Всемогутній склав пальці будиночку і дуже зітхнув.
- Схоже, я, все ж повинен пояснити, в чому справа. - Нехотливо вимовив він. - Моя примха має особливість передаватися від людини до особи.
- Як венеричні... мовчу.
- Як у свій час я отримав цю силу від свого вчителя, так і тепер я передаю її своєму наступнику. - Олмайт подивився на Міріам. - Сподіваюся, Мідорія, ти розумієш, що ця таємниця не повинна бути розкрита?
- Звичайно. Якщо люди дізнаються, що така сила може передаватися, то за вами відкриється справжнє полювання. Вона наче бузинна паличка.
- Яка паличка? - Здивувався Тоґата.
Я розчаровано зітхнув.
- Серйозно? Ти не чув про Гаррі Поттера? Це ж класика! У світі Поттера магі використовують паличками для чаклунства, і бузинні палички вважаються найсильнішими у світі. Отже, власники цього виду відразу стають об’єктом полювання багатьох амбітних магів, які прагнуть більше сил. А отримати її можна тільки вигравши попереднього власника в дуелі.
- Ясно. Але, на щастя, цю силу не можна забрати насильно. Але, можна насильно вручити ...
- Сподіваюся, у вас двох все було за взаємною згодою?
У Всемогутнього зірвалася око.
Ні, ну а що? Вони навіть про Гаррі Поттера не знають, як їх тепер не підколювати?
- Мідорія-сан, досить вже цих жартів! - Змутився Тоґата.
- Нічого не поробиш, у мене такий період, гормони там і все таке. - Потисную плечима.
- Вибачте, вчитель. - Нарешті, звернувся до Всемогутнього його наступника. - Я тільки почав вчитися у вас, але вже розчарувався.
- Ні-ні, я повинен був відразу попередити тебе. Так що це і моя вина теж. - Змахнув руками Олмайт.
- Гаразд, не переживайте з цього приводу. Мені взагалі пофіг на цю вашу здатність, моя все одно крутіше, хоч і не передається.
Після того як ми кинули головами, всі відхопили трохи чаю зі свого кухля.
І справді, якось я опинився в ролі Всемогутнього. І я тепер замішаний, оскільки знаю їхню таємницю. Я себе знаю, якщо щось трапиться я ж кинуся на допомогу. Та й просто допомагати почну. Важка частка героя, ой важка.
- Загалом. Я сподіваюся, в майбутньому ви зможете працювати разом... - Продовжував Всемогутній.
- Ні-ні-не! - Затряс я головою. - У мене вже є кандидати в напарника.
Хоча, я розумію, що це було б дуже підозріло, створи я агенцію з одними тільки дівчатами.
- Я мав на увазі трохи інше. - Похитав головою Олмайт. - У майбутньому ви обоє станете найсильнішими героями свого покоління. Навіть працюючи окремо, ви залишаєтесь співробітниками.
- Якщо так. - Кивнув я.
- Так що, спрацюємо. - Протягнув мені руку Тоґата, широко посміхнувшись.
- Эхх... Добре, спробуємо. - Відповів я рукостисканням.
- Моє геройське ім'я Руміріон.
- Грім. - Зраджувався я.
- О! Той самий! Круто!
-Ками-сама... - Встав я.
- Ха-ха, дивлюся, ви поладнали. - Розсміявся Олмайт.
Да уж.
Власне, так я і познайомився з Міріам.
І після розмови я думав, що ми з ним ще не скоро зустрінемося. Як же я помилявся. Цей хлопець виявився справжньою занозою в дупі. Він пристав до мене. І я вважаю, це пов'язано з тим, що Всемогутній розглядав і мою кандидатуру на роль свого наступника. Але, до чого ж дратує його примха — здатність з’являтися в найскрутніший момент із найнесподіваніших місць.
Ось як зараз, коли я тискав Очако в шкільному туалеті...
- Грім! - Вилізло обличчя Міріам прямо з бачка туалету.
Так, спокійно!
-Ками! - Взлякнула перелякана Урака.
І як заїхала кулаком по морді обличчя.
- Ні, це не ками. – Похитав я головою. - Просто якийсь туалетний окай. Зми його в каналізацію.
Я натиснув на кнопку змивати. Звичайно, сенс в цьому особливого не було, але хлопець і сам зрозумів, що ми його тут бачити не раді, ось і втік.
- Ізоку, хто це був? - Шоковано прошепотіла дівчина.
- Тоґата з випускного класу. Він мій фанат і прилетіла. – Пояснёл я.
Правда, не зовсім фанат, але я обіцяв не розповідати про те, що Всемогутній вже з'явився наступник.
- І він ... у туалеті...
- Я ж кажу, прилетіла, ще й нетактний. Весь склад розуму зіпсував, мерзотник! – Похитав я головою.
- Так! — Недовольно підтримала мене Урака.
- Ходімо, відтинаємо його.
Тим більше, мабуть, за цим він мене і шукав. Тобто, для тренування. А тренуємося ми за допомогою спарінгів, в яких я прокачую свої навички і таланти, а хлопець намагається завдати мені хоч якийсь урон, звикаючи до примхи Олмайта. Взагалі, у нього тепер, як би, цілі дві примхи.
- Так! Як він додумався! - Вона виривала бойовим духом.
- Нехай пізнає анальні кари!
- Ні, ну це... - Вона замучилася, поклавши руки на свою задницю.
- Та я не в прямому сенсі.
У будь-якому випадку, кілька тренуючих поєдинок на одному з невеликих полігонів у школі були корисними для моїх дівчат. По дорозі я захопив також Ашідо і Асуї. Але, Руміріон був занадто сильний для них. А ось для мене...
Для мене від спарінгів з цим персонажем теж була користь.
- Давай! Бий! Не стримуй! – Прикрикнув я.
- Але...
- Бий!
Зітхнувши, Міріо вдарив трохи сильніше.
- Я кажу бий! Що ти як дівчинка! Не стримуй, бий з усієї сили!
- Ну добре, тільки потім не скаржийся! - Усміхнувся хлопець.
Хоча, це була така усмішка... Ображена.
Коли Румі наступив, він повністю вклав свою силу у спадок від Всемогутнього. Дівчаток оглушувало гучний звук, що рознісся по полігону. Удар у хлопця дійсно був важким. З тим же Ному він би легко справився. Але я просто перехопив його кулак долонею і зупинив руйнівний імпульс, не отримавши урона. Тим не менш, деяких результату він добився. Ці удари він кинув мене на кілька сантиметрів. Нарешті я можу прокачувати свої топові навички і таланти! Для наступної вправи ще й костюм одягну.
- Молодець! Ось чого я чекав! Але хіба це все? Давай ще!
І полігон здригнувся, наче землетрус. Кожен удар Румі був подібний до тарану надзвукового винищувача.
- До чого ж ти міцний. - Пробурчав Руміріон.
- Не зевай!
За допомогою звичайних бойових мистецтв я намагався здолати Руміріона. Не дивно, що я навчав їх за тестиками з Інтернету! Правда, тут Тоґата виявився несподівано сильний і влегку ламав мою техніку. Тому я нехотячи почав збільшувати швидкість і використовувати більше сил.
І, до речі, в майбутньому цей хлопець повинен стати набагато сильнішим за Всемогутнього. Точніше, обережніше.
Він дійсно отримав силу Олмайта. І, до речі, хоч у нього немає такої ж стійкості і міцності як в мене, але його м'язи настільки крутіші, ніж у звичайної людини, що його і пулей не пробити, швидше за все. Крім того, у нього є ще й власна примха — фазовий зсув. Хлопець може ставати необсяжним. Вона може проходити крізь стіни або ж пропускати ворожі атаки. І це правда, що ця здатність і мінус є. Він пропускає все, у тому числі світло і повітря. У фазі зрушень він не бачить, не чує і не може дихати. Тому, якщо буде надто довго перебувати в цьому стані, то просто задихається. Але, так само він вміє фазувати лише частину свого тіла, що дозволяє йому нівелювати деякі недоліки цієї здатності. Але для цього потрібна неймовірна концентрація. Жонглювати десятком яєць було б простіше. Крім того, якщо він провалюється під землю або в стіни, то при зміні своєї примхи його викине з твердих матерій, наче із води.
І, витративши десятки років на тренування, він захопився цією природою в досконалому стані.
- Відмінно, Грім, тепер я буду серйозний. - Цей персонаж завулибався ще більшою.
Він почав використовувати фазовий зсув.
- Ваа! - Здивована Ашідо.
- Ора! - Здивована Урака.
- Ква! - Асуї запитала.
- Та ти охренел! - Збився я, дав Міріо смачне плю.
Коли хлопець, що виринув з-під підлоги прямо переді мною, матеріалізується для удару я дав йому ляпаса. Брутальна чоловіча щітка, кулаком по морді. Правда, імпульсом я розлив енергію удару і замість того, щоб пробити йому голову наскрізь, відкинув хлопця на пару десятком метрів.
- Використай свій геройський костюм! - З'ясував я причину свого незадоволення.
Адже звичайний одяг під час фази швидко злітає.
- Нічого тут своїм причепленим трясти перед моїми крихтами!
Всі три дівчата дивилися на наш бій з цікавістю і, здається, вони були б не проти, якби ми обидва тут боролися голкою. От же, чорти!
- Пробач... - Потер хлопець почервоніла половина особи.
Сам він не відчував сорому. Звичайно, з такою здатністю не дивно, що це відчуття у нього атрофувалося.
- Я серйозно. Швидко одягнувся!
Використовуючи силу, яку він отримав від інших людей, він швидко рвався до свого одягу і почав вдягатися. Мої дівчата із цікавістю спостерігали за безкоштовним стриптизом. Ні, я звичайно можу їх зрозуміти. Якби замість Міріо була моя Румі, то я не міг би відривати від неї погляд. І через його геройське ім'я, мене іноді так і підмучує назвати його скороченням "Румі". Але кожного разу я згадую, як ми дико спарувалися з Усагіями, то в мене просто мова не повертається назвати цим ім'ям хлопця.
Наступного разу ми знову вийшли на тренування, але вже зі своїми костюмами.
- Ха, ти навіть не подряпаєш мою броню. - Пикнув я.
Тепер Руміріона в повній силі навіть не могли зсунути мене. Все ж, навички оборони дійсно серйозно збільшують ефективність захисної екіпіровки. Хоч Міріо був вправніший у бійці, але він просто не міг нічого протиставити мені. Навіть з примхою Всемогутнього, йому бракувало сили. Як йому подолати мене і взяти в захоплення, якщо він навіть зсунути мене не може? А тепер мої атаки стали набагато небезпечнішими для Міріо, так що я став бити навіть не в чверть сили, а десь на п'ять відсотків. Але хлопцю і цього вистачало для отримання соліднихлю.
Тим не менш, він був мабуть єдиним учнем академії, чиї атаки могли допомогти мені прокачувати навички. Ну, я так думав. Але, пізніше знайшовся ще один учень з достатньо руйнівною примха...
Вона заглянула на полігон під час чергового нашої боротьби.
- Эй-эй! Чим ви тут займаєтеся, тренуєтесь? - Роздався дзвінок дівичий голос.
Поруч з моїми дівчатами присів симпатична старокласниця з довгим голубим волоссям і такого ж кольору очима. Від наступного удару Руміріона я вхилився на одних рефлексах, повністю забував про існування свого противника, як і про те, що у нас тут, наче б, треніровий бій. Я просто залюднявся...
Мило личко з невинною веселою посмішкою і сяючі дитячим цікавістю очі. Ідеальна струнка фігура. Крім того, коли дівчина присіла на лаву, то витягала ноги і закинула одну ногу на другу. А у мене є деяка слабкість до гарних і струнких жіночих ніжок. Майже як до великих і соковитих грудей. Але ж у цієї дівчини груди були середнього розміру. Я не закохався, але бажання затягнути дівчину до ліжка з'явилося сильне. Це було радше прагнення мати вродливу дівчину, а не статевий потяг. Мене наче вразила стріла купідону. Дівчатка дійсно була прекрасна, на мій погляд.
- Неджире-сан? - Здивувався її появи Міріам.
- Хай! Эй! А ти ж той хлопець з новин! - Помахала вона мені рукою і підскочила з місця. - Схоже ти сильніший за Міріо-куна, так?
Одного разу вона подолала відстань, яка розділяє нас. Вона рухалась досить дивно, зробивши в стрибку оберт навколо своєї осі. Здається, так спрацювала її причуда.
- Ти, начебто, не дуже великий, хоча мускулистий. Але все одно, звідки стільки сили? - Полюбляла вона, дивлячись моє тіло.
- Гей, почекай, а ти хто? - Поспішала до нас Ашідо.
А за нею і інші дівчата.
- О, я? Мене звати Неджире-чан! Приємно познайомитися!
- Нас називають великою тройкою. - Заявив Руміріон. - Я, Неджире-сан і Тамаки-Сан. Ми вважаємо себе найсильнішими учнями ЮЕЙ.
- Найбільші? - Скептично викинув я брову.
Принаймні, у нас є практичний досвід і ми пройшли весь курс навчання.
- У мене також є досвід і власна система тренування.
- Да? А як ти тренуєшся? - Відразу ж зацікавилася Неджіре.
У цей момент вона нагадала мені Хатсумі, коли так само наблизилася до мене впритул, злегка нагнувшись вперед і заглядаючи мені у очі знизу вгору.
- Сто віджимань, сто присідань, біг десять кілометрів, плюс ще сотня на прес. – Перерахував я.
Руміріон, який жадібно прислухався, очікуючи дізнатися якийсь секрет надсили, годував таку обшарану площину, ніби всі його очікування раптом зрадили і вкололи ніж у спину. Ашідо насмішко зафарбувала, а Очако просто замовкнула, згадавши, що я вже говорив про це. Асуі зберігала байдужий вираз обличчя.
- Ухти! Важко, напевно! - Вражала Неджіре.
- Дуже. - Я серйозно підтвердив з цим.
Дівчина перевела погляд на Міріо.
- А зараз ви в чому тренувалися? У чому суть цих ваших тренувань? Це було безглуздо!
І сказано це було з такою дитячою безпосередністю, що я майже закохався. Незважаючи на свій невинний вигляд, ця дівчина вміє принижувати не гірше Очако. Навіть сам Тогат примусив відповісти. Тому мені довелося відповідати.
- Все просто, він мене б'є з усіх сил і намагається зламати. Я спокійно приймаю удар і іноді відповідаю. Це допомагає мені розвивати власну примху. Чим більше мене б’ють, тим міцнішим я стаю.
- О! Я теж можу допомогти! - Я була щаслива, коли побачила голубоволоску.
- Правда? Я був би тобі вдячний.
- Тоді, візьму свій костюм, в ньому я б'ю сильніше.
Вона сказала це, вже біг з полігоном і помахавши нам ручкою.
- Ну, давай почекаємо її... - Зітхнув Міріо.
Я кивнув. Тим більше, у моїх дівчат був такий вигляд, ніби вони дуже хотіли зі мною поговорити. Вони відвели мене в сторону, що б Тогата нас не почув.
- Ізоку, що це був за погляд? — Трохи невдоволено запитала Урака.
- Так, ти так дивився на цю Неджире-сан... - Нахмурилась Ашидо.
- Ква... - Нейтрально квакернула Асуї.
Дівчатки погано глянули на жабу.
А вони у мене стають все ревнивістю. Ми звикли одне до одного, а інші — до колег. Раніше вони реагували простіше, навіть коли я фліртував з кимось. З одного боку мене це навіть умило б трохи. Але в той же час, якось напружено ставати з ними. Вони тільки - но роздивлялися Міріо, коли з нього полетіла одяг. Ладно, тоді...
- А давайте запросимо її на нашу групу? - Прямо виддал я.
- Ну... Стоп, що? – Опегила Урарака.
- Ква? - Навіть Асуі була вражена такою прямотою.
- Вона мені сподобалася. Така прекрасна озерна німфа. – Похитав я головою. - Ось що, давайте, ви з нею поговорите як дівчата і дізнаєтеся, чи у неї є хлопець. І якщо вона вільна, я запрошу її на побачення.
Дівчатки просто офіли від моєї наглусти. Обличчя Асуї хоч і не змінило вираз, але в очах блиснув подив. Я ж вирішив піти ва-банк. Якщо вони погодяться, то це буде просто шикарно. Але навіть якщо вони не погодяться, у мене з'явився план на цей випадок. Зазвичай я щаджу їх, але якщо буду трохи менше стримуватися, то так їх затрахаю, що дівчата самі будуть вимагати, щоб я знайшов ще когось.
Або втечуть...
Вони вважають, що краще знайти хлопця, який буде любити тільки одну і без нескінченної витривалості.
Але, все ж, я постараюся їх утримати, щоб не втекли.
- Ізоку, ти що, серйозно? - Нахмурилася Міно.
- Абсолютно. Вона милашка. Так що, ви мені допоможете?
- Погоди...
Ашідо і Ураракка переглянулися.
Відійшли від мене. Потім Міно повернулася, забрала Асуі за руку і її також відвела вбік. І тепер три дівчата перешіптувалися, кидаючи на мене дивні погляди. І, на жаль, надслуха серед моїх здібностей не сягала. А мені якось дуже захотілося дізнатися, про що вони там говорять. До цього моменту на полігон повернулася Неджіре.
- Эй! Громовий хлопчик! - Помахала вона мені. - Я готова! Тепер я теж можу тебе побити?
А костюм їй чертовски йде!
Обтягуюча синя-зелена комбінезон. На голові ватажок зі спіральними ріжками. А на руках особливі рукавички досить цікавою спіральною конструкцією. Це нагадало мені, як вона підстрибнула недавно. Здається, її примха якось пов'язана з такими ось зависаннями.
Поглянувши на дівчат, які жили, я кинувся.
- Давайте, Неджире-чан, Міріам.
Начебто, вона представилася саме так, з приставкою "чан" і буду її так називати.
- На! Отримуй!
Підстрибнувши, Неджіре вистрілила в мене ударною хвилею.
Вона зачарована, це створення таких ось хвиль, але чомусь вона пускає їх по спіралі. Наручі дозволяють їй посилити хвилю. І в цілому, ці атаки мають деяку руйнівну силу. Вона має прямий шлях до бойових героїв. Але, все ж, ці атаки були і вполовину не так сильні, як удари Руміріона. Проте, навіть так, це були досить потужні атаки, які допомагали мені прокачувати навички і таланти.
Так, дивись, незабаром я досягну сорокового рівня!
Ці два старші учні допоможуть мені в цьому. Вони й самі з радістю тренуються. До речі, треба попросити про тренування у Румі. Крихітка топова героїня та її удари потужні, особливо коли б’ють ногами. Хоча, про що я? Якщо я зустрінусь з нею, то просто забуду про будь - які тренування.
Мої дівчата, тим часом, миналися з радістю і вирішили видати своє рішення відразу після тренування.
- Ізуку, ми проти. - Упрямо глянула на мене Очако.
- Так, нас і так троє. – Кивнула Ашидо.
- Ква... - Підтримала подругу Асуі, але якось без вогню.
Ну, що ж, дівчатка, ви самі напросилися.