Розділ 238 — Другий (Часть 2).
Однак на відміну від своєї агресивної відповіді, Тео став нервовим. Він очікував появи когось з силою Вероніки, але навіть не думав, що йому доведеться зіткнутися зі своїми бойовими здібностями самого "Демонічного Меча".
Якщо спогади Лі Юнсуна не обманювали, він стикнеться з чимось на зразок "кільцю клинків". Хоча за останні дві секунди Теодор розірвав дистанцію до 30 метрів, він був упевнений, що все ще не вийшов з діапазону поразки. І коли він це усвідомив, йому стало прямо-таки важко дихати.
Теодор зрозумів, що може втратити голови навіть між вдихом і видихом. На даний момент у нього була безпрецедентно висока гострота чутливості, але в той же час йому потрібно якимось чином протриматися проти цього монстра протягом нескінченних довгих двадцяти секунд. Якщо він хоч на мить втратить свою концентрацію, то помре.
« Мені потрібно якось наздогнати його по швидкості»
Передишка Теодора тривала лише кілька секунд, але завдяки жертві Гладіо Тео зміг зрозуміти ще один важливий факт.
Звичайно, меч Зеста Шпітема був над-швидким, але інтервал між ударами все одно не дорівнював абсолютному нулю. Це був такий короткий проміжок часу, що жодні людські почуття не могли його зафіксувати. Ґладіо зміг відповісти лише тому, що « проколював » майбутній траєкторій руху меча.
Якщо Теодор хотів порівняти себе з цією швидкістю, йому потрібно було рефлекси принаймні на рівні представників стародавньої раси Ульфхеонарів. І як звичайна людина, Теодор Міллер, могла відтворити такі навички?
«... Я можу це зробити."
Це буде можливо, якщо він використовує ту саму техніку, що і в бою проти Маркіза Фергани, але у більш прогресивному вигляді. Якщо електричні сигнали його нервової системи будуть доведені до межі, то весь світ буде йому завмирати. Можливо, це не допоможе Теодору обігнати меч Зеста Шпітема, але він також не відставатиме.
Десятки тактик і ідей перемішалися в голові максимально зосередженого Теодора. До того як вони закінчили роботу, потрібно було протриматися рівно 17 секунд.
І ось, в той момент, коли абсолютна смерть була всього за три кроки від нього, Теодор Міллер сміливо крокнув вперед.
- Приготовься, – сказав 2-ий меч, нагадуючи собою похмурого женця, після чого помахнув своїм мечем.
Фьу-ву-ух!
Майже водночас тіло Теодора засяяло синім світлом. Можливо, у нього не було « пошуку шляху» Гладіо, але він мав виняткову чутливість Альфреда Беллонтеса. Його концентрація була настільки екстремальною, що навіть упалена голка не закрилася б від нього.
« Оно наближається»
Світ його зорових нервів був чорно-білим. Це був світ, де все зупинилося.
І посеред цього сповільненого пейзажу Теодор втупився на лезо, що з'явився прямо перед ним.
« Оно не просто швидке. Опускаючи проміжний процес... Це феномен, який неможливо зрозуміти здоровим глуздом. Невже його аура має здатність втручатися в « простір»?
Можливо, вона була якось пов'язана з часом. На розум Теодора прийшло кілька причин, але не було часу на роздуми.
Вушах!
Теодор зробив крок назад, і в той же мить простір перед його шиями було розрубано надвоє.
«Кхек! Це просто до сміху швидко!»
У цьому чорно-білому світі вільно рухалися лише Теодор Міллер і меч Зеста Шпітема. Його клинок пройшов повз шиї мага і раптово наніс бічний удар, після чого намагався розрубати його з голови до ніг. Після третього удару Теодор нарешті побачив мимолетну колоду, а тому простягнув руку і кликав до чотирьох віршів.
"Примушувати гармонізацію".
Меч рухався зі страшною швидкістю, отже цілком імовірно, що Зест міг би так само швидко захищатися. Якщо так, то в цій ситуації найбільше підходили атрибути світла і блискавки.
« Чарівна ракета Альфреда, розплавлення. Завершені закляття: Палець Смерті".
Коли ці два закляття злилися докупи, п'ять пальців Теодора Міллера засвітилися зловісним зеленим світлом. Це була комбінація магії повного знищення, яка могла розплавити навіть метал, і Магічної Ракети, що містить блискавку руйнівну силу. Жодна аура не змогла б заблокувати її.
А в наступній миті п’ять Пальців смерті кинулися до живота ворога.
Фжу-у-ву-Ух!
Поверхня землі сяяла п’ятьма променями руйнівної енергії. Потім іонізоване повітря перетворився на вакуум, а самі промені приготувалися ось-ось розірвати живіт 2-го меча.
– Хо-хо.
У той момент, коли битва мала закінчитись, Теодор чітко почув голос свого противника.
- А що, непогано, — з жахливою посмішкою на устах прокоментував Зест.
Фьух!
А потім усі п'ять променів були розрубані. Теодор навіть не побачив руху майстра меча, який обрубав п’ять Пальців смерті одним косим ударом.
Зест Шпійтем справді був майстром меча найсильнішої на континенті імперії. Його густіша аура могла б витримати навіть велику магію. Теодор не міг прорвати цей захист. Але найгірше те, що він не зміг навіть випробувати її на міцність.
« Він просто взяв і зупинив світло? Магічне світло трохи повільніше ніж удар блискавки, але... Моя магія не може навіть наблизитися до нього!"
З іншого боку, розслаблений вираз Зеста все ще напружувався.
- З того часу, як я відчув щось подібне, минуло багато років. Я вкрай схвильований.
Зест завжди перемагав своїх ворогів через односторонній страх, тому він вже багато років не відчував задоволення від повноцінної самотності. Його розслаблена й лінива поведінка була з почуття нудьги, але насправді Зест був справжнім звіром, більш кровожерним, ніж будь-який інший мечник.
І, на жаль, опір Теодора розбудило цього сплячого звіра.
- Гаразд, зараз ми з тобою позабавимося, — вказавши у сторону мага своїм клинком, вимовив Зест. Це не мало жодних особливих зусиль з його боку, але в тому, щоб грати, немає нічого поганого.
Умілість Теодора Міллера допомогла виявитися садистичною природою « Димонічного мечника ». Що йому робити: відрубати цього зухвалого мага кінцівки чи почати з його пальців?
Монстр, Зест Шпійтем, скинув з себе свою маску ліниві, від чого на Тео накотила така хвиля жаху і холоду, що він не зміг втриматися і зробив півшага назад.
Фьу-ух...!
Завдяки лезові меча розрубали тканину і покропили краплини крові. Якби клинок Зеста Шпейма проплив трохи глибше, то перерізав би сонну артерію Теодора.
Затиснувши рукою шию, Тео поспішно зробив ще кілька кроків назад. Напад був настільки швидким, що попередні удари здавалися дитячою забавою. Проте, з погляду самого 2-го мечника це була цілком звичайна атака.
"Чорт, в ближній бою у мене немає жодного шансу..."
Теодор все ще був швидшим за блискавки. Коли справа дійшла до швидкості, здоровий глузд підказував, що людина не могла перевершити блискавиці.
Але навіть якщо ворог міг виходити за межі навколишнього простору, то чи міг би він зупинитись?
Коли Тео подумав про це, то розірвав дистанцію і злетів у небо.
- Гей, ти куди?
... Тим часом Теодор продовжував набирати висоту.
- А тепер повеселимося!
Той, хто залишився на землі Зест змахнув мечем, потім пролунав гуркіт і Теодор впав.
Бу-ду-дих!
«... Що це...?»
Тільки коли Теодор впав з висоти 30 метрів, він зрозумів, що сталося. Він вдарився об невидимі стіни в повітрі. Йому дуже пощастило, що він не встиг активувати свій режим блискавки. Коли б на його місці була проста людина, то її кістки були б переломними.
Швидко схопившись на ноги, Тео ледве відкрив рот.
– К-як?
— Ха, у всіх та сама реакція, — крок за кроком наближаючись до мага, Зест продовжував посміхатися — Я розрубаю простір. Простір було розрубано безліч разів, що призвело до формування стіни. Звичайно, світ негайно виправить ці зміни... Але це добре працює проти таких швидководів, як ти.
- Розрубати...простірство?
- Мені важко повірити, так? Скажи, а хіба це щось відрізняється від звичайного фехтування?
Зест Шпійтем був повністю впевнений у своїй здатності аури. І він відверто розповідав про неї, оскільки був абсолютно впевнений у тому, що Теодор Міллер більше не сховається від нього.
Тепер Тео зрозумів, чому Імперія Андрас відправила 2-го мечника.
... Мечник, який міг розрубати сам простір? Однак Зест відрубав шлях до виходу. Навіть якщо б Тео був у ідеальній формі, він не міг би вийти за межі простору обмеженого ударами 2-ого меча. Що стосується Умбри - він не хотів її використовувати, бо вважав, що це не принесе добра.
« Умбра мені тут не допоможе. Не відомо, що станеться, якщо він розрубить простір в той момент, коли я буду знаходитися в іншому вимірі."
Реальність була така, що Тео був загнаний в кут. Однак це не було причиною для того, щоб здаватися. Відповідь Зеста містила не лише похмуру картину його майбутнього.
« Так чи інакше, я знайшов його слабке місце. Єдине, що можна розрубати з відстані - це простір. Якби він міг нанести удар далеко від мене, я б уже помер. Він швидко перетинає простір, який розділяє нас, але якщо ви зможете побачити його клинок, що з'являється на найближчій відстані, то можете спробувати якось уникнути цього. Тео і активував захисний бар"єр рівно в трьох сантиметрах від шкіри.
Це допомогло б йому вижити після того, як він з’явився на моментальному клині. Хоч така техніка і не дуже відрізнялася від танців на обстріі ножа, якщо йому вдасться вижити... Тоді він зможе скористатися нагодою повернути цю неприємну ситуацію у зворотному напрямку.
- Ху-у-о...
Теодор знову став блискавкою і кинувся в сторону. Його нинішня робота була настільки складна, що він не мав проблем, з якими колись стикався.
Тільки одна помилка означала смерть.
Здавалося, що Зесту сподобався голос Теодора. А потім 2-ий меч з усмішкою підняв свій клинок і запитав:
- Ти щось приховуєш? Але це теж не має значення. Подивимося, скільки ти протримаєшся.
Зест Шпійтем атакував будь-які прогалини, які знаходив у Теодора. Тео не міг навіть сподіватися перемоги в бою з таким противником, а тому витратив багато очок у бібліотеці, щоб трохи підвищити шанси на виживання.
І Теодор знову став блискавкою, починаючи поступово розуміти характер атаки Зеста.
Чарівник, що перебився в блискавицю, і майстер меча, який розрубує простір... Посеред безлюдної пустоші почалася схоплення двох дійсно трансцендентних істот.
***
Лише через п’ять хвилин між двома майстрами підійшло до кінця.
- Кхек...
Блискавка, якою був Теодор Міллер, зрештою досягла своєї межі і маг кубарем покотився по землі загарбаючись кров’ю. Йому було дивно, що з огляду на свої нестійкі кола він зміг підтримувати цей стан протягом п’яти хвилин. Проте, за весь цей час у нього не було ні секунди перепочинку, так що тепер Тео не міг навіть піднятися на ноги.
Для порівняння, Сест виглядав так само як і в момент свого появи. Як кішка, що грається з мишкою, він направив свого маленького сина Теодора Міллера на мішку і із задоволенням сказав:
- Це було дійсно цікаво. Те, що ти зміг так довго уникати мого меча, вже саме по собі виходить за межі всіх очікувань.
– ... Для тебе це розвага?
- Звичайно. Якби на твоєму місці була та вогняна чаклунка чи перекочений старий-маг, все могло б скластися інакше, але твої навички мені не загрожували. Хіба весь цей час ти не був зосереджений виключно на тому, щоб втекти?
Теодор не міг заперечити слова 2-го мечника. Різниця між ним і Зестом Шпійтемом була занадто великою. Якби їм довелося битися сто разів, Теодор Міллера чекала б сотня смертей. Якщо б вони були вбиті тисячу разів, Теодор помер би 1000.
Йому пощастило, що він так довго біг від такого грізного противника, але логічному мисленню Теодора не заперечували слова Зеста. Другий меч, один з найсильніших людей сучасності, був на три голови вище Теодора Міллера в усіх відношеннях.
« Якби ми опинилися в Мелторі, то все склалося б так само".
Такої надлюдини, як Шпіймам, не змогли б здолати ні елітні солдати, ані навіть півк ливних лицарів. Навіть разом з Беком Чонмуном їх обох чекала вірна загибель. Вероніка і Бланделл були єдиними, хто міг стояти з ним на рівнях.
Проте Теодор зовсім не збирався прямо протистояти 2-му мечові Імперії Андрасу.
- У твоїх словах, звичайно є частка правди, але... Ти глибоко помиляєшся, якщо вважаєш, що я намагався втекти.
- Що? - Нахмурившись, перепитав майстер меча, на що Теодор вказав йому прямо під ноги. І ось, як тільки Зест опустив погляд, він відразу ж зрозумів в чому справа.
- Магічне коло? Це... Ах...
Це було супер-велике магічне коло діаметром у п'ятдесят метрів. Побачивши його, 2-ий меч відразу задумався про те, коли саме Теодор Міллер встиг його намалювати. Очевидно, він зробив це у формі блискавки і бігаючи від нього по сусідству.
Рухи мага виглядали так, ніби він нічого не знав про бойові мистецтва, а деякі маневри були зовсім неефективні. Проте в контексті знамено магічного кола все це мало сенс.
Зрозумівши це, Зест не став панікувати.
- Значить, ти збираєшся побити мене цим чаром?
- Ні в якому разі, - від'ємний відповів Теодор, що знехтувало 2-го меча, — Атакуючого закляття можна уникнути, а якщо враховуючи твою спроможність, то я також не можу тебе зупинити.
Що б Тео не використовував, він не міг перемогти. Отже, грунтуючись на цьому висновку, він підготував спеціальну стратегію. Теодор Міллер не міг перемогти Зестом Шпійтем. Але він міг викликати особу, яка могла б зробити це за нього.
Закінчений магічний коло - це магія поклику.
« Сьогодні, в цьому місці... Все вирішиться."
Магічна сила Теодора хлинула в землю, від чого чарівне коло спалахнуло червоним світлом. Те, що буде чинитися проти Зесту, не є звичайною справою. Теодор, враховуючи свій поточний стан, просто почувався б незручно, якби вирішив звернутися до Фафніру, а інші істоти нічого не змогли протиставити майстереві меча такого рівня.
Отже, вчора ввечері Теодор оббризкав всю бібліотеку. Він повинен був знайти каталізатор для магії заклику, ідея про застосування якої виникла в його голові відразу після того, як йому стала відомою особистість автора « Соломонового Пламені».
Саме ця раса була відповідальною за початок великої війни в матеріальному світі, і вона була головним ворогом послідовників богів, які колись противилися їм.
- Відкрийтеся, палаючі ворота пекла.
Теодор Міллер збирався звати головного ворога матеріального світу. Демона.