Глава 236 — Старий книгарень Генріх (Часть 4).
Від слів Хіткліфа Тео застиг на місці. Екс-Мастер Белой Вежі вважав це виявом недовіри, але він також не знав як пояснити свої слова.
Можливо, Хіткліфф ніколи не навчався інших.
- Здається, я зайшов надто далеко, так що давай повернемося трохи назад... Отже, з чого ж почати? - Після того як він пробурмотів Хиткліфф, з давніх часів метеорологія знову почала ділитися своїми знаннями. Жодна наука сама по собі не може бути досконалою і точно передбачити, тому люди вже давно використовували примітивні заклинання для визначення кількості врожаю наступного року. Завчасне визначення погоди було подібне до прогнозу того, де кленовий лист впаде.
- Метеорологія дає змогу бачити майбутнє?
- А ти швидко схоплюєш. Так, це вид передбачення. У стародавні часи за це відповідали жерці кожного племені.
Ніщо так не підвищувало авторитет божества, як мистецтво прогнозування майбутнього. Це дало можливість врятуватися від стихійних лих і дати людям мир та добробут.
У той час, коли цивілізації тільки починали ставати на ноги, такими богами вважалися жерці. Отже, погода вважалася феноменом тісно пов’язаним з божественними силами.
Оскільки Хіткліфф був чарівником, який в маніпуляціях з кліматом досяг вищого рівня, ніж будь-хто інший, його погляд також був почасти спрямований на майбутнє.
- Я почав це бачити, коли закінчив формування свого 7-го кола. Щось неважливе, що я назвав "облаками"... Отже, з часом це перетворилося на справжні хмари. Персті хмари, шаристо-кучеві, пластмасо-довжеві і просто дощові хмарки... Кожного разу, коли я робив небезпечний вибір, хмари темніли... Так я навчився розуміти, коли мені загрожує небезпека.
Якщо Хіткліфу довелося зіткнутися з надто сильним противником, він бачив грозові хмари. Якщо найближче майбутнє мало мирне проведення часу, його оточували білі та пухнасті хмари. А коли Хіткліфф досяг 8-го кола, він став здатний бачити майбутні катастрофи навіть у далеких королів.
Приблизно в той же час ім’я ураганного мага Хіткліффа стало популярним за кордоном. Він врятував село, яке мало змити потопом і передрік виверження сплячого вулкана.
Гіткліфф, автор книжки « Книги Хлаків» продовжував вести монолог, згадуючи своє минуле.
- Так чи інакше, я помер посеред абсолютного нічого.
- Але як? Хіба Ви не бачили свою смерть? - Перепитав вражений Тео.
- Може бачив, а може й ні. Я не знаю, що сталося після того, як я помер. Тепер, стосовно тебе, - вимовив Гіткліф з поглядом Теодора, після чого захопленим голосом додав: — Так, цей ворог справді жахливий. Він неймовірно сильний. Мабуть, навіть сильніше ніж я за життя... Як тобі вдалося нажити собі таких ворогів у такому юному віці?
- Не смішно...
Оркус, непереконливо спровокова Теодор Міллером, Імперія Андрасу, яка втратила відразу трьох мечів і Королівство Лайрон, що брала участь у громадянській війні... Багато хто хотів убити Теодора.
« Думаю, небезпека навіть вища ніж я собі уявляв »
На нього збирався напасти хтось, що порівнявся з магом 8-го кола?
Якщо взяти до уваги це, то можна було виявити лише кілька варіантів. Це був або один з перших трьох мечів Імперії, або секретний козир чорношкірих. Тео не думав, що по його голову піде хтось з Королівства Лайрон.
Хіткліфф уважно спостерігав, як погляд Теодора занурився всередину самого себе, а потім запитав:
- Хм-м-му? Схоже, у тебе є припущення. Ти повинен бути максимально обережним. Той, хто загрожує тобі, є монстром, який не може виміряти сили розуму.
- Так, я буду пам'ятати про це.
- Що ж, на цьому будемо вважати мою раду завершеним. Гаразд, давай перейдемо до третього питання про мою магію.
Як тільки тема розмови перейшла до магії Хиткліффа, очі Теодора відразу ж оживилися. Цікаво, що призвело до цього: вплив обжерливості чи його успадкованих напрямів? Щоразу, коли мова йшла про магію, у Теодорі з’явилася велика цікавість. Скільки з цієї "штормової магії" він отримає? Хіба зараз він не стоїть перед самим її творцем, Хіткліфом? Але все це викликало б зацікавлення у будь-якого чарівника, а не тільки в Теодора Міллера.
– Ты... Тебе цікавить моя Супер'ячко?
— Так, — без найменшого коливання відповів Тео.
- Супер'ячко — це кінцева форма шторму, катастрофи, яка може присоромити будь-яке стихійне лихо. Це заклинання, яке ніхто не може відтворити. Це мої чари.
У розквіті своєї сили Хіткліфф міг викликати шторм однією рукою і лише одним словом обвалити ворогів градом блискавки. Він був стихійним лихом, що прозвучав крізь двері.
Це була неймовірна магія, яку Хіткліф розробив в останні роки свого життя. За допомогою неї він міг контролювати метеорологічні явища. І якщо б Теодор отримав її, то у нього би з'явився шанс.
- Хм-м, дякую за похвалу — почуючи ніс, потиснув плечима Хіткліфф, – Але... Мені шкода, але в твоєму теперішньому стані ця магія стане лише тягарем для твоїх кіл. Ти вже давно використовуєш одне велике закляття, тому тобі не треба накладати себе другим.
- Перевантаження кола... Це дратує куди більше, ніж я думав.
- Признайся це як тимчасова хвороба. Але якщо я відрахую Супер-яччинку, то все інше має перейти без ускладнень, — сказав Хіткліфф, після чого направив свої руки на Теодора. У цьому ж жесті не було жодних злих намірів, інакше Тео відразу б приготувався захищати себе.
І ось, в його вуха увійшло кілька послідовних сповіщень.
Об'єкт на назві "Хіткліфф" запрошений передачою знань.
Аналіз деталей запиту... Запит схвалений.
Навик володіння « метеорологією» буде скориговано з урахуванням вашого рівня майстерності.
Ви навчилися навиків "Обладна магія".
Через стороннє втручання рівень території «Облакової магії » збільшився.
Зверніть увагу, що під час використання цієї магії можуть виникнути помилки.
"Мішок Айолоса" зреагував на те, що дізнався.
Ваша кваліфікація буде подвоїлась.
Тим часом Тео був приголомшений головою.
- Кху...!
Велика кількість інформації, яка несподівано влилася до мозку Теодора, викликала у нього глибоку хвилю запаморочення і болю. Якби раніше він не відчував чогось подібного, то напевно знепритомнів би.
Знання мага 8-го кола, Гіткліфа, були глибокими і широкими. Принаймні в сучасній епоху ніхто не міг би відповідати його рівні володіння магією вітру.
Тепер Теодор зрозумів, як рухаються хмари. Він зрозумів, як народжуються блискавки і чому вони спускаються до землі. Він навіть навчився вираховувати швидкість вітру по амплітудах хвиль, які розгойдуються.
Інформація, яку прийняв Теодор, перевищувала сукупність знань з десяти товстих енциклопедій.
Тепер він знав, від чого залежать пориви вітру і чому над його головою пливуть хмари. Це було не що інше, як контроль погоди, яким сучасні люди зовсім не вміли користуватися.
- П-потрясно ...! - Через пульсуючі болі, захопився Тео.
Саме тому Хіткліф вирушив бродити на континенті.
« Він мав побачити це на власні очі... Щоб завершити свою манію, він спостерігав і збирав інформацію про зміну погоди на всьому континенті. Це повинно було зайняти у нього п'ять, немає, десять років ...."
Відхід Хіткліффа з Королівства Мелтор став дуже болючим, але колишній майстер Білої Вежі був втіленням чарівника. Він багато років подорожував заради однієї мети: знайти правду. Він був цілеспрямованим і по-справжньому великим чарівником.
Теодор відчув глибоку повагу до Хіткліффа і поклонився йому.
- Дякую за вашу щедрість, старший.
- Ай, дрібниці. Хіба маги не зобов’язані передавати свої знання іншим? На жаль, ти не зстоїш у Білій Башні, але я сподіваюся, наступного разу зможеш перейняти все моє вміння.
- Так, я буду наполегливо працювати.
Подальший шлях Теодора в цій сфері поглинанням даних знання не обмежувався. Згідно з інформативною інформацією, Супер'яча була піком кліматичної магії. Тому Тео розумів, що не зможе отримати жодної користі, якщо не повністю одержить щойно здобуті знання і магію.
Хіткліффу сподобалися скромні слова Теодора, і він поплескав його по плечу.
- Тоді, при наступній нагоді я розповім тобі про свою наречену. А до того часу постарайся вижити і навчати своїх молодших.
Хіткліффу було справді шкода, що він не встиг поділитися своїми знаннями з більшою кількістю людей. І ось колишній майстер Білої Вежі помахнув своїм коротким паличкою, і світ почав чорнити.
Синхронізація закінчилася, і Теодор повернувся до реальності.
Тео, відчуваючи вдячність за цього незарядного мага, посміхнувся.
"Книга Хлаків" зробила свою справу.
***
- Уф...
Теодор відкрив очі і відчув задоволення. Йому потрібно було лише 30 секунд після зустрічі з Гіткліфом, щоб повністю зрозуміти те, чого він навчився про Велику Магію.
Він глибоко зітхнув і вирішив подумати про загрозу, яка наближається.
- Хіба це вже не друге передбачення моєї смерті?
Перший раз він дізнався про конкретний термін, тоді як ситуація залежала від обставин.
- Більш того, мій противник сильніший за Хіткліфф... Таких монстрів на континенті можна по пальцях перерахувати.
Можливо, екс-Мастер Белой Вежі спеціался лише на одному виду магії, але він досяг 8-го кола. Хіткліфф був наголову вище деяких майстрів меча, з якими зіткнувся Теодор. Якщо так, то можна було припустити, що на нього збирався атакувати хтось, хто не увірує Вероніці. А раз так, йому потрібно було уявити собі монстра, силою вищого Пана Еліонаса, швидкістю випереджуючого Рендольфа, і того, хто мав нескінченний бойовий досвід ...
Питання стояло навіть не в тому, як перемогти, а як вижити. І відповідь була проста.
- Я не повинен битися.
У той момент, коли він вступить у бій, його смерть буде визначена. Це був не обнадійливий висновок, але Теодор прийняв його. Фактично, саме тому він у поспіху залишив Солдун. Оскільки його сила була відкрита, за ним повинні були вислати монстра, сили якого було б достатньо, щоб здолати Теодора Міллера в його найкращому стані. І Королівство Солдун було занадто слабким, щоб запобігти нападу такої істоти.
Він вважав, що безпечніше було б якомога швидше повернутися на батьківщину, перш ніж його пересування буде розкрито.
– ... Але як би я не думав про це, це занадто швидко. Вони не повинні були вирахувати мене на цьому етапі, якщо тільки не стежили за мною ще з Солдуна.
Його логіка і інтуїція в один голос кричали, що ця ситуація була зовсім не випадково. Хтось явно її спровокував.
« Убивство за обов’язком», — підказали йому спогади Лі Юнсуна. Ця фраза була попередженням від його надчутливі, і вона ж була логічним виводом.
Але це не мало значення.
- Обжерливість.
- Хр-м-му?
Він прийняв рішення, засноване на пам’яті Хіткліффа. Нерозумно було протистояти стихійним лихам. Якщо тайфуну призначено ударити, а вулкан - вибухнути, то найкраще знайти спосіб зменшити урон або ще простіше, триматися від катастрофи подалі.
Те саме стосувалося цієї битви. Його ворога близько до стихійного лиха, і спосіб її подолання нічим не відрізнявся.
- Відкрий бібліотеку, — вимовив Тео, звертаючись до своєї лівої руки.
Якщо в животі Обжерства зберігаються навіть божественні артефакти, то можуть міститися і такі речі, які могли спричинити стихійні лиха.