Треба було бачити обличчя поліцейських, коли я притягнув їм вбивцю обв'язаного подарункою. Ну, його червоний шарф виглядав як подарована стрічка, ага. Там також милися машини швидкої допомоги з чимось на зразок польової лікарні, де надавали допомогу легкоранним. Довелося прикрикнути на Єгу, що б він там залишився. Хлопець прямо рався в бій, незважаючи на те, що Клеймо порізав йому ноги і руки, а праву хапку не просто порізав, але взагалі йскрив у м'ясо. Лікарі були шоковані. Рани у хлопця дійсно серйозні.
І все ж, розібралися з цим швидко. Я поспішав, і лікарі та поліція вважали мене надто нервовим.
А тут якраз потрібна була моя допомога.
На льоту перехоплюю Румі. Щойно вона неслабо так проїхалася по мутанту ногами, удари падали як з кулемета. І вся сила цих ударів була поглинута монстром, після чого він повернув все назад. Якась хитрість, відображення ворожих атак з можливістю накопичення заряду. Але, тому що Вусагіяма була більш-менш ціла, схоже, повертається не повний урон.
- Молодець Міруко. - Кивнув я.
- Грім! Що з адресою? - Відразу ж уточнила дівчину, коли я поставив її на землю
- Це був вбивця героїв. Він уже знешкоджений.
- Ясно. А ці істоти не такі сильні, як ти казав.
Крольчиха подивилася в сторону.
І тоді ж по іншій вулиці вилетів новий мутант. Точніше, половина мутанта. Чорні обгорілі ноги і повністю спечений тулуб. Слідом за головою снаряда пролетів палаючий Стартель і сильним ударом спепів те, що залишилося від монстра. Чорт, а він явно не в настрої. Хоча зазвичай він стримує себе, але не боїться вбити злочинців.
До слова, тут також були його помічники. Герої маленьким, агентство Старителя. Вони більше не билися з монстрами, а прикривали звичайних людей і допомагали їм евакуюватися з небезпечної зони.
- Старач... - Непомильно поморщився я.
- Ха, схоже, він тобі не подобається. - Румі.
- Є таке. - Кивнув я. - Гадаю, мене він теж не дуже нарікає.
Справді, треба було Енджі мене помітити, як його обличчя прямо перекосило. Машину йому ручкою.
Нерозбірливо щось рикнувши, старець вибухнув полум'яним штормом, кинувшися на того мутанта, з яким тільки нещодавно билася Міруко.
- Гей, це ж був мій. — Недовольно пробурчала крольчиха. - Якого біса, старий?
Енджі продовжував битися зі злочинцями і створювати роботу для аварійних служб. Його спека була дуже гарячою, і дороги були непридатні для асфальту. Мутант прикривався руками і, видно, його поглинання теж не абсолютно. Яслотним ударом герой номер два пропалий монстру обидві руки і мало не спепів бідолаху голову. Але, хоч він і отримав урон, монстр поглинув вогонь і повернув його назад старому. І як він це зробив! Ніби виплюнув згусток плазми в обличчя сіру.
- РААA! - Взрів Тодорики.
Йому явно це не сподобалося.
А монстр, тим часом, мало не миттєво відростив вижені кінцівки. Це були вже не зовсім руки, а якісь потворні щупальця. Крім того, м'язи монстра здулися, він явно приготувався атакувати.
- Робити нічого, займемося ним. – Киваю крольчихе.
- Він відбиває удари...
- Тоді треба його знездвижити.
Згоден, ми одночасно мітилися до ворога. Через свою шаленість старець відступив. А Енджі, до слова, явно був на межі. Весь почервонів і важко дихав. Використання вогню сильно виснажує його, а також цей плювок відображеним полум'ям в обличчя. Не схоже, що б його сильно обпалювало але, він ніби живцем зараз вариться ...
- Відпочинь поки старий! - Злорадно видала Міруко, вирвавшись до монстра.
І в пару хитрих ударів вона повалила його на землю. Її пінки були не стільки сильні, скільки технічні. Навіть поковтнувши урон, Ному-чан не зміг зберегти рівновагу.
- Тепер я!
Я притиснув його горло коліном на кінці мутанта. Монстр відразу спробував схопити мене своїми відростками, які заміняли йому руки, але я перехопив їх і почав викручувати. Не бити його, що б він міг пожерти хоча б частину моєї атаки, а саме виламувати його кінцівки. Повільно, але ефективно. По моїй спині клацнули кігті його ніг. Вертокий мерзотник, але це марно.
- Хшшааа...
Ному відкрив пащу і почав випускати щупальця з рота. Воно розросталося і збільшувалось у розмірах. Хоча для мене це звичайна справа, але в світі не так часто зустрічаються істоти з таким широким набіром примха. Хоча іноді одна примха дає кілька можливостей, це не здається одним із таких випадків.
- Я тобі зажену цю хрінь назад!
Відпустивши одну з зламаних рук монстра, я схопив його "язик".
Чудовість затрималася сильніше і почала верещати, але мені це не завадило. Зробивши небезпечний відросток, я, як і обіцяв, забив його в пащу мутанта.
- Нічого розпускати тут свої тентаклі. Тримай їх при собі!
Невдовзі наша тактика, все ж, спрацювала. Монстр почав задихатися. Його спроби вирватися стали більш відчайдушними, але в той же час, він втратив останні сили. Тим часом за моєю спиною погасло вогнем. Той, хто підскочив, атакував ще одного Ному - того самого сірого монстра. Лети він не може, але здатний використовувати своє полум’я для прискорення і швидких ривів, навіть у повітрі. А взагалі, правильно називати їх Ному? Як вони пов'язані з тим чорним монстром, якого злодії використовували проти Олмайта? К слову, ці троє дійсно виявилися слабше того хлопця. І такі ж розумні, ага.
- Схоже, він відключився. - Помітила Усагіяма.
Мій противник дійсно перестав ворушитися. Але він ще живий, так що я перестав його душити. Чудово, одного взяли живцем.
- Раах!
Старець бив з усієї сили, але летів мутант швидко набрав висоту і пішов від атаки. Чесне слово, цей гарячий хлопець починає нагадувати мені Бакугоу.
- Не втечеш. - Підскочила Румі.
За рахунок своїх суперських ніжок вона могла підстрибнути так, як Старатель з його полум'яним прискоренням і не снилося. Настигнувши льоту, вона сильно пошкодила його крила, а потім затиснула шию монстра у вдушливому захопленні. Я не зміг кинутися на допомогу, бо дівчина і сама добре справилася. Поколовши монстра в польоті, вона уперла в нього ноги і з силою відштовхнула його вниз. Тварь впала на дорогу, пробиваючи асфальт.
- Слабак. - Процедил Стартель, видавши ще один потужний вогонь у зраненому монстра.
Власне тому у нас і залишився тільки один полонений, два інших мутанти були знищені Старателем. І це все, більше монстрів в окрузі не спостерігалося.
Я ж знову подивився на свого противника, який непритомний, і сумно зітхнув. Знову відчувається брак міцних наручників або сталевого тросу, яким можна було б зв'язати монстра.
- Хах... - М'яко приземлилася поруч зі мною Усагіяма. - Схоже все.
Тут переможений монстр прийшов в свідомість. І, блін, відразу як замітався! Він кликав поранених звірів і накинувся на Румі. Виткані руки монстра обросли плоттю і стали ще товстішими та більш схожими на щупальця.
Гучна хвиля відкинула його до того, як Міруко встигла відпіпати.
Звичайно, він поглинав частину цієї хвилі і відразу ж видав її назад. Але я вже був перед ним і, прийнявши удар на себе, просто проігнорував його.
- Просто добий його вже! - Недовольно промовив Старатель.
Навіть так, я все ще не вважав вбивство прийнятним. Принаймні, з моїм рівнем сили.
Але і постійно тримати його трохи незручно ...
Крики.
З боку польового штабу, де я залишив Ііду з Індецом, розбіглися крики. Там, де залишився Клеймо.
- Мируко!
Я втиснув морду Ному до асфальту і швидко перекрутив йому руки-щупальця, але не спиняючись на ламанні кісток, а прориваючи ці огидні відростки. Залишивши монстра в такому стані, щоб доглядати свою наставку, я кинувся вирішувати старі проблеми.
Роздалися плески пострілів.
Хтось з поліції застосував вогнегасник.
- Кляті підробки!
Це був він.
Кліймо, з переломною ногою і закривавленими руками. Він вирвав їх з саморобних наручників, роздерши шкіру і м'ясо. Він стискав у кожній руці по ножу і, здається, він просто не може вже розтиснути пальці, інакше з такими пошкодженнями кистей він взагалі не зміг би тримати в руках хоч щось. Один поліцейський поранив його в плече, але вбивця продовжував повільно йти.
Від нього було щось схоже на мою героїську ауру, тільки аура Клейма витіснила бажання вбивства. Але це не була аура, в тому сенсі, як у мене, це було щось інше, навроде харизма. Однак інші поліцейські настільки сильні, що не наважувалися стріляти в злочинця. Партнери Старателя не могли напасти на вбивцю. І навіть я чомусь застиг...
Але він крутий. Вивільнився і ще щось може робити з такими ранами ...
- Герої, це слово буде очищене! Ви помрете! Жалюгідні самозванці! - Він рвався до одного з героїв.
Хлопець з офісу Старателя. Вид Клейма змусив його заціпеніти. Герой навіть не міг відступити, жахаючись близької смерті. І навіть добре, що Єгу вже був у лікарні, оскільки міг би бути мертвий, вирішуючи Клеймо спочатку добити підлітка.
Моя уява намалювала мускула, що розриває мирних людей на шматки.
Тоді я відчував те ж саме, тільки раз у десять слабшає.
Але зараз, саме спогад про той випадок змусив мене зірватися з місця. Аура героїзма окутала моє тіло золотим покривом, і тепер він був настільки сильним, що його можна було побачити. Заціпеніння спалило миттєво. Справді, ця штука дає сили для подвигів ...
- Не в мою, сука, заміна! - Рябнув я для бадьорості духу, перш ніж зіткнутися з Клемом.
Він вже був занадто сильно поранений, так що, я не став бити його, і намагався знешкодити максимально акуратно.
- Не заважай мені! - Проричав убивця, полоснувши на мені ножами.
Навіть костюм не подряпав, але висік трохи яскравих іскорок.
- Вбий мене або йди з дороги! - Вже хрипів він.
З рота вбивці стекла слина, а очі потімніли.
- Ні, ти не підеш. - Протягнув Клеймо. - Ти не Всемогутній, але ти не фальшивка.
- Просто здавайся вже. - Вітхнув я. - Все скінчено, Чіза Акагуре.
Його особистість і не була якоюсь особливою таємницею. Справжнє ім'я Клейма я знайшов вже давно, коли тільки почав шукати інформацію по ньому після фестивальу.
І, далі я і сам здивувався, що мої слова підімели ефект. Погляд убивця змінився, озираючись на навколишнє середовище. Хоч він трохи не змінював зараз, але все ж продовжував діяти розумно. І він чудово розумів, що поки я тут стою перед ним, у нього немає жодного шансу.
- Хе-ха-Ха-хо... - Здається, його зловісний сміх змусив оточуючих здригнутися, хтось і зовсім впав, не в змозі продовжувати стояти на ногах. - Так, вітаю тебе Грім, ти переміг.
Розвівши руки в сторони, він засипів і розтиснув пальці, відпускаючи ножі.
Вони попадали, коли дзвонили про асфальт.
Пам'ятайте, що на харизму героїзм також впливає. Може в цьому все справа? Чи убивця дійсно усвідомив, що не зможе зробити цього, тому він вирішив здатися? Тоді, можливо в майбутньому у нього ще з'явиться можливість втекти і продовжити будувати кращий світ без фальшивих героїв.
Багато присутніх зітхнули з полегшенням.
- Ти вчинив правильно. Цього разу. - Вирішив я сказати хоч щось, що б не було занадто тихо.
Клеймо мовчав.
Але, зате, очухалися поліцейські. Нас швидко оточувало щонайменше п’ять осіб у формі. Щоправда, вони не зважилися надівати наручники і просто схопили його за плечі й забрали. А оскільки його треба полатати, інакше він загниться, якщо не від кровотечі, то від зараження.
Це все...
- Ти молодець, Грім. - Прийшла до мене крольчиха.
- Дякую, Міруко. - Кивнув я їй.
Слідом за нею йшли поліцейські і потягли в полон мутанта. У поліції є засоби для затримання і таких ось уникумів. Те саме, що клеїти на чорного Ному під час інциденту в парку порятунку. Тільки на відміну від того хлопця, цей мутант не здавався овочем, а продовжував верещати і вириватися, хоча й без сенсу. Він дійсно інший або ж він просто пам'ятає свій наказ, бо цьому я голову не пробивав.
- Дивлюся, ти вибив з цього мордоворота всі. - Помітила Румі, подивившись на полоненого вбивцю.
- Все лайно? - Усміхнувся я, згадавши її недавню фразу щодо студентів.
- Треба було взагалі все вибити. Він заслужив.
Очевидно, вона дуже ображала Вбивця героїв за те, що він тоді перервав нас на найцікавіше.
Тоді дівчина простягнула мені кулак, і я ліг на нього своїм кулаком.
- Да... тссс... Скільки можна? - Прошила крильчиха, струшивши кисть.
- Вибач.
- Заткнись.
У мене з'явилося відчуття дежавію.
З іншого боку, з'явився Стартель. Він пройшов до поліції, повністю ігноруючи нашу з Румі присутність. Служителі закону, звичайно, зраділи його з'явленням і відразу засипали мужика питаннями. Власне, я вже думав, що можна розслабитися і забути про цей тип. Ага, как же. Ми з Румі відійшли в сторону, але не пішли, крольчі теж потрібно відрахуватися. Чортова бюрократія.
Коли Міруко попрямувала до поліцейського після Старача, він звернув увагу на мене.
- Де вони? — Грубо запитав він, різко наблизившись до мене.
Він не знає, де оселилися Фюмі і Шото?
- Схоже, там, де краще, Де трава зеленіше і мед солодкіше. Там, де нас немає.
Старець дивно моргнув.
- Ти жартуєш з мене, хлопче?
Могутня рука героя лягла на моє плече. Серйозно? Він знає, наскільки я сильний, але він не стримався від цього дурного жеста? Його спроби показати силу, натиснувши на мою ключицю, виглядали навіть трохи шкода. Ну, якщо розуміти всю суть події. Це не так помітно.
- Приберіть вашу руку, будь ласка, Старач-сан.
Не прибрав.
Довелося самому взяти його за передпліччя і, злегка зтиснувши, відвести її в сторону. У Старителя все обличчя переріжло від болю, а пальці самі себе розтискали.
- Я прошу вас не турбувати їх, ви і так вже досить їх покалічили. І я дійсно не знаю, де вони тепер живуть. Але навіть якщо й знав, не сказав би.
Може не фізично, але я мав на увазі психологічні травми.
- Та що ти можеш знати!
- Досить. І, може ваші діти вас бояться, але я ні. Якщо ви не припините, то я просто розповім всім про ваші злочини. Громадськість не сподобається тому, що вічний другий номер знущається над своїми дітьми, катуючи їх. Поліції теж...
- Це не зійде тобі з рук. - Мало не заричав чоловік.
Чесно, моє терпіння вже було на кінці. Так і хочеться як врізати йому по морді, та як у чверть сили! Правда, це буде смертельно, але, як же він мене злить.
- Згинь, або, даю слово, я тебе знищу. - Прошипів я, ледве зтримуючись.
Здається, ще трохи, і у мене з вух пар піде. Старій особі легше, у нього і так волосся на обличчі вогнем запалюють, отже, коли з вух пар потроїться, це навіть не помітно, майже.
На жаль, але цей чувак не той, кого можна відлякувати такими фразами. Він тільки більше вилякав очі, ще виразніше побагрів. Так могло статися щось погане, не встань між нами Міруко.
- Так, заспокойтеся, обидва!
Здивувавшись, цей староста розвернувся і вирізав сильний вогонь у асфальті. Здається, це навіть допомогло йому спустити пару. Очевидно, що він не квапився продовжувати розмову в присутності ушастої героїні.
- Грім, ти теж заспокойся. - Нахмурилася крольчиха, глянувши на мене.
- Так, вибач, але цей гівнюк...
- Ізуку.
Глибоко зітхнувши, я прикрив очі.
- Все, я само спокій.
Героїня прикусила губу.
- Це правда?
- Що?
- Те, що ти зараз говорив. Той, хто щось робить зі своїми дітьми? - Не дивно, що вона все почула, з такими-то вухами.
- Румі, тобі не варто влізати у все це.
- Якщо це правда, про це потрібно доповісти.
- Румі, якщо він не заспокоїться, обіцяю, я з ним розберуся, але не варто роздмухати скандал, це вдарить і по дітях теж...
Так, Шото точно не потрібно, щоб на нього дивилися перехожі і виражали своє співчуття. Він має репутацію героя заробляти, а не стати нещасною жертвою в очах громадськості. Та ще й не факт, що люди стануть на сторону дітей. ЗМІ по-сякому цю історію вивертають можуть.
- Ладно... - Уступила крольчиха. - Але ж він гівнюк!
- Румі...
Переглянувшись, ми синхронно посміхнулися.
- Я розібралася з поліцією, ти тут діяв з мого дозволу, все офіційно.
- Добре. Тепер в офіс?
- Ні. - Похитала головою кроляча. - Мені ще писати звіт, так що, можеш поки повертатися додому.
Значить, ніяких потрушок сьогодні...
Звичайно, я міг би настояти, вона любить таке, але не варто вставати між Румі і її роботою.
- Завтра вранці?
- Ні, прийди відразу на нічне чергування. - Трохи хитро посміхнулася крольчиха. - Тобі ж потрібен час відпочити.
Не те що б, але треба ж і мамі приділяти увагу. Тож я не відмовився.
- Добре, але мені ще потрібно забрати свій одяг.
- Хмм?
Румі трохи придумалась, але вже через кілька секунд вона підскочила до мене за спину і обнялася.
- Поїхали!
Я мляво закотивши очі, підскочив вгору.
Я не изздова тварина! Але, як же приємно, коли до тебе притискується таке класно жіноче тіло, ці пружні груди, її класні ніжки ...
До речі, там у польовому штабі були журналісти. Вони не встигли застати нас, але я зі своєю сутичкою з Клемом вже невдовзі стане власністю світової громадськості. Схоже, скоро я стану ще популярною, ніж раніше. До цього запису моїх « підвігів», зроблені випадковими перехожими, з'являлися тільки в фан-групі. Ну, майже, пара випадків, все ж, проковтнулася на телебаченні. Але, зараз це був як, мій дебют в якості офіційного героя, нехай поки ще і як практикант, під наглядом профі.
У будь-якому випадку...
Розслабитися ще рано.
Хоч Клеймо ми зловили, але в ситуації явно були замішані інші злодії.
Людина-фейспалм зі своїм телепортатором.
Звідки вони беруть цих монстрів?
Як мені все це не подобається...