Я радий, що нічого такого, як наш урок порятунку, не сталося. Звичайно, для себе я особливо не бачив небезпеки, з'явився на фестивалі навіть якийсь суперкроту злодей, цей Всемогутній кримінального світу. Але на спортивному святі стільки красот! Багато гарних дівчат могли постраждати через надзвичайну подію. Хоча, більше я турбувався за своїх крихт. Так що добре, що нічого поза планами академії не сталося.
- ІТАК! НА ПЕРВОМУ...
Міка, що танцює, вирішив представити чемпіона - мене, але його перебив свист биті.
- На першому місці команда Тсую Асуі! - Громко заявила Повноч.
- Фух... - Встав я з полегшенням.
Слухати її голос набагато приємніше, ніж крик Міка. І, точно, я забув, що команда визначається вершником.
- Друге місце за командою Тору Хагакуре!
- Так! Так! Так! - Я була вражена напіввидимкою.
Мене вже відпустили, сумка і Міно. А от жаби якось не спішила плакати з моєї шиї, насолоджуючись моментом, поки її не сгнали. А я балдел від м'якості її соковитих цицьок, що лежать на моїй голові.
- Третє місце, команда, емм, команду Шинсо Хітоші!
Контролер самовдоволено усміхався.
- І четверте місце! Команда Тодорики! - Вона протрималась. - Перші чотири команди пройдуть далі, на фінальний тест! А ті, що залишилися, не засмучуйтесь. Ви добре проявили себе. І у вас ще буде спроба в наступному році. А поки що у вас є час відпочити. Наступне випробування почнеться після обіду.
Слід зазначити, що не всі ті, хто програв, були засмучені. Хтось втомився і просто був задоволений тим, що дістався до кінця другого етапу. Це нагадує нам, що головне не перемога, а участь. Багато хто дійсно радів, що вже брав участь у цій програмі й відчув себе сильним. Але це не було Бакугоу. Його останній пов’язок був саме тим, що він забрав Хітоші. Підривник зараз перебував у прострілці, намагаючись зрозуміти свою поразку. Тодорики, до слова, хоч і потрапив в четвірку, був похмурий і хмур, ніби програв. Схоже, він сподівався на перше або принаймні друге місце.
- Круто, троє з чотирьох фіналістів наші однокласники. - Очако заулышалась.
А точніше, нашими однокласниками були вершниками переможця. - Уточнил я. - У Тору дві дівчини з 1-В.
- І ти, звичайно ж, не міг пропустити це з уваги. - Ашідо заулыбалась. - Ізуку, ти такий бабник. В Кобе була душа.
- Ха-ха, точно-то! - Підтримала подругу Очако.
- Ква! - Жаба була з ними солідарна.
Мене присоромили і понизили. Дівчатки просто сміялися наді мною, а я стояв і червонів.
- Гей, припиніть. Краще скористаємося обіднім перервою.
- Ми йдемо до їдальні?
- Ну, я хотів побути з вами в якій-небудь підробці, але так теж можна.
- Це було б небезпечно. - Спокійно помітила жабу. - Тут багато людей з різними причудами. По-перше, великий шанс того, що нас просто хтось помітить. Крім того, деякі гості мають сенсорні причуди, які дозволяють нам засікти.
- Сказала б просто, що соромишся.
- Ква...
- А я дійсно зголодніла. - Помітила Очако.
- З голоду жарти погані.
Ми вирішили використати обідню перерву для обіду. Тільки не в шкільну їдальню, яка була забита до відмовки, а у їдальні поблизу. Асую, нарешті, сльозила з мене. І що цікаво, по дорозі до нас приєдналася Хагакуре і Джіро. Мей була зайнята, до неї підійшли серйозні чоловіки в бізнесі. Здається, що мрія дівчинки здійснилася, на неї звернули увагу серйозні компанії. Сподіваюся, вона не буде чіплятися до них зі своїми особливими послугами. Вона ж розуміє, що тоді вони її серйозно як техніці не будуть сприймати?
- О, а ви теж вирішили пообідати? - Я запитала Хагакуре.
- Так, але в нашій їдальні всі місця зайняті. - Вітхнула Міно. - А ви?
- Теж. - Кивнула Кьєка.
Я в цей час відчував себе трохи дивно. Цілих п'ять дівчат. Правда, тільки три мої, але це ж практично жіноча компанія. Я тут відчуваю себе трохи більше. Це ж не романтична вечеря.
Але все виявилося не так вже й погано. К’єка, музична дівчинка, має запаси гарної музики і погодилася поділитися своїми треками. А мишка Тору, очевидно, зацікавила мене. Героїзм окупиться, врятував дівчину в біді і тепер насолоджуюся її увагою. Цікаво, що мої дівчата не спішили орати напіввидимку і з цікавістю спостерігали за тим, як вона використовувала флірт. Можливо, мої подружки просто соромилися так схожості підтвердити, що ми не лише друзі, а, емм, любовний квартет. Тільки Ашідо зважилася її підколоти трохи.
- Мідорія-сан, а ти все ще продовжуєш займатися патрулюванням як Грім? В останньому відео ти був разом з Ураракою і Ашідо-сан.
Просто у нас було побачення.
- Ну, тільки іноді...
- А ви можете наступного разу і мене взяти з собою?
- Пфф... - Міно прикрила рот рукою.
- Хмм, ну якщо дівчата не проти. - Потисную плечима.
Ураракка від обурення рот відкрила і подивилася на мене таким красномовним поглядом.
- Я так само потрапила в... команду? - Поцікавилася жабою.
- Не впевнений. - Задумливо простягнув я. - Здається, ти з самого початку розуміла, на що хочеш.
- Ква? - Награно здивувала жабу. - Ну, так, напевно...
Гагакуре, тим часом, звернулася до моїх "напарниць". Її обличчя не видно, але, впевнений, Тору зобразила зворушливий щенячий погляд.
- Ви ж не проти, дівчатка? - Такий прохальний тон.
Мої крихти навіть не змогли дати однозначний відмова.
- Ми подумаємо і скажемо тобі потім про наше рішення. - Вітхнула Міно.
- О, давайте я дам вам свою пошту! І ми зможемо листуватися.
- Давай! - Зраджувався я.
- Ізуку... - Дуже тихо прошепотіла Очако.
Розмова могла продовжуватись, але чотири чоловіки в кафетерію увійшли до нас майже відразу. Точніше, конкретно до мене. І якщо трьох з них я був просто радий побачити, хоч це і бентежило сильно, то ось четверта...
Я встав наперед, щоб не говорити з ними сидячи.
- Вибачте, ви Ізуку Мідорія... - Хоч пропозиція була побудована як питання, це було не запитання.
- Так, схоже, ви мене пам'ятаєте. - Я посміхнувся.
- Звичайно. Ми просто хотіли подякувати вам, тоді, два роки тому, ви дуже допомогли нам.
Так, це були Морські Коньки. Інколи мене все ще мучить та помилка. Але я радий, що врятував хоча б цих двох, а їхній син не став сиротою.
- Дякую, що врятував моїх батьків! - Вишукано викрикнув хлопчик. - Я Кота Ізумі і теж тренуюся, щоб стати героєм!
Від цих вдячність мені стало якось соромно небагато.
- Та нічого такого. Просто це моє хобі, врятувати людей з лиха.
- Чудове хобі. - М'яконім тоном вимовила вона...
Навіть у повсякденному одязі вона була впізнана.
- Простите... А ви ж... ви не могли б... - Я почав копатися в кишенях, але нічого, крім пачки презервативів і телефону, не знаходив.
- Ізуку? - Зацікавлена Очако.
- Ох, у кого-небудь є фломастер?
- У мене є! - Зраджувався Кота, діставши чорний маркер.
- Дякую. - Подякував я хлопчика і звернувся до намету. - Ви ж Шино Сосаки? Я ваш фанат!
Якщо морські Кіньки були трохи здивовані, то мої однокласниці просто в шоці. Сама Шино теж була здивована, але їй було приємно таке визнання. У цьому я вже почав розбиратися. Хоч це й бентежить, але мені також подобається, коли мене прославляють за мою діяльність як Гріма.
- Ви можете залишити свій автограф? - Попросив я, доставши свій смартфон.
- Так ти мене впізнав? Добре. - Мандалай посміхнувся.
Так, та сама! Лідер команди Диких Кошечек! Телепат. Боєць ближнього бою. І просто красуня. Начебто вона тільки транслює свої думки, але чужі не читає. Інакше вона б не була така мила зараз зі мною. Я відразу згадав про свої еротичні фантазії.
У мене не було паперу, так що я дав їй свій смартфон, щоб вона записалася на його зворотній стороні.
Жінка на короткий час замерла з маркером, не вирішуючи відразу розписатися. Здається, її не часто просять про автограф. Ось і хвилюється, що вийде не красиво. І все ж, вийшло просто відмінно. Акуратний підпис і кішка мордочка як бонус. Тепер залишилося накрити телефон спеціальним покриттям, щоб маркер з часом не стерся.
- І я теж хочу подякувати за те, що врятував мою сестру. – Додала Мандалай.
- Не варто. Я ж не заради вдячності це роблю! Хоча, це приємно ...
Щось я занадто багато кажу.
- А я! Мені теж можна автограф? - Звертався Кота вже до мене.
Я відмовився від цього і залишив свій підпис на видаленому мені кепці, з дозволу батьків хлопчика.
- Якщо хочете, можете посидіти з нами. - Продала Урарака Морським Конькам.
Власне, вони не відмовилися. Поява родини Ізумі несподівано зробило наші вечірки трохи приємнішими. А я був радий ближче познайомитися з Шіно. У повсякденному житті вона трохи відрізняється від свого героїчного способу життя. Спокійна, мила жінка, я б сказав "домальна". Здається, що їй більше підходить роль вихователя або вчителя, ніж борця з природними катастрофами. Але все одно, вона класна. І я дуже захопився розмовою з Мандалай, що навіть мої дівчата почали трохи ревнувати.
- А хто ви? - Не витримала першої Міно.
- Це... - Шино розгубилася.
Після того як я заявив, що її фанат - це запитання спонукало жінку трохи розгубитися.
- Це ж Мандалай! - Зате я відповів відразу. - Вона про-герой з команди Диких Кошок. Я з дитинства їх фанат. До речі, у мене навіть їх картки є.
- О! Ти теж збирав ці картки? – Оживилась Тору. - Тепер згадала! Мандалай, Регдолл і...
- Піксибоб. - Нагадав я.
- Саме так! И Тигр.
Загалом, завдяки появи Мандалай, ми з Хагакуре знайшли спільні інтереси. Хоча, чесно кажучи, я вже давно не збираю ці картки.
- Він фанат жінок-кошок. - Ашідо хмикнув. - Я зовсім не здивована.
- Час. - Нагадала Асуі.
Я з тривогою подивився час на смартфоні. На жаль, обідня перерва вже підходила до кінця. Загалом, пора було повертатися. У мене була можливість поговорити з Мандалай можливості моєю практикою в їх агентстві. Але якось я поезався. Не хотілося б, щоб інші думали, ніби я використовую її почуття вдячності таким чином. Тим не менш, це не означає, що я не прийму цю пропозицію, якщо вони самі направлять його в академію.
У залах при стадіоні ми з дівчатами розлучилися. Вони сказали, що хочуть привести себе в порядок. Хоча, треба було цим зайнятися до походу в кафе. Але добре. Я теж вирішив умиватися. Для цього тут якраз є туалетні кімнати...
- Мідорія. - Спіймав мене в туалеті Зуко.
- Тодорики-сан? Ти чогось хотів?
Хлопець якось не по-доброму на мене дивився. Він ніби Бакугоу. Тільки Кацукі вибухає гнівом, а цей як шматок облежного роздратування.
- Нам треба поговорити. - Він проіснує.
- Емм, тут?
Проходячи далі, хлопець встав у однієї з кабінок.
- Я чув, як Ашідо-сан назвала тебе поза шлюбом Всемогутнього. - Він почав.
- Эй! Це просто дурне припущення! Вона помилялася!
- Можливо. Я думав про це. Навіть якщо це не так, Всемогутній спостерігає за тобою. Ти щось привернув його увагу.
Я згадав, як Оллмайт кликав мене на обід і мені відразу поплескав. Мені подобається, коли зі мною милі дівчата, але я не хочу, щоб на мене зачепилися величезні брутні чоловіки.
- І ще, коли я воював з тобою це було схоже відчуття, ніби я вийшов проти нього ...
- Його?
- Не важно. - Пуфоно прикрив очі Зуко. - Ти завжди кажеш, що кар'єра героя, це твоє хобі.
- Це так.
Виникла невелика пауза. Цей хлопець явно може в драматичності. Пафосний засранець.
- Я тобі заздрю. - Марно сказав він. - Для мене все зовсім по-іншому. Ти напевно чув про мого батька, Старателя.
Мені стало навіть цікаво, до чого він клонує.
- Герой номер два. Він зробив собі ім'я, досягнувши вершин кар"єри героя. Але він так і не зміг перевершити Всемогутнього.
Старе суперництво? Мені чомусь згадався Кацукі.
- Він знає, що ніколи не зв'язує з Всемогутнім сам. Тому він створив мене...
- Погоди! - Поспішав я. - Створив? Ти що, клон?
- Ти чув про шлюби заради примхи?
- А, просто євгеніка. - Заспокоївся я. - Якби ти клоном, це було б забавніше.
Мій легковажний погляд на цю розмову, здається, починає зачепити його. Чесно кажучи, насправді я себе дивно почуваю. Раптом Тодоріки вирішив відкритися і висловити свої проблеми, і я відчув себе психологом. Власне, я вже прикинув варіанти відповідей, якими можна було б підбадьорити хлопця.
- Я не хочу бути знаряддям помсти цього покидька. - З злобою процідив Тодоріки.
Здається, що стосунки між ними ще гірші, ніж я думав.
- Тому ти майже не використовуєш свою вогненну половину? - Осеніло мене.
Адже в бою він завжди застосовував тільки лід. Він, здавалося б, вислизав з вогню тільки тоді, коли розтоплює лід. Ні, ну він реально Зуко.
- Я стану першим без цієї сили. - Підтвердив Тодорики. - Так я зрікаюсь його.
- Знаєш що?
- ...
- Це якийсь ідіотський підхід. Це ж не його примха, а твоя. Батько не тільки вспадкував полум’я. Кожна клітина твого тіла несе генетичну інформацію, взяту від обох батьків. Це якось лицемірно, відкидати щось одне і використовувати все інше. Але, це взагалі не важливо.
- Ти не розумієш!
- Ми не знаряддя втілення амбіцій наших батьків. Живи як хочеш сам. Забудь про Старателя. І це буде найкращою відповіддю. А коли досягнеш чогось, просто скажеш, що це твоя власна заслуга. Кинь це йому в обличчя і нехай хоч лопне від злості.
Губи Тодорики сміялися, ніби він хотів посміхнутися, але стримався. Точніше, не посміхнутися, а, швидше, умильнитися.
- Я подумаю над цим. - Пуфосно прорік хлопець. - Але, навряд чи я можу змінитися так просто.
- Як хочеш. - Вітхнув я. - Це твої проблеми.
- Але, ти вислухав мене.
- Так я ж староста! Допомагати однокласникам - це мій обов'язок. У розумних межах. Коли мені нічого зайнятися.
Тодорики хмикнув.
- Добре, я більше тебе не потурбую. Тільки не базікай про нашу розмову.
- Твої ганебні секрети в безпеці, мій рот на замку. - Сказати характерний жест, ніби закриваю рот на блискавку. - Ммм! Мвм!
Тодорики глянув на мене як на клоуна.
Саме в цей момент у туалет зайшов Камінарі.
- А ви що тут робите?
- Письками міряємося. Давай с нами.
- ...
- А... емм... Ну я це ... Я піду...
Коли Денкі прийшов, то забрався висвої.
- Що? Я не розповідав йому про твої комплекси щодо батька.
Закотив очі, Тодорики пішов слідом за Камінарі. Мені, власне, теж тут більше робити нічого. Я вмився ще до приходу Морозильника. З боку стадіону якраз лунала мелодія, яка повідомляла про закінчення обідньої перерви.
- ПЕРЕДТЯМ ЯК МИ ДЛЯ ТЕХ, ХТО НЕ ПРОШЕВ ВІДБОРОКНІ СУЧАСНОСТІ. В КОНЦІ-КОНЦІВ ЦЕ СПОРТИВНИЙ ФЕСТИВАЛЬ! НАША ІНШІ РІЗНИКНІ МЕПРИЯ, ЩОБ УСЕ МОГЛИ ЩЕ ПОКЛОВУВАТИСЬ. О! І ПОДИВІТЬСЯ на ГРУПУ ПІДДЕРЖКИ, ПРИЄХАВШЕЙ ПРЯМО З АМЕРИКАМИ, ЩО Б НЕБЕЗПЕЧНО ДЛЯ НАСЛІГАТИ НАШОГО ХРИСТИВ! ГМ... А ЦЕ...
- коли ви вже набиратиметесь розуму. - Голос Аїзави-сенсея втупився через динаміки.
Таку ж реакцію на виступ запрошеної групи підтримки, до якої приєдналися дівчата нашого класу. Тільки нашого. Тору, Міно, Очако, К'єка, Мом, Тсую. Дівчата відпалюють. Дістали десь костюми чирлідерш. Судячи з їхніх облич і реакції нашого класного керівника, це не запланований захід. Схоже, дівчат просто розіграли. Нехтування дітьми і те, що вони не звертали на це уваги, потрапило в біду.
- Мінета! Камінарі! - Яорозу розлютила гнів.
А названі хлопці злодейські хіхікали.
- Чудово спрацьовано. - Заявив я, підходячи до них.
- Ха! – Самодовольно посміхнувся Денки.
- І ти на їхньому боці! - Момо була приголомшена.
- Охх, прости. Звичайно ж я б не хотів доставляти вам, дівчатка, незручностей. Але я не можу визнати, що виглядаєте ви шикарно.
- А мені подобається. — Видала Хагакуре, почав розмахувати пухнастими помпонами. - І до справжніх випробувань ще купа часу, чому б не розважитися?
- Тору, ти просто клас.
- Ха-ха-хо.
Мої дівчата також почали щось продемонструвати, а потім до них і інших підключилися. Особливо намагалася Ашідо. Точніше, їй просто сподобалося пританцьовувати.
- ПЕВИТЬСЯ ХОРОШЕНЬКО. А ПОТОМ НАЧНАЄТЬСЯ ТУРНІР! ЧОТИРИ КОМАНДИ, ШАСНАДЦЯТЬ ЛЮДИНИ. ТАК, ЗРИТЕЛІ, СКОРО МИ ВАВИДЕМ ІХ У БИТВІ ОДИН НА ОДИН!
Интересно.
- Раах... Я так хотів помахатися на цьому турнірі! - Кірісіма напав. - Чорт, тепер тільки наступного року зможу спробувати знову.
- А хіба минулого року теж був турнір? - Ашідо, яка припиняє танці.
- Так. - Асуі відповіла. - Завжди б'ються найсильніші.
- Справжня битва! - Выла Очако. - Схопка обличчям до лиця з противником, випробування бойового духу!
Тут ми проминули півночь-сенсей.
- Отже, діти перед турніром ми відвернемося на розважальні змагання, ви можете їх ігнорувати, якщо хочете. Відпочинок перед боєм вам не завадить. А зараз, ми визначимо перші пари за допомогою жеребка.
Вона ж несла примітивного рандомайзера, коробочку випадковостей. Подібно і Всемогутній визначав команди на першому уроці.
- Вибачте! - Підняв руку один з фіналістів.
Учень 1-В класу. Не бачив його причуду.
- Да? Є питання?
- Я хочу відмовитися від участі.
- Що? - Поспішали його однокласники.
- Сен, це ж можливість показати себе! Ти не повинен так просто відмовлятися? У чому справа?
- Останнє випробування. - Зітхнув хлопець. - Я нічого не зробив, щоб пройти.
До речі, він з команди контролера. А разом з ним ще Коджі та Аояма із нашого класу.
- Я не пам'ятаю, як пройшов випробування. Думаю, це примха Хітоші-сана. Але я просто не вважаю, що заслужив перемогу. Якщо можна, віддайте моє місце у фіналі комусь, хто дійсно намагався пробитися вперед.
До хлопця підійшов Кода і поклав свою могутню п'ятірку йому на плече.
- Що?
Коджі нічого не сказав, але так красномовно подивився на викладача...
- І ти теж відмовляєшся? - Подивилася на нього Негорі.
Від погляду судді наш чоловік з тваринами задрижав. Каяма виявила свою природу СМ-госпжі. Серйозно, від неї така аура йшла, ніби королева подивилася на брудних свиней. Але це тривало лише кілька хвилин, після чого її цуценята зарум’янулися і губи витворилися у радіснійсмішки.
- Мені це подобається! Оце справа честі, так? Я приймаю відмову Кода і Каїра!
- А я не відмовляюся. - Видав Аояма.
На нього дивилися як на невдаха.
Але, як на мене, зробити таку заяву після жування цих двох було б нелегко. Аояма готовий змиритися з уразливою гордістю і деяким уроном своєї репутації, щоб показати себе на фінальному турнірі. Якщо він відразу не вийде проти мене, то у нього дійсно є шанси просунутися по гілці турніру.
- Чудово, тоді місця виблизу займуть двоє учасників з п'ятої команди.
- ЯКОГО ХРЕНА! Я ТАК НЕ ХОЧУ! - Кацукі нарікав.
Його команда зайняла п'яту позицію.
- Добре, а я піду. Нехай ми з'єдналися на другому етапі, але я ще можу битися зі сильними хлопцями! - Загорівся бойовим духом Кірісіма.
- Йди в дупу придодок! - Бакугоу спалахнув. - Я братиму участь!
Качок Сато нерішучо підняв руку, але підривник на нього так подивився, що його компаньйон по кінному будівництві втиснув голову у плечі і відступив. А от Оджіро не проти. Але він домовився з Ейджіро, і вони влаштували між собою відбір за допомогою армрестинга. Далі пройшов Кірісіма.
- Чорт забирай! ДЕКУ! Вонючий виродок! Я тебе наділаю! І тебе теж, двоордий понторіз!
- Це так зворушливо. – Умилилась Ураракка. - Ізоку, він так тобі відданий.
- Ох, Очако не треба.
- Я ж не воняю. Та й народився я в законному шлюбі... - Награно обурився я.
- Справді, ти навіть не схотів на попередні випробування. - Ашідо хмикнув.
Але, мушу сказати, на своє здивування, я був навіть трохи радий за Бакугоу. Чи те, що я катав його на спині в дитинстві відіграло свою роль? Але тепер, реабілітуючись як учасник, підривник явно оживився. А то ходив тут пригнічений, що аж шкода його було.
Гаразд, з ким мені там битися треба?