Глава 195 — Меркурій (Часть 2).
Цілком природно, що ініціатива в цій битві була за Меркурієм. Руки, які витягуються з його велетенського тіла, сягали десятки метрів завдовжки. В очах велетня ці два чарівники були всього лише мухами.
Срібна ртутне тіло рухалося, і Меркурій атакував.
Вжу-у-вух!
Це був вихор у прямому сенсі цього слова. На відміну від хвости, що викликає різку ударну хвилю, тиск вітру, який створював блискавки руками, був просто гнітючим.
Теодор і Вероніка, які виступили в повітрі, відразу відкинули назад. Через маги левитації, яка контролювала повітряні потоки, він просто не міг втриматися на місці під таким сильним тиском вітру.
Хоч би яким досвідченим був капітан, у штормі його судно все одно перевернеться.
Пролетівши майже 100 метрів, Теодор ледве припинив кувиратися і відновити рівновагу.
«... Уф, ніколи не думав, що відчую ознаки морської хвороби в пустелі."
Тео почувався так, наче стояв на корабельній палубі під час шторму. Відчуття поколювання то вправо, то вліво було для нього в новинку.
- Очнись, малюк! - Голос Вероніки почувся, виводячи його з запаморочення.
Її тон був екстренішим, ніж зазвичай, а тому Теодор відразу ж кинувся в сторону.
Вжу-у-ву-Ух!
У цей же момент ртутна рука, яка була більше схожа на гігантську колону, пролетіла повз ніг Теодора. Якщо він пропустить хоч один удар, то його тіло лусне, як гнилий помідор. Навіть з огляду на всю його магію захисту, це була неминуча смерть.
Після того як Теодор отримав попередження, він схопився за шию і поспішив до Вероніки. Але замість того, щоб вимовити йому, вона кивнула і запитала:
- Малюк, я так розумію, у тебе немає великого досвіду в повітряних боях?
- Так, це вперше.
- Я знала це. Справжні повітряні бої в цю епоху можна по пальцях перерахувати.
Теодора не можна було звинувачувати за його незграбність. Навіть такі видатні чарівники, як Вероніка, могли похвалитися дуже малим досвідом повітряних битв. Тому було просто нерозумно питати про цього хлопця, якому ще не виповнилось 30 років.
Сама ж Вероніка ніколи не билася в повітрі з чимось, розмірами з Меркурія. До того ж вона не могла використовувати вогняні закляття, а її противник був безсмертним монстром.
- Отже, що нам робити? - Теодор запитав.
Однак Вероніка лише схиблювала і склала кулак.
Всі її вісім кіл оберталися, засмоктуючи ману з навколишніх областей у долоню. Хоча вони обидва були майстрами, сила Вероніки була далеко за межами Теодора. Мана, яка спочатку не відчувала людських почуттів, була насильницькою матеріалізованою.
- Зачаровувати — Обручка Комети!
Це була техніка перетворення магічної сили в фізичну. Проте, на цьому Вероніка не зупинилась і активувала кілька допоміжних заклинань.
- Підсилення! Развраза!
У пустелі Маас тривалість дії заклинань була істотно зменшена, але Вероніка - це велика чарівниця, яка могла на набагато більше, ніж інші люди. Коли Вероніка викрикувала закляття, Теодор ставав блідішим і світлішим. І через кілька секунд її кулак зачарований більш ніж десятьма допоміжними закляттями.
Її фізичні здібності значно переважали людські, не підкріплені аурою. То що ж могло статися, якщо вона використовує магію 8-го Круга щоб збільшити свою і без того високу силу? Мабуть, вона змогла б розтрощити кулаком навіть гору!
Навіть Меркурій на мить застиг, відчувши загрозливу атмосферу від потомка червоного дракона.
- Умри, монстре!
А потім кулак Вероніки з рівом мітнувся вперед. Це був удар, що містить чисту силу. Кожен, хто трохи розбирався у бойових мистецтвах, обов'язково затамував би подих, побачивши це.
- -------...!
До вух Теодора донісся порожній голос Меркурія, а потім побачив яскраве світло. Ртутний велетень вкинув свою руку, щоб заблокувати удар Вероніки, але її права рука просто пройшла крізь неї.
А потім монстр вибухнув.
- Ай-а-ак!
Цього разу двох магів відкинуло назад на дві сотні метрів. З їхньої нової позиції тепер руїни здавалися маленькими.
Тео, який розвівся на вітрі мантії, вирішив подивитися на результат їхньої роботи.
- Кхек!
Меркурія не має верхньої частини тулуба.
Тридцять метрів ртуті, що складають нижню частину тіла Меркурія, все ще були присутні, але ось його верхня половина корпусу просто зникла через удар Вероніки. Коли Теодор побачив це, то пригадав собі слова ветерана, що Вероніка зрівняла ворожу фортецю із землею під час минулої війни лише своїм кулаком.
Це звучало настільки нереально, що він просто не повірив.
«... Ця історія правдива."
Таку силу і справді було достатньо, щоб розвалити фортець. Теодор подумки пообіцяв собі, що обов’язково пригостить випивку старшого мага, якого вважав брехуном.
Однак Вероніка не почувалася задоволена, хоча мала успіх. За винятком хіба що магія вогню, яка передує атаки містила максимальну силу, яку вона могла використовувати.
Однак...
Вшу-у-о...
З нижньої частини тулуба Меркурія почало щось проростати. Його швидкість регенерації дорівнює швидкості відростання хвоста у ящірки. Теодор на мить насупився, а потім зробив такий висновок: « Ні, його обсяг скоротився. Атака Майстра Вежі мала ефект."
Вихідний зріст монстра у 50 метрів скоротився на 40 метрів. Це означало, що ртуті з Меркурієвого тіла сповільнилися. Якщо так, то його можна було повністю знищити трьома або чотирма ударами.
- Майстер Вежі.
- Що?
- Ця атака, яку Ви щойно провели... Скільки разів Ви зможете її повторити?
— Ще один або два рази - і я буду небесна, — протяжно зітхнувши, відповіла Вероніка.
- Ех, значить це не спрацює.
- Ніколи не думала, що опинюся в ситуації, коли у мене закінчиться вогняна міць.
Все було так, як вона і сказала. Вероніка розбудила кров червоного дракона, тому її вогняну силу була на одному-дві сходини вище, ніж у інших магів 8-го Коло. Навіть Бланделл не міг перевершити її, коли справа досягала сили.
Таким чином, з вогненною силою Вероніки можна було співставити лише мага 9-го кола. І ось, поки Тео і Вероніка роздумували над своїми подальшими діями, Меркурій почав виявляти ознаки життя.
Фру-ру... Фру-ру-р.
– Ха-ха...
- Чорт би його побрав, цього монстра.
Знижений об’єм поступово відновився. 42 метри, 45 метрів, 48 метрів ... Коли Меркурій знову став заввишки 50 метрів, на його тілі з’явилися сотні очей, які випромінювали зловісне світло. Срібне тіло і червоні очі...
Коли Теодор побачив це, його почуття відразу захопили.
- Майстер Вежі!
– А-а?
Почувши тривожний голос Тео, Вероніка відразу обернулася до нього. Проте Теодор був швидшим, притиснувши її до себе.
- Е-е? Дa, п-дeбди-кoмy?
- Затримайте дихання!
- Що?
У той момент, коли сотні очей на тілі Меркурія випустили спалах світла, права рука Теодора сяяла. Два маги вийшли з матеріального світу, а білі спалахи відтворили всевидющі очима Меркурія і проникла в повітря, навіть у саму землю.
Фух!
Пісок перетворився на срібло. Ні, це була ртуть. Піщані дюни, які торкнулися білого світла, перетворились на ртуті.
Дехто міг би сказати, що сцена була обворожною, але від її споглядання у Теодора могли тільки мурашки по шкірі бігти.
- Перетворення матеріальних променів...? Це ж магія 9-го кола.
- У Епоху міфів вона була рідкістю. Дуже дратівливий монстр. Ніякий магічний опір не допоможе, якщо людина потрапить під вплив такої атаки.
Це було далеко не якесь прокляття окаменування. Це заклинання стало ще жахливішим: перетворювало в ртуть всю кров, що тече у жилах і змушували відганяти тіло від кісток. Теодор навіть не думав, що Меркурій приховував таку жахливу зброю.
Добре, що вони уникли цієї атаки, але як довго вони зможуть триматися? Теодор відчув, як по його спині тече піт.
«... У мене немає вибору."
Меч Азота спав у просторому кишені його лівої руки. Теодор міг вийти з цієї патової ситуації, використовуючи його вкупі із дряним Філософським Камнем. Звичайно, було шкода марнувати скарби в такому місці, але ніщо не коштувало йому дорожчого життя.
І ось меч Азота залишив інвентар і з'явився в його лівій руці.
***
Мабуть, завдяки тому, що два маги успішно привернули увагу вартового руїну, решта дослідницької групи швидко добігла до купола і пролізла в діру, де раніше сховався Ллойд Поллан.
Майстер меча увійшов всередину приблизно на 10 хвилин раніше за них. З огляду на швидкість Ллойда можна було без перебільшення сказати, що він міг відірватися від них за кілька кілометрів. Однак, це припущення виявилося помилковим.
- Хо-хо, швидко ж ви сюди добралися. Я думав, що матиму більше часу — вийшовши з тіні — виголосив Ллойд Поллан, 7-ий меч Імперії Андррас. Таке враження, ніби він навмисно їх тут чекав.
Майстер меча обернув очі Муджака, Сільвію, Вільяма та Пару і невдовзі зрозумів, як вони сюди потрапили.
- Мабуть, ви використовували двох майстрів щоб зв'язати цьому монстру ноги. Я так розумію, що поїмка мене виявилася більш пріоритетною. Как здорово.
– ... Ви даремно так розслаблені, — крокнувши вперед, сказав Муджак.
У такому вузькому просторі майстер меча мав надлишку перед магами. І мало що змінилося б, навіть якщо тут був маг 7-го кола.
Чарівникам завжди було важко застосовувати магію в печерах та підземних землях через обмежений простір. У подібній ситуації маги мали багато інших недоліків.
Зрештою, єдиний Муджак міг зупинити Ллойда Поллана.
- Собака Андраса, всі твої люди вже мертві. Хіба тобі не соромно ховатися в цій дірі?
— Це я повинен питати, чи не соромно тобі, — у відповідь посміхнувся Ллойд, - Премісний пёс султан вирішив попрацювати на благо Мелтора? Ні, ти не пес. Ти справжній старий лис.
- Я...!
- Що ж, король Мелтора куди більш перспективний, ніж старий з пустелі. Це добре рішення.
Закінчивши говорити, Ллойд затримався в долоні, і тому Муджак ще більше розсердився.
Той факт, що Муджак не роз'єднався у відповідь на чергу проклять, був переконливим доказом того, наскільки він розгнівався. І ось, перш ніж маги змогли зупинити майстра меча, його клинок оточила бірюзова аура.
Це була дуже екстрена ситуація. Члени Кватро відчували напруження між двома майстрами меча і мовчки відступили назад.
- Гавкай скільки хочеш, собака. Ти все одно тут помреш, - проричав Муджак.
- Ти все ще не розумієш.
Не встигли два голоси відбитися від стін, їх власники вже зникли.
Бу-дум-м-му!
Темний і бірюзовий — дві аури різних кольорів, що викликали ударну хвилю.
Два мечники почали свою шалену битву, піднявши догори тисячі років пилюка.
Вони наносили удари зверху, знизу, ліворуч і праворуч, при цьому постійно вклоняючись, щоб не пропустити удару у пояс, шию або серце. Вони виконували від десяти до двадцяти рухів за долю секунди. У вузькому проході бушував справжній шторм з мечів.
Ди-динь! Дынь! Ди-ди-дынь!
- Чорт, не можу прицілитися.
Вільям намагався підтримати, але зрештою мусив покакати головою і опустити руки.
Два майстри були настільки швидкими, що в їх поєдинці не було місця для магії. Вільям з дитинства вважався вундеркіндом, але вперше за весь час почувався абсолютно безпорадним.
Але Сільвія вирішила змінити своє рішення. Вона простягла свою палицю і недбало кинула:
- Ветер, заморозка.
З її палиці злинув холодний туман, миттєво окутавши двох майстрів меча. Ця дія впливала на обох людей відразу!
Здивований Вільям намагався зупинити свою колегу, але невдовзі зрозумів, що́ відбувається.
- Ага! Принцеса наклала на нього опір до холоду!
На відміну від Ллойда Поллана, який не мав магічного захисту, Муджака мала опір до холоду накладене Сільвією. Таким чином, коли людина потрапила в холодне середовище, різниця услідовувала її обличчя.
Не дивно, що Ллойд не встиг виставити повноцінного блоку і його меч був відбитий Муджаком.
« Зараз!»
Три маги одночасно реагували.
Крижана Копея.
Цепна Блискавка.
Гравітаційні какові.
Туди, де стояв Ллойд Поллан, відразу ж мітилися крижані списи і ланцюгова блискавка. Гравітаційні кайдани були просто бонусом. Ця атака виходила від кандидатів у Майстра Башен, тому їхня мета не могла уникнути серйозних травм.
Однак реакція Ллойда подібна до божественної. Майстер меча зробив два з половиною кроки вперед, рухаючись крізь крижані списи, наче танцюрист. Потім він просувався через ланцюгову блискавицю і розрубив центр гравітаційного поля.
Бу-джух!
Вміння руйнувати закляття було справжнім досягненням, можливим лише для деяких людей імперії. Перед магами стояв їх запеклий ворог, який вбивав ауру на самі заклинання, руйнуючи їх тим самим зсередини. Саме ця сила дозволила мечникам протягом десятиліть боротися з магами.
Ллойд прорвався крізь скординірову атаку трьох магів, як тут його заблокував Муджак.
Майстер меча Муджак стояв перед Ллойдом Полланом.
Взявши свій меч дивним хватом, його очі спалахнули. Це була його здатність "Ілюзія". Вона була абсолютно марною для прориву через щось на зразок Меркурія, але виявлялася дуже ефективною коли билися з іншою людиною. А потім Муджак використовував свої особливі навички, які могли вбити іншого майстра.
"Міраж"!
У порожній простір з'явилися десятки мечів. Спочатку вони були лише ілюзіями, але коли аура Муджака наповнила їх, то стали справжніми клинками. Матеріалізація ілюзій... Це була таємна техніка зберігача Остіна, яка до цих пір не підводила його!
– ... Це... - Пробурмотів Ллойд Поллан, як тут на нього обвалився з мечів.