Глави з 1-30

Розділ 1. Вигнаний бог битви (Глави 1-30 литературна обробка Анни Гермоленко)

Клік-клик, тап-тап...

Руки вправно пурхали над клавіатурою, ковзали з мишкою. Ніби грали фантастичну симфонію. Екран блимнув яскравим світлом, і противник впав зрошуючи землю кров'ю.

— Ха-ха, - засміявся Е Cю, виймаючи сигарету в кутці рота. Випущена стуйка сіребристо білого диму вилилася в густу тютюнову хмарку, що звисала у кімнаті, але гравець не озирався і продовжував класти по клавіатурі та терзати мишку.

Вона швидко затушила цигарку в попільничці оригінального дизайну, і його рука миттєво повернулася до клавіатури. Саме в той момент, коли він збирався відписати противнику пару слів, двері до кімнати відкрилися.

— Прийшли? — Не обертаючись, запитав Ю.

— Прийшли, — відповіла Су Мученг.

— Тоді погнали!

Хлопець відхилив наступну пропозицію ворога про дуелі. Нелегко витягнув карту з авторизаційного пристрою « Слави» і попрямував до дверей, штовхаючи куртку.

За вікнами панувала темна ніч, але в будівлі клубу привабливої Ери продовжували яскраво горіти вогні. Її Су та Сю Мученг вийшли з тренірової кімнати і пройшли до кінця коридору. Тут лежав просторий конференц-зал. Майже всю стіну біля входу займали цифрові монітори. На них показано таблицю результатів учасників « Професійного Альянса Слави», статистичні дані перемоги і рангів.

Тепер у рейтингу "Велика Ера" була дев’ятнадцяте місце — друге місце з кінця.

Минулі досягнення клубу видавалися справді сліпучими, вони завоювали титул чемпіонів три рази підряд. А тепер статистика була наче знущка над усіма.

Атмосфера в залі не була важкою, швидше навпаки. Члени прекрасної Ери зібралися навколо однієї людини, як якби вони були зірками, а він місячною. Вони веселилися і жартували, ігноруючи вождю цього народу.

Зрештою менеджер звернула на нього увагу.

- Е Цю, керівництво клубу вирішило, що Сан Сян займе твоє місце капітана. — Вона говорила крижаним тоном так, ніби викидала використаний туалетний папір. - З цього моменту він керуватиме акаунтом "Осінного Ліста".

Су Мученг відкрила рот, бажаючи заперечити, але Е Сю Леґонько трощив дівчину за рукав. Він усміхнувся і кивнув, показавши, що не мав для нього несподіванки.

— Брате Е, шкодую, що відразу після приїзду я зайняв твоє місце.

По лівому боці великого баранального столу було крісло капітана прекрасної Ери, це місце Е Цю. Але тепер Сан Сян зайняв його. Він навіть не подивився на неї, що було явною зневага. Його погляд був прикутий до Су Мученга, який прийшов з колишнім капітаном.

Якщо бути чесним, то Суханг була навіть більш відомою за Е Цю. Вона була першою митницею "Професійного Альянса Слави". Дівчина була рідкісною красою навіть серед зірок шоу-бізнаса.

Навіть ті, що бачили Су Мученг щодня члени прекрасної Ери, були дещо приголомшені, коли дівчина увійшла в конференц-зал. Але вони швидко встали, бо зараз інший чоловік був у центрі уваги. Кожен з присутніх намагався зашукувати перед новим капітаном.

- Ха-ха, брат Сян, ти правий, місце капітана безумовно тобі підходить.

- Так, дехто вже досить старий.

— Ти повинен прислухатися до слів брата Сяна, Е Цю. Осеній Ліс повинен перейти до нього. Він зможе показати нашу справжню бойову силу!

Сун Сян — молодий геній « Професіонального альянса Слави». У минулому сезоні ліги він отримав назву « Найбільш видатний новачок» і мав кращу статистику. Це дало змогу досить посередній команді, "Над хмарами" зайняти восьме місце у рейтингу. Просування Сун Сяна в плей-офф було підбадьорливим, але на середині шляху молодий геній раптом перейшов у розпадаючий клуб прекрасної Ери. Досягнення цієї чудової Ери тепер було гірше, ніж будь - яке інше завдання. Хоча в їхніх рядах і складався гравець, якого називали богом війни, бойовий маг — Осеніній Ліст.

Члени клубу без вагань прийняли Сан Сяна, хоча його членство в Альянсі не досягло двох років. Було ясно, що в майбутньому цей перспективний гравець стане лідером команди. Сун Сян, купаючись в лестощі, не міг не насолодитися виразом обличчя Е Цю.

— І Цю, передай карту від твого акаунта Осеніґо Ліста Сун Сяну, — вимагала менеджер команди.

Раніше вона була спокійною, але в цей момент її серце ставало нестерпно. Е Цю і Осенін Лист (Є Тью означає "Осенній Ліст") - зв'язок між цими двома іменами був очевидний. Це ім'я він створив, коли вперше увійшов у світ гри "Слави". Цей акаунт використовував протягом десяти років. Як новачок, Е Цю став відомий як експерт початкового рівня. З часом Нізковорний бойовий маг перетворився на славного Бога війни. Але сім років тому, коли він вийшов на професійний рівень і підписав контракт з клубом, всі права на осіннього аркуша стали належати прекрасної Ері. Вона знала, що прийде день їхнього розлучення.

Пальці Е Сю трохи тремтіли. Для професійного гравця впевнені й швидкі руки були невід’ємною рисою. Навіть старі ветерани не втрачали такої якості, але вона не могла справитися з цим. Су Мученг відвернулася. Вона не хотіла цього бачити і була безсила що-небудь змінити.

Ті, що зібралися в залі на конференції з радістю спостерігали за нещасними краєвидами Е Цю протягує Сену Сяну Серебристо-білу мапу акаунту.

Сон Сяна була надзвичайно захоплена. Він з готовністю переходив у вмираючу, величну Еру тільки для того, щоб захопити аккаунтом Осеніного листочка. Досягнення Цю не були найкращими за останні кілька років, а ще й натякали на часті суперечки з керівництвом у клубі. Тому Сан Сян був на 100 відсотків впевнений у його обміні.

"Моя!" — захвилювався Сун Сян, ледь він торкнувся картки. Е Цю не хотів покидати карти.

« Відпустіть, брате Е », — наполягав він і відразу ж зухвало кинув свою руку! Як ти з такими руками збираєшся показувати Божу силу війни? Краще залиш це мені! Я поставлю Боже ім’я проти насильства ще раз, коли прогрішу на всю "Славу". А ты? Ти відісланий на пенсію!

Сун Сян побачив біль, що мілину в очах мовчазного Е Цю. Він був у захопленні від того, що його колишній капітан справив на нього сильне враження.

— Тобі подобається гра? — Несподівано запитав Е Цю, подивившись на Сан - Сяна в упор.

- Що? — Поцікавився.

« Якщо вона тобі подобається, то поводься з нею гідно і не хватай ».

- Що ти сказав? Як це стосується вас? — Сан Сян втратив контроль. У цей момент він раптом відчув себе нижче Е Цю на цілу голову. Він не думав, що втратить перевагу зверхньо на свого противника. Він прийшов сюди замінити Е Цю. Він прийшов сюди забрати життя Бога війни, осіннього Ліста.

— Віддай її! — Закрикнув Сан Сян, намагаючись відновити втрачене вищість.

Її пальці розтиснули її руку, і вона мовчки пішла геть.

— Э Цю! — Раптом гукнув менеджер.

Він зупинився і злегка повернув голову.

— Клуб зараз не є доступним місцем для тебе. Але ти можеш знайти члена команди, якому будеш партнером у тренуваннях.

Партнер по тренуваннях!? Чоловіку, який забезпечив прекрасному Ері місце в Альянсі і був визнаним експертом у "Славі", пропонують опуститися до тренерового партнера?

Сун Сяна дуже занепокоїло сказане.

— Зі своїм братом Е, спільна тренування не буде проблемою, — розсміявся він. — Тільки ти заслуговуєш бути найкращим тренером в « Професійному Альянсі Слави! »

— Ха-ха, - проковтнувши образу, розсміявся Е Цю і обернувся до менеджера. — Партнер по трелах? Ні. Я розриваю контракт!

- Розриваєш контракт? Ти дійсно збираєшся розірвати контракт? — На обличчі менеджера з'явилася глибока задумливість.

— Верно. Прошу розірвати контракт.

— Не торопись! — Су Мученг намагалася зупинити його. В Альянсі існували свої правила. Розрив контракту перед тим мав би бути вагомою причиною і вимагати сплати неврожай. За угодою Е Цю мав перебувати в чудовій Ері ще півроку. Якщо він передчасно розірве контракт, то його втрати будуть величезні. Щодо Су Мученґа, то вона просто не хотіла, щоб її Сю йшов.

— Босса все ще немає, дощіть його перед тим, як зробити остаточне рішення! — Су Мученг сподівалась, що Е Сю образиться.

Але той давно помітив тінь висміювання на губах менеджера. Він похитав головою і гірко розсміявся:

— Мученг, ти не розумієш? Мій вихід - мета боса. Я більше не уявляю цінності для цього клубу. Я наче раковина без перлини.

— Не можу! Як ти можеш так говорити? Ти ж сильніший за всіх нас! — Неочікуванно продовжувала Мученг.

- Питання не в силі. Це лише бізнес. А я? Я ніколи не був цінним для бізнесу, — відповів вона.

« Ти був для мене цінним, — зимно втрутилася менеджер. — Але потім ти вирішив залишитися у тіні.

— Так, це мій вибір, — підтвердив Е Сю.

Сьогодні "Професійний Альянс Слави" процвітав, спонсори стікалися до нього звідусіль. Знаменні гравці « Слави » захоплювалися рекламодавцями, просуваючи популярні товари. У неї був топовий гравець, але він відхилив усі пропозиції щодо участі в рекламі. Він також відмовлявся від усіх інтерв’ю і участі в конференціях. Він був наче відлюдник і дбайливо оберігав свою особистість від віртуальної реальності.

Керівництво клубу було дуже невдоволене такою позицією. Для них вона була золотим героєм, який не міг принести навіть крихти золота. Їм треба було миритися з цим, тому що саме жахлива сила Бога підготувала клубу здобути славу і популярність. Але оскільки досягнення цієї чудової Ери погіршились, то все вже було позаду.

- Упор Альянса на коммерцію дозволив нам вижити, але тепер ... - І Сю не зміг продовжити. Він не знав, чи це було добре або погано. Тепер Альянс був сповнений пожадливості. Перш за все бос цікавився вигодами, які можна було отримати з членів команди. Е Сю любив саму гру, її постійні битви, він роздумував про ті часи, коли Альянс тільки створювався. Але тепер організація жадала тільки грошей.

Су Мученг мовчала. Вона прийшла з Е Цю на самому початку, була свідком всіх завершень старого ветерана. Очі дівчини наповнились слізьми. Е Цю хоче піти. Вона лише зробить йому боляче, коли п’яніє.

- Тому що це я, я...

— Не варто. — Е Сю усміхнувся, перериваючи Су Мученг. Він знав, що дівчина хотіла сказати. — Не переживай, я ще не здався. Я вернусь.

— Верно. Ось такого амбіціозного Е Цю я дізнаюся! — Ухмилнулась менеджер. - Тоді поговоримо про невгамування. Чесно кажучи, ти був з нами так багато років і твої досягнення настільки великі, що ми не будемо на ній наполягати. Якщо хочеш піти, то давайте присядемо і обговоримо всі деталі по розторженню контракту. А як щодо цього?

— Скажіть прямо, які умови? — запитав Е Сю.

— Ладно. Умови досить прості: оголосіть про свій вихід, — відповіла менеджер.

— Отставка? Цього можна уникнути? — Су Мученг була дуже зла. Е Цю вже виповнилося двадцять п’ять років. Преклонений вік для професійних кіберспортмів і вихід у відставку в цьому віці не був чимось із ряду геть. Але Е Цю не збирався взагалі йти.

Заява менеджера клубу була явно спрямовано проти нього. Адже про-ігромки, які заявили про відставку, позбавлялися можливості брати участь в турнірах.

Професійний Альянс Слави був правилом: гравці, що відбували у відставці, могли повернутися лише через рік. Це правило не дозволяло геймерам повернутися наступного дня в складі іншої команди.

У похилому віці Е Цю вже був у такому стані. Для нього важливе щодня, а зараз керівництво хотіло, щоб він втратив цілий рік. Після такої перерви, навіть якщо Е Цю захоче повернутися, він буде занадто дорослий з втраченими без участі у турнірах навики, втраченої славою. Яка команда погодиться прийняти його назад? До того ж, Е Цю мав одну істотну ваду: він відмовлявся робити щось пов'язане з бізнесом.

Умова була неприємною, але Е Сю кивнув:

— Згоден.

- Ти з глузду з'їхав? — Заворушилась Сученг.

— Я важко працював так багато років, можу я відпочити рікик? — Усміхнувся він.

- Що... Що ти збираєшся робити? — Су Мученг не розуміла.

- Нічого особливого. — Э Сю повернув голову. Менеджер вже тримала документи. Хлопець перевів на них погляд і трохи помітно посміхнувся. Вони справді підготувалися! Не думаючи, він підписав документи.

Зійшовши з дому, вона озирнулася до місця, де він провів сім років. Не сказавши ні слова на прощання, він мовчки розвернувся до виходу.

— Я проведу тебе. — Су Мученг була єдиною, хто пішов за ним.

Глава 2. Зона 3 номер 47

Ледве за нею Сю і Су Мученг зачинилися двері, в конференц-залі почалося бурхливе обговорення. Голоси членів клубу викликали обурення, зарозумілість і знущання.

- Тц, ким він себе засміяв?

- Дозволити йому піти у відставку, так милосердно з нашого боку. Що ще він міг сподіватися?

— Верно, верно. Добре, що через свою принципність він не звинувачує клуб у своєму звільнення.

Сан Сян не брав участі в обговоренні, а його думки займали зовсім інші питання.

— Я не розумію. Як він міг з усім погодитись? — запитав він, присунувшись ближче до менеджера.

— У нього не було іншого вибору, — відповіла вона знизивши плечима.

- Чому?

- Бо він не міг би сплатити свою невдачу.

— Как... Як це можливо? — Сан Сян був приголомшений. Е Цю був успішним професійним гравцем протягом семи років, одним з кращих. І навіть якщо він відмовився від усіх комерційних речень, його прибутки не повинні були бути настільки малі, щоб не дозволити гасити свою невдачу.

— Ти не з того покоління, тому не можеш знати, — зідхнувши, пояснила менеджер. - У період будівництва Альянса про-ігроші не були настільки зажадані, як зараз. У той час звільнені профі опинилися у жалюгідному становищі. Більшість з них не вмілі, крім ігор. І коли час від’їжджав, бідолахи залишалися без засобів до існування. Е Цю був генієм тієї епохи. З його допомогою ми змогли піднятися туди, де є. Але в нього було багато таких нещасливих друзів.

— То ви хочете сказати, що більшість своїх грошей він віддав цим друзям? — Сюн Сін Сіна розширилися очі.

— Верно.

« Але якщо йому потрібні були гроші, то чому він відмовився від усіх комерційних пропозицій? » — запитав він. - Поспішав Сун Сян.

— Ніхто не знає причини. — Повела плечем менеджер.

- І що, немає жодних припущень?

- Ну, це може бути якось пов'язано з його родиною.

— З родиною?

— Ніхто нічого не знає про його родину. Е Цю ніколи не говорив про своїх рідних. Це дуже дивно, ось чому я думаю, що справа в його родині.

— Ця людина... У нього багато секретів! — Сан Сян підняв картку Осеніго листа. Він знав, що Е Цю створив свій акаунт задовго до появи "Професійного Альянса". Пройшовши такий довгий шлях, ця картка була одним з найстаріших акаунтів у газеті « Славі ».

— Ну, досить про нього! — поднулась менеджер, міняючи тему розмови. - Сьогодні бос зайнятий і не може прийти. Але він дав мені пляшку витриманого червоного вина зі своєї колекції, щоб вас підбадьорити!

Дуже дякую! — Ухмилнувся Сан Сян. — Я знову сяду на вершині Великого Ера!

***

Е Cю пішов.

Су Мученг стояла біля дверей клубу. Вона вже давно зникла з поля зору, але дівчина продовжувала стояти, дивлячись у темряву порожній вулиці. Сльози котилися по її блідим щоках.

Їхні прощання було трохи неясним. І вона сказала:

— Я відпочину рік, а потім повернуся.

Вона не сказала ні слова. Тільки кивала, знову і знову. Су Мученг вже не була тією наївною маленькою дівчинкою і розуміла, що це не так просто. А потім Е Cю пішов геть, часто обертаючись і махаючи їй рукою.

Сніжинки ширяли в повітрі. Зима пообіцяла бути дуже холодною.

- Сніг йде? — здивувався Е Cю.

Покидаючи клуб, він не думав про майбутнє. У світі, де все оберталося навколо ігор та гравців, йому було важко адаптуватися до раптових змін. Зараз вона просто хотів побути на самоті, йти вперед по пустельним нічними вулицями, поки в голові не проясняться.

Хто ж знав, що погода не дасть йому такої можливості? Сніг посилився, почалася метиль.

Великі білі пластівці швидко обліпили голову й плечі. Невдовзі куртки почали насочуватися, а на волосі з’явилися справжні сосулки. Якщо не знайти сховку, то можна і померти.

Подивившись по сторонах, Е Сю побачив біля дороги інтернет-кафе. Незважаючи на такий пізній час, його вогні яскраво горіли. Він не задумувався і поспішив туди.

Всередині було тепло і затишно. Відсунувши сніг, Е Су попрямував до зупинки реєстрації.

— Компьютер? — Поцікавилася дівчина за стійкою, і вона почала вагатися. - ІД карти, будь ласка.

Дівчина взяла протягне посвідчення і швидко занесла дані в систему.

— Зона три, місце сорок сім, — сказала вона, дивлячись на монітор.

Протягнувши ID карту назад, дівчина виявила, що клієнт вже пішов. Вона не здивувалася, такі люди тут зустрічалися досить часто. Тому адміністратор просто убрала посвідчення в ящичок під стійкою, знаючи, що клієнт обов'язково повернеться за ним.

Зона три, місце сорок сім. Вони дотримувалися указів на стінах та колонах. Інтернет-кафе було не маленьким. Тут було досить багато комп'ютерів, і навіть другий поверх.

Зона три... Е Сю, нарешті побачив табличку з потрібним номером. І, здається, не потрібно буде підніматися на другий поверх.

Ось тільки на місці під номером сорок сім його очікував сюрприз. За комп'ютером сиділа дівчина. Крім того, вона грала в "Салаву". Точніше дуелася на одній з арен. Її шалені рухи змушували зібране в хвіст волосся сильно дригатися з боку в бік.

Стоячи за нею, вона спостерігала за незнайомкою Лаунчером (стрілком). Він здивовано кліпнув. На мить хлопця здалося, що перед ним сидить Су Мученг.

Але наївність швидко розвіялась. Су Мученга тиха і спокійна. Навіть під час напружених сутичок ПК (Player Killing — вбивство гравця). Іноді вона бачила, як усміхалась і розносилась в клубок противника. Коли Мученг ще й ввічливо вибачалася, його пробирала легкий тремтячи.

Що стосується дівчини за комп'ютером, вона теж була милою і ніжною. Але така лють розірвала такий стрес, що перший раз його враження швидко розвіялось.

« Жага до вбивства така велика. Але шкода..." Е Су чітко бачив те, що відбувається на екрані. Він бачив, що дівчина була в жалюгідному становищі. Як і очікувалося, противник використав нагоду, коли вона зробила помилку. Пари ударів, що залишилися від здоров'я миттєво випаровуються.

— Черт побери! — Розлючена дівчина вигукнула і закрила вікно гри, ударивши по клавіатурі.

Е Сю дуже сумнівався, чи варто було зараз просити дамочку звільнити це місце? У цей момент дівчина обернулася і, змірявши його повним незадоволення поглядом, запитала:

— Нужний комп'ютер?

Е Сю кивнув.

— Тоді сідай! — Резко встав, вона пішла.

Хлопець похитав головою - звичайні гравці так не стримані, і нарешті сів за комп'ютером.

Чень Ґо була пригнічена, дуже подавлена. Тільки що вона провела п'ятдесят дві дуелі на арені, але не виграла жодної. У це просто неможливо повірити.

Чень Ґо погладила кишеню, в який зазвичай вкладала ігрову карту. Її персонаж був непоганий. Він вважався досить сильним серед звичайних гравців, з добре прокаченими скиллами. І з великим досвідом, адже вона грає в "Славу" вже п'ять років. Персонаж противника був не так хороший і, проте, дівчина не змогла перемогти ні в одній з п'ятдесят двох дуей.

— Він крутий експерт, — завела Чень Ґо.

- Босе, ти не розлога. Той хлопець грає за тебе. - Із задумливості Чень Ґо вивів чийсь голос. Вона підняла голову. За сусіднім комп'ютером сидів постійний відвідувач інтернет-кафе, він дивився в напрямку місця, звідки нещодавно стала дівчина.

Чорт! Серце Чень Ґо впало. З того часу, як "Слава" стала популярною, пристрої для входу в гру стали стандартними і були обов'язковими для інтернет-кафе. Для того щоб увійти в гру, достатньо було просто вставити карту акаунта до системи розпізнавання і витягнути її після закінчення гри. Кожна карта мала лише одного персонажа. Загублена карта легко відновлювалась, тому крадіж не існувало.

Але в таких публічних місцях, як інтернет-кафі, люди часто забували розлогитися і їх гроші разом зі спорядженням відразу ж викрадалися.

Чень Ґо була дуже засмучена після п'ятдесяти двох програшів підряд. Схоже, замість того, щоб вийти з гри, вона просто повернула вікно на стільниці.

Дівчина пішла назад. Вона з жахом побачила, що хлопець, дійсно, використовує її акаунт. От тільки це не було схоже на крадіжку спорядження з її персонажа, він люто дуів на арені!

Чень Ґо хотіла закричати на голці, але в цю мить на екрані запалилося коротке слово... К.О.

Глава 3. Особлива черга — нічна зміна

Перемога?

Чень Ґо була приголомшена. Слово, що висихало на екрані « Слави» було особливим символом арени (K.O).

Скільки її не було? Сорок секунд? П'ятдесят? Чень Ґо підняла зап'ястя і втупилася на годинник. Безумовно, не минуло й хвилини. Але результат? Ворог, якому вона програла п'ятдесят два рази підряд, розбитий менше ніж за хвилину?

Чень Ґо навіть забула, що збиралася повернути аккаунт. Тепер вона лише хотіла побачити ще одну дуель, щоб розглянути все, як слід. Але, на жаль, хлопець вже розлогився. Він потягнувся, наче його не цікавився комп'ютером і озирався. Помітивши, що Чень Го пошкодував, він швидко пояснив:

- Ти не порівнялася, коли я сів за комп'ютер, бій вже почався. Не хвилюйся, я допоміг тобі перемогти!

- Скільки ти грав? — проронила Чень Го.

— Сорок секунд, — відповів вона.

У дівчини впала щелепа, коли він з жалем додав:

— Руки сильно замерзли, інакше вистачило б і тридцяти.

Тридцять секунд... Тридцять секунд, щоб перемогти противника, якому вона програла п’ятдесят два рази поспіль! Та хто він такий?

« Чи міг би це бути професійний професіонал з команди прекрасної Ери, — раптово осінило Чень Ґо. - Цілком, адже будинок суперздібної Ери знаходиться зовсім недалеко від Інтернету-кафе. Але з іншого боку, я б упізнала його. Я знаю всіх членів прекрасної Ери! Всіх, за винятком експерта, який ніколи не показував свого обличчя, - Е Цю!"

Е Цю! Чень Го розхвилювалася, подумавши про цю людину. Про славетного Бога Сражань майже нічого не було відомо, і якщо вона зараз спробує запитати хлопця безпосередньо, ймовірно, він не визнає. Трохи розслабившись, Чень Го прикинула щось в розумі і, розвернувшись, побігла до стійки реєстрації.

— Хто зареєструвався в третій зоні на 40 сьомому місці? — Вона запитала її за стійку.

— Е Сю, — відповіла адміністратор.

— Э Сю... Е Цю? Це він! — Схвильовано подумала Чень Го. Дівчина виглядала так, ніби насправді розкрила справжню особистість Е Цю. Якби вона не побачила все своїми очима, ні за що б не повірила.

- Хе-хе-хе ... — Сміх Чень Ґо став дійсно зловісним. Вона готувалася, у що б не стало дістати його автограф. Автограф Е Цю, ах! У кого він? Ні в кого!

Поки вона роздумувала, адміністратор пропустила між справою:

- Він забув свою карту.

— ID мапи? — Почувши це, Чень Ґо впала в ступор. Тільки зараз вона зрозуміла, наскільки безглуздо виглядала зі своїми безглуздими здогадами. Під час реєстрації клієнта в інтернет-кафі система автоматично виробляла ідентифікацію особи. Для цього потрібна була карта ID. Адже ніхто не міг подати фальшиві документи?

— Де вона? Дай мені подивитися! - Чень Ґо втупилася на картку у руці адміністратора. Цього вистачило. У документі було написано: « Сю».

Вона розчарувалася, коли окинула бідолаху з голови до ніг, і хотіла бачити « царство» замість "Сю" на шматку пластику. Але, на жаль.

З'ясувавши, що хлопець не був тим самим загадковим профі, Чен Ґо майже втратила інтерес до його персоні. Розбудована дівчина повернулася в третю зону, тримаючи в руці посвідчення Е Сю:

- Ти забув свою карту.

дякую! — кивнув Е Сю і відразу ж запитав. — Ти працюєш в цьому інтернет-кафе?

— Ну так, я тут бос. — Дівчина схрестила руки на грудях.

— Да? Бос - це добре. — Хлопець вказав на монітор. — Я тільки що заглянув на сторінку вашого кафе. Ви наймаєте працівників?

— Ээе... да... — Чень Ґо не очікувала такого запитання. Її можна було зрозуміти: тільки що думки дівчини були зайняті лише ідентифікацією особистості дивного відвідувача.

— Здається, що я задовольняю всі вимоги. Робота і оплата не проблема. Що скажете, босе? Подумаєте над моєю пропозицією? — Усміхнувся Е Сю.

але ти повинен перемогти мене на дуелі в "Славі", не задумуючись видала Чень Го.

- Що? Є така умова? - Здивований Е Сю повернувся до монітора перевірити.

— Не шукай, — відмахнулася дівчина.

Вона безпорадно подивилася на неї. Тільки тепер він зрозумів, що його передові перемоги були занадто професійні. І це привернуло надмірну увагу з боку прекрасного боса, але ... Вона сильно засміялася, гойдаючи головою:

- Я не зможу перемогти тебе.

- Чому? — Зуміла Чень Го.

— У мене немає аккаунта, який може перемогти твій, — відповів він.

— Твой акаунт... Якого він рівня? Яке на ньому екіпування? — Зі знанням справи спала питання дівчина.

- Без рівнів, без кіпіровки.

— Как? - Чень Го не вірила своїм вухам. Він переміг противника, який виявився їй не по зубах за 40 секунд. І цей чоловік стверджує, що у нього немає прокаженого акаунта? Тоді як він тренувався, щоб отримати навички такого рівня?

— Я віддав свій оригінальний акаунт, — пояснив вона Сю.

- Ох, так ось воно що... Як щедро, — сумно зітхала Чен Ґо. Цей хлопець, схоже, мав залізну волю. Звичайно, його акаунт був не слабшим. Прокачані акки дуже цінувалися. І те, що він віддав свою карту просто так, було дуже сильно і благородно.

— Так, занадто щедро. — Е Сю выявив з себе посмішку. Особливо, якщо ви знаєте, що Бог війни — Осенін Лист був відданий аккаунті. Отже, слово "щедро" не повністю окупувало ціну.

— Ти зробив це, щоб почати грати на новому сервері? - Наївно припустила Чень Го.

— Новий сервер? — Ю Сю тупо втупився на неї, потім перевів погляд на дату.

Справді, завтра "Слава" святкуватиме свій десятирічний ювілей. З другої річниці гра щороку відкривали нові сервери. Гравці, незадоволені старими серверами або які досягли максимальних результатів, з нетерпінням чекали на запуск нового стану, щоб почати там все з нуля. Три місяці тому відкрили передварну реєстрацію на десятий, ювілейний сервер. А завтра має відбутися його офіційний запуск.

Після запуску п'ятого доповнення « Слави» багато профі отримали можливість, після випробування навичок стати власниками доступу до всіх серверів. Осенний аркуш містився на першому сервері « Слави ». Але тепер він змінив власника. Кар'єра Е Сю як професійного гравця у "Славі" теж залишилася в минулому. Випадково ці події збіглися з початком нового сервера. Неначе це був якийсь знак згори. Щось зійшлося в душі Е Сю. Десяти років яскравий спалах промайнули у свідомості.

— Новий сервер? — Пробурмотів він і різко обернувся до Чень Ґо. — Я пам'ятаю, що під час запуску нового сервера на нього можна зробити перенесення персонажа з іншого вузла, чи не так?

— Ну, це доступно тільки акаунтам першого рівня, — подумала вона з гострою підборідкою.

- Я спробую. — Вона видула стару потерту карту акаунта з внутрішньої кишені і швидко перейшов на сторінку перенесення сайту "Слови".

Чень Го вражений, дивилася на отриманий шматочок пластику:

— Хіба це не карта першого видання?

— Так і є, - Е Су посміхнувся.

"Слава" виготовляла нові видання карт щорічно. Акаунти першого видання вийшли в світ майже десять років тому.

Чень Ґо дивилась на неї.

- Скільки ти граєш у "Славу"? Навіть якщо карта 10 років, це не означає, що людина грається стільки ж.

— Майже десять років, — відповів вона, заявляючи, що володіє картою з самого початку гри.

Чень Ґо думала, що вона може бути ветераном п’ять років. Важко повірити, що хлопець навпроти неї має вдвічі більше досвіду. Десять років! Отже, він з першої групи гравців "Слави", може навіть бета-тестер. Отже, яку мотивацію необхідно мати, щоб продовжувати грати й виявляти інтерес до нового сервера?

Поки дівчина роздумувала, на сторінці перенесення висвітлювався напис: « Перехід успішно завершено ».

— Второпали! — Э Сю витяг мапу. Він згадав деякі деталі, пов'язані з картами першого видання.

- Ти сказав, що хочеш стати мережевим менеджером? — Раптом змінила тему Чень Ґо.

— Да.

— І в яку зміну ти хочеш працювати?

— Нічна зміна мені дуже навіть підходить.

— О, ты не проти нічної зміни? — На здивування Чень Ґо. Нічна зміна тривала від 11 вечора до сьомої ранку. У порівнянні з іншими до трьох сотень, місячний дохід був вищим. Але лише одиниці погоджувалися на це. Якби хтось серйозно вирішив працювати в нічну зміну, всі інші зітхнули б із полегшенням.

— Так, без проблем, — спокійно відповів вона. — Мені подобається працювати вночі.

Чень Го окинула хлопця уважно поглядом. Довга, злипнувшись у волоски, ніби за ними не доглядали півмісяця. Занурившись, хворобливо бліде обличчя. Нездоровий блиск в очах.

Так, такий видок був їй добре знайомий. Саме так виглядало більшість молодих людей, які завжди були в Інтернеті. Хлопець був не дуже молодий, але, несподівано, його вигляд з'явився їй якимось принизливим і пригніченим.

Такий нікчемний і навіть жалюгідний. Ну, поки він згоден працювати повну нічну зміну, Чен Ґо буде рада йому. До того ж, навички цього хлопця та його десятирічний досвід викликали в неї велику цікавість. Дівчина плескнула в долоні:

— Окей, тоді ти нанят!

- Дуже дякую, босе.

— Уважно подивися на графік. Працюватимеш згідно з ним, — сказала Чен Ґо.

— Нет проблем.

Тоді ходімо зі мною! — Дівчина відразу взяла його в переверт. Коли вона отримала її, то негайно змусила нового працівника зібрати у купу зламані клавіатури, миші та гарнітури і віднести їх на другий поверх до сховища.

Заведення, яке належить Чень Ґо, називалося « Надзвичайно розвиненим інтернетом-кафе » і вважалося дуже високим. На двох поверхах було близько тисячі комп’ютерів. Другий поверх був розділений на дві малі зони. Перша — розкішні приміщення для особистої гри VIP. В іншій частині були житлові приміщення і склад. Перетасовуючи зламані девайси, вона почала заглядати в маленьку кімнатку. Оголошення про набір працівників складалося з їжі та житла. Покинувши клуб, Е Сю не думав про свої подальші кроки. Їжа і житло — це те, що йому тепер було потрібно. Це дасть йому можливість зібратися з думками і подумати, що ж робити далі. Тільки тепер він усвідомив, наскільки зацікавлений у цій праці.

Маленька кімната, мабуть, стане його домом. Обставлена дуже просто, вона виглядало чисто, охайно і досить затишно. Її Су був дуже задоволений. Він не переставав роздумувати над тим, як переробляють залишки обладнання.

— Добре, — коли Е Су закінчив роботу, то Чен Ґо звернула увагу на маленьке ліжко біля стін сховища.

- Що? - Хлопець тупо втупився на неї. Він сподівався, що буде жити в тій маленькій світлій і чистій кімнаті. Йому б підійшов навіть диван у вітальні. Але тут...

Е Сю підняв голову. На західній стіні сховища були маленькі віконці, через які було видно вуличний ліхтар. Коли в коморі вимкнули світло, сонячне сяйво проникло через нього і створювалося враження, що кімната наповнена привидами.

— Так, тут так собі. Доведеться трохи терпіти... Насправді, в інтернет-кафе вистачає людей. Оголошення про прийом, який ти бачив, досить старе, — сказала Чен Ґо.

- Оу, так от в чому справа! Без проблем, без проблем. Мені це підходить, — запевнив її Е Сю. Його слова змусили дівчину почуватися винною. Ця маленька складачка, дійсно, не була призначена для житла.

— У вільний час ти можеш грати, а для працівників кафе це безкоштовно.

- Босе, ти така великодушна!

- Ніби мені є справа до одного комп'ютера, їх тут тисяча! — Розгублено відповіла Чень Ґо.

— У вас є багато відвідувачів?

— Багато. Я задоволена проходимістю. Звичайно, у нічну зміну людей набагато менше. Більшість з них - студенти-півунчники із сусіднього універу. Багато чого тут не скажеш. Загалом, сам побачиш.

- Зрозумів.

— Як ти можеш швидше звикнути до роботи? Я хочу побачити, чи зможеш ти пропрацювати всю ніч.

— Без проблем! Я повний енергії! — Е Сю підняв два великих пальці вгору, показуючи: « Все гаразд! »

— Окей, тоді пішли вниз. Я пригощу тебе чимось смачним!

— Ого, і що це буде?

— Зараз вибирати зовсім не з чого. Неподалік є маленький ресторанчик, який ще не закрився. — Чень Ґо дістала сто юаней з кишені і простягла Е Сю. — Иди и купи что-небудь. Так, і до речі, я не єм селерей!

— Там же метель! — Хлопець тоскливо подивився на вулицю.

— Він прямо через дорогу. — Безжально отмахнулася бос. - За цей час тебе не встигне замістити, давай поквапся.

У неї не було вибору. Він накинув капюшон, втік до ресторанника через дорогу і купив кілька вечірніх закусок на винос. Не встигли його найняти, а вже запрягли по повній! Але він не засмутився. Тільки трохи поспілкувавшись з босом, хлопець відчув, що вони можуть подружитися. Для неї Сю таких стосунків були цілком нормальними. Раптом він зрозумів, що навіть не запитав її імені.

Глава 4. Загадковий експерт

— Сетрице Чень, ти знову лопаєш вечірній перекусон...

Після купівлі закусок Чен Ґо покликала всіх працівників кафе перекусити. Аромати їжі, що манить хвилею по кав’ярні, змушують відвідувачів вививати. Вже минув час вечері, і вони мусили вдихати солодкий аромат їжі. На жаль, це було швидше спробою, ніж задоволенням.

— Хто хоче локшини, будуйтесь у чергу, — покликала Чень Ґо.

Сетриця Чень щодня бере їжу з ресторану. А ми повинні їсти локшину, - буркнув хтось з відвідувачів, але її пропозицію ніхто не відхилив. Вони могли дозволити собі лише локшину і зависти, спостерігаючи, як працівники кафе їдять вечерю з шести страв та супу.

« Якщо ви хочете поїсти, піти та поїжте, не прохайте співробітників пригощати вас », — обурилась Чень Ґо.

— Наступного разу, коли будете замовляти їжу, візьміть і нам що-небудь? - Хтось із клієнтів запитав.

— У кафе багато людей. І як ми зможемо принести їжу для всіх вас? Якщо ви так хочете їсти, але надто ліниві, щоб піти за обіднім столом, просто дізнайтесь номер смачної їжі. Хоча, чи будуть вони в змозі все це вам доставити? — Обдумливо постукала пальцем по підборіддя Чен Ґо.

у тебе є їхній номер? Можеш сказати, щоб я записав.

— Навіщо мені їхній номер? У мене вистачає людей, які виконують мої призначення. Навіщо мені дзвонити і турбувати ресторан?

Поки тривала коротка перепалка, відвідувачі та працівники кафе з оплатою не могли стримати сліз. І вона подумала, що це вдалий момент, щоб запитати:

— Памилия боса Чень?

Мене звуть Чен Го. — Дівчина відразу переключила увагу на нього. « Я бачила твоє посвідчення, я старша за тебе, тому клич мене сестрою ».

— Як хочеш, — усміхнувся Е Сю.

— Сьогоднішня м’яза з соусом чили така гостра. Джуніор брате, йди і поїси. — Чень Го їла дуже мало.

З’ївши лише шматочок, вона відклала палички і випила води. Після того, як опустився склянка повернувся на стіл, вона пняла стілець Е Сю:

- Ти ще не закінчив? Давай швидше!

- Куди ти так поспішаєш? — Мало не поперхнувся хлопчина.

— Час майже прийшов. — Чень Ґо піднесла свій наручний годинник до очей Е Сю. На циферблаті було 23:53, залишилося лише сім хвилин до відкриття десятого сервера « Слави».

- Ти теж збираєшся на новий сервер? — Сю здивувався.

Він грав на аккаунті Чень Го, той ставився до п'ятого серверу, якщо бос почала грати з самого початку, значить, її облікового запису 5 років. Звичайно, цей аккаунт не порівняти з його минулим аком, проте він був досить непоганим серед звичайних гравців. Було дуже важко так взяти і відмовитися від нього.

— Подивися на загальне збудження, — сказала Чен Ґо.

Відкриття десятого сервера було дуже очікуваною подією. Звичайний, нічого не вартий день, перетворився на дуже вигідний для "Стаємного інтернет-кафе". Всі зони були забиті гравцями. Хоч би куди падав погляд, скрізь можна було побачити людей, які нетерпилися перед вікном з реєстрацією. Указувачі мишей були нервово тремтіли на поки ще сірих іконках входу десятого сервера.

Коли люди приходять на новий сервер, вони відразу намагаються вирватися в топи. Першими зачистити данжі, вбити босів і тому подібне. Було багато всього цікавого, що очікує нових гравців. Відкриття нових земель змусило битись серця. Коли Чень Ґо дивилась на всіх цих людей, то також проникла в атмосферу. Перевівши погляд назад на Е Сю, який до цих пір сплітав свою вечерю, вона не побачила на його обличчі ні краплі збудження, тільки спокій.

- Чого ти чекаєш? « Здається, що Чень Го була в захваті від багатьох відвідувачів.

- Куди поспішати? — Її спокій не був переможеним.

Все-таки він не міг заперечити, "Слава" була дуже успішною в комерційному плані. Конкуренція серед гравців високого рангу була великою. Вони покладалися на справжній майстерність, яку не можна купити за гроші. Тільки для відомого ветерана, який колись купався в славі, ці речі були звичайними і нормальними.

Побачивши вираз обличчя Чень Ґо, він подумав, що це вартувало цього. Неохотно відставивши в сторону напівпорожну чашку з рисом, Е Сю зібрався сісти на своє місце.

- Чорт, здається я змушую його грати. Що це за людина? — спалахнула Чень Го у нього за спиною. Працівники кав’ярні ледве стримували сміх. Вони зрозуміли, що новий адміністратор - дуже незвичайна людина. Звичайна людина не зміг би змусити боса лаятися, не докладаючи жодних зусиль для цього.

Чень Ґо сіла за комп'ютер поруч з нею Сю і зареєстрована свій аккаунт. Популярність решти дев'яти серверів не особливо знизиться через відкриття десятого. Адже чим старішим був сервер, тим міцнішим він стримував гравців. Тим більше, що стартувати в « Славі» на новому акаунті було зовсім важко. Чень Ґо довелося грати цілих п'ять років, перш ніж її персонаж став досить прокачаним для звичайних гравців. Як мені позбутися його так легко?

Далі - більше, всі будуть намагатися швидше досягти крос-серверної зони під назвою "Небесна Сфера".

Небесна сфера була не лише окремою карткою. Це був цілий світ. Локація Небесної Сфери була така велика, як п'ять серверів разом взятих. Там були складні підземелля, крута екіпіювання, цінні матеріали та свобода. Всі майстри і профі зустрічалися там. Небесна Сфера була кінцевим пунктом призначення гравців.

Повночі майже настала. Народ почав відраховувати останні секунди. Звук їх голосів все ріс і виріс, поки не досяг пікової точки.

— Три! Два! Один! Нуль!

Сера іконка запуску почала набувати кольору. Всі дістали карти і вставили їх у пристрій розпізнавання. Тисячі мишей одночасно клікнули по іконці запуску.

Чень Ґо повернулася до неї і забула. Поки все квапилося, цей хлопець негайно відкривав веб-сторінку « Слави ». Брови повільно поповзли вгору, коли вона побачила, що замість гри він відкрив гайд для новачків.

- Чорт, ти що не знаєш що треба робити? Навіщо тобі гайд? — Якби у хлопця не було карти першого видання, вона б навіть під страхом смерті не повірила, що він має десятирічний досвід.

— Я вже давно не робив стартових наречених, але забув усе. — спокійно відповів вона.

- І ти нікому не допомагав з ними?

- У мене немає такого досвіду.

— Жодної колективної участі, — зневажливо помітила Чен Ґо.

— У мене не було на це часу.

- Люди з дефіцитом часу не грають в ігри. Геймери — це люди, які мають більше часу, — помітила бос.

« Я був зайнятий, граючи в ігри », — серйозно відповів вона.

— Тоді ким ти працював?

— Я грав в ігри! — Вызовил хлопець.

— Оу, так ти - професійний гравець?

« У мене був досить високий рівень, — засміявся Е Сю.

- Досить високий рівень? Професійний гравець? — Чень Ґо недовірливо втупилася на нього.

Е Сю з гордістю кивнув головою.

— Тоді тебе відправили у відставку! — Чень Го підперла долонею підборіддя.

- Звідки ти знаєш?

- Це очевидно, ти трохи старієш для профі.

Вона дуже розсміялася.

- Мені було цікаво, як ти зміг перемогти того хлопця за 40 секунд. Ти був професійним гравцем, навіть якщо ти лише любитель.

— Любитель?

- Я знаю всіх професійних гравців. Е Сю? Я ніколи не чула цього імені. Якщо ти не любите, тоді хто ти?

- Ха-ха, так воно що! — розсміявся Э Сю.

— Не ври. Тебе не відправили у відставку. Ти просто не міг перемогти, тому тебе звільнили, вірно? — Не унялася Чень Ґо.

Вона втратила дар мови.

— Без обид... — Вона зрозуміла, що потрапила на хворого.

— Це не має значення, — зітхнув він.

— Не впадай. Двадцять п'ять років - не так вже й багато. Якщо ти продовжиш тренуватися, зможеш повернути своє місце!

- Це я і планую зробити! — Усміхнувся Е Сю.

— Якщо це станеться, я хочу тебе дещо попросити, - Чен Ґо перейшла на змовний шепіт.

— І про що ж?

— Автограф.

- Навіщо так довго чекати, давай я розпишуся зараз!

- Ти здурів? — вскинулась бос. - Кому потрібен твій автограф? Я хочу, щоб ти дістав автографи моїх кумирів.

— Оу, і хто ж вони?

— Су Мученг и Э Цю! Хоча дістати автограф Е Цю може бути проблематично. Ця людина приховує свою особистість.

- Оу, так от воно що. — Гіркий комок встав у горлі Е Сю. А Е Цю зараз спілкується з тобою, сестричка.

— Да. Тільки він ніколи не з’являвся на людях. Навіть якщо ти любитель, тобі треба було чути про нього.

— Я знаю. Звичайно ж, я чув про нього. Дозволь мені відкрити тобі секрет, - Е Су знизив голос до шепота. — Е Цю - це я.

— Правда? Тоді дозволь і мені поділиться секретом: Чень Ґо нахилилася ближче й прошепотіла, насправді я — Сученг.

— Но я, и правда, Э Цю! — Ледь не заплакав від образи Е Сю.

— Я, правда, Су Мученг, — відповіла йому бос.

— Я...

— Гаразд, досить про це. Відмахнулася Чень Ґо, міняючи тему. - Розкажи мені свій план!

Вона більше не злилася на неквапливість Е Сю і його дурний жарт про неї Цю.

— Якщо ти чогось не розумієш, просто запитай у мене, - відклала вона на екран.

— Я хочу спочатку все вивчити. Виконувати місії, за які в нагороду дають характеристики або знижки. Не варто робити наречених за які дають досвід або шмот, простіше і швидше піти в підземні підземелля (п.п.)

— Верно. Саме так ветерани і повинні думати. Тільки тобі не треба все вивчати самому. Перейди на останню сторінку гайда.

— Да? — Коли Е Сю перейшов на вказану сторінку, хвиля сорому його закрила.

Лише подумайте, цей гайд не змінився за десять років. Хоч трохи могли і додати. З тих пір, як ветерани вперше пройшли ці квістки, багато хто запозичив їх стратегії проходження місій. Невже ніхто не придумав нових тактик? Однак тепер він сам потребував такої поради. Сльози жалю навернулися на очі Е Сю. Колись він сам був навчальним експертом. Тепер же змушений бігати з гайдом для новачків в руках. Як витримувати таку ганьбу?

Глава 5. Як справлятися з навченими здібностями

Отримати доступ до тих шлюбів виявилося не так просто. Під час запуску нового сервера було багато людей. Коли відкривався другий сервер « Слави», кількість гравців у стартовій локації перевищило всі дозволені межі, це призвело до того, що сервер завис. А нові гравці не могли зайти в гру. З того часу, коли відкрили нові сервери, кількість гравців у стартових селах значно зросла. Катастрофа, яка сталася після запуску другого сервера, більше не повторювалася.

Цього разу адміністрація гри добре підготувалася до відкриття. Військові гравці відразу порівну розподілялися від стартового села. Щоправда, отримання вестерів стало окремою проблемою. Щоб отримати завдання, гравець мав подивитися на непись (NPC — неігравий персонаж). Мало - помалу навколо НПС почали підстрибувати натовпи людей. "Слава" не давала тілам персонажів насаджуватися або проходити через текстури. Це призвело до утворення кількох кіл навколо навісових НПС гравців. Ті, хто стояв у зовнішньому колі, не могли протиснутися всередину, щоб взяти завдання. Багато гравців стрибали навколо, намагаючись перескочити через натовп. Але оскільки всі ворушені були ще нульового рівня, їх вміння стрибка виявився занадто низьким, щоб виконати задумане. Вид тих, хто їхав туди-сюди, був по-справжньому кумедним.

У цій ситуації навіть експерти були безпорадні. Проте обличчя Чень Ґо світилося від радості.

— Я знала, що буде щось подібне!

Вона подивилася на персонажа, створеного Е Сю. Він назвав його Марним Лордом (Lord Grim).

Тим часом, у стартовій локації ситуація трохи поліпшилася. Яким чином? Зрештою, гравці організували невеличкий вихід для тих, хто вже отримав призначення.

Е Сю направив Маркового Лорда взяти відразу кілька квістів і почав виконувати їх, один за одним.

Більшість завдань, пов’язаних з запуском програми, дозволяли гравцям - початківцям пристосуватися до управильності та оточення. Майже всі місії були навчальними. У неї не було потреби в таких порадах, але я нікуди ходив. Нарешті, після нескінченних чередів, моторошної давки та інших незручностей, початкові шлюби залишилися позаду. Через метушні, виконання простих завдань раптом зайняло дві години. Вона безпорадно пробурмотів:

— Яка користь від майстра? У цьому морі людей мій статус нічого не означає.

Зробивши останній союз стартової ланцюжки, його персонаж знову апнувся (посилив рівень).

— Фух, нарешті я закінчив! Тепер у мене сьомий рівень! — Потягнувшись, Е Су повернувся до Чень Ґо і побачив, що дівчина спить на столі перед клавіатурою.

А ще хотіла перевірити його здатність не спати вночі! Усміхнувшись, вона накинула свою куртку на плечі боса і повернувся в гру.

Після того, як всі квісти були на Панелі Мричного Лорда, у них було триста сорок скилл-понтів (чки навиків). У "Славі" ці окуляри були необхідні для вивчення і апгрейду (покращення) скіллів. Різні навички зазвичай вимагали від десяти до п’ятдесяти понтів (очків). Зараз, якщо персонаж досяг максимального семидесятного рівня, виконував всі необхідні шлюби, у сумі він отримував чотири тисячі очок. Але ця кількість була далеко не межі. Справжня межа впиралася у п’ять тисяч, правда, отримати цю мізерну тисячу очок було неймовірно важко. Треба було мати велику користь, силу і наполегливість.

Протягом десяти років історії "Слави" жоден акаунт не досяг найвищої оцінки. Навіть знаменитий Бог Сражань, Осеній листок, мав тільки чотири тисячі вісімсот сорок понтів, не вистачало всього сто шістдесяти очок. Сто шістдесят - це така маленька річ, але все ж.

Якщо персонаж отримував всі ці окуляри, він міг вивчити три особливих скілла або тричі проапгрейти один з спеціальних знижків. Це була велика перевага для майстра гри, що досяг вершини.

У лінійці стартових кучерів завдання, де нагородою виступали досвід і екіпування, можна було проігнорувати, але ті, за які нараховувалися знижки-пойнти потрібно було виконати. Такими ж обов’язковими були й клеби, за які давалися окуляри характеристик.

Персонажі в « Славі» мали чотири основні характеристики: Силу, Інтеллект, живучість (Здоров'я) і Дух.

Сила впливала на фізичні атаки і захист, підвищувала максимально перенесену вагу.

Інтеллект впливав на магічну атаку, захист і кількість манів.

Життя визначало максимальну кількість життя персонажа і його витривалість.

Дух залежав від опозиції та тривалості різних ефектів.

Спочатку всі чотири основні характеристики росли разом з персонажем. Тільки після двадцятого рівня, коли гравці вибирали свій клас, механіка отримання окулярів змінювалася. Для класів, чиїм спеціалізацією була Сила, були доступні тільки квісти, орієнтовані на цей параметр. Щоправда, завдання Інтеллект також можна було виконати.

Це означало, що після досягнення максимального рівня вибраного класу ви можете виконати всі інші шлюбні записи і підняти чотири основні характеристики на один рівень. Правда, для цього довелося б пройти абсолютно всі завдання гри.

Ще однією необхідною рисою було підвищувати, надаючи персонажу екіпіровку з додатковим параметром. Правильний розподіл очок характеристик великою мірою визначав подальшу розвиток персонажа.

Після уважного розгляду опису персонажа Е Сю дослідив доступні Мрачному Лорду скілли.

У « Славі» по досягненню 20-го рівня гравці повинні були визначитися з вибором свого класу. До цього моменту скеллі всіх професій були доступні до вивчення при наявності потрібної кількості скилл-пойнтів. За ідеєю, це було зроблено для зручності гравців, щоб вони могли визначитися за який із класів вони хотіли б грати. Якщо ви досягнете двадцятого рівня і оберете відповідну спеціалізацію, всі витрачені скіл-пойнти поверталися персонажу, а гравець міг перерозподіти їх згідно з класовими характеристиками. Але, як тільки виходило вибір класу, гравець міг вивчати знижки лише його спеціалізації. Він не міг стати майстром на всі руки.

Навіть якщо Су забув, як зробити той чи інший стартовий квіст або як пройти певне підземелля, він не втратив своїх навичок.

"Слава" була дуже збалансованою грою. Низькорівневе скілело дозволяло персонажу виконувати певні особливі дії. Кожен гравець міг скласти власне дерево навичок, які відповідали його потребам і стиглу гру. Тільки не треба забувати, що кількість скілл-пойнтів суворо обмежена. За таких обставин чотири тисячі окулярів не могли максимально прокачати всі скілли. Навіть п’ять тисяч не мали б такої цінності, тому гравцям треба було ретельно обдумувати свій вибір.

У неї був унікальний набір скіллів, які він підбирав обдумано і дуже ретельно. Його осінній Лісст був Боївим магом і у свій час став зразком для наслідування. Як він міг грати лише одним класом? Безсумнівно, лише досвідчений у своєму класі міг підтвердити свою кваліфікацію.

Без роздумів Е Сю відкрив дерево початкових навичок і вивчив два скілла до п’ятого рівня: швидкий біг та кувирок.

Начальне дерево скеллів було розгалужене ланцюгами умінь, які можна вивчати. Скілли, вибрані Е Сю, коштували мало окулярів, але дозволяли розвивати персонажа двома різними способами.

Швидкий біг збільшував швидкість бігу. У цього скілла не було кулдауна (відката), але він витрачав витривалість. Після того як витривалість виснажилась, персонаж повертався до звичайної ходьби. Щоб відновити витривалість, гравець мусив ходити звичайним кроком або стояти на місці.

Кукурудж, як слід було з назви, дозволяв персонажу робити кувирки вперед, назад, вліво, праворуч, під час бігу. Загалом можна було кувиратися, як захоче. У нього також не було відката, але він мусив деякий час його скастувати (завершити).

На той час Е Сю вправно оволодів цими скілями. Він добре розумів, які скилли були доречними на різних етапах гри.

Наступним був урок Боївого мага — небесного Удар. Кожен клас мав знижки, які б’ють противника з ніг. Вони мали приблизно однакові характеристики. Після застосування навиків ціль була прокинутий. Чим більше вони навчилися, тим довше їхня мета залишалася на землі і в неї з’явилась нагода впасти. Це був часто використаний скілл. Вона бавилась за чарівника, тому він добре знав про небесний удар.

Далі йшла ще одна вправність бойового мага — Змієві. Це була направлена атака, яка приголомшила ціль. Вона досліджувала його, бо часто грала за осіннього Ліста.

Потім він вивчив скилл Снайпера — плавучу кулю, скілл Механіка.

Ці вміння не вимагали великої кількості очок. Кожен в межах двадцяти скілл-пойнтів. Темний Лорд тільки взяв сьомий рівень, так що на апгрейді скилли треба було економити.

Після всіх маніпуляцій у хлопця залишилося ще кілька вільних очок. Однак її не було достатньо, щоб витрачати гроші. Навчених навичок треба було схопити, щоб справлятися з будь-якою ситуацією на поточному рівні.

Але якби його набір скілів побачив звичайний гравець, він точно б довго сміявся.

Глава 6. Зент тисячі ймовірностей

Чому скілли, вибрані Мрачним Лордом, засміялися?

По-перше, первинні рівні швидко проходять. Тому не було потреби так ретельно підбирати знижки. Багато гравців взагалі залишали порожні місця на панелі керування, плануючи заповнити їх відповідними знижками по досягненню двадцятого рівня.

По-друге, підкуп двадцятого рівня змушує гравців визначитися з майбутнім класом. Багато геймерів вибирають, ким гратимуть маги, мечники, стрілки тощо. А що сказати про Е Сю?

Незважаючи на те, що до двадцятого рівня можна вивчити будь-який скілл, це не означає що потрібно навчати їх усі. Адже сила навики буде обмежена особливостями вибраного класу і типом зброї.

Наприклад, якщо ти вивчив плавну кулю Снайпера, то навряд чи зможеш користуватися ним мечем. Тому Мрачному Лорду слід було подбати про кожну зброю.

Постійно міняти тип зброї під час гри дуже незручно. Для того, хто так заморочувався на ранній стадії, це загрожувало купі неприємностей. Тільки гравці без спеціалізації можуть робити щось подібне.

Хто такі гравці без спеціалізації? Це люди, які не вибрали клас. Такі існували в "Славі" тоді, коли найвищий рівень у грі був п'ятдесятий. Коли ви підняли планку максимального рівня, і додали запис класового пробудження, гравці без спеціалізації зникли. Якщо сучасні геймери побачать набір скіллів Мричного Лорда, вони навіть не будуть згадувати про гравців без спеціалізації, то лише сміятисямуть. Правда не схоже на те, щоб вона це турбувалася.

Зброям Мертвого Лорда була звичайний бронзовий меч, який він отримав на першому рівні. Він не торгувався продав його НПС в найближчій торговій лавці і попрямував до особистого скрині-хранилищу, що був на складі.

Піднявши важку різьбу, вона побачила під нею спорядження.

Аккаунти, перенесені на новий сервер, повинні були бути порожні. Це означало відсутність досвіду та грошей, порожній сумці і скриньку-хранилище, навіть пошта не повинна була містити листів.

Але в Маркового Лорда, який щойно перейшов на десятий сервер, всередині виявилося зброю.

Ніхто не міг би пояснити, як таке могло статися, але Е Сю був здивований. Він знав, що знайде тут спорядження, ось тільки радість від цього факту на його обличчі не спостерігалося. Він був печальним. Руки знову зраджували. Останній раз вона так тряслася, коли Е Сю порвав з осіннім лестом. Тепер це повторилося, коли він зібрався дістати зброю.

Курсор мишки перемістився вгору.

[Зонт тисячі ймовірностей — Рівень 5

Вага: 2,3кг.

Швидкість атаки: 5

Физ. Атака: 180

Маг. Атака: 180]

И все. Ніяких додаткових властивостей. Звичайна зброя. Ось тільки назва Зонта. Воно було не білим, воно було срібним.

У « Славі» ранг спорядження визначали за кольором: оранжевим, фіолетовим і синім, зеленим та білим.

Біле спорядження — це найпростіша справа. Воно не мало додаткових властивостей і жодної цінності. Зелене спорядження було трохи краще і видавалося за виконання кевесів. Сильніше спорядження цінилось трохи більше. В основному, воно випадало з босів у підземеллях або вручалося в нагороду за веси підвищеної складності. Екіпування блакитного кольору, мабуть, найбільш поширеною у грі. Фіолетовий і оранжевий квіти були високорівними та епічними. Це було нелегко для іншого гравця, який мав би придбати або купити за гроші. Він повинен був бути видатним і отримати такі речі.

Тисячі ймовірності, що вони будуть набрані в колір Зонта, не належали до жодної з п’яти видів. Якби Чен Ґо прокинулася і побачила зброю Мричного Лорда, вона напевно була б вражена. Срібним було лише спорядження ручної роботи. Воно було унікальним. Срібні речі не крафтувалися (створювались) промисловими навичками всередині гри, вони створювалися через редактор спорядження, колишній частиною високорівного контенту.

У « Славі» з’явився популярний вислів на цей рахунок: « Ручна робота не завжди потужна, але все сильне спорядження — ручне ».

Срібне спорядження по могутності могло змагатися навіть з оранжевим аналом епічного класу. У професійних колах кожен клуб спонував спеціальні команди, які займалися вивченням і створенням такої екіпіровки.

Бог Смертній Ліст мав срібне бойове Коп'є знищення ручної роботи! Це була видатна, відома зброя!

Відмінною рисою срібного спорядження було те, що його було дуже важко зробити, але кожна річ була унікальною.

Правда, все залежало від везіння. Адже при крафті можна було отримати як чудовий топове епічне спорядження, так і унікальний шматок мотлоху.

Зент тисячі ймовірностей, чи він був скарбом або сміттям?

Якби Чень Ґо зараз прокинулася і подивилася властивості зброї, то вердикт був би негайно винесений.

Топова зброя. Зонт тисячі ймовірностей мав справді дивовижні якості: сто вісімдесят одиниць фізичної та магічної атаки. Це була еквівалентна оранжевій зброї десятого рівня. Але зазвичай зброя з великим рівнем атаки була досить повільним. Зонт не був важким, тому мав середню швидкість атаки. Навіть цього вистачало, щоб перевищувати оранжеву зброю десятого рівня.

Але був у цієї штуки і очевидний мінус. У Зонта тисячі ймовірностей відсутні додаткові характеристики та підсилення. Крім того, він був тільки п'ятого рівня, початкові рівні пролітають в мить ока. Тоді, мабуть, буде важко використати цю зброю.

Але Е Сю було байдуже, він знав, що парасоль дійсно унікальний. Після безлічі експериментів і невдач створити Зонт тисячі ймовірності навіть п'ятого рівня було вже великою удачі. Особливістю срібної зброї була постійна апгрейда. Отже, зброя ніколи не старіє, її можна постійно покращити в редакторі спорядження.

Її Су ніжно дістав Зант тисяч ймовірностей з сундука.

— Ну що ж, почнемо! — Помовч Е Сю, і направив Марічного Лорда в підземелля Зеленого лісу.

Зелений ліс має п’яту форму, розраховану на групу з 5 чоловік. Щоправда, це не означало, що гравці з десятого рівня не могли зібрати любов (групу) для підземелля.

Біля входу до Зеленого лісу товпилося багато людей. Коли Мрачний Лорд з’явився у локації, він отримав кілька запрошень про вступ до групи. Її особливо недумуючи, він прийняв запрошення від коханої особи.

чудово! — Він написав у групу, що очолив команду Спрячого місяця, як тільки Е Сю приєднався.

— Як ти будеш розподіляти жертву з прихованого боса? — Я відразу обговорив умови Е Сю.

— Оу? Гарне питання! — Відказав Спящий місяць, не задумуючись. Схоже, він не був новим. Принаймні, не запитав, хто такий прихований бос?

Сформована група мала всі шанси зустріти прихованого боса. Їх сила була набагато вище, ніж у фінального боса підземелля, але і нагорода була відповідною. Зазвичай з них падали особливі спорядження і рідкісні матеріали.

Насправді, їй Сю вистачало сили та навичок, щоб самотужки пройти цей маленький данж. Ось тільки для того, щоб з'явився прихований бос потрібно виконати одну маленьку умову - наявність групи. А для апгрейда Зонта тисячі ймовірностей Є Сю були потрібні матеріали, що падають саме з прихованого боса. Хлопець добре розумів, що покращити Зорнт буде набагато важче, ніж прокачувати самого Марного Лорда. Тому починати варто було вже зараз.

У низькорівних підземель, таких як Зелений ліс, не мало значення, наскільки хороша екипування випадала з босів. Адже персонаж швидко перетворювався на рівні. Але досвід і матеріали, отримані з прихованого боса, завжди притягували гравців. Ці рідкісні матеріали ніколи не втрачали цінності. Навіть на старих серверах багато хто ходив до Зеленого лісу за рідкісними складниками для крафту.

Той місяць, очевидно, усе це знав, тому поспішив оголосити:

« Все, що випадає з схованого боса, коштує грошей і тому роздає жертву брома! »

— Окей. — Е Сю міг тільки без нарікань погодитися. Це випадкова група, і він не мав жодних підстав ставити права на весь лут.

— Добре! Якщо всі готові, давайте висуватися! — Командував Спячого місяця. Всі відповіли згодою, і він перейшов кордон данджа.

Оскільки всі учасники групи перейшли на голосовий чат, Е Сю довелося вдягнути навушники, щоб спілкуватися з командувачами і при цьому не розбудити сплячої поруч Чень Ґо. Ледве він увійшов в данж, з гучномовців пролунав крик:

— Черт! Що за херня! Схований бос!

Глава 7. Північний Примарний Кот

"Слава" мала підтримку голосового чату, в якому можна було спілкуватися майже як у реальному житті. У системи був алгоритм розподілу звуку, який визначав гучність залежно від відстані, на якій було зроблено звук. У грі майже не було чужих фонових шумів, крім шелеста вітру, що гойдає траву, або співу птахів у кронах дерев. Отже, коли гравець одягав навушники, здавалося, що він став частиною цього світу.

Кричав Спальний місяць. Він помітив повідомлення про те, що в локації захованого боса (півунічного Привиду Кота). І Сю надрукував у чаті: "Ха-ха" і відразу ж почув.

- Навіщо пишеш, якщо можна говорити?

— Я не можу, поруч хтось спить, — надрукував Е Сю і витягнув цигарку з кишені. Прикуривши, він затиснув її в кутці губ.

— Оу. — Прісний місяць показав, що все зрозумів і продовжив. - Як щодо решти?

Решта групи відповіли, що в них все гаразд.

— Эх, и одна милый дівчисько! - Розчарований закінчив лідера.

І врешті-решт, смішна команда рушила вперед.

Зелений ліс був низькорівним підземелля, завдяки якому гравці могли краще познайомитися з грою. Наскільки воно було важким? Очевидно, цей місяць не був новим. Він добре керував групою і вбивством мобів (монстрів) відбувалося гладко й легко. Після того як Марковий Лорд лікував два методи лікування, Прісний місяць відвів йому роль клепка і залишив у якості чистої підтримки. Насправді, проходження такого підземелля не вимагало будь-якої бойової тактики, але Спячий місяць використовував побудову залізного трикутника. Він робив це так, наче вважав його чимось звичайним.

Він сам став головним танком, змушуючи своїх малят агретуватися (нападати) на нього. Решта гравців тримались трохи позаду і наносили урон. Темний Лорд перебував у самому кінці побудови і відповідав за координацію дій та лікування співпартійців.

Під звуки ударів клинка, кастів заклинань і воплей вбитих монстрів п'ять чоловік швидко просувалися по данжу. Талант І Сю керував групою заслужити похвалу від лідера емпатії. Її розум був збентежений. Коли востаннє він проходив підземелля з живими людьми? Як давно він не відчував таких почуттів?

Дивившись, як монстри помирають один за одним, Е Сю занурився в спогади. Приєднання до Зеленого лісу змусило його згадати колишні дні, події десятирічної давності.

У той час він грав у "Славу" зі своїм хорошим другом. Він ніколи не забуде цих хвилин.

« Ти бачив, добре керував, чудово планував, але через жахливу аварію твої мрії і надії зникли в нікуди, залишивши мені лише цей Зонт тисячі ймовірностей, — пронісся в голові Е Сю. - У тебе був талант, унікальний талант.

Його пальці летіли над клавіатурою. Він тремтів від страху і стрибаючи ще один іл (після) на місяць, що спить. Коли той ще раз похвалив хлопця, думки Е Сю були далеко від гри.

— Окей, зберіться, наближається Полунічний Примарний Кіт!

Ці три слова, Полунічний Примарний кіт, змусили Е Сю прокинутися і знову зосередитися на грі. Схований бос не обов'язково повинен був з"являтися після вбивства фінального боса. Тепер мапа данця пройдена лише наполовину. Але, судячи з системного повідомлення, цього разу Полунічний Привидний кіт вирішив прийти саме тут.

- Примарний кіт може накласти прокляття своїми атаками. Але бути проклятим це не те, чого варто боятися. Однак ця тварина дуже швидко рухається, і тому потрібен час, перш ніж я його заазарю (направити атаки на себе). Усі підтримуйте мене, не панікуйте і не розбігайтеся. Прісний місяць коротко виклав план майбутніх дій.

Усі підтримали його тактику, і Е Су мовчав. Лідер групи правильно пояснив.

— У світовій чаті ще не було про нього системного повідомлення. Так що, хлопці, ми можемо стати першими на десятому сервері, хто вб'є прихованого боса! — Азартно вигукнув Спощий місяць, піднімаючи дух команди. — Вперед!

Прісний місяць повів групу далі. Чорні хмари закрили сонце, зануривши Зелений ліс у темряву. Було чутно кожен крок. Ніхто не проколов ні слова, все зосереджувалось на навколишньому світі.

« Сонце, що світило », — не потрібно дивитися на небо. Примарний кіт не прийде звідти, бо з насмішкою обірвав сопартійця сплячого місяця.

"Слава" була грою з видом від першої особи. Екран показував те, що бачив звичайна людина. Оскільки деталізація графіки була дуже високою, коли гравець хотів подивитися на небо, голова його персонажа піднімалася. Той місяць бачив, як люди постійно дивляться на небо. Тому він нагадав їм не забувати темного лісу навколо нього.

Група засміялася.

Раптом Е Су вловив тихий шорх з боку лісу. Він не був схожий на звук кроків. Звук більше нагадував шурчання листя, через які хтось крадеться.

- Він тут! — Покликнув її Сю, розуміючи, що не встигає надрукувати. Його пальці швидко застукали по клавіатурі. Мрячний Лорд відстрибнув і обернувся. Він вже засік напрям, в якому знаходився Примарний Кіт.

Коли група побачила, як Марнго Лорд рухається вперед, то зрозуміла, звідки прийде небезпека.

— Усім відступити! — Командував Спувічний місяць, але сам не зрушив. Він хотів, щоб бос відразу накинувся на нього.

Члени групи слухняно відійшли до Лорда Мрачного, тримаючись на відстані від сплячого місяця. Вони злякалися, затамувавши подих і намагаючись не пропустити момент початку атаки. Несподівано шорх, який видає Півунковий Примарний кіт, припинився.

- Що... - У той момент, коли один із учасників групи з ніком Паче Сонце збирався щось сказати, чорна тінь вискочила зі зарослів з пронизовим котячим візгом. Перша атака, дійсно, прийшла на Спячого місяця.

— Вчасно! — Ватажок стояв без тіні страху, грізно розмахуючи мечем.

Примарний кіт мав маленьке тіло і дуже швидко рухався. Такі монстри вимагали від гравців високої точності ударів. Вона вже давно зрозуміла, які навички мають її співпартійці. Він прикинув, що знадобиться трохи часу, щоб Спячий місяць заагріл боса. Чи може скілл Маркового Лорда зірвати агро з танку? Цілком можливо. Якщо таке трапиться, то навряд чи стане проблемою. Е Сю міг сама вбити прихованого боса.

Протягом місяця стався вибух. Він дуже вдало вибрав час для удару, коли Півунічний Примарний кіт промазав, полоснувши кігтями повітря. Незадовго до того, як у місяці почався ряд ударів, Прісний кіт вирвався на другий бік. Таким чином він економить вже готові зірвати Річного Лорда.

Незважаючи на промахи, реакція Примарного кота була блискавичною. Він відразу ж атакував кігтями. Спальний місяць підняв меч, блокуючи нищівний удар боса. Донг! Під напором монстра Спальний місяць відступив на півшага і поспішив атакувати у відповідь.

Краса! Вона не могла допомогти Сю, коли він спав місяць. Саме той час використовував «блок » - вміння Майстра меча. У нього була хороша контратака. А ще цей хлопець мав відмінні лідерські якості, Е Сю не очікував такого. Його сподівання перевершили Спальний місяць!

Тим часом Спальний місяць сильним нудьжком збив Кота з ніг, пнув боса, а потім почав наносити швидкі рубальні удари. Його меч запалився темно-фіолетовим світлом, що говорить про дію додаткових властивостей зброї. Ця комбо-атака змусила всіх з радістю вигукнути. Нанісши ще кілька ударів, лідер крикнув:

— Налетай, братва! Доб'ємо його!

Члени групи були готові. Усі троє, розмахуючи зброєю і кастуя нещодавно вивчені скілли, приєдналися до бою. Протягом місяця більше не відмовлятись від нападу і напав на боса разом з усіма. За підтримки зцілення Маркового Лорда вони оточили кота, перекриваючи йому шляхи відбуття.

Ситуація була найкращим чином. Усі були дуже щасливі, коли почули безперервний крик загнаного в кут Примарної Коти. Три нові учні вже дізналися, що бос дуже цінний. Коли вони дивились на чорну, що мечеться, то віщували яким лутом може випасти з неї. Але Е Сю думав про інше.

— Червона кров! Не припиняйте лікування! — Закричав лідер.

Життя Примарного кота опустилося до десяти відсотків. Гравці називали це станом "Красною кров'ю". Багато босів, досягнувши його, набули нових можливостей. Зелений ліс був даним для новачків, тому місцеві боси не володіли якимись більш здібностями, але Полонічний Примарний Кіт був прихованим босом і дуже відрізнявся від них. Буде дивно, якщо у нього не прихована парочка козирів в рукаві.

На жаль, здатність Примарного кота виявилася досить звичною. Він впадав у стан берсерки, і таким чином збільшував швидкість атаки та приниження.

Що ж, особиста робота для цілителя групи.

Е Сю думав, що якщо Спальний місяць продовжуватиме ухилятись, то вбивство боса не стане проблемою. Хто б міг подумати, що лідер продовжить атакувати у відкриту? Більше того, здавалося, його контратаки почали сповільнюватися.

— Закінчилася мана? — Нахмурившись, Е Сю подивився на панель групи. Ні, з маною проблем не було. Цей місяць раптово зупинився, не намагаючись продовжити атаку. Саме в той момент, коли Е Сю хотів попередити новобранців, у навушниках пролунав крик сплячого місяця:

— Черт! Офф танк! (Увага монстра перемикається з танку на іншого члена групи).

Глава 8. Боротьба не на життя, а на смерть

Півтонічний Примарний кіт раптово пролетів повз сплячий місяць, направляючи кігті в напрямку Палаючого Сонця.

— Черт! Вибач!

Сонце, що лежить на одному з босом. Він не міг ухилитися від такої швидкої атаки. Спальний місяць поспішив вибачитися. Упродовж цілої дороги він навчав новачків і тепер відчував відповідальність за те, що сталося. У тому, що бос переключив свою увагу на інших членів групи була вина не тільки танка.

— Стой! Не атакуй його! — Заспівав Спувщий місяць Сонцю. Він кинувся до боса, намагаючись знову загоїти його. Хто б міг подумати, що після декількох атак Птолемей Сонця Примарний кіт переключить свою увагу на нього.

Атакований гравець розгубився на місці. Сонце, що лежало, було магом у легкій броні, але його атака Примарного кота була згубною для нього. Його життя швидко поповзло вниз, але вона почала реагувати на зцілення. Тільки покладатися на склики було неможливо.

Як довго маг, одягнений в легку броню, зможе вистояти під потужними ударами прихованого боса у стані берсерка?

Відповідь прийшла швидко: сім секунд. Поки хіл Маркового Лорда був у відкаті, Полунічний Примарний Кіт розірвав гравця на шматки. Спальний місяць намагався врятувати його, але не зміг швидко переагрити боса. Маг загинув.

В "Славі", коли гравець загинув у підземеллі, його викидало з локації і ввійти знову він міг тільки зі наступною групою. Іншими словами, у паті з п'яти чоловік залишилося четверо.

— Твою мать, ланцюгова атака! Ви знущаєтеся? — На гнівно закричав Спячий місяць.

Після смерті мага бос не переключився на нього, а почав атакувати третього члена групи. Полудневе світло також було магом у легкій броні. Вона зосередилась на лікуванні.

Хоча хіл, який прослизнув по воді, діяв сім секунд, але навіть це не врятувало Полоденного світла. Окрім барсерка, який збільшив швидкість атаки та уронів, Примарний кіт мав здатність - "відвертання". На жаль, саме його бос повісив на бідного мага.

— Диявол! Він продовжує атакувати по ланцюгу! Хлопці, ви мене просто вбиваєте! — Спящий місяць.

Вона дуже уважно стежила за смужками життя зіпартійців. Звичайно, він міг продовжувати лікувати Полудневе світло, але протримався б не більше семи секунд. За цей час помре не тільки маг, але й лучник — Піщаний вітер — може йти за ним. У такій ситуації можна було врятувати тільки одного з них.

Не маючи надії більше на сонний місяць, Е Сю перестав лікувати мага. Разом з цим він зосередився на Піщаному вітрі. Така витівка сильно розлютила лідера.

- Чому ти його хилиш? — Заорал он.

Е Сю не відповів. Звичайно, без підтримки мага було швидко знищено. Поки Прісний місяць виливав прокляття на голову Маркового Лорда, Примарний кіт без зупинки стрибнув на Піщаного Відра.

- Бос атакує мене! — Перелякано проронив лучник.

- Бий його, довбаний ідіот! — Сам не знаючи чому, Спальний місяць продовжував розпастися. Він рвав до боса, намагаючись зірвати агор на себе.

Тринадцять секунд.

Е Сю вирахував час. Він не знав, чи правильно ходить Піщаний Ветер, атакуючи боса. Кот вішав його знову, коли була кровотеча. Цей ефект мав невеликий шанс реалізації при атакі. Але здавалося, що на лучника він вішає з сто відсотковою ймовірність. Проклята кровотеча, всі види ефектів Примарний кіт постійно звисали на салазі.

Тринадцять секунд. Так багато Сю зміг підтримати Піщаного Ветра в живих. За цей час Спальний місяць міг спробувати сидіть боса на себе. Але чим займався лідерпатії у той час?

Той місяць, який так розпочинав битву, тепер майже не атакував і постійно схибив. Його меч майже не наносив урона, коли його вдарив ударом. Протягом першого місяця він знехтував прокляттям і бурчав, наче впав у розпач.

Лучник впав і Полунічний Примарний Кіт, нарешті, переключив атаку знову на нього.

Темний Лорд представляв найменшу небезпеку для боса, тому що не робив нічого, щоб спровокувати монстра на атаку. У результаті агресія боса сконцентрувалася лише в маленькому радіусі.

— Братан, оставайся на места! У тебе залишилася мана? — Питав Спящий місяць.

« Ти єдиний, хто повинен залишатися на місці », — написала вона.

— Не переживай. Нас двох вистачить, щоб вбити боса. Він знову кілька разів промахнувся. У цей момент Примарний кіт атакував його кігтями в обличчя.

— Хил, хил, чіл! - Дуже звивав Спуючий місяць.

Відповідь не була. Увесь цей час, похмурий Лорд завжди лікував. Але цього разу він не какав лікувача.

— Я не могу. Він переключиться на мене, — з усмішкою надрукував Е Сю.

— Ты... — Прісний місяць змінив погляд на Маркового Лорда. Він сидів під деревом і з холодно спостерігав за тим, що відбувається. Раптом Лідер зрозумів, що ситуація стала неприємною. Темний лорд не був новим. Надто рано було втрачати лучника. Як він міг зробити таку помилку?

— Бос не переключиться на тебе. Швидше вилікуйте мене! « Прісний місяць міг тільки обурюватися, але реакції не пішли.

Примарний кіт наседал. Несподівано швидкість сплячого місяця зросла. Піднявши меч горизонтально, він заблокував кігті боса. Потім відстрибнув і почав атакувати скіллами, як на початку битви. Місяць, що спить, раптом перестав промахуватися.

Але цього разу його комбо-атака не була такою успішною як на початку через стан барсера. Сонний місяць ледве встигав відбивати атаки боса через зростаючу швидкість нападу останнього.

Після стрибка його комбо-атака нарешті досягла мети, відкинувши Примарного Кота.

- Швидше добавь! - Тепер Спуючий місяць дійсно злякався. Незважаючи на те, що він міг битися краще, ніж маг або лучник в легкому доспіхі, він не був непереможним.

— Додати що? — Е Сю зробив вигляд, що не розуміє.

- Будьмо!

— Що означає добавити здоров’я? Я бачу, що на тобі висить тільки кровотеча.

— Ты... — Місяць, що спить, був розлючений.

- Шкода, що ти не можеш вбити прихованого боса самотужки. Ти дозволив вибути всім членам групи і залишився один. Ті, хто загинув, не можуть сподіватися нагороди і бос був би тільки твоїм, — надрукувавши Е Сю, випустивши густу студню тютюнового диму. - От тільки нічого не вийде. Твоє вміння не достатньо, щоб вбити Примарного кота в один. Ти правильно змагав боса на початку бою і потім відпустив його в потрібний тобі час. Члени коханки були вбиті і залишили тебе з босом, у якого залишилося мало ХП (добров’я). Отже, лут, який випав з боса, дістався б тільки тобі. Адже проходження підземелля не так важливо для тебе, як вбивство прихованого боса.

Після того, як Прісний місяць прочитав повідомлення від Маркового Лорда, його проминув холодний піт. Він і не думав, що хлопець, який за весь данж обмовився лише парою слів розгадає його план. Все вірно, він дозволив Примарному Коту зірватися і атакувати інших членів групи, щоб убити їх. Потім за наміром, бос повинен був посадитися на цілителя, поки той намагався би відновити здоров'я головного танку групи. Але він не думав, що Марчний Лорд раптово перестане його лікувати. Може, цей хлопець вже давно розгадав його план? Він зрозумів, що не зможе нікого врятувати, і спеціально стежив за агро боса, щоб воно не переключилося на нього. Чи можливо, що він спеціально не лікував сплячого місяця, щоб той помер під кігтями Примарного кота?

— Братишка... « Протягом місяця я побачив, що Марчний Лорд не був лагідною овечкою і він мав намір умовляти її всіма способами. — Давай зараз не будемо сваритися. Не схоже, щоб ти знав тих трьох хлопців. Давайте разом вб'ємо боса. Лут поділимо п'ятдесят на 50 - це досить непогано, погодься?

— П'ятдесят? Мені до душі сто!

— Добре... — Процідив крізь зуби Спальний місяць. — Лут не складається з одного матеріалу. Коли прийде час, ти першим вибиратимеш. Решта решим броского кубика. Я можу віддати тобі і все спорядження.

Спальний місяць знав, що без підтримки цілика він точно не зможе добити боса. Тому я погодився йти на такі поступки.

— Тц, да хто тобі повірить!

- Тоді що ти пропонуєш? — Спылив Спощёй місяць.

Його здоров'я зменшилося вже наполовину. Він не міг здолати Примарного Кота в стані берсерка. Ссора з Марним Лордом зробила завдання ще важчою. Протягом одного місяця він вже записав прізвисько голця в чорний список і поклявся, що колись його знищать.

— Тобі не треба турбуватися про це, — відписався в чаті Е Сю. — Будь паинькою и умри!

— Ты... Ты - псих! Якщо я помру, ти теж помреш! Тоді ніхто не зможе забрати тремтів (випавий) лут! — У Спючого місяця залишилася чверть здоров’я.

— Друг, немає ніякого сенсу воювати один з одним! — Залишилась п'ята частина здоров’я.

— Ты идиот! - Сьома частина.

- Марний Лорд, ти збожеволів? Ти знаєш силу моєї гільдії Повної Місяця? - Дев'ята частина.

- Ти труп! — один хіт-пойнт (ХП, HP, hit point - здоров'я).

— Черт! — Когті Півунічного Кота опустилися, і світ занурився у темряву.

Темний нерухомо весь цей час Марчний Лорд піднявся. Але він не збирався тікати. Дочекавшись смерті літнього місяця, він рвав вперед.

Е Сю слабо посміхнувся. Його ліва рука ковзала по клавіатурі, швидко відстукуючи за клавішами, тоді як права на короткі ривки переміняла миша. Темний Лорд дістав і відчинив Зент тисячі ймовірностей. Потім він приклав невелике зусилля, практично вигнув парасоль в зворотній бік і захлопнув його. Тепер зброя стала нагадувати спис.

Змінений Зонт попрямував до Півункового Примарного Кота.

Зуб дракона! — скастовал Е Сю.

Глава 9. Руки Е Сю

Чень Ґо не мав звички приходити на нічні зміни. Тільки сьогодні, коли з’явився новий сервер, вона прийшла подивитися на кількість гравців. Але вона задрімала.

Її сон був неглибоким. Але Чень Ґо було лень йти до своєї кімнати нагорі, щоб спати як слід. У такому напівдремі вона добре чула звуки кафе: розмови геймерів, клавіатури та клацання мишкою. Дівчата були прищеплені весь цей шум. Але те, що Чен Ґо чула зараз, трохи відрізнялося від звичайних звуків. Темп цих звуків прискорювався, то сповільнявся і ставав плавним. Слухаючи цей дивний механічний ритм, Чен Ґо ніколи б не подумала, що прості клавіатура і миша здатні створити справжню мелодію. Може, їй це сниться?

Сон як рукою зняв, Чен Ґо уважно прислухалася. Виявляється, їй не приснилося. Звуки доносилися з місця, де сидів новий системний адміністратор Е Сю.

Чень Ґо піднялася, бажаючи подивитися чим він зайнятий, але в цей момент куртка зісковзнула з її плечей. Піднявши її з підлоги, дівчина здивовано озирнулася. Це виявилася куртка Е Сю.

« Надокучати йому, — сказала Чень Ґо. — Але коли останній раз ця куртка пралася? Вона дивно пахне".

Дівчина вже збиралася заговорити з нею, коли її погляд зігнувся по його руках.

Цю пару рук заздрили б багатьом дівчатам. Дуже погані, з довгими і тонкими пальцями, вони не виглядали грубими, як у звичайного хлопця. У них були маленькі подушечки і дуже чисті, охайні нігті. Його вигляд був дуже відрізняється від зовнішнього вигляду.

Чень Ґо не була уважною людиною. Але після того, як дівчата з дуже гарними руками почали приходити в кафе, вона почала звертати на це увагу. Тому її зумів вигляд красивих рук Е Сю.

Звуки клацання по клавіатурі в нього звертались до музики. Але його руху... Чень Ґо здавалося, що його рука рухається дуже повільно.

АПМ (APM, actions per minute) — кількість дій або натиснення за хвилину. "Слава" не була стратегічною грою. Гравці не тільки керували рухами персонажів, але й використовували багато скіллів. У результаті, кількість дій під час цієї гри була дуже високою, тож висока швидкість рук просто необхідна.

Люди з високим АПМ робили більше рухів і швидко. Сила і тривалість натискання кожної клавіші впливали на успішне управління ігровим персонажем. Ці речі вносили додатковий елемент складності у битвах.

Правда тут ще мала значення користь від дій, які робляться. Наприклад, деякі гравці розвивали дуже високу швидкість натиснення, і тільки досягнули її марною стороною за випадковими кнопками. Тільки професійні гравці могли підтримувати високий АПМ, виконуючи тільки необхідні дії.

Двести АПМ. Це всі схвалений еталон, який показує наявність високого професіоналізму. Коли звичайні люди намагаються досягнути швидкості в двісті натиків, вони просто клацують по випадкових клавішах. Для професійного гравця досягнення двохсот АПМ вимагає заздалегідь продуманий план дій. Рівень їхніх противників завжди дуже високий, тому всі профі повинні видавати щонайменше двісті натисків для успішного бою.

Сімдесят відсотків звичайних гравців мали швидкість від 80 до 100 двадцяти АПМ. Двадцять п’ять відсотків не могли досягти й 80. І тільки п'ять відсотків перевищили швидкосте обмеження у сто двадцять натиснення. Серед майстрів гри не багато хто досягав рівня двісті АПМ — професійних гравців.

Швидкість Чень Ґо була приблизно сто двадцяти, але в деяких випадках вона могла трохи вирости. Однак дівчина вірила, що в ті самі п’ять відсотків експертів.

Що ж до неї, Чень Ґо не сумнівалася, що його АПМ не досягло навіть 80 років. Несподівано ритмний друкований звук зник. Звук, який вона чула, з'являвся тільки через його повільних, плавних рухів.

« Я все ще сплю? » — вигукнула Чень Ґо.

Вона хотіла знову почути ті казкові звуки, але, скільки б вона не вслуховувалася, все марно. Руки, які щойно вистукали чудові ритми, зараз були нерухомі.

Рухи Е Сю настільки захопили увагу Чень Ґо, що дівчина навіть не глянула на монітор. Але тепер, коли руки хлопця застигли, вона підняла погляд на екран.

Очі Чень Ґо відразу розширилися.

— Примарний Кот?

Коли вона сказала це, Примарний кіт на екрані впав, розсипаючись міріадами райдужних іскри та залишивши після себе цілу репресивну картину.

У наступній миті на екрані з’ явилося системне повідомлення: [Увага! Вперше на десятому сервері убито прихований бос — Північний Привидичний Кот! Вітання гравця Величного Лорда!]

— Черт! — Від хвилювання Чень Ґо вчепилася до плечі Е Сю. - А ти по-справжньому крутий!

Не важливо, чи його руки швидкі. Взяти перше вбивство, це дорого коштувало!

Тільки Е Сю збирався подивитися на випавого з боса лут, як ті, хто з'явилися на його плечах руки змусили його підскочити на місці від налякати. Він мало цигарок не проковтнув. Срібний дим накрив клавіатуру.

Дівчата відразу відхилили всі думки щодо першого вбивства. Зриваючи навушники з Е Сю, вона проричала йому в вухо.

- Хто дозволив тобі тут палити?

- Що? — Е Сю вийняв димаючий сигарету з рота. Він, по-справжньому не розумів, що бос від нього хотіла.

— НЕ КУРИТИ, ти що не бачив це? — Чень Ґо вказала на плакат, який висів на стіні.

Її голова повернулася і здивовано прочитав слова на застережливій табличці.

- Ти жартуєш? Не курити в інтернет-кафі?

- Тут курити не можна. Зона для курців знаходиться в іншому залі, — відповіла Чен Ґо.

— Тоді підемо туди, — запропонував вона.

— Ні, у мене болить серце від цигарок. — Скривилась вона.

— Тоді, що нам робити? — Хлопець виглядав так, ніби зіткнувся з невирішеними проблемами.

— Тобі що, не вистачило однієї сигарети? — Чень Ґо починала злитися.

- Ні, боляче голова.

— Ты, ты, вы... — Чень Ґо почала трохи розуміти. Незважаючи на те, що вона без нарікань виконувала всі свої обов’язки і погодився жити в тісному сховищі, то таки не була простою людиною.

— Тоді я піду в зону для курців. — Він нарешті знайшов вирішення проблеми. — Босс, вам потрібно піти відпочити.

— Погоди! Розкажи, як ти отримав перше вбивство! — Зажадала Чень Го.

— Нічого особливого, — потиснув плечима і без емоцій відповів Е Сю. - Вся команда померла. У боса залишилося мало здоров'я, так що не було проблемою добити його.

- Оу, так от як все було! - У голосі дівчини знову з'явилося захоплення.

Нагорода за вбивство такого низькорівневого прихованого боса не була якоюсь особливою. Це було додаткове золото і досвід, а не висококласне спорядження. Але « друге вбивство» було особливим досягненням і назавжди залишалося в пам'яті сервера, а люди, які отримали його, ставали справжніми легендами. Гравці дуже пишалися такими досягненнями. Для більшості звичайних гравців досягнення таких ігор можна було отримати тільки на початкових рівнях. Як тільки підземелля ставало важче, неважливо, прихований це бос або звичайний, їх вбивство починало вимагати високих ігрових навичок. Що стосується Небесної Сфери, навіть високорівні гравці не мали шансів отримати там такі досягнення самотужки. Всі рекорди, встановлені там, сягали тільки професійними командами.

Глава 10. Наглий новачок

- Що з нього тремтіло? — Помираючи від цікавості, Чень Ґо підійшла ближче і подивилась, що залишив Полунічний Примарний кіт після своєї смерті. — Два котячих кігтя — це сміття, одна кошова хурса, можна одягнути його, але низькорівневе спорядження не дуже цінне, один темний опал. Гаразд, добре. Матеріали, що випадають з прихованих босів, безумовно непогано коштують. Одна книга навичок...черт потримай, це велика удача!

Вона також була вражена, коли прислухалася до аргументів Чен Ґо. Потрібно бути неймовірно вдалим, щоб з низькорівневого боса, нехай і прихованого, випала книга навичок.

Що таке книжки навичок? Вони не навчали жодних нових навичок. Вони збільшували кількість скилл-пойнтів. Цінність фоліанта можна було визначити подібно до зброї, поглянувши на колір її назви. Книжки були одним із способів досягнення чотирьох тисяч окулярів.

Книжками не можна було торгувати, вони прив'язувалися до персонажа при отриманні. Тому, щоб їх дістати, доводилося розраховувати тільки на удачу при вбивстві босів.

Вона додавала лише п’ять очок. Проте, і це було великою успішною справою. Темний Лорд одразу використав фоліант.

Лише темний опал і котячі кігті були потрібні для посилення Зонта тисячі ймовірностей. Набудова Е Сю була чудовою. Зібравши лут, Марчний Лорд залишив підземелля.

— Ти не збираєшся пройти данж до кінця? — Зуміла Чень Го. Хоча Мрачний Лорд виступав як персонаж підтримки, він міг легко пройти самотужки. Навіть знаючи його низький АПМ, Чен Ґо не вважала себе нижчою від нього. Він переміг хлопця, якому вона програла п'ятдесят два рази всього за сорок секунд, так що цей данж не повинен був стати для Є Сю проблемою.

- Мені треба змінити комп'ютер! « Вона вже хотіла вийти з гри, — сказала вона. — Але раптом дівчина зупинила його на екрані.

що відбувається?

У вікні світового чаю було зроблено одне й те саме повідомлення за раз.

« Неприємний стригун, Марчний Лорд, щоб вкрасти прихованого боса, не лікував співпартійців і дозволив їм померти. Всі будьте обережні".

« Неприємний стригун, Марчний Лорд, щоб вкрасти прихованого боса, не лікував співпартійців і дозволив їм померти. Всі будьте обережні".

Ці повідомлення чергувалися з гнівними відгуками і злими смайлами. У чат - кімнатах відкривалися ругаційні системи, тому люди мусили викручуватися. Е Сю глянув на ніки спарерів: Спящий місяць і загинули члени команди: Сонце, Посолуне Світло, Піщаний Ветер. Оскільки вона вийшла з дантисти останнім, лише він і лідер знали хто правий, хто винен.

- Як таке могло статися? — Чень Го ошелешенно вдивлялася на екран.

Вона не мала нічого, окрім як усе розповісти.

— Черт! Лицеміре! Як підло! — Я люто викрикувала Чень Ґо.

— Ага, занадто лицемірно. - Голос хлопця знову не відобразив жодних емоцій.

- Чому ти не гніваєшся? — Дівчина була збита з пантелику.

— Я дуже зол.

— Ты злишся? Чому я цього зовсім не бачу? — Вона здивовано постукала пальцем по підборіддя. Сіу дивився на забиті злі повідомлення чатом, але його обличчя нічого не виражало.

— Якщо я злюся, це не означає, що я маю це показувати. — Вона трохи посміхнулась, вийшла з гри і вимкнула комп’ютер. Піти в зону для курців було зараз його заповітною мрією.

- Що ти за людина? З відкриттям сервера пройшло дуже мало часу, але з тобою вже відбулося багато подій. Ти зустрів прихованого боса, вибив книгу навичок і навіть встиг закластися ворогами. Я не здивуюся, якщо завтра вранці ти будеш мертвий. — Похитала головою Чень Го.

- Побачимося пізніше, босе!

Дівчина пішла відпочивати, а Ю Сю пішов шукати собі вільний комп’ютер у зоні для курців. Як і очікувалося, тютюновий дим висів у залі щільною хмарою. Навіть сильна вентиляція не могла очищати повітря. Її вистачило лише на те, щоб не пускати дим у зону для курців.

Курці не мали нічого спільного з іншими. Е Сю прикурив, внось свою лепту у спільне тютюнове море. Минулого разу, проходячи через цей зал, він бачив, що тут набагато більше людей, ніж у зоні для некурців. Звичайно, коли збираються півночники, небагато з них можуть щось зробити без допомоги цигарок.

Просто чудово, що інтернет-кафе було таким великим. Оглянувшись, вона знайшла вільний комп’ютер і сів. Щасливе інтернет-кафе було відносно високого класу. Усі комп’ютери в залах розділялися невеликими перегородками, які створювали ілюзію невеликого особистого простору. Хоча б такого не було, але відвідувачів це б не бентежило. Всі використовували навушники і були поглинуті грою. Ніхто не звертав уваги на навколишнє середовище.

Вона знову заставилася, увійшов у гру і надів навушники.

Темний Лорд все ще був в околицях Зеленого лісу. Це місце було все ще переповнене людьми, але тепер, завдяки навушникам, він чув весь навколишній гам. Ця подія нагадувала прогулюватись по жвавому ринку. Звичайно, було не настільки шумно, щоб вона Су не міг розібратись, що кажуть інші гравці. А втім, безконечні повідомлення про групу могли просто заглушити.

Її очі пробігали по вікнах чату. Повідомлення про жахливого Мраїна вже зникли. У « Славі» за допомогою спеціальної команди можна було дізнатися, коли певний гравець виходить з гри. Цей новий місяць не був новим, тому він, без сумніву, знав її. Після того як Марчний Лорд вийшов з гри, він перестав спамити повідомлення.

Тільки гравці, що були вищі за двадцятий рівень, могли залишити стартову локацію. Коли це станеться, вони легко стають жертвами ПК (убивць гравців). Тепер же гравці могли просто показувати пальцями і з'ясовувати стосунки загалом.

Однак той місяць був дуже озлобленим. Як тільки система оголосила про досягнення « першої вбивства», всі дізналися про Мрачний Лорд. А коли Спальний місяць почав спамити гнівні повідомлення, люди взяли собі на замітку псевдонім Е Сю. Врешті-решт, Марчний Лорд не міг знайти групу. Всі його пропозиції про приєднання відразу відкидалися. Навіть якщо гравці не вірили у сонного місяця, вони все одно вагалися зв’язуватися з похмурим Лордом.

Вона не знала, сміятися чи плакати. Він намагався вступити в групу не для того, щоб отримати у підземеллі досвід і лут, його по-справжньому цікавився тільки прихований бос, точніше матеріали, які з нього падали. Правда тепер, коли він не міг зібрати групу, його прокачка прискориться, бо кількість отриманого досвіду дуже зросте.

У підземельах "Слави", чим менше людей було в групі, тим більше досвіду вони отримували. Правда, мало значення ефективність і швидкість проходу данних. Зазвичай, чим більше людей було в групі, тим швидше і безпечніше вони давали собі раду.

От тільки з Марним Лордом справа була інакша. У нього був срібний Зонт тисячі ймовірності п'ятого рівня. Звичайні гравці вже носили синє і зелене спорядження. Якщо порівняти Зонт тисячі ймовірності з такою зброєю, вони стояли в різних рангових категоріях.

У « Славі» кожен ранг складався з 5 рівнів. Іншими словами, Зонт тисячі ймовірностей був еквівалентний синій зброї двадцятого рівня або зеленому двадцять п'ятого.

Його зброя була надто висока. Урон, якого називають Зонтом Маркового Лорда, був еквівалентним до чотирьох або п’яти клинок. Якщо додати сюди вплив характеристик персонажа, Мрячний Лорд міг замінити собою трьох осіб одного з них. Крім того, завдяки своїм здібностям вона ніколи не поступається по швидкості групи з п’яти осіб. Він може навіть перевершити їх!

Темний Лорд попрямував до входу в підземне місто. Але раптом він втратив гру. Спящий місяць! Цей хлопець, схоже, дуже гострий зір, якщо він зміг знайти Е Сю в такому натовпі.

Привіт! — Похмилнувся Е Сю, поправляючи мікрофон.

- Привіт, придурок! — Прісний місяць не намагався здаватися ввічливим.

Глава 11. Бракує людей? Прийміть мене!

Вона розсміялася і сказала:

- Як справи?

Це було сказано таким сумним, недбалим тоном, що Спючий місяць втратив дар промови. Він розтріпився на весь сервер про те, що Марчний Лорд джулик і кідала, і тільки вони вдвох знали що це було не так. І як цей хлопець міг себе поводитися так, ніби нічого не сталося? Він що, не бачив повідомлень?

« Неприємний стригун, Марчний Лорд, щоб вкрасти прихованого боса, не лікував співпартійців і дозволив їм померти. Всі будьте обережні".

Протягом одного місяця він знову пересилав кілька повідомлень і з гордістю дивився на співрозмовника, очікуючи реакції. Однак її не задовольнили всі ці потреби, і вона спокійно запитала:

- Ти досі займаєшся цим? Не збираєшся гойдатися, чи що?

- Я... я хочу, щоб ти дізнався мою силу! Ти знаєш, що моя гільдія "Порошної Місяця" не та, яку можна просто так проігнорувати? — Місяць, що запізнюється, заздалегідь заговорив цю промову. І саме тепер він відчував, що слова звучали непереконливо. Це було наче пробити ножем папір — зовсім не вражало.

— Да, знаю. Тепер я не можу стати членом групи, — зітхнув Е Сю.

Почувши це, Спальний місяць голосно розсміявся і до нього повернулася впевненість.

- Побачимо, як ти знову спробуєш мене кинути.

Його відповідь була повною несподіванкою.

- Тобі бракує людини? Додай мене!

Цей нагальний місяць занімів від нудьги:

- Чорт, це що, новий рівень знижності...

— Ха, да, добавь меня! Тепер, коли ми краще знаємо один одного, чому б не працювати разом? — Е Сю несподівано відправив запит на додавання до групи.

У групі Сплячого місяця насправді було чотири особи, і це були інші люди. Всі троє були членами гільдії Полового місяця.

Створення гільдії було можливо тільки після виходу з початкового села, отже, це були хлопці з одного зі старих серверів, які перенесли свої аккаунти на десятий. У результаті вони всі з'явилися в одному стартовому селі.

Оскільки Спальний місяць хотів забрати собі перше вбивство прихованого боса, він пішов у підземелля з випадковими людьми. На жаль, він нарвався на Е Сю, який забрав досягнення прямо у нього з-під носа. Після цього Спальний місяць попросив допомоги в гільдії. Гільдія дала людей, щоб допомогти дискредитувати ім'я Мричного Лорда. Він дуже хотів принизити її, зробити для нього гру нестерпною.

Але що сталося? Цей хлопець зовсім не думає про те, що відбувається. Крім того, коли він не знайшов охочих прийняти його до групи, то послав найсмішніше прохання самого Спяючого місяця.

Той був шокований. Навчившись болісного досвіду, він розумів, що Мричний Лорд не був простою людиною. Що він задумав? У чому його користь?

У зв’язку з роздумами про сонний місяць, спартійці повідомили: « Добавь його. Цей хлопець шукає смерті? Як тільки ми увійдемо в дантиж, ми йому її зуміємо, що він зможе зробити проти нас? "

Протягом місяця я обдумав розклад. На його боці три союзника. Не було жодних підстав боятися Мричного Лорда.

Так, через хвилину Е Сю знову увійшов до Зеленого лісу з групою із чотирьох чоловік. Цього разу їм не пощастило, Полунічного Примарного Кота в локації не виявилося.

- Ти хочеш, щоб я знову займався лікуванням? — Розсміявшись, запитав Е Сю.

- Не потрібно. Будемо атакувати всі разом.

Поки Спальний місяць розподіляв роль, інші вже кинулися вперед, атакуючи монстрів. Певно, ці троє не були новачками. Їхня вправність була на рівні ветеранів, і вони спокійно могли б зачистити підземелля втрьох або навіть удвох. Ще один чоловік підняв їх ефективність до неба. Вона не марнувала її. Згорнувши Зонт тисячі шансів у спис, він атакував.

Небесний удар і Змій дракона — це основні бойові здібності, які використав Е Сю.

Звичайно, крім того, що персонажі використовували складні здібності, вони також застосовували прості атаки. Гравці комбінували скилли з безліччю звичайних атак: прямі удари, випади, рубні атаки, підсічки, аперкоти тощо. Якщо використовувати ці атаки, вони були дуже схожі на звичайні. Вони відрізнялись тільки від ефектів. Наприклад, небесний удар був умінням з ефектом жбурляння, правда цей ефект і його урон були набагато більше, ніж в звичайного аперкоту. Змій був навченим простою випаду. Він мав велику швидкість атаки і шанс оглушити ворога на короткий час. Оглушений противник не міг робити будь-яких дій і ставав легкою здобиччю.

Сю не потрібно було використовувати спеціальні прийоми. Його звичайні атаки і самі чудово давали собі раду. Коли він тільки дістав Зонт, монстри раптом рушили на нього. З’явившись на сміх, Су прийняв виклик. Він зрозумів, що Спальний місяць разом з друзями гнав у його напрямку. Вони думали додати Мрачному Лорду проблем, натративши на хлопця відразу декількох жителів данжа.

Невже здається, що вона не впорається з цим?

Його оточили п'ять монстрів. Використовуючи небесний удар на центрального моба, він зламав їх устрої. Потім, розгорнувши Зонтом, І Сю зібрав мобів в одну лінію.

Його співпартійці просто дивилися, стоячи в сторонні, навіть не намагаючись допомогти. Щоправда, Марний Лорд не потребував допомоги. Він блискавично вразив будівництво монстрів. Його могутність була жахлива. Уся четвірка мимовільно почала заздрити.

- Цей хлопець, по-справжньому хороший! — Благословно помітив хлопець з ніком Сьоме Поле.

- Він майстер. Подивіться на його вміння, та він міг би поодинці зачистити цей дандж, — підтвердив Дрейфуючий Потік, інший член групи.

- Він знає свою справу. Один убив Півунічного Примарного кота в стані берсерка. Я й не думав, що його вміння настільки цінніші за мої.

« З такими навичками він навряд чи помре в Зеленому лісі », — закінчив Хмарний Закот.

— А як щодо того, щоб піти в Пауч’є Логово, коли апнем десятий рівень? — запитав Сьоме Поле у напарників.

Паучье Логово було підземелля для гравців з 10-ого до п'ятнадцятого рівня. Воно було набагато складніше, ніж Зелений ліс. Якщо перше підземелля надавало гравцям можливість познайомитися з грою, то в Логові їм вже доводилось вигадувати стратегію проходу і збирати для того, щоб правильно використовувати свої навички.

Павутина Логово отримала свою назву завдяки павукам, які там жили. Монстри були двома видами. Перші били далекою атакою і плекали павутину, яка мала великий шанс табору (нерухомість). Гравці, що потрапили в павутину, деякий час не могли рухатися. Другий вид павуків використовував ближній напад з можливістю повісити при ударі отруєння. Гравці, які зазнали страждань, поступово втрачають здоров’я протягом декількох секунд. У Зеленому лісі тільки прихований бос міг похвалитися додатковими ефектами своїх атак. Тут такі ефекти накладали і прості моби.

Пауч’є Логово, окрім звичайних павуків, мало трьох босів: один далекий бій, другий сусід і фінальний шеф — Павук Лорд. Сховані босами данжа були Елітний павук, Воїн-павук і Імператорський павук.

Оскільки рівні з першого по десяту пролітали дуже швидко, було багато речей, яких новачки не встигали опанувати. Якщо вони входили до Паучі Логово самотужки, то не мали шанса залишитися живими. Гайд рішуче не радив новим гравцям ходити туди. Тільки люди, подібні до сплячого місяця, могли дозволити собі пройти Павуче Лоґово через те, що вже мали потрібний досвід.

— Якщо Марчний Лорд помре в Паучії Логве, чи зможемо ми пройти його учотирьох? — Спящий місяць вагався.

— Поки не нарвемося на прихованого боса, думаю, проблем не буде, - заявив Сьоме Поле.

- Якщо ми зустрінемо прихованого боса, навіть похмурий Лорд не допоможе з ним впоратися. Павутина Логово в рази складніша, ніж це підземелля.

— Верно. Тоді давайте спершу отримаємо більше досвіду, а коли ми доберемося 10-го року в Пауч’є Логово, — вирішив Спощий місяць.

Раптом облачний Закат, який мовчав до цього моменту, запитав:

— Тоді ми дозволимо йому прокачатися, а потім вб'ємо?

Почувши це, Спув місяць злякався. Якщо дивитися на ситуацію таким ключем, то їхній план виглядав справді безглуздим. Однак сьомий Пол поспішив пояснити:

— Більш точно, ми дозволимо йому зробити всю важку роботу і потім вб'ємо.

— Верно, верно! Все так і зробимо! — Прісний місяць відчув полегшення.

Глава 12. Павутина логічно (1)

Четверо хлопців були сповнені агресивності. Вони украдкою обговорювали свої плани, стоячи осторонь, поки Е Сю зачищав підземелля від монстрів. Вони вирішили допомогти Мрачному Лорду.

- Ми мусили залагодити деякі фінансові справи. Тому ми трохи випали з процесу. Тепер ми знову в справі, на ходу пояснив Хмарний Закот.

— Та годі, все нормально, — відповів вона, що нічого не запідозрив.

Четверка була дуже задоволена. Об'єднавшись з майстром, яким виявився Темний Лорд, вони дуже швидко пройдуть це підземелля. Вони нищили свої моби, але не видавали справжніх намірів.

- Ти не думаєш, що урон Мричного Лорда занадто високий? — запитав у личці Седьме Пола Спячого місяця.

- Схоже на те. Я ніколи не бачив такої зброї, як спис.

- Я теж не знаю. Не дуже цікавився низькорівними списами.

— Це буде круто, якщо воно тремтить після його смерті, — мрійно припустив Спощий місяць.

— Навіть якщо воно випаде, що з того? Неважливо наскільки у нього зараз висока атака, воно як і раніше низького рівня. Ми не зможемо довго ним користуватися.

- Теж вірно.

У рамках і без провокацій група пройшла Зелений Ліс дуже швидко. На жаль, прихований бос, Полуночний Примарний Кіт, цього разу так і не з'явився.

Під час зачищення підземелля Мричний Лорд першим з них отримав десятий рівень. Перше вбивство прихованого боса принесло йому багато досвіду. Через це Марковий Лорд вирвався в списки лідерів з кількості досвіду. Щоправда, Сю не був першим 10 - го рівня.

Це досягнення отримав гравець з ніком Лазуровий Потік. Ця система вже другий раз проголосувала про нього. Перше досягнення цей хлопець отримав, коли з напарниками вперше повністю пройшов підземелля Зеленого лісу.

Побачивши, що Марчний Лорд уже апнувся, Прісний місяць трохи занервував. Він боявся, що хлопець кине їх.

Досвід за вбивство мобів, який розподіляв між ними, був малим. Але після повного проходу підземелля, Спальний місяць з друзями також змогли дотягнутися до десятого рівня плюс отримати деякі спорядження.

- Брате, ми непогано діємо разом! Тепер, коли всі апнулися, чому б не поїхати до Пауч’є Логово? — З радістю запропонував Сьоме поле. Оскільки Марнго Лорд мав проблеми зі старим місяцем, йому доводилось виступати в ролі парламентера.

Е Сю погодився. Але попереджував, що спочатку відлучиться, вивчити скілли.

Скіл-пойнти, неважливо, чи отримані вони за завдання, при піднятні рівня, вбивстві монстрів або дуелі, дозволять йому досягти умовної оцінки в чотири тисячі очок. Від сьомого до десятого він отримав не так вже й багато. Але найважливішим було те, що на десятому рівні з’являлося можливість вивчити нові навички.

Інші вирішили наслідувати його приклад.

Після відвідин НПС, які навчали скіллам, група знову зібралася біля входу в Паучє Логово.

У цій локації було не дуже багато народу. Новобранки ще не досягли необхідного рівня, а ветерани не поспішали в небезпечне місце. П'ятірка пощастило потрапити до Паучіму Логову перед тим, як тут почнеться стовпотворіння.

Тут майже не було випадкових груп. Оскільки підземелля було непростим, гравці більш ретельно відправляли його. Кандидату ставили запитання про вміння, здібності та досвід. Тут йшло задумливе формування груп.

Команда Е Сю, сформована навмисним наоумом, без зайвих міркувань увійшла в підземні підземелля.

Усередині градус ворожості старого місяця і його друзів відразу виріс.

— Ми повинні вбити його зараз або спочатку оглянумось? — Прошепотів Дрейфуючий Потік.

— Навіщо нам оглядатися? Якщо цей хлопець майстер, давайте використаємо його, коли дійдемо до боса, - запропонував сьоме Поле.

- Гаразд, решта групи не проти.

Чесно кажучи, вони не вважали Марного Лорда ворогом. Цей чоловік був видатним і мав найбільший серед них ДПС (DPS,damage per second — урон за секунду). Вони не хотіли сваритися з нею. Однак щоб їхній друг, який спить місяць, не втратив обличчя і вирішив дотримуватися свого плану. Ніхто більше нічого не сказав, але думка про Трійцю була пригнічена.

— Все взяли антидот? — запитав Сьоме Поле. Всі, крім Марного Лорда, відповіли ствердно.

— Не потрібно, — спокійно сказав він.

— Цей хлопець, очевидно, помирає, — буркнув Спний місяць.

— Тоді погнали! — скомандував Седьмое Поле.

Усередині Павучого Логова було дуже похмуро, адже павутина скрізь висіла і час від часу потрапляли розкидані кістки. Все це виглядало досить зловісно, навіть страшно.

Компанія сплячого місяця була дуже нервовою. Умирати нікому не хотілося. Кожен чоловік при смерті в "Славі" втратив певну кількість досвіду. У звичайному світі значення становило 10 відсотків з невеликим шансом втрати спорядження. Але коли гравець досягав Небесної сфери, смерть персонажа ставала справді страшною. За кожну смерть втрачалися двадцять відсотків досвіду з великим шансом випадати спорядження.

Темний Лорд часто ходив зі списом наперевісно, немов лежав у Зеленому лісі. Протягом місяця він бачив, що хлопець взяв на себе ініціативу виявити пастки. Для них це була чудова новина.

У неї було багато речей, пов’язаних з низькорівними підземлями. Колись він сам створив цілий підручник з прохолодження Паучнього Логова, але тепер не міг згадати, що в ньому було. Майже десять років пройшло, як-никик!

Поки Су згадував минуле, тінь відштовхнулася від щілини у скелі і рушила в напрямку Мертвого Лорда. Той зробив килим назад і відразу активував удар на небі.

Зелений павук, що стрибнув на нього з ближнею атакою, був перехвалений у польоті. Якщо ворог добуває проти нього, то це стало основним навиком « Слави » і вона не могла втратити таку можливість!

Пальці запекло застукали по клавіатурі, клікки правої і лівої кнопок миші майже злились в єдиний звук під тихий шорх її ковзання коврикою. Темний Лорд підстрибнув, розмахуючи списом. У шаленому стрибку він зіткнувся з зеленим павуком. Чотири блискавичні атаки і мертвий противник відрубали назад на скелі.

— Охренеть! Бути не може! — Він збудився і вигукнув: « Сьоме Поле ».

— Він зробив комбо з чотирьох ударів прямо в польоті! — проскул Хлаковый Закот.

- Він може робити комбо з чотирьох ударів на десятому рівні?

У сплячого місяця не було слів.

Кобо з чотирьох ударів у польоті було широко відомою комбінацією бойових магів, але лише кілька могли зробити щось подібне. У теорії потрібно було об'єднати звичайний випад, Зуму дракона і потім уміння, отримане на десятому рівні під назвою подвійний укол, щоб завершити комубо.

— Я чув, що тільки гравці з АПМ в сто сімдесят і вище можуть провернути таке, — ошарашенно продовжив Седьме Поле.

- Я чув, тільки професіонали, що граються бойовими магами після того як їхня швидкість зросте, можуть його зробити. Хіба ні? — обережно припустив Дрейфуючий Потік.

— У нього навіть клас ще не обраний... — У сплячого місяця відвисла щелепа.

- Наскільки велика різниця у швидкості між бойовим магом і персонажем без спеціалізації?

- Звідки я знаю? - Облачний Закот. — Але знаю, що таким потрібно мати спорядження, яке відповідає всім класам. Тільки не бачу, щоб у Маричного Лорда було спорядження, яке збільшує швидкість.

- А як щодо зброї? Може це він?

— Давайте не докопуємося до причин, — різко перервав дискусію седьме Поле. — Навіть якщо б ви були військовими чарівниками і мали спорядження, яке збільшує швидкість, то чи могли би ви провернути це комубо в польоті?

Тиша була відповіддю. Якби вони могли, то не були б настільки здивовані.

— Хто цей чоловік? — Всі троє подивилися в сторону сплячого місяця.

Глава 13. Павутина логічно (2)

— Я думаю, нам не варто зачеплювати цього хлопця, — тверезо подумав Седьме Поле, але його увагу було спрямовано на Спячого місяця.

— Верно, щоб мати сто сімдесят АПМ, потрібно бути крутим експертом! — Отримався Дрейфуючий Потік.

« Сто сімдесят — це не точна оцінка, — сказав один фахівець з опромінення. - Він персонаж без класу і здатний провертати комубо з чотирьох ударів у польоті без будь-якого додаткового спорядження. Його АПМ, мабуть, більше 200.

— Двести? У нашій гільдії тільки глава має подібний рівень.

— Ми не тільки повинні його зачепити, ми зобов’язані спробувати заманити його до себе!

— Ця людина має цікаву історію!

Просуваючись по печері, члени гільдії « Полінної Місяця» активно обговорювали побачене, тільки Спуючи місяць мовчки плював позаду. Він не розумів. За час їхніх спільних прогулянок по підземеллям його ненависть до Мрачого Лорда почала вщухати, то спалахувала з новою силою.

З одного боку, якби він зміг хоч раз вбити наглого вискачку, то залишився б повністю задоволений і забув про образи. З іншого боку, він усвідомлював, наскільки великим майстром гри був цей чоловік. Протистояти цьому майже неможливо. І те, що Марчний Лорд не тримає на нього зла і не будує кози, вже велика удача. Але саме ця поблажливість профі змушувала ненависть Спляючого місяця клокотати з новою силою. Хлопець не міг розібратися у своїх почуттях. Він заздрив, ненавидів і боявся. Але найбільше спекотливий місяць безсилів те, що його товариші дивилися на ненависного Марного Лорда з захопленням розвіюючи роти. Він переглянув погляд на предмет своєї ненависті, щоб знову побачити докази його вищості.

Монстри в підземеллі Зеленого лісу були занадто слабкими. Будучи високим уроном, Марковий Лорд вбивав їх надто швидко, щоб можна було визначити його майстерність. Бос підземелля мав величезну кількість ХП, і вони атакували його всі разом, так що тут теж не все було ясно. Але тепер, коли він атакував іншого павука з великою кількістю здоров’я, можна було чітко побачити рівень його навичок.

— Його комбо вже досяг сімнадцять!

- З тих пір, як він почав шлюпку в польоті, воно жодного разу не перервалося...

— Здається, що він використовує скелю для рикошета, а потім активує звичайний аперкот.

— Я не думаю, що він зможе включити ще й небесний удар у це комубо.

— Занадто красиво!

Три його друзі постійно захоплювалися похмурим Лордом, що змусило Спляючого місяця відчувати огиду. І коли він збирався висловитися з цього приводу, Сідьме Пола відвів його в сторону.

- Послухай мене, давай не будемо створювати проблеми цьому хлопцю. Це нормально, що ти сердишся на нього, але давай не вплутувати гільдію в цю справу!

Протягом місяця мовчазно кивнув. Йому було боляче, що все так обернулося, але він розумів, ніби Сьоме Поле докладе всі сили, щоб перетягнути Маркового Лорда на свій бік. Яка гільдія відмовиться від гравця з таким рівнем майстерності? У порівнянні з ним сонний місяць був звичайним членом гільдії. Ніхто не захоче сваритися з таким експертом заради нього.

— Как круто!

Зелений павук був убитий Марним Лордом в мить ока. Сьоме Поле та інші обступили Е Сю, задихаючись від захоплення. Вони не прикидалися, що навички цієї людини були дійсно неймовірні.

- Братику, твої вміння дійсно чудові! — Запросив Сьоме Поле.

- Нічого особливого. - І Сю був дійсно скромний і глухий до похвали.

- Брате, яка гільдія відправила тебе на цей сервер? — запитав Хмарний Закот. Однак він розумів, що це мала ймовірність. Яка Гільдія відправить такої людини на новий сервер самотужки? Мабуть, він вирішив перейти сам.

— Ніяка. Я сам перейшов.

— Правда? Ти не зостаєшся ні в якій гільдії? Брате, людей з таким рівнем навичок не часто зустрінеш. Як може бути, щоб тебе не завербувала якась гільдія. — Сьоме Поле вдавався здивованим.

— На цьому сервері ще немає гільдій, — відповів вона.

Сьоме Поле тупо втупився на нього. На десятому сервері дійсно, ще не було гільдій, але що щодо старих серверів? Неможливо, щоб експерт такого рівня тільки почав грати в "Славу".

У Сьомого Поля були деякі розбіжності з керівництвом гільдії "Полної Місяця" на старому сервері, тому він був змушений втекти до нового сервера. Це була можливість! Можливості дати відчути Мрачному Лорду, що їхня гільдія « Полної Місяця» була теплячим місцем.

- Брате, на якому сервері ти раніше грав? — Він продовжував допитуватись про Семоме Полу.

— Я давно не грав, — невизначено відповів вона.

Сьоме Поле зітхнув. Як йому розбити цей лід? Як подолати неприступну стіну?

І Сю завжди показував, що не цікавиться цією розмовою, але Трійця « Порошної Місяця» кружляла поруч, роблячи Мричного Лорда ядром групи. Для сп’яніння місяця було дуже незручно, але я мусив мовчати.

Під початком Марнічного Лорда вони просувалися прямо через підземелля. Як і говорив Е Сю, антидот їм не вимагався. Шийший попереду Марковий Лорд агріл на себе всіх зустрічних павуків, а потім спритно ухиляючись, стрибаючи, використовуючи прискорення і висильні удари, вбивав монстрів раніше, ніж ті встигали атакувати.

Четверка іноді навіть забувала атакувати сама, споглядаючи чудові рухи Маркового Лорда.

« Якщо я не змінюю пам’яті, — сказав він. — Після того як сімома Пола стане ще більше павуків. Після їхнього вбивства з'явиться перший Босс, але невідомо, буде він володіти отруйними атаками або використовувати павутину. Це одна з найскладніших проблем цього підземного підземелля. Давайте...

У цей момент Марковий Лорд вдерся у гущу монстрів і почав їх тотальне знищення.

можна і так...

Пам'ять Сьомого Поля не підвела. У цій частині печери було багато павуків. У сумі їх тут було сімдесят: тридцять плютих отрутою і сорок випускних павутини. Вони всі були пов'язані. Тому, якщо підійти надто близько і зігрити хоча б одного з них, інші відразу ж вибухнуть.

- Швидше! — Викрикнув товаришам Седьме Поле. Командувати Марним Лордом він не наважився.

Він не знав, наскільки вони відрізнялися. Але тепер у печері було сімдесят павуків. Неважливо, наскільки хороший був Марчний Лорд, він не зможе поскакувати всіх мобів відразу. Зрештою, він всього лише десятого рівня і не має скілл для контролю натовпу! Тому Сьоме Поле покликав усіх, і вони взяли на себе декількох павуків та трохи зняли навантаження з Марічного Лорда.

З криком "Ха" Мрячний Лорд описав спис напівкруглий. Четверо павуків відразу знищили. Два членистоногих виплюнули павутину в його напрямку. Темний Лорд відстрибнув назад, уникаючи пастки і в наступну мить змив у повітря. Змах списа, подвійний удар і ще два павуки позаду нього повалені.

Приземлившись, вона зійшла з дороги і вникла ще однієї павутини, а також використав удар на небі. Сімнадцять павуків підняли в повітря, які не могли скастити павутину.

Четверо сопартійців застигли в замішанні.

"Він людина взагалі?"

Ця думка була в них незрозумілою для мов. У них не було слів, щоб описати свої емоції.

— Горизонтальна атака на сто вісімдесят градусів, Боги всемогутні! — Трохи дихай, прокоментував Хмарний Закот. Усі, затамувавши подих, спостерігали за цим танцем смерті.

— Він розвернувся в повітрі після відскока і наніс два удари! Охреніти!

— А небесний удар після кусочка, просто щось!

— Він не людина! — У цьому всі повірили.

Незважаючи на те, що всі використані Мрачним Лордом скеллі були базовими, то мало хто міг використовувати їх і в таких комбінаціях. Наприклад, на горизонтальний напад був звичайною атакою, але ширина кута залежала від способу контролю мишу. Чим швидше контроль мишки, тим ширший кут. Крім того, дуже багато залежало від швидкості атаки. На десятому рівні звичайний гравець навряд чи зможе похватити виконання такої атаки.

Глава 14. Павутина (3)

Всі зігнулися в розумі. Навіть старий місяць не міг заперечувати величі Мертвого Лорда. Цей чоловік використовував прості навички просто неймовірно, робив речі, недосяжні для простого гравця на десятому рівні. Це лякало.

— Братишка, спосіб, яким ти використовуєш скилли бойового мага... Занадто жорстокий. - Сьоме Поле по-справжньому так вважав. Якби він не сказав, його серце розірвалося б від нестачі повітря.

— Ха, ха! Непогано! — Марний Лорд був оточений сімома монстрами.

Він працював як заправський м'ясник. Град пронизуючих, брязкальцяв з’являвся на отруйних павуків. Решта відчули сором, спостерігаючи за ним. Вони всі були ветеранами, здатні добре тримати агресію монстрів, але не думали, що Марний Лорд зможе контролювати семи павуків. Для них це було нелегке завдання, і для цього хлопця виявилося простіше парування. Четверка зрозуміла, що в такій небезпечній ситуації вони б не справилися.

Після того як павука було кинуто, він роздався страшний вереск. Перший малий бос ожив. Хоча павука ще не було видно, густі хмари фолетового туману почали швидко розповзатися по печерах.

— Це отруйний павук, — зауважив Семоме Пола.

Фиолетовий туман став несподіванкою. Його дії були дуже великими, і гравці не встигли ухилитися. Довелося негайно приймати антидоти. Двом з них не пощастило, життя продовжували повільно зменшуватися!

- Чому антидот не впливає? — Перелякано запитав Дрейфуючий Поток.

— Дуже низький рівень антидоту, — відповів вона.

— Черт!

Виявилося, що отруїлися гравці не проходили це підземелля на низькому рівні, коли грали на старому сервері. На високогір’ях проходу Павчого Логова не було нічого особливого. До того часу рівень цих тварин значно перевищував усіх монстрів, і вони не думали про дію отрути. Вони його майже ніколи не помічали. Тепер же вони приготували протиотруту, але вона майже не діяла. Де справедливість?

Темний Лорд викастляв на них лікування і рвав до боса.

— Сьоме Поле встань на одну годину. Маленький місяць — чотири години. — Е Сю віддав команди гравцям, які не постраждали від отрути.

— Маленький місяць? — Прісний місяць задихнувся, але проковтнув образу і тепер не час сваритися.

Він і Сімома Пола зайняли свої позиції. Ядовитий туман, випущений босом, вже розвіявся і дозволив побачити противника у всій красі.

Павук був великим, м'ясистим. Його розмір втричі більший, ніж звичайний павук підземелля. Такого великого монстра було набагато легше атакувати, ніж маленького Півунічного Примарного Кота. Однак, великі монстри мали свої переваги. Через їхню масу, які збивають із ніг і обривають атаки мали понижений ефект. Понижчий коефіцієнт залежав від ваги монстра і сили нападника.

Перший бос був величезним. Коли похмурий Лорд зробив напад в сторону монстра, той навіть не поворухнувся. Звичайна атака не змогла зсунути цю тушу з місця.

Е Сю зовсім не здивувався. Його пальці знову прискорилися, і Марчний Лорд слухняно виконав комбо з чотирьох ударів. Величезний павук завив голову і випустив нову отруйну туман. Темний Лорд швидко відскочив.

Незважаючи на те, що тіло боса було величезним, його швидкість і проворство не поступалися звичайним павукам. Розкинувшись, монстр стрибнув і розчавив гравця. Від стрибка задрижала земля печери, а звідуваності посипалися пилюки й маленькі камінці. Вона встиг відкотитися в сторону.

Привіт? Ти нас тут поставив, щоб самому вбити боса? — Роздратовано запитав Спячого місяця.

Її Сю не відповів, дивлячись на показники співпартійців. Хірурги отрути закінчились, і життя отруєних членів команди повністю відновлювалось.

— Вы, двоє! - Змовив він. — Облачний Закати йде на сім годин, Дрейфуючий Потік — дев’ять.

— Яку відстань ми можемо тримати між собою? — Поцікавилися хлопці, поки втекли на вказані позиції.

« Два метри будуть достатньо », — відповів вона.

Зайнявши позицію, четверо гравців сформували коло. Вони подивилися один на одного, не розуміючи, що повинні робити. Побачивши, що Марковий Лорд самотужки б'ється з босом, вони почали підозрювати, ніби він виділив їм роль спостерігачів.

Темний Лорд ухилився вліво, потім праворуч, в результаті, бос кинувся прямо на чотирьох гравців. Вони відразу приготувалися до схоплення. Раптом бос підстрибнув. Це виглядало так, ніби він розчавив сплячого місяця. Хлопець зібрався ухилитися від атаки, але Е Сю закричав:

— Не двигайся!

Помсти? Так, це була чудова можливість помститися!

З таким мисленням Спальний місяць проігнорував команду Е Сю і втік. Але, повернувшись назад, він побачив, що Марчний Лорд завдав небесного удару прямо по череві боса. Відштовхуючий ефект цього вміння спрацював як треба. Паук розвернувся в повітрі, змінивши напрямок польоту, і приземлився прямо у центрі кола між гравцями.

— Сьоме Поле, використовуйте «пинок ногою ». Потік, що дрейфує — « випад». Хмарний Закот - це відштовхування. Маленький місяць, поспіши і повернися на своє місце! « Я провів з нею багато часу, — каже вона. — Завдяки цьому вони змогли побачити свої навички. Тепер, коли бос був оточений, він впевнено роздавав команди, кому яке вміння використовувати для більшої ефективності.

Сьоме поле використав пінок. Навик молотобойця, який мав маленький відштовхуючий ефект. Незважаючи на те, що бос був величезний, він повинен був його трохи посунути.

Дрейфуючий Поток стрибнув і використав випад. Навик меча також мав відштовхуючий ефект, як «пинка» Сьомого Поля. Його удар також трохи відсунув боса.

Уся четверта вже зрозуміла намір Е - Сю. Хмарний захід сонця, у свою чергу, використовував уміння відштовхування, і бос відлетів в напрямку четвертого позиції.

Спочатку на цьому місці стояв Спальний місяць, але, злякавшись, що Марчний Лорд вирішив за допомогою боса вбити його, він покинув позицію і тепер не встигав повернутися.

Все вже здогадалися, що Е Сю вирішив пограти босом в білярд. Реалізувати це можна було лише за допомогою сильних сторін кожного гравця. Які ж були їхні сильні сторони? Довір’я і розуміння! Хлопці були не тільки досвідченими гравцями, але й друзями. Вони повинні були розуміти один одного досить добре, щоб використовувати побудову такого типу.

Але тепер весь план йшов прах через сплячого місяця.

Але в той момент, коли бос майже досяг зловісного місця, на пусту позицію раптово з'явився Марчний Лорд.

Усі були вражені. Темний Лорд стояв на одинадцять годин. Ніхто не бачив його пересування. Як він міг так швидко туди пересуватися? Подивившись туди, де раніше стояв персонаж Е Сю, всі здивовано побачили там ще одного Марного Лорда.

— Черт! — Сьоме Поле раптово розгадав трюк. — Техніка ніндзя десятого рівня: тіньовий клон!

Розділ 15. Павутина Логово (4)

Техніка тенневого клонування була обманною технологією. Трюк легко відкривався, тому його найчастіше використовували лише проти монстрів. Під час дуелей між гравцями, цей вміння використовувався ніндзя лише як засіб для миттєвого пересування.

Зараз Марчний Лорд використовує цю техніку саме таким чином. Його підроблене тіло залишилося на початковій позиції, в той час як теперішнє миттєво перемістилося на чотири години.

Всі напружувалися. На десятому рівні у бойового мага не було ніяких технік зміщення. Як Марчний Лорд збирався відштовхати боса?

Хвилювання виявилось даремним. Мричного Лорда не було відштовхуючих скул, але була техніка! Небесний удар трохи відсунув боса. Не зупиняючись, Марковий Лорд рвав за монстром і ще двома небесними ударами вмістив павука в напрямку Спючого місяця.

Той вже зайняв місце, покинуте Е Сю. Клон Мричного Лорда все ще стояв поруч з ним. Прісний місяць був дуже збентежений. Він дуже лажався і чекав на домовленість від Марічного Лорда. Але Е Су мовчав, штовхнувши боса в його напрямку.

Прісний місяць вже зрозумів, що повинен зробити і відіслав павука далі по ланцюгу.

Хлопець приготувався отримати нагоняй від своїх друзів, але замість цього почув здивований крик:

- Він кровоточить!

Кровотеча не могла бути повішена звичайною атакою. Потрібно було використовувати відповідні навички або зброю з ефектом кровотечі. Ніхто з присутніх не мав такої зброї.

Зато був скілл, який міг це зробити.

Подвійний укол, навички бойового мага. Ось тільки ефект кровотечі у цього уміння був прихованим. Його поява залежала від майстерності самого гравця.

Щоб отримати допомогу від кровотечі, потрібно було використовувати подвійний вкол і потрапити до одного місця кілька разів підряд. Проводити такі атаки було досить складно, система не показувала шанс виникнення прихованого ефекту. Досвідчені гравці з’ясували, що можливість мати кровотечу при виконанні відповідних умов становила приблизно 50 відсотків.

Ймовірність була досить великою, ось тільки виконати необхідні умови було неймовірно важко. Звичайно, легко потрапити в одне і те ж місце по мертвій або нерухомої цілі, але у бою, коли монстр постійно пересувається, потрібна передова точність та чудова реакція.

У скіллах і вміннях "Слави" було безліч прихованих ефектів, що активуються за певних умов. Для сьомого Поля та інших, повісити кровотечу від прихованого ефекту було швидше просто удачою. Однак усі розуміли, що Марчний Лорд досягнув цього завдяки своїм навичкам. Вони вже давно переконалися в винятковості Е Сю. Він виявився не тільки чудовим майстром, але й неперевершеним координатором команди. Хлопець був не просто майстром, а експертом серед експертів!

Сьомому Полю стало соромно за те, що він хотів залучити її до своєї гільдії. Гільдія Полового Місяця не була топою. У Небесній сфері вони займали лише п’ятдесят місця і не мали рекордів у тих підземних землях. Сьоме Поле розумів, що Мрачному Лорду не місце в гільдії такого роду. Він не знав, що думали його друзі на цей рахунок, всі мовчки атакували боса.

У процесі вбивства було кілька небезпечних моментів. Але вона вчасно попереджала про них і катастрофи. У результаті перший бос виявився легко переможений.

Серед лута є синє спорядження. Але через низький рівень екіпірування, їм ніхто не зацікавився. Занадто швидко застаріє.

Усі погодилися віддати жертву Мрачному Лорду. Навіть Спальний місяць не став заперечувати.

Вони продовжували проходження, дотримуючись колишньої тактики.

Незабаром з'явився другий бос. Це був павук з довгою атакою і використання павутини. Як людина-павуку, він літав на липких нитках по всій печері. Що страшенно дратувало.

Під чітким управлінням Е Сю, група загнала боса в кут. Цього разу вони не стали грати монстром в блаярд. Замість цього гравці по черзі використовували навички оглушення. Це не дозволяло павуку вислизнути з павутини.

Друзі піднесли Е Сю до нового п’єдеста поклоніння. Він був їхнім основним танком і головним ДД-шником (D, damage dealer — він наносив урон), в той же час, встигаючи їх лікувати. Крім того, він добре і вчасно координував їхні подальші дії... Хлопці не могли підібрати слів захоплення, їм залишалося тільки мовчки поклонятися Е Сю.

Фінальний бос Павучого Логова, Паучій Лорд, був ще одним складним етапом підземелля. Він поєднував два попередніх босів: використав павутину і випускав отруту. Павук мав вісім волосатих лап і прикрашений орнаментом тулуб. Він був вдвічі більшим за першого боса і виглядав вкрай відвертно.

Порівняно з попередніми схопленими, група вже майже не нервувала. Вони знали, що під чітким керівництвом Марічного Лорда без проблем справиться з монстром.

Як і очікувалося, бій пройшов без проблем. Павучий Лорд був трохи товщі і мав пару додаткових трюків. Але під керівництвом Е Сю хлопці взяли під контроль поле бою і незабаром бос виявився переможений.

[Поздоровляємо з першим проходом!]

Наступної миті після смерті Володаря Паучу, система озвучила їх імена.

[Співний місяць, Сьомий Поле, Облачний Закат, Дрейфуючий Поток і Марковий Лорд зробили перше проходження Павкого Логова на десятому сервері!]

Сьоме Поле та його друзі перебували в екстазі. Незважаючи на достатній рівень, вони навіть не сподівалися першими пройти Павуче Логово. Все завдяки Марному Лорду! Без нього вони б не пройшли підземелля так швидко і гладко.

— Черт! — Інші люди знеохочуються, почувши повідомлення про систему.

Вони також били Паучнього Лорда. У боса залишилася лише незначна частина здоров’я. Їм вистачило б і 10 секунд, щоб завершити прохід. Однак тепер досягнення було втрачено.

Гравці, що захопилися цим, тепер могли лише змиритися з реальністю. Вони мріяли, щоб їх гільдія отримала всі перші проходи підземель на десятому сервері. Однак уже на другому даному вони мали надію бути знищені.

Десять секунд! Вони програли якихось десять секунд!

- Марний Лорд? Це не той гравець, який отримав досягнення за перше вбивство Півночевого Привиду Кота?

Паучий Лорд був переможений. Команда пройшла повністю підземелля, але ніхто не отримував від неї радості.

- Думаю, це він.

- Звідки він взявся? Він отримав два досягнення. Прямо як ти, Лазуровий Потік!

Глава 16. Імператор (1)

Лазуровий Поток, як і Марчний Лорд, що отримав два досягнення, входив у гільдію Блакитного Руча — одну з трьох великих гірдій Небесної сфери. На старому сервері він був відомий як Майстер меча — Сіній Мост Весняного Снега, один з п’яти кращих воїнів гільдії.

Досвідчені гравці знали, що неможливо бути на вершині « Слави » без відповідної підтримки. За спинами усіх легендарних героїв гри, завжди незріло стояли інші професійні гравці, які готові допомогти і підтримати.

За спиною Гільдії Блакитного Ручя стояв клуб Сінего Дожжа. Їх капітаном був Хуан Шаонтян. Він грав у ролі Майстра меча, проблемного Дождем, котрий більше відомий як Святий меч і популярність Осеніму Лісту.

Коли відкрився десятий сервер, гільдія « Синього Ручовика» відправила туди Лазурного Потока. Він мав зміцнити позицію гільдії на новому місці і найняти нових талановитих гравців.

Хто ще міг замахнутися на досягнення в усіх підземеллі нового сервера, якщо не одна з трьох великих гірдій? І хто б міг подумати, що їхня мрія буде похована вже в Паучії Логові?

— Марчний Лорд... — Лазуровый Поток схвильовал.

За кілька довгих років суперництво за вищим у Небесній Сфері, гільдія « Синього Руча» добре дослідила склад усіх своїх противників. Вони добре знали, кого з гравців відправить на новий сервер кожна гільдій. Інформація ретельно збиралася і перевірялася. Однак Марного Лорда не було в цих списках. Чи могли вони його пропустити?

- Є якась інформація про нього чи його напарників? — запитав лазуровий Поток.

— Немає, — збентежено відповів один із співпартій.

— Зв'яжіться з нашими в стартових селах, нехай запитують про них у інших гравців. Упевнений, що щось випливе.

Учасники нового сервера гравіїв було поділено випадково по стартових локаціях. Члени « Синього Руча» не стали винятком. Коли вони стартували, їх розкидали по різних селах. Тому для координації дій доводилося використовувати листування. Коли вони отримають двадцяті рівні, залишать стартову пісочницю і зберуться під дахом гільдії, буде набагато простіше.

Тепер гравці, що перебували біля Лазурного Потока, були подібні до командного центру майбутнього гільдії. Решта солоновців були розкидані по великій території. І коли Лазуровий Поток знову поплив до Паучі Логово, потрібна інформація вже зробила.

Правда, замість того щоб пояснити ситуацію про характер таємничої групи, вона все ще заплутала.

Згідно з інформацією, після досягнення у вбивстві Примарного Кота, котрий спить місяць, обвинуватив Маркового Лорда в жильстві та крадіжці прихованого боса. І майже відразу після цього вони обидва забирають перший проходу Павичеого лоза? Як це можливо?

- Може це якась хитрість? — Невпевнено припустив стоячого солоновця. Ситуація, дійсно, збила з пантелику.

— Гаразд, — знервувався Лазуровий потік. Давайте гойдатися. Щось мені підказує, що ми ще з ними зустрінемося, коли досягнемо двадцятих рівнів.

Ніхто не став заперечувати, і Лазуровий Поток повів групу в підземеллі на новий вхід.

Біля входу в Паучі Лоґово Седьме Поле з друзями ніяк не могли заспокоїтись після того, як вони отримали його. Їм пощастило обминути мастилотих ветеранів і великих майстрів гри. Це було, наче збоїй мечті. Перше проходження! Хто б міг подумати, що вони коли-небудь зможуть його отримати? Вони дуже зраділи!

Тим часом Марчний Лорд був повною протилежністю до них, висловлюючи абсолютний спокій. Навіть замість переможної полум’яної промови він ляпнув зовсім недоречну фразу.

- Досить непоганий досвід!

— Майстер, це все завдяки тобі! — Сьоме Поле з компанією обступили Марічного Лорда. Вони вже давно грали в "Славу", але тільки сьогодні зрозуміли, що означає профій клас. Він дав їм досягнення, дозволивши таким слабкостям, як вони, з легкістю пройти складний підземний майданчик. Сьоме Поле подумав, що він міг би навіть покинути гільдію заради такого як Марний Лорд.

Прісний місяць став похмурим. Той, кого він ненавидів, раптово перетворився на героя для його друзів. Спершу він намагався показати Марному Лорду не в кращому світлі, який той наглець і гад. Але ефект був зовсім протилежним тому, що ми хотіли. Якщо зараз не спробувати виправити ситуацію, буде ще гірше. Стоснувши зуби, місяць підійшов до Мертвого Лорда.

- Ти по-справжньому хороший. Але я клянусь, що одного дня переможу тебе!

- Ти серйозно? — засміявся е Сю.

— Да! — Прісний місяць був серйозно налаштований.

— Добре! Я чекатиму!

— Черт... - Прісний місяць був скаженим.

« Він мав зневажати мене, ненавидіти! Він повинен був сміятися з мене! А як цей тип відповів на виклик? Немов нічого не сталося!»

— Маленький місяць, охолонь. — Сьоме Поле підійшов, щоб заспокоїти його.

— Та пішов ти... Сам ти, маленький місяць, зашипів зло. Усередині кипіла громічна суміш з злоби та гіркої образи.

Заспокойся! — До них підійшли Хмарний Закот і Дрейфуючий Поток. — Давай краще підемо ще підкачаємося!

З цими словами весела пара поспішила нагнати Марічного Лорда.

- Чорт, чому мене не чекали? — Кинувся за ними Сьоме Поло.

Протягом місяця він стиснув зуби і дивився за друзями. Раптом перед його очима вискочило віконце запиту.

« Пане Лорд хоче, щоб ви були друзями. Прийняти/ Відкинути"

Злісно притулившись, він відмовився від свого місяця.

Якщо б Марний Лорд став наполягати, він міг би і передумати, але запрошення не повторилося.

Крім того, його друзі пішли в підземелля разом з цим зарозумілим типом, а про нього просто забули. З тих пір, як вони перетнули кордон дантиза пройшла хвилина, друга, третя, а запрошення до групи не приходило. Протягом місяця понуро стояв посеред локації, забутої, покинутого. Почуття образи, смуток і розпач здули горло й заплющили очі.

«Чорт, ці четверо звалили в данти без мене, наче я порожнє місце. Ну і валите, без вас розберуся!»

Півтора після обіду вже збирався піти, але в цей момент прийшло повідомлення:

« Сьоме Пола запрошує вас вступити в групу. Прийняти/ Відкинути"

Схоже, друзі про нього не забули. Вони не кинули його, незважаючи на всі бічні одвірки, промахи і ненависть до Мертвого Лорда. Не можна було від цього відмовитися.

Звичайно, він приєднався до групи. Через хвилину настрій сплячого місяця трохи покращився, коли він отримав підбадьорливе особисте повідомлення від Сьомого Поля і став лідером патії.

Цього разу всі знали, як і коли діяти, тож підземелля пролетіли на одному диханні. Натхнений успіх, хлопці вирішили не зупинятися, відразу піти на третє коло.

Вони не ввійшли в підземний підземелля, а отримали повідомлення: « Увага! Ви увійшли в Логово Імператорського Павука".

— Схований бос, — перелякано вимовив Сьоме Поле, переводячи погляд з повідомлення на Маркового Лорда.

Якби з ними не було такого профі, вони б навіть подумати не стали про те, щоб замахнутися на прихованого боса Паучого Логова. Він був надто небезпечним противником.

Поява прихованого боса не перешкоджало проходженню підземного підземелля, воно, швидше, було приємним бонусом. Гравці могли спробувати вбити його і отримати відповідну нагороду або пройти повз, якщо були не впевнені у своїх силах. При будь-якій розкладі для завершення данжі потрібно було тільки вбивство фінального боса.

Члени групи подивилися на Маркового Лорда. Чи потягне він цього монстра? Тепер усе завісо лише від його рішення.

- Оу, прихований бос схоже нам пощастило! — усміхнувся Е Сю. - Хех, якщо тут прихований бос ...

- Ми не зможемо його вбити? — запитав Сьоме Пола, що знеохочувало.

— Справа не в цьому. — Е Сю вирішив не ходити навколо так близько. — Просто у мене є одна умова. З Імператорського павука може випасти міцний паучий шовк. Віддайте його мені. Інші матеріали і спорядження можна забирати собі.

Глава 17. Імператор (2)

— Нет проблем! — Сьоме Поле та його друзі погодилися з пропозицією Е Сю, не задумуючись. Темний Лорд був дуже цінним для групи, щоб сваритися з ним через луту зі схованого боса. Навпаки, вони шукали будь - яку нагоду здобути його прихильність.

Хто б міг подумати, що вона сама зробить це? Навіть якщо б Марковий Лорд вимагав віддати йому всю здобич, ніхто не заперечив би.

Намагаючись ще більше бути в безпеці, Сьома Поле попросив сплячого місяця:

- Маленький місяць, передай лідерство братцю про!

- Якщо ти ще раз називаєш мене так, я тебе вб'ю! - Прошипів той крізь зуби.

— Ха, звучить так мило! Тобі не подобається? - Розсміявся Сімоме Поле, але відразу ж додав, щоб не образити друга. - Гаразд, якщо ти не хочеш, більше не буду. Просто передай лідерство братові про.

Прісний місяць зрозумів, на що розраховував Сьоме Поло. Ставши Маркового Лорда на чолі групи, вони показують, що не мають ніяких претензій і повністю довіряють йому. У той час Спальний місяць усвідомлював, що коли він стане лідером, то може без жодних проблем виключити його з патії. І якщо він це зробить, друзі не будуть заперечувати. Але, здається, у нього просто не було вибору. Відкривши меню управління групою, він стиснув зуби і перекинув лідерство Марченому Лорду. На його велике здивування, він не змінив складу команди.

— Давайте продовжимо, — сказав він і пішов далі.

Їхня тактика проходу Логова не змінилася. Як і минулого разу, група просувалася вперед без жодних проблем. Нарешті, перед нами з’явилась рояль. Темний Лорд впевнено згорнув у тунель, який веде до логіки Імператорського павука, інші без вагання пішли за ним.

Тут було ще гірше, ніж у основних печерах Паучіє Логова. Крім павутиння і кісток, які були розкидані під ногами, тут все ще потрапляли кладки вкритих слизом паучих яєць. Як тільки група наблизилася до цієї гидоти, шкаралупа лопалась, виготовляючи на світ маленьких чорних паучків. Видаючи пронизливий визг, тварюки починали стрибати навколо гравців.

Урон, який вони нанесли, був маленьким, але це в повній мірі компенсувалося великою кількістю атак. Якщо взяти до уваги, що ці маленькі та дуже вернятки монстрів були надзвичайно важкими, то крихітні пауанти перетворилися на грізних ворогів.

Група затримувалась, постійно крутила головою, щоб вловити траєкторію руху маленьких безтій. Крім того, якщо Мрачному Лорду вистачало одного удару для вбивства павука, іншим потрібно було три-чотири, щоб потрапити по противнику.

У результаті, поки четверка розбиралася з однією кладкою, Е Сю зачищав свою і повертався до них, щоб допомогти. Якщо б не Темний Лорд, їм тільки на подолання вхідного тунелю потрібно було б кілька годин.

- Як ви думаєте, ми будемо першими, хто вб'є Імператорського павука? — Спитав Дрейфуючий Потік.

— Все буде залежати від удачі. І від того, як швидко ми зможемо його вбити, — відповів Сьоме Поле.

— Ми третій раз проходимо Павуче Логово, і я ще ніколи не бачив повідомлення про вбивство прихованого боса, — зауважив Дрейфуючий Потік. - Отже, наші шанси отримати це досягнення доволі великі.

— Звичайно, якщо у нас взагалі вистачить сил його вбити! — Відказав Хмарний Закот.

— На щастя, з нами брат профі! — Впевненість Сьомого Поля передалась іншим.

— Верно, верно!

— Хлопці, мене від вас нудить, — закричав Спальний місяць. При цьому він особливо не турбувався, почує його хто-небудь чи ні.

Його почули, і судячи з лютих повідомлень про те, що прийшов місяць на приват, друзі не дуже зраділи його словам, а також настрою в цілому.

що у вас з цим хлопцем раніше були серйозні незгоди. Але він не тримає зла. То чому б тобі не відступити? — Сьоме Поле ще раз намагався переконати свого друга. Але Спальний місяць продовжував грати приниженого і образливого.

- Щось мені якось попогане. Атмосфера тут якась нездорова.

Сьоме Пола почало втрачати терпіння.

— Якщо тобі так погано, то можеш котитися з підземелля до всіх рис і не створювати проблем нормальним людям.

Прочитуючи останнє повідомлення, який закусил губу у місяць і намагався не розплакатися від образи. Сьоме Пола чітко показав, що він проміняється на цьому довбаному профіі.

У цей момент Марковий Лорд, який стояв трохи попереду, зупинився біля входу в велику печеру і оголосив:

- Ми прийшли.

- Як битимемо його? — відразу ж підключився Семом Поле.

— Дpyзья, погодите минутку. Мені треба заглянути в гайд, — сказав Е Сю.

У друзів відвисли щелепи. Вони стояли у логіка боса, готові в будь-яку секунду рнутися в бій, а він пішов дивитися гайд?

— Брат про, ты... — Сьоме Поле до останнього сподівався, що це лише такий жарт. Але похмурий Лорд завмер, а отже, директор ним людина дійсно вийшов з гри, щоб подивитися гайд.

Четвірка була шокована.

- Можливо... він з кимось помінявся? - На ризик нагадав Седьме Поле.

- Як я і казав! Як міг майстер такого класу покинути Небесну Сферу! Чому він опинився на новому сервері? - Підхопив думку Дрейфуючий Поток.

— Черт! З нами грав справжній майстер, але зараз він пішов, залишивши замість себе якогось профана? По-іншому не пояснити, навіщо йому потрібен гайд? - Звив Хмарний Закот. - Брате, як ти міг покинути нас у такий момент? Міг би спочатку допомогти нам убити прихованого боса!

Прісний місяць не пропустив ні слова. Він згадував, чи Мрачний Лорд діяв так само як завжди — спокійно, розумно і чітко. Чи були відмінності у словах і манері поведінки. Намагався зрозуміти, чи був цей Марчний Лорд тією ж людиною, якого він зустрів у Зеленому Лесі?

У цей момент Е Сю повернувся в гру.

— Окей, я готов.

— Братец про... Ты... Можливо, ти помінявся місцями з іншою людиною? — обережно запитав Сьоме Поле.

— Помінявся місцями? — Е Сю не розумів у чому справа.

- Тільки ти грав на цьому аккаунті весь цей час? — Сьоме Поле вирішив зайти з іншого боку.

— Ага! — Відказав Е Сю.

- Тоді я не розумію. Як майстер може потребувати гайд?

- Ну до цього... Я також дивився в гайд! — Трохи збентежено відповів Е Сю.

Всі чотири тупо втупилися на нього.

— Коли? — запитав Сьоме Поле.

— Після того як я вивчив скілли, то заглянув у підручник на кілька хвилин. Але не встигши дістатися до схованого боса, гайд виявився занадто довгим, — пояснив Е Сю.

Четверка продовжувала п'ятися на Мричного Лорда. Вони всі переглядали гайд перед тим, як іти в Пауч’є Логово. Але там не було нічого схожого на те, що робив цей хлопець під час проходу данжа. Який гайд він тоді читав?

— Щойно я подивився опис Імператорського павука, - використовуючи загальну увагу, Е Сю почав пояснювати тактику битви зі схованим босом. - Ми можемо використати ту саму тактику, яку застосовували на другому босі. Спочатку його оточували, потім почали оглушувати по черзі. Але тут є одна складність. Імператорський павук почне призивати паучі яйця. Заклик не можна перервати жодними навичками. Вилуплені павуки будуть подібні до тих, які ми зустрічали тут у тунелі. Різниця в тому, що їх укуси вводять в стан "стазису". Це означає, що ви не зможете рухатися або атакувати, але станете беззвучними для відповіді. Незважаючи на те, що ви не будете отримувати урони, це зламає наш дизайн. Тому нам треба подбати про маленьких павуків.

- Тоді що нам робити? — запитав Сьоме Поле.

— Я візьму їх знищення на себе. Не звертайте на них уваги. Ваше завдання - тримати боса оглушеним, поки він не помре.

Глава 18 Імператор (3)

— Це стратегія з гайда? « Сьоме Поле грав не перший рік і перечитував вказівки з прохолодження Логова, — сказав він. — У ньому ніколи ще нічого подібного не бачив. Якби така стратегія з’явилася в гайду, вона б швидко піддалася критиці і так само скоро видалялася. Чому? Те, про що говорив Темний Лорд, було здійснено лише в теорії. Постійне утримання оглушення на босі ще можна було виконати. Більш того, вони вже робили це. Але лишити одному чоловікові вбивство покликаних павуків було справжнім божевіллям. Маленька помилка могла призвести до загибелі цілої групи.

Якщо хоч один з цих маленьких монстрів зможе прослизнути і вдарити когось із четвертої, побудова відразу буде зруйновано. Тоді Імператорський павук вирється, почне літати по печері на павутинні, плюватися отрутою і випускати отруйний туман. З усіх прихованих босів паучнього Логова Імператорського павука був найсильнішим. Якщо він матиме хоч найменший шанс прорвати їх, вся команда помре.

- Чому ти так вирішив? Зможете з цим впоратися, хлопці? — запитав Е Сю.

що ми переживаємо. Ти можеш гарантувати, що жоден павук не дійде до нас? — Питав Спящий місяць.

Звісно. Ось чому залишається питання, чи зможете ви виконати свою частину роботи. Цей бос дуже сильний, тому вам доведеться підтримувати стабільний темп битви. Я не зможу вам допомогти. Якщо я спробую координувати ваші дії під час бою, ви просто не встигнете зреагувати, тому потрібно обговорити все зараз перед битвою. Як ви думаєте? Впораєтеся? — Я продовжив допитувати Е Сю.

- Може, є який-небудь інший план?

По правді кажучи, четверта не була впевнена у своїх силах.

— З огляду на ваші здібності, думаю, це єдина можливість, — відповів вона.

- Ти придумав цей план після того, як побачив наші вміння?

— Верно.

Ще одна шокована. Їх здивувало, що такий великий майстер як Мрачний Лорд переглядав усе відоме керівництво з водіння підземелля. Їх вразило те, що він сам придумав нову стратегію, поєднавши взяті з гайда характеристики боса з їхніми здібностями. І тепер він пропонував без жодних перевірок представленої теорії довіритися йому.

Цього разу хлопці були вражені не блискучим управлінням персонажем, а безстрашним безстрашним чи чудовими лідерськими якостями. Це було глибоке розуміння самої механіки гри. Вони думали, що хлопець управитель Мричного Лорда більше не міг називатися професіоналом світового рівня. Тут потрібен був титул набагато вище...

Але четверта все ще вагалася. Цього разу вони не могли розраховувати тільки на капітана. Частина роботи лежала на їхніх плечах.

Якщо говорити відверто, вони не були такими вже великими профі, просто були трохи більш досвідченими, ніж звичайні новачки. Тому, коли Марчний Лорд запитав, чи зможуть вони впоратися зі своєю частиною плану, хлопці не могли відповісти впевнено.

Е Сю не торопив. П’ятеро гравців стояли біля входу в лігво Імператорського павука у мовчазній роздумі.

Раптом у повітрі з’явилося системне повідомлення про першого вбивства Елітного павука — першого прихованого боса Паучіґо Логова.

Сьоме Поле стиснув зуби.

« Якби ми самі ввійшли в це підземне підземелля і знайшли лігво прихованого боса, то просто пройшли б його стороною. І навіть якщо б спробували вбити його, у нас би точно нічого не вийшло, і ми б просто втекли. Сьогодні доля дає нам такий шанс."

- Ну що, спробуємо? — Сьоме Поле подивився на сопартійців. Завдяки системному повідомленню про першого вбивства Елітного павука вони вирішили і всі троє кивнули, погоджуючись.

— Тоді зробимо це! — З ентузіазмом крикнув Седьме Поле.

- Вас чотирьох цілком вистачить для цієї тактики. Тільки потрібно трохи збільшити швидкість своїх атак у порівнянні з минулими боями. Не хвилюйтеся, ви зрозумієте, який темп потрібно підтримувати, і відчуєте це -- сплутав Е Сю.

— Все зрозуміли, майстер!

— Добре, тоді я починаю. - Темний Лорд підійшов до самого входу в лігво боса. Потім він підняв свою зброю, на мить завмер, а потім різко розгорнувся і швидко відбіг назад.

— И? — Члени групи були спантеличені, спостерігаючи за його діями.

— Второпали! — Відказав Е Сю.

Четверка перебувала в замішанні. Як він міг почати бій, якщо нічого зробив? Вони б побачили. Але похмурий Лорд навіть не зайшов всередину печери, просто поїдь трохи біля входу? Зазвичай таким чином діяли класи далекого бою, коли виманювали боса з логіки.

- Він що, дістав гармату?

- Схоже на те.

У цей момент з печери пролунав пронизливий визг. Солодко сплячий Імператорський павук був грубим розбуджений. Коли монстр почав з'являтися зі свого лігва, печери затряслися.

— Розосередьтеся по краях печери. Обережно! — скомандував Е Сю. Сьоме Поле та інші поспішили зайняти свої позиції — по двоє біля кожного муру.

З'явився бос виплюнув згусток отрути і стрибнув на Марного Лорда.

Замість того, щоб відступити, він кинувся прямо назустріч монстру. І коли вже здавалося, що павук приземлиться прямо на Марчному Лорду, той раптом сповільнився. Роздався звук вибуху, і оповите клубами диму Марковий Лорд вислизнув з-під черха боса.

— Я ж казав, що у нього є гармата! — написав Дрейфуючий Потік. Такий звук виникав лише тоді, коли гравець мав звичку використовувати стандартну стрілку.

Прослизнувши під павуком, Темний Лорд змив у повітря і кинув спис в спину боса. Не чекаючи, поки прибитий пострілом монстр впаде, Марчний Лорд Небесним удар відіслав його прямо до чотирьох майбутніх друзів.

— Почали! — скомандував Е Сю. Хлопці злегка розгубилися. Вони думали, що майстер заманить павука у пастку більше часу. І не сподівалися, що Імператорський павук буде доставлений так швидко.

- Я перший! — Приступивши, крикнув Сімоме Поле і почав атаку.

— Я наступний, — підхопив Хмарний Закот. Третім атакував Дрейфуючий Поток.

— Черт... — Замкнути коло довелося Сп’яному місяці.

Коли він закінчив використовувати свої навички, сімома Поле звил:

- Мій скілл ще в відкаті!

- Надто швидко. — Лорд, що стояв поряд з Мар’яном, використав Зуму дракона для того, щоб закрити пропуск і не дозволити оглушенні летіти з боса.

— Покваптеся до темпу, — сказав Е Сю.

— Добре! — Відказав за всіх Сімома Полем.

Імператорський павук не відразу починав використовувати всі свої здібності, ніби давав гравцям час пристосуватися до бою. Е Сю скористався цим. Він не тільки винищував маленьких павуків, але й допомагав четверку підтримувати оглушення на босі, намагаючись координувати їх темп.

- Як і раніше занадто швидко. — Після закінчення другого кола атаки скилл Сьомого Поля знову не встигав відкотитися. — Не нервуйте. Замедліть трохи темп.

Почався третій коло.

— Швидко, Дрейфуючий Потік, занадто рано!

Четвертий.

— Все ще швидко, Дрейфуючий потік.

П'ятий.

— Швидко. Цього разу Спуючий місяць. Стрибаючи Потік темп нормальний. Ти добре пристосувався. — Поки вона Сю встигла допомагати радами і вбивати маленьких павуків, яких покликав. Але чим нижче опускається здоров’я Імператорського павука, тим більше дрібних монстрів почало з'являтися.

- Добре, цього разу темп був чудовим. Продовжуйте підтримувати його! - Нарешті, хлопці приноровилися.

Глава 19. Імператор (4)

— Темп... Тримати темп... — Твердили про себе парни. Перед ними був не лише Імператорський павук, а й важливий намір. Удар за удар. У них, нарешті, стало отримуватися. Якби хтось зараз запитав їх, як вони дізнаються, коли саме потрібно атакувати, жоден з них не зміг би цього пояснити. У певний момент хлопці почали інстинктивно використовувати навички саме в потрібний час.

Тепер вона майже не мала часу стежити за ними.

— Вперёд! Давай! Давай! - Він біг довкола боса, знищивши павуків.

Темний Лорд випав ударами вліво і вправо, працюючи з точністю годинника, жоден монстр не проскочив повз нього. Тільки Е Сю був здатний на таке. Звичайно, на десятому сервері були й інші майстри гри з великим досвідом і відточеним вмінням, ось тільки у них не було зброї, здатного вбити монстра за один удар. Якщо б вона мала нанести більше нападів, навіть він не зміг би справитися з усіма противниками.

— Не поспішайте і зосередьтеся! Хлопці, ви можете це зробити - підбадьорював він співпартій час від часу. З власного досвіду, Е Сю знав як легко зробити помилку під час повторення такої кількості тупих однотипних дій. Якщо вони зіб'ються хоча б на мить, трагедії не уникнути.

Сьоме Поле також не дозволяв собі розслабитися, зосередившись на тому, що робить. Через постійне повторення одних і тих самих рухів в такому швидкому темпі пальці поступово починали дерево. Хлопець почав сумніватися, що зможе підтримувати відповідну швидкість до кінця битви. Він намагався не думати про те, як справляється Марчний Лорд, адже його завдання набагато складніше. Одна помилка майстра призведе до смерті всієї групи.

Але цікавість взяла своє, і Сьоме Полем украдкою кинув погляд на Маркового Лорда. Він ніби літав по всій печері.

Імператорський павук уже наполовину зменшився, і кількість заклинаних монстрів зросла до шести разів!

Шість яєць. Після того як лопалася шкаралупа, павук вибирав випадкову ціль для атаки. Коп'є Маркового Лорда перетворилися на розмиту темну смугу. Тільки його кінчик випускав трохи світла. У цьому холодному сяяння, бойовий спис проходив крізь тіло маленьких монстрів миттєво убиваючи їх.

- Це погано! — Серце Сьомого Поля зробило кульбіт у грудях. Він побачив, як в іншому куті печери попрямує до Заката. Темний Лорд був занадто далеко, щоб встигнути вчасно зупинити його. Але в останній момент прогримів звук пострілу, монстра спочатку окутало полум'я а потім розірвало на дрібні шматки.

- Що сталося? — Пропустив седьмое Поле! Хоч би як там було, подив не перешкодив здійсненню цього завдання і він не збився із загального темпу.

« Таке враження, що він був убитий пострілом з пістолета» — подумав Седьме Поле. Але точно сказати хлопець не міг, спостерігаючи за павуком, він не звернув уваги на те, що робив Марчний Лорд. Однак застосування стрілок означало, що лідер використав ще одну зброю.

Перевірити догадку Сьоме Поле не міг. Шукаючи підтримки, він подивився на друзів. На жаль, вони були повністю поглинуті виконанням свого завдання і не помітили того, що сталося.

Несподівано для себе Сьоме Поле помітив, що поки відволікався, його напруга трохи спала. Він не міг просто висловити свою радість. Якщо друзі почнуть відволікатися, хто знає, що може статися?

- Я сподіваюся, нічого не станеться... — тихо пробурмотів Седьме Поле.

У цей момент сонний місяць мало не впав, наче вичерпав свій ліміт. Його пальці одержували, майже втративши рухливість. Він збився з рахунку дій монотонно повторюваних циклів. Від стресу на моніторі різала очі. Раптом світ почав темніти і розпливатися, змушуючи ланцюгнутися від жаху.

— Зосередьться. Я повинен триматися ... — Сияв собі Спящий місяць.

Уся ця ситуація обтяжувала його, не дозволяючи думкам про те, що він помиляється. Друзі вже дивились косо після його останньої витівки. Та ще цей Марчний Лорд. Прісний місяць не хотів давати йому приводу зневажати його.

« Ні, я маю стояти! — Протягом місяця зуби стиснули, і він продовжував бити їх як заведений. - Чому так довго? На початку здоров'я боса швидко зникло. Чому ж тепер швидкість зменшення так сповільнилась? Вже стільки часу минуло, а залишилася ще ціла третина? Чи зможу я все витримати?

Те, що Седьме Поле відволікається, допомогло йому розслабитися. Але цей сонний місяць навпаки додав ще більше напруження.

Незважаючи ні на що, хлопці продовжували давати собі раду. Оглушення ще ні на мигновені не спало з боса.

У цей момент Дрейфуючий Поток скрикнув. Він зробив помилку!

Коли починалися бій він був останнім, хто зловив потрібний темп. Тепер хлопець зробив ту саму помилку, поквапився з використанням скілла. Історія повторилася. Пола - це те, що він не встиг відкотитися через потоку Дрейфуючого Поля. А іншого скила, щоб знову оглушити боса у нього не було.

Серця гравців прокололи льодяні голки жаху.

Була маленька надія, що Марчний Лорд здійснить чудо і врятує їх. Але вона впала, коли хлопці побачили, що Імператорський павук покликав вісім яєць за один раз. Це кінець... Надії більше не було.

Протягом місяця, замикаючись колом, він із сумом подивився на Седьме Поле. Але останній не мав жодного уявлення, що робити далі. Що робити групі, коли з боса слетить контроль?

— Сьоме Поле, в сторону!

Голос безнадійного лідера змусив знову спалахнути полум’ям надії. Сьоме Поле виконав команду без зволікань. Наступного разу бойовий спис впав з неба, а похмурий Лорд використав зуб дракона, пронизуючи Імператорського павука.

Оглушення було оновлено, але за той час, що Е Су відволікається на боса, покликані паучки розповзлися по печерах у пошуках жертви. Четверка застигла в замішанні. Що їм робити, продовжувати атакувати боса або переключитися на павуків?

Темний Лорд вирішив цю проблему. Використовуючи драконячий зуб, він зробив два кроки вперед. Несподівано в його руці розбився великий спис. Вонзивши в тіло Імператорського павука обидві частини, він підняв руки вгору.

— Хмпф! — Марчний Лорд перекинув тушу боса через себе.

Навик борца: кидок за спину.

Це вміння не тільки наносило шкоду, але й розходилися з жертвою у вигляді хвиль невеликого радіуса, які також завдали шкоди іншим монстрам. Ударна хвиля від падіння боса підкинула в повітря всіх покликаних павуків. У наступну мить маленькі створіння, які мали противний звук, перетворилися на порох.

— Сьоме Поле! — гукнув Э Сю.

Той був вже готовий. Хлопець поспішив пнути павука, вводячи його у оглушливий стан.

- Хлопці, будьте обережні. Я не можу вас постійно рятувати, — сказав вона.

Розділ 20. Імператор (5)

Сьомий Пол, Облачний Закат, Дрейфуючий Поток і Сп’ятий місяць знову атакували монстра один за одним. Від пережитого вкинулося у холодний піт, а серце шалено билося про грудну клітку. Руки тряслися настільки, що майже потрапляли за необхідними клавішами. Ось тільки час прийти в себе у четвер не було. Незважаючи ні на що, я мусила зосередитися на атакі і боятися знову допуститися помилки.

Потрохи ситуація почала стабілізуватися. Ця зустріч принесла їм користь, а напруження не дозволило думати або розстроюватися над минулим. Під їхніми постійними атаками здоров'я боса продовжували постійно падати.

— Він майже досяг червоної крові. Усі повинні бути насторожі, — попередив вона.

- Що нам робити, коли він досягне рівня червоної крові? — запитав Сьоме Поле. Коли таємний бос досягне рівня червоної крові, він обов'язково застосує якийсь ефект. В гайді говорилося, що Імператорський павук на цій стадії бою використовує вміння супер-броні. Найгірше, що в цьому стані бос набув імунітет до оглушення.

— Швидко убийте його! — Повелїв Э Сю.

Почувши ці слова, хлопці припинили нервуватись і несподівано почали заспокоюватися. Вони виконували однотипні дії надто довго. Краще померти в насильницькій навали, ніж повернутися до цього зануда.

— Червона кров! — Він вигукнув Сьоме Поле.

— Хмарний Закот, не увертайся! — крикнув е Сю.

- Що? що хотів цим сказати Марчний Лорд.

Він обернувся якраз в той момент, щоб побачити, як маленький павук летить прямо у нього. Здавалося, що його спеціально направили на маленького монстра.

Його звати павук ударив, і Хмарний Закот застиг, повністю позбавлений можливості щось робити. У цей момент Імператорський павук, скинувши оглушення, вивернувся і направив свою огидну пащу в його бік. Хмарний Закат зажмурився від страху перед неминучим кінцем і ...

І нічого не сталося.

Маленький монстр, якого відіслав у стан стазису, не міг рухатися чи кастувати. Але і бос не міг нічого йому зробити.

Її стазис використав цю особливість. Поки Імператорський павук був зайнятий затором, інші отримували три секунди для безперешкодного нанесення урону.

Яросно атакуючи, бос не припиняв покликати паучі яйця. Отже, вона мусила повернутися до знищення покликаних тварів. А четвертка знову оточила боса, наносячи урон всіма можливими способами.

Атакуя, вони переагрівали Імператорського павука. Але оскільки скілли Хмарного Заката наносив найбільший урон серед їхньої компанії, то і агріл боса він частіше за інших. Е Сю помітив це і швидко скоригував план, використовуючи Облачний Закт як приманку для павука.

Хоча раніше ніхто з чотирьох не стикався із подібними ситуаціями, хлопці швидко зрозуміли задум Мричного Лорда. Хмарний Закат тепер сам шукав можливості поставитися під знешкоджуючу атаку покликаних павучків. Маленькі монстри, які спочатку могли зламати їх побудову і привести групу до загибелі, тепер виступали в ролі захисної парасольки.

Ця тактика ніколи б не спрацювала, бо Хмарний Закот ще не набрав достатній рівень люті, щоб здійснювати такі потужні атаки.

Тим часом швидкість призову Імператорським павуком, як і їх кількість, досягла максимуму. Хмарний Закат перемістився в область найбільш частого появи дрібних монстрів, щоб постійно попадати під їх атаки. Урон, який наносимо прихвостнями боса, не сильно його турбувало. Він був незначним, так і Марчний Лорд підлікував коли виникла потреба.

Після того як він став жертвою червоної крові, Імператорський павук почав використовувати всі свої арсенали. Плівки отрутою та павутиною падали дощем. Але тепер це не було проблемою для гравців.

Хоча постійні атаки хлопці швидко набрали велику кількість люті і періодично переагрівали боса на себе, це не було важко. Адже вся четка використовувала тактику Хмарного Заката. Плюс Е Сю контролював ситуацію і в потрібний момент скеровував паучка атакованого гравця.

Найважча частина битви несподівано повернулася на їхню користь. Важке напруження спалило, а битва почала приносити радість. Тепер вони атакували боса, сміючись. І ось найсильніший монстр Паучнього Логова, нарешті, виявився переможений.

Навряд чи це сталося, не забарилось з’явитися системне повідомлення.

[Увага! Темний Лорд, Сьоме Поле, Облачний Закат, Дрейфуючий Поток і Спящий місяць вчинили перше вбивство прихованого боса Імператорського Паук! Вітаємо гравців!]

— Да! Ми це зробили! — З ентузіазмом закричала четвірка. Якби це було можливо, вони б підняли Марічного Лорда на небо і там гойдали його. Не будь в їхпати майстра, вони не змогли б вбити прихованого боса.

Завдяки такому оглушенню павуки почали сильно пітніти, але вбивство покликаних павуків було важчим завданням. Ще той момент у середині битви, коли Марчний Лорд врятував їх дупи. І без його контролю агресії маленьких павуків в останній частині плану було необхідно...

Їм більше нічого було додати. Хлопці не мають слів, щоб висловити свої почуття. Вони грали в "Славу" давно, але до цього часу навіть не здогадувались, що може існувати такий дивовижний гравець.

— Братишка, выпало чотири міцні шовки! — Сьоме Поле захоплювався лутом, який випав з схованого боса. Четверта особа вирішила відмовитися від матеріалів.

- Дякую! — Э Сю підібрав шовк. - Решту лут ваш!

Він тримався свого слова.

- Він твій! Забирай все собі! — Хлопцi дружно підтвердили відмову від зниклих речей. Це було справедливо, адже якби не Мрачний Лорд, перемога їм б не світила.

Окрім міцного паучевого шовку, з Імператорського павука випало дві клюнки павучого отрути, пара коричневих чобіт на п’ятнадцятий рівень і броня, додаючи три очка до сили. Крім того, павук випав з нього фіолетову зброю.

[Тачі з червоного дерева] Рівень 15

Вага: 2.6 кг

Швидкість атаки: 8

Фізична атака: 165

Магічна атака: 178

Сила +10 Інтеллект плюс14]

Тачі належав до класу мечників, які використовувалися для виготовлення мечів. Взагалі-то, в "Славі" практично всі озброєння підгрупувалися на зброю з фізичним і зброєю з магічною атакою. Поки тільки Зонт тисячі ймовірності мали однакові показники обох типів атак.

Будь - який, хто подивився на його особливості, без жодних труднощів міг би отримати ручну зброю. І якщо зараз порівняти Зонт з Тачі із червоного дерева, то вони здавалися приблизно однаковими за рівнем.

Е Сю замислився. Так, у п’ятнадцятому рівні фіолетова зброя була еквівалентною срібній зброї 5. Ось тільки меч мав хороший бонус у вигляді додаткових характеристик. Його швидкість атаки також була на три одиниці вища, ніж парасолька. З огляду на все це, можна сказати, що тачі навіть перевершив свій срібний конкурент.

Вона із захопленням дивилася на характеристики тачі, і сьогодні вдача була явною з його боку. Сильніше спорядження і матеріали самі по собі вже були непоганим уловом. Але спершу книжка навичок, а тепер і філолетова зброя були справді чудовою удачі.

Хоча низькорівневе спорядження швидко старіє, але з пурпурною зброєю такого типу гравець буде сильніший за більшість гравців. Такий меч можна було спокійно використовувати аж до двадцяти п’ятого рівня. Навіть якщо гравець не планував ставати мечником, його можна було використати.

Чітке цвірінькання заковтнуло, особливо Спальний місяць і Облачний Закати. Ці двоє планували стати мечників і татуюванням, які б добре підходили їм.

— Ха, цей меч мені безполезен. Забирайте його собі, хлопці! — Ще трохи полюбляючись зброєю, Е Сю відмовився від меча. Потім, виконавши свою обітницю, він відмовився від паучої отрути та коричневих чобіт.

- Брате, ти мусиш забрати дропе собі! — Справедливо розсудив Сьоме Поле. — Якби ти не допомагав нам, ми б не побачили цих речей!

— Ха, ха, якби не ваша участь, навіть мені було б важко вбити Імператорського павука! — Відказав Е Сю.

Четверка в черговому стукоті витріщилася на нього. Вони ж правильно розчули? Хлопець не сказав, що не зміг би вбити боса, він сказав що це було б всього лише складно.

Розділ 21. Дні засяяли новими фарбами

Але вона все - таки відмовився від цього. Четверо гравців були старими друзями, тому поділили дроп по-чесному.

Паучий отрута відіслали на продаж, щоб потім розділити виручені гроші між усіма учасниками групи. Коричневі черевики, як звичайне синє спорядження, розіграли броському кубику. Зрештою вони дістались Олачного Закату, який викинув найбільше число. З огляду на майбутній вибір класу тачі з червоного дерева було мудріше віддати Хмарному Закати або Сп’ячому місяцю. Перший вже отримав черевики. Звичайно, їхня цінність не мала нічого спільного з мечем, але Облачний Закт без жалю відмовився від зброї на користь друга. Протягом місяця меч тримав у руці, відчуваючи дивні відчуття.

Першою подорожжю Павучого Логва, разом з першим вбивством Імператорського павука, було багато досвіду, і Марний Лорд вже отримав 12-й рівень. Решта команди мали його наздогнати після повної зачистки підемелля. Після битви з Імператорським павуком вбивства звичайних босів здавалося, що данти достатньо швидко закінчилися.

Після виходу з Паучіючого логоснього місяця я не міг збагнути, що таке сон. Після цього він мав залишити групу, але тепер отримав Тачі з червоного дерева. Задаром отримати чудове спорядження і просто піти було поганим тоном.

« Якщо я піду, буде погано. Але ж Сьоме Поле казав мені прибирати. І якщо я залишуся, то буду виглядати шкода в їх очах."

На щастя, Сімома Поле був добрим другом і взяв на себе ініціативу запросити бідолаху назад в любов. Здавалося, що сказане ним раніше було просто жартома. У результаті, їхня група залишилася в попередньому складі і під керівництвом Мричного Лорда знову увійшла у підземне місто.

Лазуровий Поток з гільдією Сіного Ручія був розсаджений, як і Сплячий місяць. Їм не вдалося отримати перше проходження Логова. І двоє з трьох прихованих босів цього данжа були вкрадені іншими.

Це був четвертий заход групи в підземеллі, але зрештою він зазнав невдачі. Жоден прихований бос так і не зустрівся на шляху. Група Лазурного Потоку сумно билася по підземеллю, коли вискочила нова системна звістка про вбивство прихованого боса Воіна-Павукка. Цього разу перше вбивство дісталося членам однієї з трьох великих гільдій під назвою "Трав'яний Сад".

Досягнення за вбивство першого прихованого боса отримали члени іншої великої гільдії під назвою « Амбіції Тирана ». З цього можна було зробити висновок, що три великі гільдії зараз ділились на десятому сервері. Але цей хлопець, Марковий Лорд, він вкрав останнього, третього та прихованого боса. Тепер цей гравець мав найбільшу кількість досягнень. Крім того, його група також зайняла два місця у списку лідерів за першим проходом на десятому сервері.

Для гільдії Блакитного Ручови ці факти означали втрату влади і лідерських позицій. Звичайно, у випадку прихованих босів можна було звинувачувати тільки пані вдачу, яка не допомогла зустрітися з ними. Але коли вони згадували досягнення першого проходу через якихось десяти секунд, то починалися жовчою від люті.

Всі доступні перші зачистки пройшли. Лазуровий Поток і його солоновці були в розпачі.

— Звідки взявся цей Марчний Лорд? Ніхто не знає про нього у стартових селах, але це зло зашило лазуровий Потік.

У неї не було справи до турботи гільдії Блакитного Руча або інших гірдій, він був дуже зайнятий. Намагаючись швидше підняти рівень свого персонажа, він раз за разом проходив Пауч’є Логово.

Так, відкриття десятого сервера пройшло в скаженій гонці за першочергове, босів і лутів. Звичайно, це приносить радість комусь із гравців, а іншим - розчарування.

Коли Чен Ґо прокинулася, на годинниках було одинадцять ранку. Зазвичай вона рідко вставала так пізно. Але вчора відбулося багато чого. Відкриття десятого сервера, і ще довелося стежити за тим хлопцем. Так що спати вона вирушила дуже пізно. Дівчина вважала, що проспала вісім годин до ряду. Що ж, цілком нормально! Бодрая і повісила, вона встала з ліжка.

Чень Го жила в інтернет-кафе. Точніше, в маленькій кімнатці на другому поверсі у житловій зоні.

У порівнянні з нею, вона знала тут все як свої п'ять пальців. Чень Ґо виросла в щасливому інтернет-кафі: тут вона їла, спала і працювала. У студентські роки замість того, щоб повертатися додому як інші вона йшла в інтернет-кафе. Через це у дівчини часто виникали проблеми в спілкуванні з однолітками.

Щасливе інтернет-кафе було її будинком. Чень Ґо з раннього віку мала до нього дуже теплі почуття. Ці почуття були схожі на любов до батьків і, як би дивно це не звучало, але вона вважала себе своєю сім’єю.

Коли Чень Ґо була дитиною, щаслива кав’ярня теж мала. Вони росли разом. З того часу її будинок розрісся, але ось справжня її сім'я ... Дівчина залишилася сама.

У її батька стався серцевий приступ саме в той рік, коли вона здала екзамени для вступу до престижного коледжу. А матері у Чен Го не було, ну принаймні, вона її не знала.

Після похорону батька родичі почали вирішувати, що робити з інтернет-кафе і доведена до нього сиротою. Поки йшли суперечки, Чен Ґо просто забрала документи з коледжу і взяла сімейний бізнес під свій початок.

Звичайно, це дуже здивувало родичів і друзів, але всі прийняли її рішення продовжити справу свого батька. З того часу Чен Ґо доглядала за щасливим кав'ям, як про свій дім.

Непомітно пролетіло дев’ять років. Тепер Чен Ґо має достатньо грошей, щоб купити комфортне житло. Дівчина була повністю задоволена крихітною кімнаткою в інтернет-кафі. Тут вона завжди відчувала себе впевнено. Можливо, це було відчуттям, яке дає сім’я. Незважаючи на те, що вона була одна, Чен Ґо не почувалася самотньою.

— Хороша погодка сьогодні! — Усміхнулась Чень Ґо, стоячи біля вікна. Сонячне світло розмальовувало світ у сірбристо-світлі тону. — Хай тато теж радітиме сонячному світлу! — подумала Чен Ґо і поставила їх разом з батьком.

Прийнявши душ і одягнувшись, Чень Ґо у чудовому настрої покинула кімнату. Проходячи по коридору, вона побачила, що двері комори відкрита. Упевнившись, що поряд нікого немає, дівчина заглянула усередину. У кімнаті нікого не було.

- Де він може бути? - Пробурмотала вона.

Спустившись по сходах, Чень Ґо опинилася в ігровому залі. Незважаючи на ранній час, в інтернет-кафі було вже повно відвідувачів. Все завдяки старту десятого сервера "Слави". Нічні гравці вже пішли, але їхні місця відразу зайняли нові, ранні пташки.

На всіх екранах можна було спостерігати ігровий процес « Слави ». Було дуже шумно, хтось сміявся, хто-небудь кричав команди, а хтось люто лаяв все і вся, правда, завдяки навушникам на головах відвідувачів, цей гвалт нікого не турбує.

Чень Ґо пройшла до стійки реєстрації і запитала адміністратора, куди подівся Е Сю. Дівчина відповіла, що новачок іде в зону для курців.

- Він досі грає? — На здивування Чень Ґо і поспішила туди.

Як завжди, Зона для куріння була наповнена темними клубами тютюнового диму. Брезливо кліпаючись і намагаючись рукою розігнати густу димову завісу, Чен Ґо підійшла до неї. Здерши з нього навушники, вона крикнула прямо в вухо парню:

- Досі граєш! Ти здурів?

Е Сю різко вкинув голову.

— Утречка! Він привітався з босом і відразу повернувся до гри.

Чень Ґо перевела погляд на екран:

— Паучье Логово?

— Ага.

- Який рівень?

- Сємнадцятий.

Чень Ґо була вражена. Вона подивилася на ту частину картинки, де билася смуга досвіду Мричного Лорда. Та була заповнена майже до кінця. Значить, після закінчення проходу данина він апне вісімнадцятий рівень.

Зараз на годиннику було 11:40. Отримати вісімнадцятий рівень за дванадцять годин гри? Це має стати новим рекордом! Хоча система не бере до уваги таких досягнень, багато гравців на форумах діляться своїми успіхами з швидкісного набору досвіду.

Чень Ґо придивилась до екрану і побачила ніки його напарників.

Спящий місяць? У дівчини з’явилося відчуття, ніби вона вже чула цей нік раніше. Раптом вона згадала.

- Слухай, а це не той гравець, який обіграв тебе вночі? — Чень Го нахмурилась, коли побачила нічого літнього місяця в групі Е Сю.

— Ага!

- Тоді чому ти з ним у групі? - Вона не могла цього зрозуміти.

— Через його спам я не міг знайти групу, — спокійно пояснив він.

— Що це за безглузда причина? — Дівчинко почала злитися.

— Я дорослий хлопець. Як я міг образитися на подібну дитячу витівку? — розсміявся він.

Розділ 22. Е Цю відставає.

Чень Го ніяк не могла зрозуміти. Навіть якщо вона зігнорувала ситуацію, то як міг гравець погодитись з нею в одну групу?

- Що саме сталося? — Чень Ґо вимагала пояснень.

« Я зрозумів, що коли вони прийматимуть мене в групу, то будуть готові до пастки. Але коли вони побачили, як я граю, хлопці змінили своє рішення, — відповів вона.

— Тому ти з радістю працював на них без жодної прибутку? — похмуро запитала Чень Ґо, схрестивши руки на грудях.

— Та все нормально, не хвилюйся.

Поки їхня розмова тривала, Марковий Лорд на екрані проколов списом тружечка Палучого лорда, оточеного їхньою групою. А потім сталося щось дивне. Після смерті боса члени ставилися один за одним відмовлялись од випалого лута. Сьоме Поле, Спляча місяць, Облачний Закат і Дрейфуючий Поток добровільно відмовилися від спорядження.

- Що це означає? — Здивовано прошепотіла Чень Го.

— Я дуже їм допоміг, — зітхнув Е Сю. — Отже, хлопці дали мені право першого вибору спорядження. Я не можу нічого з цим вдіяти!

Він знову відмовився від речей. Оскільки він мав пріоритет у виборі випного спорядження, то вже давно зібрав сіт (набір). Але хлопці все одно хотіли, щоб першим вибирав він.

Чень Ґо перебувала в стукоті. Вона відчувала, що Е Сю дуже просто описав ситуацію. Як таке могло статися? Хіба це був не фінальний бос підземелля? Зазвичай тільки лідер групи мав право першим вибирати з боса речі. І добре б, якби вони були друзями, які давно один одного знають. Але коли вона йшла спати, ця пара перебувала в явно ворожих стосунках. Тож що могло статися, коли вороги раптово стали його молодшими братами?

— Розкажи мені подробиці, як все було насправді? — Чень Ґо вирішила не відступати і домагатися правди.

— Це тому, що я допоміг їм багато в чому! — Устала, — відповів вона.

- Наскільки багато?

— Ну, я допоміг їм отримати досягнення першого проходу Павчиго Логова, а ще перше вбивство імператорського павука.

— Ти отримав три досягнення за одну ніч? - Чень Ґо була дійсно шокована. Вона грала п'ять років, але не змогла отримати жодного першого проходу. А цей хлопець, програвши всього якихось дванадцять років, зміг отримати цілих три досягнення. Це було занадто неймовірно.

— Просто пощастило, — відповів вона. Потягнувшись до кришталика, він встав зі стільця. Очевидно, його партнери також зібралися вийти з гри. З навушників долітали слова подяки, прощання і запевнення тривалої дружби. Е Су забрав гарнітуру з рук Чень Ґо і підніс мікрофон до губ:

- До зустрічі, хлопці! — Попрощався він і вийшов з гри. Потім, поклавши навушники на стіл, додав. — Щось я підвів. Пішов я спати, коротше.

— Може перед сном перекусиш? — запитала Чен Ґо, уважно розглядаючи свого співробітника. По правді кажучи, на його обличчі не було й сліду сонливості.

Цей хлопець грав всю ніч і майже весь ранок. Так, він виглядав трохи млявим, але сліди знеохочення і апатії, які дівчина бачила вчора, безслідно зникли. Дивлячись на нього, вона ні за що б не сказала, що хлопець потребує уві сні.

- Ні, дякую! Поїм, коли прокинусь! — Э Сю выключил компьютер и ушел.

Чень Ґо ще вчора залишила йому ключі від комори на другому поверсі. Зайшовши у цю жалюгідну маленьку кімнатку, вона завалилася на ліжко і накрила голову подушкою та заснув.

Виявляється, кімната ідеально підходила для того, щоб спати вдень. Замкнені двері не турбували світло, яке проникло через маленьке віконце під стелею. Навпаки, навпаки. Тому вона відразу пропала в глибокий сон без сновидінь.

Пройнявся він, коли на вулиці вже стемніло. Після такого міцного сну довелося зробити над собою зусилля, щоб піднятися. Вона не вмикала світла. У темряві, яку розганяє лише примарне світло вуличного ліхтаря, він викурив цигарку і вийшов з кімнати.

Двері двох маленьких спалень для персоналу були закриті. Вона знала, що однією з них була Ган Сю. Друга дівчина на ім’я Танґ Ро. Вона була прадавнім співробітником, працювала в інтернет-кафі вже два роки, але зараз вирішила взяти перерву на кілька днів.

Чень Го тримала всього кілька кімнат спеціально для персоналу. І поки не з'явиться вільне місце, Е Сю розмістили в комори. Правда, бос обіцяла переселити його, як тільки хто-небудь вийде і звільнить кімнату.

З приводу інших працівників щасливого інтернет-кафе хлопець не хвилювався. Як він встиг з’ясувати, всі вони жили в своїх домах по сусідству.

Роздумуючи про це, він дістався ванної кімнати. Дивлячись на свою кислу фізіономію, відображаючи її у дзеркалі, він помітив записку, прикріплену до склика.

« Я приготувала тобі рушник і зубну щітку. Чень Го.

Е Сю в розгубленості відліпив прання. Він і не думав, що бос виявиться такою дбайливою людиною. І вона була дуже вдячна за те, що показала себе з цього боку.

Помившись і прибравши рушник з зубною щіткою, вона Сю подивився на час. Було вже дев'ять вечора. У животі було сказано, що він не їв цілий день і час поїсти.

Вийшовши з ванни, він озирнувся. Почуття незрозумілої тривоги висіло в повітрі.

Хоча на другому поверсі були дорогі граві віп-комнати, які не мали великої популярності, зараз тут було надто пусто і тихо. Поївши, вона зі своєю дружиною пішла до сходів. Чим нижче він опускався, тим темніше ставало.

У футбольному залі було погашено світло.

- Щось сталося? — Е Сю загублено озирнувся.

Повантажені в темряву інтернет-кафе були заповнені людьми. Їх було так багато, що важко прослизнути між ними і нікого не зачепити. І всі, як один, дивилися на південну стіну заклада, де лежав величезний широкоформатний екран.

Зараз на ньому транслювалися яскраві моменти бітів "Слави" під епічну музику, що лугало на все заведення.

Незважаючи на велику кількість людей, вони були дуже тихими й повністю поглинуті екраном. Здавалося, що весь час я забув про призначення в інтернет-кафе, раптом перетворивши його на кінотеатр.

І тоді вона почула голос коментатора. Він промовив слова, які заставляють його здригнутися.

« Це, осінній Лист»

Як ударний блиск, вона втупилася на екран.

На ньому транслювався фрагмент фільму про його професійну кар'єру в « Славі ». Він з ентузіазмом перелічив усі титули, які отримав за час гри.

"Трижі чемпіона ліги, тричі МВП (найдорожчий гравець), двічі Висхідна Зірка, єдиночі « Один удар - одна смерть". Не важливо, чи це була його команда або інші гравці, Е Цю був на вершині « Професійного Альянса Слави ». Він був зразком для всіх професійних гравців. Давайте всі разом з повагою пам'ятати Бога битву Оснього Листа, яким грав Е Цю, кадрами його найбільших перемог." - сказав коментатор сумним тоном.

На екрані почали вимальовувати осіннього Ліста. Колись усі вони були в захваті. Тепер інтернет-кафе занурився в гнітючу важку тишу. Не було ані веселих криків, ні оплесків. Всі просто мовчки дивилися на чергу змінених зображень. Люди розуміли, що з нашого часу все це залишиться в минулому.

« Сьогодні вранці клуб прекрасної Ери зробив офіційний звіт про звільнення капітана Е Цю. Загадковий гравець зберіг своє інкогніто до кінця. Він не брав участі навіть у конференції з приводу своєї відставки. Але менеджер команди пред'явила нам документи з підписом Е Цю. Також менеджер сказала, що Е Цю відхилив всі пропозиції щодо участі іншої посади і само залишив клуб прекрасної Ери».

На екрані продовжувалися картинки. Дуелі, битви, рекорди, вони сміяли один одного поки коментатор з справжньою скорботою в голосі оголосив про вихід Е Цю із прекрасної ери. У тиші інтернет-кафе розступилися тихі ридання.

Розділ 23. Е Цю йде у відставку (2)

Ще однією новиною стало оголошення про передачу місця капітана команди Сан Сяну, майстра нового покоління гравців. За задумом менеджера, ця новина повинна була трохи підняти настрій фанатам клубу.

Але що щодо поваленого короля? Він мовчки покинув професійну сцену, ставши легендарною зіркою.

Здавалося, що вона легко прийняла це рішення, але її серце переповнило біль і смуток. Він усе ще хотів битися, відчував, що його професійна кар'єра ще далеко від завершення.

Тільки вибір не залишив йому. Прийняти пропозицію клубу стати партнером для тренування? Це було занадто принизливо. Їхня пропозиція була лише хитрістю.

Е Сю знав, що керівництво клубу зробить щось подібне. Вони не могли просто взяти і звільнити Е Цю, він був занадто яскравої зіркою "Слави", фанати б такого не пробачили. Тому Е Цю залишив клуб. Ось для чого вони дали йому видимість вибору. Правда, погодившись він тоді на цю ганебну посаду, і керівництво клубу придумало б що-небудь ще. Їм необхідно було добитися відставки капітана команди.

Це було досить жорстоко, але цілком виправдано з економічної точки зору. Через те, що зараз в Альянсі на першому місці все більше виходила комерційна складова, клуб змушений був думати, перш за все, про витягання прибутку.

Окрім відмови Е Цю від участі в громадському житті прекрасної Ери та комерційних речень, їм нічого було подати як основу для звільнення. Але найважливіше те, що він не досяг відставного віку, а міг грати. По суті, керівництво клубу це розуміли. Саме тому вони обрали такий спосіб змусити Е Цю піти.

Клуб не хотів залишати йому акаунт Осеніґо Ліста, тому що боявся конкурентів. Багато клубів Альянса не можуть заманити до себе такого гравця, і це значно посилить його позицію. Ні, Велична Ера краще знищить його, ніж віддасть суперникам.

Вони задумувалися над тим, як Е Цю пішов у відставку. Клуб блискуче розіграв цю комбінацію. Вона добре розуміла, але нічого не могла вдіяти. Довелося піти.

Хтось скаже, що потрібно було продовжувати боротися не на життя, а на смерть?

Вона не хотіла цього. У нього залишилася ще одна дорога. Правда, ніхто не подумав би, що по ній можна пройти.

Відставка на рік насправді була не найгіршою ситуацією. Коли вона відходила на крок назад, то відкривала для себе море незліченних можливостей. Ось тільки цей крок був занадто великим ...

"Давайте назвемо це днем..." Картинка на екрані повернулася до заголовки фільму.

Е Сю більше не міг тут залишатися. Трансляція викликала в людей смуток, біль і горе. Але чи могли ці почуття порівнятися з тими, що лютували зараз в душі Е Сю?

Він ледве прогнувся крізь натовп і вийшов на вулицю. Стоячи на ґанку інтернет-кафе, Е Сю глибоко вдихав чисте морозне повітря, намагаючись заглушити ніжний біль у грудях. Поступово думки почали приходити в порядок.

Коли світ знову прослизнув крізь сіру пелюшку відчаю, до його чуток дійшли чиїсь слабкі скрижалі. Е Сю оглянувся. За дверима ховалася від усіх Чен Ґо. Очі дівчини від сліз. Вони подивилися один на одного. Вона не мала на увазі, що можна сказати людині в такій ситуації, тому він запитав:

- Босе, ти плачеш?

— Ты — улюбленка! — Закричала крізь сльози Чень Ґо. — Невже ти навіть зараз нічого не відчуваєш?

— Чувствую. Мої емоції розривають мене зсередини. Але вона спокійно відповіла: « Я не знаю, що робити ».

— Умри, чудовище! — Закричала вона і кинула в нього наскрізь промокшим носовою хусточкою. — У тебе є серветки?

Вона поплескала себе по кишенях.

— Сигаретна пачка зійде?

Від обурення у дівчини перехопило подих, а в погляді півхнула нестримне бажання прибити сухорука.

— Я піду, принесу. « Не чекаючи наступного спалаху праведного гніву, вона поспішила в кафе.

Всередині закладу зараз більше нагадувало похоронний зал. Тут і там засмучені особи, приглушені схлипами та гучний плач. Це були сльози не тільки в дівчат, але й у хлопців.

Вона знала причину їхніх страждань. Він сам ледве стримував смуток у своєму серці. У нього з’явилися думки, почуття і спогади про те, як він став зрадником.

Він протиснувся до зупинки реєстрації, попросив серфеток і поспішив назад на ґанку.

Коли вона почала вручати серветки Чень Ґо, то втомилася притулитися до стіни і запалився. Нікотиновий туман окутав розбите свідомість, повільно захоплюючи емоційний біль.

- Що ти робиш? — Казала Чень Ґо, вставши поруч. - Ти можеш поплакати. Не стримуйся. Потрібні серветки?

- Не потрібно. Який у мене сенс зі сльозами? - Він повернувся до Чень Ґо, випускаючи люту диму. Дівчина закашлялася, вже висохлі було сльози знову наверталися на очі, цього разу через дим.

Чень Ґо замахала рукою, розвіюючи тютюнові клуби. На здивування Е Сю, вона нічого не сказала, тільки всучила йому напівпустелу пачку серфеток і, куснувши носом, повернулася в інтернет-кафі.

Хлопець мовчки докучав сигарету, дивлячись в темне небо. Прочистив ніс в одну з серветок і попрямував до найближчого ресторанника.

Поїхавши, Е Сю повернувся в інтернет-кафе. На цей момент трансляція вже закінчилась, але атмосфера всередині залишалася важкою. Багато присутніх досі плакали, перебуваючи в глибокому траурі. Люди не соромилися виражати свої емоції, і це потішило їх серед тих самих нещасних.

Для них, як і Е Сю, які залишалися спокійними та байдужими до того, що відбувається, виглядали безсердечними монстрами. Я обманювала себе, що ти не граєш у "Славу". Інакше інші просто відмовлялися розмовляти з тобою.

Не знайшовши боса Чена в футбольному залі, Е Сю вирішив дізнатися про показ.

Виявилось, що щаслива кав'ярня організовувала ці трансляції кожного разу під час кіберспорту.

Наскільки Су знав, проведення будь-яких турнірів сьогодні не планувалося, але адміністрація клубу комп'ютерної Ери анонувала оголошення надзвичайно важливої новини щодо Е Цю. Звичайно, це призвело до великої кількості фанів клубу та Осеніго Ліста. І Чен Ґо з радістю створила незапланований показ трансляції. Хто ж міг знати, що новинкою виявиться відставка їхнього кумира?

Після закінчення змагань гравці, які були в захопленні від побачених боїв, гралися з величезним ентузіазмом. Це підвищувало відвідуваність і прибутки.

Ефект від сьогоднішнього показу був прямо протилежним. Люди були засмучені й пригнічені. Багато людей пішли додому, щоб наодинці поплакати в подушку. Хтось, навпаки, зібрався топити горе в вині з компанією друзів.

Звичайно, залишилися й такі, хто продовжив грати, як ніколи. Адже не все ж були фанатами Е Цю, врешті-решт.

Через загальний настрій у кав'ярні запанувала похмура давня атмосфера. Було незвично тихо. Навіть деякі відвідувачі, які залишилися гратися, відчували серйозність моменту і не дуже співчували загальній втраті. Тільки де-небудь у величезному залі гри блекло мерехтіли монітори, чувся обережний перестук клавіш і рідкісні приглушені переговори. Якщо б це був звичайний день, гравці влаштували би зараз оглушливий гвалт.

Зрештою Е Сю побачив, що з другого поверху Чен Ґо зійшов. Хлопець поспішив до неї.

— Босе, я ж сьогодні до роботи?

Дівчина дивилася на нього заплаканими очима.

— Звичайно, що так. — Тільки під час своєї зміни ти не можеш сидіти, де заманеться. Ти повинен бути пильним і уважним.

- Я можу грати під час роботи?

- Можеш. Тільки використовуйте цей комп'ютер. — Чень Ґо ввела на комп'ютер за стійкою. Зараз сестреда Сао дивилася на нього якийсь серіал.

— А я можу курити? — обережно запитав Е Сю.

Чень Ґо втомився подивилася на нього, приречено похитала головою.

- Як хочеш. Можеш курити. Але вранці, коли я встану, щоб не було сліду сигаретного запаху.

— Зрозумів, — відповів він.

Потім дівчина показала йому, де і як вмикати й виключати комп’ютери. Навчила реєструвати клієнтів у системі.

— Правда, більшість твоїх відвідувачів 50 - ти років були напівнаручниками, — пояснила вона. — Вони зазвичай збираються до одинадцяти годин, а о сьомій їх комп’ютери автоматично вимикаються. Тобі нічого робити. Просто сиди за стійкою, цього буде достатньо. Якщо у відвідувачів виникнуть проблеми, вони можуть зв’язатися з коммутатором.

— Що робити, коли комп’ютер зламається? — запитав Е Сю. Незважаючи на те, що він чудово володів комп'ютером, навички ремонту у хлопця не було.

— Перезавантаження его. — Потисла плечима Чень Ґо. - Цього буває достатньо.

Е Сю потер лоб. Його напружувала можливість виникнення непередбаченої ситуації.

— А якщо перезавантаження не допоможе?

- Тоді вимкни комп'ютер.

Несподівано від хвилювання Е Сю проникла іспанка. Він уже збирався поставити наступне питання, але дівчина сподівалась його.

— У нічну зміну переважно багато вільних машин. Просто пересади відвідувача за одну з них. Тільки не забудь згадати, який з комп'ютерів зламався. А вранці я викличу техніку.

— Окей. Тепер я все зрозумів, кивнув Е Сю. Йому стало легше.

Глава 24. Рекорд підземелля

Чень Го, яка недавно плакалась через відходу Е Цю, тепер виглядала так, ніби нічого не сталося. Детально пояснивши E Cю речі, які повинен знати мережевий менеджер, вона сіла грати в "Славу".

Її спина стояла позаду, спостерігаючи за тим, що відбувається на екрані. Він бачив, як Чен Го увійшла на арену. Очевидно, що дівчина брала участь у смертельних битвах з іншими гравцями і намагалася погасити свій емоційний біль. Але її думки були далеко. Через це вона зробила кілька непростимих помилок, властивих хіба що недосвідченим новачкам. Після трьох невдалих раундів Чень Ґо в серці стукнула по клавіатурі і вийшла з гри.

Вона обернулася і побачила, як сумуючий Е Сю байдуже до сірника в зубах. Йому явно не було чим себе зайняти. Дівчина хотіла обуритися, але мовчала. Вона дуже втомилася сьогодні від переживань. Помахаючи рукою, Чень Ґо рушив на другий поверх.

Вона подивилася на час. Залишилося небагато до початку його зміни. Сестрянка Сяо, яка сиділа за стійкою, точно підгадала з часом. Сериал закінчився рівно о одинадцять. Дівчина встала і, посміхаючись, попрощалася.

— Братец Е, я піду?

— Давай, удачі!

Сяо не єдина закінчувала роботу в цей час. У кав’ярні вдень і вночі було досить багато працівників. І нехай ще не весь персонал закладу познайомився з нею особисто, але всі вже впізнавали його. Під кінець цієї зміни вони ввічливо прощалися і розходилися.

Інтернет-кафе помітно спорожніло. Не було вчорашнього шуму і толчею. Заведення з'явилося зовсім інакше. Е Сю вирішив, що це через оголошення про його вихід. Що ж, нічого не зробиш. Він влаштувався зручніше на своєму новому робочому місці і увійшов у гру.

Відразу після завантаження прийшло декілька повідомлень. Сьоме Поле з друзями поспішали привітати його.

- Брат про, ти прийшов!

Сьоме Поле, Облачний Закат і Дрейфуючий Поток — всі написали одне й те саме вітання. Всі, крім сплячого місяця.

Привіт! Всі тут? — Відказав Е Сю.

— Оу, що немає місяця, — відповів Сьоме Поле.

- Знову з ним проблеми?

— Ні, він просто погано себе почуває. Ти бачив повідомлення про вихід Е Цю? Він по-справжньому любив його, тому зараз в депресії. Тому сьогодні він навряд чи гратиме, ніби просить вибачення за пояснення сьомої статі.

Е Сю не знав, сміятися йому чи плакати. Він і не думав, що цей хлопець виявиться одним з його фанатів. Ось так поворот! Якщо розповісти Сп’яну місяці, то він зробив це зі своїм обожаним кумиром і знав, що станеться.

— Якщо у нас не вистачає людини, то вбивати прихованих босів Паучого Логова буде не легко, — зітхнув Е Сю і роздумував про подальші дії.

— Чи приймемо випадково когось? — запропонував Сьоме Поле.

— Чому б нам не піти на "Кладбіще Скелетів?" - запитав Е Сю.

— Звичайно! - Хлопці з радістю прийняли цю ідею.

Кладбище Скелетів було підземлем для гравців від п'ятнадцятого до двадцятих рівнів. Сьоме Поле та його хлопці вже давно думали про похід туди. Вони сподівалися, що Марковий Лорд допоможе їм отримати ще пару досягнень. Однак наміри Е Сю сильно відрізнялися від їхніх міркувань.

Його зовсім не хвилювала слава перших прогулянок. Щоб бути здатними отримувати перші проходження, вони повинні постійно підтримувати своїх персонажів на високому рівні. Е Сю не міг цього зробити. І справа тут була не в тому, що йому бракувало навичок. Йому бракувало часу.

Коли вранці Е Сю виходив з гри, Марчний Лорд був п'ятий у топі гравців із отриманого досвіду. Але зараз? Відкривши список, він вже не виявив там ніка Марчний Лорд. Тепер список лідерів очолювали псевдоніми гравців, які вже досягли 20-го рівня.

Як це можливо? Всі просто, великі гільдії прокачували своїх персонажів як божевільні, щоб отримувати перші проходження. Як правило, в таких випадках на одному акаунті бавилося по дві-три людини, отже персонаж міг знаходитися у грі всі двадцять чотири години, не перериваючи прокажечку. Отже, гільдії використовували стратегію і компенсували нестатки навичок важкої праці. Хоч би якими досвідченими були Е Сю, він ніколи не буде грати на таких іграх.

З цих причин винагорода за перший проход не була якоюсь особливою. Окрім того, що він виглядав дуже гарно, вона лише показувала, наскільки важко й швидко грати в азартні ігри.

Для порівняння: рекорди за швидкісною стиркою підемелей більш точно відображають силу і навички гравця.

В таких рекордах основним показником була швидкість проходження дантиза. Коли перший повний проходження, система фіксує час затраченого на це групу. Якщо інша команда перевищує цей час, система записує його як новий рекорд. Крім того, нагорода за новий рекорд була дуже щедрою.

І якщо нагородою за перший проход був досвід і трохи золота, то за побитня рекорду було стовідсотковий шанс отримати фіолетовий спорядження.

Рекорди не можна було брати в стартовій зоні. Така можливість з'являється тільки в підземеллі двадцятого рівня і вище.

За рейтинговими таблицями І Сю побачив, що зараз вже отримане перше проходження Лежаного лісу підземного двадцятого рівня. Відповідно, було встановлено і перший рекорд. На даний момент цей рекорд був побитий вже три рази. Останній, 26:12:48 поставила команда, яка представляє гільдію Травячої Сад в 18:23 вечора.

Е Сю почухав голову. Він не вбачав у деталі проходу цього підземелля, але знав, що скоро і цей рекорд буде побитий. На даний момент найтриманіші гравці десятого сервера встигли взяти двадцять другий рівень. Зазвичай фінальний рекорд встановився не нижче 20 п’ятої групи гравців. Тому що, якщо рівень вхідних до команди буде вищим за це значення, то рекорд не буде вивантажений.

« Брате, ми прийшли до Кладбія Скєлетів », — написав Седьме Поле. Трійця була на тих же рівнях, що і при виході з гри. Вони, як і Е Сю, спали вдень.

- Гаразд, зараз підійду. — Е Сю примусив Маркового Лорда поквапитися.

Взагалі-то, група могла покинути Пауч'є Логово ще на 15ому рівні, але Ю Сю потрібен був міцний паучий шовк для поліпшення Зонта тисячі ймовірностей і він вирішив затриматися в цьому датою. Він говорив Сьомому Полю та його друзям, що вони можуть змінити підземелля і продовжувати качати своїх персонажів. Але хлопці чомусь вирішили залишитися з ним.

Навіть після стількох заходів йому все ще бракувало міцного паучого шовку. Цей матеріал зі стовідсотковим шансом випав з Імператорського павука. Шанс випадання цього матеріалу з звичайних босів був вкрай малий.

Вчора Е Сю з хлопцями одинадцять разів зачистили підземелля. Три рази вони зустрічали прихованих босів, одним з яких був Імператорський павук. З нього випало п'ять штук паучевого шовку. З інших прихованих босів рідкісних матеріалів, на жаль, не тремтіло.

Але прості боси підземелля подарували ще сім паучих ниток. З урахуванням тих чотирьох, отриманих за перше вбивство, зараз в Е Сю було шістнадцять одиниць матеріалу. А потрібно було цілих сорок. Залишалося ще двадцять чотири.

Якщо дотримуватися вчорашнього темпу, знадобиться ще два дні, щоб зібрати потрібну кількість.

Е Сю порахував. Провівши весь день у Паучовій логіці, група майже доросла до вісімнадцятого рівня. Коли вони отримають двадцятий, то будуть на п'ять рівнях вище рекомендованого для цього підземелля.

У "Славі" така різниця була дуже важливою. Будь то спорядження, навики або досвід. Якщо вони виростуть на п'ять одиниць, кількість досвіду і лута значно зменшиться. Природно, що це знизить швидкість прокачки персонажа.

Їй було соромно використовувати хлопців заради власної вигоди.

« Не варто змушувати їх виконувати мою роботу. Мені потрібно знайти інший вихід."

За міркуваннями Марковий Лорд дістався до Кладбіща Скелетів. Побачивши його в локації, Сьоме Полем відразу направив запрошення про вступ до групи.

— Нам потрібна п'ята людина? — запитав він.

— Не обов’язково, — відповів вона.

У цьому підземеллі також були рідкісні матеріали. Але він ще не був потрібен.

« Я використовую Зонт тисячі ймовірності нічого, але це вже стало досить проблемою. Як же важко починати все спочатку." Вона зітхнула і увійшов на Кладбіще Скелетів.

Розділ 25. Ти чув, що я сказала?

- Брате про, тобі тут щось потрібно?

« Мені потрібні саблі воїнів скелетів », — відповів Е Сю.

— Декоративні шаблі? — У голосі Сьомого Поля почулося подив.

— Верно.

— Оу... Якщо тобі потрібні тільки вони, тоді давайте не будемо нікого приймати. Підемо вчотирьох! - Слова Сьомого Поля мали сенс. Їм доведеться надто довго пояснювати ситуацію новому чоловікові. Навіть після пояснень, новачок може не довіритися їм. Якщо лідер групи має пріоритет у розподілі луту, то це відлякує більшість кандидатів. Хто знає, чи зможе він взагалі що-небудь отримати за таких умов. Краще вже вирушати вчором.

— Окей. — Вона також хотіла уникнути подібних проблем.

Увійшовши в підземелля, хлопці раптом привітно викрикували:

— Появись, прихований бос!

Вони розсміялися, наче діти. Навіть після того, як Мричного Лорда приєдналися до загону, вони трохи хвилювалися з приводу прихованих босів. І якщо такі не зустрінуться, то група пробіжиться по підземеллі без будь - якої напруги.

— Погнали! — Усміхнувся Е Сю.

Темний Лорд хитнув своїм бойовим списом і вирушив уперед. Сьомий Пол, Облачний Закат і Дрейфуючий Поток прикривали його зі спини.

На Молдовищех скелетів моросили дрібний дощок. Серед темних надгробних мерців були темно-зелені блукаючі вогники. Часто плач роздавався примарно. Десь удалеці було чути кілька ворушених стонів, від яких волосся на потилиці почало рухатися.

Нет... Зачекайте, не схоже, щоб вони рухалися самі по собі. Це більше нагадувало рух від подиху легкого вітерця.

Її серце підійшло. Його відчуття не були реакцією на звукові та світлові ефекти гри, які мали залякати гравця. Насправді щось створило рух повітря. У той час, як його руки безупинно пурхали по клавішах, хлопець озирнувся.

Над його плечем затаїлося чудовисько. Слабке біле обличчя з парою чорних очей, що горються, і це помітив жертву. Яскраві вишневі губи істоти, з яких капала кров, погналися в хижій усмішки.

— Бу!

Вона почала смикатися і ліва рука вдрукувалася у клавіатуру. Персонаж зупинився. Цей хлопець натиснув сім або вісім клавіш відразу. Тоді Марчний Лорд вибухнув серією абсолютно хаотичних дій. Здавалося, що вона повністю забула про те, як керувати персонажем і натискати випадкові клавіші.

Добре, що тепер їхні вороги були звичайні монстри. Сьоме Поле та його друзі швидко врятували своє становище.

Раніше брат не робив таких помилок. Він тільки зайшов у гру, так що списати таку поведінку на втому теж не можна. Може з майстром щось сталося? Група замерла в напруженому очікуванні.

Але, зрештою, Марчний Лорд розвернувся і вже цілеспрямовано рушив вперед, знову маючи ситуацію. Співпартійці відчули полегшення, а потім брат сказав:

- Босе, ти занадто тихо підкрадаєшся. Ти бродиш по округу в цій масці, зображуючи білу Супердевочку?

- Що? — Налякався Сьоме Поло.

— Здається, що у ньому любовні сварки, — Дрейфуючий Потік послав обережно припущенням особистого повідомлення.

Трійця притихнула, твердіша за навушники до голови.

« Мені не спиться, тому я спустилася вниз і трохи розлучилася », — сказала Чень Ґо, знімаючи косметичну маску.

- Сьоме Поло, відійди назад. Дрейфуючий Потік, вийди вперед. Хмарний Закат, який був уважним і пильним на чотири години, керував боєм Е Сю.

Чень Го якийсь час мовчки спостерігала як Е Сю вбиває монстрів, а потім раптом раптово видала.

- Мені здається, що вона не повинна була йти.

— Згоден, — сказав вона.

— Це сталося лише тому, що він забагато брав на себе. Як тільки Ера почала зазнавати труднощів, він взяв на себе відповідальність і відразу його змістили », — висловила гіпотезу Чень Ґо.

— Оу.

- Я дивилася всі битви прекрасної Еси. Я вважаю, що Е Цю Бог бив осінній Ліс більше не такий сильний, як у ті часи.

Е Сю мовчав.

« Сьогодні Альянс дедалі більше розвивається. У ньому повно професіоналів. Наприклад, Великий Стрілок, Святий меч, Король Битв, Чарівник. Вони все не гірше Е Цю, а їх персонажі так само сильні, як і Осеній Лист.

Вона не переставала мовчати.

« Тепер гра настільки ускладнилась, що одна людина не може вивезти всю команду. Але люди завжди вірили, що Е Цю таке під силу, варто йому тільки показати ту силу що була в колишні дні його тріумфу. Але вони надто багато вимагали від нього, — міркувала Чен Ґо.

— Сьоме Поле, отойди трохи назад. Ти занадто далеко зайшов. Облачний Закат і Дрейфуючий Поток, стійте разом. Я сам зможу захистити цю сторону, - І Сю продовжував керувати боєм, як ніколи.

— Черт! — Чень Ґо дуже розлючена, і вона схопив її за шию й сильно трясла. ЩО Я СКАЗАЛА? ЩО Я СКАЗАЛА?

Від жаху постраждали відвідувачі кафе. Вчасть у тому, що люди повертались до стійки, намагаючись побачити хто насмілювався так роз'ярити боса Чень. Чула її гнівний рик, всі розуміли, що комусь сьогодні явно не поздоровиться.

Від тряски з нею зісковзнули навушники. З гучномовців розступилися перелякані голоси співпартійців:

- Я чув, я чув...

Навіть за таких обставин руки Е Сю не лякнули, впевнено відстукуючи по клавішах. У грі Марчний Лорд продовжував битися, як ніколи. Але майстер був у скрутному становищі. Хватка Чень Го була настільки сильною, що загрожувала дійсно задушити хлопця, який вже дихав з великими труднощами.

У той момент, коли Е Су вже почав надривно хрипіти, Чень Го розжалала пальці. Хлопець голосно закаштувався, не відриваючи погляд від монітора.

- Ти щось сказала? — Він відкашлявся і відразу накинув навушні назад.

- Сьоме Поло, назад. Відійди назад.

У цей момент їх четверка якраз билася з босом, тому Е Сю міг дозволити відняти руки від клавіатури всього на короткий час. У команді не вистачало людини, тому Марчний Лорд був змушений працювати за двох. Звичайно, йому не вдалося вдягнути гарнітуру.

Чень Ґо бачила, що вона не розлютилася на її витівку. Це вводило дівчину у легкий ступор.

« Може, мені задушити його? Або не варто? Все марно."

Вона знову засілася поряд з нею. Трохи подумавши, дівчина розгорнула монітор комп'ютера до себе.

Зіграй зі мною.

Її голова повернулась і подивився на серверний комп’ ютер!

— Я бос, - припинила можливі заперечення Чень Го.

Хлопцю нічого було сказати. Ця заява, звичайно ж, була набагато крутішою за правило: « Ніколи не використовувати серверний комп'ютер для власної вигоди».

- Як я можу з тобою погратися? — Е Сю знову зосередив увагу на своєму персонажі. Битва з босом підземелля була в самому розпалі.

- У мене теж є персонаж на десятому сервері. — Чень Ґо дістала карту акаунта і помахала їй перед носом Е Сю. На що той відповів невизначеним вигуком, не повертаючи голови.

— Оу.

« Може, він задушить його, а потім закопає в якусь ямі? » — з лютістю подумала Чень Ґо.

— Тоді спочатку пройди фаровівісти, — сказав вона.

— Я не хочу їх робити. Візьми мене в підземелля, - вимагала дівчина, злобно сопячи. Вона вирішила не слухати цього черствого сухорука.

- Твій персонаж досі на першому рівні, як я можу взяти тебе в підземелля? — Цілком серйозно запитав Е Сю.

Він не лукавив. Зараз персонаж Чень Го був недоступний навіть Зеленим лісом. Хоч цей данж і був найнижчим підземеллям, але він вимагав наявність як мінімум п'ятого рівня для входу. Якщо гравець мав нижчий рівень, система просто не дозволить йому увійти.

- Придумай щось! — Зажадала Чень Го.

— Окей, дай подумати хвилинку! — Блимкнув Е Сю і раптом крикнув, різко підтягнувши мікрофон до губ. — Потік, що веде до руху, тебе зараз оточать! Що з вами, хлопці? Стільки помилок!

Поблизу почувся неприємний скрегіт. Він на мить обережно зісмикнув очі. Бос, уперши руки в біка, скрипила зубами від злості.

ти щось придумав?

— Є дещо, - поспішив відповісти Е Сю.

— Да невётто? — Здивування Чен Ґо затамувало шалений гнів. Обмеження, про які він говорив, були закладені в системі. Чи це був спосіб їх обійти?

— Забий на завдання, йди вбивати монстрів аж поки не отримаєш п’ятий рівень », — відповів Е Сю.

— СНАЧАЛА Я ВБИЮ ТЕБЕ!

Розділ 26 Забув подивитись гайд

Звичайно, Чень Го не могла вбити Е Сю, як і не змогла увійти в підземні підземелля зі своїм першим рівнем. Залишалося тільки одне — виконувати завдання. І неважливо, що вона говорила, але виконання квісток піднімало досвід набагато швидше, ніж звичайне знищення монстрів.

Не дивлячись на те, що Су був зайнятий, він все ж знайшов хвилинку подивитися на екран Чень Ґо.

— Туманная Мгла? Де я міг бачити цей псевдонім раніше?

Дівчина була готова розбити монітор про його голову.

- Так звуть персонажа з мого основного акаунта! — Процідила вона крізь зуби.

— Оу, я так и думал! - Її погляд повернувся до свого монітора. Чень Го, хмурившись, пішла його слідами.

« З того часу як я прийшла сюди в масці, вони не просунулися далі. Це всього лише Кладбіще Скелетів. Навіщо мені так сильно напружуватися?»

Але трохи подумавши, дівчина змінила свій гнів на милість. Ця локація і впертість не дозволяли розслабитися. На Кладбіщі Скелетів монстри з'являлися із несподіваних місць. Той скелет раптово збирався в кістяки, і зомбі вистрибував з могили. Цей підземелля не мав звичайної кількості монстрів, він постійно змінювався завдяки уважності й реакції гравців. Тим більше, у групі Ю Сю було лише чотири особи.

З огляду на це вона не хотіла розмовляти з нею. Виходить, вона даремно злилася. Зітхнувши, Чень Ґо почала неохоче виконувати своє завдання.

З моменту відкриття сервера пройшов один день. Але новачки все ще були всюди. Це значно сповільнило дівчину. Навіть профі, як і Е Сю, потрібно було дві години, щоб закінчити стартові кевіси, що вже казати про Чень Го. Незважаючи на те, що ситуація значно поліпшилася в порівнянні з вчорашньим стовпотворством, черги до НПС і брак монстрів нікуди не зникли.

Виймаючи черговий навіст, вона раптом почула холодний сміх.

— Я знав, що так і буде!

« Він що сміється наді мною? » — знову запалила в Чень Ґо. Вона повільно обернулася, сподіваючись зустріти пишну фізіономію. Натомість вона побачила, що її підземелля продовжує просуватися без навушників!

« Він що, говорив сам із собою? » — пробурмотіла під ніс Чен Ґо. Зрештою вона вирішила не чіпати поки Е Сю і повернулася до знищення монстрів.

Для групи Е Сю проходу Кладбіща Скелетів було швидше тривожним, ніж небезпечним. І швидкість проходу була маленькою. Сьоме Поле з друзями ніяк не могло пристати до спеціальних підземель. Щоразу, коли інший скелет раптово вистрибував з могили, вони побоювалися і плутати атаки, втрачаючи цінні секунди та отримуючи урон.

Коли фінальний бос був убитий, хлопці зітхнув з полегшенням. Якби замість неї Сю був Спальний місяць, вони не змогли б пройти підземелля. Цього разу їхня майстерність була нерозділена.

Зазвичай, через раптовий напад монстрів гравці отримують на Клідбіще Скелетів дуже багато урону. Отже, для виживання групи просто необхідно мати в своєму складі Клерика. Так підземелля привчало гравців ефективно комбінувати класи в бою.

Завдяки тому, що Марчний Лорд міг не тільки атакувати монстрів, але й лікувати співпартійців, група обійшлася без Клерика і успішно закінчувала свій шлях.

Е Сю озирнувся на Чень Ґо. Дівчина робила ланцюжок стартових веслів, не зважаючи на те, що відбувається навколо неї. Отже, якийсь час можна було не хвилюватися на цей рахунок. Зітхнувши, він знову увійшов у підземелля.

Сьоме Поле з хлопцями трохи нервували. Вони не дуже зблизилися з Червоним Лордом, адже він міг легко знайти більш досвідчених гравців для прокачки. Можливо, вони вилупляться по повній, брат про них не покине?

В результаті, хлопці виклали на все сто двадцять відсотків своїх можливостей. Зрештою, коли вони обережно й акуратно вистрибнули з тіла на скелет. Як результат, швидкість проходу сильно зросла.

Кладбище Скелетів мало трьох прихованих босів: Воїн-Скіліт, Скелет-Маг і Король-Кекел. Правда, на відміну від минулих дат, тут система не робила попереджень про наявність в локації прихованого боса. Вони могли вискочити з тіні в будь-який момент. І тільки після їх появи система озвучила цей незаперечний факт. Через це деяким групам не особливо вело, вони отримували повідомлення про появу прихованого боса вже після загибелі.

Під керівництвом неї Сю такого не станеться. Правда, під час обох прогулянок підземний бос так і не з'явився.

Зачистивши ще другий раз, Е Сю повернувся до Чень Ґо. Бос розмірено крошила монстрів за межами стартового села. Хлопець придивився до показників її персонажа. Вона була ще четвертою, але смужка досвіду заповнилася майже повністю.

« Дуже швидко поквапся, встигнемо пройти ще раз» — подумав Е Сю і поспішив увійти в підземелля. Звичайно, хлопці не заперечували.

Вбивати, вбивати, рухатися і рухатись.

Несподівано могила передійшла на мілковидну плиту. Сьоме Поле з друзями, нічого не помічаючи, продовжували йти вперед.

- Всі назад! — Поквапся крикнути Е Сю.

Не задумуючись ні секунди, хлопці обережно поп'ють. Темний Лорд прослизнув уперед, стаючи між ними та загрозою. У цей момент підростала могила плити змила в повітря і полетіла у їх напрямку.

- Обережно! — попередив Э Сю.

Гравці легко ухилялися. А з чорної діри, яку приховував могильний камінь, вже стирчала половина тулуба величезного скелета. У руці монстр стискав жахливий меч у зріст людини, меч з жахливим вроном.

« Ви увійшли в зону вічного спокою Скелета-Воїна" - урочисто оповила систему.

- Нарешті ми наткнулися на одного, — досить сказав Е Сю.

- Як будемо з ним битися? - Друзі хотіли знати стратегію майбутньої битви.

Напововина, яку викинули з ями скелет раптом вимив у повітря неначе ракета. Схоже, вміння стрибка у боса був прокочаний на все сто. Команду обдали дощем бруду, що осипався з костяного воїна.

— Хлопці, мені шкода, — збентежено проколов Е Сю.

- Що сталося? — Заспокоївся Седьмой Поле.

- Я забув подивитися гайд.

Кров відкинула від обличчя трьох друзів.

- Брате, це незбагненно!

— Я можу піти подивитися, — запропонував Хмарний Закот.

— Якщо бос атакує, ти помреш, — заперечив Е Су.

У цей момент Воїн-Скелет приземлився, розповсюджуючи навколо себе сильні ударні хвилі. Ця атака мала дуже великий радіус.

Пром’якшуючи, Дрейфуючий Поток не встиг ухилятися і впав навзнак.

Чорні вогники в чорних провалах очниць Скелета-Воїна зісковзнули по гравців, вишукуючи мету для атаки.

— Хто-небудь, відволікіть його. Я подивлюся гайд! — крикнув Хмарний Закот.

— Не треба, — зупинив його Е Сю. Він зняв навушники і покликав Чень Ґо.

— Босс, бос.

- Що? — відповіла Чень Го, щось набираючи.

— Подивися на мене гайд, — попросив Е Сю.

— Гайд? Який гайд? - Чень Го здивовано повернулася в його сторону.

— Гайд по Воїну-Скелету, — відповів Е Сю, продовжуючи контролювати Мричного Лорда.

Чень Го втупилася у його монітор. Його персонаж носився по кладовищі, вправно відступаючи від нападу величезного костяного воїна і при цьому затримуючи його увагу на собі.

— Ти почав шукати гайд після того, як вже зустрівся з босом? Чим ти раніше займався?

Розділ 27. Гайда — 24 рази

— Я забув, — просто відповів вона. Чень Ґо не знайшлася, що на це відповісти. Цей хлопець безнадійний.

Зараз вона намагалася стиліти моби (добувати чужих монстрів), так що можна було спокійно залишити персонажа без нагляду на деякий час. Дівчина згорнула гру і поспішила знайти гайд по Кладбіщу Скелетів.

- Який бос? — запитала вона.

- Воїн-Скелет. Перш за все, дивись на способи вбивства, щоб він спустошив саблю зі стовідсотковим шансом, — попросив Е Сю.

— Саблю? Стовідсотковий дроп? — Чень Го не проходила підземелля такого низького рівня вже п’ять років. Вона знала, що гравці збирають саблі час від часу. Але дівчина не розуміла, в якому гайді шукати таку інформацію. Її знання зводилося до спогадів про швидке перебування підземелля основним персонажем. Для цього не потрібні були гайди.

— Ага, задай ці параметри в пошуковий рядок, — впевнено сказав хлопець.

Хоча І Сю забув усі деталі, він знав, що спосіб існує, тому що сам описав його колись.

Чень Ґо вбила у пошуковик ключові слова: « Воїн-Скелет», « Сабля », "100%". Ми знайшли лише кілька постів.

Подивившись на дату останнього повідомлення, Чен Ґо була вражена майже десять років тому. Клікнувши по ньому, Чен Ґо була вражена ще більше. Автором поста виявився Е Цю, а наприкінці стояв його оригінальний підпис — Осеній Ліст.

Це не було таємницею для спільноти "Слави". Всі знали, що перед вступом до Професійного Альянса Е Цю був досить відомим майстром і експертом у багатьох аспектах гри. В іншому випадку Альянс не надіслав би йому запрошення стати професійним гравцем.

— Ты знайшла? Подивися скільки разів потрібно вдарити пряжку його ременя, щоб отримати саблю? — запитав Е Сю.

- Що? — Чень Ґо, яка вперше побачила цей піст, спочатку навіть не зрозуміла, що він має на увазі. Швидко проливши повідомлення, дівчина нарешті знайшла те, що просили.

— Двадцять чотири рази. Тут є зображення, куди треба бити! Тобі потрібно? — запитала вона.

— Збільшити її, щоб я міг роздивитися, — попросив Е Сю.

Чень Ґо виконала прохання.

— Эй, глянь!

Її голова різко повернулась, зупиняючись на зображенні секунди і відразу повернувся до гри.

— Ты уже все? — Чень Ґо була вражена.

— Ага, — відповів вона.

- Ще щось потрібно?

— Нет.

Вона пам’ятала, що їй доведеться наносити достатньо урону. Зонт тисячі ймовірностей мав показник фізичної атаки сто вісімдесят одиниць плюс сила самого Маричного Лорда. Вона сподівалася, що цього вистачить для того, щоб задовольнити вимоги.

— Сьоме Поло, відійди ліворуч, Облачний Закат, розвернися в інший бік, Дрейфуючий поток, або трохи назад або тебе заверне наступна хвиля. — Е Сю почав роздавати вказівки, попутно шукаючи можливості атакувати боса.

Перш за все, четверта гра в азартні ігри була лише ухилена. Без вказівок Маркового Лорда ніхто не смів атакувати. Поки він дивився гайд, хлопці думали, що він шукає спосіб перемогти боса. Але, незважаючи на їхні сподівання, Ея Сю шукав спосіб як зі стовідсотковим шансом отримати сабблю скелета.

Сабля була декоративним приладдям. У неї не було жодних ефектів, ось чому був спосіб її стовідсоткової отримання. Однак цей метод вимагав дуже високих навичок.

Чень Ґо навіть відклала свою гру і встала за спиною Е Сю. Вона хотіла побачити, чи зможе він двадцять чотири рази вдарити маленьку поясну пряжку. Дівчина переглянула гайд. Піряка була посередині пояса Воіна-Скелету. Її потрібно було атакувати з певного положення і з відстані не більше двох метрів від боса. Інакше не потрапити.

Е Сю приготувався зустрітися з босом обличчям до обличчя. Коли він підлещував групу, монстр втупився на нього, вибираючи у якості головної мети. Довелося ухилитися від його атаки, залишивши Сімоме Поле з хлопцями позаду.

Всі троє мовчки чекали команди лідера. Коли похмурий Лорд рушив до боса, їхні серця забилися швидше. Бій, нарешті, почався!

Воїн-Скелет рухався великими кроками. При цьому його суглоби видавали жахливі скрегочуть звуки. Е Сю підвів Маричного Лорда максимально близько до боса, але його погляд був спрямований тільки на пояс скелету.

Чень Ґо, яка стояла за його спиною, раптом усвідомила, що виконання задуманого буде набагато складніше, ніж здавалося на початку. Зображення в гайді було чітко показано, де знаходиться пряжка. Але в бою Воїн-Скелет постійно переміщувався, і його руху кожен раз закривали навантажений кругляш.

Воїн-Скелет підняв свій величезний меч над головою. Її Су атакував спокійно і плавно. Швидкість атаки його Зонта дорівнювала п'ятим, що було, однозначно, вище швидкості меча боса. Зазвичай дворучні мечі мали однакову швидкість. А ось по тривалий меч монстра не поступався бойовому копью гравця.

Її з упевненістю керував мишкою. Хоч Марчний Лорд атакував трохи пізніше, його спис досяг цілі швидше, ніж меч боса свого. Е Сю використав зуб дракона, і поки Воїн-Скелет був оглушений, Марчний Лорд наблизився до небесного удару.

Тіло Воїна-Скелета було важче, ніж Півунковий Привидний Кіт, проте легше, аніж товста туша боса Паучого Логова. У результаті цього небесний удар збив костяного воїна з ніг. Темний Лорд не упустив можливості. Він схилився над босом і атакував. "Донг"! Звук озвученого удару не був схожий на звук удару про кістки боса.

- Ти потрапив по ній! — Захопливо скрикнула Чень Ґо, від хвилювання вчепившись у спинку крісла.

— Тільки раз, — відповів вона.

Різкий рух пальців, і Марчний Лорд заніс спис для повторного удару. Небесний удар по все ще розчавлений на землі бос, видав другий « донг». Удар знову потрапив по пряжі.

Вона не стала жадібною. Після двох вдалих ударів він змусив Марічного Лорда відступити. Воїн-Скелет відразу піднявся, вдаривши об землю. Вдарна хвиля прокотилася від монстра, очолюючи пристойне коло. Ця атака була спрямована проти тактики нескінченного утримування боса в спорожнілому стані. Більшість босів використовували такі вміння, коли піднімалися на ноги.

Чень Ґо бачила, як Е Су двічі вдарив пряжку. Спочатку вона дуже зраділа, коли на неї прийшов добрий початок бою. Але, подумавши, дівчина зрозуміла, що ті, хто поставив ціль нападу, були дуже небезпечними й страшними. Поки вона роздумувала, пролунав ще один « донг ».

Темний Лорд вибрав ідеальну мить і підстрибнув, уникаючи атаки ударною хвилею. Як тільки вона пройшла, Е Сю приземлився біля боса, і його спис в черговий раз кинули до пряжі.

Воїн-Скелет опустив свій гігантський меч. Темний Лорд відкотився, уникаючи страшного удару. Хлопці, які спостерігали за цією сценою, не могли з упевненістю сказати, чи постраждали в цьому похмурому Лорді. Вони відразу втупилися на віконце, що показує показники членів групи. Його здоров’я залишалося повним, він повністю уникнув удару.

Розділ 28. Професійний рівень

Сьоме Поле, Облачний Закат і Дрейфуючий Потік затамували подих, боячись потурбувати Мричного Лорда. Захоплено стежили за його напруженою схибкою з Воїном-Скелетом. Хлопці були зібрані і готові атакувати в будь-яку хвилину. Однак вона не квапилась кликати їх на допомогу.

Сьоме Поле стояв зліва, його друзі були справа і позаду боса, але вони тільки дивилися, час від часу ухиляючись від ударних хвиль.

— Він же не планує вбити його сам? — Облачний Закат надіслав особисте повідомлення Сьомому Полю.

— Щиро кажучи, мене мучать сумніви, — відповів він.

— Сам убить прихованого боса? — запитав Хмарний Закот.

Ці кілька слів змусили друзів жахнутися.

- Здається, це не неможливо... — Примітив Сьоме Поле.

- Брат профі занадто хороший. Звідки він походив? Я думаю, що він вищий за рівень навичок навіть лідера нашої гільдії - закінчив Хмарний Закат.

« Певно, що вище », — відповів Сьоме Поле.

Гільдія Полової Місяця вибрала своїм лідером людини, яка досягла 200-ти років АПМ. Минув лише один день з моменту запуску десятого сервера, а гільдія вже отримала трьох зрадників у своїх рядах. Як голова, він повинен був відчувати зневажливе до нього ставлення.

У цей момент прийшло особисте повідомлення від Дрейфуючого Потока.

- Я сподіваюся, що він не вб'є боса поодинці, вірно?

Зазвичай друзі використовували голосовий чат, але зараз вони стояли занадто далеко один від одного. І щоб спілкуватися, їм довелося б кричати. Це могло відволікти Маркового Лорда. Система голосового спілкування не дозволяла створювати приватні розмови, тому треба було надсилати особисті повідомлення.

— Він зможе, — відповіла Седьмоя Паула і Обладкального Закати на повідомлення Дрейфуючого Потока.

- Занадто неймовірно! Може, варто записати це? — запитав Дрейфуючий Потік. Гра мала вбудовану функцію запису відео.

« Брат нічого не говорив про це, тому мабуть не варто було цього робити », — відписав Семоме Полу.

— Гаразд, — відповів Дрейфуючий Потік.

Відклавши листку, Трійця продовжувала спостерігати за боєм. По суті, похмурий Лорд майстерно володів списом. Коли він крутився, кружляв у різні боки і вдивлявся в героя бойовика. Хлопці спостерігали за розверненим рухом широко розкритими очима. У порівнянні з ним звичайні гравці, які б'ються проти монстрів, вбивають одне одного, міряють круті навички - виглядали грубо. Занадто грубо!

Стоячи позаду Е Сю, Чень Ґо з завмиранням серця вважала кількість ударів. Ця картина не могла зрівнятися з тим, що бачили Седьме Поле і брати. Дівчина бачила бій не з боку, а від першої особи Е - Сю. Такий кут зору не дозволяв бачити більшу частину рухів Маркового Лорда, але через те що картинка перед очима персонажа постійно зміщалася, у Чень Ґо почала кружляти голова. Іноді вона не встигала стежити за тим, що відбувається на екрані. Часто дівчина взагалі не розуміла, в якому напрямку дивиться Марковий Лорд, і де бос, а де пряжка?

Незважаючи на безладне мічення, руху Е Сю залишалося надзвичайно точним. Чень Ґо подивилася на його руки. Вони рухалися значно швидше, ніж вчора. Особливо прискорилася права рука, яка утримує мишку.

Дівчина була вражена. Будь-який гравець, що має « крила» знає, як лівий клік відповідав за нанесення звичайної атаки, а правий - дозволяв використання навичок. Розташування курсора вказувало на те, куди саме буде спрямовано удар.

Рухи Е Сю були швидкі, точні і ефективні. Чень Ґо помітила, що не важливо, наскільки сильно миготить малюнок на екрані, а курсор мишки завжди вибирає потрібну позицію для атаки. Права рука Е Сю була не тільки бстра, але й виключно стійкою. У порівнянні з простими гравцями, вона рухалась по відносно невеликій відстані.

- Професійний рівень по-справжньому відрізняється! — Захопливо пропустила Чень Го.

У цей момент з навушників Е Сю пролунав черговий "донг". Чень Го чітко почула його. Вона могла спиратися лише на цей звук підрахунку влучань. Двадцять, це був вже двадцятий удар по бляшці.

А що з самим Марним Лордом? Його життя було застигне на 100 відсотків. Під час бою він не отримав ні одиниці урону, це означало, що Воїн-Скелет ніколи по ньому не потрапив.

— Хмарний Закот, « лавина вогню»! — Змовив Е Сю, трохи нахиливши голову до мікрофона.

— Нарешті настала наша черга! — Хмарний Закати, як і його приятелі вже було вирішив, що не знадобиться у битві. Але, почувши наказ Е - Сю, він негайно підняв меча і рвався вперед. Саме в цей момент Темний Лорд знову збив костяного воїна із ніг небесних ударів.

Облачний Закат підскочив упритул, обвалив меча на боса. Він скомпільував вісім атак підряд, максимальне число для того, щоб навчитися гірської лавини.

- Захист! — Але Хмарний Закат і сам здогадався про це. Вона Су ще не закінчив фразу, а хлопець вже встав у захисну стійкку. Скелет-Воїн піднявся, і ударна хвиля прокотилася від його меча. Зі звуком "донг", Хмарний Закот зрушився назад на кілька кроків. Його персонаж мав скілл « Захисти» четвертого рівня, який знижував отриманий урон на сімдесят відсотків. В результаті, атака боса не нанесла йому майже ніякого урону.

Темний Лорд підстрибнув, щоб уникнути хвиль і відразу контратакував зубом дракона. На босі звисало оглушення. Хмарний Закат зрозумів його задумку і вже приготував вміння для оглушення.

— Сьоме Поле, Дрейфуючий поток! — крикнув е Сю.

Хлопці вже поспішали вперед, швидко розгадавши тактику. Вони також були готові використовувати оглушливі навички.

- Що сталося? — Чен Ґо не розуміла, чому він покликав співпартійців на допомогу.

- Ти не бачиш? — запитав Е Сю.

Темний Лорд опустив голову, і дівчина відразу побачила шаблю біля ніг Воіна-Скелета. Невеличка поясна пряжка була знищена, зброя відразу ж залишила власника.

- Як таке може бути? Хіба ти потрапив двадцять чотири рази? — Чень Ґо була вражена. Хоча звук, що долетів з навушників Е Сю, був сильно приглушеним, вона чітко чула кожен удар списа про пряжку. І дівчина була впевнена, що не могла помилитися з підрахунком.

— Так і є! — Відказав Е Сю.

— Але я нарахувала тільки двадцять ударів? — Відказала Чень Го.

— Я використав подвійний укол чотири рази. Це вміння б'ється двічі в дуже короткий проміжок часу, тому ти могла і не почути. З огляду на подвійні удари, хіба не виходить двадцять чотири? — запитав Е Сю.

Чень Го була в замішанні:

— Подвійний укол двічі в одне місце? Тоді це мало повісити кровотечу на боса. Чому ж я його не бачу? Або чи воно не вішається, якщо потрапляєш у бляху?

— Скелети імуни (невразливі) до кровотечі, вірно? — Запитання на запитання відповів Е Сю.

Чень Ґо почервоніла. У грі було багато монстрів імунних до кровотечі, і скелети одні з них. Це був загальновідомий факт. Чень Ґо вважала себе ветераном, але несподівано пропустила таку просту деталь.

« Цей хлопець винен у всьому. Через те, що його камера постійно крутилася, я б пропустила з уваги будь-якого монстра."

Чень Ґо, відчуваючи себе так погано, повернулася за свій комп'ютер. Стартове село все ще наповнювало галасливий натовп. Все ще треба було стиліти мобів. З сумного сорому Чень Ґо вивів питання Е Сю:

— Босс, ти збираєшся грати всю ніч?

Розділ 29. Група перших прогулянок

- Що? — переспитала Чень Го.

« Якщо ти збираєшся грати всю ніч, тоді залишайся тут, а я піду в зону для курців », — пояснив він.

- Збирався в зону для курців? Хто сьогодні чергує, я чи ти? — З гнівом запитала Чень Ґо.

- Оу, так ти хочеш змінити місце? Чи ти говорила, що не переносиш запаху тютюну? — запитав Е Сю.

Чень Го розридалась від безсилля. Вона все добре розуміла. Е Сю піклувався про неї, але, блін, чому вона відчувала себе проігнорованою?

Вона вже тримала пачку цигарок у руці, показуючи Чен Ґо, що повинна вибрати: пообідати за неї чи грати в інше місце.

- Забудь про це. Я не гратиму. Я йду спати. — Жахливо злившись, Чень Ґо вийшла з гри і зібралася йти.

Е Сю простежив за нею поглядом. З подивом він зазначив, що Чен Ґо забула свою карту акаунта. Дівчина не була зосереджена, просто вона вважала інтернет-кафе своїм домом. І це нормально, коли вдома залишаєш речі, де тобі хочеться. Несподівана думка прийшла Е Сю.

ти забула карту свого акаунта. Хочеш, я допоможу тобі з прокачкою? — Він гукнув їй слідом.

— Роби що хочеш, — втомилася Чен Ґо.

Е Сю кивнув. Його рука, досягнувши швидкості в триста АПМ, швидко витрихнула сигарету з пачки і губи звикли смикатися навколо фільтра. А от прикурити він не встиг. Воєна-Скелета підходила до кінця, через червону кров'ю довелося заховатися.

Нарешті, прихований бос був повалений. Її Сю з радістю закурив і підняв шаблю з землі. Решта речей він віддав хлопцям. Сьоме Поле з братами, звичайно, його не примушували. Вони розподіляли спорядження, а матеріали розсипали по сумках.

« Брате Лорде, — сказав Семомо Пауле, - ми вирішили зберегти рідкісні матеріали, які вибили з вчорашнього прихованого боса. Продамо їх потім, коли ціна на них зросте. Тепер, коли сервер тільки відкрився, шахраї скупчують їх за безцінь. Коли настане стабільна ціна, ми продамо їх і розділимо з тобою виручку.

- Я вже отримав що хотів. Решта вашої, — байдуже відповідає вона.

— Талановиті люди повинні більше заробляти. Брат про, ти занадто скромний, — зауважив Дрейфуючий Потік.

Вона розсміялася, але більше нічого не сказала. Група продовжувала проходити підземелля.

- Може, візьмемо п'ятого? — запитав Сьоме Поле.

Вона зрозуміла, як він думає. В принципі, він вже отримав що хотів, тому можна зайнятися простим прокачкою. Приймаючи п’яту людину, вони прискорять рух.

— Дивись сам! Але сьогодні я гойдаюся тільки до двадцятого. Потім я пообіцяв допомогти другові, — відповів вона.

— Окей, все нормуль. Тобі потрібна наша допомога? - Насправді, вони чули більшість його розмови з Чен Ґо.

— Нет. Хлопці, ви можете зайнятися своїми справами, — відповів він.

— Ладно. — Друзі не нав’язувалися.

Вони знали його лише один день і вже досить добре ладили. Люди швидко встановлюють зв'язки в інтернеті, ось тільки хлопці розуміли, коли не варто нав"язувати своє суспільство.

Після повного проходу підземелля Седьме Поле написав у загальну групу однієї людини. Люди, які хотіли втекти, не були відлякані. Після черги запитів, він обрав гравця з 17-річним персонажем - дівчину з ніком Поглинуті Відома.

Приєднувавшись, вона з захопленням переглядала вікно групи.

Сьоме Поле, Облачний Закат, Дрейфучий Поток, Марковий Лорд, чи не ці хлопці першими пройшли Пауч'є Логово і вбили Імператорського Павука? Вона і подумати не могла, що зможе потрапити в групу таких експертів. Під’єднавшись до групи голосів, дівчина поспішила вимовити кожному з них своє захоплення.

Через популярність системи голосового спілкування, ера фальшивих жіночих персонажів пройшла. Граючи в ігри, гравці користали з голосових чатів і не відволікалися на набір повідомлень.

Якщо особа з жіночого боку мовчала і розмовляла тільки друкованими повідомленнями, то відразу виникали сумніви щодо її статевої приналежності. Звичайно, якщо хлопець мав жіночим голосом, то такий обман міг і спрацювати.

Почувши її радість, Семомае Пола та його друзі підійшли до неї ближче. Е Сю посміхнувся. Він знав, що хлопці просто хочуть подивитися на її зовнішній вигляд.

В "Славі" існувало дві моделі персонажа: чоловічий та жіночий. Після вибору моделі у спеціальному редакторі, можна було змінити деякі деталі вигляду майбутнього персонажа. Так можна було створити абсолютно унікальний образ. Крім того, зовнішній вигляд можна було створити випадково.

Після введення стандартного вимірювача тіла автоматичний редактор створював персонаж одного в один схожий на реальну зовнішність гравця. З того часу, всі люди чоловічої статі бажали знати чи жіночий персонаж був створений вручну або генератором на образ і подобу. Дехто казав, що деякі досвідчені альфа-самці могли визначити справжню зовнішність дівчини лише коротко подивившись на неї.

Не схоже, що Сім'я Паула з друзями були такими "альфа-самцями".

Покрутивши біля відьму, вони могли сказати лише одне — середнє. Визначити, реальна ця зовнішність чи ні, хлопцям не вдалося.

Дівчина була сповнена енергії від зустрічі з командою таких гравців, вона реготала на все своє захоплення. Але її здивувало, що після стількох досягнень вони мали тільки вісімнадцятий рівень. Зрештою, набравшись сміливості, вона запитала себе: « Чи може стати постійним членом їхньої групи?

Сьоме Пола, як міг акуратно пояснив дівчині, що в них є п’ятий брат, просто сьогодні не зміг прийти.

Погвалтована відьма трохи засмутилася, але здаватися не могла. Навіть якщо вона зараз не є основною членом групи, можна спробувати і стати тимчасовою заміною. Тоді все може змінитися — хто знає!

Ще дівчину цікавило, до якої гільдії чи клубу вони належать? Хлопцям було важко відповісти на це запитання. Очевидно, Поглинана відьма прийняла їх за професіоналів. Зараз група стояла біля входу в підземний підземелля, і можна було говорити, що завгодно. Але як тільки вони увійдуть до дантиста, досвідчений чоловік відразу зрозуміє, що єдиним профі в команді є Марчний Лорд. Решта не варто було і згадувати. Усі ці захоплення, запитання і сподівання дівчини могли бути адресовані виключно братові профі.

Сьоме Поле, Облачний Закат і Дрейфуючий Поток були в гільдії. Але зараз вони лише перебували у світлі божественного сяяння Мрічного Лорда. Якщо вони назвуть свою гільдію, то чи не впадуть у неї очі?

— Ох, давайте швидше зайдемо! — Сьоме Поле намагався уникнути відповіді. Його підтримали Хмарний Закат і Дрейфуючий Поток.

Входячи в інстанс, вона почала звичне віддавати команди.

— Хм, а хто це говорить? — Поглинутена відьма запитала у замішанні.

Приєднавшись до групи, вона спілкувалася лише з сімома Полем та його братами. А ось голос Е Су дівчина вперше чула.

- Боже нашої групи, Марний Лорд. Усе, що ми отримали від нього. Без нього наша група була б досить посередньою. « Сьоме Поле з радістю розповів їй правду. Це допомогло йому позбутися мук сумління.

— Даю шану великому богу! - Вона одразу ж оголосила Поглинаною відьмою.

— Ха-ха, погнали! — Е Сю повів групу вперед.

Те, як Марчний Лорд керував і вбивав монстрів, дало можливість побачити його професіонала навіть недосвідченому новачку. Однак, незважаючи на все це, відьма залишалася цілком спокійною.

Крім того, хлопці побачили, що дівчинка була справжнім нубом.

— Молодша сестричка часто помиляється, — відіслав приватне повідомлення Закат.

- Ех, її запити від самого початку надто високі. Вона ще новачок, а вже зустріла такого майстра як Марковий Лорд. І як вона потім збирається грати з звичайними гравцями? — написав Сьоме Поле.

— Катастрофа! — Сумно відповів Дрейфуючий Потік.

Глава 30. Потрібні два прихованих боса

Відьма, яку поглиблювали, була справжнім новачком.

Від самого входу до дантиста вона намагалася поштовхнутись, уважно слухала команди і чесно намагалась їх виконати. Крім того, вона часто робила помилки лише початківцям. У результаті всі почувалися незручно.

Коли відьма поглиналася, то Семоме Поле з братами навіть нервували більше ніж вона. Вони боялися, що Марчний Лорд буде незадоволений такою тягарем. Більшість фахівців дуже дратували такі недосвідчені новачки.

Після того, як приблизно половина підземелля була пройдена, хлопці, нарешті, трохи розслабилися. Хоча Мрачний Лорд був дуже здібним і досвідченим, він не ставився до тих пихатих профі. І до Сю, новачки, були навіть більш терпеливі від Семого Паула з друзями.

Він не кричав на дівчину, не злився на неї за промахи і терпеливо пояснював Поглинатому Відьмі те, що вона не розуміла, включаючи терміни гри.

Незважаючи на те, що до них приєднався ще один чоловік і швидкість проходу трохи впала, Е Сю та вухом не повів. Вони швидко вбивали монстрів, навчаючи поглинену відьму. У результаті, всі були задоволені.

Коли хлопці спілкувалися з дівчиною, то дізналися, що це було її перше підземелля. Раніше вона підводила рівень, лише виконуючи завдання. Унаслідок цього відьму, яку поглинали, зависало квіст, що вимагав проходу підземелля.

І ось удача, їй пощастило потрапити в таку знамениту групу. Дівчина була по-справжньому їм вдячна.

Завдяки керівництву та допомозі Е Сю, вони без проблем закінчили данж і пішли на наступне коло.

Відьма була поглинена і перетворювалась на очі. Але оскільки вона грала в "Салаву" дуже недовго, статус новачка за нею поки зберігався.

Після декількох кіл усі учасники групи, за винятком Поглинаної відьми, отримали двадцятий рівень. Персонаж дівчини зовсім трохи не дотягував до дев'ятнадцятого. Е Сю прикинув, що ще пара заходів, і вони зможуть прокачати її до двадцятого лева (вірня). Але, на жаль, у нього інші плани.

Під час проходів команда зустріла ще двох прихованих босів. І завдяки їй Су було легко розправитись. Щоправда, з них не випало нічого іншого, ніж рідкісні матеріали.

Звичайно, відьма не мала уявлення про те, що ці матеріали були найціннішим лутом у низькорівних підземельках. І дуже знеохочувалася через відсутність фіотального спорядження.

Під мінливим поглядом Марного Лорда хлопці почували себе присоромленими. Довелося пояснити цінність матеріалів.

Вислухавши ще одну навчальну лекцію, Поглинана відьма вирішила відмовитися від матеріалів, заявивши, що новачки не потрібні. Це негайно підняла її в очах Сьомого Поля і братів. Вони відразу пообіцяли, що пам’ятатимуть щедрість дівчини і після продажу дорогоцінного луту подарують їй виручку.

— Тоді я піду, хлопці, попрощаюся з усіма нею на виході.

- Брате, ти не збираєшся вибрати клас? — Стрибаючий потік нагадав, що після двадцятого рівня кожен може вибрати клас і залишити локацію новачків.

- Не зараз, б'йтеся першими!

- Тоді будемо на зв'язку, брате Марковий Лорд! — Відказав Сьоме Поле.

- До побачення, Великий Бог! — Поглинута відьма впиралася в їхню компанію, неначе вони напівжиття були разом. І почувши, як хлопці висловлюються про силу і здібності Мричного Лорда, вона вирішила називати його великим богом.

Е Сю розсміявся і, знову попрощавшись, залишив локацію. Четверо гравців, які жваво обговорюють події, повернулися в село, щоб вибрати класи.

Навівши Маркового Лорда до підземелля Зеленого лісу, він розгорнувся у комп’ютері і розпочав гру з акаунта Чень Го. Зайшовши, він побачив п’ятого персонажа — Туманну Мглу.

Хоча "Слава" не дозволяла одночасно грати двома персонажами на одному комп'ютері, ніхто не забороняв одній людині на двох окремих вузлах.

Це був план Е Сю. Якщо у групі було двоє і більше гравців, з'явилася можливість зустріти прихованого боса. Йому все ще потрібні матеріали, що випадають з Північного Привиду Кота! Тому Е Сю створив групу з Томанною Мґлою і увійшов у підземний підземелля.

Схований бос не з'явився при першому заході. Е Су мовчазно вийшов з інстансу. При цьому обидва персонажі отримали штраф у вигляді дебаффа (негативний вплив) під назвою "бозльозень". Під впливом його здоров’я та манни на деякий час виснажувались майже повністю, а всі основні характеристики знижувалися на вісімдесят відсотків. У такому стані персонаж був безполезенний, доводилося чекати десять хвилин, щоб відновитися.

Однак цей метод був швидшим, ніж кожен раз проходити підземелля до самого кінця. Марний Лорд вже не мав досвіду в Зеленому лісі. Спочатку він хотів просто прокачати персонаж Чень Ґо, але вона сказала робити що він хоче, тому Е Сю вирішив зробити так!

Він встав, викурив цигарку, випив воду і пройшовся по кав'ярні, а коли повернувся - Марчний Лорд та Туманна Мгла вже позбулися "болезні".

У другий раз прихований бос знову не з'явився, і Е Сю знов прийняв рішення вийти.

За годину він міг увійти в підземелля шість разів, враховуючи вимушені десятихвилинні перерви. Якби він проходив інстанс до кінця, це кожного разу займало б від п'ятнадцяти до двадцяти хвилин. У результаті він економив величезну кількість часу.

Щоправда, такий метод працював тільки у стартовій локації для новачків. Інші підземелля мали обмеження щодо кількості прогулянок. П'ять разів на день, три рази в один день або навіть раз на тиждень.

Поки тривали десять хвилин, вона вирішила подивитися гайди. Він встиг підзабути багато речей, а постійно дивитися в керівництво під час проходу підземною, було поганою ідеєю.

Третій вхід — і знову невдача: Полунічний Кіт не хотів з’являтися. Але й вона нікуди не поспішала, тому знову переглядає гайдів.

Четвертий захід, п'ятий...

Здавалося, що Е - Сю вже так близько. Зрештою, на шостий раз система потішила впертого гравця повідомленням про появу Привидного Кота. Її дихання затихло, і він почав бій.

В принципі, оскільки тепер Туманна Мґла була безсила, її можна було просто залишити біля входу в данж. Але вона хотіла, щоб її досвід був невеликий і тому повела за собою. У результаті парню довелося поперемінно управляти двома персонажами. Спочатку він перемістив Туманну Мглу в безпечне місце. Потім підманюючи туди монстрів, нищив їх поруч з нею, що дозволяло персонажу боса отримувати досвід. Щоправда, вона була дуже зайнята рухом двох персонажів.

Відвідувачі, спостерігаючи за тим, що відбувається, просто випадали в осад.

- Брате, може ти гратимеш тільки на одному комп'ютері? Грати на двох - це трохи божевільно, не знаходиш?

Вона розсміялася, але не відповіла. Він продовжував грати у два вікна (ігри). Допоки Північна Примарна Кота з’явиться, вона не матиме жодного інтересу до всього.

Потрібні йому матеріали випадали з боса зі стовідсотковим шансом, але їхня кількість залежало від удачі. У результаті Е Сю пощастило отримати чотири кігтя напівночного кота. З двох кігтями від першого проходу виходило всього шість штук. Для Зонта потрібно було вісім, тому треба було ще один раз убити боса.

Після вбивства Півунічного Примарного Кота Е Сю продовжив використовувати метод десять хвилин. Перший захід - нічого. Другий захід - це те саме. Утретє удача знову підвела, але раптово спалахнула іконка про те, що сталося. Відчинивши його, він побачив, що гравець Лазуровий Потік хоче додати його до друзів. Хлопець не знав, що робити: погоджуватися чи ні?

Лазуровий Потік? Хто це? Е Сю оглянув простір навколо Маркового Лорда. Але він не бачив нікого з таким самим псевдонімом.

Можливо, це був хтось з новачків, які хотіли отримати підтримку більш прокачаного гравця. Адже персонаж двадцятого рівня, який стоїть біля низькорівного підземелля міг легко допомогти з проходом інстансу.

Вона відхилила прохання і відразу отримала новий запит. Знову відмовив. Ще один запит і ще одна відмова. Запит — відмова, і ще один... Хлопець почав ігнорувати вхідні повідомлення. Правда, це не стало панацеєю. Проігноровані повідомлення було надіслано знову.

За ті десять хвилин, що тривало дія « Блазніть», гравець з ніком Лазуровим Потіком, відправив йому вісімнадцять запитів на додавання в друзі.

Е Сю був глибоко зворушений наполегливістю цього гравця. У результаті, коли він задав ще один запит, то вирішив прийняти його.

Редактори: Tanchang і Nuriko_chan

https://literna.net/uk/books/265-avatar-korolya