Розділ 388 — Ліс, який веде до майбутнього (Часть 3).
З того часу пройшов місяць.
Весь цей час, починаючи з того дня, як вони розділили плоди світового дерева, Теодор залишався в північному Великому Лесі і насолоджувався звичайним повсякденним життям. Час, проведений у лісі, був трохи довше, ніж час в місті. Але навіть тут воно не переставало текти, і невдовзі настав час розставатися.
– Э-эх... - Він зітхнув, розуміючи, що мусить піти. Коли ще його тіло і розум були настільки спокійні?
Якщо медовий місяць з двома жінками був наповнений новими враженнями, то життя в Ельфхаймі було втіленням безтурботності та миру. Щодня починався жвавий спів птахів і закінчувався з Еленою. Висші ельфи ставилися до нього з повагою і дружелюбністю. Його називали добродійником навіть звичайних ельфів, які збирають врожай овочів та фруктів.
« Це ситуація, про яку я навіть не міг мріяти в Мелторі... Що ж, тепер все по-іншому."
Тепер Теодор був найбільшим магом на континенті і Старшим Майстром Башен. Але двадцять років тому Теодор був звичайним хлопчиком з сільських сіл, який входив у володіння Баронства Міллерів.
Місцеві жителі, які не мали спеціальних продуктів і великих сільськогосподарських угідь, жили в умовах залежності від свого становища. Не було нічого іншого, як ті, хто народився "благородним". Навіть його мати, яка страждала від проблем зі здоров’ям і втрати ваги, не випускала роботи з збирання пшениці та картоплі.
Це була земля, де титул "лорд" сприймався людьми зовсім інакше. Мабуть, саме тому Теодор виріс з любов’ю та правильними прикладами для наслідування.
Кхр-ер-русь.
Думаючи про це, Тео укусив яблуко, яке дав йому зовсім незнайома дитина.
"Смачно".
Завдяки багаторічному досвіду ельфів земля Великого Лісу була незрівнянно родючою. І ось, поки Теодор жував яблуко, хтось повернувся зі своєї власної роботи.
- Теодор!
Це була вища ельфійка, Елленя, яка стала ще красивішою ніж місяць тому. Напевно, все-таки недаремом говорили, що закохані розквітають?
- Елла, хіба не варто звертатися до мене більш неформально? - привітавши її, запитав Тео.
- Навіть якщо ти цього хочеш...
Теодор вже багато разів говорив їй про це. Коли він звертався до своєї коханої Елла, Еллене було дуже важко називати Теодора неофіційним ім’ям. Однак навіть тепер вони не відчували, що таке ставлення до дітей є дистанційним.
– ... Мені подобається говорити саме так, — заламавши ручки, прошепотіла Еллена.
Це був непередбачений, але насправді лисо-подібний вчинок, через який Теодор не втримався і притягнув її до своїх обіймів.
- Ом-х!
У відповідь очі Елленої округли, що зробило її більш схожою на оленя, ніж на лисицю. Її волосся витікали квітковий аромат, і Теодор миттєво відчув температуру її тіла. Він знав, що її сором'язливість зламається якщо він притисне її ще сильніше. Отже, Теодор присутнє і гриво вчепиться своїм носом у її власний.
- Аха-ха, лоскотно!
- Це тобі покарання за те, що ти постійно називаєш мене формальним ім'ям.
- Це, ахі-хи. По-подожді, аха-хо!
Окрім носа, він лоскотав її вуха і талію. У результаті Елена здалася і, сміючись, відкинулась на руки Теодора. Унікальний запах рослинності оточив їх тіла, і через деякий час Елленоя тихо прошепотіла:
– ... Ти йдеш.
- Вибач, Елла.
- Ні, чесно кажучи, я знала це.
Елленя була найвищим ельфом, а також жінкою. Вона не могла цього відчувати. Вона бачила це, коли дивилася на Теодора. На його плечах було важкий тягар, вага, неможливого для розуміння. І Елленя не мала можливості нести цей тягар. Таким чином Теодор вирішив самотужки виступити проти болісних наслідків Ельфхайму.
- Ти пам'ятаєш? Коли ми вперше зустрілися, вона проговорила.
Це були похмурі нетрі Бергена, де вони з Вінсом вистежили работорговців.
- Ти був набагато меншим, ніж зараз... А потім ти виступив проти з'явився з нізвідки монстра. Зрештою, ти врятував не тільки моє життя, але й життя всіх у цьому лісі.
– ...
- Я була дійсно схвильована. Ти врятував мене кілька разів, тому я запитувала себе: « Чи можна мені стати твоєю дружиною? »
- Елла.
- Отже, будь ласка, скажи мені Теодоре, — проговорила Елленя, чиї очі випускали м'яке зелене сяйво, чи можу я бути твоєю силою?
– Так, - без коливань кивнув Теодор, взявши її обличчя у свої руки, — тепер і в майбутньому - ти завжди будеш моєю силою.
Почувши ці слова, Елена на мгновеньці перестала дихати, після чого обняла Теодора за шию і проговорила:
- Бережи себе, моя любов.
Це було те, чого навіть Теодор не міг пообідати. Тому він нічого й не відповів. Він просто спокійно поцілував Елленою, і в той момент, коли дівчина зрозуміла сенс його мовчання, тіло Теодора окуталося яскравим світлом, а він зник.
Прийшов час підготуватися до наступу кінця.
***
За місяць до падіння гніву Теодор залишив Ельфхайм і побував у всіх куточках світу в буквальному розумінні цього слова. Сіпото в Королівстві Карґас, руїни королівства Лайрона, Бабаріанські рівнини у Великобританії Солдун, де він боровся з Паном Елліонсом...
Теодор також не залишив каменя на камені від минулих подій свого життя.
Він добре поговорив з старим, який був « старий книжковий маніяк ».
- О, як твої справи? Розкажи мені кілька історій.
Потім він зустрівся з Канісом, з яким Тео співпрацював ще під час свого навчання в академії.
- Ку-ху-гу, молодий студент став героєм. Що ж, завдяки тобі мої справи пішли на лад. Тобі не треба турбуватися про мене.
Крім того, він мав багато інших зібрань. Друг, який відмовився спілкуватися з Теодором після своєї перемоги, нинішній король Андрасу ...
Не було ні дня, щоб він з кимось не бачився. А решту тижня місяця, який міг стати останнім, він провів з нею.
- Хм, ти прийшов до мене. Хіба це не похвально?
Злий морський дракон, Аквіло. Зв’язок, який почався ще з Піратського Архіпелагу, тривав аж досі. Аквіло була здивована несподіваним візитом Теодора, але відразу ж прийняла його, згадавши ті часи, коли вони зустрілися з Гордовинею і разом святкували перемогу. Вона навіть показала йому гору своїх скарбів.
— Будь ласка, не забувай про це, — сказала Аквіло.
- Що ти маєш на увазі?
- Хлопчик. Тепер ти безсмертний... Трансцендентна істота, яка може прожити понад тисячу або й десять тисяч років. У цьому світі мало людей, які зможуть проіснувати стільки ж, скільки ви.
– ...
– ... Можливо, це майбутнє, про яке ти не можеш думати через близьку смерть. Але якщо цей день настане, пам'ятайте про свого друга - старого злого дракона.
Теодор залишив Аквіло, не заперечуючи цього очевидного факту. Він знав, що морський дракон теж щось відчуває. Однак він не розповів їй історії про гнів.
– Що ж. Час прийшов.
Зібрання закінчилися, а розмови вже закінчувалися. Більше не було нікого, з ким він хотів би побачитися, а його серце більше не тремтіло. Магі завжди були найсильнішими лише тоді, коли їхній розум був цілком ясний.
Фшух!
Звичною спалахою світла оточення Теодора змінилося на нескінченні пейзажи льоду і снігу. Це була Арктика, центр Північної півкулі. Холод був дійсно сильним. Навіть чарівник 7-го Круга ненавмисно використав би свою магічну силу, щоб змінити температуру довкілля, не кажучи вже про трансцендентну.
– ... Обжерливість, скільки залишилося часу?
Тим не менш, Теодор все одно злегка підрагував.
- Трохи. Перед самим вибухом гніву на планеті залишилося рівно 11,489 секунд.
Після того як ця цифра стала прийнятною, залишилося три години, 11 хвилин і 29 секунд. Потім на землю мав звалитися комета, яка могла б знищити всю цивілізацію. І від цього по спині Теодора пробігли мурашки. На відміну від свого запаморочливого розуму, передбачення неминучої смерті стимулювали його фізичні інстинкти. Однак він збив зуби і втягався у боротьбу.
« Чи зможу я це зробити...? »
І ось, коли Теодор знову пронісся морозним вітром, він подивився у небо. Землетрус або виверження вулкана... Все це не мало ніякого значення. Будь - яке природне лихо було менш загрозливим, ніж знищення, котре наближалося до них прямо з неба. А потім...
***
[Запланувати місію. Час, що залишився - 972 секунди.]
"Оно" все ще було в космосі. Безмовний простір наповнений холодним повітрям, а також усіма видами випромінювання та електромагнітних хвиль. «Оно» продовжувало рухатися зі швидкістю десять кілометрів за секунду, минаючи різні планетарні системи з однією лише метою — виконати свою задачу.
Його поверхня була гладенька і серебриста. Це була сфера, яка рухається через простір і володіє невідомою силою. Це був один з Семи гріхів, гнів.
[Активація функції спостереження. Встановлення точки падіння.]
Обжерливість згадувала, що гнів був навчений найвищим інтелектом. Його свідомість давала йому змогу точно визначити ціль і зробити її найбільш ефективною. За лічені секунди вибух гніву міг здійснювати повний аналіз навігаційних координат об’єктів, що знаходяться за кілька світлових років. Гнів ніколи не піддавався надмірним емоціям і ще ніколи більше не був загальмований.
[Провивести спостереження.]
Десь глибоко всередині гніву, за кілька кілометрів під його поверхнею, нарешті відкрилися його « очі». Якщо використовувати їх по-максимому, вони могли спостерігати за об'єктами впродовж сотень світлових років. Отже, це був лише питання часу, коли гнів мав пристати до « об'єкта: Земля».
Кілька разів пролунав тривожний звук, після чого екран став чистим, як нове дзеркало. Це була техніка, яку було важко зрозуміти навіть творця.
[Збудова відео.]
Північні півкулі планети, вкриті льодом і снігом, були прекрасними. Однак для мовчазного гримура декоративні споруди були нічим іншим, як місцем призначення. І ось, незабаром гнів виявив на відео-картинку невелику пилочку.
[Ідентифікація перешкод на локальній планеті.]
Масштаб збільшився до х2, x4, х8 тощо, поки об'єкт не став достатньо великим, щоб його можна було розпізнати. Червона мантія, чорні волосся і блакитні очі — це звичайний представник «людської раси». Кількість енергії, яку людина могла отримати від цієї людини, була дуже важливою, але навіть така перешкода гніву розчавила.
[Уникальний об'єкт, підрядчик Обжерства].
Однак гнів не хвилювався. Він не турбувався про це ні секунди, вирішив стерти навіть цю виняткову присутність. По суті, знищення Обжерства не було великою втратою. Найбільшою проблемою для гніву була нейтралізація цивілізації, яка могла загрожувати їм усім. А в наступний момент...
– ... Чудово, — сказав чоловік на екрані з відео - Моє привітання трохи незвичне, але прийми його!
Саме після цього...
[Концентрація високої енергії. Межа 2-го рівня. Реакція на присутність дракона. Пошук назви об’ єкта.]
Потім у нього з’явилася велика гарячка.
[... Наручна стіна піддалася впливу « Лазера» Фафніра!]