Глава 196 — Меркурій (Часть 3)
Міраж Муджака був справді висококласним навиком, який міг одночасно напасти на ворога десятки ударів. Щоправда, аури на його активацію були більш ніж високі.
Однак Ллойд негайно зреагував. Цей майстер меча, який був оточений десятками клинків, не вагаючись рушив уперед. Віддзеркалені ним яскраво- бірюзові леза розлетілися в всі боки, наче листя, підхоплених піщаною бурею.
Фьу-у!
А потім два майстри меча опинилися один перед одним, і...
- Ух...
– У-хм.
Вони обидва застали, але глибина їх стонів була зовсім різною. Наприклад, Муджак з недовірою дивився на меч, що пронизав його живіт. Технологія, яку він використовував ще ніколи не підводив. Це була здатність, яка дала йому односторонній переваги і дозволила придушити будь - якого противника.
– ... Ка-к? - Пробурмотів Муджак, висловлюючи його сумніви.
Його очі, сповнені сум’яттям, втупилися на Ллойда Поллан. Міраж все-таки наніс майстра меча кілька ран, але жодна з них не була серйозною. У цьому перемозі виграв Ллойд, спрямувавшись з десятками клинок Муджака і нанісся йому глибоку рану. Муджак просто не міг цього зрозуміти.
- Навик, який дозволяє зробити меч реальним... Це дійсно небезпечно. Якщо б ти викликав ще чотири-п'ять клинків, тоді я б точно не зміг уникнути смертельної рани - пробурмотів Ллойд, після чого і продовжив, — але ця техніка мало проти мене. Я не знаю, чи можна матеріалізувати всі ілюзії, але в мене є здатність розпізнавати брехню від правдивого.
- Ух... - Знову простоал Муджак, відчуваючи пульсуючу біль у животі. Як же він все-таки зміг програти в такій сприятливій ситуації? З уст майстра витікала струмка крові.
Однак, на відміну від своїх глузливих слів, Ллойд добре розумів, що можливості його опонента були дуже високими. Як доказ, його звичка розслаблення відразу зникла.
"А ти непростий, майстер з Центрального Континента"
Це була занадто велика змінна, щоб її можна було ігнорувати. Ллойд витягнув меч з живота Муджака і, вирішивши не давати йому можливості відновитися, зібрався відразу добити його.
Однак Ллойд не досягнув своєї мети.
Гру-ду-ду-гу!
На те місце, де він щойно стояв, впали льодові списи і вітряні клинки.
– ... А я зовсім забув про вас, — з гіркою посмішкою пробурмотів Ллойд. Він мало не допустився помилки.
Нехай Муджак і кашляв кров'ю після того, як меч покинув його живіт, але він все ще не був мертвий. Ллойд подивився на магів, що вишикувалися по обидва боки від Муджака, і згорнув плечима.
- Вас четверо, а я один. Що ж, добре вам залишатися.
- Що, почекай...
- Не хвилюйтеся. Я обіцяю, що ми обов'язково зустрінемося з вами пізніше.
Спроба стримати Ллойда зазнала невдачі, і майстер меча швидко зник за рогом. Незважаючи на кілька ран, він був справжнім майстром меча, який мав силу набагато більшу за людський організм.
- Чорт, нам потрібно переслідувати його і не дати загоїти рани...
- Ні, ми доженемо його пізніше.
- Чому? - Він запитав Вільяма, повернувшись до Сильвії.
- Якщо ми підемо за ним без Муджака, то просто терпимо поразку. Краще зараз зосередитися на зціленні Муджака. Ми можемо просто відстежити його і напасти знову.
- Так, згоден. Принцеси мають по-справжньому світлу голову.
– Кхм...
Прямо зараз Вільям був дуже схвильований, але він теж був видатною фігурою, а тому відразу зрозумів, що слова Сильвії вірні. Отже, перед тим як сісти біля пораненого майстра меча, він кілька разів оглянув прохід. Потім він використовував усі закляття виявлення, якими володіла Біла Башта.
- Уф, начебто все. Тепер за справу.
На щастя, Рана Муджака не загрожувала йому. Зцілююча магія разом з лікарськими рослинами допомогла йому бути стійким. Однак якщо Ллойд планував затримати його переслідувачів, то це йому вдалося.
- Гм, цей старий став тягарем для вас. Вибачте, — з великим зітханням вибачився Муджак, який ненавмисно став тягарем для своєї групи.
- Ні, Ви чесно билися і були поранені.
- Я був би щасливішим, якби відрізав йому одну з рук... Це змушує мене сходити з розуму.
Муджак дуже пишався своїми здібностями, але на півночі було занадто багато монстрів. Чого тільки коштувала одна Вероніка, яка могла позбавити його голови так само легко, як розрізати навпіл яблуко. Раптом Муджак відчув якесь дивне відчуття дискомфорту. Він зрозумів, що їхня група зменшилась.
- Гм, це може звучати неввічливо, але я хотів би дещо сказати.
- Що таке?
- Т-тут нікого немає.
У своїх поглядах Вільям і Сільвія спостерігали за пальцем Муджака, нікого не бачили. Там, куди показував Муджак, і справді нікого не було.
– К-куда одяглася та дівчина з жовтим волоссям?
Це було раптове зникнення кандидата в Майстра Жовтої Віжі, Пари.
***
Топ-топ.
Ллойд швидко пішов на безпечну відстань, після якої зупинився і побачив, що ніхто не спостерігає за ним. Він вважав, що слідом за ним кинеться хоча б одна людина, але ніхто його не переслідував.
Незважаючи на свій юний вік, вони були досить добрими і достойними називатися елітними силами Мелтера. Отже, якщо можливо, він хотів зменшити їх групу хоча б на одну людину до того, як вони знову нападуть.
« Це була досить небезпечна ситуація» — подумав Ллойд, змащуючи рани зеленими.
Чим більша густина аури, тим повільніше вона може відновити рани. Оскільки ці травми були завдані ремісникам меча, то вони підуть на лікування цілий місяць. Пронизаний живіт Муджака був набагато небезпечнішим, але це зовсім не потішало Ллойда.
- Він програв лише тому, що йому бракує практичного досвіду — пробурмотів Ллойд, продовжуючи йти вперед - все було б інакше, якби він перетворив наш поєдинок у битву на виснаження. У такій ситуації я не мав би вибору. Ні, я переміг тому що спровокував його.
Ллойд Поллан проаналізував попередню вправу. Це було його хобі, звичка і основа всієї його тактики.
Перемога Ллойда над Муджаком стала можливою лише через помилкові дії останнього. Замість того щоб скористатися сприятливою ситуацією, він сліпо повірив у свою здатність аури. Якби Муджак продовжував обійдеться з трьома чарівниками Ллойда, то програла б зовсім інша сторона.
Ось чому він почав відпускати в сторону Муджака їдкі жарти, які майстер меча все-таки не зміг витерпіти. Для Яночар султан був кумиром і богом, тому такі образи негайно виводили їх з себе. І ось, глузування Ллойда спрацювали як треба, змусивши Муджака втратити свою холоднокровність.
Це і відіграло ключову роль у їхній битві. Ллойд завжди був вірним своїй тактиці, і ця перемога була цілком правильна його здібностям.
– ... Хм, попереду все ще нічого не видно. Невже дійсно немає ніякої можливості проникнути всередину?
Він пройшов кілька кілометрів. Незалежно від того, наскільки великими були руїни, до цього часу вже повинна була з'явитися якась двері. Однак Ллойд ще нічого не знайшов. Його здатність аури була дуже корисна, але в даному випадку він не бачив нічого, крім короткострокових результатів. Вона підказувала йому, як потрапити на територію руїн, але не могла зрозуміти, що робити всередині.
У цей момент...
Як тільки Ллойд почув внутрішні думки, у темному проході пролунав голос:
- А ти дуже допитливий. Ніколи не думала, що побачу майстра зі здатністю « Пошук шляху ».
- Що за...?
Ллойд Поллан відразу застиг на місці, не в змозі визначити місце розташування джерела голосу. Потім він начепив маску холоднокровності і почав обережно озиратися.
Чомусь йому здавалося, що він вже чув цей голос.
- Це дало вам змогу дізнатися, як пробудити Меркурія, знайти тунель і побачити голкоподібні мечі. Якщо так, то це не важко зрозуміти. Пошук шляху — це сила, яка керує діями і дає можливість бачити умовне майбутнє.
– ... Ты... Хто ти?
На відміну від заклинань, аури були характерними для іншого життя. Деякі з них можна було розпізнати відразу після активації, але були й такі, як у Ллойда, які майже не отримували жодного ідентифікації. Донині він використовував свою здатність виходити сухим з води в десятках несприятливих ситуацій і перемогти набагато сильніших противників. Це був його джокер, його головний козир.
Але цей голос знав його секрет! Його очі наповнились страхом, і майстер меча підняв свій клинок. Той, хто вмів читати розум і його таємниці, був для нього найнебезпечнішим ворогом!
І ось, коли Ллойд вперше затремтів від страху, перед ним з'явилася чарівна дівчина.
- Справді багато часу минуло відтоді, як мені було так весело.
- Ты...!
Ця дівчина була одним з трьох чарівників Мелтора. І тепер її присутність здавалося зовсім іншою на відміну від колишнього, коли вона приховувала його. Ллойд рефлекторно підняв меч, але йому було цікаво дізнатися справжню особистість того, хто говорить.
- Хіба ти мене не чула? Я запитав, хто ти.
- Я не бачу причини відповідати. Тобі просто потрібно послухати те, що я скажу.
Це був якийсь абсурдний вчинок, від якого навіть він, Ллойд Поллан, втратив дар мови. Тим часом Пара знову відкрила рот і сказала:
- На перший погляд, "Пошук шляху" виглядає як універсальна сила, але у неї є і фатальна нестача. Майбутні користувачі цієї здатності не знали про її слабкості і загинули.
Здатність бачити майбутнє вважалася могутньою силою в будь-який час, а « Пошук шляху » Ллойда був саме таким здібним і сприймав. Він підказував йому, як досягти певної мети, прокладаючи перед ним щось на зразок «дорі».
Ця здатність могла зробити неможливе, а також допомогти йому досягти успіху в справі, коли ймовірність провалу була набагато вищою ніж шанси на успіх.
Однак Парагранум просто висміював як сам Ллойд, так і його здатність:
- Ти занадто короткозорий. Ти йшов по сходах, не розуміючи, що в кінці тупик. Ти поліз в ці руїни, нічого про них не знаючи.
– ... Це справді так?
Тим часом, Ллойд тримав свій меч з холодною і достатньо твердою виразом обличчя.
- І навіщо ти мені все це говориш, коли стоїш переді мною зовсім одна, відьма?
- Відьма... хо-хо, минуло вже багато часу з тих пір як я востаннє це чула.
Пара, якій 24 роки, стояла перед майстром меча і відповіла на його провокацію. Обличчя дівчини було красивим, а наступні слова, що злітали з її рожевих губ, зовсім не відповідали зовнішньому вигляду.
- Звідки така віра в себе, смертний? Як ти взагалі посмів опустити свої брудні ноги в місце мого творця? Ні, я не вб'ю тебе. Замість цього я гратиму з твоїм тілом протягом найближчих 10,000 років.
Холод.
Ллойд Поллан вперше відчув холод. Це було зло, яке не відповідало людським стандартам. Парагранума була надзвичайно сором’язливою, і вона відразу закрила свій рот. Почуте було достатньо, щоб розбудити в ньому інстинкт виживання, про який, як вважав майстер меча, він вже давно забув.
– Ху, ува-а-А- а-ак!
Ллойд Поллан, намагаючись позбутися жаху перед ним, закричав і пішов вперед.
Коли смертні стикалися зі смертю, зазвичай вони вибирали один з трьох варіантів. Вони відмовилися від опору і опускали руки, намагалися втекти або вступали у безглуздий бій, як це зробив Ллойд Поллан.
Хоч би як там було, Парагранум не оцінював цієї спроби на копійку.
- Зрештою, твоя реакція не відрізняється від усіх інших. Як нудно, - вимовила Пара, після чого позіхнула, як справжня дівчина свого віку, а потім наказала, — Ідентифікаційний код plГРН-3681214.
Світ зупинився. Коли майстер меча зробив ще один крок, все навколо нього завмерло. Це була просторова магія 9-го Круга з Епохи міфів.
Коли Ллойд Поллан перестав рухатися, його очі випухли від шоку.
Парагранум розсміявся, дивлячись на кумедний вираз обличчя застигчого майстра меча. А потім, насолоджуючись силою лабораторії, він сказав:
- Ти як дитина у порівнянні з моїм майстром.
- ...!
- Все, досить на мене тягати. Ізоляція.
Ці шість слів визначили долю Ллойда Поллана. Заглиблення Ллойда зникло в буквальному значенні. Тепер майстер меча буде зберігатися в куті склада лабораторії, де було відомо лише Парагрануму.
Некромант перетворив би його на лицаря смерті, але в руках алхіміка майстер меча був першосортний матеріал. Можливо, він перетворить його на хімеру або гомункулу.
У цей момент усмішка Пари найбільше нагадувала посмішку сповненого ентузіазму алхіміка.
А в наступній миті хихікаючий Парагранум повернув голову. Це було пов'язано з раптовим припиненням вібрації, які викликав Меркурій. Оскільки Парагранум все ще не повністю контролював лабораторію, на це могла бути лише одна причина.
- Все скінчено.
Це було відомо тільки гримуару, але битва біля лабораторії Парацельсса підійшла до кінця.