сказати, хлопець досить відвалений. Я захоплююся ними, — з усмішкою сказав Грімове світло.

— Усім приготуватися! — Передвіщає крик.

Четверка як і раніше стояла нерухомо. Вони бачили, що Мричного Лорда наздогнали два гобліни. Перший замахався на гравця, другий почав каструвати льодову стрілу.

— Що за пуга. Ми тільки почали і вже потрапили на гоблінів далекого бою, — розчаровано зітхнув Встречне Облако.

Каміння і крижана стріла майже досягли Маркового Лорда, але в останній момент його фігура раптом здригнулася і якось змазалась, тому снаряди гоблінів пролетіли повз нас.

— Чорт, чи можливо це? Зрушувач! - Звив Лазуровий Поток, ледве не звалившись із ігрового крісла.

Розділ 36. Тактика однієї хвилі (2)

"Z-кохання" - це швидка зміна напрямку під час руху. Щоб виконати це завдання, персонаж повинен різко пересуватися вліво, а потім посунутись праворуч і не переставати рухатися вперед. Через траєкторію, цей рух став літерою "Z". Якщо воно здійснювалося дуже швидко, то відстань між рухами ставала надзвичайно маленькою і здавалося, що персонаж не рухається, а лише тремтить або вагається. Багато гравців могли повторити цей рух, хвалячись перед друзями де-небудь в мирній зоні. Проте, якщо гравець використовує "Z-кохання" під час бою, він напевно великий профі. Спираючись тільки на те, наскільки малим було переміщення під час коливання, і як ефективно за його допомогою вироблялося ухилення, можна було визначити точність та зважений був керування персонажем. Не тільки лазуровий Потік зрозумів це. Уся група була шокована від талановитої гри Мертвого Лорда.

Потім хлопці побачили, як він розвернувся і рвав назад до групи гоблінів, що переслідували його. Сильний порив вітру, який зірвався з його долоні, відштовхнув монстрів вдалечині. Навик Боївого Мага п'ятнадцятого рівня: Касіння Упного квітка. У цього скіла був сильний здувальний ефект. У результаті досить легкого гобліна відкинуто на кілька метрів. Темний Лорд на цьому не зупинився. Він рвав у інший бік, де знаходилася ще пара монстрів. Коли гравець потрапив у агра, зеленьожі люди негайно підняли свої великі дуби і кинулися в атаку. Цього разу Марчний Лорд не став близько підходити до них, а продовжив рух. Відкинуті поривом вітру гобліни вже встигли піднятися, і вони були в люті. Перший раз готувався кинути камінь, другий знову почав кастувати льодову стрілу. Опинившись за 2 метри від них, цей похмурий Лорд змахнув списом. Два швидкі помахи. Камінь нікуди не полетів, а закляття було перервано. Ще два удари і гобліни впали, як підкошені, а похмурий Лорд продовжив рух.

Наступною метою стали два монстри в напрямку десяти годин. Цього разу один з них махав дубиною, а другий кадив льодяну стрілу. Коли стріла зірвалася в політ, Темний Лорд стрибнув і повертався. У польоті він вдарив списа, перервав чергову стріли і приземлився за спиною зеленого. Поки гоблін, який атакував кригу, обертався і його синьоносний друг піднімав дубину, Мрачний Лорд використав Касанія Упавшого цвіту. Обидва монстри змили в повітря і з хірургічною точністю впали на іншу пару гоблінів далекого бою, що стояла на каменях за кілька метрів позаду. Ті впадали, відірвавши каст своїх заклинань.

Подібно до цього, Марчний Лорд агріл кожного гобліна стоїть на варті серед вкритих інеєм дерев або ж у патрулі по снігу. Він поступово зібрав довкола себе привабливу юрбу розлючених монстрів. Несподівано Лезжаний ліс став незвично жвавим. У гонитві за похмурим Лордом гобліни лютували, махали дубинами, потрясали луками і сипалися стрілами.

За цим спостерігалось двоясне почуття гравців. Вони не могли заперечити, що Мричного Лорда був професіоналістом, але... Чому все це виглядало так, ніби гравець високого рівня вирішив подуріти в низькорівному підземеллі? На той час хлопці вже втратили Марічного Лорда з поля зору. Перед ними було тільки велике скупчення гоблінів, які його переслідували. Те, що сам Марчний Лорд був все ще живий, Лазурному Потоку говорили два обставини. Першим було вікно групи. Його життя складалося більше половини. Другим було споглядання самого Маркового Лорда, що час від часу вискакує з натовпу монстрів і відразу ж йде назад.

— Там... Там вже більше двадцяти гоблінів... — Голос Стрекового Хмаринка злегка тремтів від збудження.

Справді, було надзвичайно дивовижно зібрати таку зелену юрбу на двадцятому рівні.

- Ще не вбили? — Лунна Грація була готова використовувати ляльку Шуру, щоб переагрувати монстрів.

- Мені цікаво, як він збирається повертатися до нас? « Грімове світло дивилося на натовп агресивних монстрів, і в його голосі лунало захоплення.

— Він же не хоче, щоб я кинула ляльку, правда? Це не спрацює! — Місячна Грація була занепокоєна.

Через те, що гобліни мали різні типи атак: дальню і ближню, вони сформували дві армії. Одна, озброєна палицями, постійно гналася за своєю жертвою. Друга атакувала ціль здалека, зберігаючи дистанцію.

— На що він сподівається?

- Ти мене питаєш? Я поняття не маю! — Всыл Лазуровный Поток.

Грімове світло раптом почало підстрибувати на місці. Докладаючи стільки зусиль, він намагався побачити, що відбувається за масою монстрів. І хоча його стрибки з боку виглядали досить забавно, ніхто і не думав сміятися.

— Ну, як там у нього справи? — запитав лазуровий Поток.

— Натовп зібрані — просто заглядайте! — Весело відповів Грімове світло.

— Да? - Лазуровий Потік теж хотів стрибнути, але пересилив себе.

Як один з п'яти великих майстрів гільдії Блакитного Руча та її лідера, він повинен був зберігати гідність. У результаті, він обмежився наступним запитанням.

— Як він це робить?

- Звідки я знаю. У будь - якому разі, вони збираються за групою — безупинно підстрибувати і відповісти на голос Громового світла.

Раптом усі почули серію сильних ударів.

- Впавий квіток! Чорт, дотик був таким чітким! — Крикнув Громовим Світом.

Члени групи побачили, що перед ними застигли сумніви. Багато зелень і великих дубів було відкинуто Касанієм Упавшого квітника за далекобійних зборів. В один момент більша частина монстрів просто потрапляла, відкривши можливість побачити те що відбувається в густо подій. Вони вузли Мричного Лорда у оточені переможених монстрів. У правій руці відведено списа, а ліву руку виставлені вперед; краї одягу легко тремтять після того, як він спить. Час ніби застиг на мить, дозволяючи епічному виду Мричного Лорда віддрукуватися в головах співпартійців. Згодом гобліни почали приступати до себе і підніматися, щоб безстрашно кинутись на гравця. І в цей момент Марковий Лорд стрибнув.

- Що він робить? Він збирається пролетіти над ними? — розсміявся Грімовим Світло... і вгадал.

Підстрибнувши, Темний Лорд зробив розворот на сто вісімдесят градусів. Роздався ружовий постріл, і він полетів в напрямку емпаті.

- Він летить! Він реально летить! — Захопливо закричав Грімове світло.

Лазуровий Поток з хлопцями були достатньо досвідченими і кмітливими, щоб зрозуміти, що сталося. Темний Лорд використовував вміння стрілок, що возили повітря. Гравець, перебуваючи в повітрі, відкриває вогонь і використовує силу віддачі, летить у протилежному напрямку. Чим вище зроблено стрибок, тим далі відкине сила вивантаження. Це було схоже на те, що цей постріл зроблений з рушниці високого класу. Пролетівши над головами монстрів, Марчний Лорд приземлився неподалік від четверки і відразу рвався до них за спини. Гобліни, шалені вереща, розвернулися і цілий великий натовп прокотився слідом. Єдина перешкода на шляху розлючених зелень — четвертка гравців. На світанку лавини монстрів, що швидко наближається, стали останнім. І тут через спини пролунав голос Марічного Лорда.

- Магі атакують! Відьма, приготуй ляльку Шуру.

Група дивилася вперед з великою тривогою. На них зчинилась шалена юрба гоблінів. Далекобійні монстри починали готувати свої атаки, не рухаючись з місця, в той час як бліжники з дубами поспішали протиснутися через них. Врешті-решт, всі зелені монстри зібралися в дуже компактну групу. Без сумніву, це була найкраща можливість почати групову атаку.

 Глава 37 Тактика однієї хвилі (3)

— Швидко, швидко атакуємо! — Закрикнув лазурный Поток.

Найважча частина стратегії однієї хвилі полягала в складі монстрів і доставка їх до головної групи гравців. І її виконав хлопець, який навіть не вибрав клас. Однак знищити групу монстрів також було не легко. Двох заклинань чарівників мало не вистачить, щоб убити їх усіх за один раз.

Грандіозне світло й Стречне Хмаро не вагалися ні секунди. Один з них використав Яростне полум’я, інший скастував Метеліцу. Ці закляття належали різним школам. Хоча вони були однаковими, ефекти виявилися абсолютно різними. Вогненна магія спеціалізувалася на вибуховому короткостроковому уроні. Коли полум’я Яросту було випущено на волю, хвиля вогню миттєво розлетілася під ногами гоблінів. Вона швидко поширилась по їхніх рядах, а потім зміталася на три метри в небо. Атаковані гобліни голосно завивалися, і їх несподівано вкинуло у повітря. Огнений стовп зминувся до неба на мить і відразу впав. Коли заклинання припинилося, гобліни опинилися розчавленими на землі. Саме в цей момент по ним зверху вдарила Метіца. Ті, хто зникав, почали засипати снігом і градом розміром з маленьку шпильку. Яскраве полум’я тривало короткий час, тоді як Метелева продовжувала свою дію протягом чотирьох секунд. Якщо враховувати грошовий урон, то тут вигравала Метеліца. Але якщо взяти до уваги вибухну шкоду, то фаворитим був Яростне полум’я. У цьому була різниця між школами вогню і льоду.

— Запускай ляльку Шуру! — скомандував Е Сю.

Місячна Грація була готова, тому не забарилася викастувати ляльку прямо в центр скупчення монстрів. "Шуру" була привабливою твариною відьми у вигляді простого ганчірку. Вона служила для провокації мобів. Монстри в радіусі двох метрів переключали свою агресію на неї. Звичайно, тут не було жодних обмежень. По-перше, рівень ляльки не повинен бути меншим, ніж рівня провокованих монстрів. По-друге, лялька не працювала на елітних монстрів і босів-імператорів. Це стало можливим тільки після повної прокачки її пасивного вміння. Зараз Луна Грація ще не досягла високого рівня, але завдяки автоматичному вдосконаленню скілла, в майбутньому з цим проблем не буде. Коли дівчина закінчила закляття, гобліни відразу переключили увагу на ляльку.

— Вона довго не протримається! — Луна Грація попередила відразу після заклику Шуру.

Ефект провокації тривав двадцять секунд, але сама ганчірка мала дуже мало здоров’я. Провоковані монстри не стояли на місці, а люто атакували. Під їхніми ударами Шурура одавалася знищена в мить ока. Яростне полум’я і Метеліца також мали час відката. Одному заклинанню потрібно було 6 секунд для відновлення, другому — вісім. Зараз обидва маги шалено закидали гоблінів закляттями з уроном по одній цілі. Перед лицем такої великої кількості монстрів їх закляття виявилися не настільки ефективні, як вони сподівалися на початку.

- Досить! — Відповідав Е Сю, і направив Марічного Лорда вперед.

Завдяки ефекту ляльки Шуру, монстри збилися в ще ближче купу. Під їхніми лютими атаками бідна Шурура протрималася лічені секунди перед тим, як була знищена. Але Темному Лорду вистачило цього, щоб наблизитися до гоблін. Бойовий спис зник, а замість нього з’явилися тонфи (короткі кийки із поперечною рукою). Схопивши найближчого гобліна, він провів кидок за спину. При падінні монстра вміння створило потужну ударну хвилю, збиваючи з ніг інших зелених.

- Майстер мечника, приготуйся скастувати Паючий меча світла! Використай його, коли вони почнуть підійматися, — наказав Е Сю.

Лазуровий Поток, до цього не вилучав жодних наказів, злегка поспішав, але швидко зібрався і підняв меч, рвався вперед. Гобліни починали підніматися на ноги. Лазуровий Потік високо підстрибнув, так, щоб приземлитися прямо посеред зеленню натовпу. Наступного разу він заніс меч над головою і обвалив його в саме серце скупчення монстрів. Навик Майстра меча: той, хто кладе меч світла. Ефект навиків був безпосередньо залежний від сили й висоти стрибка. Чим вище буде стрибок, тим більший урон він нанесе, і то розширює радіус ударної хвилі створить.

Лазуровий Поток заслужено вважався одним з п’яти великих майстрів гільдії Блакитного Руччини. Тоді як Е Сю віддав команду, Лазуровий Поток зрозумів його наміри. Цей меч світла був зроблений просто чудово. Після того, як прокотилася хвиля, гобліни знову опинилися на землі. Така швидка атака по області використовувалася не для нанесення великого урону, вона була потрібна, щоб монстри не могли піднятися і атакувати. Крім того, і кидок за спину, І хто дає меч світла мали відкати. Цих двох навичок було недостатньо, щоб контролювати натовп довгий час. У ляльки Шуру був ще більший відкот — 30 секунд, а отже повторне використання цієї лялечки не вийде.

« Які ще атаки має цей хлопець? » — подумав Лазуровий Потік. Він почав подумки перебирати навички з ефектами, подібними до кидка за спину або шати світла, які можна було вивчити перед тим, як змінити клас. І в цей момент він почув команду Мричного Лорда:

- Плащ тіней!

Звісно! - Лазуровий Потік раптово зрозумів.

Він побачив Луна Грація крокнула вперед. Хвиля світлового світла зірвалася з її рук, обволакаючи гоблінів, що здіймалися вгору. У наступну мить вона почала збиратися в одну точку, разом з собою стискаючи гоблінів у своєрідну кулю. З диким зеленим деревом знову опинилися на землі.

« Заклинання магів вже має відкататися», — Лазуровий Поток прорахував час, який пройшов з початку бою і видавалося, що вміння чарівників уже повинні бути готові до повторного використання. Наступна команда підтвердила його обчислення.

— Яростне полум'я!

Звичайно, Грімове світло вже було готове. Ледве прозвучала команда, закляття зірвалося з його рук і охопило монстрів. І знову мить було підібрано чудово. Гобліни почали знову підніматися на ноги, коли вогонь підлетів у небо і затягнув монстрів у повітря. Через дві секунди зелень знову лежав на землі. Лазуровий Потік раптово зрозумів, що це вміння теж застосовується для контролю натовпу.

Профі! Темний Лорд виявився справжнім профі! Він використовував навички, які спочатку не були пристосовані для контролю групи монстрів. Щоб пройти підземелля одного з ними рівнем стратегією однієї хвилі, потрібно бути по-справжньому сильним! Лазуровий Потік зрозумів, що до того часу, як ніхто не робить помилок, стратегія зачистки в даний час може бути застосована однією хвилею. А ще його вразило, що вони без вагання йшли командам цього хлопця. Вони, без сумніву, використовували вміння лише для виконання його наказів. Гобліни вставали і відразу падали. Тільки коли з монстрів посипалися речі, то четверта змогла оправитися від шоку. Більше двадцяти монстрів було знищено за один присід.

— Продовжимо проходь, поспешите! — Неприємний Лорд так часто казав, що це чудо не сталося.

Не заперечуючи, група поспішила за ним. Вони не знайшли нічого цікавого і просто залишили все на місці. При спробі побити рекорд хто буде втрачати час на подібні дрібниці?

Фонтар з квітами не міг добре прослизнути біля входу в підземелля. Зрештою він не витримав і надіслав повідомлення.

- Як ви там? Нічого сказати?

— Бог, він реально Бог! — На це прийшла захоплена відповідь Лазурного Потоку.

- Про що ти говориш?

— Проходження однією хвилею! Одна хвиля!

— Ты спятил? Про що ти взагалі? — Фонарський колір не міг зрозуміти, що відбувається.

— Ми проходимо підземелля однією хвилею! — Казав лазуровий Поток.

- Ти жартуєш? — Кольоровий Фонар не міг в це повірити.

— Просто почекай, поки ми з'явимося на TV, ха-ха! (TV) — так гравці « Слави» називають системні повідомлення.

Відображає колір тла у повній прострації, закриваючи вікно листування.

— Як у них справи? — З великим зацікавленням запитав Пуголовка Лодка

- Сказав, вони... Одна хвиля проходить підземелля.

— Одна хвилею? — остолбенел Прив'язана Лодка.

Розділ 38. Який урон!

Їхня швидкість просування по підземеллї була просто дивовижною. Лазуровий Потік виглядав дуже щасливим. Тревога покинула й Е Сю. Нова команда виявилася набагато кращою за його стару групу, як у плані спорядження і по навичках. Після успішного знищення першої групи монстрів хлопці зрозуміли свої завдання, і Е Сю більше не потрібно було координувати їх дії. Крім того, тепер четверо гравців самі вловлюють моменти для ідеального використання навичок. Застосовуючи подібний спосіб вбивства монстрів, вони повністю розчистили дорогу до першого боса. Лазуровий Потік подивився на час. Не минуло й п’яти хвилин з моменту їхнього входу в підземелля.

Звичайні монстри вже не представляли небезпеки. Наступним кроком було вбивство боса. Перший бос, Гоблін Страж Патруля був набагато сильніший від звичайних зеленьожих. В його руках була дубіна, вкрита вовківами — зброєю з неймовірно високим фізичним уроном. Незважаючи на те, що цей бос не мав жодних особливих атак, а просто махав зброєю, цього вистачило, щоб хлопці відчували свою безпорадність. Причина була не в босі, а у складі їх жаліти. У них не було танку, який тримав би на собі аґ монстра. Розраховуючи на свій високий захист і живучість, танк міг спокійно пережити високий урон, який носив бос. Якщо танк не мав достатнього спорядження, то група могла покладатися лише на свої технічні засоби. Але це не те, що можна просто так придбати. Тому, якщо група поганої екіпації, можна було сподіватися тільки на профі. Звичайним гравцям потрібно було б мати кращі якості, щоб справлятися з босом.

Лазуровий Поток не сумнівався у майстерності Мричного Лорда. Хоча він був гравцем без спеціалізації двадцятого рівня, хлопець водив за собою натовпи гоблінів без особливих проблем. Якби хтось сказав, що такий гравець не має відповідних навичок, то Лазуровий Поток з цим би не погодився. Він не сумнівався, що Марчний Лорд зможе вижити під атаками боса, його турбувало інше: як він може тримати на собі його агресію. Якщо він допустить помилку і бос атакує, наприклад мага, останній миттєво помре.

— Я візьму його на себе, спробуйте видати свій найкращий урон, — сказав Е Сю.

- Скільки чекати? — Зі знанням справи запитав Лазуровий Потік.

Зазвичай танку потрібно було декілька секунд, щоб загоїти боса, інакше урон, який інші члени групи можуть нанести увагу монстра.

— Не варто чекати. Як тільки я нападу, можете атакувати, — відповів Е Сю.

- Як тільки нападеш? — Обшарашено перепитали всі четверо.

— Ага, щоб побити рекорд, нам потрібно поспішати. Я починаю! — Марчний Лорд рвав вперед.

Лазуровий Потік з хлопцями, звичайно, сумнівалися, але говорити нічого не стали. Незважаючи на зростаючу швидкість вбивства звичайних монстрів, четверка розуміла, що поспішати в бою проти боса не варто. Тому вони просто стояли і спостерігали, як Марчний Лорд атакує монстра. Зуб дракона, Небесний напад, Подвійне укол, звичайний аперкот, звичайна випадковий, ще одна небесний атака...

- Чого ви чекаєте?

Почувши це, Лазуровий Потік ніби прокинувся від навику, але він все ще був у замішанні. З того часу, як Темний Лорд почав атаку, Гоблін Страж Патруль завжди перебував у повітрі. Яке розкішне нескінченне жонглювання босом! Ніхто з чотирьох не міг просунутися. Неначе зачаровані, вони стояли і вважали кількість завданих ударів, очікуючи, коли бос впаде на землю...

З захопленням спостерігаючи за розвернутою битвою, четверо гравців запобідали, що не здогадалися включити відео-запис! Виправивши цю помилку, вони обнажили зброю і рвали вперед. Вогонь, лід, зоряне сяйво, меч світла... Приборкані ефекти оточили їхню зброю. Найкращі гільдії Сінго Річки вміли добре вибирати собі позицію, і в результаті ніхто з них не перекручував дорогу та не перешкоджав іншим атакувати. Але вони все ще боялися, що нанесуть занадто багато урона і бос переключить свою увагу на одного з них.

Звичайно, Темний Лорд сказав їм просто атакувати не зважаючи ні на що уваги, але все ж він був танком. Рицарі - спеціальні танки, після вибору класу вони не тільки генерували своїми атаками багато люті, але й отримували у своєму розпорядження особливі навички, які примусово змушують босів нападати саме їх. Через те що похмурий Лорд не міг вивчити ці навички, він не зміг забезпечити собі рівня контролю, який можна було б отримати від лицарів. У результаті, четверта навмисно стримувалася і не атакувала. Вони контролювали рівень, який створює знущання поки не почули від Марного Лорда:

— Та не бійтеся! Він не вибухне на вас!

Хлопець був настільки впевнений у своїх словах, що сопартійці здалися і почали нападати. У "Славі" не було способів дізнатися про рівень, кількість урону, накладеного зцілення чи агресивності. Все це можна було побачити тільки після проходу підземелля. Четверта частина Блакитного Руча складалася з профі, у кожного з яких був свій метод ведення бою. Але перш вони стримувалися, боячись зірвати агресію боса. Тепер, несучи смерть у своєму серці, вони, навпаки, немов сподівалися, що бос вибухне з Марного Лорда. Якщо цього не станеться, то вони завдають смішного удару.

Але Гоблін Стараж Патруля навіть не подивився в їх сторону. Його велика дубина була спрямована лише на Маркового Лорда. У свою чергу він рухався надзвичайно швидко, і швидкість його руху ніяк не впливала на здатність атакувати. Він безупинно крутився навколо боса. Лазуровий Потік також був гравцем бою. І чим більше він спостерігав за всім цим, тим жахливіше це ставало. Через обрані манери боїв Мрковий Лорд кружляв, намагаючись дістати шефа. Тому Гоблін Страд був змушений постійно повертатися слідом, щоб весь час тримати його в полі зору, а отже, не встигав атакувати, міг тільки ухилитися. Якби на місці боса був звичайний гравець, подібного методу було б достатньо, щоб викликати у нього сильне запаморочення. Це наводило на думку, що Марчний Лорд був також хороший в бою проти гравців.

Зрештою Ґоблін Страж Патруля був переможений. За весь бій четверці так і не вдалося привернути увагу боса. Їм було трохи не по собі через те, що вони нападали на боса всім скопом, наче бандити. Хоча вони оточили його і атакували, здавалося, що Гоблін Страж навіть не знав про їхнє існування.

- Брате, як ти зміг тримати його так рівно? — Але не стримав цікавості лазуровий Поток.

Адже навіть з танку, подібного до кольорового фонару, бос, напевно, кілька разів зірвався би. Тут точно був якийсь секрет.

— Поки мій урон вище за вас, все буде добре, — спокійно відповів вона.

Лунна Грація втратила дар мови, але Грімове світло раптом сказав дещо збентежено:

- Але ж він не є танком, як і ми, дд... (damage dealer — жахливий урон).

Хлопці перемістили на сопартійця пошарпані погляди. І це правда, як вони могли забути, що Марчний Лорд теж виступав у ролі "д". Тим часом, не зупиняючись і рушаючи вперед, Марковий Лорд продовжує збирати звичайних гоблінів. Група пішла за ним, переговарюючись.

— Мабуть, навіть більше нашого урону, — пробурмотів Встречне Хлако.

— І набагато, інакше він не зміг би так стабільно утримувати боса, — сказала Луна Грація.

— Я визнаю його навички. Але щоб тримати боса таким чином, його атака повинна бути дійсно неймовірною. До речі, хто-небудь розпізнав його спис? — запитав лазуровий Поток.

— Я — нет. Вона дивно виглядає, наче велика цибулина, — зауважив Грімове світло.

— У вашій сім’ї так виглядає часник? — Дуже здивувався Ввечерне Хмаро.

— Це була гіпербола. Ти знаєш, що це означає? — сязвыл Грімовому Светло.

— Втраться, — зневажливо відповів Хмарно.

— А ну, заткнулися обидва! Він веде мобів, зосередьтеся, — посадив хлопців лазуровий Потік.

До них наближався Марковий Лорд з черговим натовпом монстрів. Членам Блакитного Руча не довелося скаржитися, але незважаючи на те, що вони вже двічі вбивали подібні групи, хлопці все ще переживали. Якщо вони помилятимуться з часом використання навичок і упустять кілька гоблінів, то результат бою буде невтомним. Спровокувати монстрів, зібрати монстра, вбити монстр. Кожен член команди чудово виконував свою роль. Після знищення наступного натовпу зеленьожих група досягла другого боса. У цей раз одна з чотирьох вже не стримувала себе і напала на повну силу. У результаті... У результаті, дуже скоро вони знову мовчки слідували за Марним Лордом.

— Так швидко? Ми поб'ємо рекорд! — проронив обалгольне Грімове світло.

- З великим запасом! — Лазуровий Поток був дуже задоволений.

— Агась! — Щасливо погодився Ввечерне Хмарко.

Місячна грація не хотіла думати про те, що відбувається. Особливо про урону Маркового Лорда.

Розділ 39. Льодовий Тейн

Фінальним босом Лежаного Лісу був гоблін — Льодовий Імператор Тейн. Тільки глянувши на його ім'я, можна було сказати, що він був більш важливий, ніж всі приховані боси початкової лікації. Зовнішній Тейн не дуже відрізнявся від звичайних гоблінів, але обличчя мало вкрай жорстокий і хитрий вираз. Завдяки шкірі небесно-блакитного кольору у боса не було смішного блакитного носа. І якщо не бачити обличчя, то він здавався досить славним істотою.

Однак кожен гравець знав, що Ледяна Тейн не була милою істотою. У правій руці він тримав крижаний клинок, розміром з зріст. Змахуючи зброєю, бос створював сильний повітряний вихр. Його дистанція була набагато більшою, ніж можна було припустити на перший погляд. Ще в Крижаного Тейлора було кілька спеціальних атак, через які навіть танк не завжди справлявся. Тому всі гайди, які прогулювалися через Лежаний ліс, радили вміщати у групу принаймні двох танків.

Вона не належала до звичайних гравців і не застосовувала нормантних порад гайдів. Ледве група наздогнала його, хлопець сказав:

- Я пішов. — І Марчний Лорд кинувся до боса зі списом.

З командою Лазурного Потока І Сю міг дозволити собі велику свободу, оскільки рівень навичок четверки був досить високий. Якби він був з ним тепер, Седьмоя і хлопці мусили б спершу докладно пояснити, а потім ще й доглядати за ними під час бою. Нові ж знайомі самі чудово підлаштовувалися до вибраної стратегії і темп атак. І цього разу четверта Ручовина не запитала нічого, а мовчки пішла за ним.

Марний Лорд рівився прямо на Крижаного Тейлора, щоб набрати високий рівень агресії. Швидкість реакції боса була вдвічі більша, ніж у звичайного гобліна. Незважаючи на свої короткі ніжки, він швидко опинився перед гравцем. Однак з часом Льодяний Тейн вже піднявся в повітря. Ось це міць! Лазуровий Потік з хлопцями мовчки спостерігали і захоплювалися. Це не було схоже на звичайну атаку. З огляду на швидкість і творчість боса, було не просто потрапити по ньому. Часто потрібно було кілька комбінованих атак, щоб отримати стабільний агра. Наприклад, їхній головний танк — кольоровий фонар — зазвичай потрапляв у Крижаний Тейн лише з третьої спроби. І це вже можна було вважати великим досягненням. У звичайних групах через промах танк просто не встигав як слід заагрувати боса, і монстр перемикався на підтримці цілителя.

Марний Лорд, піднявши боса в повітря, провів кілька повітряних комбо-атак. Ось тільки Крижаний Тейн не збирався терпіти таке ставлення до своєї персоні. У наступну мить він зник у яскравому спалахі блакитного світла. Гравці були здивовані. Всі знали, що монстр має навички телепортації. У пошуках місця, куди міг перенестися бос, вони раптом ясно почули звук удару. Пам. Шукаючи джерело звуку, група побачила Маркового Лорда, який пронизує Тейна списом.

Пам, пам і пам — один за одним. Четверка була вражена. Там, де мить тому стояв Марковий Лорд, була лише його копія. Техніка теневого клону... Її легко розпізнати, бо кожен бачив це в дії багато разів. Чому ми були здивовані? Ось тільки швидкість, з якою Марчний Лорд визначив місце переміщення боса і застосування потрібного вміння по-справжньому захоплювалися. Всі знали, що перед телепортацією бос дає підказку, щоб відстежити його переміщення. Так само й чарівники, які витягувалися в напрямку руху кастуї, піднімали руку у напрямі, куди хотіли потрапити. Теоретично, підказку про місце в яке телепортується бос, можна було побачити лише на короткий мить перед використанням навичок. І Темний Лорд зумів вловити цей момент.

Члени Блакитного Руча не знали нікого, хто міг би повторити подібне. І думка про це приводила хлопців у стан, близько до паніки. Добре, телепорт Лежаного Тейна мав час відновлення, як усі звичайні закляття. Тому, використовуючи його, бос не міг знову вискочити з-під граду ударів Мричного Лорда. Хлопці зазначили, що ніколи не бачили блакитного гобліна таким роздратованим. Той намагався ухилитися, використовувати магію, але Марчний Лорд завжди був на крок попереду і перекручував всі спроби його опору.

Лазуровий Поток раптом зловив себе на тому, що розглядає ситуацію, як бій двох гравців.

— Начинаем! — Струснувши нанадійність, він віддав команду приєднатися до бою.

Битва з Крижаним Тейном була дуже небезпечною і зазвичай проходила на межі життя й смерті. Група Лазурного Потока, яка мала одного танку, повинна була строго стежити за цим уроном, щоб не зривати його. Але тепер, коли Маркові лорди були під жахливою атакою, вони могли не турбуватися про це і не стримуватись. Льодовий Тейн не був тупим босом, який терпів удари танку. Як тільки навички телепортації відкотилися, синьокожа відразу ж ним скористався. Команда вибухнула прокляттями. Тейна переміщення було справді моментальним. Щоправда, сьогодні його супротивником виявився Мертвий Лорд, чия техніка тенневого клона не дозволяла гобліну піти геть. А от Лазурному Потоку з хлопцями доводилося постійно наганяти бійку. Вони вугрумо стукали по клавіатурах, раз за разом змінюючи свій напрямок в залежності від місця знаходження боса. У результаті, четверці довелося проробити цю процедуру цілих сім разів.

« Обережно, він майже досяг рівня червоної крові », — застеріг Е Сю.

— Гаразд, — відповіли інші.

Вони вже давно переживали про це. Коли Крижана Тейн досягала червоної крові, на нього впливав Супер Броні. Під його дією магічні атаки боса неможливо було перервати звичайними навичками. Крім того, швидкість заклинання також сильно зросла. А ще, оскільки в червоному крові бос мав більшу ймовірність використання « Вихору - це смертельне заклинання, що мало великий радіус поразки.

— Швидше, відступаємо! — Лазуровий Поток побачив зловісний відблиск в очах Крижаного Тейлора.

Бос почав розголошувати льодовим мечем, вимальовуючи в повітрі складні візерунки. Лазуровий Поток поспішив відступити, коли почав зароджуватися смертоносний вихори. Гурове світло, Облако і Місячна Грація нападали на здалека й не потрапляли під дію закляття. Однак було зібрано й звертено увагу. Крижаний вихор не атакував певну ціль. Застосовуючи навики, бос починав обертатися як лула, рухаючись у випадковому напрямку. Ось тільки цього разу вихор не з'явився. Замість нього пролунав гучний гуркіт, і Крижаний Тейн раптом опинився на землі. Темний Лорд використовував кидок за спину - вміння, що здатні ігнорувати супер броню боса.

- Чому ти тікаєш? Ти що, не вчив "Вовну Кругової Рубки"? — запитав Ея Сю в недоумстві.

Лазуровий Потік розумів, що питання Маркового Лорда адресоване йому. Волна Кругової Рубки - це вміння Магічного мечника, що може проходити через супер броню. Цей скілл нижчого 20-го рівня можна було вивчити і після вибору класу. Більшість майстрів мечника вкладали в його прокачку багато очок. Адже вміння було спеціально розроблене для подібних босів. Так, вміння такого роду могло переривати заклинання мети під ефектом супер броні. Але тут проблема була сам бос, адже це був Ледяний Тейн! Хто, скажіть, наважиться використовувати проти нього вміння з величезним уроном і таким чином поставити під загрозу життя всієї групи? Він дуже часто зривався з танку на інших членів команди!

Лазуровий Потік був впевнений в собі, але боявся, що найменша помилка може зіпсувати все проходження. Занадто велика відповідальність, тому він прийняв найбезпечніше рішення. Але як пояснити це Марному Лорду, коли йдеться про використання навичок?

Лазуровий Потік збрехав:

— Так, я не вчив його.

За спиною розчавилось шипіння, але воно тривало недовго. Хлопці розуміли сумніви Лазурного потоку.

- Ти повинен вивчити його. Волна Кругової Рубки — дуже корисна скелла, — сказав Е Сю.

— Знаю... Просто мені не вистачило очок навичок для цього. Я вивчу його пізніше. — Лазуровий Поток мало не згорів із сорому.

Йому щойно дали урок з основах гри, відомих навіть новачків...

Глава 40. Новий рекорд

Лазуровий Потік повернувся до атаки.

« Чорт, як же хочеться використовувати Волну на Лежаному Тейні, щоб відновити свою гідність. Але я тільки що ляпнув, що не вчив його. Як пояснити цей скілл? Притворитися, що не помітив, як вивчив його? Блін, занадто нерозумно. Навіть думки про це вганяють у фарбу».

Крижаний вихору, який осміяв його, був найнебезпечнішим прокляттям цього боса. Однак похмурий Лорд чітко показав, що може знешкодити його. У Льодового Тейна більше не було козирів в рукаві. Під сильним тиском п’ятьох гравців він нарешті був переможений. Те, що випало з боса, нікого не цікавило.

Всі з завмиранням серця втупилися на висхідне системне повідомлення: [Поздоровляємо гравців гільдії Блакитного Руча: Лазуровий Поток, Грімове світло, Марчний Лорд, Стречне Хмарко, Луна Грація, з заснуванням нового рекорду ході підземелля Льодячого Ліса! Час: 20:24:11.

Коли група почала зачистку підземелля використовуючи одну хвилю, всі вже знали, що якщо не зробити серйозних помилок, то обов’язково зупинять новий рекорд. Отже, власне системне повідомлення сприйнялося як належне. Але одна деталь, яку було оголошено про це, здивувала і принесла всю гільдію у невимовний подив. Це був час, різниця між новим рекордом і попереднім! Минулий рекорд проходу, встановлений гільдією трав’яної Сади, становив 26:12:48. І вони перевершили його на цілих п'ять хвилин!

Як можна було побити попередній рекорд з таким відривом? Гравці, такі як Лазурному Потоку знали, що попереднє досягнення перебивалося на час менше ніж хвилина. Але для цього потрібно було зробити вісім або десять заходів. А для того, щоб переплюнути попередній рекорд на п’ять хвилин, потрібно було бути справді безумним і надзвичайно успішним. Тому системне повідомлення зробило справжній фурор серед гравців десятого сервера.

Після вибору класу на двадцятому рівні сімома Полем і братами вирішили поїхати в Ледяний Ліс. Прийнявши до групи ще одного чоловіка, вони увійшли в підземелля. Не пройшовши й половини дантиста, хлопці побачили системне повідомлення про новий рекорд.

— Дивіться, це ж Бог! Бог на ТV! — Радісно вигукнула Поглинана відьма. Новачки дуже швидко переймали сленг "Слави" і вона не була винятком.

— Да, ты права... — Угюмо відповів Седьме Поле.

У серцях друзів з’явилась гіркота. Гільдія Блакитного Ручовина стоїть у тройці найсильніших. Хлопці її знали. Це правда, тільки гільдія такого рівня і могла дозволити собі запросити брата профі у свої ряди. А що до них? Повний місяць — це крихітна гільдія з слабкими водоростями. Завдяки Марму Лорду вони вже двічі сяяли по TV. Вже це мало зробити їх щасливими, так? Але друзі були дуже засмучені. Тільки поглинена відьма продовжувала базікати без умолку:

— Крижаний ліс? Це підземелля, яке ми проходимо?

— Верно! — Відказав Хмарний Закот.

— Двадцять минут... Ми теж знаходимося в ньому двадцять хвилин. А ми багато пройшли? — запитала вона.

— Полівину... — Дуже голосно відповів Сьоме Поле.

Така була жорстока реальність. Якщо поставити їх в один ряд, досягнення Мричного Лорда були абсолютно на іншому рівні. Ця прірва між ними розділяла душу, як отрута, змушувала дітей сумніватися у своїх силах. У майбутньому це могло стати дуже серйозною проблемою. Але така була плата за знайомство з братом профі. Цього разу п’ятим членом групи став клерик з ніком Безкінченна Ніч. Більшість свого часу він зосереджувався на зціленні, тому не спілкувався. Але, почувши останні фрази хлопців, раптово завів у розмову:

— Ви, хлопці в основному надіялися на нього, щоб отримати перше проходження?

Сьоме Пола було трохи розгубленим. Вони, насправді, кілька разів засвітилися на TV. Через що Поглинута відьма з радістю приєдналася до них. І це змусило хлопців відчувати великий тиск при прийомі нової людини в команду. Якщо новачок, як Поглинаної Відомі, хотів вступити в групу тільки через їхню популярність, чи зможуть вони показати чудову гру без брата експерта? І коли все з'ясується, хлопці будуть принижені. Приєднуючись до їхньої групи, Нескінченна Ніч нічого не сказав про їхні досягнення. Він лише привітався і заганяв тільки під час битв з монстрами. Здавалося, хлопець не звернув уваги на те, що вони були гравцями, які отримали перше проходження. У новому складі група пройшла половину підземелля всього за двадцять хвилин. При цьому Марчний Лорд за той самий час встановив новий рекорд і сів на TV. Усе це показувало, що в групі перших прогулянок він був правдивим профі, а інші — просто причепом. Зрештою, настав важкий момент, якого побоювався Седьме Пола. Йому було тільки без нарікань зізнатися:

— Правда, це все завдяки братцю профі.

— Черт! Я так і думав! Я вже двадцять хвилин з вами і не побачив жодного із вас експерта, — заявив Бісконічна Ніч.

— Чи не занадто ти прямолінійний? « Хлопці були далеко не в найкращому настрої, і його слова лише посилили їхнє збентеження.

— Добре, добре. Починаючи з цього моменту, будете дотримуватися моїх команд! — Несподівано оголосив Безкінченну Ніч.

- Чому? — Нажадала четвірка.

- Я профіл з гільдії Амбіцій тирана. Я хотів спочатку подивитися на ваші навички, тому нічого не говорив. І я досить довго стримувався. Отже, якщо ви будете слідувати моїм командам, ми без проблем пройдемо підземелля, - сказав Безкінченна Ніч.

— Капец! — Сьоме Поле ще більше помрiв. Що це за людина? Хто буде відкрито називати себе профі? У порівнянні з ним брат Марковий Лорд був просто скромнгою, він ніколи не хвалював своїми навичками у розмові.

« Обійдемося, — буркнув Сьоме Поло, і його не лякала слава Амбіцій тирана.

- Брате, не веди себе так! Нам потрібно поквапитися і закінчити це підземелля. У мене ще є справи! — Вызовил Безкінченної Ніч.

Сьоме Поле мовчав.

— Я зроблю це! Я швидко проведу вас!

—...

— Я благаю тебе.

— Диявол... Ти проведеш? Зробиш? — божеволів Седьме Поле, здавшись.

Цей хлопець виявився справжнім ушлепком! Він осквернив саме велике звання "експерт".

— Окей, відтепер йдіть моїм командам. — У мить ока Безкінченна Ніч змінив спорядження.

У його руках з’явився хрест, який випускав срібне сяйво. Відразу було видно, що це не проста річ.

— Чорт, цей хлопець прикидався всю дорогу! — Пізнали друзі.

Вівши групу по підземеллю, Нескінченна Ніч паралельно відправив повідомлення в гільдію:

— Ми зробили помилку. У цій групі лише Темний Лорд був професіоналом. Решта - це просто сміття.

- Занадто пізно. Темного Лорда вже завербувала гільдія Блакитного Руча. Вони побили старий рекорд на п'ять хвилин. Немислимо. Мабуть, через те, що вони прийняли цього хлопця.

— Ай-яй-Яй - зітхнув Безкінченна ніч.

- Що ти робиш?

— Чорт, я проводжу непотрібне сміття через підземелля, — презирливо фикнув Безкінченна Ніч.

У той же час гільдія Трав’яну Сад стояла на вухах після встановлення нового рекорду.

— Двадцять хвилин, двадцять чотири секунди! Диявол, це неможливо! Лазуровий Потік просто не має таких навичок! — Зоряно Подоріжника, лідер трав'яного Саду разом з профі, які встановили попередній рекорд, голосно обговорював те що сталося.

- Це все Марчний Лорд! Через нього сила групи настільки зросла, - сказав один із присутніх, квітковий Орех.

— Чорт, спитаю про цього Лазуряного Потоку! — Зоряно Подоріжника поспішив відправити повідомлення.

Тепер на новому сервері було три елітні бійці з трьох великих гільдій. Вони добре знали одне одного по Небесній Сфері і були написані один в одному у друзів.

— Хей-хей, це нечесно, ви заарканили такого крутого експерта! — написав Зорно Подожника.

— Ха-ха-Ха-хо. Ти злишся? Злишся? 20:24:11. Зможете перебити його, коли візьмете двадцять п'ятий рівень? — Дуже гордо відписався Лазуровий Поток.

У порівнянні з Марним Лордом, він був трохи напружений. Як би там не було, а цей хлопець дозволив їм зберегти обличчя! Лазуровий Потік досить хмикнув.

Розділ 41. Просто взяв і пішов

Команда Лазурного Потока, що виходить з підземелля біля входу, чекала на Прив’язнену Лодка і кольоровий Фокранець. Ще до появи групи на TV, ці двоє вже були захоплені Марним Лордом. Вони входили у постійний склад емпатії і чудово знали, на що здатні. Тому вони могли з упевненістю заявити, що це Марчний Лорд спричинив те, ніби гільдія побила старий рекорд підземелля на п'ять хвилин. Фонтар, який колись сумнівався в Мрачному Лорді, тепер був дуже збентежений.

Ти справжній Бог. Я вклоняюся, поклоняюсь, — промив він. - Я ніколи не був надто люб'язний з тобою, вибач.

У той же час Прив’язана Лодка питав у Грімового Світу про перебування підземелля. І він з радістю почав писати в усій красі записування подій, що сталися у данзі, розлившись солом’яним сором і бризкою слини. Стриво й Місячна Грація здивовано підняли брови, слухаючи його розповідь.

- Може, ти будеш серйознішим? Судячи з вашої розповіді, ми пройшли підземелля за десять хвилин.

Е Сю підійшов до Лазурного Потоку.

— Отже, рекорд був побитий.

— Верно, верно. Ти сильний і міцний, — з радістю погодився лазуровий Потік.

— Брат... — З нетерпінням почав її.

— Да, да?

- Матеріали? — Нагадав він.

- Які матеріали? — Лазуровий Поток не відразу зрозумів, що це. — Ах да! Глянь на мене. Я такий щасливий, що забув про них! Прив'язана Лодка?

Лазурного Потоку не мали з собою матеріалів. Тільки після підтвердження факту встановлення нового рекорду Прив'язнена Лодка пішов за ними в сховище. "Слава" була великою залежна від перенесення ваги, яку вона мала. Тому, коли гравці збиралися встановити рекорд або воювати між собою, вони були найскоріше полегшеними інвентарами, щоб поліпшити свої здібності. Лодка, що повернулася, відіслав Марному Лорду запит на торгівлю. І вона погодилась, і матеріали опинилися в торговому вікні. На його здивування, там виявилося сімдесят дві нитки міцного паучого шовку, два міфічних кулона і вісім гострих кігтів Білого вовка.

- Що? — Э Сю не розумів. Це була та кількість, яку він спочатку запрохав до торгового з Лазурним Потоком.

— Брате, ти не уявляєш, яку послугу нам зробив, побивши рекорд на п’ять хвилин, — відповів Лазуровий Потік.

- Оу, так от воно що! — Е Сю не знав, плакати йому або сміятися.

Матеріали були потрібні йому не для продажу. Їм потрібні були тисячі ймовірності, щоб поліпшити Зонту. Правда, для мети не вистачало всього двадцять чотири паучі нитки, і, спочатку запитуючи більше, Е Сю просто хотів залишити собі простір для торга. Тепер же друга сторона сама з радістю погодилася відмовитися від запропонованих. Хто ж відмовиться від лайки? Точно не Е Сю, тому він поспішив підтвердити угоду. Лазурного Потоку також було зрозуміло. Коли він встановив новий рекорд, вищий за попередній на п’ять хвилин, то фактично заощадив йому багато часу. Інакше, хто знає скільки разів вони ще повинні були змагатися зі своїми конкурентами!

- Дякую! — Сю сказав.

- Будь ласка! Брат, взгляни... — Промовивши, Лазуровий Поток раптом впав у ступор.

Прийнявши матеріали, Марчний Лорд залишив гільдію. Вийшов? Чому він вийшов? Лазуровий Потік хотів запропонувати Мрачному Лорду залишитися в клані. Адже вони дали йому стільки матеріалів з двох причин. Перша, правда, була бажанням подякувати йому за перебування підземелля. Другий гравець хотів отримати цього гравця під прапором « Синього Руча », адже він виявився справжнім професіоналом.

« Якби я тільки знав! » — з сумом подумав Лазуровий Потік. Несподівано план дружби перетворився у звичайну угоду!

— На що я маю поглянути? — запитав Е Сю.

— У тебе є місця в списку друзів? Давай, ще пізніше попрацюємо разом, — сумно відповів лазуровий Потік.

— Добре, — відповів він.

- Брате, тобі потрібно ще раз пройти підземелля? Якщо хочеш, я покличу людей, щоб допомогти тобі, - запропонував Лазуровий Поток у надії хоч так втримати його довше.

але допомога не потрібна. У мене ще залишилися справи, так що я піду! — попрощався Е Сю.

— Ох, тоді щасливо, — коли Лазуровий Потік прощався з нею Сю по його щоках текли сльози.

Всі члени Блакитного Руча вже побачили повідомлення про те, що Марчний Лорд покинув гільдію. Вони були шоковані. Навряд чи хлопець вийшов з групи, в чаті почалося бурхливе обговорення.

- Чому він вийшов? — запитав Стречне Хлако.

— Робота виконана, звичайно ж, він пішов геть, — сумно відповів Лазуровий Потік.

— Чому ми не затримали його? — Неприємно.

- Через його АПМ. Він пішов швидше, ніж я встиг щось сказати - гірко посміхнувся Лазуровий Потік.

Через його АПМ? Хлопці втратили дар мови. Лазуровий Поток трохи здувся.

- Звичайно, такого профі не можна заманити в гільдію якимись почечками. З його уміннями хлопець вільний сам вибирати, що йому робити. Тепер для нас найважливішим є мати добрі стосунки з ним, — сказав Прісна Лодка.

— Верно! Я так і думав, але... — Угюмо проронил Лазуровый Поток.

Проходження підземелля, яке мало стати початком добрих стосунків, призвело до звичайної торгівлі.

— Ай-яй, а давайте влаштуємо йому « пастку». Швидше попросіть у голови відправити до нас кілька фарб! — З ентузіазмом запропонував Грімове світло.

Хтось закаштувався.

— Або, давайте, зведемо його з Місячною Грацією? - Не внімався він.

Місячна Грація мовчала і пильно дивилася у спину до низького Лорда, який ще не зник.

- Грація, ти дивишся в його напрямку? Може бути, що ти... — Фонтар з квітами обійшовся декілька разів навколо неї.

— Тобі не терпиться кинутись за ним слідом? — Викрикнув Громовий Світ.

- Хлопці, ви не думаєте, що він занадто сильний? — Пропустивши їх, мимо вух запитала дівчину.

У найтупшій тиші хлопці здивовано подивилися на неї.

- Ми вважаємо себе професіоналами вищого рівня, вірно? Навіть якщо не ми, то лазуровий Поток - це точно. Але, схоже, що цей хлопець на порядок перевищує всіх нас - пояснила Лунна Грація.

- Тоді скажіть, до якого рівня експертів він належить?

- Я давно не грав на низькорівному акаунті... — Закаштував Лазуровый Поток.

— Ми всі зараз маємо низькі рівні, - нагадала дівчина.

- Його зброя краща за мою. Я думаю, що це оранжевий спис - припустив Лазуровий Потік.

— Він ще не вибрав клас, — заперечила Луна Грація.

Схоже, у них обох були аргументи за і проти.

— Добре, згоден. Цей чоловік був вищий за мене, - здався Лазуровий Потік, і він більше не міг вигоряти себе в спробі зберегти обличчя. — Але в "Славі" стільки гравців, можливо, існують і приховані профі. Ми навіть знаємо одного — Тополіний Берег.

При згадці про цього нитка настала тиша. Всі знали, що лазуровий Потік його не любить. Недавно цей чоловік був під пристойною увагою гільдії Блакитного Руча. Спочатку він не був відомий, але потім раптом у Небесній Сфері продемонстрував свою силу в усіх видах битв. Гільдії зацікавилися цим гравцем. Водночас його спорядження поліпшувалося. Багато гільдійських майстрів перешіптувались, що спис з п’яти великих майстерень не оновлювався. З самої п’ятірки великих профі лише один дуже змагався із Тополіним Берегом. Цим профі був Весняний Снеґ — головний акаунт Лазурного Потока. Їхня запекла боротьба була причиною того, що обидва грали за Майстра мечника - найпопулярніший клас у « Славі ». Тополіського Берега зовсім не торкалися всіх цих дискусій, пов’язаних з його персоною. Він продовжував визначати рекорди: за завданим уроном, по досконалим вбивствам, кількістю переможених на арені професіоналів і так далі в тому ж дусі. Таким чином, хлопець хотів показати, що набагато крутіше Весняного Сніга. І ось, коли справа вже майже дійшла до прямої дуелі, Лазуровий Потік був відправлений на десяту сервер як глава нової гільдії. Відразу поповзли чутки, ніби це було зроблено спеціально, щоб звільнити місце Тополіному Берегу.

Розділ 42. Товар, який можна купити

Лазуровий Потік дбав про своє ім’я. Але від постійних нападів Тополіного Берега відчував, що втрачає обличчя. Зрештою він кинув виклик наглецеві. Тополітний Берег з радістю погодився, наче тільки чекав на цю можливість. Члени гільдії часто змагалися між собою на арені. Але цього разу всі розуміли, що бій буде не таким вже й важким. Переможець отримає право називатися одним з п’яти великих майстрів гільдії Блакитного Руча. Правда, бій так і не відбувся.

Голова гільдії раптом оголосив, що Лазуровий Потік відправляється на десятий сервер, щоб очолити новий клан. Через сильну завантаженість справами десятого сервера Лазурному Потоку довелося відкласти дуель і на деякий час залишити Небесну Сферу. Але неприємний осад у душі залишився, наче його змусили посунутися в сторону. Раптове прибуття Маркового Лорда викликало спогади про Тополін Берег. І тепер друзі не знали, що відповісти на його слова. У цій повній напруженій тиші Лазурному Потоку раптом прийшло повідомлення від Зерна Попдожника.

— Ха-ха-хо. Чому профі несподівано вийшов відразу після встановлення рекорду?

Лазуровий Поток на мить поспішав, але відразу взяв себе в руки:

- Ти послав шпигуна до нашої гільдії? — Він гнівно запитав. — Как подло!

— Не будь таким. Можна подумати, ти нікого не послав до нас? — Відказав Зоряно Подоріжника.

— Уявіть собі, що ні, — обурювався Лазуровий Потік.

Шпигуни в гільдії були звичайною справою. Але сьогодні був лише другий день життя сервера, і він ще не встиг цим займатись!

— Тоді краще і не збирайся! — Либонь заявив Зорно Подорожника.

Лазуровий Потік відчув раптовий приплив натхнення:

— Ха-ха, якщо ти збираєшся переманювати наших гравців, то краще б тобі придивитися до них якомога пильніше.

- Що ти маєш на увазі? - Зірно Подоріжника.

Лазуровий Поток не відповів.

— Тц, я знаю, що ти намагаєшся налякати мене, Старий Сіняк, не використовуючи такі трюки проти мене це занадто по-дитячому, - заявив Зорно Подоріжник.

— У мене немає на тебе часу, — відписав Лазуровий Потік. - Мені потрібно гойдатися.

І глава Блакитного Ручія попрямував у свої справи, залишивши суперника повністю збитим з пантелику. Коли шпигун повідомив, що Марковий Лорд покинув Гільдію Блакитного Руча, Зорно Подожника хохотал, як божевільний. Він спочатку збирався переманити цього хлопця до себе і зв'язався з Лазурним Потоком, щоб положити. Але хто міг знати, що Лазуровий Потік займе таку специфічну позицію. Здавалося, що Маркові Лорди відпустили його спеціально для наступного топового удару. Він відчував, що лазуровий Потік блефує, але абсолютно не вірив у це.

На жаль, шпигунів у грі не було. Але зазвичай вони просто додавали трохи зайвих обов'язків керівництву гільдій. З похмурим Лордом все було інакше. Він виявився чудовим професіоналом. Коли він вступить у гільдію, то стане важливою фігурою. Хлопець явно не ставився до типу звичайних гравців. І якщо такий експерт виявиться шпигуном, це буде справжньою катастрофою для гільдії.

Колись у "Славі" існувала гільдія, яка не поступалася трійці великих. Вона розпалася саме через шпигунів. У той час усі сильні гільдії були просто затоплені ними. Таємні інформатори передавали суперникам особливості стратегій проходження підземель і вбивства босів, попереджали про готових рейд, відкривали слабкі сторони кращих воїнів. Через них багато хороших гравців залишали гільдію, прихопивши цінні речі. Це дуже ослабило клан, але головна погроза поводилась пізніше. Коли гільдійський керівник намагався відновити силу клана, виявилося, що вся суть цього керівництва полягає у довбаних шпигунів! Зрештою, розбігся останні залишки сильних гравців, і одна з найсильніших гільдій припинила своє існування. Після цього випадку гільдії « Слави» дуже уважно ставилися до своїх кращих гравців. Чим більше клан, тим сильніше ставали побоювання.

Тепер на новому сервері почалися справжні змагання шпигунів. Гравці, які бралися в нові клани, починали повільно пробивати собі шлях з самого низу аж до Небесної сфери. Це наполегливі люди, які справедливо назвались найбільшими шпигунами "Слави". І тепер з'явився цей Марковий Лорд. Він несподівано з’явився на десятому сервері і відразу привернув увагу людей цього світу. За нього, безперечно, боротисямуть усі відомі гільдії. Але чи він був шпигуном? Чи може шпигун бути таким високим? Хоча Подорожник сумно зітхнув, він вирішив зв’язатися з Марним Лордом. До тих пір, поки він тримає вухо встроєм, все буде добре.

Покинувши Льодовий ліс, Марчний Лорд тримав дорогу в Буллс. Льодовий ліс був розташований в південно-західній прикордонній зоні. Буллс був найближчим містечком. Не важливо, на якому сервері був гравець, це було першим місцем, куди він прямував після того, як викинув локацію для початківців, тому тут завжди було дуже жваво. Покинувши початкову локацію, вона одразу попрямувала до Лезжаної ліси і ще не мала можливості зазирнути в Буллс, щоб зробити прив’язок до місцевої точки воскресіння. У "Славі" після смерті гравець з'являється в точці воскресіння, до якої був прив'язаний. Це було одним з правил "Слави".

Буллс був маленьким містечком, але мав усі необхідні зручності. Спочатку Е Сю відвідав склад, щоб скласти в нього матеріали. Коли вона побачила, що в сховищі вже вісімдесят вісім штук міцного шовку, то тільки посміхалася і качала головою. Залишивши в комірці сорок вісім паучих ниток, вона Сю помістив решту у бібліотеку матеріалів редактора спорядження. Він уже зібрався увійти в додаток, як несподіване прийшло повідомлення від Сьомого Поля:

— Вітаємо, братику про нас у підземеллі побачили повідомлення про новий рекорд. Это здорово!

нічого особливого.

- Ти приєднався до гільдії Блакитного Річка? — запитав Сьоме Поле.

— Ні, я тільки допоміг їм побити рекорд, тому моє приєднання було тимчасовим. Тож я вже вийшов, — відповів вона.

- Що? — Сьоме Поло выпало в опадок.

- Скільки разів ви були в підземеллі? — Несподівано запитав Е Сю.

— Два рази, — відповів Сьоме Поле, відійшовши від шоку.

— У вас є вільне місце? Я можу ще три рази сходити. — Е Сю згадав про обмеження входу.

- Так! Звичайно, у нас є вільне місце! « Сьоме Пола було дуже радісним, але він намагався взяти себе в руки.

Брат про все ще хоче пройти з ними підземелля. Це було занадто добре, щоб бути правдою.

— Тоді я незабаром підійду. — Е Сю вивів Маркового Лорда зі складу і направив його в бік Лежаного Лісу.

Сьоме Поле з хлопцями були звичайними гравцями і не мали навичок, подібних до експертів гільдії Блакитного Руча. Її тіло швидше б досягло мети з останніми. Але він вибрав команду Сьомого Поля.

Він бачив намір великих гільдій отримати його. Він також бачив силу гільдії Блакитного Річка. Вони могли легко забезпечити його матеріалами для поліпшення Зонта тисячі ймовірностей. Однак, приєднавшись до гільдії, він повинен нести відповідальність і обов’язок. З одного боку, гільдія давала можливість прокачати, допомагати з завданнями та походами в підземелля. Вона не хотіла бути обтяжена такими турботами. Майстер його рівня, який не хоче вступати у гільдії, міг з легкістю співпрацювати з будь - яким із них. Сьогодні він допоміг Синому Ручові встановити новий рекорд. Наступного разу він допоможе травному Саду і так далі. Люди, які відповідальні за прийняття важливих рішень, зрозуміють цінність цього рішення. І тоді будь-яка гільдія, яка хоче встановити новий рекорд буде шукати його допомоги. Подоба товару, який можна купити, була кращою від того, щоб вступати у гільдію, яка викладалася на дерев'яні зобов’язання. Хіба таке рішення не було чудовим?

Розділ 43. Нам не потрібен клерик

Група Сьомого Поля щойно покинула підземелля. Під керівництвом Нескінченної Ночі вони подолали другу частину підземного підземелля гладко. З цього можна було зробити висновок, що цей хлопець мав високий рівень навичок і був досвідченим гравцем. Але сьома Пол і брати не схилилися перед його заслугами. По суті, вони взагалі їх не помітили. Вони вже були отруєні Марним Лордом.

Безкінченна ніч була досить добрим експертом, але брати не помічали його майстерності. Після того як він проїхав підземелля, хлопець став перед четвертою позі зверхньо кажучи: « Покажіть мені ваше захоплення". Але замість вигуків захоплення, він отримав повідомлення про виключення з групи.

- Чорт, що за невдячність? Як ви можете мене виключити? — Безкінченна Ніч була збита.

— Тобі ж треба було зайнятися своїми справами? Поспіши і займися ними! — Усміхнувся Сьоме Поле.

— Ні, не треба вже цього робити, — відповів Бісова ніч.

- Оу, ну вибач, місце вже зайняте. Невдовзі прийде наш друг, — відповів Сьоме Поле.

Почувши це, Безкінченна Ніч піднявши брови поспішив поцікавитися:

- Це Марчний Лорд?

- Яка тобі різниця?

Усміхнувшись, Безкінченна Ніч відмовився йти і безцеремонно навертав кола навколо їхньої групи. Сьоме Поле було роздосадано, і в нього з’явилося сильне бажання розірвати нагляну. Ось тільки той був профі з Гільдії Амбіцій Тірана, і Сьоме Полем постерегається будувати йому кози. Якщо Безкінченна ніч не хоче йти, значить, має якийсь інтерес? Сьоме Поле здогадався, що тут відбувається. Цей хлопець був роздратований тим, що не міг залишитися в їх групі. Ось тільки в боротьбі з подібним професіоналом вони безнадійно програвали. З їхньою посередньою силою хлопці були дуже раді пройти з братом про кілька підземель. Але тепер, якщо цей профі з Амбіцій Тірана назве Марічного Лорда, чи буде брат гратися з ними? Хлопці знали один одного лише день і ще не встигли стати справжніми друзями!

Тоді як Седьмей Пол перебував у глибоких думках, з’явилася форма, подібна до чорної Лорда.

Поглинана відьма закричала:

— Бог!

У грі, чим голосніше був звук, тим далі його можна було почути. Однак звук був повністю залежний від особи, якій він належав. Хлопці у всій красі могли уявити собі цю картину: поглинена відьма, яка сидить удома чи в інтернет-кафі і кричала « Боґ! » — це було смішно. Якщо в цей момент поряд з дівчиною були люди, мабуть, вона виглядала дуже безглуздо в їх очах.

Темний Лорд сховав своє бойове спис, що можна було вважати вітанням. Сьоме Поле з братами приготувалися зустрічати його, але Безкінченна ніч була попереду цілої планети. Зі свистом розсікаюча повітря, він рваннув вперед.

— Ты - Марчний Лорд? Для мене честь зустрітися з тобою. Я — Нескінченна Ніч, експерт гільдії Амбіцій Тирану, — представився він.

— Привіт, — спокійно відповів вона. — Вы друзі?

— Так, брат сьомого Пола і я стали добрими друзями після перебування підземелля, — відповів він безконтрольної Ніч.

— Диявол, що ти за людина така! — Сьоме Поле ніколи не зустрічав такого наглецика.

— Брате Сьоме Поле, не будь таким! — Удавати з себе образливим Безкінченна Ніч.

Сьоме Поле знову захотів вбити цього хлопця. Взявши себе в руки, він відправив запрошення до гурту Марченого Лорда і паралельно кинув повідомлення Безскінній Ночі:

- Ми йдемо. Іди, займайся своїми справами!

— Брат, и мене, меня теж собой! — Почав калучити Безкінченну Ніч.

Як же такій людині бути фахівцем? Навіть коли вони допомагали початківцям на старому сервері, то не були такими свавільними як він.

— У нас немає місця.

— Доброзичлива сесточка, може віддаси своє місце братові? — Безкінченна Ніч знайшла слабке місце групи і почав насідити на поглинану Відьму.

Відьма була спантеличена. Будучи новачком, вона ще не зустрічала таких безсовісних гравців. Не знаючи, що робити, дівчина вже була готова погодитися на його вимоги, але в останній момент заговорив Е Сю:

— Ты – Клерик?

— Так, я дуже вправний. Я профі, кажучи це, Безкінченна Ніч дістав блискучий срібний хрест.

Сьоме Поле з братами не змогли його розпізнати, але знали, що це була крута зброя.

— Кристальний хрест, оранжева зброя! — Визначив Е Сю. ти експерт.

— Мэтко подмечено! Чому б вам не прийняти мене? — Я почав підлизуватися Безкінченна Ніч.

— Нам не потрібен Клерік, — сказав Е Сю.

Миттєве вбивство! Це було раптове вбивство! Чотири слова — миттєве вбивство! Раніше жвавий, Безкінченний Ніч погрустнел. Сьоме Поле з хлопцями просто боготворили брата експерта.

« Нам не потрібен клерик!»

Як круто це прозвучало! Якщо б замість Лорда Маркові тут опинився звичайний гравець, який стояв біля входу до Лезжаної Ліси і сказав: « Нам не потрібен клерик», навіть Седьме Поле назвав би його хвальком. Але брат про інший. Якщо він сказав, що їм не потрібен клерик, значить він ним насправді не потрібний. Клерик, йди, пограй де-небудь в іншому місці!

— Заходим, заходимо! — вигукнув Седьме Поле.

Ніхто більше не звертав уваги на Безконечну Ніч. Той просто стояв біля входу в данж, наче статуя, і дивився, як група заходить у підземелля.

- Брате, як ми будемо вбивати босів? — Не вставши, спитав Сьоме Поло.

— Я беру їх на себе, а ви постарайтеся видати ваш найкращий урон », — відповів Е Сю.

Хоча одна хвиля була найскладнішою з усіх проблем — це збір монстрів і доставка їх до головної групи, не менш важливим було їхнє злагоджене вбивство. У неї не було жодного сумніву в здатності сучасної групи. Під наглядом брата експерта брати відчували, що перебування підземелля буде легким і безтурботним. Але поглинена відьма раптом запитала:

— Бог, а ми зможемо встановити новий рекорд?

Чи може питання бути принизливим? У них не було жодної можливості встановити новий рекорд. І брат профі був тут ні до чого, справа була в них самих. Сьомому Полю з братами було соромно за свою слабкість, тому вони відповіли на незручне запитання про Марного Лорда. Вони повільно рушили по підземеллю. Хлопці вирішили віддавати всі випаді Е Сю. Тільки коли вдарилось спеціальне спорядження під клас, вона відмовлялася од драху. Так вони пройшли підземелля двічі. Схований бос ні разу не з'явився, та і доброго спорядження їм не випало. І хоча Марнго Лорд мав ще одну можливість увійти в підземний підземелля, решта групи вже вичерпала денний ліміт. З великим каяттям вони мусили вийти.

Залишивши підземелля, вони побачили Безконечну Ніч, що стояла зовні. Коли вони виходили після першого проходження, цього хлопця тут не було. Побачивши групу, Нескінченна Ніч відразу підбіг до них.

— Не залишилося більше спроб? — Щасливо запитав він, через що в Сьомого Поля знову з’явилося сильне бажання вбити маленького засранця.

Безперестану ніч вони точно знали, що мали лише дві спроби.

« У мене залишилося одне проходження, — відповів вона.

- Який збіг! У мене теж є одне! — Вызовил Нескінченна Ніч.

— Правда? — засміявся е Сю.

- Це щось більше, ніж збіг! Дивись, зі мною ще три друга, у яких теж залишилося по одному проходженні. Чи ви думаєте, що це ще більше збіг обставин? — Вызовил Безкінченної Ніч.

Три гравці підійшли ближче, і над їхніми головами світилося ім’я гільдії — Амбіції Тірана.

— Це збіг обставин, — відповів Е Сю.

— Якщо все так добре, то чому б нам не пройти цей останній захід разом?

- Чому б нам не встановити новий рекорд? — запропонував Е Сю.

чудово! — Безкінченна ніч була дуже збуджена.

« Якщо ми збираємося встановити новий рекорд, у мене є два умови », — сказав Е Сю.

— Які?

— Перше, ви мені заплатите, — заявив Е Сю.

— Оу, це не складно, — сказав Біскінець. - А друге?

- Нам не потрібен клерик! — засміявся е Сю.

Розділ 44. Різні збори

— ХА-ХАХa-хары...

Сьоме Поле з братами просто каталися зі сміхом. Це була завіса.

Раніше поглинена відьма змусила їх безглуздо виглядати перед іншими, коли закричала "БОГ!" при з'явленні Марного Лорда. Тепер же їх хохот змусив інших гравців думати, що хлопці сплять. Гравці, які сиділи поряд з цікавістю, обернулися на джерело гучного сміху. Вони бачили коричневу Трійцю і Безконечну Ніч, люто кидаючого у вікно спільного чата чергу вибухівних смайлів.

- Що сталося? — Питали один одного гравці, але ніхто не знав відповіді. У результаті, навколо цієї дивної групи з’явилася ціла група цікавих і спраглих дізнатися більше. Нарешті пролунав голос Безкінченої Ночі. Злегка випустивши пару, він процідив крізь зуби:

— Тоді який клас тобі потрібен?

— Мені потрібні три Вогнених Елементаліста з магічною атакою більше ніж чотирисот тридцять одиниць. Також потрібна відьма з прокаченою куклою Шуру і використана плащ тіней. У них має бути високий рівень навичок і прямі руки. Вони не повинні робити помилок, — спокійно відповів вона Сю (прямі руки — сленг гри, що означає дуже вмілого гравця).

Безкінченна Ніч тупо втупився на Марічного Лорда. Взяти з собою трьох елементів?! Так, така група буде мати найбільший урон. Однак у тих, хто має ці речовини, недостатньо захисту. Відьми носили легкі броні, що було ненного краще. Така група матиме дуже високий урон, але практично неврожайний захист. Одне за магами закляття може вбити всіх. Отже, така група не мала права на помилку. Нескінченний Ночі не мав нічого проти таких суворих вимог, тому що поточний рекорд був 20:24:11. І раз вони хотіли побити цей рекорд, їм потрібно було діяти жорсткими методами. Якщо хоч один член групи допустить помилку, її виправлення займе цінний час. Тобто, група провалить головне завдання.

— Я не зможу зібрати таку групу прямо зараз, — відповів Бісічна Ніч.

Насправді не тільки зараз, він взагалі не мав можливості зібрати подібний склад за короткий час. Це не лише Амбіцій Тірана, але й інші гільдій теж мали трьох огнених Елементалістів з магічною атакою в чотириста тридцять одиниць і вище. Такий показ магічної атаки мав на увазі, що зброя повинна бути принаймні фіолетовим паличкою двадцятого рівня. Хіба можна так просто знайти фіолетову палицю? Не кажучи вже про те, що він мусить бути частиною вогненного елемента. Тепер Тирану амбіції мали три фіолетові сили, але жоден з них не був вогненним.

— Нет проблем. Коли зможеш зібрати таку групу, зв’яжися зі мною », — відповів Е Сю.

- Крім цього, є ще якісь можливості? — запитав Ніч без кінця.

— Двадцять п’яти рівнях, — відповів вона.

Двадцять п'ятий рівень був окремою розмовою. Нове спорядження, нові навички і кожен збільшував свою силу. На відміну від поточного десятого сервера, всі останні рекорди переходу Лежаного лісу на старих серверах були встановлені групами гравців двадцять п'ятий рівень.

— Ладно. Тільки спочатку я додам тебе в друзі! — Вызовил Безкінченної Ніч.

— Окей.

Вони записали один одного у франд-лист. Після чого, Безкінченна Ніч, який намагався бути серйозним, показав свою справжню сутність:

- Тоді ми не будемо встановлювати рекорд. Але всі ми можемо увійти до Лежаної лісу ще один раз. Чому б тобі не приєднатися до нас?

- Та щоб тебе! — Сьоме Поле з братами задихнулися від обурення. Цей чувак був дійсно безсмертним, невразливим, безсоромним, ультра неперевершеним тарганом.

— Окей, — спокійно відповів вона. — Тоді я можу трохи знизити плату.

— Ти хочеш, щоб я заплатив за це? Тільки не кажи мені, що з ними ти теж ходив не за просто так!? —звзвонився Безкінченна Ніч.

« Я не брав з них плати, але всі спорядження тут давали лідеру. І цим лідером був я, — відповів вона.

- Чудово, ми можемо зробити також! — З захопленням вигукнув Безкінченна Ніч.

Почувши їхню розмову, Седьмоя Пола почувався дуже ніяково! І справді, в їхній групі весь лут віддавав Марному Лорду, але він завжди був добрий і чесний з ними. Він ніколи не боровся за речі і без жалю давав спорядження, яке підходило по класу комусь з них. Навіть зброя фіолету, яка впала з боса в Логве, брат дав Сп’яному місяцю, який мав досить погані стосунки.

« Як бачите, я досі не змінив клас, тому хочу все спорядження », — сказав Е Сю.

- Це всього лише спорядження. Давайте висуватися. — Нескінченна Ніч відправив запрошення до гурту Темного Лорда.

Щоправда, система автоматично відхилила цю систему, оскільки вона ще залишалася в іншій групі. Через хвилину Марчний Лорд залишив братів і вступив до байдужості Нескінченної Ночі. Вона мала стандартний склад: один танк, один цілитель і три персонажі наносять урон. Як тільки Марний Лорд приєднався до групи, Нескінченна Ніч довірив йому владу лідера.

— Ну що, погнали! — Марчний Лорд попрямував у підземелля.

— Идем! — Нескінченна Ніч, а решта пішли за ним.

Він все ще був задоволений результатом. Безкінченна Ніч не піклувалася про рекорд, а просто хотів побачити, наскільки хороший похмурий Лорд. У Лезжаному лісі падав сніг. Довкола стояла тиша. П'ятеро гравців мовчки і нерухомо стояли біля входу в данж. Ця німа сцена тривала приблизно півхвилини.

— Хей-хей! - Зрештою порушив тишу Безкінченної Ніч.

Здавалося, що він тестував мікрофон.

- Навіщо ти хейкаєш? — запитав Е Сю.

- Хтось щось казав? Я нічого не чув, — сказав Безкінченна ніч.

- Я не думаю, що хтось щось говорив, вірно? — Відказав Е Сю.

— Усі мовчали, — погодилися інші.

- Чому ти не казав? — запитав Ніч без кінця.

- Кого ти питаєш?

— Тебе!

— Чому я мав говорити?

- Ти повинен віддавати команди, ти ж лідер!

- Я лідер?

— Да.

- Тоді де перше?

Двадцять гнівних картинок стали йому відповіддю... Решта застигла в замішанні.

- Брате, ти ж не збираєшся заходити так далеко?

— Ха-ха, - засміявся Е Сю.

- Що ще за перше? — Безкінченна Ніч відчула, що сьогодні у нього була перевірка на міцність.

« Гаразд, іншої дороги немає. Хто сказав мені вислужитися перед цим хлопцем?" "Нескінченна Ніч потихеньку почав закидати.

— Десять штук щетини Білого вовка! — Сю оголосив.

— Братец, ты - диявол! — В унісон скликали інші.

Щетина Білого вовка відрізнялася від вовни. Вона могла випасти з прихованого боса Лежачого лісу Білого Волка, і вважалася рідкісним матеріалом.

- Я не зобов'язаний бути лідером! — На їхнє обурення відповів вона.

Ніч, незакінчена ніч замислилася на мить. Щоб перевірити рівень навичок Мертвого Лорда, він мав власними очима побачити його в ролі лідера. Тому він процідив, зтиснувши зуби:

- Добре, але я віддам тобі її після того, як ми вийдемо з підземелля. Я не ношу її з собою.

- Можу я повірити йому на слово? — запитав Е Сю інших членів групи.

Великі гільдії зазвичай не відмовляються від своїх слів. Наприклад, укладаючи угоду з Лазурним Потоком, Е Сю повністю довірився йому. Але цей хлопець здавався слизьким і нахабним, тому Е Сю мучила сумніви.

— Ти можеш йому вірити, — поспішили вони.

- Тоді добре! — Э Сю сью приел.

- Поспішаймо! — скомандував Безкінченну Ніч.

— Окей. Танк, починай бити монстрів. ДПСери — підтримуйте його. Цілітель — це танк, і він роздав команди Йо Сю.

Четверка з вив’язаними подивом особи втупилася на Марічного Лорда. Це тривало близько хвилини.

- І це все? — Зрештою, подолавши ступор, запитав Ніч.

Звісно! — Простодушно відповів Е Сю.

— Що це за керівництво взагалі? — Виривав Безкінченну Ніч.

— Хлопці, ви всі – профі. Я думаю, що ви повинні знати, як діяти, — відповів вона.

Ніч, яка не закінчується, відчув, що його надурили. Їм не потрібно було керівництва, щоб використовувати стандартну побудову. Кожен виконував би своє завдання, і все було б добре. « Плохо. Мені потрібно окупити десять щетин Білого вовка!"

— Ні, ні, це не спрацює, - заявив Безкінченна ніч. - Ти повинен керувати нами, крок за кроком.

— Добре. — Рицарь, атакуєш гоблінів на десять годин. Існує три варіанти розвитку подій. Перший, коли обидва гобліни є боями далекого бою, тоді тобі потрібно зблизитися з ними так швидко, як тільки можливо. Якщо моби атакують, поки ти будеш підходити, використовуйте Нісхідний Молот Фенікса. Ти зможеш підстрибнути над їхніми атаками, а ударна хвиля від використаного вміння змусить гоблінів впасти. Коли, нарешті, опинишся поруч, пині одного з мобів, щоб набрати стабільний рівень агресії. Другий варіант: гоблін — воїн бою, а другий — далекого. У цьому випадку використовуйте Молот падаючої зірки, щоб перервати атаку гобліна далекого бою. Коли гоблін ближнього бою підійде, використовуй Відбиття. Тоді зближайся з гобліном далекого бою і набирай агресію. І третій варіант: якщо будуть вбиті два гобліни ближнього бою. Тут використаний Нісхідний Молот Фенікса, а потім відбиття на одного з них. Тільки не забудь про контрольний рівень агресії. Ти все зрозумів?

Хлопець, який грав за Рицаря, почав ридати: « Ти думаєш, я зовсім тупий, даючи мені вказівки подібного роду?»

Розділ 45. Початкова стратегія

30:8:71. Це був досить пристойний час їхнього проходу. Усі стандартні групи з п'яти осіб проходили Ледяній ліс, приблизно за тридцять хвилин. На той час не можна було придертися, але Безкінченна Ніч всю дорогу кипів від люті і стискував зуби. Вони хотіли віддати ватажку майже « за це! » Так, Марний Лорд не переставав скеровувати їх від самого початку до кінця шляху. Однак замість детальних інструкцій, подібних до того, що дісталися Рівцарю, інші отримали просте пояснення звичайної стратегії проходження.

Якби вони були новачками, то скористали б з цього. Але у випадку Безскінченної Ночі та інших виходило, що вони пройшли підземелля « просто так», не знаючи нічого нового. За весь час проходу Марковий Лорд нічого не виділив. У результаті всі четверо почувались пригніченими. Вони були визнаними експертами і не побачили в показаній стратегії нічого незвичайного. По правді сказати, вони відчували себе ідіотами. Вважаючи, що Темний Лорд прикидається, Нескінченна Ніч спеціально допустився помилки для перегляду його здібностей. Але замість того, щоб показати себе, цей « великий майстер» просто терпеливо пояснив свою помилку. А також, що потрібно було зробити щоб її не допустити ... Чула, як його брати тихо посміються, Безкінченна Ніч зрозумів, що тільки видав себе справжнім ідіотом.

У результаті лише одна особливість кинулась йому в очі. Темний Лорд ще не вибрав клас, але за кількістю нанесення урону був рівний кільком гравцям, які спеціалізувалися на уроні. Принаймні, його зброя була непоганою. От тільки, що це було за бойовий спис? Ніч, ніколи не бачив такого.

- Брате, ти намагаєшся нас надути! — Він сказав, що вийшовши з підземелля.

- Як ти можеш так говорити? Хіба я погано справився? — запитав Е Сю.

Ніч, не знав відповіді. Хоча керівництво Маркового Лорда було звичайним, але він не до чого придерся, однак нічого важливого. Якби не спеціально допущена помилка Нескінченої Ночі, то все пройшло б зовсім гладко. Все це говорило про те, що у хлопця принаймні хороша база знань. « Я скористав з цього. Все добре." Безкінченна Ніч намагалася переконати себе, що вони не просто так сходили в підземні підземелля, але й не втратили часу.

— Ти збираєшся віддавати щітину Білого вовка? — запитав Е Сю.

Сльози потекли по щоках Безскінченої Ночі! Цей хлопець єдиний, хто поїв вигоду з їх ходу в Лезжаній Ліс. Отримавши щітку Білого вовка, Е Сю попрощався і залишив групу. Безкінченна Ніч не зрушилася. Грайлива людина теж застигла на комп’ютері, який збився з пантелику. Раптом хтось постукав його по плечу. Хлопець обернувся і побачив поряд одного з членів групи, з яким щойно проходив підземелля.

- Коли я чув, як Марковий Лорд командує мені здалося це знайомим, дивися сюди...

Почувши його слова, Нескінченна Ніч піднялася і підійшов ближче. На моніторі комп'ютера замість ігрового вікна "Слави" було відкрито тему гри. Поглянувши на екран, Безкінченна Ніч зблід. Які, до біса, базові знання, яке, за своєю чергою, не до чого чіплятися, цей виродок вів їх точно по гайду. Слово в слово. Звичайно, він не упустив жодних деталей!

— Нас надурили.., сказав согільдієць.

Десять щетин Білого вовка! Вони проміняли їх на прогулянку по гайду з мільйоном переглядів. Безкінченна Ніч відчула себе навіть нікчемнішою, ніж раніше. Виходило, він сам просив Маричного Лорда, щоб в кінцевому підсумку той надув його! Темний Лорд не хотів іти з ними в підземелля, а це Безкінченна ніч наполегливо умовляв його. Також хлопець не говорив, що буде керувати проходом, це він беззастенно йому заявив, ніби той стане лідером. Спочатку Темний Лорд не діяв по гайду, це він, Безкінченна Ніч, наполягав, щоб хлопець скеровував їх крок за кроком. Крок за кроком? Їх група профі не потребувала такого керівництва. Від розуміння того, що відбувається всередині Безскінченної Ночі, все стиснулося до болю.

— Диявол! — Безкінченна Ніч стиснув зуби.

Повернувшись до свого крісла, він люто написав Марченому Лорду:

- Брате, це дуже невежливо! Ти нас обдурив, використовуючи гайд?

- Це не так. Я написав цей гайд, — відповів вона.

Правда? Незакінчену ніч повернувся до брата:

— Хто написав цей гайд?

Согільдій подивився на сторінку форуму.

— Осеній Лист.

Безкінченна ніч була дуже злита. Він знову взявся люто стукати по клавішах:

- Кого ти обманюєш? Цей гайд був написаний Богом Е Цю.

— Верно, это я!

— Вот наглесть!

Занадто безсоромно... Ніч, яка не закінчується, втратив дар мови.

— У мене ще залишилися справи, так що мені треба йти. Пізніше зв’яжемося, — написав Е Сю.

« Він вийшов! О третій годині ночі, які справи у нього можуть бути?" - Подумав Безкінченна ніч.

У той час, у щасливому інтернет-кафі Є Сю якраз відносив кілька пляшок коли відвідувачів. Ніч пройшла дуже спокійно. О сьомій ранку відвідувачі почали вимикати комп’ютери і один за одним залишати кафе. Її Сю зміг прокачати Маркового Лорда до 20 рівня. Після того як вони пішли з першого села, прокачка вже не була такою швидкою. По-перше, кількість досвіду для отримання наступного рівня значно зросла. По-друге, ліміт входу в підземелля. Незважаючи на те, що двадцяті рівні могли без обмеження проходити Кладбіще Скелетів у початковій локації, кількість досвіду, отриманого за його проходу сильно знижувалася, як якби гравці були на п'ять рівнів вище рівня підземелля. Після отримання двадцятого рівня, окрім походів у підземелля, гравці мусили ще виконувати завдання і вбивати диких монстрів, якщо вони звичайно хотіли ефективно підняти свої рівні.

У списку лідерів з отриманого досвіду Е Сю побачив нікі Лазурного Потока і Безкінченої Ночі, вони обидва мали двадцять четвертий рівень. Правда, вони повинні були грати кругло, щоб отримати досягнення такого роду. Все-таки була велика різниця між гравцями, яких підтримувала гільдія і звичайними людьми. Крім 20 четвертих, рядки двадцять третіх і двадцять другий рівні були практично порожніми. Хоча на новому сервері навіть гравці з двадцятими і двадцятьма рівнями, які вже були зайняті роботою. Наприклад, Марний Лорд і Сьоме Пола серед звичайних гравців уже вважалися божевільними ігроманами (задротами). Адже більшість гравців ще не полишила первісного села!

— Утречка, брат Е! « Привіталися з ним брати, які прийшли на роботу, — сказав він. — Це був касир іменник Е Сю.

— Втречка, — відповів вона, і вийшов з гри та виключив комп’ютер.

— Все на місці. Я закінчую роботу.

— Ладно.

Поздоровившись з усіма, вона вирушила на другий поверх у свою кімнату. Проходячи повз вітальні, він почув звук роботичого телевізора.

— Босе, ти так рано прокинулася? — Э Сю привідкрил дверы.

Він побачив Чен Ґо, яка спить на дивані перед працюючим телевізором. Поснувши без ковдри, дівчина повернулася калачем від холоду.

— Босс, тобі треба повернутися в спальню і нормально поспати! — Підійшовши до неї, Е Су обережно потряс Чень Ґо за плече.

Вона просто перекинулась на інший бік, і це було нескладно. Тут Е Сю був безсилий. Обернувшись, він побачив, що двері в кімнату Чен Ґо не замкнені. Зітхнувши, він попрямував туди в пошуках того, чим укрити дівчину. Е Сю оглянувся, несвідомо оцінити кімнату боса. Пол, стіни та стеля кімнати були оновлені. Тоді як предмети оточення виявилися досить старомодними. Вона не довго задумувалась над цим. Взявши ковдру з неприбраному ліжку Чен Го, він поспішив прикрити дівчину. Потім вона виключила телевізор і попрямувала до своєї убогої кімнати-кладівки.

Розділ 46. Легка слава

Чен Ґо не думала, скільки разів вона засинала на дивані перед телевізором. Зазвичай вона прокидалась від холоду і повільно плювалася в бік ліжка. Прокинувшись сьогодні, дівчина знайшла себе в тиші і укритій теплому ковдру. Дізнавшись про своє вбрання, Чень Ґо вирішила спати в своїй кімнаті. Збираючись ще трохи почекатися в ліжку, вона закуталася зручніше, і ... Бам! Вона була на підлозі. Дівчині потрібно було трохи часу, щоб відвернути подив. Тільки потім вона усвідомила, що сталося. Діван не був високим. Вона навіть не помилялася, навпаки, вийшло дуже забавно. Підтримуючи ковдру, Чен Ґо піднялася. Двері в коморі були замкнені, але дівчина знала, що у справу винен новий постояльець Е Сю. Коли Чень Ґо повернула ковдру на місце, вона помила вмитися. У цей час хтось подзвонив у дверний дзвінок. Чень Ґо, тримаючи в роті зубну щітку, пішла відчиняти двері. З порога на неї дивилася усміхнена дівчина, в руках якої були всі види сумок.

- Ох, маленький Хвісток, з поверненням! — вигукнула Чень Ґо з повним ротом піни.

— Ага, а ти тільки прокинулася? — запитала Танг Ро.

Куча сумок в руках дівчини не дозволила їй дістати ключ, тому довелося скористатися дверним дзвінком. Хто ж знав, що в результаті вона застане Чень Го у такому вигляді.

— Я пізно лягла спати! - З повним ротом піни пробурмотіла Чень Го.

— Чому б тобі спочатку не закінчити чистити зуби? — Зайшовши в кімнату, Танґ Ро поклала речі на вільне місце.

Чень Ґо тим часом повернулася в ванну закінчити з миттям.

- Я чула, ти найняла нового працівника? — Поки Чень Ґо чистила зуби, Танґ Ро чекала на закриту одвірку і деколи побачила убік зачинений двері.

— Угумс! Тебе внизу сказали?

— Ага.

— У гуртожитку поки що немає вільних місць, тому я дозволила йому тимчасово пожити в кафе.

— Я чула, що він прийшов всього дня тому і вже змусив тебе сильно розізлитися? — Танґ Ро встигла зібрати внизу всі останні новини.

Чень Ґо замовкла. Це було жахливо! Вночі вона до смерті хотіла задушити його. З одного боку, цей хлопець привів її в лють, з іншого ж, він накрив її ковдрою. Він робив одночасно і хороші, і погані речі.

- Що сталося? — Танг Ро бачила, що думки подруги були далеко звідси.

— Нічого, — відповіла Чень Ґо, прослизнувши головою і відразу додала. - Знаєш, він по-справжньому хороший у "Славі".

- Наскільки хороший? Як ти? — засміялася Танг Ро.

- Ти небіжчик, дівчинко... - Чень Го закотила очі.

Це виводило її з себе. Спочатку Танґ Ро не грала в "Салаву". Чень Ґо намагалася навчити подругу, щоб потім грати разом. Дівчина, яка билася на арені своїм головним персонажем — Туманною Мґлою, намагалася передати їй всю гру. Оскільки Чень Ґо робила дві справи одночасно, вона неодноразово програвала своїм противникам. Але коли одного дня Танґ Ро із запалом запитала: « Дай мені спробувати», це зробило Чен Ґо дуже щасливою. У першому раунді Танг Ро швидко програла. Тому вона попросила у Чен Ґо кілька порад щодо використання навичок. У другому раунді дівчина також програла. У результаті Чень Ґо взяла на себе ініціативу і підказала кілька тактик, якими користувався її противник. У третьому раунді Танг Ро перекрутила ситуацію на свою користь і перемогла.

— Це так легко! — Обернувшись, сказала вона.

Її зацікавлення згасло. Чень Ґо втратила дар мови. Абсолютний новачок використав два раунди, щоб принорувати контроль. Згодом, дізнавшись тактику, він переміг суперника. Чень Го не знала, наскільки хороший був противник Танг Ро. Тому вона поспішала позичити акаунт у одного з відвідувачів кафе. На ньому був персонаж того ж класу, що і нещодавній противник Танґ Ро. Хоча Чень Ґо грала Лаунчером, дівчина також мала уявлення про інші класи. Принаймні, вона була кращою новачкою, яка вперше гралася в "Славу" і мала хороші навички... У результаті вона програла Танг Ро. Чень Го не хотіла в це вірити. Вона змусила Танґ Ро, яка більше не хотіла грати, битися ще кілька разів. Інколи Чень Ґо здобув перемогу, але кількість її перемог зменшилась. Виходило, що навички Танг Ро були набагато кращими.

Нарешті Чень Ґо зрозуміла, в чому справа. Швидкість рук! Ця дівчинка народилася з вражаючою швидкістю рук. На той момент Чень Ґо грала в « Салаву» близько трьох років і вважала, що це єдиний крок від звання експерта. Тепер їй було дуже соромно за це. Талант! Справжній дар. І якщо хтось з таким талантом не грає в "Славу", це справді велика втрата. Чень Ґо стала ще активніше зазвати Танг Ро в гру. Але це було неефективно. Дівчина з захопленням записувала всі прелесті, які чекають гравця на головній землі. Проте під час цих розповідей Танґ Ро постійно сіяв, здавалося, що вона ось-ось засне. Чень Ґо не залишала своїх спроб ще кілька місяців, але результати були марними.

Потім настала подія, яка змусила її впасти в розпач. Випробування Небесної Сфери. Щоб увійти до Небесної Сфери, гравцям потрібно було зробити серію кар’єрів. Серед них було вбивство звичайних монстрів, босів, кілька завдань на збір матеріалів, а також потрібно перемоги на Арені. Але кар’єром, які спонукували гравців битися частіше, був змагання Навиків. У цьому завданні потрібно було не лише перемогти ворога. Потрібно було виконати певні вимоги щодо використання навичок. Наприклад, кількість комбо, загальна кількість уронів нанесених атаками, кількості предметів, що зберігаються в повітрі і так далі. Багато гравців не могли пройти далі, застрягаючи саме на цьому квісті. Чень Ґо була однією з них. Незважаючи на всі зусилля, вона не могла просунутися далі і міцно застрелити Випробовування Навиків. А потім Танґ Ро взяла карту її акаунта. Через кілька днів вона закінчила за подругу горезвісний домен Небесної Сфери. Чень Го нічого було сказати. Вона нарешті зрозуміла чому, незважаючи на всі її зусилля, Танґ Ро не бачить інтересу в грі.

Більшості гравців доводиться попотіти, щоб щось досягти. Танг Ро, зовсім не напружуючись, долали дуже складні завдання. « Слава» носила таку назву тому, що тут важко діставалися спорядження, навички, рекорди. Усе це змусило гравців тяжко працювати, щоб досягти успіху. Але Танг Ро - ні. Вона за два дні завершила випробування Навиків, яке інші гравці взагалі не могли пройти. Як це могло принести почуття слави? Ніхто не назве славним досягненням просто утримування в руці склянку з водою. Чень Ґо в розпачі, але не хотіла здаватися. Тому, як тільки вона зустрічалася з запеклим противником, Танґ Ро відразу давала їй спробувати битися проти нього. Правда, поки підсумк був неістотним. Подруга кожного разу оберталася і відповідала:

— Так просто?

Якщо все так і триватиме, Чен Го остаточно втратить своє обличчя! Якщо Танґ Ро знову повернеться до противника, якого дівчина не змогла перемогти і просто скаже: « Це було легко», Чень Го навряд чи зможе це знести. В результаті, останні кілька місяців Чен Ґо перестали докучати Танг Ро подібні прохання. Але зараз, після згадки про Е Сю, думки дівчини повернулися до союзної ідеї. Вона раптом широко відкрила рот і, обронивши рушник, вискочила з ванної. Забувши про розтріпані волоси, Чень Ґо попрямувала в сторону дверей Е Сю:

— Я хочу покликати його для тебе.

— Договорились! — Танг Ро їй слідувала і поспішила додати. — Але хіба він не ліг спати після нічного чергування? Давай почекаємо, поки він прокинеться, добре?

— Тоді добре, — з сумом пробурчала Чень Ґо.

Вона підняла рушник і, вже повертаючись до ванної, раптом подумала: «Верно, його руки такі ж гарні, як твої, Танг Ро».

Розділ 47. Я граю без спеціалізації

« Допоможіть мені скласти ковдру. Я принесу тобі сніданок." Таку записку побачив Е Сю, коли прокинувся. Прибравшись у коморі, він вийшов до житлової кімнати. На столі знайшли склянку молока і молоду пару. Хлопець був невимовно здивований. Зараз було три години дня, хто ще на землі буде пити соєве молоко і їсти « ютіо» в цей час? Вони вже давно охололи (прим. ютіао - це щось на зразок солоних пончиків. Але що ні говори, а виходило, що бос залишила це спеціально для нього. Е Сю взяв один пончик і вийшов з кімнати.

Новий сервер "Слави" продовжував набирати популярності, залучаючи людей в інтернет-кафе. Щаслива кав’ярня була досить великою, тому тут рідко буває багато місць для зайнятості. Вона кинув погляд у зону для курців, шукаючи вільний комп’ютер. Однак, опинившись у кишені, виявилось, що пачка цигарок порожня. Це було набагато хворіше, ніж виявити холодні ютіао! Ще більше погіршував ситуацію той факт, що гроші у хлопця теж закінчилися. І як він повинен протягнути цей день? Е Сю вирішив попросити у боса аванс. Хоча житло і їжа вкладалися в зарплату, він їв дуже мало. У нас було достатньо їжі на день. Але навіть при такій економії хлопець не знав, чи залишаться у нього гроші на сигарети. А якщо ще згадати, як Чен Ґо ненавидить запах тютюну, то буде дуже не просто просити в неї грошей на куриво.

Його міркування були перервані обережні поплесканням по спині. Вона сильно обернулася. Позаду стояла Чень Го. Дівчина була так близько, що при розвороті Е Сю мало не зачепив по обличчю її обличчя. З притаманним їй темпераментом Чень Ґо відразу ж почала його читати:

— Ти тримаєш сигарету в роті! Ти тримаєш ютіао в роті! Що ще ти можеш в ньому тримати? Може, взагалі будеш використовувати рот замість рук?

Говорячи про руки, Чень Ґо знову звернула увагу на красу рук Е Сю.

« ДЛЯ таких рук — це справжній злочин, який можна назвати запаленим від цигарок або запакуваним кремом. Чи можна тримати сигарети й ютіао без рук? Чорт, це змушує мене боліти моє серце".

Чень Ґо струшила головою і кинула в його сторону:

— Иди за мною.

Е Сю покірно побрев слідом за босом до стійки реєстрації. За стійкою чергувала Танг Ро. Коли дівчина побачила Чень Ґо у супроводі незнайомого юнака, то встала і посміхнулася.

— Танг Ро, Е Сю, — представила їх один одному Чень Го.

Привіт. — Танґ Ро простягнула руку новому знайомому, і Чен Ґо вже в той час відчула заздрість. Руки Е Сю були теж красиві, але це були руки хлопця. Якби вони належали дівчині, Чень Ґо не винесла б такої несправедливості. Руки Танґ Ро були справді жіночими. Вони описували безліч слів: прекрасний нефрит, тонкі, м'які, чуттєві...

— Пфівет, пфівете, — нерозбірливо привітався Е Сю, так і той, хто не випустив пончик з рота.

Дотримуючись добрих манер, вони потиснули один одному руки. Танґ Ро також звернула увагу на руки Е Сю. Під час рукостискання вона украденою кинула погляд на його зап’ястя і відразу ж ввічливо підняла очі до співрозмовника. Після люб’язності вони розтисли руки. Її не було видно, але всередині він був вражений. Він і подумати не міг, що Танг Ро виявиться такою. Її обличчя і фігура були просто приголомшливими. Проте вона не лише виділяла красу, але й розсвітлювала світлу аура. Фігура, зовнішній вигляд і одяг не було нічого, до чого можна б придертися. Хоч би яким був кут зору, Танґ Ро мала безсмертну красу богині з легенд.

Єдиною подробикою, що вибивалася з ідеального образу, була коротка зачіска. На перший погляд це виглядало дивно, але якщо придивитися, коротка стрижка робила її свіжою і приємнішою. Однак вона здивувалася ще й іншим. Він не міг зрозуміти, чому така дівчина вже близько двох років працює в інтернет-кафі. Неважливо, наскільки великим було щасливе інтернет-кафе, єдиною людиною, яка заробляла в ньому хороші гроші, була Чен Го. Хоча регулярний персонал кав’ярня отримував непогану зарплату, все ж він не мав майбутнього. Мережний менеджер, касир... Ви б хотіли працювати на такій посаді все життя? Така робота зазвичай є тимчасовим рішенням. Нормальні люди не працюють у подібному місці протягом двох років. А що вже говорити про таку дівчину, як Танг Ро.

— Давай, давайте, давай! Хлопці, б'йтеся один з одним. — Чень Ґо не збиралася давати Е Су часу на роздуми.

Після того, як вони бачили одне одного, вона відразу перейшла до справи. Дівчина виглядала так, ніби чекала цього моменту цілий день, зберігаючись, щоб не витягнути її із ліжка.

— Бій? — перепитав Е Сю.

— Слава! Де ще ви можете битися? — Відказала Чень Го.

- Оу, ти вмієш грати в "Славу"? — Поцікавив її Сю у Танг Ро.

— Ні, я не вмію, — посміхнулася вона.

Почувши ж се, Чень го засмучилась:

— Якщо ти не вмієш грати, тоді що говорити про мене?

— Ти по-справжньому вмієш грати, — відповіла Танґ Ро. — Я просто, так собі.

- Наскільки "так собі"? — Е Сю не розумів, що дівчина мала на увазі.

- Не слухай її, вона просто скромничає. Вона по-справжньому вміє грати. — Чень Ґо потягнула обом до компьютерів.

- Малюк Танг, и возьми мою Туманну Мглу! — Виголосила Чень Ґо, а потім запитала Е Сю.

— А ты? Ти вже досяг двадцятого рівня вночі, вірно? Який клас ти вибрав?

— Я не вибирав клас, — відповів вона.

- Ти не збираєшся змінювати клас?

- Я граю без спеціалізації.

— Без спеціалізації? — Чень Ґо була вражена.

П'ять років тому, коли вона ще тільки починала грати, ера гравців без спеціалізації вже пройшла. Дівчина питала про них ветеранів « Слави», які стали тими днями, але вони тільки відшукали:

— « Це була просто легенда.

— Як ти гратимеш без спеціалізації? Як ти збираєшся прокачатися після п'ятидесятого рівня? — Чень Ґо була збентежена.

« Раніше не було, але тепер це можливо », — відповів вона.

- І як ти збираєшся прокачувати рівні? — Не унялася Чень Ґо.

« Небесна Сфера », — пояснив Е - Сі.

— Ти жартуєш? - Очі Чень Го округли. - Ти хочеш пройти випробування Небесної сфери на п'ятдесятому рівні?

— Я красень, не ошукаєш? — Усміхнувся Е Сю.

— Красунчик — мой зад! — Наголосила Чень Го.

— Випробовування Небесної Сфери на п'ятдесятому рівні... Це ж... — Дівчина спробувала уявити собі, наскільки це може бути складно. Однак після деяких роздумів Чень Ґо покинула цю затію. Вона навіть не знала, звідки починати.

« Якщо ти хочеш побачити це, то неволь мене », — засміявся Е Сю.

— Ти божевільний, — завела Чень Ґо.

І Сю продовжував сміятися, коли на екрані комп'ютера з"явився його персонаж.

— Я тільки двадцять перший рівень. Буду битися проти твого персонажа семидесятого рівня на Фоксированому Поле.

- Ти хочеш використати цей паршивий акаунт? - Очі Чень Ґо розширилися.

— А який ще мені використовувати? — Не розумів Э Сю.

— Я позичу тобі будь-який клас, який захочеш! — Дівчина не просто так цікавилася нею про вибір класу.

Кафе мав багато постійних клієнтів, і Чень Ґо спокійно могла позичити у будь - кого з них карту акаунта.

— Без класу...

— Загубися!

Танґ Ро з цікавістю спостерігала за цією парою. Вона виявила, що Е Сю був точно таким, яким його описували. Цей чоловік чудово умів злити Чень Ґо!

- Ми можемо просто провести один раунд. Не слід так серйозно ставитися до цього! - Танг Ро в їхньому спорі.

- Саме так! — Сю.

- Як ти збираєшся битися своїм двадцять першим рівнем проти мого семидесятого? — запитала Чень Го.

- Фіксоване поле! — Відказав Е Сю.

Чень Ґо втратила дар мови. Фіксоване поле використовувалося для тренування. Перемоги чи поразки там не записували. Оскільки воно було фіксованим, не важливо, був ти двадцять першого або семидесятого рівня, характеристики персонажів урівноважувалися. Але навіть якщо ці характеристики були однаковими, різниця в скіллі не компенсувала їх. Персонаж двадцять першого рівня просто не матиме навичок, які відкриваються до вивчення на вищих рівні. Тому під час битви з такою різницею у рівнях Танг Ро було дуже багато переваг.

- Ти забула? Я ж без спеціалізації, - терпеливо повторив Е Сю. - 20-й рівень чи 70, для мене немає значення.

Нарешті Чень Ґо зрозуміла. Верно. Персонажі без класу все одно не зможуть вивчити навики вище 20-го рівня.

Розділ 48. Нескінченні варіації

— Гаразд, я нарешті побачу так званийперсонаж без спеціалізації. — Зітхнула Чень Ґо, закриваючи очі.

Коли вона починала грати, персонажі без класу вже вважалися вимерлими.

— Так, — встала позаду Танг Ро і почала керувати підготовленим процесом. Добре. Вибери карту, вірно, найменшу.

Арена « Слави» була окремим сервером. Зайшовши на Арену, гравці з різних серверів могли вільно воювати між собою. Під час входу до комп’ ютера з псевдонімом кожного гравця з'являвся номер сервера. Це було зроблено, щоб уникнути плутанини серед персонажів з однаковими псевдонімами, які прийшли з різних серверів.

- Тепер запросіть його. Темний Лорд. Так, ці два слова продовжували інструктувати Чень Ґо.

Танґ Ро слухняно надіслала запрошення, але система відразу ж видала повідомлення: « Ігорок з таким ім’ям не знаходиться на Арені ».

- Що ти там робиш, давай швидше! — вигукнула Чень Ґо.

— Погоди небагато, дай розподіляти окуляри навичок.

Темний Лорд цієї ночі підвищив рівень. Прокачка, проходження підземель і виконання завдань дала кілька вільних очок, а тепер Е Сю збирався їх використовувати.

— Ти такий повільний, — пробурчала Чень Ґо.

Тоді як вона не знаходила місця від хвилювання, Танґ Ро була спокійна і безтурботна. Намагаючись вбити час, вона переглядала спорядження Туманної Мгли.

- Ти останнім часом не отримувала нового спорядження? — запитала Танг Ро.

Хоча дівчина не грала в « Слову», її знання про Туманну Мгле були такими ж правдивими, як у Чень Ґо. А все тому, що бос дуже любила поговорити про свого персонажа!

— Ні, це не так просто! — Зітхнувши, вона відповіла і побачила, що її кличе Е Сю.

« Чим він там займається?» — несвідомо пробурмостила про себе Чень Го, підходячи до хлопця.

— Ти дуже хочеш, щоб ми з нею билися, — тихо запитав Е Сю. - На це є якась особлива причина?

- А сам як думаєш?

— Я не знаю, тому й питаю! Ти не хочеш, щоб я дозволив їй перемогти, вірно? — запитав Е Сю.

— Дозволить? — фырвала чень Гo. - Скажеш це після того, як переможеш її!

— Окей, окей, — закинув Е Сю, приходячи Марним Лордом на арену.

— Готов.

Танґ Ро відіслала нове запрошення, і Е Су прийняв його. Чень Ґо знову встала за спиною подруги. Однак вона не квапилася виходити на поле бою. Трохи погорнувши голову до своєї сестри, він запитав.

— Будемо битися просто так? Або, може, замкнемо маленьку парі?

— Які пари? — Чень Ґо не розуміла, куди він клонує.

— Наприклад, на пачку цигарок, — запропонував вона.

У середині Чень Ґо почала підніматися хвиля праведного гніву. І коли буря вже була готова впасти на голову Е Су, втрутилася Танг Ро.

— Окей! Я не курю, і в мене немає цигарок. Давай ставкою буде сто юаней, як тобі така пропозиція?

— Добре! — З радістю погодився Е Сю.

- Добре. Ось сто юаней. — Танг Ро викинула з маленького кішника купюру і дала гроші Чен Го.

— Ви обидва згодні? — На здивування Чень Ґо.

— Я посперечалася просто тому, що це весело! — засміялася Танг Ро.

— Ладно. — Чень Ґо взяла гроші і повернулася до неї Сю.

- А що щодо тебе?

— Я... у мене є рідкісна пачка цигарок...

— Ти збожеволів від бідності, чи що? — розсміялася Чень Ґо і запропонувала. — Я можу позичити тобі гроші, потім відняти з твоєї зарплати.

Чудово. Я зараз же поверну їх тобі, — відповів вона.

— Як же самовпевнено! — усміхнулась Танг Ро.

— Ну, починаємо!

Вони одночасно натиснули "Старт". Малюнок на моніторах відразу змінилося, і наступного разу обидва персонажі опинилися на арені. Це був маленький майданчик. Оппоненти були по різних сторонах один від одного.

- Він досі не вибрав клас. Це називається персонажем без спеціалізації. - Чень Ґо виступала в ролі тренера-наставника Танг Ро. — У нього багато варіацій у використанні навичок. Але, дивлячись на його зброю, можна буде визначити вміння якого класу він збирається використовувати.

— Ок. Ясно, — відповіла Танґ Ро.

Хоча дівчина сама не грала в « Слову», вона часто билася на дуелях замість Чень Ґо і знала всі здібності інших класів.

- Тоді що за зброя в його руці? — Танг Ро вказала на монітор.

— Це... це... — Чень Ґо довго придивлялася, але так і не змогла розпізнати.

Покинувши марні зусилля, вона запитала прямо:

- Яку зброю ти маєш?

— Як не соромно! — Відказав Е Сю. — Тобі обов'язково питати?

- Виглядає, як парасолька? — Танг Ро підвела Туманну Мглу трохи ближче, щоб збільшити зображення.

— Полонтик? Не існує такої зброї. Це, мабуть, мітла, вірно? — Чень Го теж прийшла до екрану, щоб подивитися.

— Я иду! — Застерегла Е Сю, і Марковий Лорд рвав прямоком до Туманної Мгли.

Реакція Танґ Ро виявилася справді блискавичною. Ледве Містер почав рухатися, вона перемістила мишку і прицільно вистрілив. Але фігура Маркового Лорда раптом замерзла, і снаряд пролетів повз. Спостерігала за боєм Чень Го знала, що це блимання було викликане Z-хибанням. Принцип цього руху був досить простий, але виконати його під час бою було надзвичайно важко. Ухиляючись від пострілу, Темний Лорд скоротив дистанцію. Він трохи пригнувся, і використовував Скользячий Пинок.

— Як підступно! — вигукнула Чень Ґо.

Хоча Скользячий Пинок був здібним стрільцем, він виконував свою роль у тілі персонажа і тому не потребував жодної зброї. Ця атака не давала зрозуміти, що за зброю тримав в руках Марчний Лорд. Швидкість реакції Танґ Ро знову не розчарувала. Перед тим як Скользячий Пинок досяг мети, Туманна Мгла відкотилася в сторону. Швидко вибігши на ноги, вона вирішила скористатися Скользячий Пинок у відповідь. Обертання, рух і атака були виконані з дуже високою швидкістю. Хто ж знав, що екран раптово спалахне яскравим білим світлом. Мрячний Лорд, наче нічний лорд, витягнув зі своєї дивної зброї гострий меч. Їхнє світло не було простим спалахом клинка. Він виявився майстром мечника: малюнок Мечом! Ця атака застала Чен Го зненацька. Навіть якщо б вона хотіла щось протиставити їй, то навряд чи змогла б, реакція була занадто повільною. На відміну від подруги, ліва рука Танґ Ро вже кілька разів ковзала по клавіатурі і права виконала мишу за лаштунками. Туманна Мгла відстрибнула назад, щоб ще раз вистрілити. Цей поворот дозволив уникнути удару Рісунком Меча і дав можливість контратакувати. Вистріливши, дівчина використала віддачу зброї, щоб збільшити дистанцію між нею і противником. Цей рух вбивав відразу трьох зайців.

Чень Ґо хотіла похвалити Танг Ро, вона не подумала, що відразу після використання навичок меч Маркового Лорда знову опиниться в нічних водах. Однак Сю, прибравши клинок, стрибнув слідом за Туманною Мглею. Через мить він підійшов до неї впритул. Його рух був неймовірно швидким. Чень Ґо бачила, що між Мрачним Лордом і Туманною Мглою залишилося дуже невелика відстань. У цей момент його зброя, схожа на парасольку, змінювалась і була сформована як спис. Темний Лорд зробив спад в сторону Туманної Мгли. Після чого невловимим рухом перекинув деревичко списа в іншу руку і крутив, окидаючи Туманну Мглу з ніг на голову. Чень Ґо була в шоці. Те, що зробив зараз Е Сю, не було звичайною атакою. Це був скілл Боївого Мага, який називається Кругова Размах. Сам по собі це вміння не було рідкістю, особливо серед гравців, які ще не вибрали клас. Проблема полягала в іншому. Як міг Марчний Лорд одразу після використання навички мечника, для виконання якого вимагалося меча, застосовувати вміння бойового мага, які використовувались тільки з списом.

Танґ Ро була вражена такою ж подругою. Після короткої битви вона усвідомила, що на рівні нижче цього хлопця. Це було те, чого вона ніколи не очікувала. Через те, що "Слава" була грою від першої особи, навики таких колах були дуже ефективними. Блискавка моментального обертання змушувала гравців почуватися не найкращим чином. Чень Го, як ветерана, така різка зміна ракурсу не могла збити з пантелику. Танг Ро лише час від часу грала. Тому, незважаючи на дуже швидкі руки, ця несподівана зміна положення вибила її з колії. Але Танг Ро належить їй, дівчина швидко зорієнтувалась і крутила тіло Туманної Мгли, щоб встати. Але не змогла поворухнутися. Танг Ро повернула голову персонажа, щоб дізнатися, що їй заважає. Над Туманною Мглою височів Марковий Лорд, одна нога якого стояла на землі, а друга він прийшов на суперницю і не дозволив цій піднятися. Зброя в його руці повернулася у первісний стан. Чень Го і Танг Ро нарешті роздивилися, що це дійсно був парасоль, а зараз його кінчик був спрямований в голову Туманної Мгли. Дві дівчини не встигли оправитися від шоку, а з наконечника парасолька один за одним вирвалося кілька вогняних згусток. Пенг. Пенг. Пенг. Прогремна черга пострілів, спрямованих прямо у повалену суперницю. Стрілок, клас Снайпер, уміння: Палач.

Розділ 49. Ти насправді не вмієш грати

- Чорт, що це було? — Чень Ґо втратила дар мови.

Зброя Мертвого Лорда була потрійною. Меч, спис, гвинтівка. Це Трансформер? На відміну від Чень Ґо, не дуже багато знала про Танґ Ро. Її пальці заміщалися над клавіатурою з більшою швидкістю. Підкорившись рухам, Туманна Мгла підскочила і нанесла Удар з Розвороту. Темний Лорд, повертаючись, відстрибнув у сторону. Туманна Мґла, не гаючи часу, використала протиотанкову Ракета. Реакція Танґ Ро була на висоті. Використаний скілл мав дуже швидку активацію. Темний Лорд виявився занадто близько до Туманної Мгли, тому снаряд потрапив у його голову майже в лапу, перетворивши персонажа на хмару диму. Обидві дівчини впали у легкий ступор. На Фоксированому полі, навіть смерті, неможливо було негайно випаруватися. Після смерті персонажа завжди залишалося його тіло. Як Марний Лорд міг перетворитися на хмару диму?

Погано! У той момент, коли Танг Ро все зрозуміла, було вже занадто пізно. Кров виризнула з шиї Туманної Мгли. Навик Ассасіна: Перерізана Глотка. Цей скілл можна було використовувати лише задля досягнення мети. Також, здатність ігнорувати броню, тому, незважаючи на те що він був низькорівним, він мав пристойний урон. Виявилося, що Марковий Лорд перетворився на клуби диму після того, як влучив ракету Ніндзю — Технік Тіневого Клона. Але дівчата занадто пізно зрозуміли це. І Су застосував вміння, як тільки Танґ Ро нанесла Удар з Розвороту. Залишивши клона перед Туманною Мглою, цей Темний Лорд перемістився за спину і використав перерізану глотку.

Після стількох пропущених атак, персонаж Танг Ро виглядав не найкращим чином. Після нової серії щілин по клавіатурі, Туманна Мгла змила в повітря. У польоті вона зробила розворот на сто вісімдесят градусів на дуже малій висоті, показуючи відмінну власність технікою. Курсор її миші шалено метался по екрану в пошуках мети. Але як тільки дівчина розвернулась, вона побачила сяючий меч, що спадав на неї, після чого все навколо окутав кривавий туман. Мечник, клас Берсерк, уміння: Рухнуча Гора. Через те, що скілл використовувався персонажем без спеціалізації, він не мав додаткового урону, проте ефект від нього не змінився. Після того як Рухнули гори Туману Мглу трохи підкинули. Темний Лорд не упустив можливості і підкинув зіницю ще вище в повітря. Потім, використовуючи Зонт тисячі ймовірностей, сколихнув на неї вибух пострілів. Чень Го і Танг Ро були дуже добре обізнані з цим умінням. Це був скілл Лаунчера — Бардекю. Туманна Мгла була підсмажена ружійним вогнем, наче відбивана на барбекю.

Коли вона впала на землю, то перекинулась і готувалася продовжити бій. Однак не вдалося знайти Марного Лорда. Замість нього на арені раптом виявився Зелений Гоблін, який почав закидати дівчину камінням. Як же це здивувало дівчат! Це був навик Мага, клас закликач: Припрошене Істота. Туманна Мгла почала атакувати гобліну, але в цей час Марчний Лорд раптово впав з неба прямо їй на голову. Боєць, клас Страйкера, навички: Друк Орла. Танг Ро вже не мав того розслабленого настрою, що був на початку. Як тільки Марчний Лорд приземлився на неї, дівчина відразу ж вкинула гармату і хотіла скинути голця. Однак наконечники втупилися прямо їй у обличчя. Наступної миті з нього вирвалися чорні згустки полум’я, і кров виризнула, щоб зменшити вагу життя. Темний Лорд у той час, використовуючи віддачу, відлетів назад і безупинно вів вогонь по Туманній Мгли. У боротьбі з Паліжними бійками Лаучери не мали успіху. Тому Танґ Ро постійно намагався використати шквальний вогонь, щоб віддалитися від ворога. Але цього разу Е Сю взяв на себе ініціативу і сам розірвав дистанцію.

Після багатьох поранень у Туманної Мгли залишилося мало здоров’я. Тоді як Марчний Лорд виглядав огірком, здавалося, що він його ніколи не зачепив. Проте Танґ Ро не хотіла здаватися і, коли вона вже збиралася знову нападати, Е Сю несподівано запропонував.

- А як щодо того, щоб зупинити бій?

- Чому? — Здивована запитала Танґ Ро.

— Здається, що ти не вмієш грати, — відповів вона.

Танг Ро не знайшла, що сказати. Хоча Чень Ґо з ентузіазмом розповідала їй про багато речей, все це зазвичай обмежувалося. Правда, навіть з такими мізерними знаннями вона допомагала Чен Ґо перемагати противників, яких сама Чень Го не могла перемогти. Вона навіть закінчила Випробовування Навиків Небесної Сфери, яке більшість гравців було не під силу. Танґ Ро не могла сказати, що знає "Славу", але вона була надзвичайно сильна. Через це Чень Го усі правда і неправда намагалися затягнути її в гру. І саме тому Танґ Ро не хотіла грати.

Багато людей з радістю б робили щось просто тому, що це було легко. Танг Ро була іншою. Вона не могла зосереджуватися на речах, які вважала простими. Чень Ґо вже давно помітила цю особливість подруги. Танг Ро дуже любив змагатися. Коли їй було важко, вона не зупинялася доти, доки її не вирішили. Наприклад, намагаючись випробувати Навиків Небесної Сфери, дівчина неодноразово зазнала невдачі. У цей короткий період вона отримувала більше задоволення, ніж Чень Ґо за всю гру в "Славу". Того разу Чень Ґо думала, що подруга справді зацікавилася грою. Однак після того, як дівчина пройшла випробування, вона знову втратила інтерес до « Слави ». Проходження підземель для отримання спорядження або виконання квістів Танґ Ро не сприйняла серйозно. Врешті-решт, Танґ Ро дійшла висновку: "Слава" була надто простою грою для неї. Щоб повернути зацікавлення Танґ Ро, потрібно було змінити її враження. Тому Чень Ґо постійно шукала противника, якого б подруга не змогла перемогти, щоб зрозуміти усю складність гри. Але ситуація лише погіршувалася. Як тільки Танґ Ро зустрічалася на арені з так званими експертами, вона лише швидко здобувала перемогу. Чень Ґо багато разів розповідала їй про знаменитості — професійних гравців. Але Танг Ро тільки сміялася, не довіряючи. Дівчина була безсила. Факти говорили самі за себе.

Прості гравці опинилися занадто слабкі для Танг Ро, а де було знайти їй професіонала? Ще до повернення Танг Ро, Чень Го вже думала про кандидата Е Сю. Дівчина не знала точно, наскільки сильний Е Сю. Але він вже повернувся в професійне коло, і тому напевно мав би бути вищим за звичайних гравців. У найгіршому випадку, Танґ Ро знову скаже, що це було просто. Таким був хід думок Чень Ґо. Однак, спілкуючись з нею, вона кожного разу гнівалась. І зараз, забувши про свою початкову задумку, дівчина сподівалася, що Танґ Ро зрадить йому урок. Танґ Ро, звичайно ж, була легко переможена.

Коли Ю Сю сказав: « Ти не вмієш грати, Чень Ґо згадала свій початковий план. "Не вмієш грати?" Ця заява вважалася надто категоричною. Якби Танґ Ро не вміла грати, як би вона перемогла стільки противників на арені? А може, це Е Сю виявився занадто сильним? Він придушив Танг Ро від початку до кінця. Людина з професійного кола була дійсно на іншому рівні. Чен Ґо не могла сказати, що учасники професійних змагань були занадто круті! Насправді, все залежало від противника. У боротьбі між професійними гравцями суперники були приблизно одним із видів майстерності, тому порівняння з звичайними гравцями було неможливим.

Е Сю піднявся і, кивнувши Танг Ро, пояснив.

- Ваші дії досить швидкі, але зовсім безладні і координація між правою та лівою рукою відсутня. Коли раптово змінюється точка огляду, твоя орієнтація в просторі просто нульова. Не вистачає знань про обладнання та навички. Твій бойовий досвід надто малий, а тактика занадто проста, тому це не можна назвати продуманою грою. Якщо ти збираєшся перемогти мене з таким рівнем, тоді повертайся років через сто!

Глава 50. Ще!

ти заходиш надто далеко! — Чень Ґо злегка розлютилась.

Незважаючи на те, що вона хотіла мотивувати Танг Ро, Чен Ґо не думала, ніби Е Сю скаже щось подібне. Йому дійсно потрібно було заходити так далеко?

— Оу, прости, — поправився Е Сю. - Я занадто перебільшив. Сто років - це занадто багато. Не потрібно чекати так довго.

Коли Чень Ґо почула першу частину фрази, то подумала, що він визнав свою помилку. Але коли дівчина почула її закінчення, вона просто впала в шаленство, через що її ніздрі почали роздуватися, немов у бика.

- Чому ти не можеш сказати щось хороше? — Чень Го кинула погляд на понівечену Танг Ро.

Вона зайшла так далеко! Дівчина давно хотіла залучити маленьку сестріку в гру, але тепер Чень Ґо почала боятися, що слова можуть відлякати подругу.

- Хмм... Її реакція досить швидка. Я ж сказав про це! — Відказав Е Сю.

- Що ще? — Зажадала продовження Чен Го.

- Що ще... — Э Сю на минуту замислився. Його погляд ковзнув по фігурі Танг Ро. - Ще вона дуже гарна.

Чень Ґо почервоніла. « Вона йому сподобалася? Але проблема була іншою! Вони обговорювали гру. Е Сю сказав, що Танґ Ро красива, але нічого не розповів про рівень її гри. Танг Ро напевно розлютиться, розізлиться...» - Чень Го крадькома глянула на подругу.

Та сиділа, закусивши губу. Права рука дівчини як і раніше стискала мишку. Якби на її місці була Чен Го, вона вже давно б схопила клавіатуру і почала їй дубасити Е Сю. Але Танг Ро була іншою. Випростившись, вона холодно кинула.

- Скажеш все це після того, як ми закінчимо бій.

« У цьому немає потреби », — відповів вона. — Я був занадто поблажливий до тебе. Якби ми продовжили, то відразу після Печатки Орла я б використав Паючий меч світла, небесний Удар, Змієві та Касанія Падіння Квітка. Після цього ти була б мертва.

- Тоді чому ти цього не зробив? — запитала Танг Ро.

- Якби я це зробив, то виграв би сто юаней. Але ти й справді не вмієш грати, тому це було б нечесно. Забудь про це! - Після того, що я сказав Е Сю повернувся до Чень Ґо.

- Босс, ці сто юаней, ти можеш відняти їх з моєї зарплати. Ти вже погодилася на це.

— Ты... — Чень Го мало не задихнулася від злості. Вона зшивала банкноту в кулакі, а потім запустила нею в Е Сю. — Забери их.

- Дякую! — Э Сю зловив гроші на льоту

Він не був безпринципним. Але цигарки для хлопця були схожі на їжу, і їх потрібно було на щось купити. Настав час готуватися до довгої нічної зміни.

- Якщо я програла, значить програв. Тобі не потрібно робити мені знижку. Візьми ці гроші. — Танг Ро встала і простягнула сто юаней Е Сю.

- Забудь про це. Мені дуже соромно приймати їх від тебе, — відповів вона.

— Возьми их!

Чень Ґо втупилася на Е Сю. Вона знала темперамент Танг Ро. Подруга в таких справах була наполегливою і серйозною. Якщо вона не матиме грошей, то проблема може бути поганою. Чень Ґо боялася, що Е Сю ставився до хлопця, який краще розіб'є голову про бетонну стіну, ніж увійдуть у відкриті двері. Зрештою вона почула:

- Тоді віддай їх босу. Я позичив гроші в неї, — сказав вона.

« Ублюдок! Він перевів стрілки на мене!» — Чень Ґо була розлючена, але Танґ Ро виявилася іншої думки. Вона не хотіла злити подругу, тому віддала їй гроші зі словами:

— Тоді борг заплачений повністю! Порозмовляй ще раз, — запропонувала вона знову сісти за комп’ютер.

Чень Ґо відчувала, як сльози течуть по її щоках. У цьому була вся Танг Ро. Вона не буде попустити сперечатися з противником, а просто змусить замовчати своїми вчинками. У порівнянні з Ареною, на Фоксированому полі не було лічильника перемоги і поразок. Крім того, гравці вільно заходили в будь - який зручний для них час. Танг Ро висунула ті самі параметри, що і під час попереднього матчу, а потім не кажучи ні слова, витягла наступні сто юаней та поклала на стіл.

- Умови такі ж, один раунд – сто юаней. Незважаючи на те, що я не вмію грати, сподіваюся, ти поставишся до цього з повною серйозно.

Е Сю повернувся в сторону Чень Го. Але вона просто виставив руки перед собою, що означало: розбирайтеся самі.

— Добре.... — Її Сю був також трохи складений і просто сів за комп’ютер. Почався новий раунд. Чень Го як і раніше стояла за спиною Танг Ро, правда, цього разу дівчина мовчала. Цього разу вона не стане метушитися. Ситуація повторилась один в один. Туманна Мгла програла, навіть не торкаючись Марного Лорда. І цього разу вона не стала виявляти милосердя і повністю облишила своє здоров’я.

— Ще! — З напором зажадала Танг Ро.

Вона знову витягла сто юаней і поклала на стіл. Знову програла.

— Ще!

Очевидна поразка.

— Ще!

Поразка...

Е Сю не пропустив ні слова. Чень Ґо подивилася на вираз його обличчя — він був безстороннім. Темний Лорд також не виявляв милосердя. Він не давав Танг Ро ні найменшого шансу. Жахливий і безжалісний. Багато відвідувачів інтернет-кафе помітили їх змагання. Декілька постійних клієнтів залишили свої комп’ютери, згвалтувалися за спиною Танґ Ро. Більшість присутніх впізнала її. Для багатьох дівчина була ідеалом краси. І багато хто знав, що вона не грає в "Славу", але в дуелях Танґ Ро не було рівних. Тому для більшості це було справжнім ударом бачити, як вона програє бій без найменшого шансу на перемогу. Що ж до її супротивника? Вона почала працювати в кафе лише два дні тому, і навіть постійні відвідувачі не відразу дізналися про це. Тільки побачивши їх бій, що зібралися навколо Танг Ро люди ахнули від захоплення.

- Мертвий Лорд, це Марний лорд з десятого сервера!

— Реально? Де, де? - Пам'ять цього імені розбудило людей.

Всі нові й цікаві підходили подивитися, що відбувається. Танг Ро та Е Су не звертали на них уваги. Вони зосереджено продовжували битися. Чень Ґо вразила реакція присутніх. Вона запитала стоячого поруч.

— А хто це Марний Лорд?

— Найпопулярніший персонаж десятого сервера. У нього три перші проходження в початковому селі. Він тримає рекорд Лежаного Лісу, а ще член гільдії Блакитного Річка.

— Нет! Я знаю людей з гільдії Блакитного Річка. Після того як Марчний Лорд допоміг їм встановити рекорд, він вийшов з гільдії.

— Чорт, він навіть не бачив справжньої сили гільдії Блакитного Річка. Що він планує робити?

— Эй, потише. Він може почути нас.

- Що, де він?

Люди не знали, що людина, яка бореться з Танг Ро, сидів прямо навпроти неї.

- Ух, знову програла...

- Який це раунд?

— Я не знаю. Коли я прийшов, вони вже билися.

- На столі п'ять сотень, вірно?

— Ага, верно.

Ще один програш!

- Сетриця Танг, вперед-вперед...

В результаті, Танг Ро програла десять раундів підряд. Не можна сказати, що за всі ці десять бітів вона не змогла навіть доторкнутися Е Сю, але всім було зрозуміло, чи у дівчини немає і шансу на перемогу. Звуки аплодисментів, що підбадьорюють, перетворилися на заспокійливі бавовнки. Дехто з спостерігачів навіть почав зневажати Мричного Лорда через те, що той був такий жорстокий з дівчиною.

— Ще! — Знову зажадала Танг Ро голосом, сповнений рішучості йти до кінця.

Вона хотіла продовжити. Але коли дівчина знову запустила руку в гаманець, її очі розширилися від подиву. Вона не могла більше битися... бо в неї закінчились гроші.

Розділ 51. Зброя, яку не можна сховати

Почувши наступне: "Знову!" Він лише міцніший за мишу і був готовий знову ксувати та вбивати. Правда, цього разу він не став заходити до кімнати, а встав через комп'ютер і побачив Танґ Ро, яка перетрешувала порожній гаманець.

- Нарешті закінчилися гроші? — усміхнувся Е Сю.

« Цей хлопець... "Танг Ро повільно піднялася, коли мій гаманець опустелює?"

- Почекай, я принесу ще грошей.

- Сетрице Танг, забудь ти про це... - Сусіди намагалися її напоумити.

— Маля Танг... — Чень Го перегородила їй дорогу.

Знаючи подругу, вона не сумнівалася, що та б’ється доти, доки не стане банкрутом. І в цьому, здебільшого, винен Е Сю. Перемігши, він навіть не намагався залишити лазівку, щоб Танґ Ро могла вийти з важкої ситуації. У цей момент вона почула.

- Забудь про це! Мені зовсім не цікаво таке биття ...

Він продовжував насміхатися над Танг Ро! Чень Ґо була розлючена. Вона розвернулась і вже була готова сказати йому пару лагідних, але Е Су випередив її.

- Спочатку ти зобов'язана все добре вивчити. Ти повинна розуміти, наскільки велика прірва між мною і тобою. Ти не зможеш перемогти в "Славі", спираючись тільки на швидкість рук. Якщо ти хочеш битися зі мною, то в тебе буде ще багато можливостей.

Чень Го поспішала. Усе сказане було розсудливим і обґрунтованим. Цей хлопець нарешті сказав щось заплутане. Але чи Танґ Ро послухається цього сьогодні? Раптом дівчина зупинилася в задуманості. Її люди теж притихали. Здавалося, що всі вони чекають на прийняття цього судового рішення.

Чень Ґо раптом вловила краєм ока якийсь рух. Вона повернула голову. Її погляд уперся в Е Сю, який красномовно подивився на боса і зробив характерний рух долонею. "Ця дівчинка хоче, щоб я віддала йому гроші!" Дівчина знала, що через упертий характер Танґ Ро не захоче прийняти гроші назад. Але вона не збиралася на зустріч. Замість цього Чен Ґо проігнорувала хлопця і замахала руками на натовп цікавих.

— На що ви втупилися? Назву закінчено. Давайте розходьтеся.

Зібрані, дивлячись на Танґ Ро, також не збиралися йти. Замість цього вони оточили Е Сю з запитаннями.

- Брате, що в тебе за зброя?

Тільки люди, які не грають у "Славу", будуть байдужі до такого питання. Почувши його, навіть Чень Ґо наволострила ушки. Дівчина розривалася на шматки. З одного боку, вона хотіла почути відповідь, з іншого, Вона не хотіла залишати Танг Ро.

нічого особливого. Я зробив його сам, — відповів вона.

- Зброя ручної роботи? — Тут же викрикнув хтось з натовпу.

Здається, що серед присутніх були ті, хто відразу зрозумів: « Я зробив його сам ». Натовп негайно зашумувала. Напруження ручної роботи було частиною високорівневого контенту « Слави», тому звичайні гравці не могли і мріяти про це. "Слава" існувала вже десять років. І методи виготовлення спорядження вже давно були опубліковані на сайті гри, але тільки до створення високорівного оранжевого обладнання. Срібне спорядження на порядок перевершувало помаранчеве і було справді легендарним, тому його можна побачити тільки в професійних колах. Однак професійні клуби не хотіли ділитись методом виготовлення срібного спорядження з громадськістю.

— Брате, можна на нього подивимося? — Запитали відразу кілька голосів.

Звісно! — Розсміявся Е Сю, дозволяючи всім бажаючим розглянути Зонт тисячі ймовірності.

Чень Ґо поклала руки на плечі Танг Ро зі словами.

— Ходімо, відпочинемо нагорі трохи.

Однак її слова не давались. Дівчина постійно витягала шию, намагаючись побачити, що тримає в руці похмурий Лорд. Танґ Ро не могла стриматися від сміху, дивлячись на спроби подруги.

— Якщо тобі так цікаво, підійди і подивися!

Почувши це, Чень Ґо поглянула на Танг Ро. Дівчина не була засмучена, як вона думала раніше, тому Чен Ґо трохи заспокоїлася. Але все ж вона повезла подругу наверх зі словами.

— Хмпф. Я подивлюся цю штуку пізніше. Якщо він наважиться не показати мені цей парасоль, я звільню його.

Тисячі ймовірностей, що оточували Е - Сю натовп, були в захопленні від характеристик Зонта. Більшість із присутніх грала на новому сервері і добре знала, які риси мають низькорівневий сон. Тому, кинувши навіть скороминущий погляд, вони могли сказати, що перед ними геніальна срібна зброя!

— Потрясно! Як ти зміг його зробити? — запитав хтось з натовпу.

Е Сю лише посміхнувся, але відповідати не став, а перепрошував ніхто не наважився. Навіть автор питання відчув, що ляпнув щось не те. Кожне спорядження ручної роботи було зроблено кров’ю, потім і сльозами. Хто захоче ділитися своєю кров'ю за просто так?

— Как жаль! Він тільки п'ятий рівень., - зітхнув ще один з присутніх. (прим. Тільки форма п'ятнадцятого рівня. Інші форми досі п’ятий).

— Сервер тільки відкрився! — відповіли йому з натовпу.

- Якщо ви почнете збирати матеріали, то можете покращити їх до семидесятих.

— Серйозно? Я чув, що спорядження ручної роботи вимагає певних матеріалів, а не рівня! — Третій чоловік відповів.

- Якщо ти все знаєш, йди і зроби те ж.

- Я передав те, що чув, тільки і всього...

Гравці продовжували засипати коментарями. Вона тільки мовчки усміхалася, він не збирався вступати в розмову. Звичайні гравці мали поверхове уявлення про цей вид високорівневого спорядження. Проте коли з’явилась легендарна срібна зброя ручної роботи, то це стало предметом бурхливих дискусій. Правда, всі сходилися в одному: « Жаль, що воно всього лише п'ятого рівня." Хоч би якою крутою була п’ята стадія, вона все одно не мала великого значення. Усе це добре розуміли. Багато гравців знали, що срібну екіпіровку можна було покращити у спеціальному редакторі. Але такий апгрейд був зовсім не ліпший від створення нової зброї. Найменша помилка могла все знищити. П'ятий рівень... занадто маленька точка відліку. Якщо від неї не вимагається багато поліпшення, то це було б надто великим. Тому всі були впевнені, що замість вдосконалення зброї буде легше зробити нову високорівневу зброю.

- Брате, ти збираєшся робити ще срібну зброю професійного рівня? - Хтось у натовпі напевно знав, які питання слід ставити.

У порівнянні з фактом наявності срібної зброї талант його творця був у багато разів ціннішим.

— Нет. Ця зброя була випадковою, — відповів вона.

- Брате, якщо ти колись зберешся створити щось подібне я дам тобі всі необхідні матеріали, просто назви ціну. — Здається, цей тип не хотів здаватися!

Гравці, які зібралися навколо них, розуміли, що це була за грань їхніх мрій. Але знайшовся один наполегливий чоловік.

— Я не могу. Якби міг, сидів би я тут? — усміхнувся Е Сю.

Цього разу той, хто наполегливо розмовляв з ним, мовчав. Це було правдою. Той, хто міг виготовляти знаряддя ручної роботи, був набагато ціннішим за звичайних професіоналів. Він міг легко розбагатіти. А ще міг приєднатися до професійного клубу.

- Брате, хочеш піти в підземелля? Давай підемо разом! — Роздались голоси тих, хто хотів погратися з такою знаменитістю.

— Я вже вилаяв ліміт в підземелля, — засміявся Е Сю.

— Давай пограємо разом, як уявиться можливість!

— Ладно.

Після того як люди виявляли повагу, ввічливі слова і намагалися зав’язати дружбу, вони повільно розходилися. Е Сю дуже зітхнув. Зброя ручної роботи була надто цінною і, взагалі-то, його планувалося приховувати від оточуючих. У "Славі" не було способу переглянути характеристики чужого спорядження, якщо їх не покаже сам власник. Тому було досить довго приховувати його. Лише Зонт тисячі ймовірності були надто незвичайні. Чи існує така зброя, що трансформується? Розумні люди легко зрозуміють, що це ручна робота. Крім того, під час бою зброя відшукала всі свої особливості і не могла приховати їх. Вона знову зітхала.

Закривши інвентар, Е Сю побачив Чен Ґо, яка поспішала до нього зі швидкістю блискавки. Пригадуючи його за спиною, бос вимагала.

- Що за зброя?

- Ручно роботи, дивись сама... — Е Сю покірно знову відкрив інвентар.

— Ух ты... — Оцінила Чень Го.

Як і в інших гравців, у неї було тисячі запитань, але дівчина добре знала, що про такі речі не прийнято питати.

- Ти плануєш грати без спеціалізації через цю зброю? — запитала Чень Го.

— А ти чудова, — сказав Е Сю.

- Ти занадто прихований. — Чень Ґо відчувала потребу переглянути свою думку щодо Е Сю.

Цей хлопець, виключений з професійного кола, був більш ґрунтовним, ніж здавалося на початку! Хоча вона і не знала, наскільки досвідченими були професійні...

- Коли це я щось приховував від тебе? — Відказав Е Сю.

Розділ 52. Вибрати клас

Поки Чень Го вивчала Зонт тисячі ймовірностей, Танґ Ро також спустилася до ігрового залу і підійшла до свого столу. Е Сю і Чень Ґо мовчки подивилися на неї.

- Як ти можеш залишати гроші в такому місці? — Танг Ро взяла програні нею юані і передала Е Сю.

Чень Ґо зітхнув. Ця дівчина сприйняла все дуже серйозно. І, схоже, вона не збиралася відмовитися від своїх слів. Чень Ґо лише сподівався, що вона мовчки візьме гроші і більше не спроваджує проблем. Хлопець не обдурив її очікувань. Він встав, бажаючи забрати гроші. Незважаючи на те, що вона робила те що хотіла від Чень Ґо, дивлячись, як він поспішає забрати виграш, дівчина розізлилася.

— У тебе вистачає нахабства взяти їх? — запитала вона.

— А в чому проблема? — Запитали Танґ Ро та Е Сю.

Чень Го не знайшлася, що сказати. Зрештою, вона не брала участі в їхній угоді.

— Я відіграю їх назад, рано чи пізно, — заявила Танґ Ро і передаю гроші Е Сю.

- Я змушений попередити тебе. Це буде набагато важче, ніж ти думаєш - засміявся Е Сю.

Поклавши гроші в кишеню, він вийшов з гри. Потім попрощався і пішов.

- Хіба цей хлопець не змушує тебе злитися? — запитала Чень Ґо, зтиснувши кулаки.

— Ой, розслабся! — Покірно відповіла Танґ Ро.

- Ти маєш дати йому урок. Поспіши почати тренування, — сказала Чен Ґо.

- Скажи, наскільки велика різниця між ним і мною? — запитала Танг Ро.

— Це... — Чень го злегка почервоніла.

Навіть якщо Танґ Ро не вміла грати, тільки Е Сю насмілювався сказати їй це. У очах Чень Ґо подруга була справжнім профі, адже Танґ Ро грала краще за неї. Що вже казати про Е Сю. Вони обидва переважали її. Як Чень Ґо могла оцінювати рівень гри? Не кажучи вже про різницю в рівні їх майстерності. Якби вона змогла відразу визначити різницю між ними, не довелося б влаштовувати цю поєдинку.

— Я не можу сказати, — призналася нарешті, Чень Го.

Танг Ро опустила очі на монітор. З екрану на неї дивилася Туманна Мгла, дівчина так і не вийшла з гри після закінчення дуелі. Після тривалої паузи вона сказала:

він має рацію. Я навіть не можу уявити, наскільки велика прірва між нами. Мені, дійсно, потрібно ґрунтовно все вивчити.

Чень Ґо розхвилювалася всім серцем. Нарешті Танг Ро зацікавилася "Славою". Однак дівчина намагалася не видати своєї радості.

— На щастя, новий сервер відкрився тільки вчора, — сказала вона з найнебезжальнішим видом. — Я піду, принесу тобі ігрову карту.

— Добре, - Танґ Ро без нарікань погодилася на заклик Чень Го тремтіти від радості.

В інтернет-кафе був запасний ігрових карт « Слави ». Чень Ґо просто взяла одну з таких карт, після чого допомогла подрузі зі створенням персонажа. Танґ Ро, вибравши вигляд і ім'я персонажу, увійшла в гру. Завдання в стартовому селі були легкими. Раніше дівчина б виконала їх на одному диханні. Але цього разу Танґ Ро була надзвичайно серйозною. Вона читала й уважно вивчала всі пункти керівництва для нових осіб, навіть Чен Ґо не вважала за потрібне. Подруга нарешті почала сприймати "Славу" серйозно. Чень Ґо була в захваті, вона доклала стільки зусиль і, нарешті, вони дали свої виходи. Тепер треба було обговорити дуже важливе питання.

— Яким класом ти плануєш грати?

— Я навіть не думала про це! — Танг Ро.

— Ну, не поспішайте. Наставливо сказала Чень Ґо. — До двадцятого рівня ти можеш навчитися будь - яких навичок у школі. Ти можеш спробувати їх все і подивитися, який клас тобі більше підходить.

— А якщо я продовжу прокачуватися, але так і не виберу клас, то стану персонажем без спеціалізації, як Е Сю? — запитала Танг Ро.

- Він ризикований гравець. Не варто у нього вчитися. — Чень Ґо навіть підстрибнула від жаху.

- Ризиковий гравець? — Не розуміла Танг Ро.

— Ну, коли гравці досягають п'ятидесятого рівня, вони мусять виконати завдання на пробудження класу, щоб мати можливість далі отримувати досвід і піднімати рівні. Немає особливих героїв, які б могли проїхатися вище 510 рівня. Це була причина зникнення без спеціалізації, — пояснила Чен Ґо.

— Хіба вона не казав, що й далі гойдатиметься, коли досягне Небесної сфери на п'ятдесятому рівні? — запитала Танг Ро.

— Я тебе умоляю! У Небесній сфері? Те завдання, яке ти виконувала за мене, було таким важким! Як він зможе виконати його на п'ятдесятому рівні? — фырвала чень Гo.

— Тоді Е Сю...

— Він божевільний, — перебила її Чень Го.

— Якщо він може це зробити, а я ні, чи не означає, що він кращий за мене? — запитала Танг Ро з сумом у голосі.

На мить Чень Ґо злякалась, що подруга відмовиться від задуманого, але швидко взяла себе в руки і відповіла.

— Якщо він зможе це зробити, ти теж можеш спробувати! Кожен може спробувати здійснити випробування Навиків на п'ятдесятому рівні. У цьому плані немає обмежень. Дівчина подумала на мить і продовжувала. — До того ж! Ти пам'ятаєш зброю Е Сю? Думаю, це причина того, що він продовжив грати без спеціалізації. У цього хлопця зброя ручної роботи. Я не знаю, як він отримав його. Сервер відкрився лише два дні тому! — Чим більше Чен Ґо говорила, тим сумнівалися у своїх словах.

Поява срібної зброї була одним з багатьох питань, які вона хотіла поставити Е Сю, але соромилася.

- Зброя ручної роботи? Виключити сильне спорядження, яке буває тільки у фахівців? Про нього ти говорила? — запитала Танг Ро.

Такі питання показали, що дівчина була справжнім новачком у « Славі ».

— Верно. Крім того, воно ще й дуже потужне. Хоча його парасоль лише п’ятий рівень, це срібна зброя на голову більше ніж оранжеве спорядження. Здається мені, що Е Сю збирається і далі поліпшувати його. Інакше, він би не відмовився від класу заради зброї п'ятого рівня.

— Як же створити срібну зброю? — поцікавилась Танг Ро.

- Сестіце, це питання не до мене. Я і сама хотіла б це знати! — З сумом зітхнула Чень Ґо і перевела розмову назад на тему вибору класу.

Вона боялася, що через складність виготовлення зброї Танґ Ро втратить інтерес до самої гри і зосередиться на крафті. Це було б погано. Срібне спорядження було надзвичайно важким. Багато людей зазнали невдачі в цій праці. Чень Ґо не хотіла, щоб подруга також марнувала свою енергію в безплідних спробах.

- Найкраще буде, якщо ти станеш Лаунчером, як я! Ти вже багато разів грала на моєму аккаунті і знайома з особливостями цього класу. Отже, якщо ви виберете його, то швидко з усім розберешся.

Лаунчер... Танґ Ро не хотіла його обговорювати. Він був їй не цікавий, не лежав у серці дівчини до цього класу. Вона більше любила бути класикою свого ближнього бою. Танґ Ро відчувала, що вони вимагають для управління більш високої майстерності. Але Чень Ґо дуже подобався Лаунчер. І дівчина не хотіла шокувати подругу своєю відмовою. Коли Танґ Ро задумалась над тим, як тактовно пояснити їй своє рішення, то згадала ще один клас про якого часто згадувала Чен Ґо:

- Пам'ятаєш, ти говорила про найсильніший клас. Він ще був у якогось Бога? Що це був за клас?

— Бог Битви — Осеній Лист! — На автоматі випалила Чень Го.

Після цих слів її обличчя потемніло.

Розділ 53. Бойовий Маґ

- Саме так! Він самий! Який у нього клас? — Танг Ро не пам’ятала відомої назви « Бог Бітв Осеній Лісст », але для Чень Ґо воно багато значило.

Був ще один чоловік, який стояв за номером один у списку ідолів Чен Го. І той, хто танцює дощ, саме через неї Чен Ґо почала грати Лаунчером. Вона була її улюбленкою і палко обговорювала геймерську. Задаючи питання, Танґ Ро дивилася в монітор, але не почувши відповідь, підняла очі на Чень Ґо. Лише подивившись на обличчя подруги, дівчина зрозуміла, що сказала щось не те.

- Що сталося? — Танг Ро перелякано підскочила.

Вони знали один одного вже два роки. Хоча Чень Ґо лютує, вона вперше побачила сум на її обличчі.

— Э Цю... Утік, — висхлипнула Чень Го.

— Э Цю? Ти маєш на увазі власника осіннього Листа? — перепитала Танг Ро.

— Угу.

- То осінній Ліс пішов?

- Він залишився, але... — Чень Го не могла пояснити таку суперечність.

Фанати гравців Професійного Альянса ділилися на дві категорії. Одні захоплювалися персонажами, другі - людьми, які ними грають. Титул « Бог Бітвів» багато хто вважав персонажа осінньому Ліссту, але не менше людей, які називали його Е Цю. Зрештою було встановлено рівновагу. Однак поступово чаша веслувань почала схилятися до особистості. Це відбувалося тому, що персонаж вважався залізним генералом армії, тоді як грав лише один з тисяч солдатів. Гравці могли міняти клуби. З часом їхнє вміння могло погіршитися. Врешті-решт, кіберспорт відставав. Такого не сталося з персонажем. Поки клуб буде потребувати персонажа, він продовжуватиме існувати і розвиватиметься. І чим старшим був персонаж, тим більше він мав очок навичок. Крім того, не слід забувати про спорядження.

Насправді, більшість найсильніших персонажів були створені ще на зорі розвитку "Слави" і походили з першого сервера. Гравці, які володіли ними, змінювалися безліч разів, але слава персонажів ніколи не зникала. Квіти можуть знову розцвіти, але людина ніколи не стане молодшою. Чим сильнішим спортсмен керує персонажем, тим краще він розкриває його силу. Але ніхто не може перемогти безжалісного вбивцю — час, тобто закон життя. Її та Осенінь Лист були винятком. Вони були разом протягом десяти років, і це було рідкістю в Альянсі. Інші персонажі часто міняли своїх господарів. Гравці тихо йшли зі сцени, залишаючи після себе відомих персонажів. Але Боже ім’я Бітв було введено за нею і Осенієм протягом десяти років. З моменту отримання титул належав їм обом.

На жаль, Осеній Ліс був персонажем, а Е Цю залишався всього лише кіберспорт сміхом. І спортсмени завжди йшли першими, залишаючи персонажів нести тягар своєї слави. На відміну від інших відомих персонажів, Бог назвав битву першим зміною свого пана. У результаті, багато фанатів, як Чень Ґо, горювали через те, що Осеній Лісст змінює свого власника. Коли Е Цю пішов, Чень Ґо відчувала, що славетний титул Бога Бітв осквернений. Надії, які вона накладала на Осеніго Ліста, впали в один момент разом з відходом Е Цю.

Танґ Ро не розуміла, чому її подруга сумує. Вона могла тільки мовчки підтримувати її, тримаючи за руку. Однак Чень Ґо залишалася Чен Го. Вона вже горіла вчора. Впадати у затяжну депресію було не в її стилі. Невдовзі Чень Ґо знову запала духом.

« Бог битв грав Боїв Маґом », — сказала Танґ Ро. - Ти хочеш спробувати цей клас?

— Вирішено! Можливо, одного дня я стану власником Осеніго Ліста. Коли прийде той час, я теж носитиму титул Бога Бітв! — оголосила Танг Ро.

— Ха! Ця мета в тисячу разів ліпша, ніж перемога над цим нахабним Е Сю! Дитину Танґ, тобі потрібно наполегливо працювати, щоб досягти її.

— Добре! — Танг Ро теж посміхнулася і кивнула.

- Тоді, може, хочеш щоб я розповіла тобі про Боєвих Магах? — запитала Чень Го.

— Ага, — знову кивнула Танґ Ро.

— Бойові Маґі належать до класу Магів. Вони використовують магію для посилення себе, а потім боряться в ближній бою. Крім того, вони спеціалізуються на двох типах зброї: алебардках і бойових списах. Алебарди зазвичай мають швидкість атаки вісім - це дуже швидко. Швидкість атаки бойових копій задоволена низькою — лише два, але вони завдають багато шкоди і мають велику дистанцію атак. Мені особисто більше подобаються бойові списи, тому що вони виглядають більш загрозливі. Осеніній Лісст також використовував бойові списи. Одного разу...

— Сетрица Г... — Одержила її Танг Ро, бо побачила, що подруга почала відмовлятись.

— Ох... — Злякалася Чен Ґо і, відкашлявшись, продовжувала пояснення. — Головною особливістю Боєвих Магів є їхня здатність вивищувати свої характеристики за допомогою магії, після пробудження у них ще з'являється боговий Дух. Це пасивний навик, який повністю залежить від того, як грає гравець. Отже, якщо ти бачиш, що Бойовий Маг бореться сильніше, ніж повинен, не дивуйся. Осіньій Ліст носив титул Бога Бітв, бо її навички були...

— Сетрица! — Чень Ґо була безнадійною.

« Добре, добре », — зітхнула Чень Ґо і відразу ж запропонувала. - Давай подивимося відео. Поки ти будеш дивитися, я буду пояснювати, окей?

— Ага, окей, — закинула Танг Ро.

Чень Ґо навіть не потрібно було шукати відео в інтернеті. За роки гри вона встигла зібрати велику кількість роликів з участю осіннього Ліста. Вибравши один зі збірки, вона запустила його для Танг Ро, попутно пояснюючи те, що відбувається на екрані. Але це тривало недовго. Незабаром дівчина забула про свої обов’язки « наставника » і повністю поринула у споглядання подій, які відбуваються на екрані.

— Воу, дивись, дивися. Ось цей момент... — вигукнула Чень Го захоплено.

— Сетрица...

— Ух ты ж, черт... Він зробив вісімдесят вісім комбо! Ти знаєш, наскільки бойовий дух підвищує його характеристики?

— Сетрица...

цей дурний хлопець. Він підійшов і відразу впав.

— Сетрица... — Танг Ро втретє спробувала повернути Чень Ґо на грішну землю. - Ти не думаєш, що мені потрібно спочатку подивитися відео для низькорівних гравців? Або ти хочеш, щоб я відразу почала вчитися у найбільшого з Боєвих Магів? — Унудо запитала Танг Ро.

- Ох, ось воно що! Тоді зачекай трохи, я знайду щось підходяще.

Дівчата загрузли у вивченні всіх тонкостей гри за Бойових Магів. Навіть нагадування про те, що варто було б перекусити, не відштовхувало їх до цього. Чень Ґо просто прогнала бідолаху і повернулася до вивчення гайдів. Вона відвернулася лише тоді, коли почула голос людини, яка дуже роздратувала її.

- Оу, ви вивчаєте Боєвих Магів?

Е Сю! Чень Ґо відразу ж повернулася до нього.

- Чого тобі? Ти проти?

- Малюк Танг хоче грати Бойовим Маґом? — запитав Е Сю.

— Ага, — кивнула Танг Ро.

— Тоді я можу тебе навчити! — запропонував Е Сю.

— Хмпф! Не потрібно, — презирливо фиркала Чень Ґо.

— Босе, ти знаєш, від чого тільки що відмовилася? — серйозно запитав Е Сю.

— Тц. — Чен Ґо повністю проігнорувала його, повернувшись до розмови з Танг Ро. - Ось всі поради з Бойових Магів, написані Е Цю. Дивись, я вже уникала їх для тебе. Все від азів до вершин. Це характеристики навичок, спорядження, справжні бойові навички, досвід, техніки, методи тренування і навіть колекція з кращих відео.

— Ага, добре, — кивала Танг Ро.

— Серйозно? Ти не хочеш, щоб її навчав досвідчений чоловік? Ти дійсно хочеш, щоб вона сама цим займалася? - Пробурмотів Е Сю.

— Иди, займись чим-небудь іншим. Чи ви зможете навчити її хоча б однієї десятої того, що є в цих підручниках? — запитала Чень Го.

— Дивись, у майбутньому ти ще пошкодуєш про це! — зітхнувши Е Сю.

- Ти такий шумний! — Чень го навіть не повернулась.

Проте Танґ Ро усміхнулася і запевнила Е Сю:

- Якщо у мене будуть якісь питання, я запитаю в тебе.

ти точно скоро прийдеш до мене. Ви вже маєте дев’ять років, щоб переглянути цю інформацію. У грі за цей час багато чого змінилося. Хоча ти як і раніше можеш орієнтуватися на нього, але там є принаймні чотири місця, на які варто звернути увагу. Наприклад, те що зовсім не пасує під поточної Боєвої Маґи — відповів вона.

Глава 54 Покажи мені

Танг Ро була новачком у цій галузі і не розуміла всієї ситуації. Але як же Чен Го? Вона грала Лаунчером! Незважаючи на те, що вона дивилася багато відео з участю Боєвих Магів, дівчина ніколи не задавала тонкості класу. Шерстити інтернет в пошуках гайдів Чень Ґо почала тільки сьогодні. Крім того, вона була дуже ризикованою і довіряла ненадійним джерелам. Чень Ґо не почала заморочуватися з масштабними дослідженнями і просто вбила ключові слова: Бойова Маг, Ею та Осеніній Лісст. Відкриваючи перший знайдений гайд, вона без розмірковувань запропонувала його Танг Ро. Коли вона побачила вказівки, які переглядали дівчата, то відразу помітила кілька невідповідностей у поточній грі. Тепер, коли вона звернула увагу на це, дівчата побачили, що гайду вже дев’ять років! Хто знає, скільки всього відбулося в грі за цей час і які зміни відбулися у класі. Якби за дев'ять років не було жодного оновлення, гравці б так далеко не просунулися і « Свавільна» навряд чи залишилася б такою ж популярною. Ігре теж потрібно рости!

- Це правда? — переспитала Чень Го.

— Ага.

— Які чотири місця? — запитала Танг Ро.

- Чому б вам двом не повечеряти? А я в цей час переглядаю для вас керівництва, - запропонував Е Сю.

Перша була ігроманкою, друга твердо вирішила стати. Вони так захопилися дослідженням Боєвих Магів, що забули про їжу. І коли вона запропонувала їм перекусити, дівчата відчули себе трохи голодними.

— Тоді спочатку повечеряємо? — Чень Ґо поглянула на Танг Ро.

— Добре, — відповіла Танґ Ро подрузі і подарувала їй сумну усміхаючись. Вибач, що турбую тебе.

— Давайте, ідіть! — Е Сю випровадив їх і оселився за комп'ютер. Через хвилину він почув здивований голос Чень Ґо.

— Ого! З чого це сьогодні така розкішна вечеря? Хто замовив його?

Коли вона почула, що брат Е сьогодні пригощає їй, то ще більше злилася на нього.

« Він знає, як здобувати користь з людей », — пробурчала Чень Ґо до Танґа Ро.

Та розсміялася.

- До речі, після стількох програх ти не засмучена? — Чень Ґо бачила, що Танґ Ро сприймала втрату тисячі ста юаней досить легко.

Дівчина працювала в інтернет-кафі вже два роки і вважалася старим співробітником, тому Чен Ґо свідомо підняла їй зарплату. Проте Танґ Ро не робила нічого особливого в порівнянні з іншими працівниками. Чи вона багато робила? По суті, дівчина тільки стояла за стійкою реєстрацію і спостерігала за залу. Тому її зарплата була перевищена на небагато. Виходило, що тисяча юаней були для Танг Ро не маленькою сумою, але дівчина не звернула уваги на їх втрату. Її характер був зовсім протилежний особистості Чень Ґо.

Враховуючи популярність онлайн-кафе, навіть у найгірші часи Чень Го гарантовано отримувала за місяць 100 000 юаней чистої прибутку. Тисяча юаней не була для неї великою проблемою. Однак для Чень Ґо було не просто підняти свій ресторан на такий рівень. Незважаючи на стабільний потік відвідувачів, дівчина не мала звички викидати грошей. Тому серце Чень Ґо обливалося кров’ю, коли вона думала про гроші, які мала на увазі.

Звісно! — Танг Ро.

-Ти втратила всі свої гроші. Чим ти збираєшся харчуватися в цьому місяці? — запитала Чень Го.

— Хіба харчування не входить у нашу зарплату? — Усміхнулася Танг Ро.

Чень Ґо була безсила в цьому відношенні. Вона гарантувала, що буде забезпечувати своїх співробітників харчування, тому багато з них витрачали всі свої гроші без зарплати.

— Давай ешь. Після вечері подивимося, який новий фокус придумав цей хлопець, - сказала Чен Ґо.

Тим часом вона швидко виправила старіші місця гайда. Більше того, він проглянув усі матеріали, підготовлені босом для Танг Ро. Рівень зібраної інформації виявився дуже високим. От тільки Чень Ґо зібрала всі матеріали, пов'язані з Е Цю і Осенієм Лестом. Побачивши це, вона не знала, плакати або сміятися. Він усунув усю непотрібну, повторювану і стару інформацію. Додав те, чого не вистачало. Він вилучив усе, що могло бути усунено, виправив усі можливі зміни і почав добувати те, чого міг досягти.

Поки він лопатив цю безодню інформації, Чен Го і Танг Ро закінчили з вечерею і поспішили назад. Дівчата повернулися саме в той момент, коли Е Сю видаляв гайди з таким зусиллям підібрані Чен Го. Бос кулей попрямувала до нього.

- Що ти робиш? — Закричала вона.

— Тут була купа повторюваної інфи, тому я допомагаю вам з її очищенням, — спокійно відповів вона.

— Правда? « Чень Го трохи заспокоїлася, але все ще була скептичною.

Хоча вона постійно виводила її з себе, однак визнає його високі ігрові навички. У цьому хлопець перевищував її.

- Ти впевнений? Усі ці гайди були написані Богом Е Цю, і він знову перепитав Чень Ґо про всяк випадок.

- Звичайно, впевнений. Ще б мені не бути впевненим. Якщо б вона дізналася, що хтось буде виправляти її старі поради, він тільки сказав би мені « Дякую» за цю роботу, — відповів Е Сю.

— Не годиться. Дай-но подивлюся, що ти там скинув у кошик, - вимагала Чень Го, простягаючи руку до миші.

- Якщо ти розбираєшся в цьому, тоді вперед! — розсміявся Е Сю, трохи відпочиняючись.

Чень Го помрочила. Чесно кажучи, вона ніколи не грала Боївим Магом. Почерпнувши трохи інформації з обраних руководів, вона не могла б навчити Танґ Ро. Отже, подругу довелося б розбиратися у всьому сама. Коли Чень Ґо побачив, що Є Сю є професійним боком, то нічого не залишалось, як змиритися з цим.

- Ти справді зможеш навчити? — Вона запитала, чи не заспокоє сумління.

— Смогу.

- Ти все знаєш про Бойових Магах?

— Знаю.

- А ти не боїшся, що дівчинка Танг переможе тебе після того, як ти її вчиш?

Е Сю розсміявся.

- Це не так просто. Майстер вказує шлях, але тільки від учня залежить наскільки далеко він просунеться. Ти не чула цей вираз раніше? Теорія всюди однакова, але тільки від людини залежить, зможе вона її зрозуміти чи ні. Навіть якщо я не буду її навчати, гайди знаходяться в загальному доступі. При достатній ревності вона напевно вивчить їх усі. Моє навчання просто зекономить трохи часу.

— Те, що ти говориш, зрозуміло і логічно. Тоді дозволь запитати у тебе ще дещо. Що робити, коли людина хоче збільшити швидкість своїх рук?

— Абсолютна швидкість рук або ефектова? — уточнив Э Сю.

— Звичайно, ефективна, — відповіла Чень Ґо.

Абсолютна швидкість рук визначалась швидкістю, з якою людина не спостерігає за клавішами і керує мишкою. Але такі безцільні клацання не можуть керувати персонажем, а отже абсолютна швидкість — по суті даремна. Тому ефективна швидкість рук була важливішою. Адже АПМ (прим. У будь-якому випадку, коли я зробив це за хвилину, мене звільнили від усіх непотрібних рухів. Її Су покропив у кишені і незабаром в долоню Чен Ґо перекочував маленький прямокутний колода.

— Ось, візьми це і грай.

- Що це? — Дівчина здивована тим, що отримала. Вона виявилася кишеньковою міні-ігра - « зажени мишу в норку». Це була маленька вузька пластикова скринька розміром з долоню. На кришці було три кнопки, намальовані мишею, кнопка увімкнення і маленький екранчик (прим. Забейте в гуглі mini-whack-a-mole. Чень Ґо розлютилася на неї.

- Це ще один фокус?

- Спробуй! - Хлопець кивнув на гру.

- Спробувати що?

- Перемикання швидкості внизу. Ти можеш змінити рівень складності. Вибери найнижчий і спробуй зіграти. Я модифікував її. Обіцяю, тобі сподобається, — продовжував наполягати на своєму Е Сю.

Чень Ґо була скептично, але під вимогливим поглядом Е Сю все-таки включила гру. У наступній мить всі десять « голів» засвітилися зсередини, а з недрочки пролунав електронний музичний сигнал, що гра готова до дії. Вибравши рівень складності, Чень Ґо натиснула на « Старт ». « Миші голови» погасли і відразу ж почали загорятися в одній випадковому порядку, показуючи, на яку з кнопок дівчині слід натискати. Чень Ґо грала в щось подібне раніше. Але гра Е Сю виявилася набагато швидше, ніж вона очікувала. Вона мусила дуже зосередитися, щоб встигати на світлі мишці. Не минуло й десяти секунд, як усі десять кнопок знову спалахнули раз і сказали, що гра закінчена. З коробочки пролунав відривний електронний звук, схожий на сміх і після цього з’явилася цифра.

— Сто двадцять АПМ! — засміявся е Сю. Чень Ґо розгубилась і подивилася на нього.

- Люди з АПМ у районі ста двадцять можуть протриматися в цій грі близько п'яти секунд. Тренуйся на ній. Це допоможе вам швидко реагувати, — пояснив Ю Сю. - Збільшиш її тут і будеш встигати вчасно реагувати в "Славі".

Глава 55 Пересторога

— Малюка Танг, не хочеш спробувати? - Чень Ґо простягнула міні-ігур подругу.

- Їй вона не потрібна. Не дуже допоможе, — сказав він. — Швидкість її рук становить приблизно двісті АПМ, проблема в тому, що вона погано знайома з грою. Без знань і досвіду здатність приймати рішення знижується, сповільнюючи швидкість реакції. Вона ще є куди рости, правда, це досить повільний процес, який буде відшліфуватися вже в процесі гри.

- Тоді що з тобою? Наскільки висока твоя швидкість рук? — Поцікавилася Чень Ґо.

— Моя? Я вже пройшов етап збільшення швидкості рук. Мої шістдесяти АПМ більш ніж достатньо, щоб перемогти тебе, — відповів вона.

Чень Ґо раптом згадала перший раз, коли побачила руку Е Сю під час гри. Тоді вони здалися їй надто повільними. Тоді з такою низькою швидкістю він сам убив напівпустельного Примарника Кота. У той момент це дуже спантеличило Чен Го. Тепер же, почувши його слова про те, що він знищить її і з шістьома десятою АПМ, дівчина зовсім не гнівалася. Чень Ґо вже зрозуміла, що вона не була такою простою, як може здаватися. Здатність вільно змінювати швидкість рук була найбільшою різницею між професіоналами і звичайними гравцями.

— Ладно. Тоді скільки часу тобі знадобиться на гайди? — Чень Ґо кивнула в сторону комп'ютера, на якому Е Сю редактував керівництва.

Хлопець зітхнув.

- Трохи більше, ніж я думав. На той час вже не вистачає підручників з Цю. Є багато інших гайдів, які нічим не гірші. Потім я їх теж додам. - Він перевів погляд на монітор. — Звичайно, починати з руковідуваності - погана ідея, треба спочатку познайомитися з самою грою. Спочатку було б краще отримати базові знання безпосередньо в грі, а потім заглядати у підручники, — зробив Е Сю.

- Чому? — запитала Чень Го. — Якщо спочатку дотримуватися вказівок, то хіба це не допоможе?

- Підручник — це просто юридичний авторський досвід. У цьому змісті показано дії гравця у певній ситуації. Пройде час, і хтось обов'язково знайде кращий спосіб досягнення мети, ніж описаний в гайді. Це відбувається не тільки тому, що змінюється гра, але й через зміни рівня майстерності самих гравців. Рекорди створені, щоб їх перевершували. Гора з часом порівняється із землею. Вони є лише збором порад, які не повинні вважатися незаперечною правдою. Інакше, людина ніколи не вийде на новий рівень.

Ці слова Е Сю ввели Чень Го в ступор. Вона просто не хотіла вірити в ці розсудливі міркування. Зрештою, Е Сю ігнорували Бога Цу, якого дівчина ображала. Якщо б вони мали один рівень навичок, вона напевно спробувала б його задушити. Але в той момент вона відчувала, що з неї ніби випустили все повітря.

— Тоді я спершу гратиму! — Вклинилась у розмову Танг Ро.

Сівши за комп’ютер поблизу Е Сю, вона вставляє карту свого акаунта у стартовий пристрій. Е Сю кивнув, після чого повернувся до Чен Го.

— Я... Мені треба грати в міні-ігуру? « Чень Ґо все ще скептично ставився до цієї штуки, але тепер вона не могла нічим допомогти Танґ Ро.

- Вона допоможе тобі збільшити швидкість реакції. Але щоб збільшити АПМ, тобі також потрібно тренуватися в грі.

— Окей, — Чен Ґо кивнула.

— Окей, побачимося пізніше! — попрощався Е Сю.

— Ага, — погодилася Чен Ґо.

Вона розвернулась, збираючись йти, але зробивши пару кроків, зупинилася. До неї почали доходити. Гей, хто тут бос? Та що з цим хлопцем таке? З цією думкою дівчина розвернулась, бажаючи поставити голця на місце, але мовчала. Вона повністю зосереджена на тому, щоб змінити контрольну систему. На його обличчі не було звичного байдужого виразу, тільки передова зосередженість. Чень Го здивовано дивилася на нього, занадто різної виявилася зміна. Дівчина навіть відчула себе ніяково за те, що збиралася відволікти його від роботи через дрібниці. Потім її погляд перемістився на Танг Ро. Подруга також була надзвичайно зосередженою, але тільки на грі. Нарешті, погляд Чен Ґо повернувся до міні-ігре в руках. Подивившись на коробку з потертими мишками, вона розвернулась і мовчки пішла. У малятки Танг був талант. Вона вже була надзвичайно сильною. А як щодо неї?

Чень Ґо сиділа за стійкою реєстрацію в повній розгубленості. Їй дійсно подобалася "Слава" і вона сподівалася досягнути в ній більшого, але... Чень Ґо відчувала, що їй не вистачить сил перейти на новий рівень. Дівчині було двадцять сім років. За мірками кіберспорту в цей час люди вже не дивляться у майбутнє, а згадують минуле. Танг Ро зайшла в гру і досить енергійно взялася за ігровий процес, але невдовзі у неї почалися труднощі. З цією проблемою дівчині не могли допомогти навіть її двісті АПМ. З цією трудністю зіткнувся Е Сю, Чен Ґо та тисячі інших гравців, які почали грати на новому сервері. Проблема полягала в тому, що у стартовій локації було забагато гравців. З тяжкою працею Танґ Ро вдалося, нарешті, взяти завдання на вбивство монстра. Але в ранньому селі було байдуже, наскільки швидкі були твої руки, ти все одно не зможеш швидко його вбити. Танг Ро кидало з боку в сторону, але вона не переставала робити спроби. Зрештою через півгодини вона отримала другий рівень. Танг Ро зітхала з сумом і подивилася на неї Сю. Той все ще продовжував редагувати керівництво.

Хлопець був повністю зосереджений на цьому процесі. Його зосередженість навіть дивувала її. Поки Танґ Ро спостерігала за нею, І Сю дістав пачку цигарок з лівої кишені. Він застрелив її пару разів, змушуючи кілька цигарок вислизнутися з відірваного кутка пачки. Потім вправно підхопивши одну з них губами, витягли назовні. Протягом усього процесу погляд І Сю ніколи не відірвався від монітора, а права рука безупинно переміщала мишку. Коли вона вже збиралася палити цигарку, то несподівано завмер і повернув голову, подивившись на Танґ Ро.

- Ти не можеш палити тут. Сетриця Ґо буде дуже незадоволена, — попередила вона.

— Ох... « Для неї паління було дією, доведена до автоматизму. Йому навіть не потрібно думати про це, все відбувалось на підсвідомому рівні.

Тому, почувши попередження Танг Ро, хлопець навіть трохи здивувався, виявивши у себе в роті цигарку. Е Сю озирнувся. Їх місця були в самому куті, досить далеко від стійкої реєстрації. Крім того, тут нікого не було.

- Вона не побачить! Тому я викурю одну. Тільки не кажи їй. — Е Сю таємно прикурив сигарету.

Зробивши затяжку, він повернувся до Танг Ро.

— Може, й тобі дати? — запропонував Е Сю.

- Ні, дякую.

- Ти раніше курила?

— Я пробувала, але мені не сподобалося, — відповіла Танґ Ро.

— Оу. — Е Сю кивнув і перевів погляд на її монітор. - Який рівень?

— Другий, — відповіла Танґ Ро без ентузіазму.

— Гоу-гоу, Танг Роу! — Подбав він.

- Це ж ти, Марковий Лорд? — Раптом вона запитала, вказуючи на екран.

Вона дивилася на те, що показала Танґ Ро. Там був список рекордів проходжень підземелля. Ім'я Темного Лорда було четвертим у списку.

- Ти вже будуєш плани, як би побити мій рекорд? — Ухмилнувся Е Сю.

- Я не зможу через те, що це рекорди перших прогулянок, вірно? — поцікавилася дівчина.

— Ага, — кивнув Е Сю.

Танг Ро продовжувала гортати список, аж поки не дійшли до рекорду Лежаного лісу.

— Цей рекорд тобі не побити поодинці, — попередив Е Сю.

- Я бачила. Мені потрібно буде скооперуватися ще з чотирма гравцями, вірно? — запитала вона.

— Ага. Після цього підземелля на десять гравців, двадцять чи навіть більше, відповів Е Сю.

Танг Ро замовкла, подумавши. Він не міг зрозуміти, про що вона думала, тому просто повернувся до своєї роботи.

— Я закінчив підручник. Куди його покласти? — Не випускаючи сигарети, запитав Е Сю.

- На стільниці буде добре, але ти можеш зробити інакше... — Танг Ро присунулася до нього, щоб показати, що потрібно зробити.

В інтернет-кафі всі комп'ютери завантажувалися автоматично, але персонал міг уникнути цього за допомогою налаштувань адміністратора. Навіть у цих простих рухах можна було побачити проворство Танґ Ро.

- Як ти тренувала свою швидкість рук? — Несподівано запитав Е Сю.

Почувши це, Танґ Ро трохи сповільнилась. Сердечний погляд Е Сю відразу помітив це.

- Я ніколи не тренувалася. Я просто з цим народилася, — відповіла вона.

— Серйозно? — Е Сю усміхнувся, але більше нічого не сказав. Натомість він встав і поступився перед цією дівчиною своїм місцем за комп’ютером. - Сідай сюди! Якщо з'являться питання щодо гри чи керівництва, просто запитай мене.

Дякую. А ты? — Танґ Ро зрозуміла, що він зібрався йти.

— Піду в зону для курців. Там мені трохи безпечніше, ніж тут », — відповів Е Сю.

Глава 56 Прокачка — справа непроста

Проходячи повз стійку реєстрацію, Е Сю побачив за нею Чень Ґо, що схилилася над його міні-игрою. Бос з таким затверділим тиском тикала по маленьких мерехтливих кнопках, що він не хотів відволікати її від себе, а просто пройшов у район для курців шукаючи вільний комп’ютер. Виявилося, що не тільки Марчний Лорд був знаменитістю. Вона також стала добре відомою в інтернет-кафі. Майже всі відвідувачі щасливої кав'ярні, що бавилися в "Славу", знали, ніби людина, директор МРК, працює у цьому кафе мережевим адміністратором. Ще більше слави було доведено ручну зброю. Тому майже всі, хто сидів у зоні для курців, знали Марного Лорда. Побачивши, що Е - Сю прийшов, вони привітно вітали його. Е Сю помахав їм рукою у відповідь. Потім, закуривши наступну цигарку, почав гру.

Коли він увійшов, на нього обрушився потік повідомлень. Вони з'являлися на екрані нескінченною низкою. Побіжний огляд показав, що більшість повідомлень містили звичайні вітання. У масі також є повідомлення від знайомих псевдонімів. Було сказано від Сьомого Поля і братів: « Ти зайшов, ти прийшов!» Гільдія Блакитного Ручіча запрошувала його на спільний кач, а Амбіції Тірана хотіли, щоб він сходив з ними в напівночне підземелля...

Вона відповіла на кожне повідомлення і отримала нову порцію листів, цього разу з серією смайлів. Він тактовно відхилив пропозицію Лазурного Потока і Нескінченної Ночі. Наступила коротка затишя. Однак нова серія повідомлень не змусила себе чекати. Цього разу екран заповнив запити на додавання до друзів.

« Я вже став таким популярним, як ця? » — почухав Су. Він допоміг тільки у створенні рекорду і більше нічого. Великі гільдії повинні були зрозуміти, що він є професіоналом, але вони не мають заходити настільки далеко, щоб плазуватися перед ним, вірно? І Сю проігнорував запити. Через хвилину хтось штовхнув його в плече.

— Брате, чому б нам не стати друзями?

- Що? — Э Сю повернув голову. Поруч стояли кілька відвідувачів кафе.

- Брате, давай будемо друзями! — Ще один з них.

Напевно, всі ці запити в друзі були від відвідувачів щасливого кафе! Вона почала соромитися. З моменту відкриття нового сервера кількість відвідувачів кафе, які грали на ньому, значно зросла. Більшість з них просто грала заради задоволення, але були й такі, хто сприймав гру занадто серйозно. Останні саме і хотіли подружитися з професіоналом. Вони підрахували, що в майбутньому дружба стане міцнішою. У результаті утворилась невеличка група людей, які хотіли подружитися з нею Сю.

— Оу? Як вас звати? « Коли він побачив їх, то відчув сором через те, що недавно відмовився від їхніх бажань.

Після того як вона запитала псевдоніми всіх хлопців, які прийшли до неї, то додала їх у друзів. В результаті, франд-лист Маркового Лорда тепер вміщував тридцять сім чоловік. І всі вони зараз були в грі. Окрім зустрічей кілька днів тому гравців, таких як Сьомий Поль, всі інші були відвідувачами щасливого інтернет-кафе. Хоча більшість з них була в районі для курців, дехто спеціально прибіг із головного залу. При такому довгому списку друзів, Е Сю не міг порівняти справжню людину з її ігровим персонажем. Один з відвідувачів, користуючись моментом, пожартував:

- Раз ми всі з одного інтернет-кафе, ми можемо створити свою гільдію.

Ця пропозиція не була великою підтримкою. На даний момент "Слава" нарахувала десять серверів плюс Небесна сфера. Зустріч із іншими серверами не була рідкістю, і більшість хотіла створити гільдію з людьми свого кола. Тепер багато хто дратувався до неї, але не тільки тому, що він був власником сучасного рекорду Лежаного Ліса. У нього було те, чого не мали інші рекордсмени — срібна зброя. Ця деталь входила у очі більше, ніж рекорд. Якби лазуровий Поток знав, що він має зброю ручної роботи, вони намагалися б переманити його до себе. Пропонування заснувати гільдію щасливого кафе, викликало в слухачів лише кілька прохолодних смішок. Це загнало бідолаху, який хотів створити гільдію в фарбу і замовк.

Народ поступово повернувся до гри. Винятком став Е Сю, він активно відправляв деякі запити в друзі. Адресутом був персонаж з ніким м'яка Мгла. Такий ігровий псевдонім взяла собі Танг Ро. Е Сю не знав, що він мав означати. Можливо, дівчина просто взяла частину від ніка Лаунчера Чень Го — Туманна Мгла, а частина « Моя» зі свого імені. (прим. Ім’я Танґ Ро, Ро означає м’якість. Після відсилання чергового запиту, який Танґ Ро так і не прийняла, І Сю припинив спроби. Мабуть, сестра просто не знала, як приймати запрошення. Отже, наступний напрямок запиту нічого не дасть. Отже, він вирішив поки що відкласти це питання.

Тому вона розорювала речі в інвентарі і попрямувала бити монстрів. Найбільша проблема першого села полягала в тому, що у ній було дуже багато гравців. Але навіть якщо після отримання 20-го рівня гравець залишив стартову локацію, проблема залишалася. Гравців ставало менше. На початку система розподіляла гравців за різними стартовими локаціями, щоб зменшити навантаження на сервер. Але коли вони покинули село, то мали стати гравцями на загальній землі. Хоча ця локація була набагато більшою за початкову, гравці звідусіль стікалися до неї. У результаті, на загальну територію виходило те, що гравці майже нічим не відрізнялися від початкових зон. Тому довкола містечка Буллс була заповнена одержимими гравцями. Минулої ночі у неї була невелика перевага: через час доби кількість гравців зменшилась в раз. Він спокійно виконав кілька завдань. Але зараз був пік ігрової активності, тому виконання завдань могло лише знизити швидкість прокачки. Адже тільки для того, щоб взяти у НПС завдання на вбивство якогось монстра, доводилося вилаштовуватися в чергу. Від самої думки про це, Е Сю кидала в тремтіння.

Тому зараз найкращим рішенням було знайти зручне локацію з монстрами і гойдатися на них. Питання, в якій локації зараз має бути мало народу? Звичайно ж, це були високорівні зони. У "Славі" після смерті гравці втратили досвід, тому більшість з них не хотіла ризикувати. Вони воліли виконувати завдання і неквапне вбивство монстрів, приблизно рівних за рівнем. Повільно, але стабільно. Якщо гравець не був профі, він навіть не думав про подорож у високорівних зонах. Найшвидший засіб піднімання рівня був підземний. Наступними за результатами йшли завдання. І на останньому місці стояло вбивство монстрів. Але якщо ліміт входу в підземелля вичерпано, а виконання квістів через велику кількість гравців загрожує затягатися на невизначений термін, залишається тільки бити монстрів.

У Сю не розглядав прокачку на високорівневих монстрах як щось, з чим він не зміг би впоратися. З його навичками, у нього не повинно виникнути особливих проблем, якщо тільки рівень монстрів не виявиться занадто великим. І досвід, який вони отримали після вбивства монстрів залежав від різниці рівня. Система вказувала число п'ять, як точку відліку. Якщо рівень монстра більший або менше гравця на п'ять одиниць, то останній отримає максимальний чи мінімальний досвід. З огляду на це діапазону виходило, що чим більша кількість монстра, тим більше досвіду можна отримати за його вбивство. В результаті монстри на п'яти рівнях вище гравця були ідеальними цілями для отримання досвіду.

Звичайно, різниця в п'яти рівнях не здавалася чимось неймовірним, але у « Славі» з кожним рівнем небезпеки, яку мали монстри, зростала багато разів. У грі сила гравця залежала не тільки від його рівня, зброї та екіпірування. Фізична і магічна атака, кровотеча, оглушення, сповільнення та інші ефекти також мали велике значення. Зазвичай, рівень цих гравців дорівнює рівні гравця. Тому, коли Марковий Лорд двадцять першого рівня використовує подвійний Укол, ефект кровотечі на монстра також буде 20 першому рівні. Але чим вищий рівень монстра, тим меншим буде його наносити. Те саме правило діяло і на супроводжувані ефекти. Це називається "Подалення рівня". З огляду на різницю рівнів потрібно було брати до уваги не тільки відмінність у характеристиках та спорядження, але й пригнічення рівня, що лише додавало складності в протистоянні.

Глава 57 Могильник

У даний момент Марковий Лорд мав двадцять перший рівень. Значить, найбільше досвіду він отримає за вбивство монстрів двадцять шостого. Щоправда, коли дивитися на відсотковий рахунок, то не було багато. З кожним наступним рівнем досвіду буде зростати на два відсотки, таким чином різниця у п'ять рівнів принесе десятивідсоткове збільшення. Але за таких умов складність вбивства монстрів теж зросте і не на десять відсотків. До того ж, якщо гравці вирушають на самопливові моби, то ці додаткові десять відсотків перестають бути особливо помітними. Адже через збільшення сили монстрів зростає і час, який потрібен для їхнього вбивства. Отже, завдяки ефективності це виходило навіть гірше, ніж убивати мобів свого рівня. Правда, цього разу ситуація була особлива.

Вона не цікавилась прибутком до досвіду від полювання на високорівних монстрів. Йому просто потрібно було уникнути натовпу, тому він шукав тихе укрим місце. Перевіривши спорядження, Е Сю відправився в локацію 23-26 рівнів гравців - Могильник. Могильником була не тільки територія на карті, але й підземелля, така ж як Леджіна Ліс. Ділянка навколо Льодового лісу була заселена дикими монстрами від двадцятого до двадцяти третього рівня. А вхід у підземелля знаходився в глибині лісу. По аналогії, Могильник заселяли монстри 23-26 рівнів. Більш прокачані гравці, як-от Лазурного Потоку, вже пройшли підземелля Могильника. Список рекордів показував, що перший прохід належав гравцям з Амбіцій Тірана. Е Сю бачив, що вона брала участь у цьому нескінченну ніч. А в списку не було інших членів вчорашньої групи. Це означало, що вони не були на перших ролях у Гільдії Амбіції Тірана. Рекорд за швидкістю проходу був побитий чотири рази. Поточний показник значився за гільдією трав'янистого Саду. У той же час гільдія Сінго Руча вбила двох прихованих босів Могильника. Таким чином, виходило, що основні рекорди поточного підземного підземелля були поділені між трьома великими гільдіями. Правда, вона не дуже турбувалась цим.

Темний Лорд швидко досяг Могильника і переконався, що там мало людей. На даний момент більша частина гравців отримала двадцять перший рівень і прокачалася в Лежаному лісі. Вони мали двадцять другого і 20 третього рівня, які там жили. У Могильнику ж водилися монстри великих рівнів. Е Сю знайшов зручне місце для полювання. Темний Лорд дістав Зент тисячі ймовірності і трансформував його в бойові списи. Вісім кігтів напівнормального кота прикрашали списом, що сильно підсилював його характеристики. Плюс було змінено деревко списа, що в сумі підвищило його до п'ятнадцятого рівня. Інші форми Зонта, які залишилися на п’ятому рівні, не йшли в жодне порівняння зі формою списа. Тип монстрів у Могильнику був таким же, як і на Кладбіще Скелетів. Він був заселений зомбі, простими кістяками, синхронами-крапцями, скелетами та протокою двадцять третього - 20 шостого рівня. Їхня головна особливість — високий урон і захист, але швидкість пересування була дуже низькою.

Для неї Сю ці монстри не представляли жодної загрози. Тому похмурий Лорд відразу рвався вперед, знищивши їх. Вона діяла дуже просто. Він не став використовувати будь-які особливі удари, як комубо атак, жонглювання, напад через спини та інших. Для цього йому треба було рухатись і реагувати швидше, а ще потрібно бути надмірною концентрацією. Він же збирався просто качатися, і все. Е Сю не планував воювати, як це було в фіналах турнірів Професійного Альянса. У боротьбі з відпочинком вона вбивав не стільки мобів, як у випадку застосування усіх своїх навиків. Але це допомагало їй підтримувати стабільний темп. Хлопець намагався чергувати атаки з нахилами, таким чином, він сідав відпочивати, тільки коли у персонажа закінчувалася мана.

У "Славі" окрім простого відпочинку, засоби відновлення були їжею та зіллями. Їжа не мала відкоту, а ефект із поглинання був швидким і стабільним, але її неможливо було застосовувати в бою. Вони не були такими ефективними, як їжа, але їх можна було використовувати в бою. Зазвичай їх залишали на крайній випадок. Але чим вище він зілля, тим довше його заповнення. Крім того, зелень мав спільний час відновлення і тому не можна було поперемінно використовувати різні види зеленого. НПС продавали їжу та зілля, хоча й те, і інше в них було низького рівня, а коштувало дуже дорого. Окрім торгових лавок, ці засоби відновлення можна було отримати або з убитих монстрів, або виготовити за допомогою професій. Наприклад, після приготування їжі алхімію можна було створити їжу і валити еліксири.

Система дозволила вивчити дві другорядні професії, але тільки одну з них можна було використовувати як платню. Другу професію можна було використовувати як робоче місце. Як тільки гравець досягав п’ятидесятого рівня, друга професія могла поліпшитися після виконання завдання по просування роботи. Через те, що новий сервер відкрився лише два дні тому, ніхто, крім великих гільдій, ще не турбувався вивченням професій. Отже, алхімікови та кухарі розподілялися лише за гільдіями і повністю не мали доступу до них. Прості гравці могли тільки скрипати зубами від злости, сплачувати всі необхідні товари у НПС. Тому майже всі монети, отримані за рахунок квісток або тих, що випали з вбитих монстрів, йшли на покупку зеленого дерева.

Її не було винятком. Трати такого роду на початкових етапах гри були просто необхідними. Але завдяки своїм ігровим навичкам він міг заощадити трохи грошей, не витрачаючи надто багато часу на їжу та зілля. В основному, його гроші входили на речі, які відновлювали ману. Таким чином, у порівнянні з іншими гравцями трати Е Сю були досить скромними. Коли Марчний лорд пішов у безпечне місце, щоб відновити ману. За допомогою цієї передишки Е Сю закурив цигарку. У цей момент на екрані вискочила системне повідомлення: [М'яка Мгла додала вас до друзів]. Що ж, через годину Танг Ро нарешті виявила його запит. І ось ще одне повідомлення:

я щойно побачила його.

Танг Ро і Чень Ґо були по-справжньому різними. Так само як Чень Го, Танґ Ро не хотів завести нові знайомства. Вона несла людям тепло, але й холод від неї ви не відчуєте. Коли ви говорите, дівчина буде дуже уважно слухати. Коли Танґ Ро змовить, ви відчуєте, що вона звертається саме до вас. Якщо провести порівняння, то стиль спілкування Чень Ґо був диким, бунтівничим, як вуличні хлопці, тоді як Танґ Ро нагадувала вежливу ученицю. За винятком того разу, коли дівчина трохи втратила контроль, холодно вимагала чергової дуелі, він не міг придертися до її самодисципліни.

Е Сю вірив, що підгоріла дівчина була вкрай цікавою. Танґ Ро мав чудовий самоконтроль, вкупі з темпераментом, це показувало добру освіту і виховання. Крім того, вона мала надзвичайну швидкість рук. Коли він запитав, як вона тренувала таку швидкість, Танґ Ро на долю миттєвості помеділа з відповіддю. Завдяки цьому він переконався, що її швидкість не була виявом вродженого таланту, а радше результатом тренувань. Це також було помітно по її руках. У цьому дівчина була схожа на Е Сю. Танґ Ро обережно ставилась до них і добре піклувалася. Однак вона була абсолютно впевнена, що її руки не тренувалися в іграх. Руки професійних гравців рухаються різнопланово через те, що ліва рука зазвичай використовує клавіатуру, а права - мишку. Тому вони рухаються незалежно одне від одного. Руки Танґ Ро були в рівновазі між собою і рухалися надзвичайно синхронно. Це трохи заважало дівчині під час гри. Якщо здогади Е Сю були правильні, то Танг Ро тренувала руки грою на якомусь інструменті.

— Ладно, не важно. Якщо у тебе будуть запитання, напиши мені, — написав Е Сю.

Він бачив, що Танґ Ро була незвичною дівчиною, проте був не дуже зацікавлений копіюванням в її минулому. Справді, він ще не визначив своїх планів! Закриваючи вікно чату, Е Сю вже було зібрався повернутися до знищення монстрів, як раптом почув швидко наближається тупіт ніг. У наступний момент хтось пронісся повз Мричного Лорда. Роздався свист вітру і монстр, якого збирався атакувати Марчний Лорд, виявився підкинений в повітря.

Розділ 58. Крадіжки

Без сенсу! Тільки така оцінка могла дати І Сю такого типу гравців. У Могильнику було небагато людей. Тому монстрів тут вистачало всім, але цей хлопець вирішив вкрасти його ціль. Зазвичай такі крадіжки робили, щоб показати своє вміння.

Гравець тримав в руках жердину. Під його ступнями були помітні коливання магії. Схоже, хлопець був Бойовим Магом. Магічні коливання створювалися умінням Боєвих магів — Чейсера, що було їхньою візитною карткою. Цей скілл можна було комбінувати з іншими навичками Боєвих Магів. Коли спрацював Чейсер, на персонажа протягом 30 секунд діяли ефекти від скомбінованих навичок. Максимальна кількість з'єднаних ефектів дорівнювала 5. Наприклад, гравець міг одночасно левітувати й атакувати ціль. Крім того, після нанесення поранення або вбивства цілі персонаж отримував ще й 20секундне посилення.

На двадцятому рівні Бойові Магі могли вивчити перший Чейсер: Нейтралічний. Він працював під час застосування Зуб Дракона і наносив найменший урон серед усіх. Він також накладав ефект, що підвищував швидкість руху персонажа. На першому рівні Нейтрального Чайсера швидкість збільшувалася на один відсоток, на максимальному рівні, двадцятим, прикипання сягала вже двадцять. Чейсери були головним елементом Боєвих Магів, через яку говорили, що цей клас використовує магію, щоб збільшити свій бойовий потенціал.

Хоча Марчний Лорд отримав вже двадцять перший рівень, він не мав можливості вивчити це вміння. А цей Бойвой Маг використовував Чейсер дуже вміло. Підкинувши монстра в повітря, він відразу перемістився йому за спину і використав Зумуса, після чого продовжив атакувати звичайними ударами. Світло від дії Нейтрального Чайсера сфокусувалося на кінчику його жердини яскравою зіркою. Залежно від точності виконання дії ефекти можна було розділити на три групи: маленький, середній і великий. Хоча ріст не поширювався на суворий ефект, воно підвищило самого Чейсера.

У "Славі" можна було легко вивчити мистецтво Боєву, але стати майстром було набагато важче. Залежно від якості, Чейсер також змінив вплив Боївого духа на персонажа. Таким чином, було дуже важко втілити весь потенціал Боєвих Магів.

Хлопець розвернувся обличчям до Марченого Лорда. Навіть незважаючи на те, що він тільки що вкрав монстра, цей тип продовжував хизуватися. Вона придивилась, що хлопець не був звичайним гравцем. Візьміть хоча б його мисливський вигляд і обличчя, на якому застигла крива висміювання. Яке ж перекошене обличчя! Ігровий редактор не міг сам створити такого. Вона уважно подивилася на нього. Він не думав, що буде настільки зацікавлений через дрібного злодійства. Проте, ледве хлопець повернув голову в бік Марічного Лорда, він відразу ж допустився помилки. Монстр, який колись ширяв у повітрі, впав на землю. Її Сю розсміявся і розгорнувся, збираючись йти, але тут почув.

- Марний Лорд?

— Да? — Е Сю знову розгорнув Марічного Лорда обличчям до злодія. Гравець неквапно йшов до нього, а слідом плевся вкрадений монстр.

— Так це ти, — сказав хлопець.

- А ти хто? — Е Сю прочитав псевдонім хлопця, який став тисячею створення.

Він поняття не мав, ким був цей чоловік. Може це один з відвідувачів інтернет-кафе, якого він нещодавно додав у друзі? Е Сю відкрив список, а хлопець заговорив знову.

- Я чув, ти досить хороший? Давай перевіримо, чи так це.

- Хто ти такий? — Е Сю перевірив список друзів, але жодного тисячоліття не було створено серед них.

- Це не важливо. Важливим є те, що я хочу дуеться з тобою, - відповів Тисяча створення.

І Сю мовчазно розгорнув Марічного Лорда і замордував геть.

— Эй, не йди! — Тисяча створення, але в цей момент його нагнав покинутий монстр і заставив згадати про перерваний бій.

Хлопець використав небесний Удар, щоб збити зі ніг і додав Касанія Впадного Квітка. Монстр полетів прямо в спину Мрачному Лорду. Система ніяк не відреагувала на це. Після того як гравці залишали стартову локацію, система перестала захищати їх від нападів інших гравців. У той момент, коли здавалося, що не жити вріжеться у спину Маричного Лорда, останній різко розгорнувся. Використовуючи бойові списи, він підняв монстра в повітря і той впав на землю. Потім він використав Круговий розмах, закінчуючи комбо атаку і вбиваючи багатострадну нежити.

— Я бачу, у тебе є деякі навички, — заявив Тисяча Створінь. - Але я все ще наполягаю, щоб ми пішли на Арену, так ти не втратиш досвіду.

Е Сю не відповів на виклик. Замість цього він використав ту саму комбінацію, що й тисячоліття створення до того.

Небесний Удар з наступним Касанієм Падінням квітка. Але Е Су виконав Касання набагато швидше, через що монстр кинувся прямо до ворога.

— Хмпф, — зневажливо кинувся тисяча Створінь і повторив дії Темного Лорда: він використовував круговий розмах для того, щоб відкинути монстра.

Шестеро легко справився з цим. Уже тисячі років створювань захоплювалися своїм умінням, думаючи, що атака виконана досить круто. Хто б міг подумати, що піднятий в повітря монстр опиниться на землі прямо перед ним. Тисяча людей були приголомшені. Якщо це не було випадково, тоді Марчний Лорд використав Касаття Падіння з силою, яка була потрібна лише для того, щоб протистояти йому Середнього Розмаху. У результаті монстр був просто підкинений вгору і приземлився поруч з тисячолітнім творінням. Які мікрокери потрібно мати, щоб провернути таке?

— Тобі ще є, куди рости!

Тисячі людей озирнулися у пошуках Мертвого Лорда. Той вже був вдалечині, обмірковуючи свої плани, а тоді особа, яка впала на землю і продовжувала атакувати Тисячоліття.

— Тобі краще не йти! — Люди, яким подобається виділятися, зазвичай бояться втратити своє обличчя.

Е Сю розумів, що цей хлопець його не пробачить. І справді, тисяча створення знову відкинуло монстра і рвався за ним слідом. Темний Лорд знову виявив свою майстерність. Піднявши руку, він користувався Змієм. Літаючий монстр знову виявився підброшений в повітря. За допомогою небесного Удару Марковий Лорд підняв ще більше днів, а потім застосував подвійний укол. Монстр з’їхав на берег тисяч років, розкриваючи свої обійми.

— Черт! - Той, хто встиг наздогнати Е Сю, не зміг зреагувати. Він не думав, що Марчний Лорд буде так довго гратися з монстром, перш ніж відправить його у зворотній політ. Не жити врізалась прямо в його обличчя. Через те, що гра воювалася від першої особи, весь екран людини, яка контролювала тисячі років створювань, заблокована огидним зображенням зіпсутої плоті. Тисячі людей впали на землю, збиту з ніг цією гидотою. Поспішно скинувши зомбі, він піднявся. Однак нежити не збиралася здаватися і націлилася своїми прогниліми зубами прямо в стегно гравця. Тисяча Створіння вдарив жердиною. Намагаючись розбити зомбі, він почув скрегочучий костявий звук у навушниках. Хлопець не помітив, в який момент він встиг спровокувати скелета. Тим часом той воїн підняв меча і кинувся в напрямку тисяч створінь.

— Тобі ж подобається красти монстрів? Насолоджуйся, — сказав Марковий Лорд.

Тисяча осіб, які були створені вдивляючись у його напрямку. Той вже встиг зібрати біля себе чотирьох монстрів. Наступного разу Е Сю використав Касанія Падного квітку, роздався бавовняний пласт і чотири рази не жили в напрямку тисяч створення.

Розділ 59. Не будь дитиною

Чотири монстри. Чотири напрямки. До того ж насильний скелет з мечем. Цього разу тисяча людей не могла втекти. Ефект від Чейсера зник у той момент, коли в нього врізався зомбі. Камера почала обертатися по всіх напрямах, миттєво фіксуючи білі кістки та деморалізовану плоть. Не тільки швидкість пересування у нежиті була дуже низькою, піднімалися після падіння монстри теж дуже повільно.

Тисяча створення повернувся в бік Марічного Лорда. Цього разу той не пішов. Він тримає в руках списа, а з боку убік похитує. Здивований Тисячоліття створення на всяк випадок відскочив назад. Він відчув, як фарба заливає обличчя. Чому він відступає? Хіба не він збирався передати урок Мрачному Лорду? У цей час монстри, нарешті, змогли піднятися на ноги. Незважаючи на те, що четверта була кинена в бік тисячі створення, їх агресія була як і раніше спрямована до Маркового Лорда. Навіть скелет з мечем, який спочатку збирався атакувати Тисячу Створінь після того як Марчний Лорд зачепив його покинутими монстрами, також перевернув свою увагу на нього. Тому, піднявшись, вона вся нежити пішла до Мертвого Лорда. Тисячі людей думали, що доведеться спочатку розбиратися з монстрами, а вже потім прийматися за Марного Лорда. Але списом Маркового Лорда не було кінця, і він почав ламатися. Він навіть не повернувся в бік тисячі створення.

« Чи може бути, що цей хлопець вирішив битися з монстрами? Це що ж виходить, ці п'ять монстрів для нього цінніші за мене?" - дивувався Тисяча створення.

— Эй! - Він гукнув.

- Оу, з тобою поділитися? Тримай одного. Веселись! - Марчний Лорд використав аперкот.

Один з монстрів встромив у повітря і, пролетівши трохи відстань, впав прямо під ноги тисяча людей. Той замір, повністю збитий з пантелику. Він ніколи не стикався з подібними ситуаціями. Всі гравці, у яких він раніше вводив монстрів, миттєво приходили в лють. Спочатку вони погрожували, а потім атакували його. Правда, зрештою ці бідолахи таки були переможені. Такі перемоги приносили дуже солодке почуття вищості. Тепер її діяльність змусили тисячам людей відчути себе дітьми.

Темний Лорд без труднощів зібрав п’ятьох монстрів і також легко відправив їх йому назустріч. Цим він ніби казав: « Чув, не будь таким галасливим. У дядька є цукерка для тебе." Тисяча людей, які були створені замірами, витріщилися на суперника. Той, хто впав до його ніг монстр, як і раніше зберігав агор на Маричного Лорда. Тож він поспішив до мети.

- Що? Тобі він не потрібен? — запитав Марчний Лорд.

Тисячі людей, які були створені для цього хлопця, мали сильне бажання приєднатися до нежитіших речей, щоб перемогти його.

— Я почекаю, поки ти з ними розправишся, а потім ми проведемо бою. Голос тисяч створення став серйозним.

Хлопець вже не виявляв тієї недбалості, що була, коли він намагався спровокувати Мричного Лорда.

— Не буде бою, — відповів Марчний Лорд.

- Чому? — Тисяча створення, про що відразу шкодував.

Темний Лорд продовжив.

— Тобі ще є чого повчитися. Та й немає в мене на це часу.

Тисячі творів затруїлися по щоках. Дитина! Він дійсно виглядав дитиною. Дитину, яка боїться дорослого з проханням погратися. Дорослий просто сказав:

- Дядько зайнятий. Будь слухняним хлопчиком, грай сам!

Саме так з ним поводилися тепер! Тисячі людей не знали, що відповісти на це запитання. Залишалося тільки чекати, поки Марчний Лорд розбереться з монстрами! Тисяча створення вирішив дотримуватися цього плану. Тому він тихо встав убік, чекаючи своєї черги. Але п'ять монстрів так швидко не вбити. Перш ніж створити тисячоліття, чи варто йому допомогти Мрачному Лорду? Але вирішив, що не варто втручатися і спробував швидко проводити час за вбивством іншої людини. Однак, розправившись з одним скелетом, хлопець побачив, що Мричний Лорд все ще бореться проти п'ятьох монстрів. Ще один зомбі вбив тисячі осіб! Але ситуація не змінилася, бо Темний Лорд воював проти п’ятьох противників. Він мав чудові навички. Чому ж він так довго не може їх подолати?

Тисяча людей, що були створені, не могли збагнути. Через хвилину у нього з’явилася здогадка, яка поставила придивитися уважніше. Чи були це ті ж монстри, що починали битву? Поки тисяча людей перебувала в роздумах, Марчний Лорд зробив черговий випад у бік одного з скелетів, від чого той розбився на частини. Потім Марний Лорд спровокував найближчого монстра і продовжив битву з незмінною кількістю противників. Кров відкинула тисячі істот. Він терпляче чекав, поки цей хлопець розправиться з монстрами, щоб потім боротися з ним. Але, здається, Марковий Лорд не сприймав його серйозно. Він був зосереджений на прокачці! Тисяча людей розлютилася. Змінивши тактику, він почав допомагати йому. Точніше, хлопець збирався вбивати його монстрів до тих пір, поки терпіння Мричного Лорда не вичерпається. Тому він рвався до нежиті, з якою бився Марчний Лорд, і теж почав її атакувати.

Після цього Е Сю кинув на нього поглядом і відправив його до групи. "Чорт, я тут для того, щоб красти твоїх монстрів, а не вступити з тобою в групу." Тисячі людей відхилили запрошення і продовжували люто атакувати. Тепер п'ятірки монстрів винищувалися набагато швидше, але дивлячись на свою смугу досвіду Тисячоліття створення зрозумів, що безумовно програв і цього разу. Через те, що вони не були в групі, досвід розподілявся не рівномірно. Дві третіх досвідів налічувалися системою за перший і останній удари. Одна третя діставалась тому, хто наніс найбільший уган. Перший удар по монстру завжди навів Марковий Лорд і Тисячоліття створення завжди сподівався накласти останнє. Але цього разу йому не вдалося. Крім того, виявилося, що їхній урон значно поступається руну Мричного Лорда. Отже, парню перепадало лише незначна частина досвіду. Крім того, у цій ситуації всі ті речі належали Мрачному Лорду. Але найбільше дратувало те, що Марчний Лорд провокував нових монстрів, коли старі ще не були повалені, і битва продовжувалася без перерви.

Тисячі людей намагалися прискоритися, щоб добити п’ятірку неживого, але його знову спіткала невдача. У результаті все, що він робив тільки допомогло Мрачному Лорду швидше розправлятися з монстрами, а майже весь досвід йшов мимо. Темний Лорд не мав жодних проблем, тоді як тисяча створення — це наче вичавлений лимон. Хлопець був настільки злий, що мало зберігав самовладання. Знову замінивши тактику, тисяча людей почала провокувати нових монстрів і відводити їх від Марічного Лорда. У відповідь Темний Лорд забрав своїх монстрів, залишаючи тисячу творів наодинці зі натовпом. Хлопець мало не ридав від образи. "Що він робить?" Швидко розчистивши від монстрів дорогу перед собою, він роївся слідом Марченому Лорду.

я збираюся приєднатися до мобаїв і напасти на тебе!

- Не будь таким набридливим. Іди і гойдайся! — Нечутно відповів Марчний Лорд.

Тисяча днів творення стиснув зуби і замахнувся жердиною. Він уже збирався вдарити Маричного Лорда, коли почув.

— Хей! Хлопці, чому ви гойдаєтеся разом?

Тисяча створення обернулось. Група гравців з гільдії Синьо-Староїди проходила недалеко від них. Він був лідером Гільдії Блакитного Руча на десятому сервері — Лазуровий Потік. Тисяча осіб, що були створені, сховав жердину і збирався вже дати бійку, коли знову почув вкрадливий голос Лазурного потоку.

— Куди це ти зібрався, тисяча Створінь?

« У тебе немає мозку! У мене над головою немає назви гільдії, навіщо ти намагаєшся розкрити мене?» - ледь не плачучи, запитав він у голові і, не проколовши ні слова, змучився геть. Лише після того, як Тисяча Створіння не було видно, він послав повідомлення до гільдейського чату:

- Притворіться, що сплутали мене з кимось іншим!

- Що ти робиш? - Лазуровий Потік не розумів, що відбувається.

— Я задирався Маркові Лорда, — відповів тисячею Створінь.

- Що... Що ти робив? Ти що, крав його монстрів? - Лазуровий Потік зрозумів, що сталося.

— Я... Я тільки збирався зробити це, — тисяча створення надіслав ричущі емоційки.

Незважаючи на те, що він провокував Марного Лорда, то лише сам був поранений. Наскільки він прорахувався?

Глава 60. Дикий бос

Так, тисячу осіб були членами Гільдії Блакитного Руча.

Незважаючи на те, що І Сю змішував його з брудом, серед гравців хлопець слив рідкісним самородком. Рівень його навичок був не нижче рівня так званих П'яти Великих Господарів. Щоб стати одним з великих, гравець повинен мати справді неординарні здібності. Він також повинен бути дуже популярним. Після того як набралося достатньо фанів його майстерності, гравець потрапляв у велику п’ятірку. А що сказати про тисячі створення? Він не був дуже популярним, але головною його вадою була любов до злодійства монстрів.

Гільдія Блакитного Руча входила у будівництво найсильніших. І керівництво Гільдії покладала великі надії на своїх членів. Звичайно, воно могло закрити очі на незначні обмеження окремих обдарованих осіб, але крадіжка монстрів для всіх була заборонена. Ніхто не сперечався з цим правилом. Деякі гільдії організували потужні підрозділи спеціально для крадіжки чужих монстрів, але зрештою всі їхні спроби були приречені на провал. Адже кваліфікація членів таких гільдій була занадто низка.

Тисяча профі — рідкісне явище, але на жаль, таке життя було сповнене хобі. Гільдія не привітала його поведінку, але вона не могла позбутися дорогоцінного гравця з таким високим рівнем майстерності. Тому вони просто не могли дивитися на його вчинки. На щастя, тисяча людей не була безглуздою і тактовною людиною. Коли він йшов на свою темну справу, то завжди приховував назву гільдії, щоб не кидати тінь на репутацію Блакитного Руча.

Коли відкрився десятий сервер, цей хлопець чомусь вирішив також перейти на нього. Незважаючи на те, що поки він не розв’язував проблем, всі розуміли, ніби він був бомбою сповільненої дії. Лідер Гільдії з радістю підтримав рішення тисяч створення нового сервера. У результаті, вийшло, що він просто передав свою проблему на плечі Лазурному Потоку. Останніх днів я сподівався, що ця бомба ніколи не вибухне.

Лазурному Потоку впору було ридати! Адже на новому сервері гравці активно прокачували за рахунок вбивства монстрів. І виходило, що тисячі людей поклали бомбу на розігріту плиту! На щастя, поки десятий сервер був під зав’язкою набитий новими гравцями, то крадіжка монстрів була загальною.

Тисячі людей були дуже задоволені своєю силою. І поки він не вибивався з спільної маси. Згодом Лазуровий Потік збирався прийняти його до своєї групи. Він сподівався, що під наглядом тисяч років творення він позбудеться згубної звички. В результаті, наступного дня після відкриття сервера ця міна все-таки вибухнула. І це не просто вибухнуло, а спрацювала на важливому для гільдії гравцеві — Мраїчному Лорді.

Лазуровий Потік був розлюченим. Гільдія неодноразово попереджала тисячам створення, що Марчний Лорд був дуже важливий для них. Якщо хтось із гільдії перетинався з цим гравцем, він повинен був спробувати встановити з ним дружні стосунки. Тисяча людей, які були створені, мусили бачити це повідомлення. Невже цей хлопець намагався подружитися з Марним Лордом, кради його монстрів?

Лазуровий Потік розумів, що зараз не найкращий час « вмикати дурачка». Він дуже хотів, щоб Марчний Лорд приєднався до гільдії Блакитного Річка, тому було безглуздо приховувати те, що Тисяча Створінь теж є її членом. Якщо зараз прикинуться, що вони не знайомі, як буде в майбутньому? Це ж ідіот! Лазуровий Потік подумки проклинав тисячу творів. Зібравшись у кулак, він підійшов до Мертвого Лорда і махав рукою:

- Який збіг! Що ти тут робиш?

— Качаюсь! — Відказав Е Сю.

— Ха-ха. Не звертай уваги на цього засранця! Гільдія вже два дні хвалить тебе за допомогу з рекордом. Мабуть, панк навмисно шукав тебе, щоб особисто померти силами », — сказав Лазуровий Потік.

Лазуровий Потік намагався розладнати ситуацію. По-перше, щоб виправдати бажання тисяч Створячих доставити Мрачному Лорду неприємності, він сказав, що той заздрив його славі і силі. Ця причина була проста. Лазуровий Потік влещував без найменшого коливань, щоб показати їм чудову позицію гільдії до Лорда Мрачного.

Він знав, що тисяча його монстрів були заздрісні і тому хотіли воювати з ним, щоб довести свою вищість. На щастя, Е Сю не звертав уваги на такі дрібниці, він тільки розсміявся і відповів Лазурному Потоку.

— Він просто примхлива дитина!

— Да, верно! Він навіть утік, злякався, що я буду його лаяти, — погодився Лазуровий Потік.

Якби на місці тисячі істот був інший член гільдії, то Лазуровий Потік змусив би його повернутися і вибачитись. Якби це був інший чоловік, такої ситуації взагалі б не сталося. Але це був Тисячоліття створення, і від нього не було сподіватися вчинків, подібного до каяття або вибачення.

— Хм, не хочеш приєднатися до нас? — Потік лазуровий запитав, намагаючись змінити тему.

- Ні, дякую. Прокачка сама мене влаштовує, — відповів вона. 

— Але ми не гойдалися, — заперечив Лазуровий Поток.

— Да? — Э Сю замислився.

День вже наближався до кінця. Не може бути, щоб група Лазурного Потоку не вичерпала ліміт в підземеллі Могильника. А якщо вони не збираються в підземеллї і їх не цікавить прокачка, тоді, можливо...

— Нам потрібен Кривавий стрілок Яг, — відповів лазуровий Потік.

Звичайно! Догадка Е Сю підтвердилась. Кривавий стрілок Яґ був диким босом Могильника. Дикі боси були навіть цінніші, ніж приховані, тому що з'являлися лише три рази на тиждень. У диких босів був свій список лідерів. У ньому показано гравців, які вчинили перше вбивство і зазначили кількість вбитих босів.

Звичайно, досягнення за перше вбивство могло бути отримане тільки раз. А ось гонка за кількістю вбивств нагадувала боротьбу за побиття швидкісного рекорду. У списку лідерів буде показано лише три перші позиції. На даний момент, на десятому сервері ще ніхто не вбивав диких босів. Для гравців, які зараз мають доступ до рівня є лише двоє. Одним з них був Кривавий стрілок Яґ, другим — торговий Гоблін Лорейн, який з’являвся у Лезжаному лісі. У початковій зоні диких босів не було.

У Е Сю були певні плани на речі, що випадають з диких босів. Але самотужки їх не вдалося здійснити. У майбутньому він планував купити потрібні речі на ринку. Але якщо це була нагода, то можна було б спробувати вбити одного.

Головною проблемою в битві з диким босом було не його вбивство, а можливість його добити. Основною загрозою тут були гравці, які прийшли спробувати удачу в вбивстві дикого боса. Незважаючи на складність, дикий бос був лише висиленим ігровим монстром. Досвідчені гравці могли вбити його, не вбивши при цьому. Але під час кожного рейди на дикого боса не обходилося без смерті гравців. Це відбувалося через те, що наприкінці всі учасники та спостерігачі починали воювати між собою за право добити монстра. Незважаючи на здатність Е Сю битися з босом, навряд чи вдасться добити його.

У порівнянні з звичайними болями того ж рівня, дикі мали найбільше здоров'я. Таким чином, потрібен був час і величезний урон для перемоги цього монстра. Кількість випалюваних з босів речей також різнилася від того, що падало з звичайних монстрів. Перший і останній удар дістався до двох третіх здобичі та досвіду, тому ніхто не хотів робити всю важку роботу для інших. Під час битви з дикими босами система враховувала кількість завданого урону, тому одна людина не могла навіть сподіватися перевищити уран, який наносила група гравців.

- Брате, ти зацікавлений у цьому босі? — Нервовий Поток.

Звісно! — Е Сю з радістю погодився.

Лазуровий Потік розсміявся і відправив йому запрошення до групи. Після того, як Марчний Лорд приєднався, Лазуровий Поток сказав з сумом:

— Якби я знав раніше, що ти підеш з нами, було б краще, щоб ти не виходив із гільдії.

За правилами "Слави" гравець, який покинув гільдію, міг повернутися в неї лише через п'ять днів.

Редактор: Tanchang, Nuriko_chan

https://literna.net/uk/books/265-avatar-korolya