Полноч показала на екран, змахуючи батогом.
Друге змагання. Це трохи не те, чого я очікував. Але, не бачу тут нічого неможливого. Хоча, в минулій школі я дуже не любив таких ігор. Ну, тоді у мене і друзів зовсім не було, але тепер є подружки. Взагалі, випробування не дуже оригінальні, але сповнені цікаво.
- Битва людських кінниць? - Здивована Асуі. - Але це не та гра, в якій можна брати участь особисто. Хіба вона підходить?
- Да ладно. Все одно буде боротьба між командами. - Потиснув плечима.
- Верно, и...
Тут слово знову взяла суддя Йомурі.
- Ви зможете вільно створювати команди, починаючи з двох людей і до чотирьох, щоб оформити свою побудову! Правила, як і в звичайних битвах людських кінниць, тобто, вам потрібно вихопити головний пов'язок у вершника іншої коньниці та зберегти свою. Кожен має певний запас очок, що залежить від попереднього тесту...
- Отже, скільки очок за пов'язкою буде залежати від учасників побудови? - Попередив Токаями.
- Эй! Досить говорити те, що повинна сказати я! - Знущалася вчителька. - Але так, це правда. Якщо у вас сорок друге місце, то ваша участь додає п'ять очок до будівництва. Десять за сорок перше місце, п'ятнадцять за 40ве і так далі. Но! Це не стосується першого місця. Виграшний квиток на десять мільйонів очок!
На мить навколо мене запанувала тиша. Дівчата були здивовані. Інші кидали на мене стурбовані або ж алкові погляди. Відстали бачили в мені той самий виграшний квиток, який давав перше місце на цьому випробовуванні. Бакугоу вже прикинув в уяві, як йому отримати ці окуляри. Перемога наді мною для нього це справа честі. І, схоже, не тільки для нього. Тодоріки так само не зводив з мене зосередженого погляду.
- Так, ми всі бачили, на що здатний цей милий хлопець, але для деяких з вас це шанс пройти в фінал! - Видала героїня для неповнолітніх.
Схоже, мої загравання дали свої плоди. Мене назвали милим.
Потім вона почала пояснювати різні нюанси, що стосуються розподілу окулярів. І, уточнила одну особливість. Навіть після того, як людина втратить зв’язок зі своєю побудовою, вона продовжує брати участь у випробуванні навіть тоді, коли її будівництво буде порушене, але вершник не торкнеться землі. Це трохи ускладнює гру для багатьох.
До слова, дехто вже починає об'єднуватися в групи. На мене ж більшість коситься з деякоюпаською. З такою кількістю окулярів моя команда напевно стане загальною мішенню, тому більшість учнів бояться піти до мене. Хоча, яка мені справа? У мене є мої дівчата. Якраз три штуки.
- Використовувати причуди, звичайно, дозволено, але якщо будете атакувати інших учасників з загрозою для життя, будеш дискваліфіковані до кінця випробування. - Застерегла Негори наостанок. - А тепер у вас 15 хвилин на переговори і формування будівель!
- Всього п'ятнадцять? - Поспішала Очако.
Ті, хто вже і так дивився на союзників, відразу зібралися разом.
- Дівчата, ви зі мною?
- Так! - Очако відреагувала. - Якщо вибирати, я краще буду в команді з друзями!
- Друзі? - Весело захлинулася демонетка.
- Ну...
- А ми впораємося? – Засумнулася Тсую-чан.
Тут навіть думати над стратегією не потрібно. Отже все очевидно.
- Я в основі, Міно і Очако по флангах, а ти будеш наїзницею.
- Я? - Здивована жаба.
- Так, ти менший і можеш використовувати мову, щоб зривати пов'язки інших гравців.
- А нам потрібні пов'язки? Якщо ми збережемо свої окуляри, то вже будемо на першому місці.
- Ну, можна і так.
Власне, цією групою ми і звернулися до судді, щоб замаскувати наше побудову, та отримати пов'язку. Правда, на половині шляху до нас вийшла Хатсума. Її вигляд був серйозним.
- Ну ж, містер перше місце, візьмеш мене в свою команду? - Посміхаючись, вона звернулася до мене.
- Емм?
Вона підійшла ближче і прибила мене, перекинувши руку через плече.
- Зараз ти прикував до себе загальну увагу. Можеш і мені погрітися в променях слави? Тоді ще більше людей зверне увагу на моїх крихт.
- Вибач, але ми...
- Ми ж добре ладимо, так? Я можу надати тобі особливі послуги, я ж уже знаю, чого ти хочеш. — Говорячи це, Мей злегка опустила руку і притиснулася до мене збоку.
Які у неї неймовірні цицьки. І як же мені хотілося погодитися. Але, що стоять поруч дівчата зараз прийдуть в себе після приголомшливої пропозиції Хатсума і до того як це станеться, мені краще тактовно відмовитися. Так, я хочу дістати Мей, але не так щоб поставити під загрозу божевільні гуртовишки з моїми подругами. Я чесний джентльмен, вірний своїм жінкам.
- Мей, твоя пропозиція звичайно, дуже привабливо, але подумай-ка гарненько ще раз. - Я знайшов вихід. - Якщо ти будеш у моїй команді, то залишишся в моєму тіні, розумієш? Але ти і сама по собі класна! Друге місце - це не слабо, і якщо збереш свою команду, то блидіти в ній будеш вже ти. Розумієш?
І оскільки вже пішли такі вольності, я теж дозволив собі покласти руку на талію дівчини. Сподіваюся, дівчата мені це пробачать.
- Ты прав! - Я зрозуміла Хатсуме. - Я повинна була це зрозуміти! Мені потрібні дрібні сошки в команду!
І зовсім не звертаючи уваги на моїх дівчат, вона висловила вдячність цілям. В щічку. Нахабство чи безпосередність? Після цього вона відразу ж розвернулась до моїх друзів. Вони навіть не обурилися, як божевільний технік звернулася до них.
- Дзерка! Пінкі! Давайте грати в команді!
- Ми дрібні сошки? - Трохи образила Урарака.
- Нет-нет. – Розселилася Ашидо. - У нас вже є команда, шукай інших помічників для своєї британської персони.
І помахала рукою так, мовляв "колекс звідси".
- Оу, жаль... А ты... - Мей відразу перейшла на жабу.
- Вона з нами. – Заявив я, прибивши брюнетку.
- Ясно. - Розпачливо зітхнув Хатсум.
Нарешті вона пішла в пошуках інших помічників.
- І що це було? - Ашідо полюбувала.
- Здається, вона на мене запала.
- Пфф... Ха-ха.
Вона нічого не говорила, але її вираз обличчя чітко проіснував фразу « Не пущу». Це було так мило, що мені захотілося її обійняти прямо тут. Але, все ж, я хочу залишити деякі речі між нами, не роблячи їх доступною громадськості. Навіть якщо всі дізнаються про наші стосунки, це не означає, що ми повинні лизатися у всіх на виду. І якщо просто обійнятися по-друзі в класі можна, то на очах мільйонної натовпу, ні-ні, я соромлюсь.
- Це у вас завжди так? - Асуї у демонетки.
- Ага. - Ашідо хмикнув. - Взагалі-то, я маю злитися через це, але чомусь мені весело.
- Я вже звикла. - Вітхнула Урака. - Це просто божевілля.
- Ми ненормальні, ква.
- Точно підмене! - Підмигнула Міно.
Вони у мене класні дівчата.
В кінці-кінців, ми дісталися платформи і записали нашу команду. І отримали пов'язку з найбільшою кількістю очок. На той час Мей теж зібрала свою побудову. Багато хто був не проти приєднатися до дівчини, яка займала друге місце. Тим більше, що вона додавала команду своїми пристроями.
Багато наших однокласників просилися в Бакугоу або Тодоріки. Шото зібрав у команді Камінарі, Яорозу і Тенья. Так, вони можуть створити потужний побудову. Іїда забезпечує мобільність. Момо своїй причуді на всі випадки життя взагалі корисна в будь-якій команді. Гроші можуть вдарити електрошоком, правда і по своїм теж. Може вони знайшли спосіб захиститися від цього? Ну і сам Тодорики, ходячию артилерія.
Бакугоу взагалі відрізнявся. До початку ще десять хвилин, а він вже їде верхи на Ейджіро, той рудий хлопець з захисною трансформою. За боками Кацуки підтримують Сато, той ще гойдак, і Оджіро, хлопець з хвостом. Загалом, чисто чоловіча побудова з брутальних мужицьких чоловіків. Все в тій чи іншій мірі гойдалки, особливо Сато, який вже схожий на гору м'язів, тоді як інші швидше підсмажені і міцні хлопці.
- Бакугоу-сан прямо палає бойовим духом. - Видала Очако.
І, вона іноді поглянула на цю групу зацікавленим поглядом. Потрібно якомога швидше заласувати її. Інакше вирішить, що раз мені можна групку з трьома дівчатами, то і їй буде група з чотирма хлопцями. Хоча, може тут інше питання. Вона любить бойові фільми і бійки. І про самураїв.
Проте побудова Бакугоу швидко розпалася. Схоже, це було щось на зразок репетиції.
Також я помітив, що Хагакуре також зібрала собі команду. Або, точніше, її затягли в команду. Піввидка стала наздоженею у команді Мей. Хатсуме буквально йшла попереду, хмарована в силову броню. По суті, це був її екзоскелет з попереднього змагання, але з встановлених бронепластинами. Зліва напіввидку підтримувала К'єка, яка підключила свої вуха-штекери до пристрою, який надав наш божевільний технік. А справа була брюнетка з хвилястим волоссям із 1-В класу. І всі разом вони перетворювали свої побудові в шикарний бронепоїзд.
Тим часом, виділені нам п'ятнадцять хвилин підходили до кінця.
- ВО, СОТРИГОЛОВА, ПРОСИПАЙСЯ, П'ЯТНАДЦЯТЬ МІНУТ ВІДЖЕ ІСТЕКЛІ, ПРИШЛА ЧАС БИТВІВ!
На екрані стадіону з'явився зворотній відлік, рівно одна хвилина.
- ХА! НАДІЮСЬ, ВИ ВІДОМО КОМАНДИ! МИ ПРИСТУПЕМО ПО ОКОНЧАНІЮ ВІДЧЕТА! ТАК НАЧАЄ ВЕСЕЛЬ!
- Як же від нього вуха болять. – Пожалкувала Ашидо.
- Ага. Гаразд, дівчата, починаємо.
Інші групи також почали збирати свої побудові.
- Безмежне злиття!
- Ізуку... - Зітхнула Ашідо.
- Ха-ха, мій бур пронизить небеса! - Розселилася Урарака. - Це справжнє чоловічий злиття!
- Ми ж дівчата...
- Магма тече в наших вени!
- Розколюючи серця!
- Ква?
- Ізоку, у нас вийде? Я сумніваюся.
- Очако. Ти можеш не вірити в себе, але тоді ...
- Досить вже! - Перебила нас демонетка. – Надоели.
- Ха-ха.
- Гаразд, все, припиняємо. - Я посміхнувся. - Але, яка ностальгія. Пам'ятайте, ми з Кацукі в дитинстві так само приколювалися.
- Да?
- Ну, він тоді ще говорити нормально не вмів і ходити теж...
Здається Бакугоу це почув.
- ДЕКУ! УНІЧТЯ! - Взрів блондин.
- Здається, він збентежений.
- Тепер він точно буде полювати за нами. - Вітхнула Асуі.
Дівчата з нею погодилися.
- Та він і так став би. - Хмикнув я. - Це Бакугоу.
- И правда. - Признала Очако.
А зворотнього відрахунку вже показував окремі цифри. Коментатори розпали глядачів. Ну, правда, намагався тільки що є Мік, а його помічник - Азава-сенсей, старався не дуже. Усі ці споруди зайняли початкові позиції на стадіоні.
- Отже, Міно, приготуйся бризкуватись. Очако, обнудиш вагу дівчат по команді?
- Так. - Кивнула Урарака.
- Тсую-чан?
- Я готова. - Заявила жаба, висунувши язик на кілька сантиметрів.
- Тоді...
Продзвонив сигнал.
- СТРТ! Мало не взгнув Мік.
- Мамочки... - Пискнула Урарака.
Майже всі команди відразу падали в наш бік. Мабуть, найприбутковіші вирішили полюбати рибку в мутній ододічці. Тобто, скористатися хаосом не для того, щоб отримати пов'язку Асуї, а потім, аби полювати на інших мисливців.
- Мідорія-сан! Ми допоможемо! - Раптом вигукнула Тору-чан.
І бронепоїзд Хатсуме, який ніс на нас разом з іншими мисливцями, різко змінив курс.
- Ха-ха-Ха, дивіться, на що здатні мої крихти! Вони чудові!
- Диявол! - Взгнув хлопець з 1-В класу, колишній вершник атакованого побудови. - Токаґе-сан! Ми ж однокласники!
- Ви не взяли мене в команду! - Злякалася дівчина з хвилястим волоссям.
На той час частина мисливців вже наблизилася.
- Ізуку, а нам не треба, ну, не знаю, ухилитися... - Заспокоїлася Міно.
- Ха! Про що ти говориш? Від чого втікати?
- Вони вже близько, ква...
- Просто дивіться.
Вперед вирвався брутальний кінь Кацуки. Обличчя Бакугоу палало перед нетерпінням перемоги, а долоні іскрились, віщуючи вибух. И...
- Спробуй, проривись.
І набравши більше повітря в легені, двую на ворога.
- ДЕКУ! ЧРТ ТЕБЯ ПІДІ!
Ураганний порив вітру змітає побудова підривника і відправляє їх у політ. Решта команд, що боряться з потоками повітря, затрималася. У когось зривало вершників. Найбільше не пощастило малюку Мінору. Хлопець не встиг зорієнтуватися і використовувати свої лисиці. І він прив'язав до голови, а ось сам... Його зірвало з плечей Шоджі і віднесло на трибуни. Наш восьминіг залишився на ногах, і він спостерігав за своїм напарником. Бідолаха, вибув на самому початку. Шоджі навіть не встиг прикрити його. Сподіваюся, вони не сильно на мене образили.
- Оу...
- А так можна було?
- Девочки...
Ми розділилися.
Ашідо і Очако вийшли з побудови, а Асуї сиділа на моїх плечах.
- Мені здається, ми всі занадто ускладнили. - Вітхнув я.
- Ага. – Кивнула Ашидо. - Це зовсім не цікаво.
- Може, зіграємо в хрестики-нолики?
Адже після моєї витівки всі "охотники" якось заспокоїлися і вже не поспішаюли підібратися до нас. Ну, майже всі...
- ДЕКУ! УБЛЮДОК!
- Тсую-чан, будемо принижувати Кацуки? Заберемо у нього пов'язку?
- Ква?
- Гаразд, згоден, це було б занадто жорстоко. Дівчата, закрийте вуха.
Тепер, коли наша побудова була розірвана, я звільнив свої руки і міг використовувати звичайні прийоми. Міно і Очако повернулися, підперевши Асуї, але й свої вуха закрили в очікуванні гуркіту. Швидкий удар кулаком вперед. Дуже швидкий. Задіяю імпульс і керую ударну хвилю прямо на нас Бакугоу. І, звичайно ж, цей стадіон оглушив грім.
- ТВОРЬ! РААА!
- Вау... - Вражала Очако. - Їхня сила духу дивовижна!
Мушу визнати, вони добре спрацювали.
Побудова Кацукі раптом присело, тобто всі три хлопці, що несуть підривника, оселилися і Кірісіма встромив укріплену руку у землю. Якщо б я би їх вдарив, то це не врятувало б їх, але оскільки я обережно став на місце, хлопці втрималися.
- Деку! Я до тебе дістануся, завчиш!
- Гаразд, значить, використовую спецприем.
- У тебе є спецприем? - Здивувалася Міно, прибираючи долоні від вух.
- Звичайно. - Кивнув я. - Це серйозний удар! Дівчата, вуха!
Ще один удар кулаком з направленим імпульсом, але цього разу вполонули. Ну, так, це просто серйозний удар, а не дуже серйозним чи рятівним. Але і цього було більш ніж достатньо. Цього разу побудова Кацуки сміливо напрочь. Вони і один одного утримати не змогли. І, тим не менш, дещо їм вдалося залишитися в грі. Бакугоу протримався в повітрі трохи довше, створивши потужний вибух. А потім Оґіро підхопив його хвостом.
- Хах, здається, я це відчула своїми внутрішньостями... - Пробурмотала Ашідо.
- У мене в вухах звеніє... - Пожалкувала Очако.
- Ква...
Мені навіть якось соромно стало.
- Простите.
- Та ні ж, це було круто!
- Саме так! Якщо ще хто полізе, сели їх! - Воїном видала Урака. - Покажи їм свою силу! Розмажи цих невдах!
- Ква? - Асуі подивилася на демонетку.
- Так, вона у нас така, просто зазвичай Очако приховує свою жорстоку сторону. – Кивнула Ашидо.
- Я не жорстока! Просто це ж так круто! Ні, ви бачили!
- Верно. - Я погодився. - Очако хороша.
- Ха-ха, так, точно.
Але тепер нас всі бояться і навіть близько не підходять. Решта вершників почали змагатися між собою, розраховуючи нас надто небезпечним здобиччю, яка не тільки порогах може надавати, але й відірве їх.
- Ми так і будемо просто стояти все випробування?
- А чому ні? Або ви просто хочете на мені покататися?
- Відберемо у когось пов'язку? – Продала Міно.
- У мене є краща ідея. - Опікався я. - Дівчата, забирайтесь на мене.
- Злиття! - Очако.
Щоб дівчатам було зручніше триматися за мене, Урарака обняла весь Асуї та Ашідо. Для мене вони й так не були важкими.
- Що ти задумав?
- Все просто, дивись. Бачиш, Тодорики намагається забрати пов'язку у Іцуцкі-тян?
- Да...
- Помішаємо йому! Ми ж герої, зупинимо напад з пограбуванням. Наше завдання - захищати справедливість. - Це було з відчуттям, аж героїчний перк активувався.
- Саме так!
- Іцукі-тян? Вона теж друг Ізуку? - Асуї запитала.
- Кхм... Ну, не зовсім друг. - Замявся я. - Ми навіть не приятелі, просто розмовляли кілька хвилин один з одним.
- Ясно.
Відштовхнувшись від землі, я рвався вперед. І Мік, що спав, не міг пропустити цю подію без своїх коментарів.
- О! ПОДИВИТЕ! НАШ ФАВОРИТ НАКОНЕЦЬ-ТО ДЕЛАЄ СВІЙ ХІД! КОМАНДА ЗУКУ МІДИ НАПРАВІ!
Звичайно, це відразу привернуло увагу всіх гравців. Найпопулярнішого відступали подалі від траєкторії мого руху. Я ж, достатньо наблизившись, знову використав ураганний вид. Могутній порив вітру мало не збив Тодорики із « осідала», але хлопець вчасно встиг закріпити своє постаріння з допомогою льоду.
- Оаах! Холодно! - Вигукнув Камінарі.
- Мідорія! - Мало не проричав Зузу.
Хлопець явно був незадоволений моїм втручанням.
- Що не так, Тодорі-сан? Чи не ти оголосив мені війну? О! Денкі, Момо, переходьте на мій бік, а?
- Ч-що?
- Так, так! Хіба правила не забороняють переманювати гравців з інших споруд?
- ЗАПЕРЕЧЕННЯ! ІГРОКИ НЕ МОЖУТЬ ДО КОМАНДИ ТА ПРИЙДИТИСЬ до ІНШИХ. ЯК ЖЕ ОРИГІНАЛЬНИЙ ПІДХІД! ЗРІТЕЛІ! ЧИ ВИ вже чули? ПОХОЖЕ, ХТО-ТО ДЕЙСВИЧНО ВЕСЛІТЬСЯ ВОВЗЮ.
Я винен, що подивився на своїх суперників.
- Вибачте, схоже, не вийде.
- Зараз! — Несподівано вигукнув Тодорокі.
Його побудова різко розвернулась, і Яорозу застосувала старий прийом.
- Серйозно?
Відступивши на півшага, я просто пішов з лінії атаки і ...
- АХТЖ СУКА! - Взрів Кацукі, що потрапив у мережу.
Бакугоу вгамував бажання пообідати і майже непомітно підкрався до мене верхи на Оджіро. Цікаво, що він мав дві пов’язки. З спустошеним орденом умудрився отримати бонусні окуляри. Кірішема і Сато вже втікають до нього, щоб знову об’єднатися у побудову та суддя їх не зупиняє. Вон, десь тут бігає парочка з 1-В взагалі вдвох.
- Я буду першим, виродки! Чорт, ні! Я буду взагалі єдиним! ВСЕ ПУБІЛЛЯ ТВАРІ!
- Здається, він розійшовся. - Ашідо посміхнулася.
- Термінальна стадія упаболи.
- Це жахливо.
Бакугоу розірвав мережі серією вибухів. І поки я відволікся на це видовище, команда Тодоріки зробила новий хід. Точніше, хід зробив Ііда. У нього могло б навіть вийти, якби моя реакція була як у звичайної людини. Тінь задіяв якусь істоту здатність своєї примхи, наче включив форсаж. Вихлопні труби на його ікрах випали потік чорного диму, а сам хлопець вчинив божевільний ривок з розворотом. Тодорики явно був здивований, але встиг сорієнтуватися і вже потягнув руку до Асуї, щоб зірвати з неї пов'язку.
- Гарна спроба, Іідо. - Похвалив я бігуна, попутно перехопивши руку Зузу.
- Чорт. - Шото намагався віддернути руку.
- Не так швидко, Тодорі-сан.
- Ч-що... - Поспішав Мозолит.
Я просто витримав його з побудови, притягнувши до себе.
- Ти хотів перемогти мене, Зуко, але я ніколи не говорив, що залишу твої спроби без відповіді.
- Що? Зуко?
Тодорики так здивувався, що на секунду припинив спроби вирватися. В будь-яку секунду він міг спробувати вдарити льодом, так що я не хотів тримати його довго. Мені нічого не буде, але на мені ж спини. І приклавши до грудей хлопця, я просто відштовхнув його, попередньо зривши пов'язку.
Ордер Тодореки встиг згрупуватися і зловити свого вершника. Щоправда, сила кидка була досить велика, щоб зруйнувати це побудова. Ніби кеглі розкинув. І все ж, Тодорики не вибув з гри. Так, я залишив йому шанс ще подолатися, бо міг викинути його зі стадіону. Просто не хотів позбавляти однокласника можливості продовжити гру. З Мінору і Шоджі все сталося якось безглуздо, подібній виліт для них був просто нечесним.
- Вау! Це було так круто! - Мало не видала Урака.
- Очако. - Змовила демонетка.
- Розбірки між хлопцями! Дух суперництва.
- Очако! Заспокойся. Ти занадто перебудилась.
- Та я нічого... - Злякалась дівчина.
Довго нам не дали побалакати. Кацуки і не потрібно було часу, щоб очухатися, його взагалі важко приголомшити. Хлопець тільки сильніше розсердився і ще більш люто кинувся в бій. Він настільки захопився, що навіть не зрозумів, як з нього пов’язували. Бакугоу і не помітив би, не вирішуй прилизаний блондин з 1-В похвалитися.
- Хех, як відібрати цукерку у дитини. - Самодовольно видав він.
Обличчя Кацуки скам'яніло.
- Ой, нас зробили. - Видав Сато.
- АХТЖ КУСОК ЄБУЧОГО ГРЕБАНОГО ДЕРЬМА ЗГОРИ! А НУ ЇДИ СЮДА! Я ВБ'Ю НАХРЕН ОБІЗЬЯНА ЖОПОЛІЦЯ! Яйца ЧЕРЕЗ ГЛАНДИ ВИРВУ ГОВНЮК!
Проте блондин не затримувався для розмов. Побоюючись, що він погнав своїх хлопців подалі від мене. А слідом за ним, використовуючи момент, відступила Іцукі зі своєю командою. Ушла від Тодорики і, заодно, прийшла в тил Бакугоу, допомагаючи однокласникам.
- Деку! Чуєш мене, виродку! Я з тобою ще розберуся, тільки надаю цього сраного лайна!
Поздоровивши, ордер Кацукі кинувся в погоню.
- Це було несподівано мило. – Видала Урарака.
- Пфхаха. - Ашідо засміялася.
- Половина випробувань вже пройшла, кво. - Асуі помітила, подивившись на екран.
А ще, якось так вийшло, що ми залишилися одні. Усі команди, до яких ми прорвалися, розбіглися. Обидно.
- У світі була гармонія, поки народ вогню... - Протянула Урарака.
- Очако, ти краса.
- Ха-ха. Тодорики-сан дійсно схожий на Зуко. Але, це ж якось не добре, сміятися над його опікою?
- Точно, ми більше не будемо.
- Пфф...
- Про що ви говорите? - Зацікавлена Міно.
- Ква?
- Схоже, нам потрібен ще один кіномарафон.
- Согласна. - Кивнула Дзерфірка.
Події на стадіоні, тим часом, розвивалися вовсю. Команди боролись за окуляри, зустрічались і віднімали пов’язки. Хтось сміявся повертати відійдані окуляри, як Бакугоу. З упертістю Кацукі догнав зализаного блондинчика і розібрався з ним. По-чоловіки, як сказала б Очако.
- Знаєте, а це добре, що ми не стали продовжувати ... - Повільно сказав я.
- Ізуку?
- Бачите того хлопця?
Дівчата стежили за моїм поглядом.
- Він з загальноосвітнього, Хитоші-сан?
- Так. Проти нього ми могли б програти.
- Ч-чего?
- Ква?
- Просто подивіться, що він робить.
Ми слідкували за ним ще деякий час, перш ніж хлопець знову використовував свою примху. Він поспішав з однією із команд і явно якось зв'язався. Почалася перепалка, а потім другий вершник раптом заспокоївся і просто віддав свою пов'язку Шінсо.
- Визнаю умовів?
- Контроль розуму?
Вийде так.
- Жахлива здатність.
- Гей, моя теж. - Хмикнув я.
Якщо ми зіткнемося з цим хлопцем, потрібно буде викинути його якомога швидше. Я вже хотів сказати дівчатам, щоб вони не дивилися, але Хітоші уже помітив стеження. Ну, тепер він знає, що ми принаймні знаємо про його здібності. Криво посміхнувся, Шінсо направив свою команду подалі, вирішивши не стикатися зі мною зараз. Дуже мудро.
Хоча він не знає, що навіть якщо його примара спрацює на мені, я можу виробити імунітет, нехай і не відразу. Хех, моя причуда дуже багатограна, хоча і здається простий з боку.
Бакугоу, тим часом, був не дуже подовгу. Після перемоги над командою з 1-В класу він схлестнувся з Тодорі, чия команда змогла відібрати дві пов'язки для себе. Але в останній момент їх усіх розкинув несподіваний бронепоїзд Хатсуме!
- Ха! Випробуйте силу техніки!
Сіловий кастет на раз пробив крижану стіну Тодоріки, після чого К’єка вправно підчепила парочку трофейних пов'язку одним зі своїх штекерів.
- Ха-ха-хо! Не зяйте хлопчики! - Злорадувала Хагакуре.
- Та як ти... - Почав закидати Кацуки.
- Охолонься! - Мей вкинула вільну руку і вистрілила у хлопця з вбудованого розпиля густої потік піни.
Це було шикарно.
Джіро підхопила пару пов’язків і Бакугоу теж, поки той намагався вибратися з багна твердої піни, після чого бронепоєзд пішов геть. А пуститися в погоню хлопці не встигли...
- ЧАС ВИШЛО! – Прозвучав голос Сущого Міка. – ПОДИВІМОСЯ ЖІ НА ЧЕТВЕРКУ ФІНАЛІСТІВ!
Отже, ми пройдемо далі лише чотири команди, хоча окуляри залишилися у більшого числа.
Але якщо б усі, хто зберіг окуляри, не мали сенсу брати участь у змаганнях, так? До речі, Орочимару так і не з'явився. Я навіть трохи розчарований. Или нет?