Нехай її тіло ламає світло, але ось на дотик його оцінити цілком можливо. Чим я зараз і займався. Тору блаженно млювала під моїми руками, поки я вивчав вигини її тіла. Але є щось, що можна побачити в області запи і груди. Я вже розмив спину дівчини і уже перейшов на її ніжки, стрункі та гладкі. Їх дуже приємно чіпати.
- Мммах... - Жорко зітхнула дівчина, коли я провів рукою по її нозі трохи вище, майже доторкнувшись до її захованого місця.
З тих пір як я тільки почав тренуватися, мій уміння масажу досить підріс, що б разом з моїм показником спритності видавати подібний результат. Це навіть якось нечесно, я б сказав - не спортивно. Всього десять хвилин пройшло, а Хагакуре вже готова дозволити мені все що завгодно.
- Тепер, люба, перевернися, будь ласка. - Говорю і сам розвертаю дівчину на спину.
Тору слухняно піддалася, і я почав масажувати її груди й попутно озирати. Те, що я міг оцінити тіло Гагакурі тільки на дотик додавав всьому процесі певності. Це щось нове і від того ще цікавіше. Взагалі, я спочатку не планував прямо так звабити напіввидимку, але якось так вийшло, що вона опинилася під рукою, а мені робити нічого ...
- Тору, повинен відзначити, у тебе просто потрясна груди, її дуже приємно масувати.
- П.... с-стой... - Мило простонала дівчина.
- Да? Що таке?
Схоже, до Хагакуре дійшло усвідомлення, що вона зараз гола в моїх руках і я спокійно її лапаю у своє задоволення, нехай і під час масажу. А вона все це мені дозволяє і не розуміє, як так всі до цього прийшло.
- Нет... Мене ж Урарака-сан вб'є! - З ноткою жаху прошепотіла Хагакуре.
Я згадав вираз обличчя Очако під час бойових тренувань. Практика в Ганхеда зробила її, ну не жорстокою, але відчутно більш жорсткою дівчиною. Боротьба, захоплення, все це у неї виходить дуже навіть не погано.
- Не вб'є, ми ж не будемо їй говорити. – Шепнув я напіввидимку.
Хоча, вона і так може здогадатися, якщо Тору почне поводитись неприродно. І не те, що б я збирався прямо же приховувати все це. Просто, мені захотілося створити зараз трохи більш інтимну ситуацію, ніби ці ігри є чимось таємним і майже злочинним. Здається, що Дихання Гагакуре стало реальністю. А ще вона знову почала закриватися, хоча я не міг її бачити. Піввидка була дуже сором’язливою дівчинкою. Але, власне, я вже знав що мені з цим робити.
Я взяв дівчину і погладив її плечі, а потім цілував. У ті ж плечі, в шейку і тільки потім, коли Тору ще трохи розомліла, я добрався до її губ. Правда, потрапив я в них не відразу ...
- Ммм... Ізуку... - Важко дихаючи, прошепотіла Хагакурі. - Це мій ніс...
- Я вже помітив...
І нарешті знайшов її губи.
Опустивши руку, я підійшов до неї по талії і ще нижче. Мушу відзначити, що тут вона не така прихожа, як мої дівчата, але, все ж, її кисонька досить приємна на дотик і дуже чутлива.
- П-подiдь... - Змолилася напіввидимка.
- Мені припинити? - Погладив я її слабке місце.
Дівчина не змогла відповісти відразу. Її тіло прагнуло продовження і вона дуже навіть хотіла що б я продовжив, але для Тору занадто соромно просити про таке.
- Ахх... Ізуку... - Трохи громі простонула дівчина, коли мої пальці проникли всередину.
- А ти тут дуже гарячий, Тору.
Піввидка особливо голосно застовала.
- Але, якщо ти просиш, я перестану. - Коварно простягнув я, віднімаючи свої руки від її пахви.
- Ні! - Хагакуре відразу запротестувала. - Ти можеш продовжити...
- Добре, але тоді і ти відповідаєш мені взаємністю, йде?
І, що б ясно показати, чого саме зараз я від неї хочу, беру дівчину за руку і покладу її долоню на свої, підняті горкою штани. Спочатку Тору віддерла руку, але відразу ж повернула її назад і погладила мене. Тоді я повернувся до роботи, лаяючи кіску напіввидимки.
- Да... - Звучно прошепотіла дівчина.
Однак, поки що, на цей раз, взаємна мастурбація все і обмежилась. Ще трохи і в дівчини затремтіли коліна, вона впала б, якби не напівлежала на ліжку. Я не стримувався від задоволення стискувати його зі своїх пальців.
Мій напарник був більш привабливий і ручкою Тору, тож він мусив докласти зусиль, щоб задовольнити його. Нелоко розстібнувши мій ремінь і ширинку, вона дістала його назовні і почала погладжувати спершу однією рукою, а потім і обома. Довелося їй трохи допомогти, але в результаті дівчина розібралася як правильно і через деякий час мій боєць постріли у зачасно вставлену ладан напіввидимки. Загалом, нічого серйозного ми з Тору поки не робили, просто дитячі шалости.
Мені було цікаво, як побачити Хагакуру. Можна використовувати щось на зразок фарби, яку потім буде легко змити. І навіть Аїсава не зміг би стерти з пам'яті Тору. Просто тому, що для активізації свого стирання йому потрібно побачити того, кого причуда він хоче стерти. У будь-якому випадку, поки це просто праздні думки. А зараз ми з напіввидимою могли б зайти далі, але до цього часу мої дівчата вже набралися сил і почали мене шукати. Тору звичайно не хотіла, поки що, розкривати те, чим ми тут займалися, так що я пішов відволікати увагу, тобто сказати.
Наступного дня я пішов до лікарні, попросивши вчителів. Там було двоє людей, яких я хотів відвідати. Мені вже давно потрібно було провідати Ері, але якось не до неї все було. І несподівано для себе, я виявив у тій же лікарні одну з диких кішок...
- О, привіт, Ізуку. - Зраділа мені Рюко.
І я знайшов Піксібоб у тій самій палаті, де була і Ері. Кішка теж відвідувала дівчинку і мені якось навіть не ясно, звідки вона взагалі про неї дізналася.
- Добрий день. - Вона дуже привітала мене з лікарняної ліжка.
Хоча і лежати в лікарні їй, схоже, було не дуже-то потрібно. Вона виглядала більш здоровою. А якщо взяти до уваги здатність покійного Чісакі, то вона може бути здоровішою за будь - кого дорослого. І, звичайно, дізнатися мене вона ніяк не могла.
- Привіт, Ері, Рюко. Схоже, ви обидві в порядку. - Посміхнувся я обом.
Але мені все ще цікаво, що тут робить кішка.
- Гей, я так і знала, що це був ти! - Пишечки, що голосно шепотом пригощали мене ліктем. - Ой, ой, моя рука. З чого ж ти зроблений? Прямо по нерву, бр...
- Ну-ну, тихіше, моя хороша, зараз пройде. - Погладив я бідолашну кошечку, попутно обнявши її.
- Пфф. - Насміливо фирснула дівчина у відповідь.
- Простите... - Ері привернула до себе увагу. - А хто ви?
- Точно, я ж не представився. Моя вина. Мене звати Ізуку Мідорія. Учень Ювей. І, власне, це я дізнався де тебе тримали і розповів про це кому треба. Героям, поліції, ну і ще одній людині...
- Ага-ага. - Насміливо кивнула блондинка.
Емм, так-то вони обидві блондинки. Але ця була та, яка сексуальна митниця. І, судячи з її реакції, вона цілком в курсі, що це саме я порізався у злодійському підземеллі і вбив Чісакі. Але не схоже, що б її обурювало моє падіння на темну сторону. Якщо можна так висловитися. Ну, так-то герої часто вбивають злочинців. Коли той самий старець працює, після нього взагалі рідко хто живий. Оллмайт, хоч і намагається не вбивати ворогів, але це не завжди вдається.
- Загалом, я просто хотів перевірити, чи все з тобою в порядку. Эри?
- Все добре. - Кивнула дівчинка. - Ну, краще ніж було раніше.
- Маленька дівчинка залишилася зовсім одна. - Тихо зітхнула Тсучікова. - Ну і ось, я хочу взяти її до себе.
Я дивно подивився на блондинку. Вона це серйозно?
- Так, я серйозно! - Буркликала Піксибоб.
А що сказати про одинокого героїну? Це не повноцінна сім’я, готова вирощувати нових людей. Але якщо їй віддадуть Ері, я не проти. Враховуючи стосунки диких котів, дівчинка має трьох матерів. І дивний дядько. Правда, це так само означає, що у мене буде менше можливостей спати з Рюко. Якщо у неї з'явиться дитина, то я не зможу просто так нагрянути до неї в гості і покуритися з дівчиною.
- Гаразд, тоді я піду, мені потрібно ще одну людину відвідати.
- Ей, і ти навіть не хочеш поспілкуватися з маленькою Ері? - Якось навіть здивувала Тсучікава.
- Якщо ти візьмеш її до себе, то у нас ще буде достатньо часу познайомитися і поспілкуватися. - Потисную плечима.
- А, ну так...
Коли я вийшов з намету, то прошмигнула за мною і сама Рюко, протягом короткого часу.
- А кого ще ти хочеш відвідати?
- Один мій знайомий нещодавно потрапив у лікарню. Ми навіть не друзі, просто, не подобається мені ця ситуація щось. Хочу запитати його, що сталося.
- Ясно. І, ще, Ізуку...
- Да?
- Не грайся в цього Кривавого черепаха. Ми на твоєму боці, але, просто будь обережнішим, гаразд?
Кивнувши, я не втримався і притягнув кішку до себе, щоб поцілувати дівчину.
- Ммм!
- Побачимось пізніше. - Відлучюся від її губ.
- Ага... тоді, можеш сьогодні зайти до мене? Я скучила... за твоєю готовкою...
- Обов'язково. – Киваю.
Я теж сумував, але вже трохи по-іншому.
І, розкинувшись з кішкою, я дійсно пішов навідати ще одну людину. Правда, Хітші Шинсо лежав вже в іншій лікарні. Але, для мене це не проблема, до місця я добрався дуже швидко. Я шукав потрібну палату. До моєї вдачі, хлопець був у свідомості, та й взагалі, виглядав він здоровим, тільки кілька засмученим.
- Гей, здарів! - Машину йому рукою, заходячи в палату.
- Мідорія? - Впізнав він мене.
Не те, що б ми були знайомі. Але, думаю, він запам'ятав мене з фестивалья, як і я його.
- Він самий. - Киваю парню. - Що сталося?
Можливо, якось не правильно було відразу ставити це питання ось так, прямо в лоб. Але хлопець, все одно відповів відразу. І це була дуже погана відповідь.
- Мене позбавили примхи. - Вислуховував спокійну відповідь.
Мені відразу стало не по собі. Голос Хітоші був спокійний, але при цьому він виглядав дещо відреставрованим, ніби ще не встиг зрозуміти, що це дійсно сталося з ним.
- Кто...
Мене взагалі трохи знеохочувало. Хто вирішив напасти на простого школяра і, по суті, шукати його? Хоч примха Шінсо і була досить моторошною, але це вже перебір. У мене в голові з’явилася просьба Тсучикави. Адже зараз я дійсно хотів знову одягти маску демона і вийти на полювання.
- Я погано пам'ятаю. - Похитав головою Хітоші. - На мене напали ввечері. Було вже темно і, здається, це була якась примха, мене просто вирубило. А потім я ненадовго прийшов у себе і вони вкололи мені цей отрута... Лікарі сказали, що моя примха вже не відродиться.
Блокатор причуди. І, здається, один з найновіших прототипів, які встиг створити Чісакі перед смертю.
Я ще деякий час питав хлопця, але нічого нового більше не дізнався. А моє співчуття йому не дуже і потрібно було. Я довго тут не затримався. Але й у гуртожитку повертатися відразу я не став. Тобто, повернувся, але наполовину. Серйозно, я обіцяв ще Рюко, що зайду до неї ввечері. Ну і, оскільки вже вийшов через стіни академії, то вирішив ще й улюблену маму свою відвідати. Адже Інко, мабуть, так самотньо без мене...
- Або ні. - Я хмикнув, помітивши в передпокої зайві туфлі.
Навіть гадати не потрібно, хоча я знаю хто такі носить, але тут і так зрозуміло, що до моєї мами прийшла Міцукі. Правда, я зовсім не очікував знайти їх у вітальні в тому вигляді, де вони там були.
- Дивись, а ось цей мені йде, як думаєш? - Бакугоу була нова спідня білизна.
Очевидно, вони ходили по магазинах разом. Але ж тоді вони вже повинні були всі поміряти в роздягальні того магазину, а не займатися цим тут...
- Ізуку! - Охнула мама, помітивши, що я стою в дверях і будь-що відбувається.
А сусідська гаряча матуся соромилася прикритися руками, хоча була в білизні.
-О, не звертайте на мене уваги. - Махнув я рукою. - Я тут просто видів насолоджуюся. Продовжуйте.
- Емм, Ізоку, не міг би ти вийти. - Попросила Мітсукі.
- Ох, ну ладно. Подивитися вже не можна. - Повертав я, віддавшись на кухню.
Це чудова нагода звабити красу своєю тяжкою. Ось цим я і вирішив зайнятися. Мама і Міцукі, які були в той час дуже незадоволені тим, що прийшли на кухню. У обох жінок були такі, ніби вони хотіли мене відчитувати. Я мало не любила павуків.
- До речі, їсти будете?
- Будьмо! - Мама дуже зраділа.
Мітсукі перевела охайний погляд на щасливе Інко. Схоже, Бакугоу-сан не очікувала такої зради спільних інтересів і повної відсутності жіночої солідарності від моєї матері. А Інко, очевидно, просто встигла скучати за моїми стравами. Суперсила, майже повна невразливість, супершвидкість, все це нісенітниця. Моя головна зброя - це кулінарія. І ультимативне вміння масажу, що дозволило мою жертву напевно.
- Мітсукі, ти просто зобов'язана це спробувати. Я не знаю нікого, хто б готував краще мого хлопчика. - Мріяно заявила Інко.
- Добре. - Вітхнула блондинка. - Але, все одно, Ізуку, підглядати за жінками не красиво.
- Не погоджуся. - Відсутня хитаю головою, не відходячи від приготування їжі до подальшої термічної обробки. - Це було дуже красиво, як на мій смак. І взагалі, не постарайся я підглянути за такими милими, мені б це не пробачив жоден чоловік!
- Навіть не знаю, вважати це компліментом і радіти, чи злитися? - Бакугоу якось дивно видала. - Гаразд, хай це буде компліментом, я ж дійсно дуже навіть. Верно, Инко?
- Звичайно. - Кивнула Мідорія.
Після цього жінка заспокоїлася на кілька хвилин. Тихонятко сиділи за столиком і спілкувалися, іноді поглядаючи в мою сторону. Але потім до Міцукі раптом дійшло.
- Ізуку! А чому ти тут? Я думала, вас не випускають з гуртожитку академії.
- Та нехай спробують мене зупинити! - Напишено видав я. - Коли моя мама тут сумує одна. Я ж не знав, що у вас тут дівчак. Але тут також потрібен нагляд. Я-то знаю, вас, молодих мамочок тільки залиш без нагляду, відразу влаштуйте ванальні оргії, викличте стриптизерів ...
- Ізуку! - Знущатися перервала мене Інко.
- Та я ж не засуджую!
Міцукі була трохи вражена такими розмовами, але їй здавалося, що це було весело. Навіть мама не могла стриматися, але усмішка приховати її.
- Так значить, ти просто втік? - Вирішила уточнити Бакугоу.
- Ні. Мене відпустили.
А ще, частина мене вже повернулася в гуртожитку і уже закінчувала приготування їжі для дівчат. Більшість учнів ще тренувалися самостійно. З дівчат тільки Тору, яка дуже втомилася, повернулася раніше. Тепер вона сиділа на кухні і стежила за тим, як я готую.
- Ізуку...
- Да?
- Те, що було вчора...
- Хочеш повторити? У будь-який час.
- Ні. Просто це...
Щось мені не подобається її склад розуму.
- До речі, я і на тебе вирішив приготувати.
- Правда?
- Ага. До речі, пора вже інших кликати.
- Ммм?
- Кхм. Кереро-керо-керо.
- Ізуку... Що ти робиш?
Замість відповіді я кивнув убік арки проходу, де вже стояла запихаюча Асуі. Дівчинка пильно дивилася на каструлю і жадібно вдихала аромати кухні.
- Кушать, пора? - Повільно простягнула вона.
- Так, сідай, мила. - Усміхаюся дівчині.
- Повірити не можу. - Вражала Хагакуре.
Слідом за Тсую прийшли й інші дівчатка. А потім і хлопці почали підтягуватися. Але вони вже самі мусили розбиратися з голодом. Тим часом, вдома я теж майже закінчив. Коли обидві жінки відчували запахи на кухні, вони стали виглядати маленькими дівчатками і нетерпеливо дочекалися смаків.
- Ну, все одно дуже добре, що ти прийшов. - Інко посміхнулася.
- Мгу... - Кивнула Міцукі, іскоса подивляючись на сковороду, в якій так голосно шипило масло.
І, коли на столі вже було розкрите, мені залишалося тільки милуватися щасливими обличчями дівчат. Бакугоу-сан була приємно вражена смаком і навіть застонтала від задоволення, входячи у смачна екстазу. Мама була вже звичною і більш спокійно відреагувала.
- Схоже, вам сподобалося, так, Бакугоу-сан?
- Ммм! - Щасливо відреагувала жінка.
Хаґакуре, як і раніше, мала подібні почуття.
Хоч напіввидимки було не видно, але вона так радісно харчувала.
Але в обох випадках мене переповнювало почуття перемоги.
Але, все ж, мені було чим ще зайнятися. Коли учні в гуртожитку відходили до сну, я залишив маму і поїхав у Кривавий Череп. Ну, просто було б дивно, засвітитися де-небудь Грім, поки Мідорія Ізуку був у гуртожитті. Крім того, Тогу треба було перевірити. Вона теж стала скучати за мною, ну і я по ній, якщо чесно.
- Уу, Громчик! - Кинулася вона мені на шию при зустрічі.
І, звичайно ж, спробувала мою шию прокусити кликами, безрезультатно.
Можливо, невдовзі мені стануть у пригоді її таланти.