Розділ 327 — Ніч, яка поглинала сонце (Часть 3)
У порівнянні з маленьким і слабким тілом, яке ширяє в небі чорнокнижника, сила від нього була цілком схожа на цунамі. А в центрі цієї чорної сили світилася пара червоних очей, один тільки погляд на які викликав живіт жах.
У міру того як всі чарівники розвивали свої здібності та вміння взаємодіяти з матеріальною сферою життя, вони мали певний вплив на навколишнє середовище. Але з чаклунами все було по-іншому. Їхній вплив на світ було подібне до потрапляння отрути в чистий ставок.
Магічна сила Джерема, яка бере коріння відразу в двох вимірах, забруднювала ману цього світу і заважала циркуляції природної енергії. Після безперервного впливу чорної магії на живих істот, вони втратили свою первинну форму і екологічні екосистеми почали руйнуватися.
На щастя, завдяки силі світового дерева, на даний момент з цим особливими проблемами не було. Але, враховуючи силу магічної сили Джерема, це було лише питанням часу.
- Ха-ат! - Теодор, плескаючи перед собою ладонами.
Магічна сила чарівника рвалася вперед, наче буря.
Тьху-ду!
Чорна магічна сила була відтеснена назад, а чорний туман підкинуло в повітря, звільнивши тим самим землю. Усе це було доказом того, що магічна сила Теодора впродовж короткого часу змогла прорвати захист ворога.
Як тільки Джерем це побачив, темрява навколо нього згущалася пуще попереднього. Теодор Міллер за лічені хвилини зміг отримати контроль над підлеглою Джеремою, а його доступна сила явно виходила за межі 8-го кола. Крім того, він мав один з гримуарів і тому Джерому слід було бути якомога обережнішим.
« Що? Здається, він став порядком більше, ніж раніше?» — задався питанням чорнокнижник. Тим не менш, у нього все одно була одна перевага. Хоча Теодор Міллер не мав достатньо часу, щоб розібратися з чотирма вершниками, за його відсутності Джерем став ще сильнішим, ніж Теодор.
Але від декого цей факт все-таки не зник.
- Отже, це розділення душі! Він отримав частину того, що помістив у тіла чотирьох вершників... Враховуючи його стан, прямо зараз він повинен відчути серйозний тиск. Думаю, Джерем захоче покінчити з усім цим якомога швидше.
Теодор зрозумів багато не все, що сказало Обжерство, але суть йому була зрозуміла.
- Це сталося через те, що я вбив чотирьох вершників? Але ж стосунки між некромантом і незрілістю завжди односторонні... Теоретично, неможливо повернути магічну силу, яку він дав своїй неживі.
- Вірно, користувач. Магічна сила не може бути повернена.
Але те, що повернув собі Джерем, не було його магічною силою.
- Плата за утримання вищої нестатки надзвичайно висока. Для того щоб вони продовжували існувати протягом тисяч років після смерті свого пана, Джерому потрібно було стільки магічної сили, скільки міститься в серці дракона. Думаю, що цей чорнокнижник пішов іншим шляхом: він розламав свою душу і помістив її частини в чотирьох вершників.
– ... Та вже, у свою епоху він дійсно був справжнім трансцендентним істотою.
Зовнішній Джерем був тільки відголомленим того, що було запечатано в гримуарі. За тисячі років його душа вивітрилася, а потім була поранена Мітрой. Таким чином, сила чорношкірого була серйозно обмежена в порівнянні з тим, яким він був у минулому. Однак, незважаючи на те що Джерем був у досить слабкому стані після часткового відновлення його душі, рівень її могутності значно зріс.
Коли Теодор зрозумів несподівану зміну обставин, він дуже хвилювався. Тим часом, Обжерство продовжувала говорити все тим же неврівноваженим тоном, ніби нічого страшного поки що не сталося:
- Він все ще не може використовувати всі свої здібності. Джерем не може воскресити чотирьох вершників. Кілька збільшилося лише діапазон і сила наявних йому заклинань.
- Іншими словами, він все ще не 9-го кола?
- Ні. Рани, нанесені його душею Мітрой, не так-то просто зцілити. Якби це було можливо, Джерем ще раніше вирвав би у чотирьох вершників свою душу, щоб відновитися.
— Я зрозумів, - посміхаючись відповів Тео.
Дивлячись на червоні вогники очей Джерема, який ширяє далеко в небі, Теодор згорів дещо міцніше. Це було шахрайство чистої води, яке Тео вирішив використати в цій битві. Розмір об’єкта зменшився, щоб він вміщався у руці і тепер його можна було використовувати як портативний магічний енергетичний камінь. Це був скарб, який він отримав у лабораторії Парацельсу завдяки тому, що допоміг одному дуже стародавньому істоті.
Це було серце, залишене піщаним драконом! Нарешті мав зіграти свою роль.
Звичайно, Теодор нічого не міг зробити з ним, крім як використати в якості джерела магічної сили. Якби драконом серцем скористався хтось інший, то камінь став би чинити опір і його енергія просто-напросто зруйнувала б тіло такої людини.
Тільки Теодор Міллер, який має абсурдну « примушувальну гармонізацію », зміг використати цю смішно велику магічну силу.
- Вероніка, як довго ти зможеш підтримувати це становище?
- Тридцять хвилин за умови, що я не отримаю ще більше травм. У змістовній битві не довше 15 хвилин.
- П'ятнадцять хвилин... Сподіваюся, цього вистачить, - пробурмотів Тео, після чого видав Вероніку і Титанію деякі інструкції. Майстер Красної Вежі була в формі дракона, а найвищий ельф мав ще два постріли.
Якщо титанія, Вероніка і Теодор не зможуть зупинити Джерема навіть з серцем дракона, це не зробить ніхто.
- Гаразд, я починаю.
Теодор пішов вперед, відчуваючи тягар відповідальності, який став ще важчим.
"Запоминання"
« Відкрити всі шари».
"Восьмальна активація".
Ефективність його магічного енергопостачання була досить хорошою. У той момент, коли Теодор збив дракона у своїй руці, кількість його магічної сили наблизилася до нескінченного. Щоправда, він міг обмежити кількість за один раз. Але, як тільки Тео випрушував всю свою магічну силу, вона в мить наповнювалася знову.
Мана, яка сидить навколо Теодора і приймає форму блакитної блискавки, а потім трансформувалася в гігантське коп'є. Це був божественний спис, який буквально блищив. Його довжина досягала 20 метрів, і то була розриваючи простір навколо грому.
І ось, перш ніж Джерем встиг якось на це відреагувати...
- Убирайся-к-чёрту!
По всьому полю бою розкотився звук цього нелюдського голосу.
– ... Що?
Слова Дракона, які були однією з найдавніших мов матеріального світу, розсіяли чорний туман. І водночас з цим вперед мітнув потужний копель, стокате зі струтих блискавиць.
Гру-ду-ду-гу!
Але воно так і не досягло мети. З нізвідки з'явилася стіна темряви, повністю заблокувавши блискавку. Це була чорна магія, яка зводила силу всіх фізичних атак до нуля. Але навіть Джерему було важко протистояти такому удару, тому в чорній стіні з’явилася невелика тріщина. І перш ніж ця колода була закрита, в неї врізався шторм.
Це була стратегія проникнення в пошкоджений захисний бар'єр, який раніше використовувався.
- Ха-ха, це навіть не смішно, — Джерем дивився на своїх ворогів так, як людина дивиться на людей, що покохали біля його ніг мурах.
Бу-дум-м-му!
Чернетку не було важко відбити стрілу, яку випустили з Ураганного Лука. Зрештою, його багатошаровий захист не обмежувався тільки до стіни темряви. А потім вітер розсіявся, і кисень навколо нього випарувався, наче хтось активував вакуумне заклинання.
Перш за все маги були читачами. Вони ставилися до людей, які вміли читати своїх противників: їхні плани і слабкості, наміри та емоції. А потім вони використовували отриману інформацію, щоб перемогти. Але ці маги знову скористалися все тією ж тактикою, наївно вважаючи, що вона спрацює? Це було неможливо, хіба що вони насміхалися з Джерема. Тому його реакція виявилася дещо запізнювальною.
Бу-ду-у-вух!
Випаровування кисню було викликане зовсім не заклинанням. Це був наслідок появи пряміком перед Джерем кулака Вероніки. У своїй драконоподібній формі її сила була в кілька разів вища, ніж зазвичай, але цього було недостатньо, щоб прорватися крізь магічний бар'єр чорнокнижника.
– ... Відтягти мене магічною атакою і штормом, щоб напасти з тила? Ось, значить, як, - прокоментував Джерем.
Однак удар частково досяг своєї мети. Його потужність вистачило, щоб пошкодити одяг Джерема навіть через магічний бар'єр, сила якого була майже на рівні 9-го Круса. Його мантія згоріла, обнаживши таким чином оповите темрявою тіло. Це була оболонка Бледного Лицаря, який підтримував своє існування шляхом збору сили смерті.
Противники чорнокнижника чітко бачили, наскільки роз’ярений він; здавалося, від гніву тремтять навіть його кістки.
- Як цікаво. Але все одно безглуздо, - сухо вимовив Джерем.
А потім його лють і темну енергію попрямував прямо до групи Теодора. Це було не закляття, а просто чиста магічна сила.
- Я замулю вас встати передо мною на коліна!
Але ще гірше те, що ця темрява не тільки небезпечна сила. Темрява та морок несли в собі істот, чиє існування зумовило смерть будь-якій живій природі.
Відкриття нижнього виміру, виклик Мричного Жнецьа... Навіть ельфи, які жили на цьому світі сотні років, ніколи не думали, що побачать цю давню і страшну магію.
У небі над Ельфхаймом промайнули дві реальності, одна з яких була гіршою за будь - який нічний кошмар.
*
Темрява кружилась, наче сніжна в'юга, а полум'я і зовсім стало чимось звичайним. Часто спалахували блискавки, а вітер з’являвся і зникав.
Це стало набагато жорстокішим, ніж колись. На цьому полі бою не було місця відпочинку, і лише одна помилка означала неминучу смерть.
– Дерьмо! - Виручилася Вероніка, яка в цьому червоно-чорному вихорі була схожа на одночасно і на хижака, та на здобич.
90 градусів ліворуч, 30° праворуч. Вона мусила постійно маневрувати, щоб уникати темних копій та істот у темряві. Монстри, що потрапляли в її полум'я, згоряли на місці, але це ніяк не спрощувало ситуацію. Як тільки Вероніка намагалася зупинитися і перевести дихання, на неї накотував туман, що зупиняє саму життя.
- Інферно!
Заклинання, викликане лише одним словом, миттєво зруйнувало туман. Дивлячись на це поле бою, де замість щитів використовували заклинання Вероніка кричала і потім перевела погляд на м'яке до неї блискавицю.
« Я пишаюся тобою, моїм улюбленим»
Спочатку битва була зосереджена навколо Вероніки, що містилася у формі дракона. Магію 7-го кола, міцне тіло і силу, яку вона вкладала у свої удари, не міг ігнорувати навіть Джерем. Проблема полягала в тому, що п'ятнадцять хвилин пройшли і трансформація закінчилася.
Фьу-фу-фейу!
Тим часом сотні стріл, що висадилися на землю, повалилися кілька зомбі-вірн. Обмеження у використанні Ураганного Лука мало чим відрізнялися від тимчасової сили Вероніки. Отже, через деякий час битва повністю перетворювалася в дуель між двома істотами на порозі трансцендентності, до якої Титанія і Вероніка просто не наважувалися втручатися.
В даний час Майстер Красної вежі і найвищий ельф були осторонь, намагаючись хоч якось відволікти увагу Джерема і одночасно з цим блокуючи його слугу.
«... Переможець, мій Теодор", - подумки вимовила Вероніка, дивлячись на темряву та блискавки, що змішалися в далекому небі.
Вона ніколи не думала, що після досягнення 8-го кола їй буде бракувати сили, але світ, як виявилося, був сповнений дивних речей. Вероніка знову згадала обличчя свого коханого і підняла кулак.
– Угра-а-А!
- Заткнись! Я не можу зосередитись!
Якщо Джерем був їй не по зубах, то принаймні серйозно постраждає через те, що він не вижив.
***
- Здається, вони непогано тримаються.
Перейшовши в частково стан блискавки і дивлячись на затяжний затримок світу, Тео бачив мерехтливі вогні. Це була Вероніка і її полум'я.
Душа, пов'язана з його власною вічним контрактом, перебувала в досить спокійному стані, а її магічна сила все ще була далеко від нуля. Якщо все так і буде тривати, вони зможуть протриматися ще цілу годину.
Спокійно оцінюючи ситуацію, Теодор пішов назустріч лицарю смерті, який хотів позбавити його голови.
"Прямою блок Танца Фей".
"Техніка ручної контратаки".
« Вітер вітру і місяць».
Форма блискавки і активований одночасно з нею, Танець Фей! У минулому це було неможливо, але після досягнення 8-го кола Теодор поглибив своє розуміння в цих двох сферах. Тепер він міг без труднощів поєднати дві абсолютно різні сфери. Він використав одну руку, щоб заблокувати клинок, а другу — контратакувати.
Бу-дух!
Коли долоню, яка була перевершена в блискавицю, врізалася у тіло лицаря смерті, її чорні обладунки перетворилися на пил і величезний мечник був відкинуто назад. Можливо, у випадку з майстром меча все було б по-іншому, але тіло хрестоносців Лайрона погано вплинуло на нього.
Рицар смерті врізався у землю і затих. Теодор вирішив залишити Вероніку і підняв погляд на Джерема.
- Як дратує. Тобі ще не набридло? - звернувся до чорнокнижника.
- А що, є інші варіанти?
На відміну від свого неприємного голосу, в очах чорнокнижника читався цілий спектр емоцій. Незважаючи на свій контракт з Нідхьоґом, Джерем був змушений відступати під нескінченним пресинг Теодора Міллера. Крім того, чорнокнигу доводилося витрачати свої сили ще й на утримання покликаного Нідхеґґа, а тому Джерем був зовсім не радий битви на виснаження.
«... У мене теж мало часу." - проігнорувавши пульсуюче боліло у своєму серці, подумав Теодор і подивився на схід.
Серце дракона ще не означало, що він отримав нескінченне джерело магічної сили. Фізичне тіло Теодора Міллера було дуже стресовим, оскільки процес повторного використання сторонньої енергії був неврівноважений. Якщо порівняти його власне серце з гумовою стрічкою, то дії Теодора були схожі на її повторне розтягнення.
"Я мушу покінчити з ним за наступні дві атаки."
Тео, поставивши точний діагноз своїм обмеженням, швидко зрозумів свою подальшу тактику. Тим часом Джерем продовжував атакувати його.
- Уві-і-и!
Злий дух, створений заклинанням 7-го Колоу, був розбитий мечем. Калібр Душі, який прямував до Рейнольдса Спенсера, виявився більш ефективним, ніж він очікував. Сила Рейнольдса дозволила Теодору вбивати ворогів, які мали великий опір до магії. Без Рейнольдса цей бій був би набагато складнішим.
- Гхм, цей маленький виродок десь навчився якоїсь дивної магії - пробурмотів Джерем, спостерігаючи за цією сценою.
Лише кілька місяців тому Теодор і сам не знав про ці чари. Їхня сила здавалася абсурдною. Як він міг навчитися подібної магії за такий короткий проміжок часу, та до того ж стати такими вправними в ній? Це була зовсім не якась стандартна здатність гримуара з Семи гріхів.
А втім, було б справедливо сказати, що Джерем теж був би здатний на щось подібне, якби він був у місці Теодора.
– Ах.
А в наступний момент...
- Все скінчено, — вимовив Тео.
- Що скінчилося?
- Подивися на схід.
– Що...?
Джерем подивився в вказаному напрямку, і через мить його обличчя просто-напросто застигло.
– Свитання.
Хоча справжнім ворогом усього не було сонце, його вплив сильно різнився залежно від часу й місця. Наприклад, затишя світла майже не заважало нам жити. Мертві також не ослабли в вечірній час, коли сонце вже було за горизонтом, але небо все ще залишалося світлим. Що ж було найсмертоноснішим? Прості люди вважали, що такий час був полудень, коли сонце було в зеніті, але чарівники знали про іншу істину.
Найбільше враження на мерців справляли перші промені сонця, коли весь світ прокидався від сну.
– ... Ти з самого початку це спланував?
- Не зовсім. Я хотів перемогти власними силами. Але з тобою не так легко, як ти хочеш.
- Ах ти, щурячий виродок! - Проревів роз'ятий Джерем, але навіть він не міг зупинити такі явища, як схід і захід сонця.
Незалежно від того, наскільки могутньою була магічна сила Джерема, він не міг охопити своїм впливом все небо. Для Теодора це не можливо. На основі законів матеріального світу цей кінець можна було вважати перемогою захисників. Тільки той, хто виходив за межі даних обмежень, міг втрутитися у цей процес.
- Який жаль, правда, послідовник? - З витвором у голосі вимовила істота, що виглядає поза цим світом. Лише декілька його слів змусили заміряти все поле бою! Теодор закрив рот, і Нідхьогг перевернув свій погляд на схід. Небо сяяло золотими променями сонця, що сходить. Наближався світанок.
- Яке неприємне світло,- З легким роздратуванням у голосі вимовив дракон, після чого широко позіхнув і додав: - З цього моменту я забороняю схід сонця.
Фух.
Це був кінець. Один наказ Нідхьоґга призвів до катастрофічних змін. Незважаючи на те, що над горизонтом вже почало показуватися жовто- оранжева куля сонця сходить... Небо, яке кожної секунди мало ставати все яснішим і яскравішим, знову стало темним.
Смерть і морок були могутні драконом, який правив над Настрондом! Це була сила трансцендентного, дійсно перетворення.
- Прокляття, — пробурмотів Теодор.
А тим часом дві сторони, захисники і атакники відчули приплив гіркоти та ентузіазму.
Фшух!
А потім десь за спиною Теодора щось близнуло. Цей яскравий спалах відштовхував темряву і заповнив небо світлом, як сонце. Ні, вона відрізнялася від сонячного світла. У той момент, коли світло торкнувся його шкіри, Теодор побачив абсурдне джерело цього явища. Ця сила була на один крок ближче до богів, ніж все людство разом взяте.
- Невже...
І ніби на підтвердження своєї здогадки він почув голоси, які останні кілька тижнів провели в абсолютному мовчанні.
- У нас вийшло! Теодоре, дивись!
- Ми не спізнилися? Будь ласка, скажи мені що все гаразд!
- Приберіть звідси цих чортових ентів! Мені нічого не видно!
– ... Так...
Це були чотири вищі ельфи, які весь цей час були зайняті закликом стародавнього створіння. Отже, існувало лише одне можливе джерело цього світла.
– Ки-а-А- а-ак!
Його розміри були просто невимовними. Над горизонтом розплакали два гігантські крила, а дзьоб піднявся над хмарами.
Той, хто носив ім’я божественного творива, один змахом крил якого міг викликати ураган.
Той, хто раніше захищав світове дерево, знову зустрівся віч - на - віч зі своїм запеклим ворогом.