Розділ 333 — Дмитра (Часть 4).
- Ку-гра-а-ак!
Рук Нідхьоґґа потряс як небо, так і землю. Для цієї істоти болівій шок був чимось абсолютно необиденним, а тому і відчувався втройні болючіший ніж звичайний.
Магія 8-го Круа, Абраксас, яка всилена практично нескінченно мачною серцем дракона змогла пробити захист навіть такої трансцендентної істоти, як Нідгегг. І ось, як тільки світло, викликане вибухом, зникло...
– ... Пфф-ф, ха-ха - розсміявся Тео, побачивши відкрите перед ним видовище.
Через тріщину, що швидко знизилася, він побачив скриню голови короля Демонів Настронда. Через потужну ударну хвилі її лусочки, які не міг пошкодити жоден клинок, були розбиті, наче скло, а один з його очей був просто втиснув у око. Це було схоже на те, що хтось вдарив по голові дракона величезним бойовим молотом.
- Т-ти ...! Смертний чоловік з цього низнього світу! - Увесь біль проривав міфічний дракон, покритий своєю власною кров'ю. Але хоч тепер з двох червоних очей Нідхьоґґа люто блистав лише один, Теодор відчув, як простір навколо нього затьмарився. Але через кілька секунд Тео зрозумів, що тиск Нідхеґом значно слабшає.
- Не ричи. Це вже не допоможе твоїй гордості.
- Що за дурня ти кажеш?
- Гаразд, якби великий Король Демони Настронда програв Хресфельду. Але бути побитий якимось смертним ... А ще дещо, - насмішок вимовив Теодор, причому досить голосно, щоб його почув Нідгегг, — у тебе дійсно немає друзів? Співчуваю.
Врешті-решт, чаша витривалості Нідхьоґґа була переповнена остаточно, і він люто зревів:
- Гра-а-А- а- А-і-ах!
Теодор закрив вуха, але відступати назад не став. Навіть рев злого дракона, переповнений найжорстокішими намірами, більше не боявся його. А причиною цього був той факт, що просторова тріщина практично закрилася. Яким би не був сильним Нідхегг, він перебував в іншому вимірі і нічого не міг зробити до тих пір, поки хтось знову його не прикличе.
Нідхеґґа, який витріщився на Теодора, був повний гніву, божевілля і ненависті.
- Присягаюся, що коли-небудь я зловлю тебе і буду жувати сот ...
У цей момент просторова тріщина зачинилася, і слова Нідхьогги опадали.
Збочений і зганьблений змій був змушений повернутися у свій світ. Тим не менш, Теодор продовжував дивитися на небо.
- От, начебто, і все...
А потім він побачив "це". Темрява, що покривала небо, почала повільно розсіюватися. Небо засяяло у блакитні кольори, а в очі ударив тепле сонячне світло, наче воно нікуди й не дісталось. Піднявши очі до неба, ельфи та інші істоти відчували дивний приплив сил. Непроглядна темрява зникла, і все було так, як повинно було бути.
- Все закінчилося?
- Живы... Ми живі!
- Ох, втілення світового дерева!
Натовп, в якому змішалися радість і невірство, ставав дедалі більш безладним. І цей хаос потрібно було якомога швидше заспокоїти.
Таким чином, Теодор видав деякі вказівки тому, хто, на його думку, був головним джерелом складного інциденту.
- Х-хонь? Я?
Як тільки з уст Дмітри почули якісь слова, люди відразу замовкли і перетворилися на слух. Вона була втіленням світового дерева, який виступив проти злого дракона і захищав ліс! Звичайно, очі людей переповнювали благоговійний страх. Були навіть ті, хто не наважувався дивитися на неї, опустивши голову до землі.
– ... Ха, ха-ха-хо...
Митру ж, схоже, було незручно. Вона почесала затилок, і підняла стиснену в кулак праву руку та проголосила:
- Нідхегг був вигнаний!
Їй було важко говорити, але дівчина намагалася зробити свій голос найбільш спокійним і впевненим. І ось, як тільки вона підняла вгору свою руку, всі інші відразу повторили за нею.
- Заради всіх, хто живе в цьому лісі ми виграли!
- Ура-а-А- а-е! - Відказала їй натовп. Усі люди без винятку були сповнені радості й щастя. Дриади закидали головами, в той час як феї пустилися у пляс. Ельфи з полегшенням висихнули і розслабилися, тоді як люди почали заспокоювати одне одного. Вони довго боролись проти неживи, а потім опинилися під загрозою тотального знищення. Справді, сьогоднішній день був дуже забутим.
"Уф, все скінчено."
Цього разу стався дійсно серйозний інцидент. Теодор стояв біля Мітри і дивився на Елленю, яка чекала його з ніжним виразом обличчя. А потім він побачив сльози, що виходять з її очей.
– Э-Елленя?
– ... Ми це зробили, — тихо вимовила дівчина і зробила кілька кроків вперед та обняла Теодора.
Можливо, це було пов'язано з різницею в фізичному стані між двома людьми, але очевидно саме Елленоя обіймала його, а не навпаки.
— Я переживала, — трохи соромилась і пробурмотіла дівчина.
– Я... Мне жаль.
- Ти хоч розумієш, як я переживала?
Теодор слабо посміхнувся, відчуваючи, як невеликі кулачки слабо стукають по його грудях.
– ... Да.
Нарешті, коли на її щоках з'явилося ще більше сліз, Теодор не міг доторкнутися до них. Приторкнення до щоки Еллени виявилося теплішим і вологим. Тео витер сльози Еллені своїм вказівним пальцем, відчуваючи, як її зелені очі дивляться на нього так, ніби вона була п'яна.
Теодор не був повним дурнем і знав, що означає цей погляд. Повільно-поволічно її обличчя почало наближатися до його власного. Але як тільки Олени та Теодора стали ближчими одне до одного...
- Хм?
- Ой!
Вони обидва відчували на собі чийсь погляд і відразу повернули голови. А потім і Теодор, і Елленя просто-напросто застигли на місці.
- Чому ви зупинилися? Я не проти, — промовила Мітра, підперши підборіддя руками і зганьблюючись.
Невинні наміри Еллени були відкриті, і та з червоним обличчям кинулася геть.
- П-будь ласка, не дивіться на мене!
- Елленя!
- Хі-хі-хи! Справді, моя мама така наївна.
- Мітра, ти справжня смутьянка... - почав читати її Тео, як раптом відчув якусь невідповідність. Обвівши погляд Дмитру з голови до ніг, він дізнався, що вона зробила деякі зміни.
- Мітра, чому твоє тіло стало меншим?
Дмітра стала ще меншою і, усвідомивши це, підстрибнула з округлими очима.
- Хонь! Тео правий. У кращому випадку, я стала коротшою на 10 сантиметрів.
- Це ж серйозна зміна, правда? Гаразд, не варто про це. Краще скажи мені, чому це сталося.
- Поняла. Мітра - добра донька, хі-хі-хи, - злегка пожартала Мітру, після чого доторкнулася до трохи затісненого стовбура дерева, — дерево стало слабшим.
- Це як?
- Він використовував багато сил, щоб надати мені цей стан, а потім перевиховало в себе забагато отрути. Корені майже не постраждали, але отриманий урон все одно дуже серйозна.
Коли Дмитра з сумними очима погладила кору світового дерева, Теодор поспішив провести діагноз. Незважаючи на те, що він не був богом, їхні почуття з Мітрою були пов'язані, а ще, будучи чарівником, він мав величезний багаж знань. У зв’язку з цим визначення стану світового дерева мало часу відняло.
"Чорт, це зовсім не добре"
Тео зовсім не сподівався, що після закінчення бою зіткнеться з такою ситуацією. Однак невдовзі він зрозумів, що цього б не сталося, якби світове дерево виросло до необхідного становища. Проблема полягала в тому, що світове дерево Ельфхайма все ще було незрілим, а серед ельфів не було армій, які могли допомогти його росту. І ось, в такій обстановці спочатку був покликаний Хресвельг, потім була проведена церемонія перетворення Мітри на богиню і врешті-решт завершена блокування атаки Нідхегга... Було б дивно, якби після всього цього не виникло ніяких проблем.
- Твоя сила вже повернулася до світового дерева?
— Так, — опудало Дмитра, яка знову стала Мітрою.
- Але воно все одно в такому стані...
Факт, що після повернення божественної сили нічого не змінилося, міг означати лише одне: світове дерево витратило надто багато своєї життєвої енергії.
А коли Тео побачив листя світового дерева, його обличчя зовсім застигло. Зелене листя стало злегка жовтуватим, а гілки, які були такими ж міцними, як сталь, тепер легко згиналися і лазили.
«... Здається, мій список проблем поповнився ще однією."
Але найгірше вже було позаду. Ослаблення світового дерева було життєво важливим питанням для всіх мешканців Великого Лісу, але в порівнянні з загрозою у Нідхогга ця проблема була другорядною.
Щоб рости, світовому дереву потрібні були життєві сили. І якщо їх якось не компенсувати, то через кілька років або десятиліть вона могла померти. Однак це питання не було розв'язанням, а спочатку обговорити з справжніми керівниками Великого Лісу, вищими ельфами.
"Ну, не думаю, що в найближчі кілька днів ситуація стане набагато гірше"
На щастя, тепер у них було набагато більше часу, ніж кілька днів. Крім того, на цей раз ельфи мали кілька можливих варіантів виходу з ситуації. Отже, не було потреби лити крижану воду на голови тих, хто і так втомився від важкої боротьби.
Коли Теодор кивнув сам собі, то подивився на безхмарне голубе небо, яке жителі Великого Лісу могли більше ніколи не бачити.
« Так, голубе небо набагато краще ніж чорне»
Теодор встиг побачити крізь тріщину в вимірі пейзаж Настронда. Небо і земля того світу були повністю поглинуті темрявою, а в його вухах все ще лунали крики тих, кому не пощастило туди потрапити. Якби Нідхегг поглинав світове дерево, цей матеріальний світ перетворився би на точно такий-ж похмурий і безпросвітний пекло.
- Цього не буде.
У ранньому віці Теодор завжди мріяв стати чарівником, який виступить проти злого дракона. Однак він ніколи не думав, що його мрії стануть реальністю.
- Ху-ху, — досить посміхнувся Тео, продовжуючи дивитися на безкрає простори ясного небозводу.